Рішення

від 21.11.2019 по справі 910/12630/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.11.2019Справа № 910/12630/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи

За позовом Служби зовнішньої розвідки України

до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Абажур

про стягнення 39.259,52 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

16.09.2019 до Господарського суду надійшла позовна заява Служби зовнішньої розвідки України до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Абажур про стягнення 39.259,52 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між сторонами укладено договір з виконання робіт за державні кошти № 689/18 від 12.10.2018, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов`язання виконати роботи до 30.11.2018. Виходячи з підписаних сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт (форми № КБ-2в), довідки про вартість будівельних робіт та витрат (форми № КБ-3) та акту готовності закінчених будівництвом будівель і споруд експлуатації, робити були виконанні 26.12.2018, тобто з порушенням стоків визначених договором. 27.12.2018 між сторонами було укладено додаткову угоду № 1, якою встановлено, що ціна договору № 689/18 від 12.10.2018 становить 150.998,16 грн. У зв`язку з тим, що відповідачем було порушено строки виконання робіт, позивачем було направлено на адресу останнього претензію № 5/3/627 ПБ від 09.04.2019 з вимогою сплатити нараховані на підставі п. 12.3 договору штрафні санкції у розмірі 39.259,52 грн. Враховуючи те, що відповідач не визнає порушення ним умов договору та відповідну суму штрафних санкцій не сплатив, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 39.259,52 грн штрафних санкцій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 відкрито провадження у справі № 910/12630/19; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Даною ухвалою суду зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 23.09.2019 було 24.09.2019 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103050894391 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03115, м. Київ, просп. Перемоги, 136, кім. 34, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 20.09.2019 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 23.09.2019, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 26.09.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103050894391, а отже мав подати відзив на позов у строк до 11.10.2019 включно.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 23.09.2019 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.10.2018 між Службою зовнішньої розвідки України (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Абажур (далі - виконавець, відповідач) укладено договір з виконання робіт за державні кошти № 698/18 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов`язується за завданням замовника виконати та здати йому в установлений цим договором строк роботи з капітального ремонту будівлі спеціального призначення № 1, а саме: улаштування нових пожежних виходів будівлі на території об`єкта замовника, розташованого за адресою: 20-ти кілометрова зона м. Києва (далі - роботи).

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідач в порушення умов договору роботи у визначений строк не виконав, внаслідок чого позивачем нараховано пеню у розмірі 39.259,52 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 16.1 договору строком його дії є час, протягом якого сторони будуть здійснювати свої права та виконувати свої обов`язки відповідно до договору.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє щодо бюджетних зобов`язань до 31.12.2018, а стосовно взаєморозрахунків - до їх повного виконання.

Відповідно до п. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна або способи її визначення.

Пунктом 3.1 договору визначено ціну договору що становить 190.000,00 грн з ПДВ.

Додатковою угодою № 1 від 27.12.2018 внесено зміни до п. 3.1 договору та визначено ціну договору що становить 150.998,16 грн з ПДВ.

Згідно з п. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до п. 2.1 договору виконавець зобов`язується виконати роботи за договором до 30.11.2018.

Згідно з п. 10.1 договору передача виконаних робіт виконавцем і приймання замовником оформлюється актом приймання виконаних будівельних робіт (ф. № КБ-2в) та до якого обов`язково виконавцем надається довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (ф. № КБ-3).

Як свідчать матеріали справи, сторонами складено (підписано та скріплено печатками обох сторін без зазначення дат) акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року (ф. № КБ-2в) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2018 року (ф. № КБ-3) на суму 150.998,16 грн.

26.12.2018 складено акт готовності закінчених будівництвом будівель і споруд до експлуатації, зокрема капітальний ремонт будівлі спеціального призначення № 1, а саме улаштування нових пожежних виходів будівлі на території об`єкта замовника, розташованого за адресою: 20-ти кілометрова зона м. Києва, що виконано на підставі договору № 698/18 від 12.10.2018.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки роботи не виконав, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 12.3 договору передбачено, що у разі порушення строку виконання робіт за договором з виконавця стягується пеня у розмірі 1% (одного відсотку) договірної ціни договору за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7% (семи відсотків) від договірної ціни договору.

Згідно з п. 15.1 договору у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 5/3/627 ПБ від 09.04.2019 щодо сплати суми штрафних санкцій за порушення строку виконання робіт на суму 39.259,52 грн.

Відповідач у відповідь листом № 1 від 15.05.2019 повідомив, що роботи виконано вчасно та в повному обсязі, це було підтверджено актом (форма № КБ-2в) та довідкою (форма № КБ-3), поданими відповідачем позивачу в листопаді 2018 року, проте замовником документація підписана не була, у зв`язку із зменшенням замовником обсягів робіт та ціни договору. Тому були внесені зміни до договору додатковою угодою № 1 від 27.12.2018, що унеможливило підписати акту та довідки, поданих у листопаді 2018 року.

Суд перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені вважає їх обґрунтованими.

В зв`язку з тим, що взяті на себе за договором зобов`язання відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача, становить 39.259,52 грн.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог. Відповідачем не надано доказів в підтвердження викладених у відповіді № 1 від 15.05.2019 на претензію № 5/3/627 від 09.04.2019 обставин.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Служби зовнішньої розвідки України обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Абажур (03115, м. Київ, просп. Перемоги, 136, кім. 34, код ЄДРПОУ 35121948) на користь Служби зовнішньої розвідки України (04107, м. Київ, вул. Нагірна, 24/1, код ЄДРПОУ 33240845) 39.259 (тридцять дев`ять тисяч двісті п`ятдесят дев`ять) грн 52 коп. пені, 1.921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя В.В.Сівакова