Рішення

від 02.12.2019 по справі 910/11576/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.12.2019Справа № 910/11576/19

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Астрея Ойл (вул. Бальзаківська, буд. 8, кв. 50, м. Житомир, Житомирська обл., 10002) до Приватного акціонерного товариства Троянівське (вул. Борисоглібська, буд. 15-В, м. Київ, 04070) про стягнення заборгованості у розмірі 451 072,13 грн.,

Без виклику сторін

ВСТАНОВИВ :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Астрея Ойл звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Троянівське , в якому просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства Троянівське на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Астрея Ойл заборгованість за поставку нафтопродуктів у сумі 495483,15 грн., інфляційні витрати у сумі 42152,71 грн., 3% річних у сумі 12715,45 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу № 02 від 15.08.2018 щодо своєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 495483,15 грн., у зв`язку із чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення також інфляційні витрати у сумі 42152,71 грн. та 3% річних у сумі 12715,45 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2019 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у строк не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, запропоновано позивачу у строк не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву подати відповідь на відзив, відповідачу визначено строк протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив (у разі подання такого) - для подання заперечень на відповідь на відзив.

31.10.2019 відповідач подав до Господарського суду міста Києва відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що існування заборгованості позивач підтверджує лише актом звіряння взаємних рахунків між підприємствами від 27.11.2018, проте відповідно до вимог чинного законодавства такий акт не є первинним бухгалтерським обліковим документом, тому сам по собі акт звірки розрахунків без підтвердження первинними документами не є належним доказом факту наявної заборгованості. Крім того, відповідно до умов п. 5.2 договору умова щодо виконання грошового зобов`язання є за змістом правом покупця на оплату протягом 10 банківських днів з моменту отримання товару, а не зобов`язанням щодо оплати у визначений строк, а в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем та отримання відповідачем претензії разом з актом. Таким чином, враховуючи, що умовами договору не встановлено строк оплати, то відповідач зобов`язаний виконати таке грошове зобов`язання в семиденний строк від дня пред`явлення вимоги. Оскільки така вимога позивачем не пред`явлена, строк виконання зобов`язання щодо сплати відповідачем коштів за поставлений товар за видатковими накладними 8 та 9 від 24.09.2018 не настав.

18.11.2019 та 25.11.2019 ТОВ Астрея Ойл подало до Господарського суду міста Києва відповіді на відзив аналогічних змістів, у яких зазначало, що зміст п. 5.2 договору, на який у відзиві посилається відповідач, зводиться до надання покупцю відстрочки платежу тривалістю 10 банківських днів. А не надання йому права взагалі не сплачувати до пред`явлення додаткової вимоги.

Також 18.11.2019 та 25.11.2019 до Господарського суду міста Києва надійшли ідентичні заяви позивача про зменшення позовних вимог, у яких він просив стягнути з відповідача заборгованість за поставку нафтопродуктів у сумі 395483,55 коп., інфляційні втрати у сумі 40 967,50 грн. та 3% річних у сумі 14 621,08 грн.

Судом встановлено, що така заява подана позивачем з дотриманням приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України, що вищенаведені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і законні інтереси інших осіб, у зв`язку з чим заява позивача про зменшення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Отже, новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 451 072,13 грн.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

15.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Астрея Ойл та Приватним акціонерним товариством Троянівське укладено договір купівлі-продажу №02, відповідно до умов п. 1.1 якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар, що вказаний в цьому договорі, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Найменування товару: Нафтопродукт (п. 1.2 договору).

Документи (товарно-транспортна накладна, податкова накладна, видаткова накладна, сертифікат відповідності, паспорт якості) на товар, які продавець повинен передати покупцю додаються до даного договору, і є невід`ємною частиною цього договору (п.1.3 договору).

Відповідно до п. п. 2.2., 3.1 договору, загальна кількість товару вказується в бухгалтерських накладних, товарно-транспортній накладній. Асортимент товару, що постачається, визначається покупцем, та вказується у заявці, яку покупець надає (надсилає) продавцю не пізніше ніж за два дні до лати постачання.

За умовами п. п. 5.1., 5.2 договору ціна на товар визначається в рахунку, наданому покупцю постачальником. Продавець має право відвантажити товар без попередньої оплати, а покупець має право оплатити протягом 10 банківських днів з моменту отримання товару.

Розділом 6 договору сторонами погоджено умови поставки. Поставка здійснюється відповідно до заявки покупця. Перехід права власності на товар відбувається в момент отримання товару покупцем шляхом підписання товарно-транспортної накладної, або видаткової накладної, або акту прийому-передачі. Приймання товару здійснюється покупцем при поставці товару на умовах СРТ - в місті вивантаження товару, вказаному в заявці.

Відповідно до п. 8.1 договору покупець має право виставити претензію по якості товару на протязі 2 календарних днів з дати поставки товару.

Претензії покупця мають ґрунтуватися на акті експертизи незалежного експерта Торгово-Промислової Палати України (п. 8.2).

Пунктами 14.1 та 14.2 договору визначено, що він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє протягом року, але у будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання. За згодою сторін, строк дії цього договору подовжується на кожен наступний рік, якщо жодною з сторін не надано письмового повідомлення про бажання його припинити.

В рамках вказаного договору позивач з 05.09.2018 по 24.09.2018 відвантажив відповідачу нафтопродукти на загальну суму 1 357 537,55 грн., зокрема, відповідно до товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) №8 від 24.09.2018 та видаткової накладної №8 від 24.09.2018 позивачем відвантажено відповідачу 9180 л. дизельного палива Євро на загальну суму 254 139,12 грн. з ПДВ., а відповідно до товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) №9 від 24.09.2018 та видаткової накладної №9 від 24.09.2018 позивачем відвантажено відповідачу 10925 л. дизельного палива Євро на загальну суму 302 447,70 грн. з ПДВ.

Наявність заборгованості станом на 27.11.2018 у розмірі 545 483,55 грн. підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, підписаним уповноваженими особами сторін та скріпленим печатками підприємств.

Також позивач зазначає, що 28.12.2018 відповідач перерахував на його рахунок 50 000 грн., а 01.03.2019 - 100 000 грн.

Таким чином сума залишку заборгованості складає 395 483,55 грн.

Матеріали справи містять претензію позивача №23 від 15.02.2019 про сплату непогашеної заборгованості у розмірі 495 483,15 грн.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач посилається на те, що відповідачем у повному обсязі не виконано свої зобов`язання, у зв`язку з чим просить стягнути з останнього заборгованість за поставку нафтопродуктів у сумі 395483,55 коп., інфляційні втрати у сумі 40 967,50 грн. та 3% річних у сумі 14 621,08 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На виконання умов вказаного договору позивач з 05.09.2018 по 24.09.2018 відвантажив відповідачу нафтопродукти на загальну суму 1 357 537,55 грн., зокрема, відповідно до товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) №8 від 24.09.2018 та видаткової накладної №8 від 24.09.2018 позивачем відвантажено відповідачу 9180 л. дизельного палива Євро на загальну суму 254 139,12 грн. з ПДВ., а відповідно до товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) №9 від 24.09.2018 та видаткової накладної №9 від 24.09.2018 позивачем відвантажено відповідачу 10925 л. дизельного палива Євро на загальну суму 302 447,70 грн. з ПДВ.

Наявність заборгованості станом на 27.11.2018 у розмірі 545 483,15 грн. підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, підписаним уповноваженими особами сторін та скріпленим печатками підприємств.

Так, матеріалами справи підтверджується, що сторонами було складено, підписано та скріплено печатками обох підприємств акт звіряння взаєморозрахунків за період 01.09.2018-27.11.2018, в якому зазначена початкова сума заборгованості відповідача, відображені факти поставки товару, часткові погашення боргу відповідачем, а також зафіксовано остаточну суму боргу відповідача перед позивачем за спірним договором у розмірі 545 483,15 грн.

Суд зауважує, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Відповідно до частини 7 статті 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер), зокрема забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів (ч. 3 ст. 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Отже, відповідно до вимог чинного законодавства бухгалтер або інші уповноважені особи, які підписали складені між сторонами акти звірки, мають такі повноваження в межах здійснення ними бухгалтерського обліку та посадових обов`язків.

Акти звіряння взаєморозрахунків є зведеними обліковими документами, які відображають загальну суму заборгованості на певну дату та фіксують стан розрахунків між сторонами.

Суд звертає увагу на те, що під час розгляду даної справи відповідачем не вчинено дій з метою спростування факту існування у нього заборгованості перед позивачем на заявлену до стягнення суму.

У зв`язку з викладеним, суд приходить до висновку про те, що наданий до матеріалів справи акт звірки взаємних розрахунків підтверджує факт (стан) здійснення відповідних взаєморозрахунків між сторонами на відповідну дату.

Згідно з виписки з банківського рахунку позивача, 28.12.2018 відповідач перерахував на рахунок позивача 50 000 грн., а 01.03.2019 - 100 000 грн.

Таким чином сума залишку заборгованості складає 395 483,15 грн.

Отже, відповідач не виконав належним чином умови договору в частині повної оплати вартості поставленого товару, в порядку та на умовах передбачених п.5.2 договору та видаткових накладних №№ 8 та 9 від 24.09.2018, не сплативши остаточну (повну) грошову суму коштів 395 483,15 грн.

Доказів оплати відповідачем вказаної суми 395 483,15 грн. боргу, у т.ч. у визначені строки, суду не надано.

У зв`язку з вищевикладеного суд задовольняє позовні вимоги позивача в частині стягнення 395 483,15 грн. основного боргу.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом ( ч.1 ст. 611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законодавчо кредитор має право вимагати від боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання сплати встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, які є фактично платою за користування боржником грошовими коштами кредитора за весь період прострочки виконання грошового зобов`язання, а також 3% річних.

Наданий позивачем розрахунок вказаних нарахувань відповідає фактичним обставинам справи, а тому вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 40 967,50 грн. та 3% річних у сумі 14 621,08 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України .

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 120, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Троянівське (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 15-В, код ЄДРПОУ 30184563) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Астрея Ойл (10002, м. Житомир, Житомирська обл., вул. Бальзаківська, буд. 8, кв. 50, код ЄДРПОУ 39782586) заборгованість у розмірі 395 483 (триста дев`яносто п`ять тисяч чотириста вісімдесят три) грн. 15 коп., інфляційні втрати у сумі 40 967 (сорок тисяч дев`ятсот шістдесят сім) грн. 50 коп. та 3% річних у сумі 14 621 (чотирнадцять тисяч шістсот двадцять одна) грн. 08 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 6 766 (шість тисяч сімсот шістдесят шість) грн. 08 коп.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 02.12.2019

Суддя В.О. Демидов