Рішення

від 21.11.2019 по справі 911/2170/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2019 р. м. Київ Справа № 911/2170/19

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Лилака Т.Д., за участю секретаря судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "АМАНД" (09107, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Пролетарська, буд. 8)

до 1. Білоцерківської міської ради (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, буд. 15),

2. Фізичної особи-підприємця Ровінського Юрія Григоровича ( АДРЕСА_1 )

про визнання договору оренди недійсним

за участю представників:

позивача - Запаскін М .Р , Фоменко Р.О., Марущак Я.М.;

відповідача-1 - не з`явились;

відповідача-2 - Гарнага І. Ю., Кривенда С.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "АМАНД" (позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Білоцерківської міської ради (відповідач-1), Фізичної особи-підприємця Ровінського Юрія Григоровича (відповідач-2) про визнання недійсним договору оренди землі № 39 від 20.09.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про порушення відповідачами норм чинного законодавства під час укладення спірного договору.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.09.2019 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви.

На адресу Господарського суду Київської області 11.09.2019 від представника позивача надійшла заява про прийняття позовної заяви до розгляду у зв`язку з усуненням недоліків.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 10.10.2019.

09.10.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області представником відповідача-1 було подано клопотання про розгляд справи без його участі за наявними матеріалами.

10.10.2019 через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача-2 подано відзив на позов, в якому ФОП Ровінський Ю.Г. заперечив проти позовних вимог, зазначивши, що права позивача не порушені, оскільки:

- на даний час позивачем не доведено обставину існування ОСББ "АМАНД" як юридичної особи, яка має процесуальні правоздатність та дієздатність;

- позивачем обрано неефективний спосіб захисту свого права. Позивачем чітко не зазначено, яка саме норма права дає підстави для визнання недійсним договору оренди землі № 39 від 20.09.2016 року;

- ОСББ "АМАНД" не може бути суб`єктом звернення до господарського суду, адже воно не є суб`єктом господарювання;

- позивачем, не надані належні та допустимі докази того, що будь-яка земельна ділянка перебуває на балансі ОСББ "АМАНД".

Також, 10.10.2019 через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача-2 було подано заяву про залишення позову без руху та заяву про закриття провадження.

В судовому засіданні 10.10.2019 оголошено перерву до 24.10.2019.

24.10.2019 через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подано відповідь на відзив.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.10.2019 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 07.11.2019.

Через канцелярію господарського суду Київської області 07.11.2019 представником відповідача було подано заперечення на відповідь на відзив.

Відповідач-1 в судове засідання 21.11.2019 не направив свого повноважного представника та у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом були розглянуті заяви відповідача-2 про залишення позову без руху та про закриття провадження, які обґрунтовані тим, що позивачем при зверненні до суду не додержано вимог, викладених у ст. 162, 164 ГПК України та ОСББ "АМАНД" не є суб`єктом господарювання, а отже даний спір не може вирішуватись в порядку господарського судочинства

Суд не погоджується з таким твердженням, оскільки позивачем були усунуті недоліки позовної заяви. Після усунення недоліків позовна заява відповідає вимогам, встановленим ст.162 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, матеріали справи містять виписку з ЄДР від 01.04.2019, в якій зазначені усі відомості щодо державної реєстрації ОСББ Аманд , як юридичної особи, у тому числі номер та дата рішення державного реєстратора щодо внесення відомостей позивача до єдиного державного реєстру.

Враховуючи вищевказане, заяви відповідача-2 задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні представники позивача надали усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримали, вважають їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представники відповідача-2 у судовому засіданні надали усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просили суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши вступне слово представників позивача та відповідача-2, з`ясувавши обставини, суд дослідив в порядку статей 209-210 ГПК України докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд оголосив про перехід до судових дебатів. Представники сторін виступили з промовами (заключним словом), в яких посилалися на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

21.11.2019 року, після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 15.04.1986 рішенням Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради народних депутатів № 157 "Про виділення земельної ділянки взуттєвому об`єднанню для будівництва 117-квартирного житлового будинку малосімейних по вул. Пролетарська, 8" замовнику будівництва - взуттєвому об`єднанню було виділено земельну ділянку по вул. Пролетарській, 8 за рахунок земельних ділянок будинків, належних громадянам по вул. Пролетарській 4/1, 6, 8/1, по вул. Інтендантській, 3, 5. Одночасно взуттєвому об`єднанню було дозволено знесення вказаних домоволодінь, що належать громадянам на праві особистої власності, за умови виплати грошової компенсації та надання домовласникам, членам їх сімей, та громадянам, які постійно проживають та прописані в будинках, що підлягають знесенню, житлових квартир. Також вказаним рішенням було затверджено оціночні акти комісії про розмір грошової компенсації громадянам за будинки, споруди та плодоягідні насадження, які підлягали знесенню.

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради народних депутатів від 29.08.1989 № 290 "Про затвердження акту Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію 117-квартирного житлового будинку для малосімейних по вул. Пролетарській, 8" замовник будівництва покладені на нього зобов`язання виконав повністю та здійснив будівництво багатоквартирного житлового будинку на вказаній земельній ділянці. Також з даного рішення вбачається, що виконавчим комітетом було затверджено акт Державної приймальної комісії від 21.08.1989 про прийняття в експлуатацію 117 квартирного житлового будинку по вул. Пролетарській, 8, приведеною площею 4147 кв.м, житловою площею 2130 кв.м.

Як вбачається з витягу з протоколу № 3 зборів співвласників багатоквартирного будинку № 8 по вул. Пролетарська в місті Біла Церква, 06.04.2019 р. на зборах Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "АМАНД" було прийнято рішення щодо погодження права постійного користування земельною ділянкою під багатоквартирним будинком, допоміжними спорудами та прибудинковою територією ОСББ "АМАНД" та погоджено право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 4147 кв.м під багатоквартирним будинком, допоміжними спорудами та прибудинковою територією. Також було прийнято рішення про звернення до Білоцерківської міської ради щодо оформлення вказаної земельної ділянки у постійне користування позивачу.

27.04.2019 р. ОСББ "АМАНД" було подано заяву до Центру надання адміністративних послуг Білоцерківської міської ради (за реєстровим № 2630) з проханням надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування площею 0,4147 га, яка знаходиться під багатоквартирним житловим будинком та прибудинковою територією.

07.05.2019 вказана заява була розглянута постійною комісією Білоцерківської міської ради з питань земельних відносин та земельного кадастру, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища. За результатами розгляду заяви було прийнято рішення щодо залишення заяви на доопрацювання, про що було повідомлено позивача.

Як слідує з позовної заяви, 13.08.2019 відбулося чергове засідання профільної постійної комісії, під час якої ОСББ "АМАНД" було повідомлено, що частина прибудинкової території, за якою звернувся позивач, передана в оренду третій особі - ФОП Ровінському Ю.Г. під будівництво спеціалізованого магазину з виставково-офісними приміщеннями, у зв`язку з чим сесією Білоцерківської міської ради питання в частині вже переданої в оренду земельної ділянки третій особі розглядатися не буде.

Згідно витягу з протоколу №187 профільної комісії від 13.08.2019 було прийнято рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування позивачу земельної ділянки під обслуговування багатоквартирного житлового будинку за адресою вулиця Пролетарська, 8 загальною площею лише 0,3400 га.

Як стверджує позивач, земельна ділянка загальною площею 4147 кв.м, на якій розташований 117-квартирний житловий будинок № 8 по вул. Пролетарська, 8 та його прибудинкова територія, знаходиться у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку. На час виникнення спірних правовідносин всі 117 квартир будинку було приватизовано.

На переконання позивача, укладаючи спірний договір оренди землі без згоди співвласників багатоквартирного будинку, відповідачі порушили їх право на визначення порядку використання земельної ділянки, яка закріплена за їх будинком, передбаченого ч. 3 ст. 42 Земельного кодексу України та право співвласників на земельну ділянку, на якій розташований їх багатоквартирний будинок та прибудинкова територія, що знаходиться у спільній сумісній власності в силу приписів ч. 2 ст. 382 ЦК України, а також права визначені у ст. ст. 89-90 Земельного кодексу України.

З урахуванням викладеного, позивач звернувся з даним позовом до суду і просить визнати недійсним договір оренди землі №39 від 20.09.2016, укладений між Білоцерківською міською радою та Фізичною особою-підприємцем Ровінським Юрієм Григоровичем щодо оренди земельної ділянки під розміщення спеціалізованого магазину з виставково-офісними приміщеннями в місті Біла Церква на розі вулиць Пролетарської та Інтендантської, загальною площею 0,0832 га (кадастровий номер: 3210300000:04:005:0084).

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд вважає за необхідне відзначити наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Звернення до господарського суду з позовною заявою є засобом захисту порушеного прав і охоронюваних законом інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси в спосіб, визначений законом.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Таким чином, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Як встановлено судом, 20 вересня 2016 року між Білоцерківською міською радою (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Ровінським Юрієм Григоровичем (Орендар) укладено Договір оренди землі № 39, відповідно до умов якого строком на 5 (п`ять) років Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельні ділянку загальною площею 0,0832 га (кадастровий номер 321000000:04:005:0084) під розміщення спеціалізованого магазину з виставково-офісними приміщеннями в м. Біла Церква на розі вулиць Пролетарська та Індендантська.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Поряд з цим, відповідно до ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно з ч. 3 ст. 42 Земельного кодексу України, порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

За приписами статті 89 ЗК України земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом. У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки: а) подружжя; б) членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними; в) співвласників жилого будинку; г) співвласників багатоквартирного будинку. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Відповідно до статті 90 Земельного кодексу України власники земельних ділянок мають право: а) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину; б) самостійно господарювати на землі; в) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; г) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; ґ) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; д) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Отже, Білоцерківська міська рада, укладаючи спірний договір, без згоди співвласників багатоквартирного будинку, порушила їх право на визначення порядку використання земельної ділянки, на якій розташовано їх багатоквартирний будинок.

Відповідно до п.2 ч.2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, то такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.

Згідно з ч. 2 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На думку суду, позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "АМАНД" належним чином обґрунтовані та доведені.

Стосовно заперечень відповідача-2, суд зазначає наступне.

Вимоги про визнання правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси. (п. 17 постанови пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними")

Як вже зазначалось вище, ОСББ "АМАНД" подавав заяву до Центру надання адміністративних послуг Білоцерківської міської ради (за реєстровим № 2630) з проханням надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування площею 0,4147 га, яка знаходиться під багатоквартирним житловим будинком та прибудинковою територією.

Саме неможливість отримання земельної ділянки у користування, закріпленої за багатоквартирним будинком, у повному обсязі стало однією із підстав для звернення позивача до суду.

Таким чином, суд не погоджується з твердженням відповідача-2, що право позивача не порушено.

Усі інші твердження та заперечення відповідача не спростовують вищевикладених висновків суду.

З огляду на вищенаведене, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги про визнання недійсним Договору оренди землі №39 від 20.09.2016 підлягають задоволенню.

Судовий збір в сумі 1921 грн. 00 коп. покладається на відповідачів, згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-238, 240-241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "АМАНД" задовольнити.

2. Визнати недійсним Договір оренди землі №39 від 20.09.2016, укладений між Білоцерківською міською радою та Фізичною особою-підприємцем Ровінським Юрієм Григоровичем щодо оренди земельної ділянки під розміщення спеціалізованого магазину з виставково-офісними приміщеннями в місті Біла Церква на розі вулиць Пролетарської та Інтендантської, загальною площею 0,0832 га (кадастровий номер: 3210300000:04:005:0084).

3. Стягнути з Білоцерківської міської ради (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, буд. 15, код 26376300) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "АМАНД" (09107, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Пролетарська, буд. 8, код 42915560) 960 (дев`ятсот шістдесят) грн. 50 коп. судового збору.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ровінського Юрія Григоровича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "АМАНД" (09107, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Пролетарська, буд. 8, код 42915560) 960 (дев`ятсот шістдесят) грн. 50 коп. судового збору.

5. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 02.12.2019

Суддя Т.Д. Лилак