Рішення

від 02.12.2019 по справі 420/5345/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/5345/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,

за участю секретаря судового засідання Закуріної А.М.,

за участю

від позивача: Нестерова О.В. - за довіреністю

від відповідача: Копиця С.М.- за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю Вімарко (код ЄДРПОУ 37761187, місцезнаходження: 65003, м. Одеса, вул. Чорномосрького козацтва, 115) до Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про скасування податкових повідомлень-рішень №№0039691403; 0039701403 від 19.08.2019 року, -

ВСТАНОВИВ:

До суду 10 вересня 2019 року надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Вімарко до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень №№0039691403; 0039701403 від 19.08.2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам чинного законодавства, порушують п.4.1.4 ст. 4 Податкового кодексу України, контролюючий орган помилково дійшов висновку про вчинення позивачем безтоварних операцій із контрагентами позивача.

Так, позивач зазначив, що законно задекларував податковий кредит з ПДВ на підставі зареєстрованих контрагентами-постачальниками ПП Неомаг 2010 та ТОВ Профіль-Інвест податкових накладних та відобразив витрати господарської діяльності у бухгалтерському обліку. Під час проведення перевірки, факту неправильного оформлення або відсутності реєстрації податкової накладної, яка підлягає реєстрації, не виявлено та не зафіксовано в акті перевірки, відповідачем також не встановлено акту недекларування контрагентами постачальниками власних податкових зобов`язань.

Тому, на думку позивача, будь-яких підстав, перелік яких визначений п.п. 198.5-198.6 ст. 198 ПК України, відповідно до яких платник податку не має права на декларування податкового кредиту та витрат господарської діяльності, відповідачем не встановлено, а тому податкові повідомлення - рішення є незаконними та такими, що підлягають скасуванню в судовому порядку.

Ухвалою суду від 11 вересня 2019 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито загальне позовне провадження.

У встановлений судом строк, відповідач надав відзив на позовну заяву (вхід. №35152/19 від 27.09.2019р.).

Відповідно до відзиву на позовну заяву, відповідач проти задоволення позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позову повністю, зазначивши, що згідно з наданих до перевірки первинних документів, даних ЄРПН, даних інформаційних баз ДФС України, ТОВ Вімарко здійснено лише документальне оформлення придбаних у ТОВ Неомаг 2010 товарів, без фактичної їх поставки, формування податкового кредиту без реального здійснення господарської та іншої економічної діяльності за такими операціями, що свідчить про штучне формування податкового кредиту ТОВ Вімарко по ланцюгу постачання від ТОВ Неомаг 2010 на загальну суму ПДВ 245631,98 грн., відповідно до наявних документів та інформації неможливо підтвердити факт отримання послуг.

На думку відповідача, будь-які документи мають силу первинних лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, а тому зроблено висновок про те, що в порушення п. 198.1 п. 198.3 ст. 198 ПК України, ТОВ Вімарко завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 245632 грн.

Також відповідач зазначив, що проведеною перевіркою відображеного показника витрат, що вплинули на фінансовий результат до оподаткування за період з 01.01.2018 року по 31.03.2019 року встановлено завищення задекларованих ТОВ Вімарко показників у рядку 2050 Звіту Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) на суму 1304260 грн. Так, відповідно до даних бухгалтерського обліку (картка по рахунку 631 Розрахунки з постачальниками ) по контрагенту ТОВ Профіль-Інвест оприбутковано матеріали в Дт рах. 201 Матеріали : в травні 2018 року на суму 745187, 34 грн., листопаді 2018 року в сумі 559072, 26 грн., в картці цього контрагента зазначено про надходження профілю армуючого. Але до перевірки не надано накладних на підтвердження факту отримання матеріалів, які стали підставою для відображення цієї операції в бухгалтерському обліку.

Позивачем, в свою чергу, надано відповідь на відзив, відповідно до якої наполягав на задоволенні позовних вимог та просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача відмовився від свого процесуального права на підготовку заперечень.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання 05 листопада 2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 21 листопада 2019 року.

На відкритому судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, просив відмовити у задоволенні позову повністю, з підстав викладених у відзиві.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши вступні слова представника позивача та представника відповідача, судом у справі встановлені такі факти та обставини.

На підставі наказу ГУДФС в Одеській області від 20.06.2019 року №4802 (а.с. 94), направлення від 21.06.2019 року №4488/14-03 (а.с. 95) заступником начальника відділу перевірок трансферного ціноутворення аудиту ГУДФС в Одеській області відповідно до пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Вімарко з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2018 року по 31.03.2019 року, за наслідками якої складено акт №1346/15-32-14-03/37761187 від 11.07.2019 року Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Вімарко (код ЄДРПОУ37761187 , відповідно до висновків якого встановлено порушення:

- п.п.44.1,п.44.2 ст. 44, п.п.134.1.1. п. 134.1 ст. 134 ПК України, ст. 1,ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.2.1 ,п.2.4, п.2.15 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88; п.5.2 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 року №39; п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого Наказом Міністерства фінансів Країни від 31.01.2000 року №20, ТОВ Вімарко занижено податок на прибуток в сумі 455835 грн., у т.ч. за 2018 рік - 455 835 грн.;

- п. 198.1 п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 245 632, в тому числі за вересень 2018 року на суму 245 632 грн. (Т.1,а.с. 20-40).

На підставі акту перевірки прийняті податкове повідомлення-рішення №0039701403 від 19 серпня 2019 року, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ 245632 грн., застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 122816 грн., разом на суму 368448,00 грн. (Т.1, а.с.17) та податкове повідомлення-рішення №0039691403 від 19 серпня 2019 року, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податку на прибуток приватних підприємств в сумі 455 835 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 227 918 грн., разом на суму 683 753 грн. (Т.1,а.с.18).

Суд встановив, що позивач подав на акт перевірки заперечення № б/н від 09.08.2019 року, в якому зазначив, що з актом не погоджується та до перевірки були надані всі первинні документи, акт про ненадання документів контролюючим органом не складався, а тому просить прийняти до уваги ці заперечення та додані до заперечень первинні документи (а.с. 63). До вказаних заперечень додані такі первинні документи: договір про виготовлення продукції з давальницької сировини від 10.07.2018 року, укладений з ПП Неомаг 2010), акт № 145 здачі-прийняття робіт від 12.09.2018 року, № 146 від 12.09.2018 року, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні на 53 арк., накладні з переробки та товарно-транспортні накладні на 52 арк., договір постачання продукції № 03-01/18 від 03.01.2018 року, видаткова накладна № 98 від 31.05.2018 року та товарно-транспортна накладна до неї, видаткова накладна № 318/2 від 21.11.2018 року та товарно-транспортна накладна до неї, зведені звити про списання матеріалів на виробництво метало пластикових конструкцій, договір підряду № 37Ж від 28.03.2018 року з додатками, договір підряду № 12/Г19 від 22.03.2018 року, акти виконаних підрядних робіт та відомості ресурсів до них, договір підряду № 05/10/2017 від 05.10.2017 року, акт виконаних підрядних робіт за вересень 2018 року (а.с. 65-250, т.1, а.с. 1.-82, т.2).

Матеріалами справи підтверджено, що заперечення з додатками було надіслано позивачем на адресу ГУДФС в Одеській області кур`єрською поштою, що підтверджено копією накладної (а.с. 64, т.1). Представник позивача у відкритому судовому засіданні пояснила, що особисто відправляла заперечення з додатками, але не замовляла послугу із зворотнім повідомленням про вручення.

Між тим, у судовому засіданні представник відповідача зазначив, що заперечення на акт не були отримані контролюючим органом.

Суд встановив, що контролюючим органом були надані платнику податків запити щодо надання документів про взаємовідносинам з ПП Неомаг 2010 та ПП Профіль-Інвест (а.с. 99,100, т.2), між тим, суду не надані докази щодо відмови платника податків у наданні таких документів та складання контролюючим органом відповідного акту.

Судом досліджена інформація про юридичну особу ПП Неомаг 2010 (а.с. 114-119, т.2).

Дослідивши матеріали справи, вислухавши вступне слово представників сторін, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню повністю, з огляду на таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).

Аналізуючи правомірність прийняття оскаржуваних рішень, що є змістом правовідносин у цій справі, відповідно до приписів ст. 2 КАС України, суд виходить із такого.

Відповідно до п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.п. 78.1. 4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється, серед іншого, коли виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з п.п.1-2 ст. 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити.

Враховуючи вищевикладені приписи законодавства, будь-які документи мають силу первинних лише в разі здійснення господарської операції та можуть братися для підтвердження даних податкового обліку.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Суд зазначає, що стан виконання податкових обов`язків визначається виключно дотриманням норм податкового законодавства. В основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху та його зв`язку з господарською діяльністю платника податків. Це випливає з того, що норми податкового законодавства пов`язують формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування та податкового кредиту з фактом придбання товарів з метою використання в господарській діяльності.

Отже, вирішальним значенням при вирішенні питання щодо формування платником податку витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту має значення не те, які зобов`язання сторони обумовили договором, а те, що вчинив платник податків. З позицій оподаткування не має значення чи має в господарській операції дефект волевиявлення сторін правочину, а має значення господарська операція, що вчинена платником, яка і має бути предметом аналізу в податковому спорі.

Відповідно до п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Перевіркою встановлено, що за період з 01.01.2018 року по 31.03.2019 року ТОВ Вімарко задекларовано податкового кредиту з ПДВ на суму 43740 201 грн., таким чином, встановлено завищення податкового кредиту на суму 245632 грн., в тому числі, за вересень 2018 року на суму 245 632 грн. та встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій з придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) з ПДВ на митній території України товарів/послуг та необоротних активів з метою їх використання виключно у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою.

Так, матеріалами справи підтверджено, що 10.07.2018 року між ПП Неомаг 2010 (надалі - Виконавець) та ТОВ Вімарко (Замовник) укладено договір про виготовлення продукції з давальницької сировини, відповідно до п.1.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Замовник доручає Виконавцеві, а Виконавець приймає на себе зобов`язання виконати роботи з механічної обробці деталей (сировини) Замовника шляхом її ламінування.

Пунктом 1.2. цього Договору встановлено, що найменування, кількість готової та вартість продукції вказується Замовником Специфікації, яка є невід`ємною частиною цього Договору (Т.1, а.с. 65-66).

Відповідно до п.п. 2.1.1. п. 2.1. Розділу 2 цього Договору, факт передачі давальницької сировини підтверджується підписанням відповідного акту прийому-передачі або накладної. Замовник має право постійно відвантажувати давальницьку сировину по мірі її переробки.

Згідно з п. 4.1 Договору, здача-приймання сировини в переробку та готової продукції здійснюється на складі Виконавця за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 138.

В акті перевірки зазначено, що на здійснення операцій з ламінування ПП Неомаг 2010 виписано та зареєстровано податкові накладні від 12.09.2018 року №18 на загальну суму 5617,44 грн. та №21 від 12.09.2018 року на суму 1468174,50 грн.

На підтвердження виконання робіт за даним договором позивачем надано специфікації до договору від 10.07.2018 року, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №№145;146 від 12.09.2018 року, видаткові накладні №№1;2;3 від 18 липня 2018 року, №4,5 від 23 липня 2018 року,№6 від 31 липня 2018 року;№№7, 8 від 02 серпня 2018 року;№№9;10 від 07 серпня 2018 року;№№11,12 від 09 серпня 2018 року; №№13;14,15 від 14 серпня 2018 року, №16,17,18 від 21 серпня 2018 року;№19,20 від 27 серпня 2018 року;№21 від 27 серпня 218 року, №22,23 від 30 серпня 2018 року, №24,25,26 від 04 вересня 2018 року, товарно-транспортні накладні, накладні з переробки (ламінації).

В акті перевірки зазначено, що між ТОВ Вімарко та ПП Неомаг 2010 не укладалась письмова угода про надання послуг з ламінації, в якій би визначався порядок взаємовідносин між замовником та виконавцем.

Також у акті перевірки зазначено, що ТОВ Вімарко не надано до перевірки товарно-транспортні накладні, або будь-які інші документи, які б підтверджували факт переміщення профілю від замовника до виконавця послуг та транспортування ламінованих виробів від виконавця до замовника.

Однак, зазначені висновки контролюючого органу спростовуються наявними в матеріалах справи та дослідженим судом договором від 10.07.2018 року, укладеним між ПП Неомаг 2010 (надалі - Виконавець) та ТОВ Вімарко (Замовник) про виготовлення продукції з давальницької сировини, відповідно до п.1.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Замовник доручає Виконавцеві, а Виконавець приймає на себе зобов`язання виконати роботи з механічної обробці деталей (сировини) Замовника шляхом її ламінування, а також товарно-транспортними накладними, копії яких були надані позивачем на адресу контролюючому органу разом із запереченнями на акт.

Окрім того, представник позивача зазначила, що основною підставою для сумнівів у реальності здійснення господарських операцій із ПП Неомаг 2010 було те, що підприємство зареєстровано у м. Харкові та відповідач наполягав на наданні договору оренди виробничих потужностей ПП Неомаг 2010 у м. Одесі, який, на думку позивача, не повинен надаватися Замовнику.

Однак, позивачем надано суду копію договору оренди нерухомого майна №03/17 від 01 березня 2017 року, укладений між ТОВ Континет (Орендодавець) та ПП Неомаг 2010 (Орендар), відповідно до п.1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове платне користування наступні нежитлові приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 138 загальною площею 200 кв.м.

А також надано суду на виконання цього Договору, акт прийому-передачі приміщень від 15 березня 2017 року, розрахунок плати за землю, додаткову угоду від 01 грудня 2018 року та від 01 січня 2018 року, акти надання послуг та платіжні доручення про плату за оренду, які отримані представником позивача на адвокатський запит.

Також, позивач пояснив, що постачальник послуг зареєстрований у м. Харків, в той же час, здача-прийняття сировини в переробку та готової продукції, відповідно до Договору здійснювалася на складі виконавця за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 138, що відповідає змісту договору від 10.07.2018 року, а товарно-транспортні накладні, у свою чергу, підтверджують те, що сировина дійсно транспортувалась до місця переробки і з місця переробки на цей склад та будь-які посилання на те, що перероблення матеріалів здійснювалось не в м. Одесі, є помилковими.

Дослідивши наведені докази та оцінивши їх кожний окремо та у їх сукупності, суд доходить висновку, що позивач довів наявність вказаних обставин, у свою чергу, відповідач не зміг довести правомірність свого висновку про не підтвердження позивачем господарської операції з ПП Неомаг 2010 .

В той же час, посилання відповідача на те, що контролюючим органом не було отримано заперечення на акт перевірки з доданими до нього первинними документами, відхиляються судом, оскільки позивач довів, що такі документи були направлені на адресу відповідача.

Згідно з п. 44.7. ст.. 44 Податкового кодексу України, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Таким чином, позивач довів, що ним було реалізовано право, передбачене Податковим кодексом України щодо подачі до контролюючого органу таких документів.

Відповідно до п. 44. 6 ст. 44 Податкового кодексу України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Таким чином, судом відхиляються зазначені в акті перевірки висновки контролюючого органу стосовно того, що ТОВ Вімарко не надано до перевірки ТТН або будь-які інші документи, які б підтверджували факт переміщення виробів від замовника до Виконавця послуг та транспортування ламінованих виробів від виконавця до Замовника, в зв`язку чим не доведено фактичне отримання послуг по ламінації металоконструкцій від ПП Неомаг 2010 .

Пунктами 198.1 - 198. 3 ст. 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з аналізу наведених норм Податкового Кодексу України в їх сукупності, суд дійшов висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

У листі від 02.06.2011 №742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України зазначив, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції. Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (про що було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 р. №1936/11/13-11).

Також, в акті перевірки зазначено, що за період з 01.01.2018 року по 31.3.2019 року ТОВ Вімарко задекларовано в рядку 01 Декларацій Дохід від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерськогообліку2 у сумі 153 837 310 грн., у т.ч. за 2018 рік - 108 070 660 грн.

Показник рядку 2120 Фінансового звіту суб`єкту малого підприємництва Інші операційна доходи , до складу якого включено дохід від здійснення операцій з отримання відсотків банку, які нараховані на залишок вільних коштів по рахунках підприємства, операцій з реалізації записів, що виплинули на фінансовий результат до оподаткування за період з 01.01.2018 року до 31.03.2019 року в загальній сумі 154 700 грн.

Перевіряючи зазначили, що ТОВ Вімарко в 2018 році включено до собівартості виготовленої продукції послуги ламінації у сумі 1228159,42 грн. надані ПП Неомаг 2010 та зроблено висновок про те, що надані до перевірки акти наданих послуг не розкривають зміст господарської операції, тобто без укладених угод між замовником та виконавцем робіт (послуг) та товаросупровідних документів неможливо мати повну інформацію щодо здійсненої операції, враховуючи різне місцезнаходження сторін здійсненої операції. Наведеним доводам судом вже надана оцінка.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що відповідно до даних бухгалтерського обліку по контрагенту ТОВ Профіль-Інвест оприбутковано матеріали в Дт рах. 201 Матеріали : в травні 2018 року на суму 745187,34 грн. та в листопаді 2018 року у сумі 559072,26 грн., в картці контрагента зазначено про надходження профілю армуючого, але до перевірки не надано накладних на підтвердження факту отримання таких матеріалів , що стали підставою для відображення цієї операції в бухгалтерському обліку.

Відповідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Пунтком 44.2 ст. 44 ПК України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Згідно з п.п.134.1.1. п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Так, матеріалами справи підтверджено, що 03 січня 2018 року між ТОВ Профіль-Інвест (Постачальник) та ТОВ Вімарко (Покупець) укладено договір поставки продукції №03-01\18 від 03 січня 2018 року, відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов`язується виготовити та поставити Покупцю армируючий профіль, в подальшому - товари в кількості та асортименті згідно із заявок Покупця, рахунків-фактур та видаткових накладних Постачальника, що є невід`ємною частиною даного договору, а Покупець прийняти та сплатити товар на умовах оплати, відповідно до Договору (Т.1,а.с.177-178).

На виконання цього Договору позивачем надані видаткові накладні №Рн-00318/2 від 21 листопада 2018 року; товарно-транспортні накладні, зведені звіти про списання матеріалів на виробництво металопластикових конструкцій ТОВ Вімарко (Т.1,а.с. 176-199).

Ці первинні документи також були надіслані на адресу контролюючого органу разом із запереченнями на акт перевірки, які відповідно до приписів п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України мали бути враховані контролюючим органом при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд встановив, що у позивача наявні всі належним чином оформлені первинні документи по взаємовідносинам з ПП Неомаг 2010 та ТОВ Профіль Інвест .

Представник позивача зазначив, що всі первинні документи були надані відповідачу як під час проведення перевірки, так і під час надання заперечень на акт перевірки (Т.1,а.с. 63-64).

Відповідно до п. 85. 4 ст. 85 ПК України, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Підпунктом 85.6 ст. 85 ПК України передбачено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Таким чином, суд вважає, що у випадку ненадання позивачем первинних документів, відповідач повинен був скласти акт відмови, проте, суду не надано доказів щодо складання такого акту.

Як вже було зазначено, відповідно до п 44.6 ст.44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Таким чином, суд вважає, що позивачем на підтвердження господарських взаємовідносин з ПП Неомаг 2010 та ТОВ Профіль -Інвест було надано відповідачу до прийняття оскаржуваних рішень належним чином оформлені первинні документи, проте, відповідачем всупереч п 44.6 ст.44 ПК України, вказані документи не були враховані під час прийняття оскаржуваних рішень.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем до матеріалів справи залучено сукупність первинних та інших документів, які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та підтверджують фактичне вчинення платником податків господарських операцій, зокрема: договори виготовлення продукції, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, видаткові накладні, специфікації до договорів, які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення підприємством господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) чи їх невідповідності з господарською діяльністю позивача, та не свідчать про відсутність у позивача підстав для формування задекларованих позивачем податкових вигод у вказаному періоді.

Аналізуючи складені між позивачем та його контрагентами первинні документи, що долучені до матеріалів справи, суд зазначає, що ці документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов`язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов`язань та капіталу позивача.

Також, суд зазначає, що на підтвердження факту використання придбаних позивачем послуг з ламінації профілю та армуючого профілю в господарській діяльності позивача надано договір підряду №37Ж від 28.03.2018 року, укладений з ТОВ Алькарім -Буд на будівництво багатоквартирного 3-секційного будинку 37-ма Перлина , Договір підряду №12/г19 від 22.03.2018 року, укладений із КП Будова на будівництво жилого будинку на проспекті Гагаріна 19 та договір підряду №05/10/2017 від 05.10.2017 року, укладений із ТОВ Будмарін на будівництво 12-поверхового будинку по вул. Марсельській , акти виконаних робіт до цих договорів та зведені звіти на списання матеріалів на виробництво металопластикових конструкцій (Т.1, а.с.200-250).

Суд зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість належить з`ясовувати рух активів платника податку в процесі здійснення спірних господарських операцій. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, їх подальшу реалізацію тощо.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем надано належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій, суд вважає, що відповідачем неправомірно зроблено висновок про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, а тому податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС в Одеській №№0039691403; 0039701403 від 19.08.2019 року є протиправними, та позовні вимоги позивача належать задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені у судовому засіданні факти, суд дійшов висновку, що відповідач, заперечуючи проти позову не довів, з посиланням на відповідні докази правомірності своїх рішень, а тому позовні вимоги належать задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю Вімарко (код ЄДРПОУ 37761187, місцезнаходження: 65003, м. Одеса, вул. Чорномосрького козацтва, 115) до Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про скасування податкових повідомлень-рішень №№0039691403; 0039701403 від 19.08.2019 року, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0039691403 від 19.08.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 0039701403 від 19.08.2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Вімарко (код ЄДРПОУ 37761187, місцезнаходження: 65003, м. Одеса, вул. Чорномосрького козацтва, 115) судовий збір в розмірі 15 783, 02 грн. (п`ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят три гривні 02 копійки).

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 02 грудня 2019 року.

Суддя Л.Р. Юхтенко

.