Постанова

від 02.12.2019 по справі 334/1871/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 02.12.2019 Справа № 334/1871/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №334/1871/17 Головуючий у 1 інстанції Гнатюк О.М.

Провадження № 22-ц/807/3301/19 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2019 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

Полякова О.З.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного Підприємства СТД на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного Підприємства СТД , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство ЕСКО , про захист прав споживачів, -

В С Т А Н О В И ЛА:

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПП СТД , третя особа: ТОВ Виробничо-комерційне підприємство ЕСКО , про захист прав споживачів.

В обґрунтування позову зазначав, що 26 грудня 2015 року в магазині Пилочка приватного підприємства СТД , за адресою: 69006, м. Запоріжжя, вул. Портова, буд. 2, код ЄДРПОУ 13618977, він придбав пилу дискову циркулярну СД601А компанії Вlаск & Decker, серійний номер НОМЕР_1 , вартістю 1816,00 грн. Гарантійний строк експлуатації зазначеної пили становить 24 місяці.

12.08.2016 року він звернувся до продавця магазину з приводу недоліків придбаного товару. Недоліки були усунуті відповідно до гарантійних зобов`язань безоплатно.

17.01.2017 року він знову звернувся з приводу недоліків товару та гарантійного його ремонту, але в порушення норм діючого законодавства отримав відмову у здійсненні безкоштовного ремонту.

Причиною відмови у виконанні гарантійного ремонту став технічний висновок № ТЗ-0000025 ТОВ ВКП ЕСКО від 26.01. 2017 р., в якому зазначено, що відповідно до п. 8.2. гарантійних умов, зазначений недолік не є дефектом виробника.

Позивач вважає, що дії продавця не відповідають фактичним обставинам справи та протирічать діючому законодавству України, а саме, в гарантійних умовах, які були надані покупцю, під час придбання товару пункт 8.2. відсутній. Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України Про захист прав споживачів , виробник забезпечує належну роботу продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку, встановленого правовими актами, нормативними документами чи договором.

Просив суд зобов`язати ПП СТД провести гарантійний ремонт пили дискової циркулярної СД601А компанії Вlаск & Decker, серійний номер НОМЕР_1 , вартістю 1816,00 грн., стягнути з ПП СТД неустойку за затримку усунення недоліків понад установлений строк в сумі 889,84 грн. та судові витрати.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 серпня 2019 року позов задоволено.

Зобов`язано ПП СТД провести гарантійний ремонт пили дискової циркулярної СД601А компанії Блек Деккер, 201302.

Стягнуто з ПП СТД на користь ОСОБА_1 неустойку в розмірі 889,84 грн.

Стягнуто з ПП СТД на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду ПП СТД подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з`ясовані всі обставини справи, та посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що згідно технічного висновку, на підставі гарантійних зобов`язань на товар дані несправності не є дефектом виробника і не може бути усунутий по гарантії.. зі змісту Технічного висновку вбачається, що несправності є наслідком зносу деталей та вузлів виробу і не є дефектом виробника.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності заявлених вимог.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 26 грудня 2015 року в магазині Пилочка приватного підприємства СТД , за адресою: 69006, м. Запоріжжя, вул. Портова, буд. 2, придбав пилу дискову циркулярну СД601А компанії Вlаск & Decker, серійний номер НОМЕР_1 , вартістю 1816,00 грн. Гарантійний строк експлуатації зазначеної пили становить 24 місяці.

У зв`язку з виявленими недоліками у роботі придбаного товару, ОСОБА_1 12 серпня 2016 року звернувся до продавця магазину з вимогою оглянути виріб та усунути виявлені ним несправності.

Вказані недоліки були усунуті відповідно до гарантійних зобов`язань безоплатно.

Звернувшись 17 січня 2017 року, з приводу недоліків товару та гарантійного ремонту, ОСОБА_1 отримав відмову у здійсненні безкоштовного ремонту.

Згідно технічного висновку № ТЗ-0000025 від 26.01.2017 року, заявлений ОСОБА_1 недолік, відповідно до п. 8.2. гарантійних умов (в редакції на час продажу п.6.3. гарантійних умов), не є дефектом виробника.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що спірні правовідносини регулюються Законом України Про захист прав споживачів .

Положеннями ч.1 ст. 7 Закону України Про захист прав споживачів визначено, що виробник забезпечує належну роботу продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку, встановленого правовими актами, нормативними документами чи договором.

Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України Про захист прав споживачів , у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги та вважав не допустимим доказом технічний висновок № ТЗ-0000025 від 26.01.2017 року, колегія суддів вважає необґрунтованим та таким, що не заслуговує на увагу з огляду на наступне.

Положеннями ч. 4 ст. 17 Закону України Про захист прав споживачів визначено, що у разі, коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції, продавець (виконавець, виробник) зобов`язаний у триденний строк з дня одержання від споживача письмової згоди організувати проведення експертизи продукції. Експертиза проводиться за рахунок продавця (виконавця, виробника). Якщо у висновках експертизи буде доведено, що недоліки виникли після передачі продукції споживачеві внаслідок порушення ним встановлених правил використання, зберігання чи транспортування або дій третіх осіб, вимоги споживача не підлягають задоволенню, а споживач зобов`язаний відшкодувати продавцю (виконавцю, підприємству, яке виконує його функції) витрати на проведення експертизи. Споживач, продавець (виконавець, виробник) мають право на оскарження висновків експертизи у судовому порядку.

За приписами статті 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції обґрунтовано визнав, наданий відповідачем технічний висновок № ТЗ-0000025 від 26.01.2017 року не допустимим доказом та визнав його таким, що не вважається висновком експертизи в розумінні ст. 102 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами факту відмови позивача від проведення експертизи.

Статтею 8 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, що у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк, тобто до 14 днів.

Відповідно до ч.2 ст. 679 ЦК України, якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

З огляду на те, що недоліки придбаного товару виникли у гарантійний строк, суд першої інстанції вірно встановив, що обов`язок доведення належної якості проданого товару і обов`язок належного оформлення претензії покупця щодо недоліків цього товару та проведення в необхідних випадках перевірки якості товару із забезпеченням права споживача взяти участь у такій перевірці законом в силу вимог ст.. 1209 ЦК України та статті 8 Закону України Про захист прав споживачів , покладено на продавця, в даному випадку на відповідача у справі.

Таким чином, оскільки ПП СТД зазначених обставин не довів, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог та наявності правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до пунктів 26, 28 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів" від 11 квітня 2002 року № 506 гарантійний ремонт полягає у виконанні робіт, пов`язаних з усуненням недоліків товару для забезпечення використання його за призначенням протягом гарантійного терміну експлуатації. Усунення недоліків здійснюється шляхом заміни чи ремонту комплектуючого виробу або окремої складової частини, а також виконання регулювальних робіт відповідно до вимог нормативних документів. Термін виконання гарантійного ремонту узгоджується за домовленістю сторін, але не може перевищувати встановленого законодавством. За кожний день затримки усунення недоліків понад установлений термін виконавець виплачує споживачеві неустойку в розмірі 1 відсотка вартості товару.

За приписами вказаної Постанови, суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що ПП СТД має сплатити ОСОБА_1 неустойку в розмірі 1 відсотка від вартості товару, за затримку усунення недоліків понад установлений законом строк в розмірі 889,84 грн. відповідно до заявлених вимог.

Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на неналежну оцінку судом доказів по справі, оскільки, відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. А не зазначення в мотивувальній частині рішення мотивів, з яких суд бере до уваги або відхиляє докази, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України, не може бути підставою для скасування чи зміни рішення суду, якщо справа вирішена по суті правильно.

З урахуванням того, що доводи апеляційної скарги, є ідентичними відзиву на позовну заяву, яким суд надав належну оцінку, висновки суду є достатньої аргументованими, при цьому колегія суддів враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").

Суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

При цьому, одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (пункт 46 рішення). Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі "Пономарьов проти України" (Заява N 3236/03).

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі скаржник.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Частиною першою статті 229 ЦПК України передбачено, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Докази та обставини, ні які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.

З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для задоволення позову.

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного Підприємства СТД залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 серпня 2019 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 02 грудня 2019 року.

Головуючий

Судді: