Рішення

від 21.11.2019 по справі 520/8310/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

21 листопада 2019 р. Справа № 520/8310/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Супруна Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Борисюк Р.Р.,

за участю:

представника позивача - Куц К.К.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Жовтневе лісове господарство" (вул. Лесі Українки, 63, м. Мерефа, Харківський район, Харківська область, 62472) до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство Жовтневе лісове господарство (надалі за текстом - Позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (надалі за текстом - Відповідач), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000276140101 від 01 серпня 2019 року винесене відповідачем - Головним управління Державної фіскальної служби у Харківській області, яким збільшена суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств організацій, що перебувають у державній власності на п`ятсот двадцять п`ять тисяч двісті шістнадцять гривень 25 копійок (за податковими зобов`язаннями 420173 та штрафними санкціями 105043 грн. 25 коп.);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 00002771401 від 01 серпня 2019 року винесене відповідачем - Головним управління Державної фіскальної служби у Харківській області, збільшення суми грошового зобов`язання за платежем частина чистого прибутку господарських організацій на суму один мільйон чотириста дев`ятнадцять тисяч вісімсот дев`яносто гривень 00 коп. (за податковим зобов`язанням 1419890 грн. 00 коп.).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області було здійснено документальну планову виїзну перевірку податкового, валютного та іншого законодавства ДП Жовтневе лісове господарство . За результатами перевірки було та складено акт від 04.07.2019 за № 2304/20-40-14-01-08/00993165, на підставі якого було винесено податкові повідомлення-рішення від 01.08.2019 №00002771401 та 01.08.2019 за №00002761401. Позивачем було зазначено, що останній вважає їх необґрунтованими, незаконними та таким, що підлягає скасуванню у судовому порядку.

Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу у підготовче засідання.

До канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 17.09.2019 за вх.№01-26/57185/19 від представника відповідача до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду надійшов відзив на адміністративний позов з доданими до неї документами, в якому останній зазначив, що Головне управління ДФС у Харківській області діяло на підставі та у межах чинного законодавства, вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи та вимоги заявленого позову, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду адміністративної справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основний вид економічної діяльності Державного підприємства Жовтневе лісове господарство КВЕД 02.10 Лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві.

Як вбачається з матеріалів справи проектом організації та розвитку лісового господарства Державного підприємства Жовтневе лісове господарство Харківського обласного управління лісового і мисливського господарства, ДП Жовтневе лісове господарство було організовано в 2004 році згідно наказу Держкомлісгоспу України від 20.10.2004 № 178 та наказу Харківського управління лісового господарства від 28.10.2014 №103 та розташоване в північно-західній частині Харківської області на території десяти адміністративних районів: Богодухівського, Валківського, Зміївського, Дергачівського, Золочівського, Краснокутського, Коломацького, Нововодолазького, Харківського і Чугуївського, крім цього зазначено, що частина лісгоспу розташована на території, підпорядкованій Харківській міській раді.

Договором підряду № 20/3-2016 від 11 липня 2016 року укладеним між ДП Жовтневе лісове господарство та ТОВ Українські технології будівництва вбачається, що предметом даного договору є виконання робіт з утеплення фасаду адміністративних будівель та гаражу по вул. Сериківська, 36 м. Харків.

Окрім того, договором підряду № 21/3-2016 від 11 липня 2016 року укладеним між ДП Жовтневе лісове господарство та ТОВ Українські технології будівництва вбачається, що предметом договору є виконання робіт з утеплення фасаду контори Бабаївського лісництва по вул . Калініна, 16, с. Покотилівка, Харківська область.

В ході проведення перевірки та розгляду справи судом не встановлено, а з боку ГУ ДФС у Харківській області не повідомлено про існування будь-яких вад документів чи їх відсутності та як наслідок не встановлено порушень пов`язаних з обсягом та змістом документів по взаємовідносинам позивача з контрагентом.

На підставі направлень від 17.05.2019 № 4873, 4874, 4875, 4876, 4877, 4879 виданих ГУ ДФС у Харківській області податковим органом було здійснено планову виїзну документальну перевірку до ДП Жовтневе лісове господарство з питань дотримання вимог податкового та валютного та іншого законодавство за період з 01.04.2016 по 31.03.2019.

В подальшому, за результатами перевірки було складено акт документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства від 04.07.2019 № 2304/20-40-14-01-08/00993165.

Відповідно до акту документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства від 04.07.2019 року № 2304/20-40-14-01-08/00993165 податковим органом було встановлено у ДП Жовтневе лісове господарство наступні порушення, а саме:

- п.п. 134.1.1, п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України , а саме заниження податку на прибуток в сумі 420173 грн., в т.ч. 2 квартал 2016 року в сумі 2263 грн., 3 квартал 2016 року в сумі 124925 грн., 4 квартал 2016 року в сумі 154238 гри., 1 квартал 2017 року в сумі 8864 грн., 2 квартал 2017 року в сумі 8864 грн., 3 квартал 2017 року в сумі 8864 грн., 4 квартал 2017 року в сумі 8864 грн., 1 квартал 2018 року в сумі 4776 грн., 2 квартал 2018 року в сумі 4776 грн., 3 квартал 2018 року в сумі 4776 грн., 4 квартал 2018 року в сумі 75176 грн.;

- п.п. 266.1.1 п. 266.1 п. 266.2, п.п. 266.2.1, п.п. 266.3.3. п. 266.3, п.п. 266. 7.5 п. 266.7 ст.266 Податкового кодексу України, встановлено заниження податку па майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 14276,77 грн., в т.ч за 2016 рік (01.04.2016 - 31.12.2016) на суму 2669.53 грн., за 2017 рік на суму 4662.4 грн., за 2018 рік - 5424, 74 грн., 1 квартал 2019 року на суму 1520,10 грн.;

- п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України. За зазначені порушення донараховано штрафну санкцію 10% згідно п. 120-1 ст. 120 Податкового кодексу;

- п. 119.2 ст. 119 , п.п. 176.2 б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України в частині подання звітності за формою 1 ДФ з не достовірними даними ( відображено невірний ідентифікаційний номер - 25181304 в 1 ДФ за 1 квартал 2017 року);

- ст. 11-1 Закону України від 21 вересня 2006 року № 158-V Про управління об`єктами державної власності із змінами, Постанови Кабіну Міністрів від 23.02.2011 року №138 зі змінами та доповненнями в результаті чого частину чистого прибутку в сумі 1 419 889 грн., в т.ч 2 квартал 2016 року в сумі 7731 грн., 3 квартал 2016 року в сумі 426829 грн., 4 квартал 2016 року в сумі 526979 грн., 1 квартал 2017 року в сумі 30286 грн., 2 квартал 2017 року в сумі 30286 грн., 3 квартал 2017 року в сумі 30286 грн., 4 квартал 2017 року в сумі 30285 грн., 1 квартал 2018 року в сумі 16319 грн., 2 квартал 2018 року в сумі 16319 грн., 3 квартал 2018 року в сумі 16319 грн., 4 квартал 2018 року в сумі 256851 грн., за 1 квартал 2019 року 1402 грн.;

- п. 2.1. ст. 6, ст. 8, ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 року № 2464-VI.

Так, на підставі вищевказаного акту перевірки ГУ ДФС у Харківській області було винесено зокрема оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 01.08.2019 за №00002761401, від 01.08.2019 №00002771401.

Згідно податкового повідомлення-рішення від 01.08.2019 № 00002761401 встановлено порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010, П(С)БО 16 Витрати від 31.12.1999 № 318, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем на прибуток підприємства організацій, що перебувають у державній власності на загальну суму 525216 (п`ятсот двадцять п`ять тисяч двісті шістнадцять) гривень 25 копійок, з яких за податковим зобов`язанням 420173,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 105043, 25 грн..

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 01.08.2019 № 00002771401 встановлено порушення підпункту ст. 11-1 Закону України від 21 вересня 2006 року № 158-V Про управління об`єктами державної власності , Постанови Кабіну Міністрів Про затвердження порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями від 23.02.2011 № 138 , яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств), 21010100 на загальну суму 1419890,00 (один мільйон чотириста дев`ятнадцять тисяч вісімсот дев`яносто) гривень 00 копійок, з яких за податковим зобов`язанням 1419890,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 0,00 грн..

Вважаючи рішення контролюючого органу протиправними та прийнятими в порушення норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи спір по суті, суд ураховує, що згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі за текстом - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За визначенням підпункту 14.1.36. пункту 14.1. статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Підпунктом 16.1.2. пункту 16.1. статті 16 ПК України визначено обов`язок платника податків вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно з пунктом 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В пункті 44.2. статті 44 ПК України зазначено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

За змістом п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є, зокрема прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Статтею 135 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 137.3 ст. 137 Податкового кодексу України відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку, зазначеного в пункті 57.11 статті 57 та 141.4 статті 141 цього Кодексу, покладається на платників податку, які здійснюють відповідні виплати.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV господарська операція визначена як дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 вказаного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого Міністерством фінансів України від 31.12.1999 № 318, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 № 27/4248 (на далі за текстом - П(С)БО 16), визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Згідно з п. 6 П(С)БО 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до п. 7 П(С)БО 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України зазначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України Про державний земельний кадастр зазначено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Положеннями п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

В ході розгляду справи з боку відповідача не заперечувався факт перебування землі у користуванні позивача.

Згідно з п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України зазначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 01.08.2019 за № 00002761401 є протиправним та таким що підлягає скасуванню.

Відносно позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.08.2019 № 00002771401, щодо збільшення суми грошового зобов`язання за платежем частина чистого прибутку господарських організацій суд зазначає наступне.

Відповідно до Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року № 138 частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку як підсумок суми чистого фінансового результату (прибутку) та суми капіталу в дооцінках, яка підлягає перенесенню до нерозподіленого прибутку, з урахуванням того, що до такого підсумку також може бути включена частка нерозподіленого прибутку або невикористаних фондів, утворених внаслідок розподілу прибутку в обсязі, визначеному рішенням органу управління, за наявності фінансових ресурсів у підприємства.

Відповідно до пункту 2 зазначеного порядку частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.

Згідно із пунктом 3 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.

Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

Податковий орган прийшов до висновку, що витрати пов`язані зі сплатою коштів на проведення відповідних робіт в сумі 681460,00 грн. не можна віднести до затрат підприємства, а отже це є порушенням п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, і не повинно враховуватись при визначенні фінансового результату оподаткування за 2016 рік на суму 681460,00 грн., в тому числі 3 квартал 2016 року на суму 681460,00 грн. на суму витрат, які пов`язані з капітальним ремонтом.

Суд не погоджується з таким висновком виходячи з наступного, проведення робіт відбувалось за договорами підряду № 20/3-2016 від 11.07.2016 та № 21/3-2016 від 11.07.2016 є поточними роботами і сплата коштів за їх виконання відноситься до витрат які мають враховуватись при оподаткуванні.

Листом державного комітету України з будівництва та архітектури № 7/7-401 від 30.04.2003 зазначено, що капітальний ремонт - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає заміну, відновлення та модернізацію конструкцій і обладнання будівель у зв`язку з їх фактичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також покращення планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об`єкта.

Капітальний ремонт передбачає призупинення на час виконання робіт експлуатації будівлі в цілому або її частини (за умови їх автономності).

Суд зазначає, що окреслені у договорах підряду № 20/3-2016 від 11.07.2016 та №21/3-2016 від 11.07.2016 роботи направлені на підтримання експлуатаційних якостей.

В судовому засіданні з боку представника податкового органу не повідомлено будь-яких кваліфікуючих ознак проведення капітального ремонту.

Крім того з боку відповідача не заперечувалось не призупинення експлуатації будівлі в цілому або її частини в ході виконання договорів підряду № 20/3-2016 від 11.07.2016 та № 21/3-2016 від 11.07.2016.

Таким чином податкове повідомлення-рішення від 01.08.2019 № 00002771401 згідно якого встановлено порушення підпункту ст. 11-1 Закону України від 21 вересня 2006 року № 158-V Про управління об`єктами державної власності , Постанови Кабіну Міністрів Про затвердження порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями від 23.02.2011 № 138 , яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств), 21010100 на загальну суму 1419890 (один мільйон чотириста дев`ятнадцять тисяч вісімсот дев`яносто) гривень 00 копійок, з яких за податковим зобов`язанням 1419890 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 0 грн. є таким, що підлягає скасуванню.

Разом із тим, суд бере до уваги, що за змістом п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та здатні вплинути на результат вирішення спору. Інші доводи сторін висновки суду не спростовують.

Отже позивачем правомірно сформовано витрати у вигляді сплати коштів за земельні ділянки, що перебувають у користуванні останнього, а також правомірно віднесено до складу витрат, як адміністративні витрати за сплату коштів поточного ремонту, як наслідок податкове повідомлення-рішення від 01.08.2019 № 00002761401 згідно якого встановлено порушення п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010, П(С)БО 16 Витрати від 31.12.1999 № 318, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем на прибуток підприємства організацій, що перебувають у державній власності на загальну суму 525216 (п`ятсот двадцять п`ять тисяч двісті шістнадцять) гривень 25 копійок, з яких за податковим зобов`язанням 420173,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 105043,25 грн., є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування равомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятих ним рішень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Державного підприємства "Жовтневе лісове господарство" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000276140101 від 01 серпня 2019 року винесене Головним управління Державної фіскальної служби у Харківській області, яким збільшена суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств організацій, що перебувають у державній власності на п`ятсот двадцять п`ять тисяч двісті шістнадцять гривень 25 копійок (за податковими зобов`язаннями 420173 та штрафними санкціями 105043 гривень 25 копійок).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №00002771401 від 01 серпня 2019 року винесене Головним управління Державної фіскальної служби у Харківській області, збільшення суми грошового зобов`язання за платежем частина чистого прибутку господарських організацій на суму один мільйон чотириста дев`ятнадцять тисяч вісімсот дев`яносто гривень 00 коп. (за податковим зобов`язанням 1419890 гривень 00 копійок).

Стягнути на користь Державного підприємства "Жовтневе лісове господарство" (вул. Лесі Українки, 63, м. Мерефа, Харківський район, Харківська область, 62472, код ЄДРПОУ 00993165) сплачену суму судового збору в розмірі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) гривень 00 копійок, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (вул. Пушкінська буд. 46, Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 02 грудня 2019 року.

Суддя Ю. О. Супрун