Рішення

від 20.11.2019 по справі 520/7837/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 листопада 2019 р. № 520/7837/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Мінаєвої К.В.,

за участю секретаря судового засідання - Остропільця Є.Є.,

за участю:

представника позивача - Горло М.В.,

представника відповідача - Шутової А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецлиття" (вул. Дудинської, буд. 1 "А", кв. 312,м. Харків,61064, код ЄДРПОУ35587351) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ39599198) про скасування податкової вимоги,

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецлиття", з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №138788 від 28 листопада 2018 року у частині нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Спецлиття" пені з податку на додану вартість у розмірі 537089,08 грн.;

- зобов`язати Головного управління ДФС у Харківській області виключити з інтегрованої картки платника Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецлиття" пеню з податку на додану вартість у розмірі 537089,08 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з прийнятою відповідачем податковою вимогою №138788-17 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої загальна сума податкового богу платника податків станом на 27 листопада 2018 року становить 1522798, 82 грн., оскільки до адреси, яка вказана в оскаржуваній вимозі, позивач не має ніякого відношення, в якості юридичної або фактичної вказана адреса не використовувалась. Отже, на теперішній час, ТОВ Спецлиття податкову вимогу не отримувало. Також позивач зазначає, що в податковій вимозі завищено розмір пені у сумі 537089,08 грн., контролюючий орган керувався при її визначенні нормами пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового Кодексу України у редакції до 01.01.2017 р., однак повинен був керуватися положеннями в редакції після 01.01.2017 р., оскільки вимога прийнята у 2018 році та на дату нарахування позивачу пені згідно з приписами статті 129 Податкового кодексу України не передбачено нарахування пені за весь період заниження податкового зобов`язання, у разі сплати грошового зобов`язання у межах граничного строку сплати.

Відповідач надав суду відзив від 12.09.2019 р., в якому зазначив, що до редакції ПК України, чинної на момент виявлення порушень податкового законодавства позивачем, положення пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПКУ передбачали нарахування пені у день настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження). Отже, сума заниження податкового зобов`язання, на яку нараховується пеня - 788 568 грн. (сума, яка була нарахована за результатами перевірки позивача та відображена у податковому повідомленні - рішенні). З урахуванням викладеного, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 12.08.2019 року прийнято до розгляду адміністративну справу та призначено проведення підготовчого засідання. Ухвалою суду від 30.09.2019 р. замінено відповідача по справі Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області на правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у Харківській області. Протокольною ухвалою суду від 21.10.2019 р. закрито підготовче провадження у справі.

Судом встановлені наступні обставини справи.

22.03.2018 року Головним управління ДФС у Харківській області було проведено позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Спецлиття (код ЄДРПОУ 35587351) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо господарських відносин з контрагентами - постачальниками.

За результатами перевірки було складено акт від 22.03.2018 року №1026/20-40-14-12-11/35587351 Про результати позапланової перевірки з питань дотримання податкового законодавства . (а.с.28-69)

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення №00000421412 від 05.04.2018 року, яким ТОВ "Спецлиття" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 985710,00 грн., з яких 788568,00 грн. - за податковими зобов`язаннями. (а.с.70)

Як встановлено судом, 09.07.2018 року Харківським окружним адміністративним судом було винесено рішення по справі №820/2835/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спецлиття до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення №00000421412 від 05.04.2018 року, яким позовні вимоги було задоволено в повному обсязі, скасовано податкове повідомлення - рішення. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2018 апеляційну скаргу відповідача задоволено, рішення ХОАС від 09.07.2018 скасовано. Прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову. Постановою Верховного Суду від 06 вересня 2019 року №820/2835/18 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Спецлиття залишено без задоволення. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2018 у справі №820/2835/18 залишено без змін.

28.11.2018 р. податковим органом прийнято податкову вимогу форми Ю №138788-17 стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю Спецлиття (код ЄДРПОУ 35587351), якою станом на 27 листопада 2018 р. встановлено:

- загальну суму податкового боргу в сумі 1522798,82 грн.;

- в тому числі основний платіж 788567,74 грн.;

- штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 197142,00 грн.;

- пеня 537089,08 грн. (а.с.97)

Позивач, не погодившись з прийнятою податковою вимогою у частині нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Спецлиття" пені з податку на додану вартість у розмірі 537089,08 грн., звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, доводи позову та відзиву проти нього, аргументи сторін, зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів:

1. Щодо правомірності нарахування пені за весь період заниження податкового зобов`язання

За результатами проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ Спецлиття з питання дотримання вимог податкового законодавства складено акт від 22.03,2018 №1026/20-40-14-12-11/35587351, згідно висновків якого встановлено заниження з податку на додану вартість на загальну суму 985 710, 00 грн. за період з березня 2015 року по березень 2017 року (основний платіж - 788 568 грн., фінансова санкція - 197 142 грн.).

Відповідач в обґрунтування нарахування пені за весь період заниження посилається на п. 7 Розділу III Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 07.04.2016 №422 (далі - Порядок №422), який є чинним, нарахування пені розпочинається у день настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Також вказує, що відповідно до редакції ПК України чинної на момент виявлення порушень податкового законодавства Позивачем, положення пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 вказаного закону передбачають нарахування пені у день настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження). Так, сума заниження податкового зобов`язання, на яку нараховується пеня - 788 568 грн. (сума, яка була нарахована за результатами перевірки Позивача та відображена у податковому повідомленні - рішенні).

Суд зазначає, що дійсно, норми ПК України передбачають нарахування пені як суми коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (пп. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Однак при вирішенні питання про правомірність такого нарахування слід виходити з наступного. Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Підпунктом 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як встановлено з розрахунку пені, доданого до матеріалів справи (а.с. 19), період нарахування пені починається з 30.04.2015 році, закінчується -16.11.2018 р.

За цей час норма статті 129 ПК України, якою регламентовано порядок нарахування пені, була змінена та на час прийняття спірної вимоги (з 01.01.2017 року) була викладена в іншій редакції.

Так, згідно з підпунктом 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу (у редакції з 01.01.2017) нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Підпунктом 129.3.1 п. 129.3 ст. 129 Податкового кодексу (у редакції з 01.01.2017) передбачено, що нарахування пені закінчується: у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань.

Аналіз вказаних правових норм, дає підстави вважати, що пеня нараховується на суму коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір, але не сплатив у встановлені законодавством строки, та/або на суму штрафної (фінансової) санкції чи санкцій за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, не сплачених платником у встановлені законодавством строки.

Таким чином, підпункт 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України у редакції з 01.01.2017 не передбачає нарахування пені за весь період заниження податкового

Як вбачається з розрахунку пені, датами початку нарахування пені щодо сум заниження податкового зобов`язання вказані дати: 30.04.2015, 30.05.2015, 30.07.2015, 30.08.2015, 30.09.2015, 30.10.2015, 30.11.2015, 30.12.2015, 29.01.2016, 01.03.2016, 30.04.2016, 30.05.2016, 30.06.2016, 30.07.2016, 30.08.2016, 30.11.2016, 30.12.2016, 30.01.2017, 30.03.2017, 30.04.2017 (граничні строки сплати за податкові періоди, за які виявлено заниження), а датою закінчення нарахування пені є 16.11.2017 (закінчення десятиденного строку сплати визначеного податковим повідомленням - рішенням податкового зобов`язання, яке судовим рішенням від 07.11.2018 визнано правомірним), що не відповідає положенням п.п. 129.1.1, 129.3.1 статті 129 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що враховуючи положення пп. 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, дата закінчення десятиденного строку сплати визначеного податковим повідомленням - рішенням від 05.04.2018 р. податкового зобов`язання, яке узгоджене судовим рішенням від 07.11.2018, - є початком нарахування пені.

Таким чином, пеня нарахована ТОВ Спецлиття не у відповідності до положень п.п. 129.1.1, 129.3.1 статті 129 Податкового кодексу України, та податковий орган не мав правових підстав для нарахування позивачу податкового боргу - пені з податку на додану вартість у розмірі 537089,08 грн., а тому, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду у справі №820/3878/17 від 19.06.2018, №820/6468/17 від 12.02.19.

2. Щодо надіслання та отримання спірної податкової вимоги.

Як вказує позивач, в червні 2019 року ТОВ Спецлиття стало відомо, що Головне управління ДФС у Харківській області звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ТОВ Спецлиття про накладення арешту на кошти та інші цінності. З доданих до матеріалів справи копій документів, ТОВ Спецлиття стало відомо про наявність податкової вимоги № 138788-17 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої загальна сума податкового богу платника податків станом на 27 листопада 2018 року становить 1 522 798, 82 грн.

До матеріалів справи надано копію корінця податкової вимоги форми Ю від 28 листопада 2018 року № 138788-17, на якому вказана адреса ТОВ Спецлиття - м. Харків, вул. Грицевця, буд. 38/4, кв. кв. 121, 126. Відповідач також підтверджує направлення податкової вимоги за вказаною адресою (а.с. 119-120). Водночас, юридичною адресою ТОВ Спецлиття на день відправлення вказаної податкової вимоги була м. Харків, вул. Миру, 38/4 , кв. кв . 121 , 126 (а.с.29), а відповідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на даний час: вул. Дудинської, буд. 1 "А", кв. 312, м. Харків, 61064 .

Положеннями п. 59.1 статті 59 Податкового кодексу встановлено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п. 58.3 ст. 58 ПК Податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. П 42.2 ст. 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Враховуючи зазначені положення, суд дійшов висновку, що податкова вимога форми Ю від 28 листопада 2018 року № 138788-17 не є належно врученою.

Водночас, суд зазначає, що неналежне вручення податкової вимоги свідчить про неможливість контролюючого органу здійснювати за платника податків і на користь держави заходів щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 ПК України), а не про неправомірність прийняття самої податкової вимоги. Тому суд не приймає зазначені доводи в обґрунтування позовних вимог.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління ДФС у Харківській області виключити з інтегрованої картки платника Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецлиття" пеню з податку на додану вартість у розмірі 537089,08 грн. суд зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Разом з тим, враховуючи положення статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, захист прав у сфері публічно-правових відносин можливий у спосіб зобов`язання відповідача прийняти певне рішення чи зобов`язання вчинити певні дії.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003). Згідно з ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477- ІV від 23.02.2006 року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У рішенні від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства ЄСПЛ вказав, що норма статті 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Сутність цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечать при цьому виконання своїх зобов`язань. Суд визнав, що вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачені національним законодавством (пункт 145 рішення).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення від 10 липня 2003 року у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, пункт 45 та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, пункт 25, ECHR 2002 II).

Враховуючи встановлені під час судового розгляду обставини неправомірності оскаржуваної податкової вимоги позивача в частині визначення пені з податку на додану вартість, що підлягає сплаті, суд вважає, що зобов`язання відповідача виключити з інтегрованої картки платника Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецлиття" пеню з податку на додану вартість у розмірі 537089,08 грн. з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні ефективним способом захисту порушених прав позивача та належною гарантією остаточного вирішення спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частини перша, друга статті 77 КАС України). У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції", Суд звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 КАС України. Суд зазначає, що відповідачем не доведено обґрунтованість прийняття оскаржуваного рішення та податкової вимоги.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. 242-246, 255, 295, пп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецлиття" (вул. Дудинської, буд. 1 "А", кв. 312,м. Харків,61064, код ЄДРПОУ 35587351) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування податкової вимоги - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №138788-17 від 28 листопада 2018 року у частині нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Спецлиття" пені з податку на додану вартість у розмірі 537089,08 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області виключити з інтегрованої картки платника Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецлиття" пеню з податку на додану вартість у розмірі 537089,08 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецлиття" (код ЄДРПОУ 35587351) судові витрати в розмірі 19 210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 02 грудня 2019 року.

Суддя Мінаєва К.В.