Рішення

від 25.11.2019 по справі 620/1779/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2019 року Чернігів Справа № 620/1779/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Непочатих В.О.,

при секретарі Єгуновій О.М.,

за участю представника позивача Сапона К.Л., представника відповідача Бисикало Т.А., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Євротракс до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Євротракс звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області, в якому просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.11.2018 № 00003961400, № 00003971400, № 00003981400, № 00003991400, № 00004001400.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення на підставі акту документальної планової виїзної перевірки позивача від 10.10.2018, оскільки висновки викладені в акті спростовуються первинними документами, які надавалися при перевірці та на основі яких відповідач мав провести відповідні розрахунки. Позивач стверджує, що при здійсненні у період з 01.01.2015 до 31.12.2015 операцій з вивезення самостійно виготовлених товарів, послуг за межі митної території України у митному режимі експорту, собівартість яких перевищувала вартість вивезених за межі митної території України товарів (послуг) (експортованих товарів, послуг), застосовується нульова ставка ПДВ та відсутня необхідність донарахування податкових зобов`язань з ПДВ і складання другої податкової накладної на суму перевищення собівартості виготовлених товарів, послуг над вартістю вивезених за межі митної території України товарів, послуг (експортованих товарів, послуг).

Також позивач вважає, що сплата (погашення) ним щорічно заборгованості, що виникла на виконання господарського договору про надання послуг від 22.04.2016 з ТОВ ТІС-ХХІ перериває перебіг позовної давності, тому відповідач хибно трактує таку заборгованість як безнадійну і помилково відносить суми цієї заборгованості до доходу.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову посилаючись на те, що проведеним аналізом наданих під час перевірки даних бухгалтерського обліку (головні книги, аналізи по рахункам та ін.) за 2015-2017 роки встановлено, що позивачем не створювався резерв для виплати відпусток працівникам, облік їх руху та залишків коштів не відображався на субрахунку 471 Забезпечення виплат відпусток , бухгалтерський запис ДТ 92 Адміністративні витрати КТ 471 Забезпечення виплат відпусток , а отже сума у розмірі 80258,00 грн., в т. ч. за 2015 рік - 10644,00 грн., за 2016 рік - 15679,00 грн., за 2017 рік - 53935,00 грн. не може бути врахована у складі адміністративних витрат. Відповідач посилається на те, що ТОВ Євротракс не включено до складу доходів у рядку 2120 Фінансових звітів суб`єкта малого підприємництва Інші операційні доходи за 2016 рік суми безнадійної заборгованості по взаємовідносинам ТОВ ТІС-ХХІ на загальну суму 1454556,00 грн., із терміном виникнення - 2013 рік, які повинні бути відображені відповідно до пункту 15 П(с)БО 15 Дохід , пункту 5 П(с)БО 11 Зобов`язання та підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України.

Відповідач зазначає, що відповідно до абзацу 2 пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України (в редакції, яка була чинною протягом 2015 року) база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості. Проте, проведеним аналізом даних податкової звітності з ПДВ за 2015 рік, даних ЄРПН не встановлено відображення в декларації з ПДВ податкових зобов`язань на суму перевищення собівартості послуг над ціною їх постачання. Крім того, проведеним аналізом наданих під час перевірки картки рахунку 903 Собівартість реалізованих робіт і послуг за 2015 року встановлено, що підприємством відображено собівартість наданих послуг загальною сумою, а не у розрізі кожної операції.

Також відповідач зазначає, що в порушення пункту 185.1 статті 185, абзацу ж пункту 186.3 статті 186, абзацу а пункту 193.1. статті 193, статті 201 Податкового кодексу України позивачем не нараховано суму ПДВ за ставкою 20% при здійсненні операцій з міжнародних транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажу та не складалися і не реєструвалися в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на міжнародні транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажу за ставкою ПДВ 20% відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій вказав, що відповідач під час перевірки не розраховував відповідні суми резерву відпускних і не обраховував суми завищення або заниження об`єкту оподаткування та податку на прибуток, які стали (могли стати) наслідком такого перевищення чи не перевищення. Також зазначив, що надані позивачем на перевірку банківські виписки по взаєморозрахунках з ТОВ ТІС-ХХІ , акти звіряння взаємних розрахунків за період з 2013 по 2017 роки доводять періодичне часткове погашення позивачем заборгованості перед TOB ТІС-ХХІ та відсутність факту існування безнадійної заборгованості за договором про надання послуг від 22.04.2013. Стосовно встановлення відповідачем реалізації позивачем послуг за цінами, нижчими від їх собівартості позивач вважає, що відповідач у відзиві не спростував доводи позивача, що транспортно-експедиційні послуги, які надавались при міжнародному сполученні та за єдиним міжнародним перевізним документом (міжнародна автомобільна накладна (CMR)) не піддягають оподаткуванню за ставкою ПДВ 0%.

Вислухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Працівниками ГУ ДФС у Чернігівській області, на підставі виданого ГУ ДФС у Чернігівській області наказу від 06.09.2018 № 1585 та направлень від 20.09.2018 № 2026, № 2027, № 2028, № 2029, № 2030, № 2031 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Євротракс з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 13.12.2012 по 31.12.2017.

За результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки відповідачем складено акт від 10.10.2018 № 674/14/38054230 (т. 1, а.с. 76-93), яким зафіксовано наступні порушення:

- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.4.2 пункту140.4 статті 140 Податкового кодексу України в результаті чого ТОВ Євротракс занижено суму податку на прибуток за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 на загальну суму 262085,00 грн., в т.ч. за 2016 рік на 262085,00 грн., завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 на загальну суму 78787,00 грн., в т. ч. за 2017 - на 78787,00 грн.;

- пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України (в редакції, яка була чинною на протязі 2015 року) пункту 185.1. статті 185, абзацу ж пункту 186.3 статті 186, абзацу а пункту 193.1 статті 193, статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ Євротракс занижено суму ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті до державного бюджету на загальну суму 97272,00 грн., в т.ч. за серпень 2015 року - на 15331,00 грн., вересень 2015 року - на 3506,00 грн., жовтень 2015 року - на 3699,00 грн., листопад 2015 року - на 145,00 грн., серпень 2016 року - на 310,00 грн., вересень 2016 року - 21413,00 грн., грудень 2016 року - на 19047,00 грн., квітень 2017 року - на 6980,00 грн., травень 2017 року - на 3576,00 грн., серпень 2017 року - на 23265,00 грн. та завищено суму від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду всього на 47700,00 грн., в т.ч. за грудень 2017 року - на 47700,00 грн.;

- Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку зі змінами та доповненнями, який затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 30.01.2015 № 111/26556;

- підпунктів 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168; підпунктів а , г пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, а саме: протягом періоду з 01.03.2017 по 30.06.2017 підприємством несвоєчасно перераховано податок на доходи з фізичних осіб в сумі 6394,00 грн., який нарахований та утриманий із заробітної плати працівників (за 2017 рік).

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки від 10.10.2018 № 674/14/38054230 позивач 06.11.2018 надіслав на адресу відповідача заперечення на акт перевірки (т. 1, а.с. 113-141).

Однак, відповідач не прийняв до уваги доводи позивача та додані в якості доказів копії документів, про що свідчить лист від 16.11.2018 № 11753/10/25-01-14-01-06 Про надання відповіді на заперечення (т.1, а.с. 142-144).

20.11.2019, на підставі вказаного акту перевірки, відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 00003961400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у сумі 327606,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями 262085,00 грн., за штрафними санкціями у сумі 65521,00 грн.;

- № 00003971400, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 78787,00 грн.;

- № 00003981400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 98044,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями у сумі 78435,00 грн., за штрафними санкціями 19609,00 грн.;

- № 00003991400, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 47700,00 грн.;

- № 00004001400, яким до позивача застосовано штраф в розмірі 23850,00 грн. (т.1, а.с. 145, 146, 147, 148, 149).

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Відповідно до пункту 14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання, яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з абзацом одинадцятим статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Абзацом другим пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 визначено, що господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

З аналізу викладених норм слідує, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Щодо не нарахування та не створення резерву відпусток.

Підпунктом 14.1.24 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що великий платник податків - це юридична особа або постійне представництво нерезидентів на території України, у яких обсяг доходу від усіх видів діяльності за останні чотири послідовні податкові (звітні) квартали перевищує еквівалент 50 мільйонів євро, визначений за середньозваженим офіційним курсом Національного банку України за той самий період, або загальна сума податків, зборів, платежів, сплачених до Державного бюджету України, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, за такий самий період перевищує еквівалент 1 мільйона євро, визначений за середньозваженим офіційним курсом Національного банку України за той самий період, у разі, якщо сума таких податків, зборів, платежів, крім митних платежів, перевищує еквівалент 500 тисяч євро.

Нормами Податкового кодексу України не визначені поняття суб`єкта мікро, малого та середнього підприємництва, а тому згідно пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у Податковому кодексі України та не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Так, для цілей визначення критеріїв для підприємств щодо їх належності до мікропідприємств, малих, середніх або великих застосовуються положеннями Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні в пункті 2 статті 2 якого визначено, зокрема, що мікропідприємствами є підприємства, показники яких на дату складення річної фінансової звітності за рік, що передує звітному, відповідають щонайменше двом із таких критеріїв: балансова вартість активів - до 350 тисяч євро; чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - до 700 тисяч євро; середня кількість працівників - до 10 осіб.

В судовому засіданні встановлено, що позивач відноситься до мікропідприємств, оскільки не відповідає лише одному критерію визначеному Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні в частині перевищення середньої кількості працівників.

Згідно підпункту 2 пункту 2, пункту 7 Розділу І Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 Спрощена фінансова звітність , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 № 39 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), зокрема, мікропідприємства - юридичні особи, які визнані такими відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та які можуть не створювати забезпечення наступних витрат і платежів (на виплату наступних відпусток працівникам, виконання гарантійних зобов`язань тощо), а визнають відповідні витрати у періоді їх фактичного понесення.

Тому, у відповідності до вимог зазначеного Національного положення позивач не повинен був створювати резерв відпусток.

Щодо безнадійної заборгованості по взаємовідносинам з ТОВ ТІС-ХХІ .

Згідно пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються зокрема з інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України передбачено, що інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Податковий кодекс України визнає безнадійною заборгованість, яка відповідає одній з ознак, наведених у підпункті 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, зокрема, заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Відповідно до договору про надання послуг з охорони від 22.04.2013 № 22/04/13, Товариство з обмеженою відповідальністю ТІС-ХХІ , іменований в подальшому Охорона та ТОВ Євротракс , іменоване у подальшому Замовник , уклали до договір відповідно до якого Замовник передає, а Охорона приймає на себе обов`язки по здійсненню заходів охорони з метою недопущення та припинення протиправних посягань на орендуєму ТОВ Євротраксом частину нежилої будівлі з підвалом та прилеглою територією, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Робоча, 6, надалі іменуємий Об`єкт , вказаний у дислокації за допомогою фізичної охорони, відео нагляду, контролю за несенням служби та виклику наряду групи реагування по телефону (т.1, а.с. 154-156).

В розділу ІІ даного договору вказано, що оплата послуг охорони за цим договором визначається на підставі узгодженої протоколом сторін договірної ціни охорони (додаток 1 до договору) та дислокацією постів охорони об`єкту ТОВ Євротракс (додаток 2 до договору). Оплата за послуги охорони здійснюється на основі відповідних документів (рахунку, акту про надання послуг). Акт виконаних робіт підписується Сторонами в кінці кожного кварталу, а також по закінченні терміну дії договору. Строк (термін) виконання зобов`язання за цим договором встановлено 31.12.2019. При цьому, за відсутності в повному обсязі погашення (заборгованості) зобов`язання, строк (термін) виконання зобов`язання за цим договором, продовжується на термін, який встановлюється сторонами Додатковою угодою до доданого договору.

За приписами статей 256, 257, частини п`ятої статті 261, 264 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання; перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач; після переривання перебіг позовної давності починається заново; час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як слідує з банківських виписок по взаєморозрахунках з ТОВ ТІС-ХХІ у колонці Призначення платежу зазначені реквізити рахунків-фактур, відповідно яких здійснювався переказ коштів, також реквізити рахунків фактур зазначені у платіжних дорученнях на переказ коштів (т.1, а.с. 161-167, 183-184).

Крім того, між ТОВ Євротракс та ТОВ ТІС-ХХІ , з метою звірки взаєморозрахунків за договором про надання послуг з охорони від 22.04.2013 № 22/04/13 були складені акти звіряння за 2013-2017 роки, згідно яких станом на 31.12.2017 ТОВ Євротракс має за вказаними договором заборгованість перед ТОВ ТІС-ХХІ в розмірі 882436,00 грн. (т.1, а.с. 178-182).

Отже, підписання між ТОВ Євротракс ТОВ ТІС-ХХІ актів звіряння взаєморозрахунків, які підтверджують наявність заборгованості в сумі 882436,00 грн. та її часткова оплата свідчить про переривання строку позовної давності та початку його перебігу відповідно до частини третьої статті 264 Цивільного кодексу України заново.

Таким чином, податковим органом здійснені передчасні висновки щодо визнання безнадійною заборгованості ТОВ Євротракс перед ТОВ ТІС-ХХІ , наслідком чого став помилковий висновок про заниження позивачем значення у рядку 2120 Фінансових звітів суб`єкта малого підприємництва Інші операційні доходи за період з 01.01.2015 по 31.12.2017.

Щодо реалізації послуг за цінами, що є нижчими від їх собівартості, надання міжнародних експедиційних послуг з перевезення вантажу за ставкою 0 , не складання і не реєстрування податкових накладних.

Відповідно до абзацу 2 пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України (в редакції, яка була чинною протягом 2015 року) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

Згідно наданих позивачем документів вбачається, що впродовж 2015 року позивач займався своїм основним видом діяльності - вантажний автомобільний транспорт, надаючи контрагентам в основному транспортні та транспортно-експедиторські послуги по перевезенню вантажу в міжнародному сполученні.

Вказане, зокрема, підтверджується договорами про транспортно-експедиційне обслуговування в міжнародному сполученні, договорами організації транспортно-експедиційного обслуговування, додатками до них, заявками до договорів, актами надання послуг та міжнародно-автомобільними накладними, оборотно-сальдовими відомостями по рахунках 703 та 903 за 2015 рік, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до статті 1 Закону України Про автомобільний транспорт міжнародні перевезення пасажирів і вантажів - перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону; міжнародні човникові (маятникові) перевезення - перевезення, що передбачають прямі та зворотні поїздки груп пасажирів з певного місця відправлення до певного місця призначення.

Законом України Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно з листом Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 № 72/14-612/1-1559 Щодо набуття чинності міжнародними договорами ця Конвенція набрала чинності для України 17.05.2007 (далі - Конвенція).

Статтею 1 Конвенції визначено, що ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Згідно зі статтею 4 Конвенції Договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

В силу вимог пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Підпунктом ж пункту 186.3 статті 186 Податкового кодексу України визначено, що місцем постачання транспортно-експедиторських послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб`єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.

Відповідно до абзацу а підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України операції з міжнародного перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом оподатковуються за нульовою ставкою.

Міжнародним перевезенням вважається перевезення, що здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Відповідно до частин одинадцятої, дванадцятої статті 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, зокрема, міжнародною автомобільною накладною (CMR).

При цьому нульова ставка ПДВ, визначена підпунктом 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, застосовується до операцій з постачання послуг з міжнародного перевезення вантажів по всьому маршруту перевезення вантажів в цілому, без поділу його на відрізки в межах митної території України та поза межами митної території України, за умови, що таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Судом встановлено, що послуги перевезення здійснювались поза межами митної території України, за єдиними міжнародними перевізними документами (міжнародною автомобільною накладною (CMR)).

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції з міжнародного перевезення вантажів здійснювалися за єдиним міжнародним перевізним документом та повинні були оподатковуються за нульовою ставкою, а отже у позивача був відсутній обов`язок нараховувати податкові зобов`язання та виписувати податкові накладні на ці послуги.

Також не заслуговують на увагу твердження відповідача про те, що під час перевірки не встановлено відображання в декларації з ПДВ податкових зобов`язань на суму перевищення вартості послуг над ціною їх постачання, оскільки порівняння обрахованої суми перевищення на підставі даних бухгалтерського обліку здійснювалося без розподілу по ставкам ПДВ 0% та 20%, що і призвело до невірного співставлення сум доходу від реалізації робіт і послуг та собівартості реалізованих робіт і послуг.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що висновки, викладені у акті перевірки, спростовуються первинними документами, наданими до суду та вказують про правомірність дій позивача при формуванні податкових зобов`язань, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю Євротракс підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Євротракс підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 8640,00 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Євротракс (вул. В`ячеслава Чорновола, буд. 11, кв. 22, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 38054230) до Головного управління ДФС у Чернігівській області (вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39392183) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 20.11.2018 № 00003961400, від 20.11.2018 № 00003971400, від 20.11.2018 № 00003981400, від 20.11.2018 № 00003991400, від 20.11.2018 № 00004001400.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Євротракс судовий збір в розмірі 8640,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02.12.2019.

Суддя В.О. Непочатих