Рішення

від 02.12.2019 по справі 640/14938/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1/550

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 грудня 2019 року № 640/14938/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю АРСОЛІ

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю АРСОЛІ (надалі - позивач), адреса: 04050, м. Київ, вул. Пимоненка, буд. 13, корпус 6-А, офіс 37 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі - відповідач), адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, в якій позивач просить: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0605221206 від 22.07.2019 р. (надалі - ППР); - зобов`язати відновити суму реєстраційного ліміту 2 400,00 грн., неправомірно зменшеного при реєстрації РК до зайвої податкової накладної.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

У відзиві на позовну заяву відповідач не погоджується із позовними вимогами та вважає їх необґрунтованими.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідачем на підставі п.п. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 та п.75.1 ст. 75 в порядку п. 76.3. ст. 76 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ за квітень 2019 р. за результатами якої складено Акт Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ Арсолі , (код ЄДРПОУ 41662792) за квітень 2019 р. № 6344/26-15-12-06-16 від 19.06.2019 р. (надалі - Акт).

Згідно Акту камеральною перевіркою встановлено, що платником податку порушено п. 187.1 ст. 187 ПК України, що призвело до заниження за квітень 2019 р. податкових зобов`язань на суму ПДВ 2 400,00 грн. Штрафна санкція розраховується відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 розділу V ПК України.

За результатами розгляду матеріалів перевірки відповідач виніс ППР, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 3 000,00 грн. з яких 2 400,00 грн. - сума грошового зобов`язання за основним платежем, 600,00 грн.- штрафна санкція. ППР в адміністративному порядку позивачем не оскаржувалося.

Не погоджуючись із висновками Акту та вважаючи ППР протиправним та таким, що підлягає скасуванню позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Позивач у своєму позові та відповіді на відзив на адміністративний позов посилається на наступні факти та норми права.

У податковій звітності з ПДВ за квітень 2019 р. задекларовано податкове зобов`язання по податку на додану вартість в сумі 33 200,00 грн.

Перевіркою правомірності визначення податкового зобов`язання за квітень 2019 р. встановлено його заниження на суму 2 400,00 грн.

Відповідно до п.44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 р. № 21 визначено, що дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Отже, в декларації зазначаються дані, вказані в складених на підставі первинних документів податкових накладних.

Пунктом 187.1. ст. 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Позивач зазначає, що відповідно до первинних документів, оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями , оборотно - сальдової відомості та картки рахунку по рахунку 6432 Податкові зобов`язання за квітень 2019 р. податкові зобов`язання в декларації з ПДВ за квітень 2019 р. складені на підставі подій, що сталися раніше:

1. 05.04.2019 р. - зарахування коштів від ТОВ Станіславська теплоенергетична компанія (код ЄДРПОУ 38162272) в сумі 79 200,00 грн. (платіжне доручення № 8686) - складена податкова накладна № 1 від 05.04.2019 р., зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - ЄРПН) 22.04.2019 р. за реєстраційним номером 9079994995;

2. 11.04.2019 р. - зарахування коштів від ТОВ Пілот Енерджи (код ЄДРПОУ 40753265) в сумі 14 400,00 грн. (платіжне доручення № 1262), складена податкова накладна № 2 від 11.04.2019 р., зареєстрована в ЄРПН 19.04.2019 р. за реєстраційним номером 9078899676;

3. 11.04.2019 р. - зарахування коштів від ТОВ Укртепло Миколаїв (код ЄДРПОУ 39602561) в сумі 12 000,00 грн. (платіжне доручення № 1613100253), складена податкова накладна № 4 від 11.04.2019 р., зареєстрована в ЄРПН 19.04.2019 р. за реєстраційним номером 9078882814;

4.25.04.2019 р. - зарахування коштів від ТОВ Станіславська теплоенергетична компанія (код ЄДРПОУ 38162272) в сумі 79 200,00 грн. (платіжне доручення № 8889), складена податкова накладна № 5 від 25.04.2019 р., зареєстрована в ЄРПН 26.04.2019 р. за реєстраційним номером 9086557408;

5. 30.04.2019 р. - постачання послуг ТОВ Укртепло - Київ (код ЄДРПОУ 39284186) у сумі 14 400,00 грн. (акт надання послуг № 15 від 30.04.2019 р.), складена податкова накладна № 3 від 30.04.2019 р., зареєстрована в ЄРПН 17.05.2019 р. за реєстраційним номером 9103551145.

Всього на загальну суму 199 200,00 грн., в т.ч. ПДВ - 33 200,00 грн., з них 184 800,00 грн. - по даті зарахування коштів від покупця, 14 400,00 грн. - по даті оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг.

Крім цього, позивач зауважує, що у квітні 2019 р. в ЄРПН 19.04.2019 р. зареєстровано помилкову податкову накладну № 3 від 11.04.2019 р. із сумою ПДВ 2 400,00 грн. на ТОВ Укртепло-Київ (код ЄДРПОУ 39284186) за реєстраційним номером 9078892302.

17.05.2019 р. було виявлено факт помилкового складання податкової накладної № 3 від 11.04.2019 р. та її реєстрації в ЄРПН, оскільки жодна з подій відповідно до п. 187.1. ст. 187 ПК України не відбулася.

З метою виправлення помилки, відповідно до порядку заповнення розрахунку коригування до податкової накладної, складеної та зареєстрованої в ЄРПН без факту здійснення господарських операцій, викладеному на офіційному сайті ДФС України у загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі, позивач склав розрахунок коригування № 1 від 17.05.2019 р. до податкової накладної № 3 від 11.04.2019 р., зазначивши причиною коригування код 103 повернення товару або авансових платежів .

На виконання п. 192.1. ПК України, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів / послуг їх постачальнику, розрахунок коригування № 1 від 17.05.2019 р. складений позивачем до податкової накладної № 3 від 11.04.2019 р., 17.05.2019 р. 13:01 надіслано отримувачу (покупцю) товарів / послуг ТОВ Укртепло-Київ для реєстрації в ЄРПН.

17.05.2019 р. 17:08 позивач отримав квитанцію № 1 про реєстрацію РК. Таким чином, у системі електронного адміністрування ПДВ сума ліміту, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування у ЄРПН збільшилася на суму 2 400,00 грн. та склала 3 074,68 грн.

Після цього, в порушення вимог ст. 201.10 ПК України в частині термінів реєстрації податкової накладної, за фактом наданих послуг на ТОВ Укртепло-Київ (код ЄДРПОУ 39284186) було складено податкову накладну № 3 від 30.04.2019 р. на суму ПДВ 2 400,00 грн. та відправлено на реєстрацію до ЄРПН 17.05.2019 р. 17:09, сума ліміту відповідно зменшилася на 2 400,00 грн. та склала 674,68 грн. З наведеного пояснення позивач робить висновок, що вплив на реєстраційний ліміт відсутній (- 2400,00 +2 400,00=0).

Також позивач в своїх обґрунтуваннях зазначає, що відповідно до роз`яснення, викладеного на офіційному веб-сайті ДФС України в загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі, питання: Який порядок відображення податкових зобов`язань у податковій декларації з ПДВ у випадку помилкового складання податкової накладної на операцію з постачання товарів/послуг (складання двох податкових накладних на одну операцію з постачання товарів /послуг): обсяги постачання товарів / послуг та сума податку на додану вартість, вказані в помилковій (другій) податковій накладній і розрахунку коригування до неї, не підлягають відображенню в декларації .

Аналогічні роз`яснення про те, що помилковим податковим накладним не місце в ПДВ-декларації, є і в офіційному виданні податківців Вісник. Право знати все про податки і збори , 2017, № 31-32, с. 84, в ІПК від 29.91.2018 р. № 313/6/99-99-15-03-02-15/ІПК.

Наведений висновок неодноразово підтверджувала ДФС України, зокрема, в листах від 07.06.2019 р. № 2619/6/99-99-15-03-02-15, від 27.12.2017 р. № 3174/6/99-95-42-03-15, від 16.04.2019 р. № 1622/6/99-99-13-0302-15 та інші.

Отже, в декларації з податку на додану вартість за квітень 2019 р. не було відображено помилкову податкову накладну № 3 від 11.04.2019 р., а в декларації з податку на додану вартість за травень 2019 р. не відображено розрахунок коригування до неї (складений та зареєстрований 17.05.2019 р. за реєстраційним номером 9103235219).

Позивач стверджує, що в системі СЕА ПДВ після подання декларації за травень 2019 р. виник показник еПеревищ 2 400,00 грн., який розраховується відповідно до п.200-1.3 ст. 200-1 ПК України як різниця між податковими зобов`язаннями звітного періоду, відображеними в декларації і сумою ПДВ у зареєстрованих ПН/РК. Оскільки РК не відображено в декларації, виникла вказана різниця. Показник еПеревищ. зменшив розмір реєстраційного ліміту на 2 400,00 грн.

До того ж позивач звертав увагу суду на те, що оскільки ним було порушено терміни реєстрації податкової накладної, зазначені у п.201.10 ПК України - позивач самостійно сплатив штраф у розмірі 10% (2 400,00 грн - платіжне доручення № 306 від 22.05.2019 р.) від суми податку на додану вартість, зазначеної у податковій накладній № 3 від 11.04.2019 р., реєстрація якої відбулася із затриманням у 2 календарні дні, а саме 17.05.2019 р.

Враховуючи всі вищевикладені обґрунтування та доводи, позивач робить висновок про те, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є суб`єктивним, нічим не обґрунтованим та документально не підтвердженим, а отже, ППР винесене відповідачем, є протиправним та підлягає скасуванню.

У своєму відзиві на адміністративний позов відповідач заперечує позовні вимоги позивача наступними нормами чинного законодавства України.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно із п.п. 16.1.4. п. 16.1. ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 36.1. ст. 36 ПК України визначено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом.

Відповідно до п. 36.5. ст. 36 ПК України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з п. 54.1. ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п. 57.1. ст. 57 та п.203.2. ст. 203 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 31.1. ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до п.38.1. ст. 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п. 87.1. ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Разом з тим, відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно аналізу змісту відзиву відповідач вдається лише до опису статей ПК України і не робить при цьому будь-яких висновків та не наводить заперечень по суті спору. Але не дивлячись на це, відповідач зауважує, що з позовними вимогами він не погоджується та вважає їх необґрунтованими.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є ПК України.

Відповідно п. 14.1.181 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За приписами п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Як вбачається з викладеного вище, згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Згідно матеріалів справи, у податковій звітності позивача з ПДВ за квітень 2019 р. задекларовано податкове зобов`язання по податку на додану вартість в сумі 33 200,00 грн.

Перевіркою правомірності визначення податкового зобов`язання за квітень 2019 р. встановлено його заниження на суму 2 400,00 грн.

Відповідно до п.44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 р. № 21 визначено, що дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Отже, в декларації зазначаються дані, вказані в складених на підставі первинних документів податкових накладних.

Пунктом 187.1. ст. 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до первинних документів, оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями , оборотно - сальдової відомості та картки рахунку по рахунку 6432 Податкові зобов`язання за квітень 2019 р. податкові зобов`язання в декларації з ПДВ за квітень 2019 р. складені на підставі подій, що сталися раніше:

1. 05.04.2019 р. - зарахування коштів від ТОВ Станіславська теплоенергетична компанія (код ЄДРПОУ 38162272) в сумі 79 200,00 грн. (платіжне доручення № 8686) - складена податкова накладна № 1 від 05.04.2019 р., зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - ЄРПН) 22.04.2019 р. за реєстраційним номером 9079994995;

2. 11.04.2019 р. - зарахування коштів від ТОВ Пілот Енерджи (код ЄДРПОУ 40753265) в сумі 14 400,00 грн. (платіжне доручення № 1262), складена податкова накладна № 2 від 11.04.2019 р., зареєстрована в ЄРПН 19.04.2019 р. за реєстраційним номером 9078899676;

3. 11.04.2019 р. - зарахування коштів від ТОВ Укртепло Миколаїв (код ЄДРПОУ 39602561) в сумі 12 000,00 грн. (платіжне доручення № 1613100253), складена податкова накладна № 4 від 11.04.2019 р., зареєстрована в ЄРПН 19.04.2019 р. за реєстраційним номером 9078882814;

4.25.04.2019 р. - зарахування коштів від ТОВ Станіславська теплоенергетична компанія (код ЄДРПОУ 38162272) в сумі 79 200,00 грн. (платіжне доручення № 8889), складена податкова накладна № 5 від 25.04.2019 р., зареєстрована в ЄРПН 26.04.2019 р. за реєстраційним номером 9086557408;

5. 30.04.2019 р. - постачання послуг ТОВ Укртепло - Київ (код ЄДРПОУ 39284186) у сумі 14 400,00 грн. (акт надання послуг № 15 від 30.04.2019 р.), складена податкова накладна № 3 від 30.04.2019 р., зареєстрована в ЄРПН 17.05.2019 р. за реєстраційним номером 9103551145.

Всього на загальну суму 199 200,00 грн., в т.ч. ПДВ - 33 200,00 грн., з них 184 800,00 грн. - по даті зарахування коштів від покупця , 14 400,00 грн. - по даті оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг.

Також у матеріалах справи наявні докази, що підтверджують факт реєстрації у квітні 2019 р. в ЄРПН помилкової податкової накладної № 3 від 11.04.2019 р. із сумою ПДВ 2 400,00 грн. на ТОВ Укртепло-Київ (код ЄДРПОУ 39284186) за реєстраційним номером 9078892302.

17.05.2019 р. позивачем було виявлено факт помилкового складання податкової накладної № 3 від 11.04.2019 р. та її реєстрації в ЄРПН, оскільки жодна з подій відповідно до п. 187.1. ст. 187 ПК України не відбулася.

З метою виправлення помилки, відповідно до порядку заповнення розрахунку коригування до податкової накладної, складеної та зареєстрованої в ЄРПН без факту здійснення господарських операцій, викладеному на офіційному сайті ДФС України у загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі, позивач склав розрахунок коригування № 1 від 17.05.2019 р. до податкової накладної № 3 від 11.04.2019 р., зазначивши причиною коригування код 103 повернення товару або авансових платежів .

На виконання п. 192.1. ПК України, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів / послуг їх постачальнику, розрахунок коригування № 1 від 17.05.2019 р. складений позивачем до податкової накладної № 3 від 11.04.2019 р., 17.05.2019 р. 13:01 надіслано отримувачу (покупцю) товарів / послуг ТОВ Укртепло-Київ для реєстрації в ЄРПН.

17.05.2019 р. 17:08 позивач отримав квитанцію № 1 про реєстрацію РК. Таким чином, у системі електронного адміністрування ПДВ сума ліміту, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування у ЄРПН збільшилася на суму 2 400,00 грн. та склала 3 074,68 грн.

Після цього, в порушення вимог ст. 201.10 ПК України в частині термінів реєстрації податкової накладної, за фактом наданих послуг на ТОВ Укртепло-Київ (код ЄДРПОУ 39284186) було складено податкову накладну № 3 від 30.04.2019 р. на суму ПДВ 2 400,00 грн. та відправлено на реєстрацію до ЄРПН 17.05.2019 р. 17:09, сума ліміту відповідно зменшилася на 2 400,00 грн. та склала 674,68 грн.

У зв`язку із цим, в декларації з податку на додану вартість за квітень 2019 р. не відображено помилкову податкову накладну № 3 від 11.04.2019 р., а в декларації з податку на додану вартість за травень 2019 р. не відображено розрахунок коригування до неї (складений та зареєстрований 17.05.2019 р. за реєстраційним номером 9103235219).

До того ж суд звертає увагу на те, що оскільки ним було порушено терміни реєстрації податкової накладної, зазначені у п.201.10 ПК України - позивач самостійно сплатив штраф у розмірі 10% (2 400,00 грн - платіжне доручення № 306 від 22.05.2019 р.) від суми податку на додану вартість, зазначеної у податковій накладній № 3 від 11.04.2019 р., реєстрація якої відбулася із затриманням у 2 календарні дні, а саме 17.05.2019 р.

Враховуючи всі вищевикладені обґрунтування та доводи, суд робить висновок про те, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та документально не підтвердженими.

З огляду на наведені приписи ПК України, суд дійшов висновку про те, що ППР винесене відповідачем, є протиправним та підлягає скасуванню.

Внаслідок викладеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню частково, а саме в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення. Щодо іншої частини позовних вимог, то суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині, виходячи в т.ч. з того, що скасування податкового повідомлення - рішення є достатнім способом захисту порушеного права позивача в цій частині, а також виходячи з того, що на момент розгляду справи позивачем не доведено належними та допустимими доказами обґрунтованість позовної вимоги щодо зобов`язання відновлення реєстраційного ліміту.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині.

Відповідно до ч.1. ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1 921,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 1 921,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 6, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "АРСОЛІ до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0605221206 від 22.07.2019 р.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АРСОЛІ адреса: 04050, м. Київ, вул. Пимоненка, буд. 13, корпус 6-А, офіс 37, ідентифікаційний код 41662792 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна тисяча гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 39439980.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова