Постанова

від 26.11.2019 по справі 440/620/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 р. м. ХарківСправа № 440/620/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Гуцала М.І.,

Суддів: Донець Л.О. , Бенедик А.П. ,

за участю секретаря судового засідання Соколової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.08.2019, головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба (повний текст складено 09.08.19) по справі № 440/620/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укркомцентр"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укркомцентр" (далі - ТОВ "НВП "Укркомцентр") звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - ГУ ДФС у Полтавській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу від 19.12.18 №Ю-0090591306 та рішення про застосування штрафних санкцій від 19.12.18 №0090601306.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.08.2019 задоволено позов ТОВ "НВП "Укркомцентр":

- визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області від 19 грудня 2018 року №0090591306 про сплату боргу (недоїмки);

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 19 грудня 2018 року №0090601306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску;

- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області на користь ТОВ "НВП "Укркомцентр" судові витрати у розмірі 4621,00 грн.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що проведеною контролюючим органом перевіркою встановлено укладення позивачем цивільно-правових договорів з фізичними особами, зміст яких свідчить про те, що ними обумовлено виконання трудових функціональних обов`язків.

Позивачем до суду надано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

В обгрунтування відзиву зазначає, що ним укладалися цивільно-правові договори, які не містять ознак трудових договорів. Звертає увагу, що рішеннями по справам №№440/332/19 та 537/6045/18, які набрали законної сили, встановлено правомірність дій позивача в даних спірних правовідносинах стосовно укладення саме цивільно-правових договорів із такими фізичними особами та відсутність із ними трудових відносин.

Зважаючи на проведену реорганізацію податкового органу, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України , розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 682, керуючись приписами ч. 1 ст. 52 КАС України, колегія суддів протокольною ухвалою здійснила заміну відповідача ГУ ДФС у Полтавській області на Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області.

В судовому засіданні представник відповідача вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, вважаючи прийняте судове рішення законним та обгрунтованим. Просить здійснити відшкодування понесених позивачем витрат на отримання правової допомоги під час апеляційного перегляду оскарженого податковим органом судового рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог поданої відповідачем апеляційної скарги з огляду на наступне.

В ході судового розгляду було встановлено, що Головним управлінням ДФС у Полтавській області спільно з фахівцями Управління Держпраці у Полтавській області проведено фактичну перевірку ТОВ "НВП "Укркомцентр" на підставі наказу від 23.11.2018 №3059, відповідно до направлень на перевірку від 23.11.2018 №№ 3989, 3990, 3991, з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та виплати доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету.

За результатами перевірки ГУ ДФС у Полтавській області складено акт від 06.12.2018 №1613/16-31-13-06-14/31194567, в якому вказано про порушення позивачем вимог абз.2 ч.5 ст.8, ч.1 ст.7, ч.2 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", внаслідок чого додатково визначено зобов`язання зі сплати єдиного внеску у розмірі 3071,72 грн. (т.1 а.с.147-152)

Даний висновок про порушення підприємством вимог чинного законодавства грунтується на тому, що позивачем допущено до роботи найманих працівників шляхом підміни трудового договору цивільно-правовою угодою.

Зокрема, у ході перевірки встановлено, що між ТОВ "НВП "Укркомцентр" (Замовник) в особі директора Мухи С.А., що діє на підставі Статуту, з однієї сторони і гр. ОСОБА_1 (Підрядник), з другої сторони укладено цивільно-правовий договір від 12.07.2018 №02-07-1, за змістом якого Замовник доручає, а Підрядник бере на себе зобов`язання на власний ризик своїми силами та засобами виконувати роботи з мурування стін середньої складності з цегли та дрібних блоків під штукатурку або розшивку швів одночасно із муруванням; виконувати мурування стін простої складності з одночасним облицюванням; виконувати мурування стін простої складності полегшеної конструкції; улаштувати перегородки з цегли, гіпсошлакових та інших плит; укладати сталеві елементи деталі у мурування; установлювати віконні та дверні балконні коробки і блоки, підвіконні дошки і плити; розшивати шви мурування, що виконане раніше; виконувати монтаж у кам`яних будовах залізобетонних балок, плит перекриття та покриття, перегородок сходових маршів, площадок, балконних плит, сходинок; виконувати монтаж вентиляційних блоків з 12 липня 2018 року по 31 грудня 2018 року, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити її (п. 1.1 Договору).

12.07.2018 ОСОБА_1 проведено вступний інструктаж, про що свідчить підпис особи яку інструктують, та в графі "Професія, посада особи, яку інструктують" зазначена посада муляр.

21.08.2018 сторонами складено та підписано акт виконаних робіт за №1 згідно цивільно-правового договору (підряду) від 12.07.2018 №0207-1, в якому зазначено, що виконані роботи з мурування стін середньої складності та цегли та дрібних блоків під штукатурку, розшивка швів одночасно із муруванням та ціна - 5140,91 грн. Виплату коштів проведено по відомостям на виплату грошей від 22.08.2018 №25, де проти прізвища ОСОБА_1 зазначена сума 1997,86 грн та від 22.08.2018 №26 - 2140,56 грн.

За висновком податкового органу, зазначені обставини свідчать про те, що правовідносини між ТОВ "НВП "Укркомцентр" та ОСОБА_1 є трудовими, оскільки в договорі оговорений процес організації трудової діяльності, а не визначений певний обсяг робіт, який вимірюється в конкретних фізичних величинах, що повинно бути відображено в акті виконаних робіт, після підписання акта виконаних робіт дія договору не припинена, вступний інструктаж проводиться тільки для працівників підприємства, а не виконавцям за цивільно-правовим договором, а також виконавець не організовує свою роботу сам і не виконує її на власний розсуд. Робота, зазначена в акті виконаних робіт властива професії муляра.

Аналогічні договори підряду укладені між ТОВ "НВП "Укркомцентр" та громадянами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Таких же висновків щодо існування фактично трудових правовідносин між позивачем та фізичною особою дійшов відповідач і в ході опрацювання цивільно-правового договору від 12.07.2018 №0207-5, укладеного між ТОВ "НВП "Укркомцентр" (Замовник) і гр. ОСОБА_5 (Підрядник), за змістом п. 1.1 якого Замовник доручає, а Підрядник бере на себе зобов`язання на власний ризик своїми силами та засобами виконувати підсобні та допоміжні роботи на будівельних майданчиках: навантажувати - розвантажувати, переміщати вручну або на візках (вагонетках) та штабелювати вантажі, які не потребують обережності, а також сипкі не пиловидні матеріали (пісок, щебінь, графій, сміття, деревина, тирса та інші відходи виробництва); очищати території, дороги, під`їздні шляхи; прибирати будівельні майданчики та санітарно - побутові приміщення з 12 липня 2018 року по 31 грудня 2018 року, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити її. У п. 2.1 "Порядок оплати та порядок здачі виконаних робіт" зазначено, що за виконані роботи Замовник сплачує Підряднику винагороду у розмірі 3580,00 грн.

12.07.2018 ОСОБА_5 проведено вступний інструктаж, про що свідчить підпис особи яку інструктують, та в графі "Професія, посада особи, яку інструктують" зазначена посада підсобний робітник.

21.08.2018 сторонами складено та підписано акт виконаних робіт за №1 згідно цивільно-правового договору (підряду) від 12.07.2018 №0207-5, у якому зазначено, що виконані підсобні роботи на будівельному майданчику: навантаження, розвантаження, переміщення будівельних матеріалів та ціна 5075,00 грн. Виплату коштів проведено по відомостям на виплату грошей від 22.08.2018 №25, де проти прізвища ОСОБА_5 зазначена сума 1972,25 грн, та від 22.08.2018 №26 - 2113,12 грн.

Аналогічні договори підряду укладені між ТОВ "НВП "Укркомцентр" та громадянами ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

На підставі висновків проведеної перевірки, ГУ ДФС у Полтавській області здійснено донарахування єдиного внеску на різницю між сумою фактично виплаченої найманим працівникам винагороди за умовами цивільно-правових договорів та розміром мінімальної заробітної плати (3723,00 грн), та 19.12.2018 сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-0090591306, якою повідомлено позивача про необхідність сплати єдиного внеску загалом у розмірі 3071,72 грн. (т.1 а.с.153)

Крім того, на підставі висновків акта перевірки від 06.12.2018 №1613/16-31-13-06-14/31194567 Головним управлінням ДФС у Полтавській області прийняте рішення від 19.12.2018 №0090601306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, на підставі якого до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 1393,92 грн. (т.1 а.с.154)

Колегія суддів звертає увагу, що Управлінням Держпраці у Полтавській області, в свою чергу, за результатами вказаної перевірки складено акт інспекційного відвідування від 30.11.2018 №ПЛ2747/584/АВ, в якому вказано про порушення ТОВ "НВП "Укркомцентр" вимог ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України в частині допуску гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до роботи без укладення трудового договору, на підставі цивільно-правових угод (т.1 а.с.171-174). Тобто, Управлінням Держпраці у Полтавській області в межах своїх повноважень встановлено аналогічні обставини порушення позивачем вимог чинного законодавства.

На підставі висновків перевірки, Управлінням Держпраці у Полтавській області винесено постанову від 26.12.2018 №ПЛ2747/584/АВ/П/1ПТ/2ПТ/ТД-ФС про накладення на позивача штрафу в розмірі 1005210,00 грн. за допуск працівників до роботи без укладення трудового договору, на підставі цивільно-правових угод.

Також, за результатами проведеної перевірки відносно ОСОБА_10 (директора ТОВ "НВП "Укркомцентр") було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 41 КУпАП.

Не погодившись із зазначеними вище рішеннями суб`єктів владних повноважень, позивачем було подано відповідні позови, за результатами яких судами були прийняті відповідні судові рішення.

Так, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21.03.2019 у справі №440/332/19, що набрало законної сили 11.06.2019, позовні вимоги ТОВ "НВП "Укркомцентр" до Управління Держпраці у Полтавській області про скасування постанови від 26.12.2018 №ПЛ2747/584/АВ/П/1ПТ/2ПТ/ТД-ФС задоволено повністю. (т.1 а.с.217-223)

Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12.02.2019 у справі №537/6046/18 закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_10 (директора ТОВ "НВП "Укркомцентр") до адміністративної відповідальності на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП з огляду на відсутність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП. (т.1 а.с.215-216).

В межах даної справи №440/620/19 ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.05.2019 провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №440/332/19 за позовом ТОВ "НВП "Укркомцентр" до управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що спір виник з приводу трактування умов цивільно-правових договорів, укладених між позивачем та фізичними особами, а спірні рішення містять вимогу про доплату роботодавцем єдиного внеску за найманих працівників, що обчислений на різницю між мінімальною заробітною платою та фактично нарахованою оплатою праці за умовами цивільно-правового договору, а також сплату штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску контролюючим органом, що обумовлено висновком відповідача про фактичну природу цивільно-правових угод як трудового договору. Рішення по справі №440/332/19 має преюдиційне значення та правову оцінку обставинам дотримання позивачем вимог чинного законодавства в частині оформлення взаємовідносин із фізичними особами цивільно-правовими угодами надано судом у межах розгляду адміністративної справи №440/332/19. Зокрема, у рішенні по згаданій справі викладено висновок, що укладені між ТОВ "НВП "Укркомцентр" та фізичними особами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 цивільно-правові договори не містять ознак трудових договорів. В свою чергу, Головним управлінням ДФС у Полтавській області не надано належних та допустимих доказів, що спростовували б наведені висновки суду та свідчили про правомірність і обґрунтованість прийнятих рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення облік визначені Законом України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування;

Згідно з п.6 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до абз.2 п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з абз.1 п.1 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску /абзац другий частини п`ятої статті 8 Закону №2464-VI/.

Положеннями ч.2 ст.9 Закону №2464-VI визначено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до абз.1 ч.4 ст.25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

За змістом п.3 ч.11 ст.25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Колегія суддів звертає увагу, що спірним в межах даної справи є наявність/відсутність ознак трудових договорів у цивільно-правових угодах, укладених ТОВ "НВП "Укркомцентр" із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст. 208 Цивільного кодексу України.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

В свою чергу, трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.05.2018 по справі №127/21595/16-ц, від 17.10.2019 по справі №813/2058/17.

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, із аналізу правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 17.10.2019 по справі №813/2058/17 слідує, що судам необхідно перевіряти, чи є укладений підприємством із фізичною особою договір цивільно-правовим, який регулюється положеннями Цивільного кодексу України, або все ж таки укладений для приховання трудових відносин.

З огляду на вказане, колегія суддів зазначає наступне.

Правову оцінку обставинам щодо укладення ТОВ "НВП "Укркомцентр" із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 цивільно-правових угод надано судовим рішенням по справі №440/332/19.

Так, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21.03.2019 у справі №440/332/19, що набрало законної сили 11.06.2019, позовні вимоги ТОВ "НВП "Укркомцентр" до Управління Держпраці у Полтавській області про скасування постанови від 26.12.2018 №ПЛ2747/584/АВ/П/1ПТ/2ПТ/ТД-ФС задоволено повністю.

У даному рішенні встановлено обставини фактичного існування укладених між ТОВ "НВП "Укркомцентр" та вказаними фізичними особами цивільно-правових договорів, у яких відсутні ознаки трудових договорів.

Відповідно до ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, обставини справи та висновки суду, встановлені під час розгляду справи №440/332/19 не підлягають доказуванню при розгляді справи №440/620/19.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що Головним управлінням ДПС у Полтавській області не надано належних та допустимих доказів, що спростовували б наведені висновки суду та свідчили про невідповідність висновків, встановлених судовим рішенням по справі №440/332/19.

Щодо доводів податкового органу про проведення із вказаними фізичними особами вступного інструктажу з питань охорони праці, колегія суддів відмічає, що проведення такого інструктажу не може беззаперечно свідчити про наявність саме трудових відносин, оскільки забезпечення виконання генпідрядником заходів з охорони праці загального характеру передбачено ДБН А.3.2-2-2009 "Охорона праці і промислова безпека у будівництві".

Щодо доводів контролюючого органу стосовно наявних пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , колегія суддів зазначає наступне.

Із змісту вказаних пояснень неможливо встановити час їх відібрання (до чи після початку проведення перевірки), а також неможливо встановити, чи надані вони добровільно та без тиску перевіряючих на таких осіб.

Враховуючи наявність заперечень позивача стосовно часу надання даних пояснень та інші докази по справі в сукупності, колегія суддів не приймає до уваги вказані пояснення як однозначні та беззаперечні.

З огляду на вказане, наявні підстави для задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Також, відхиляючи доводи апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції враховується п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, згідно якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що зумовлює, згідно приписів ст.316 КАС України, залишення вимог апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Зважаючи на результати розгляду апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та вимоги ст. ст. 134, 139 КАС України, підлягають відшкодуванню заявлені позивачем судові витрати на отримання правової допомоги.

Частиною 2 статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 цієї статті визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 цієї ж статті встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, сторона має право на відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката, складові якої визначаються частиною 3 статті 134 КАС України. Водночас, необхідною умовою для відшкодування цих витрат є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, у строки, визначені частиною 7 статті 139 КАС України.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, до матеріалів справи було долучено виключно договір про надання правової допомоги від 03.10.2018 №03/18 з додатком №4, в якому зазначено загальний перелік робіт (послуг), що були надані в межах виконання відповідного договору під час апеляційного перегляду оскарженого податковим органом судового рішення та їх розрахунок їх вартості. При цьому враховуються пояснення представника позивача щодо співмірності розміру вартості наданої допомоги складністю справи (складання відзиву на апеляційну скаргу щодо кожного з її доводів з посиланням на матеріали справи, що зумовлювало необхідність ознайомлення з ними), часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт (віддаленість суду апеляційної інстанції зумовлює витрачання повного робочого дня адвоката на забезпечення участі в судовому засіданні в якості представника позивача).

Зважаючи на наявність детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, колегія суддів вважає наявними підстави для стягнення на користь позивача понесених ним витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 5500 грн.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.08.2019 по справі № 440/620/19 залишити без змін.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укркомцентр" (39621, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Макаренка, 5, ЄДРПОУ - 31194567) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (36014, м. Полтава, вул. Європейська, 4, код ЄДРПОУ - 39461639) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5500 (п`ять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, з врахуванням вимог ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)М.І. Гуцал Судді (підпис) (підпис) Л.О. Донець А.П. Бенедик

Повний текст постанови складено 02.12.2019.