Постанова

від 27.11.2019 по справі 344/19802/14-ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/19802/14-ц

Провадження № 22-ц/4808/1446/19

Головуючий у 1 інстанції Шамотайло О. В.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів: Пнівчук О.В., Девляшевського В.А.,

з участю секретаря Петріва Д.Б.,

сторін: представників ОСОБА_1 , ТзОВ Галицька марка , ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ Галицька марка , Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконними дій, зобов`язання вчинити дії та визнання недійсними договорів купівлі-продажу, стягнення коштів за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Галицька марка на рішення Івано-Франківського міського суду від 20 вересня 2019 року під головуванням судді Шамотайла О.В. у м. Івано-Франківську

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з вищевказаним позовом до ТзОВ Галицька марка , Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконними дій, зобов`язання вчинити дії та визнання недійсними договорів купівлі-продажу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 22 січня 2008 року між нею та ТОВ Галицька марка було укладено договір купівлі-продажу майнових прав, згідно до п. 1.1. р. 1 якого ТОВ Галицька марка передає ОСОБА_1 майнове право, яке полягає у праві ОСОБА_1 вимагати передачі останній у власність новозбудованої квартири визначеної в п. 1.2. р. 1 даного договору у будинку, що знаходиться за адресою в будинку за АДРЕСА_1, а ОСОБА_1 зобов`язується прийняти новозбудовану квартиру, зазначену у п. 1.2. даного договору на умовах даного договору.

Однак, згідно до рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно № 4472387 від 29 липня 2013 року право власності на цю квартиру вже зареєстровано, в зв`язку з чим відмовлено в державній реєстрації права власності на цю квартиру за ОСОБА_1 . В той же час, згідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 3728635 від 08 липня 2013 року проведено державну реєстрацію на квартиру за адресою АДРЕСА_1 за ТОВ Галицька марка . Згідно із договором купівлі-продажу від 31 липня 2013 року, укладеним між ТОВ Галицька марка та ОСОБА_2 квартира за адресою АДРЕСА_1 була продана ОСОБА_2 . Згідно договору купівлі-продажу квартири від 29 серпня 2013 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 квартира за адресою АДРЕСА_1 була продана ОСОБА_3 . Такі дії ТОВ Галицька марка суперечать укладеному між ОСОБА_1 і ТОВ Галицька марка договору купівлі-продажу майнових прав від 22 січня 2008 року. Так, укладаючи договір від 22 січня 2008 року сторони погодились, що ТОВ Галицька марка на виконання договору передає позивачці копію декларації про готовність об`єкта до експлуатації; акт прийому-передачі новозбудованої квартири; довідку про повне внесення позивачкою вартості новозбудованої квартири. Дані документи подаються ОСОБА_1 до реєстраційної служби для подальшої реєстрації за нею права власності на квартиру. Натомість, передавши позивачці обумовлені договором документи для реєстрації за останньою права власності на квартиру, ТОВ Галицька марка , в порушення договору, здійснила реєстрацію права власності на квартиру, майнові права на яку передані ОСОБА_1 , за собою. В липні 2013 року ТОВ Галицька марка подало до реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області заяву про державну реєстрацію прав та обтяжень на спірну квартиру і 08.07.2013 року товариству було видано картку прийому заяви №3598594, серед яких відсутні будь-які документи, що стосуються права власності або права користування ТОВ Галицька марка земельною ділянкою, на якій розміщено спірну квартиру. Оскільки проведення державної реєстрації права власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 було здійснено з порушенням чинного законодавства, і вона по суті є незаконною, договором купівлі-продажу щодо даної квартири, які були укладені в подальшому, є недійсними з підстав, передбачених нормами 215 ЦК України. Просила суд визнати незаконними дії Товариства з обмеженою відповідальністю Галицька марка щодо реєстрації за ним права власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 . Визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію речових прав на квартиру за адресою АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю Галицька марка . Зобов`язати реєстраційну службу Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області виключити запис про реєстрацію речових прав на квартиру за адресою АДРЕСА_1 за ТОВ Галицька марка . Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири за адресою АДРЕСА_1 від 31 липня 2013 року укладений між ТОВ Галицька марка та ОСОБА_2 . Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири за адресою АДРЕСА_1 від 29 серпня 2013 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 20 вересня 2019 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Галицька марка на користь ОСОБА_1 618 220 гривень збитків у зв`язку з невиконанням умов Договору б/н купівлі-продажу майнових прав від 22 січня 2008 року.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Галицька марка на користь ОСОБА_1 понесені та документально підтверджені витрати зі сплати судового збору в сумі 7 406,9 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

ТзОВ Галицька марка не погоджуючись з рішення суду першої інстанції подало апеляційну скаргу у якій зазначає, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що між ОСОБА_1 та ТОВ Галицькою маркою укладено договір купівлі-продажу майнових прав від 22.01.2008, відповідно до якого передбачалось, що ТОВ Галицькою маркою передає ОСОБА_1 майнове право, яке полягає в праві позивачки вимагати передачі їй у власність новозбудованоної однокімнатної квартири у будинку за АДРЕСА_1, площею 48.61 кв.м.

До моменту введення зазначеного багатоквартирного будинку в експлуатацію спірна квартира згідно статутних документів ТОВ Галицька марка була прибутком від господарської діяльності товариства та підлягала розподілу у вигляді дивідендів, що є виключною компетенцією загальних зборів учасників товариства.

В розділі 6 Статуту ТОВ Галицька марка заначено, що до компетенції зборів учасників товариства відноситься вирішення питання порядку розподілу прибутку.

Згідно довідки №35 від 08.12.2015 року, виданий ТОВ Галицька марка в особі директора Гунченко М. В. у період 2004 по 2012 рік, загальні збори учасників товариства з повісткою дня щодо розподілу дивідендів не проводилося.

Тому ОСОБА_7 не був уповноважений здійснювати відчуження спірної квартири, оскільки відповідно до розділу 6 статуту ТОВ Галицька марка розподіл прибутку віднесено до компетенції загальних зборів учасників товариства.

Апелянт вважає, що на момент укладення спірного договору законодавством було заборонено укладення договору купівлі-продажу спірної квартири, яка ще не була створена в будинку який не був прийнятий в експлуатацію за рахунок залучених коштів фізичних осіб.

Вважає, що договір від 22.01.2008 є нікчемним, тому не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, що і було встановлено судом першої інстанції.

Апелянт зсилається на те, що жодних коштів в момент складання договору на рахунок ТОВ Галицька марка не надходило, також відсутній будь-який належний доказ, який би підтверджував оплату коштів.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції посилався на звіт про оцінку майна. Згідно якого оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту №2 Оцінки нерухомого майна з урахуванням вимог Національного стандарту №1, яким визначено загальні засади. Оцінка такого майна повинна проводитись шляхом доступу до нього. Однак фактичного ознайомлення з майном не проводилося.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у позові в повному обсязі.

ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу в якому зазначає, що висновки суду є об`єктивними та відповідають обставинам справи, а доводи апеляційної скарги є такими що не спростовують його обґрунтованість.

ОСОБА_3 вказує на те, що власником будівництва будинку АДРЕСА_1 є ТзОВ Галицька марка , якому в установленому порядку було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 08.07.2013р., зокрема пооб`єктно, в даному випадку на квартиру АДРЕСА_1 , тому відповідно ТзОВ Галицька марка з часу державної реєстрації набуло право власності на спірну квартиру та вправі було проводити її відчуження.

При цьому, державний реєстратор провів реєстрацію права власності на дану квартиру за ТзОВ Галицька марка на підставі і в порядку передбаченому ст.ст.24, 26 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , коли право власності на спірну квартиру ні за ким не було зареєстровано, обтяжень і заборон не існувало, тому законних підстав для скасування такої реєстрації немає.

Тому нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 31.07.2013р. між ТзОВ Галицька марка та ОСОБА_2 та наступний нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу даної кварти від 29.08.2013р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , є правомірними.

На спростування доводів апеляційної скарги щодо порушень при оцінці об`єкту нерухомого майна ОСОБА_3 зазначає, що представники ТзОВ Галицька марка під час розгляду справи в установленому порядку не заперечували проти заявленої до відшкодування вартості збитків, в тому числі, неналежної оцінки вартості майнового права станом на час проведення оцінки.

У зв`язку з тим, що позивачка погодилась з висновком суду про захист її порушених майнових прав шляхом відшкодування збитків, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників ОСОБА_1 , ТзОВ Галицька марка , ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22 січня 2008 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Галицька марка (далі ТОВ Галицька марка ) було укладено Договір купівлі-продажу майнових прав, за яким ТОВ Галицька марка передає ОСОБА_1 майнове право, яке полягає у праві ОСОБА_1 вимагати передачі останній у власність новозбудованої квартири в будинку, що знаходиться за адресою в будинку за АДРЕСА_1, а ОСОБА_1 зобов`язується прийняти новозбудовану квартиру на умовах цього договору (пункт 1.1 Договору купівлі-продажу майнових прав від 22 січня 2008 року), (т. 1, а.с. 9-13).

Відповідно до пунктів 1.4 та 2.1 Договору купівлі-продажу майнових прав від 22 січня 2008 року після введення будинку в експлуатацію та проведення його технічної інвентаризації, за умови сплати ОСОБА_1 повної вартості новозбудованої квартири, з метою оформлення права власності ОСОБА_1 на новозбудовану квартиру та видачі останній свідоцтва про право власності, ТОВ Галицька марка зобов`язана передати ОСОБА_1 за Актом прийому-передачі належним чином оформлені документи, які підтверджують право власності ОСОБА_1 на зазначену квартиру, а саме: копія декларації про готовність об`єкта до експлуатації, акт прийому-передачі новозбудованої квартири, довідку про повне внесення вартості новозбудованої квартири.

Згідно з пунктом 3.1 Договору купівлі-продажу майнових прав від 22 січня 2008 року вартість квартири, майнове право на яку передається за цим договором, складає 89 930,00 грн.

21 січня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Галицька марка та ОСОБА_1 підписано Акт здавання-приймання завершених будівництвом житлових приміщень, відповідно до якого сторони погодили, що з моменту складання цього акту ТОВ Галицька марка вважається таким, що передало квартиру ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 такою, що прийняла квартиру від ТОВ Галицька марка (пункт 4 акту); на момент підписання даного акту сторони виконали один перед одним всі зобов`язання згідно Договору купівлі-продажу майнових прав від 22.01.2008 р., та не мають ніяких претензій один до одного (пункт 5 акту) (т. 1, а.с.10).

Відповідно до довідки ТОВ Галицька марка про сплату коштів, ОСОБА_1 в повному обсязі сплатила вартість квартири АДРЕСА_1 (том 1, а.с.11).

Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 21 травня 2013 року №263 Про присвоєння поштових адрес , присвоєно поштову адресу 70-квартирному житловому будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення (замовник: товариство з обмеженою відповідальністю Галицька марка ) Південний Бульвар, 21 (т. 1, а.с. 9).

03 червня 2013 року було виготовлено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 13-14).

Згідно до рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно № 4472387 від 29 липня 2013 року право власності на цю квартиру вже зареєстровано, в зв`язку з чим відмовлено в державній реєстрації права власності на цю квартиру за ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 12) .

Відповідно із рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 3728635 від 08 липня 2013 року проведено державну реєстрацію на квартиру за адресою АДРЕСА_1 за ТОВ Галицька марка (т. 1, а.с. 17).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 31 липня 2013 року, укладеного між ТОВ Галицька марка та ОСОБА_2 квартира за адресою АДРЕСА_1 була продана ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 20-21).

Згідно до договору купівлі-продажу квартири від 29 серпня 2013 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 квартира за адресою АДРЕСА_1 була продана ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 22).

На підставі заяви уповноваженого представника ТОВ Галицька марка від 03 липня 2013 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (т. 1, а.с. 15) Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №3728635 від 08 липня 2013 року (т. 1, а.с. 17) проведено державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна, розмір частки 1/1 на квартиру, що розташована: АДРЕСА_1 , за суб`єктом: Товариство з обмеженою відповідальністю Галицька марка , податковий номер 32361358.

Станом на даний час власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 .

Згідно до звіту про оцінку майна 18/03/06 встановлено, що ринкова вартість однокімнатної квартири, загальною площею 45,3 м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розрахована з використанням порівняльного підходу, з заокругленням, станом на 19.03.2018р., становить: 618 220 грн (т. 2, а.с.41-47).

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що дії ТОВ Галицька марка суперечать укладеному між ОСОБА_1 і ТОВ Галицька марка договору купівлі-продажу майнових прав від 22 січня 2008 року. Укладаючи договір від 22 січня 2008 року, сторони погодились що ТОВ Галицька марка на виконання договору передає позивачці копію декларації про готовність об`єкта до експлуатації; акт прийому-передачі новозбудованої квартири; довідку про повне внесення позивачкою вартості новозбудованої квартири. Дані документи подаються ОСОБА_1 до реєстраційної служби для подальшої реєстрації за нею права власності на квартиру. Натомість, передавши позивачці обумовлені договором документи для реєстрації за останньою права власності на квартиру, ТОВ Галицька марка , в порушення договору, здійснила на своє ім`я реєстрацію права власності на квартиру, майнові права на яку передані ОСОБА_1 .

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до статей 526, 527, 530-532 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 204 ЦК України визначено презумпцію правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір купівлі-продажу майнових прав, укладений 22 січня 2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ Галицька марка у встановленому законом порядку не визнаний недійсним, його недійсність також прямо не встановлена законом.

Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 у повному обсязі виконала умови договору купівлі-продажу майнових прав б/н від 22 січня 2008 року, оплатила повну вартість спірної квартири, що стверджується наявною в матеріалах справи довідкою ТОВ Галицька марка про сплату коштів та актом б/н здавання-приймання завершених будівництвом житлових приміщень від 21 січня 2013 року, відповідно до якого ТОВ Галицька марка передало, а ОСОБА_1 прийняла спірну квартиру.

ОСОБА_1 , виконавши умови договору купівлі-продажу майнових прав від 22 січня 2008 року, повинна була набути майнових прав на спірну квартиру та вправі вимагати від ТОВ Галицька Марка передачі їй у власність новозбудованої спірної квартири.

Згідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України у пункті 10 постанови № 9 від 6 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.

Доводи апелянта про те, що на рахунок ТОВ Галицька марка з моменту складання договору купівлі-продажу не надходило жодних коштів, а також те, що відсутній будь-який належний доказ, який би підтверджував оплату коштів, не заслуговують на увагу.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції і містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки та спростовані судом.

Європейський суд з прав людини (далі-ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Апеляційний суд приходить до переконання, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності та обґрунтованості. Підстав для його зміни з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Галицька марка залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 20 вересня 2019 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 02 грудня 2019 року.

Судді: І.В. Бойчук

В.А. Девляшевський

О.В. Пнівчук