Постанова

від 27.11.2019 по справі 540/2442/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2019 р.м.ОдесаСправа № 540/2442/18 Головуючий в 1 інстанції: Ковбій О.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

при секретарі - Філімович І.М.

за участю:

представника апелянта - Захарченко А.О

представника відповідача - Олексюк К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеського управління Офісу великих платників Державної фіскальної служби на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року у справі за позовом Херсонського державного заводу Палада до Одеського управління Офісу великих платників Державної фіскальної служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 09.08.2018 р. № 0003594912, № 0003584912,

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Херсонський державний завод Палада звернувся до суду з адміністративним позовом до Одеського управління Офісу великих платників Державної фіскальної служби, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0003594912 в частині на суму 44136,74 грн. та податкове повідомлення-рішення №0003584912 повністю.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних сформовано податковий кредит.

Позивач наголошує на реальності господарських операцій із його контрагентами, що засвідчується наявними у товариства належним чином складеними первинними документами, які були надані податковому органу під час перевірки. На підтвердження реальності операцій з придбання товарів позивач зазначив, що залишки придбаної у контрагента продукції фактично наявні на складі підприємства.

Крім того, позивач заперечує проти доводів податкового органу про невідповідність податкових накладних №2 від 07.07.2017 року та №1 від 27.10.2017 року вимогам Закону, вважає зазначені накладні складеними на дату, що відповідає даті виникнення податкового зобов`язання та такими, що містять податкові зобов`язання, визначені виходячи з бази оподаткування операцій з постачання товарів на дату їх виникнення.

Разом з тим, висновки контролюючого органу про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту ґрунтуються лише на суб`єктивних припущеннях. Таким чином, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідач у своєму відзиві на позов зазначив, що оскаржені рішення прийнято з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Звертав увагу суду, що у ході перевірки позивача було встановлено, що підприємством неправомірно сформовано податковий кредит та відповідну суму від`ємного значення за квітень 2018 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в тому числі по постачальнику ТОВ Стілпром .

Наголошував на тому, що документами, наданими до перевірки, не підтверджується факт отримання придбаних у контрагентів товарів (робіт, послуг), оскільки відсутнє підтвердження придбання даними контрагентами товарів, які в подальшому були реалізовані позивачу. Окрім зазначеного, вказує, що проведеним аналізом податкових зобов`язань та податкового кредиту підприємств постачальників за допомогою АІС Єдиний реєстр податкових накладних та АІС Податковий блок встановлено, що кінцевими постачальниками придбаної продукції відображено придбання ТМЦ лише за номенклатурою, яка не відповідає номенклатурі реалізованих на ХДЗ Палада (бензин автомобільний, паливо дизельне, газ (СПБТ), кукурудза, насіння соняшнику, пшениця лігроїно-газойлевої фракції). В той час як по ланцюгу постачання до ХДЗ Палада відображено реалізацію труб.

Відповідач також зазначив, що ХДЗ Палада на порушення п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України включено до складу податкового кредиту за період з 01.01.2017 по 30.04.2018 ПДВ по податковим накладним №1 від 27.10.2017 року та №2 від 07.07.2017 року на загальну суму 221 170,50 грн., в результаті чого завищено суму податкового кредиту.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 12.02.2019 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.08.2018 року № 0003594912, яким підприємству визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду - в частині суми 44 136,44 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0003584912 від 09.08.2018 року.

На зазначене рішення Одеським управлінням Офісу великих платників ДФС подано апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12.02.2019 року та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції не було звернуто уваги на те, що позивач не довів наявність законних підстав для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Хоча згідно позиції Верховного Суду (Постанова ВС від 07.02.2019 р. у справі № 806/5086/15) обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту та складу витрат належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання на суму понесених витрат, що підлягають перерахуванню до бюджету.

Тобто, у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податкові податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого ч. 1 ст. 77 КАС України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу), повинен донести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

З посиланням на постанову ВС від 20.12.2018 р. У справі № 823/1688/16 апелянт зазначає, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту або складу витрат, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою їх формування, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків.

Херсонським державним заводом Палада було надано відзив на апеляційну скаргу, вважає її доводи безпідставними та такими, що не можуть бути прийнятими судом до уваги. Зазначив, що реальність господарських операцій, проведених позивачем з контрагентами підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції, а висновки податкового органу щодо фіктивності господарських операцій є лише припущенням останнього.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

З 21.06.2018 по 19.07.2018 року на підставі направлення від 20.06.2018 року №170 та №171 виданих згідно наказу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 19.06.2018 року №1148 (наказом від 10.07.2018 року №1272 термін проведення перевірки продовжено на 5 днів) головним державним ревізором-інспектором Миколаївського відділу податкового супроводження підприємств Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС Шевченко Наталею Василівною, головним державним ревізором-інспектором Миколаївського відділу податкового супроводження підприємств Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС Савостьян Оленою Миколаївною, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 ПК України проведено документальну виїзну позапланову перевірки Херсонського державного заводу Палада з питань законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., в декларації по податку на додану вартість за квітень 2018 року з урахуванням уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 19.07.2018 року №51/28-10-49-14/2496125, згідно висновків якого встановлено порушення ХДЗ Палада п. 44.1 ст. 44, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 197.9 ст. 197, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. б п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, пп. в п. 200.4 ст. 200, п. 201.10, п. 201.1, п. 201.12 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту по податковій декларації за квітень 2018 року на загальну суму 276 975 грн., що вплинуло: на завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2018 року у розмірі 109 263 грн, суми залишку від`ємного значення ПДВ за квітень 2018 року, що враховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 167 712 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 09 серпня 2018 року №0003594912 про завищення суми залишку від`ємного значення ПДВ за квітень 2018 року, що враховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 167 712,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0003584912 від 09.08.2018 року про завищення бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2018 року у розмірі 109 263,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 27 316,00 грн.

Відповідно до акту перевірки, відповідачем встановлено, що позивач податковий кредит з податку на додану вартість за період, що перевірявся, сформував за наслідками господарських відносин з контрагентом ТОВ Стілпром , який не міг здійснити постачання товару, що в подальшому реалізований позивачу, з цим контрагентом здійснювалося лише документальне оформлення на придбання послуг з метою формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Оскільки здійснені господарські операції, на думку посадових осіб відповідача, є нереальними, то відсутні правові підстави враховувати їх вплив на податковий облік.

В обґрунтування правомірності таких висновків податковий орган в Акті перевірки зазначив наступне.

Податковим органом за допомогою даних автоматизованої системи Перегляд результатів співставлення АІС Податковий блок , даних Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, ЄРПН встановлено, що ТОВ Стілпром не здійснював придбання реалізованих ТМЦ (труба г/к ф168*12 ГОСТ 8732-78, труба г/к ф108*6 ст.20 ГОСТ 8732-78) у контрагентів на митній території України.

Підставою для такого висновку податкового органу став аналіз даних зазначених інформаційних баз по ланцюгу постачання від кінцевого: ХДЗ Палада - ТОВ Стілпром - ПП Блеск-компані - ТОВ Трансойлтрейд-1 - ТОВ Максима спецторг - ТОВ Інвест-Трейд Компані .

Відповідно до наведеної податкової інформації податковим органом було встановлено декларування останнім підприємством зазначеного ланцюга постачання ТОВ Інвест-Трейд Компані обсягів реалізації на адресу контрагентів-покупців при відсутності придбання номенклатури товару та відсутності трудових ресурсів в достатній кількості відсутності складських та торгівельних приміщень, транспорту, свідчить про неможливість виконання оформлених господарських операцій.

З урахуванням вказаної податкової інформації відповідачем було зроблено висновок про неможливість виконання документально оформлених господарських операцій ХДЗ Палада по взаємовідносинам з ТОВ Стілпром .

Стосовно господарських операцій позивача з ТОВ Аміко Комплект податковий орган в Акті перевірки зазначив, що за період з 01.01.2017 року по 30.04.2018 року до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ по податковим накладним, складеним ТОВ Аміко Комплект по договору №06/17-К від 10.03.2017 року з порушенням вимог п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 201.1 ст. 201 ПК України, а саме - податкові накладні №2 від 07.07.2017 року на суму ПДВ 111 907,50 грн. та №1 від 27.10.2017 року на суму ПДВ 109 263,00 грн., згідно акту перевірки є складеними безпідставно.

Позивач вважає наведену позицію відповідача неправомірною, а прийняті за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню в частині.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

У розумінні п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Разом з тим, відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У випадку, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11).

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

ОБҐРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН

Колегією суддів встановлено, що ХДЗ Палада мало господарські відносини з контрагентом ТОВ Стілпром на підставі договору поставки №686-514 від 17.02.2017 року.

За умовами цього договору ТОВ Стілпром зобов`язувався передати, а ХДЗ Палада прийняти і оплатити товар - труби, на умовах визначених договором.

До даного договору продавцем було складено специфікацію №1 від 17.02.2017 року з відповідним товаром (труба ф89*12, труба ф168*12) на загальну суму 36 667,93 грн. (разом з ПДВ) та специфікацію №2 (труба ф108*6) на загальну суму 59 752,62 грн. (разом з ПДВ).

На виконання умов вказаного договору були виписані видаткові накладні: №52 від 01.03.2017 року та №99 від 12.05.2017 року.

Перевезення вантажу до складу позивача було здійснено ФОП Чепіковою, вантажовідправником зазначений ТОВ Стілпром відповідно товарно-транспортних накладних №Р52 від 01.03.2017 року та Р99 від 12.05.2017 року.

Відповідно до акту перевірки отриманий товар був оплачений позивачем згідно платіжних доручень №460 від 21.02.2017 року на суму 18 333,97 грн., №551 від 02.03.2017 року на суму 18257,41 грн., №1165 від 25.04.2017 року на суму 59 752,62 грн.

Згідно інвентаризаційного опису товарно-матеріальних цінностей №7 від 24.07.2018 року, проведеного підприємством після перевірки податкового органу встановлено наявність придбаних труб (труба г/к ф168*12 в придбаному об`ємі, труба г/к 89*12 в придбаному об`ємі, труба 108*6 ГОСТ 8732-78 в залишку 0,781 т з 2.2 т придбаного об`ємі).

Актами вибіркової перевірки ТМЦ центрального складу від 12.04.2017 року, 24.05.2017 року, 06.07.2017 року підтверджувалась наявність придбаного у ТОВ Стілпром товару станом на дати складання зазначених актів.

Використання труби 108*6 ГОСТ 8732-78 у господарській діяльності позивача підтверджується також внутрішньовиробничими вимогами, карткою виробу, згідно якої зазначена номенклатура використана для побудови доку г/п 7100 т.пр. 50478.

У зв`язку з наведеними правовідносинами були складені податкові накладні, віднесені в подальшому до податкового кредиту: №11 від 21.02.2017 року на загальну суму 18 333,97 грн. (ПДВ 3055,66 грн.), №2 від 01.03.2017 року на загальну суму 18 257,41 грн. (ПДВ 3042,90 грн.), №24 від 25.04.2017 року на загальну суму 59752,62 грн. (ПДВ 9958,77 грн.)

Відповідно до акту перевірки, зазначені податкові накладні відповідно до вимог чинного законодавства зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Сума ПДВ у загальному розмірі 16 057,33 грн. по вказаним податковим накладним, виданим ТОВ Стілпром , була включена позивачем до складу податкового кредиту за лютий, березень, квітень 2017 року.

Враховуючи викладені обставини колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, та у повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Крім того, з матеріалів справи вбачається наявність прямого взаємозв`язку між витратами позивача на придбання товару у ТОВ Стілпром та здійсненням ним господарської діяльності.

Позивач ХДЗ Палада є підприємством, основними видами економічної діяльності якого є Будування суден і плавучих конструкцій .

ХДЗ Палада придбав товари, які в подальшому використані з метою виконання замовлень - побудови доку г/п 7100 т.пр. 50478. Позивачем було використано з цієї метою 1,13 т труби 108*6 ГОСТ 8732-78, що підтверджено карткою виробу за наданою номенклатурою товару, внутрішньо цеховими вимогами.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт використання позивачем придбаної у ТОВ Стілпром продукції у власній господарській діяльності, а саме: для проведення побудови доку, а також факт наявності залишків невикористаного об`єму придбаного товару.

Разом з тим, апелянтом не надано суду належних доказів на спростування вищенаведених доводів позивача.

Колегія суддів також зазначає, що жодних належних та допустимих доказів стосовно відсутності у контрагентів позивача матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Твердження апелянта про те, що операції з придбання товарів у ТОВ Стілпром не відбулися, колегією суддів оцінюються критично, оскільки такі твердження ґрунтуються на припущеннях. Факт наявності у сторін правочину протиправного умислу при його укладенні апелянтом не доведено.

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. ( Булвес АД проти Болгарії ) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є власністю у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов`язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов`язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону Про ПДВ стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ (п. 43, п. 69 наведеного рішення ЄС).

Таким чином, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Колегією суддів досліджені первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту та валових витрат на підставі податкових накладних виданих контрагентом, які на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічні висновки були неодноразово викладені у постановах Верховного Суду (Судові рішення: справа № 808/2090/14 від 24.01.2019 року, справа №805/5028/15-а від 24.01.2019 року, справа 870/370/12 від 05.02.2019 року, справа №809/1155/17 від 31.01.2019 року).

Стосовно взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ Аміко Комплект , колегія суддів зазначає наступне.

Апелянт вказує, що позивачем за період з 01.01.2017 по 30.04.2018 віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладеним, складеним ТОВ Аміко Комплект за договором від 10.03.2017 № 06-17/К з порушенням вимог п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 201.1 ст. 201 ПК України, а саме: податкові накладні складені на дату, що не відповідає даті виникнення податкових зобов`язань; податкові зобов`язання визначено виходячи з бази оподаткування, що не відповідає фактичній базі оподаткування операцій з постачання товарів на дату їх виникнення. В результаті наведеного, на думку апелянта, позивачем було завищено суму податкового кредиту в розмірі 221 170,50 грн.

Судом першої інстанції було вірно зазначено, що висновки податкового органу базуються на твердженні щодо безпідставності врахування підприємством сум ПДВ по наведеним накладеним, у тому числі про завищення ХДЗ Палада суми бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2018 року у розмірі 109 263,00 грн. та про завищення сум залишку від`ємного значення ПДВ за квітень 2018 року, що є помилковим.

Помилковими також є висновки податкового органу про безпідставну виписку контрагентом позивача - ТОВ Аміко Комплект податкових накладних №2 від 07.07.2017 року на суму ПДВ 111 907,50 та №1 від 27.10.2017 року на суму 109 263,00 грн.

Так, для отримувача послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до складу податкового кредиту, є податкові накладні, складені та зареєстровані в ЄРПН платником податку (постачальником).

Апелянтом не заперечується, що ТОВ Аміко Комплект на час укладання та виконання зазначених вище правочинів було зареєстровано як юридичну особу та було платником податку на додану вартість. Разом з тим, податкові накладні №2 від 07.07.2017 року на суму ПДВ 111 907,50 та №1 від 27.10.2017 року на суму 109 263,00 грн. були зареєстровані в ЄРПН.

Таким чином, ХДЗ Палада правомірно включено до складу податкового кредиту за період з 01.01.2017 по 30.04.2018 року суми ПДВ по зазначеним податковим накладним на загальну суму 221 170,50 грн.

Тобто, висновки податкового органу, які побудовані на твердженні щодо безпідставності врахування підприємством сум ПДВ по зазначеним накладним, у тому числі про завищення ХДЗ Палада суми бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2018 року у розмірі 109 263,00 грн. та про завищення суми залишку від`ємного значення ПДВ за квітень 2018 року - є помилковими.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Відповідач (скаржник), що є суб`єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308; 310; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Одеського управління Офісу великих платників Державної фіскальної служби - залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення виготовлений 02.12.2019 року.

Головуючий суддя Джабурія О.В. Судді Вербицька Н. В. Кравченко К.В.