Постанова

від 02.12.2019 по справі 826/10391/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/10391/18 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Аліменка В.О., Мельничука В.П, розглянувши в порядку письмового провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ЕФЕС УКРАЇНА" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "ЕФЕС УКРАЇНА" до Державної фіскальної служби України, Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову, - Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ

Приватне акціонерне товариство "ЕФЕС УКРАЇНА" (далі - ПАТ "ЕФЕС УКРАЇНА") звернулося до суду з позовом у якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо неподання висновку до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 3 300 000,00 грн.

- зобов`язати Державну фіскальну службу України подати до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 3 300 000,00 грн. на рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість №37518000231095 Казначейство України (ел.адм.подат.), МФО 899998.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачем були надміру сплачені суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 3 300 000, 00 грн. Позивач зазначав, що він в порядку статті 43 Податкового кодексу України звернувся до Державної фіскальної служби України із заявою, в якій просив повернути надміру сплачені грошові зобов`язання з податку на додану вартість. Однак, в порушення приписів п. 43.5 статті 43 Податкового кодексу України, після спливу двадцятиденного строку, відповідачем не було підготовлено висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету і не було подано такий висновок відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

На адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшли клопотання від відповідачів у справі у якому заявники просили замінити здійснити заміну сторони у справі на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200.

Відповідно до частини першої статті 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України затверджено Положення про Державну податкову службу та проведена реорганізація органів Державної фіскальної служби.

Крім того, на підставі наказу Головного управління Державної податкової служби України від 29.08.2019 р. № 6 розпочато здійснення ГУ ДПС у Донецькій області покладених на нього функцій і повноважень ГУ ДФС у Донецькій області, що припиняється.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне здійснити процесуальне правонаступництво відповідачів у справі з Державної фіскальної служби України на Державну податкову службу України та з Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу Державна податкова служба України зазначає про законність та обґрунтованість судового рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області зазначає про законність та обґрунтованість судового рішення.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ "ЕФЕС УКРАЇНА" згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань перебуває на податковому обліку в Маріупольській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (Східно-Донецьке відділення).

У податковій декларації за лютий 2015 року позивачем було визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 8 700 000,00 грн.

В подальшому, ПАТ "ЕФЕС УКРАЇНА" було перераховано визначену в податковій декларації за лютий 2015 року суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за лютий 2015 року в розмірі 8 700 000 грн. зі свого поточного рахунку на бюджетний рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідно до Акту звіряння розрахунків платника податку на додану вартість № 2603-20 від 07.05.2015 р. станом на 31.03.2015р., зобов`язання позивача з податку на додану вартість за лютий 2015 року погашені за рахунок здійсненого 26.03.2015 р. платежу (платіжне доручення № 123 в сумі 8 700 000 грн.).

14.07.2015 року, позивач перерахував на електронний рахунок № НОМЕР_2 у СЕА грошові кошти у розмірі 3 300 000,00 грн., з метою реєстрації податкових накладних та недопущення порушення термінів їх реєстрації.

Згодом, сума, на яку платник податку на додану вартість, має зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, була зменшена на 3 300 000,00 грн.

Листом № 2432/8/28-03-11-02-13-01 від 01.09.2015 р. Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників повідомила позивача, що перераховані 14.07.2015 р. на електронний рахунок № НОМЕР_2 у СЕА грошові кошти у розмірі 3 300 000,00 грн. перенаправлені в рахунок сплати зобов`язання податку на додану вартість за лютий 2015 року.

Таким чином, грошове зобов`язання з податку на додану вартість за лютий 2015 року було двічі зараховано до бюджету, перший раз - відповідно до платіжного доручення № 123 26.03.2015 р. на суму 8 700 000 грн., другий раз - шляхом списання з електронного рахунку позивача у СЕА в розмірі 3 300 000 грн.

Згідно з Актом звіряння розрахунків платника податку на додану вартість №297-11 від 13.10.2015 р. станом на 30.09.2015 р. оплата грошових зобов`язань з податку на додану вартість перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно поданих декларацій, на суму 3 300 000,00 грн.

Оскільки позивачем надмірно було сплачено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 3 300 000,00 грн. 15.05.2018 р. підприємство звернулося до Державної фіскальної служби України з заявою №12-199 про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість в сумі 3 300 000, 00 грн.

З огляду на приписи статті 308 КАС України справа переглядається в апеляційному порядку в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також з урахуванням аргументів, викладених у відзивах на апеляційну скаргу.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 43.1. статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надмірно сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статі та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів; на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету (пункти 43.3 - 43.5 статті 43 Податкового кодексу України).

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Відповідно до п. 102.5 ст.102 Податкового кодексу України, заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 №1146 затверджено Порядок взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені (далі - Порядок).

За приписами пункту 5 Порядку, повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Виходячи з аналізу вищевказаних норм можна дійти висновку, що органи Державної фіскальної служби при поверненні помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань керуються статтею 43 Податкового кодексу України та Порядком.

Відтак, в разі наявності надміру сплачених сум грошових зобов`язань, відповідна заява про повернення таких сум подається саме до територіального органу ДФС за місцем обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "ЕФЕС УКРАЇНА" перебуває на податковому обліку в Маріупольській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

Водночас, позов пред`явлено до Державної фіскальної служби України, яка не є тією особою, що має відповідати за такими вимогами.

З огляду на наведені правові норми та фактичні обставини справи слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про відсутності підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а посилання скаржника на те, що Маріупольську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області було залучено в якості співвідповідача є помилковим, оскільки відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ЕФЕС УКРАЇНА" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.О. Аліменко

суддя В.П. Мельничук