Ухвала

від 28.11.2019 по справі 926/506/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

28 листопада 2019 року Справа № 926/506/19

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Дутки В.В. , розглянувши скаргу на дії державного виконавця у справі

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ

до 1) Приватного малого підприємства "НІК ДІОР", м. Чернівці

2) ОСОБА_1 , м. Чернівці

про стягнення солідарно заборгованості у сумі 754893,89 грн.

представники:

від стягувача - Бацей Т.М.

від боржника - ОСОБА_1

від ДВС - не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 21.05.2019 у справі №926/506/19 задоволено позов Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк". Стягнуто солідарно з приватного малого підприємства "НІК ДІОР" та ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" 754 893,89 грн. заборгованості за кредитом (тіло кредиту), 11323,41 грн. судового збору.

13.06.2019 на виконання рішення суду видано наказ.

11.11.2019 до суду від ОСОБА_1 надійшла скарга на дії державного виконавця щодо винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію та інші доходи боржника від 20.09.2019, в якій просить скасувати постанову державного виконавця Третього відділу ДВС м. Чернівці Головач В.Г. від 14.08.2019 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на пенсійні виплати ОСОБА_1 .

Ухвалою від 19.11.2019 призначено скаргу до розгляду в судовому засіданні 28.11.2019.

27.11.2019 Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" подало пояснення по суті скарги, де зазначено, що судове рішення боржником не виконується, а скарга є необґрунтованою з огляду на наступне. Арешт коштів боржника здійсненний державними виконавцем у відповідності до приписів ст.ст. 18, 48 Закону України Про виконавче провадження . Рахунок на який накладено арешт, не є рахунком із спеціальним режимом використання, про що державний виконавець повідомив боржника у відповіді від 23.10.2019. Крім цього, стягувач вказує на пропуск боржником десятиденного строку на подання скарги на дії державного виконавця, що має наслідком залишення скарги без розгляду.

28.11.2019 державний виконавець подав клопотання про розгляд скарги без його участі в зв`язку зі значним завантаженням та здійсненням виконавчих дій. Одночасно, державний виконавець подав суду пояснення на скаргу, де зазначає про таке.

08.10.2019 на адресу Відділу надійшло повідомлення АТКБ ПриватБанк від 05.09.2019 про прийняття до виконання постанови про накладення арешту на кошти в сумі 843026,33 грн., та зазначено, що на рахунках недостатньо коштів для виконання постанови. Одночасно не повідомляється, що рахунок НОМЕР_1 , на який накладено арешт, відноситься до спеціальних та інших рахунків, звернення стягнення на які заборонено законом.

08.10.2019 на адресу Відділу надійшов лист від ОСОБА_1 про зняття арешту з рахунку № НОМЕР_2 , картковий НОМЕР_3 , на який вона отримує пенсійні відрахування.

Згідно довідки АТ КБ ПриватБанк від 11.09.2019 боржник на картку отримує пенсійні виплати, однак не зазначено, що кошти, що перебувають на зазначеному рахунку, є із спеціальним режимом використання, а рахунок відноситься до спеціальних та інших рахунків, звернення стягнення на які заборонено законом.

Тобто, окрім пенсійних виплат, боржник може отримувати на арештований рахунок інші кошти та грошові перекази. Це, зокрема, підтверджується випискою з картки, наданих скаржником в додатках до скарги. Так, 02.09.2019 та 05.09.2019 було здійснено поповнення картки в терміналі самообслуговування на суму 7 грн та 5 грн відповідно.

З урахуванням наведеного та посилаючись на п.1. ч.4 ст.59 Закону України Про виконавче провадження , державний виконавець не вбачає правових підстав для зняття арешту, в зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні скарги.

У судовому засіданні 28.11.2019 боржник просив задовольнити скаргу, представник стягувача вважає скаргу необґрунтованою.

Представник органу державної виконавчої служби в засідання не з`явився.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

Державним виконавцем відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Чернівецької області від 13.06.2019.

29.07.2019 винесена постанова державного виконавця про арешт майна боржника.

14.08.2019 державним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника ВП № 59651387, що містяться на рахунках, та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику: ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 843026,33 грн.

20.09.2019 прийнята постанова державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Вказаною постановою встановлено, що боржник перебуває на обліку в Управлінні ПФУ в м.Чернівцях, та постановлено звернути стягнення на доходи боржника, які отримує в Управлінні ПФУ в м.Чернівцях, у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 843026,33 грн.

ОСОБА_1 звернулась 07.10.2019 до державного виконавця Третього відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області з заявою про зняття арешту з рахунку № НОМЕР_2 в АТ КБ Приватбанк в якому ОСОБА_1 отримує пенсію для зарахування на картку № НОМЕР_3 .

22.10.2019 державним виконавцем надано відповідь № 15752, що відсутні підстави для зняття арешту з коштів боржника.

Боржник із вказаною постановою про арешт коштів боржника не погодився та звернувся 11.11.2019 до Господарського суду Чернівецької області з даною скаргою.

Згідно зі ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ст. 129 1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з вимогами п. 2 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Вимогами ч. 3 ст. 52 Закону України Про виконавче провадження визначено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Відповідно до ст. 59. Закону України Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Частинами 4, 5 ст. 59. Закону України Про виконавче провадження визначені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, субєкта оціночної діяльності - субєкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у звязку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у ч. 6 ст. 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені п. 1 2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ч. 2. ст. 70 Закону України Про виконавче провадження з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.

За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

З матеріалів справи вбачається, що розрахунковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 в АТ КБ Приватбанк не є спеціальним або рахунком із спеціальним режимом використання. Також, зазначений рахунок не відноситься до інших рахунків з переліку, на які законом заборонено накладення арешту.

Крім того, як було зазначено вище, банківські установи у випадку надходження постанови виконавця про арешт коштів боржника на окремі рахунки, на які зараховуються страхові кошти, надають відповідь про неможливість стягнення грошових коштів з зазначених рахунків у відповідності до вимог статті 34 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Однак банківською установою, де відкрито розрахунковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 було прийнято оскаржувану постанову про арешт коштів до виконання, що може свідчити про те, що зазначений рахунок є загальним, а виплата пенсії, як наведено скаржником у скарзі, з рахунку не є підставою для зняття арешту.

У відповідності до Закону України Про виконавче провадження арешт знімається коли виконавцем отримано документальне підтвердження про сплату суми боргу, виконавчого збору та витрати на проведення виконавчих дій. Будь яких доказів підтвердження про сплату суми боргу суду не надано.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вище викладене, суд вважає за необхідне постановити ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Керуючись ст.ст. 234, 339-345 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця щодо винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію та інші доходи боржника від 20.09.2019 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після оголошення та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня складання повного тексту ухвали до Західного апеляційного господарського суду через господарський суд Чернівецької області.

Повний текст ухвали складений 02.12.2019.

Суддя В.В.Дутка