Постанова
від 27.11.2019 по справі 753/11953/17-к
КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

іменем України

27 листопада 2019року

м.Київ

справа № 753/11953/17-к

провадження № 51-3487км19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

Головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 і його захисника ОСОБА_7 на вирок Київського апеляційного суду від 14 червня 2019 року в кримінальному провадженні № 12016100020005491 стосовно

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Грушне Гомельської обл. Республіки Білорусь, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.382 Кримінального кодексу України (далі КК).

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Дарницького районного суду м. Києва від 13 серпня 2018 року ОСОБА_8 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.2ст.382ККта виправдано у зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

Київський апеляційний суд вирок місцевого суду скасував та ухвалив новий, яким 14 червня 2019 року визнав ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК, та призначив покарання у виді штрафу в розмірі 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 12 750 грн, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями на строк 1 рік.

Згідно з вироком апеляційного суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за умисне перешкоджаннявиконанню рішення суду, що набрало законної сили, вчинене службовою особою,за таких обставин.

Так, за рішеннямДарницького районного суду м. Києва від 02 квітня 2014року (справа№2123/12), яке набрало законної сили 17вересня 2014року, зобов`язано вселити ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номерНОМЕР_1 ) у квартиру АДРЕСА_2 та зобов`язано Акціонерне товариство закритого типу «Кедр» (код21600112) не чинити перешкод ОСОБА_9 у користуванні вказаною квартирою.

На підставі виконавчого листа № 44941330 державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження від 03 жовтня 2014року, за якою надано боржнику строк для добровільного виконання рішення суду до 09 жовтня 2014року, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження.

ОСОБА_6 , достовірно знаючи про ухвалення вказаного рішення суду та відкриття виконавчого провадження № 44941330, добровільно не виконав судового рішення, натомість чинив перешкоди його виконанню, за що на нього постановою державного виконавця від 25 серпня 2015 року було накладено штраф.

Вимоги та узагальнені доводи осіб, якіподали касаційні скарги

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати вирок апеляційного суду у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи і закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 на підставі п.2ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК). Зазначає, що у діях засудженого відсутній склад інкримінованого йому злочину, оскільки рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 квітня 2014 року не передбачає обов`язку демонтажу стінової перегородки ОСОБА_6 , а тому підстави вважати, що він перешкоджав виконанню судового рішення відсутні. Вирок апеляційного суду вважає таким, що не відповідає вимогам статей 370, 420 КПК.

Засуджений ОСОБА_6 у касаційній скарзі та доповненнях до неї наводить доводи, що аналогічні доводам у касаційній скарзі його захисника ОСОБА_7 , і просить скасувати вирок апеляційного суду та закрити кримінальне провадження щодо нього.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 підтримали касаційні скарги, прокурор ОСОБА_5 заперечив проти задоволення касаційних скарг.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, при цьому перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При перевірці доводів, наведених у касаційних скаргах, суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, встановлених апеляційним судом.

Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції, виходячи зі ст. 438 КПК, є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок. Аргументи сторони захисту щодо істотних порушень апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону зводяться до оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів з викладенням власної версії подій і стосуються по суті невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що, виходячи з вимог ст. 438 КПК, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд виправдав ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 382 КК, тобто в умисному перешкоджанні виконанню рішення суду, що набрало законної сили, вчиненому службовою особою, у зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку (ст. 129-1 Конституції України).

Обов`язковість судового рішення згідно зі ст.129 Конституції України є однією з основних засад судочинства.

Як установлено у ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, встановлену законом. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Дії ОСОБА_6 , які полягали вумисному перешкоджанні виконанню рішення суду, що набрало законної сили, вчиненому службовою особою, апеляційний суд правильно кваліфікував за ч. 2 ст. 382 КК, а доводи сторони захисту про відсутність у діях засудженого складу цього злочину є безпідставними.

Обєктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2ст. 382 КК, полягає в одному з таких, альтернативно зазначених у диспозиції діянь, як: невиконання (ухилення від виконання) вироку, ухвали, постанови, рішення суду або перешкоджання їх виконанню службовою особою. За цією нормою матеріального права склад злочину є формальним, адже його об`єктивна сторона вичерпується вчиненням одного із зазначених у законі діянь дії (перешкоджання) чи бездіяльність (невиконання). І саме з цього моменту злочин визнається закінченим.

Свої висновки про винуватість ОСОБА_6 увчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК, за наведених у вироку обставин підтверджено сукупністю досліджених та перевірених під час судового розгляду й оцінених відповідно до ст.94 цього Кодексу, доказів.

Для спростування доводів сторони захисту щодо відсутності у діях ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК, апеляційний суд у вироку послався на показання свідка ОСОБА_9 , яка ствердила, що ОСОБА_6 впродовж 20142016 років перешкоджав діям державного виконавця під час виконання судового рішення, що набрало законної сили, не даючи їй ключів від дверей перегородки, якою квартири АДРЕСА_3 відокремлені від загального коридору, а одного разу дав ключ, який не підходив до замка дверей. Тому в присутності державного виконавця за допомогою найманих робітників перегородку зносили і вона ( ОСОБА_9 ) вселялась у квартиру, однак згодом ОСОБА_6 відбудовував перегородку, встановлював двері, міняв замок, чим знову позбавляв її можливості користуватися належним їй житлом.

Крім цього, саме про таке перешкоджання послідовно пояснювали у суді першої та апеляційної інстанцій свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 . Тому апеляційний суд визнав показання цих осіб належними, допустимими і достовірними доказами, що підтверджують факти умисного перешкоджання ОСОБА_6 як президентом АТЗТ«Кедр» у виконанню судового рішення протягом 20142016 років аж до часу звернення державного виконавця до Дарницького УП ГУНП у місті Києві з поданням про відкриття кримінального провадження за цим фактом.

Узяв апеляційний суд до уваги і показання засудженого, який хоча і не визнав своєї вини, однак при цьому не оспорював того факту, що усвідомлював необхідність виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від02квітня 2014 року.

Судапеляційноїінстанції достовірно встановив, що ОСОБА_6 як посадова особа, а саме як президент АТЗТ «Кедр»,мав реальну можливість виконати судове рішенняДарницького районного суду м. Києва від 02 квітня 2014 року, яким зобов`язано АТЗТ «Кедр» в особі його президента ОСОБА_6 не чинити перешкод ОСОБА_9 в користуванні належною їй квартирою АДРЕСА_2 , умисно ухилився від його виконання, а саме шляхом встановлення та неодноразового відновлення дверей на перегородці, яка відмежовує квартири АДРЕСА_3 від загального коридору, ненадання ОСОБА_9 ключа від цих дверей, заміни вхідного замка від них, а тому викладені в касаційних скаргах доводи про безпідставність засудження ОСОБА_6 за ч.2ст. 382 КК не підтверджено дослідженими судом доказами.

Підтвердженням вчинення ОСОБА_8 інкримінованого злочину є здійснення виконавчих дій 17 жовтня, 13 листопада 2014 року, 20липня, 12 серпня 2015 року, 31 березня, 22 квітня 2016 року, під час яких державний виконавець зафіксував факти невиконання ОСОБА_6 судового рішення, склавши відповідні акти. Постановою державного виконавця від 25 серпня 2015 року на ОСОБА_6 накладено штраф за невиконання рішення суду в розмірі 170 грн (т. 1, а.с.228).

Надалі старший державний виконавець ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві ОСОБА_10 28 квітня 2016 року звернулася з поданням, погодженим начальником цього відділу ОСОБА_19 , про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_6 (як президента АТЗТ «Кедр») за невиконання судового рішення від02квітня 2014 року (у справі№2123/12).

Таким чином, встановивши сукупність обставин, що належать до предмета доказування в кримінальному провадженні, апеляційний суд дійшов умотивованого висновку про вчинення ОСОБА_6 злочину проти правосуддя, і відповідно до цих обставин умисні дії засудженого обґрунтовано отримали кримінально-правову оцінку за ч.2ст.382КК.

З огляду на викладене, доводи в касаційних скаргах про недоведеність винуватості ОСОБА_6 в умисному перешкоджанні виконання судового рішення службовою особою не можна визнати обґрунтованими.

Призначене судом покарання засудженому ОСОБА_6 відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України.

Вирок апеляційного суду відповідає вимогам статтей 374, 420 КПК, є законним та вмотивованим.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які би були підставами для скасування чи зміни вироку апеляційного суду, судом касаційної інстанції не встановлено.

Отже, суд апеляційної інстанції дотримався вимог закону, його вирок відповідає вимогам статей 370, 420 КПК. Підстав, передбачених ст. 438 цього Кодексу, для його зміни чи скасування, Судом не встановлено, а тому касаційні скарги засудженого та його захисника не належать до задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Київського апеляційного суду від 14 червня 2019 року в кримінальному провадженні № 12016100020005491 щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною іоскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

СудКасаційний кримінальний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення27.11.2019
Оприлюднено21.02.2023
Номер документу86035114
СудочинствоКримінальне

Судовий реєстр по справі —753/11953/17-к

Ухвала від 23.06.2020

Кримінальне

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Єремейчук Сергій Володимирович

Постанова від 27.11.2019

Кримінальне

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Єремейчук Сергій Володимирович

Ухвала від 30.09.2019

Кримінальне

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Єремейчук Сергій Володимирович

Ухвала від 02.08.2019

Кримінальне

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Єремейчук Сергій Володимирович

Ухвала від 02.08.2019

Кримінальне

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Єремейчук Сергій Володимирович

Ухвала від 15.07.2019

Кримінальне

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Єремейчук Сергій Володимирович

Ухвала від 15.07.2019

Кримінальне

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Єремейчук Сергій Володимирович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні