Постанова

від 02.12.2019 по справі 910/12872/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2019 р. Справа№ 910/12872/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Куксова В.В.

Яковлєва М.Л.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.09.2019

у справі №910/12872/19 (суддя Плотницька Н.Б.)

особи, які отримують статус учасника справи

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Оберіг - 63Б" (відповідач)

ОСОБА_2 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача),

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2019 відмовлено в прийнятті заяви про забезпечення позову, подану до подання позовної заяви.

Відмовляючи в прийнятті заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а має вирішуватись за правилами цивільного судочинства, оскільки правовідносини між ОСОБА_1 та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Оберіг-63Б" є цивільно-правовими, оскільки стосуються законності процедури проведення загальних зборів щодо припинення ОСББ шляхом його ліквідації, з огляду на що не можуть бути предметом спору у господарському судочинстві.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.09.2019 у справі №910/12872/19 та задовольнити заяву про забезпечення позову.

Підставою для скасування ухвали суду скаржник зазначив порушення судом норм процесуального права. При цьому скаржник стверджував, що з урахуванням визначеного ним предмету позову - визнання загальних зборів Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Оберіг-63Б" від 19.11.2017 такими, що не відбулись, а прийнятих на них рішень - неприйнятними, даний спір повинен розглядатися за правилами господарського судочинства незалежного від суб`єктного складу, посилаючись на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №462/2646/17.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду міста Києва від 20.09.2019 у справі №910/12872/19. Постановлено розгляд справи здійснювати без участі учасників справи в порядку письмового провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу третя особа просить ухвалу суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування ухвали суду є безпідставними та необґрунтованими, а ухвалу суду постановлено у відповідності до вимог чинного законодавства.

25.11.2019 через канцелярію суду від скаржника надішли письмові пояснення, в яких заявником викладено заперечення на доводи третьої особи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

18.09.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, відповідно до якої заявник просив суд:

- зупинити виконання будь-якими особами рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку (адреса 02097, м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, 63Б), викладених у протоколі №1 від 03 грудня 2017 року загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Оберіг-63Б" від 19 листопада 2017 року щодо припинення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Оберіг-63Б" (ідентифікаційний код юридичної особи 41113259) шляхом його ліквідації за рішенням співвласників про ліквідацію об`єднання, у відповідності до вимог статті 28 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку";

- заборонити будь-яким державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, нотаріусам, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, комісіям, технічним адміністраторам Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, іншим органам чи особам, які відповідно до законодавства України виконують функції реєстратора в сфері державної реєстрації, вносити будь-які записи (зміни) до відомостей про Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Оберіг-63Б" (ідентифікаційний код юридичної особи 41113259), що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо припинення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Оберіг-63Б" (ідентифікаційний код юридичної особи 41113259), шляхом його ліквідації за рішенням співвласників про ліквідацію об`єднання, у відповідності до вимог статті 28 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", рішення загальних зборів співвласників будинку на підставі протоколу №1 від 03 грудня 2017 року загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Оберіг-63Б" від 19 листопада 2017 року.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилався на те, що загальні збори Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Оберіг-63Б", оформлені протоколом від 03.12.2017, проведені з порушенням положень Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", що порушує право ОСОБА_1 , як учасника вказаного ОСББ, на самоуправління будинком. При цьому, заявник зазначив, що предметом майбутнього позову буде визнання загальних зборів ОСББ "Оберіг-63Б" від 19.11.2017 такими, що не відбулись, а прийнятих на них рішень - неприйнятними.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 1 частини 1 статті 138 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Під корпоративними відносинами потрібно розуміти відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав (ч.3 ст. 167 Господарського кодексу України).

Частиною першою статті 167 Господарського кодексу України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ст. 55 Господарського кодексу України, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що корпоративні права характеризуються такими ознаками:

- особа має частку у статутному капіталі господарської організації;

- особа має права на участь в управлінні господарською організацією;

- особа має право на отримання певної частини прибутку (дивідендів) господарської діяльності.

Виходячи зі змісту статей 1 та 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна та створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом.

Згідно з частиною 1 статті 85 Цивільного кодексу України непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

Частиною 7 статті 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.

Статутом ОСББ частку співвласників у статутному капіталі (майні) об`єднання не визначено.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, співвласники багатоквартирного будинку не є носіями корпоративних прав, а відносини між співвласниками багатоквартирного будинку та ОСББ не вважаються корпоративними. Відповідно, спір у цій справі між фізичною особою - співвласником багатоквартирного будинку та ОСББ не є корпоративним та з огляду на положення статті 20 Господарського процесуального кодексу України не належить до юрисдикції господарських судів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.01.2018 у справі №925/1321/16 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.10.2018 у справі №№203/5827/16-а (2-а/0203/13/2017) (адміністративне провадження №К/9901/53829/18).

З огляду на викладене, з урахуванням визначеного ОСОБА_1 предметом позову, з яким останній має намір звернутися до суду - визнання загальних зборів Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Оберіг-63Б" від 19.11.2017 такими, що не відбулись, а прийнятих на них рішень - неприйнятними, колегія суддів вважає, що правовідносини між ОСОБА_1 та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Оберіг-63Б" є цивільно-правовими, оскільки стосуються законності процедури проведення загальних зборів щодо припинення ОСББ шляхом його ліквідації, з огляду на що не можуть бути предметом спору у господарському судочинстві.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відмову у прийнятті заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану до подання позовної заяви, посилаючись на те, що справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а має вирішуватись за правилами цивільного судочинства, та відповідно заява ОСОБА_1 про забезпечення позову подана до подання позовної заяви має розглядатись за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову - в порядку цивільного судочинства.

Посилання скаржника на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №462/2646/17 є безпідставними, оскільки предмет позову у справі №462/2646/17 та справі №910/12872/19 є різними; правовідносини у даних справах не є подібними, що виключає застосування у даній справі правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 13.03.2019 у справі №462/2646/17.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування судового рішення, а тому відхиляються судом.

Відповідно до ч.1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було вірно застосовано норми процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваної у даній справі ухвали суду відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.09.2019 у справі №910/12872/19 залишити без змін.

Матеріали справи повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді В.В. Куксов

М.Л. Яковлєв