Постанова

від 27.01.2020 по справі 910/12872/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/12872/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Студенця В.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019

(головуючий суддя Коробенко Г.П., судді Куксов В.В., Яковлєв М.Л.)

та ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.09.2019

(суддя Плотницька Н.Б.)

у справі №910/12872/19

заявник ОСОБА_1

особи, які отримують статус учасника справи:

відповідач Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Оберіг-63Б"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про забезпечення позову, особи які отримають статус учасника справи: відповідач Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Оберіг-63Б" (далі - ОСББ "Оберіг-63Б"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ).

У заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 просив суд:

- зупинити виконання будь-якими особами рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку (адреса 02097, м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, 63Б), викладених у протоколі №1 від 03.12.2017 загальних зборів ОСББ"Оберіг-63Б" від 19.11.2017 року щодо припинення ОСББ "Оберіг-63Б" (ідентифікаційний код юридичної особи 41113259) шляхом його ліквідації за рішенням співвласників про ліквідацію об`єднання, у відповідності до вимог статті 28 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку";

- заборонити будь-яким державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, нотаріусам, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, комісіям, технічним адміністраторам Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, іншим органам чи особам, які відповідно до законодавства України виконують функції реєстратора в сфері державної реєстрації, вносити будь-які записи (зміни) до відомостей про ОСББ "Оберіг-63Б" (ідентифікаційний код юридичної особи 41113259), що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо припинення ОСББ "Оберіг-63Б" (ідентифікаційний код юридичної особи 41113259), шляхом його ліквідації за рішенням співвласників про ліквідацію об`єднання, у відповідності до вимог статті 28 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", рішення загальних зборів співвласників будинку на підставі протоколу №1 від 03.12. 2017 загальних зборів ОСББ "Оберіг-63Б" від 19.11.2017.

2. Заяву про забезпечення позову обґрунтовано тим, що загальні збори ОСББ "Оберіг-63Б", оформлені протоколом від 03.12.2017, проведені з порушенням положень Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та ст. 105 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що, на думку ОСОБА_1 порушує його прав, як учасника ОСББ, на самоуправління будинком. Заявник також, зазначає, що має намір звернутись до суду з позовом про визнання загальних зборів ОСББ "Оберіг-63Б" від 19.11.2017 такими, що не відбулись, а прийнятих на них рішень - неприйнятими.

Короткий ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2019, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019, відмовлено у прийнятті заяви про забезпечення позову.

4. Приймаючи рішення про відмову у прийнятті заяви про забезпечення позову суди посилались на те, що співвласники багатоквартирного будинку не є носіями корпоративних прав, а відносини між ОСББ та співвласниками не є корпоративними. Відповідно, спір у цій справі між фізичною особою - співвласником багатоквартирного будинку та ОСББ "Оберіг-63Б" не є корпоративним, отже, з огляду на положення статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не належить до юрисдикції господарських судів. Зважаючи на те, що правовідносини між ОСОБА_1 та ОСББ "Оберіг-63Б" є цивільно-правовими, оскільки стосуються законності процедури проведення загальних зборів щодо припинення ОСББ шляхом його ліквідації, отже, не можуть бути предметом спору господарського судочинства, а підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення їх доводів

5. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанції, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.09.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. Скаржник в касаційній скарзі зазначає про те, що відмовляючи у прийнятті заяви про забезпечення позову, з посиланням на те, що спір у справі не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, суди не врахували правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі 462/2646/17, у якій, Велика Палата Верховного Суду визначила, що спори, пов`язані з діяльністю або припинення юридичної особи слід розглядати за правилами господарського судочинства незалежно від суб`єктного складу сторін. Отже, суди безпідставно відмовили в прийнятті заяви про забезпечення позову.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. ОСОБА_2 подав до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі, просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Позиція Верховного Суду

8. Касаційний господарський суд, здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, обговоривши доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, надану господарськими судами попередніх інстанцій юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши дотримання судами норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

9. Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

10. Згідно ч. 1 ст. 138 ГПК України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

11. Як вказувалось, відмовляючи у прийнятті заяви про забезпечення позову у справі суди дійшли висновку, що спір між фізичною особою - співвласником багатоквартирного будинку та ОСББ "Оберіг-63Б" не є корпоративним, отже, з огляду на положення статті 20 ГПК України, не належить до юрисдикції господарських судів, а підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

12. Причиною звернення ОСОБА_1 з касаційною скаргою у справі стало питання про наявність або відсутність підстав для відмови у прийнятті заяви про забезпечення позову, зважаючи на те, що судами визначено, що, спір не належить до юрисдикції господарського суду.

13. За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

14. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

15. У частинах першій та третій статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

16. Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

17. За приписами пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

18. Згідно зі статтею 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

19. Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" (далі - Закон).

20. Статтею 1 цього Закону встановлено, що ОСББ - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

21. Відповідно до статті 4 Закону, об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання й використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

22. Основна діяльність ОСББ полягає в здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

23. Отже, вищезазначений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

24. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звертаючись до господарського суду з заявою про забезпечення позову, зазначив, що має намір звернутись до суду з позовом про визнання загальних зборів ОСББ "Оберіг-63Б" від 19.11.2017 такими, що не відбулись, а прийнятих на них рішень - неприйнятими. Як зазначає ОСОБА_1 у своїй заяві, призначення загальних зборів та прийняття рішення загальними зборами ОСББ "Оберіг-63Б" 19.11.2017, про припинення ОСББ "Оберіг-63Б" відбулось з порушеннями законодавства.

25. За твердженням ОСОБА_1 він є власником квартири у багатоквартирному будинку, за адресою АДРЕСА_1 , і на думку ОСОБА_1 , незаконним проведенням загальних зборів ОСББ "Оберіг-63Б" 19.11.2017, порушено його права, як співвласника майна багатоквартирного будинку, а тому, він має намір подати позов про визнання незаконними загальних зборів, на яких прийнято рішення про припинення ОСББ, шляхом ліквідації.

26. Зважаючи на зазначене, спір який виник у справі між ОСОБА_1 та ОСББ "Оберіг-63Б" не є спором, що виникає із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин; не є спором, що виникає у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, цей спір належить до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, а враховуючи положення п. 3 частини 1 ст. 20 ГПК України, повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

27. При цьому процесуальне законодавство не визначає юрисдикційну належність такого спору.

28. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.09.2018 у справі № 813/6286/15, зазначила, що подібні спори є найбільш наближеними до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, враховуючи пункт 3 частини першої статті 1 статті 20 ГПК України, повинні розглядатись за правилами господарського судочинства.

29. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 462/2646/17, від 02.10.2019 у справі № 501/1571/16-ц, від 18.12.2019 у справі № 916/2086/19.

30. Зазначеного не врахували суди попередніх інстанцій при розгляді справи.

31. Так, суд першої інстанції, зазначив про те, що відносини між співвласниками квартир багатоквартирного будинку та ОСББ не є корпоративними, отже правовідносини між ОСОБА_1 та ОСББ "Оберіг-63Б" є цивільно - правовими, оскільки стосуються законності проведення загальних зборів щодо припинення ОСББ шляхом його ліквідації, а тому спір не може розглядатись в порядку господарського судочинства.

32. Такий висновок суду першої інстанції прийнято без достатнього аналізу всіх складових справи.

33. Так, при визначенні юрисдикції спору слід враховувати, що критеріями розмежування справ цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу й характер спірних правовідносин.

34. У спорах, в яких однією з сторін є фізична особа і законом безпосередньо не передбачено певного виду судової юрисдикції, під час визначення юрисдикції спору необхідно виходити із суті права/інтересу, за захистом якого суб`єкт права звертається до суду, а також мету звернення з позовом.

35. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 звертаючись з заявою про забезпечення позову, просив суд вжити заходів забезпечення позову щодо зупинення виконання рішення загальних зборів щодо припинення ОСББ "Оберіг-63Б" шляхом ліквідації та заборони проводити відповідні реєстраційні дії, при цьому, свою заяву обґрунтував порушенням права на участь у вказаних загальних зборах, отже, зазначений спір пов`язаний з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, отже, фактично вказана справа по суті більш наближена до господарської юрисдикції.

36. Зазначеного не врахував і апеляційний суд переглядаючи ухвалу суду першої інстанції про відмову у прийнятті заяви про забезпечення позову.

37. При цьому, апеляційний суд погоджуючись з висновками суду першої інстанції про те, що подану ОСОБА_1 заяву слід розглядати в порядку цивільного судочинства, оскільки правовідносини у справі є цивільно-правовими, безпідставно відхилив доводи ОСОБА_1 щодо врахування судом правового висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 462/2646/17.

38. Суд касаційної інстанції критично ставиться до висновків апеляційного суду про те, що предмет позову у справі № 462/2646/17 і у даній справі є різними, а правовідносини не є подібними, що виключає застосування правових висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 462/2646/17.

39. При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що обставини, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, у справі № 462/2646/17 та у цій справі подібні з огляду на те, що за суб`єктними, предметними складовими справи є аналогічними. Отже, висновки суду апеляційної інстанції про виключення можливості застосування правового висновку у справі № 462/2646/17 є безпідставними, тоді як, посилання ОСОБА_1 за зазначений правовий висновок у справі № 462/2646/17 є обґрунтованими, що не враховано апеляційним судом.

40. Враховуючи викладене, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову слід розглядати за правилами господарського судочинства. Отже, помилковими є висновки судів попередніх інстанцій про відмову у прийнятті заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, з посиланням на те, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для розгляду по суті заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

41. Відповідно до частин першої, другої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

42. З урахуванням повноважень касаційного суду, відповідно до статті 300, 308 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятними доводи касаційної скарги, зазначені у абз. 6 цієї постанови, а тому, касаційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для розгляду по суті заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

43. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

44. Частиною 2 статті 287 ГПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

45. За змістом пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

46. Згідно з частиною 3 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

47. За наведених обставин, ураховуючи положення чинного законодавства, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у прийнятті заяви про забезпечення позову, тому судові рішення у справі необхідно скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для розгляду по суті заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Розподіл судових витрат

48. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.09.2019 у справі №910/12872/19 скасувати, справу направити до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті заяви про забезпечення позову.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді Н.М. Губенко

В.І. Студенець