Рішення

від 02.12.2019 по справі 910/13366/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.12.2019Справа № 910/13366/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БК Прогрес Буд

до Товариства з обмеженою відповідальністю Бісмарт Експерт

про стягнення 542457,70 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю БК Прогрес Буд звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Бісмарт Експерт про стягнення 542457,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю Бісмарт Експерт не виконало взятих на себе зобов`язань за Договором про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №8 від 19.06.2018, зокрема позивачем було перераховано на рахунок відповідача 500000 грн поворотної фінансової допомоги, в свою чергу у визначений договором строк відповідач не повернув отримані грошові кошти, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором в розмірі 500000 грн. Також, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховано до стягнення 39013,70 грн пені та 3444 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 15.10.2019, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 25.10.2019 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 02.11.2019. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 30.10.2019.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 02.10.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 86-Г.

26.11.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, яка мотивована тим, що про наявність вказаної справи відповідачу стало відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень, жодних процесуальних документів по справі Товариством отримано не було. Відтак, тільки після ознайомлення з матеріалами справи 01.11.2019 та вивчення відповідачем позовних матеріалів останній подає вказану заяву, відповідно до якої просить визнати поважними причини пропуску строку на подання даної заяви та постановити ухвало про розгляд даної справи в порядку загальнго позовного провадження.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.8 ст.165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Згідно з ч.1 ст.119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частиною 4 статті 119 Господарського процесуального кодексу України визначено, що одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, в обґрунтування причин пропуску строку на подання заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідач вказує на те, що про наявність вказаної справи відповідачу стало відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень, жодних процесуальних документів по справі Товариством отримано не було. Відтак, після ознайомлення з матеріалами справи 01.11.2019 та вивчення відповідачем позовних матеріалів останній подає вказану заяву,

Утім суд не може погодитись із вказаними твердженнями відповідача оскільки вони не відповідають дійсності з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ухвала Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 про відкриття провадження у справі №910/13366/19 була направлена 04.10.2019 рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 86-Г за номером поштового відправлення 0103051141753.

Станом на дату розгляду справи відповідно до даних, що містяться на офіційному сайті ПАТ Укрпошта , поштове відправлення за №0103051141753 вручене 10.10.2019.

В силу положення пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Частиною 7 вказаної статті Кодексу визначено, що якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

З огляду на викладене, суд зазначає, що отримавши вказане поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2019, враховуючи приписи чинного законодавства, відповідач мав подати відзив на позов, а також заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження у строк до 25.10.2019. В той же час, відповідачем подана до суду зазначена заява фактично через місяць після отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Так суд зазначає, що згідно приписів ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Частиною 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З огляду на викладене заява Товариства з обмеженою відповідальністю Бісмарт Експерт із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження залишається судом без розгляду.

Разом з тим, суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю БК Прогрес Буд (позивач, позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Бісмарт Експерт (відповідач, позичальник) укладено Договір №8 про надання поворотної фінансової допомоги, відповідно до умов якого, позикодавець надає позичальнику кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги (позики), а позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим договором (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.1.3 Договору, поворотна фінансова допомога має бути повернена позичальником позикодавцю в повному обсязі та не є доходом позичальника.

Згідно з п.2.1 Договору, поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 10000000 грн. Поворотна фінансова допомога надається позикодавцем не пізніше ніж через 10 банківських днів із дати підписання цього договору.

Поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується (п.2.2 Договору).

За умовами п.2.4 Договору, поворотна фінансова допомога надається до моменту вимоги її повернення позикодавцем, але на строк не більший ніж 12 календарних місяців з моменту отримання допомоги.

У п.3.1 Договору сторони визначили, що повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позикодавця в установі банку у строки, передбачені даним договором.

Відповідно до п.4.3 Договору, позичальник зобов`язаний повернути поворотну фінансову допомогу у строк, що не перевищує 12 місяців з дня отримання поворотної фінансової допомоги, а в разі дострокової вимоги позикодавця відповідно до п.4.2 договору протягом 10 банківських днів з моменту отримання повідомлення про дострокове повернення поворотної допомоги.

Згідно з п.5.2 Договору, у разі порушення строку повернення позикодавцю поворотної фінансової допомоги позичальник сплачує на користь позикодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Пунктом 8.1 Договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до моменту повернення поворотної фінансової допомоги.

На виконання умов зазначеного договору позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти в сумі 500000 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень №215 від 27.06.2018, №243 від 06.07.2018, №247 від 06.07.2018.

Однак у порушення договору, відповідач не повернув у встановлені договором строки грошові кошти в сумі 500000 грн, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст.1046 Цивільного кодексу України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами ч.2. ст.1047 Цивільного кодексу України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.1049 Цивільного кодексу України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вбачається із умов укладеного договору, сторони передбачили, що поворотна фінансова допомога надається до моменту вимоги її повернення позикодавцем, але на строк, не більший ніж 12 календарних місяців з моменту отримання допомоги (п.2.4), також аналогічне за своїм змістом положення закріплене в п.4.3 договору.

З огляду на викладене, суд доходить до висновку, що у разі відсутності від позикодавця вимоги про повернення фінансової допомоги, позивальник зобов`язаний, у строк не більше ніж 12 місяців з моменту отримання коштів, повернути їх позикодавцю.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем своєчасно не повернуто грошові кошти, надані у вигляді позики, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми 500000 грн є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в сумі 3444 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п.1 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних втрат, трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (п. 2 ст. 625 ЦК України).

Перевіривши наданий розрахунок на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, суд зазначає, що позивачем при здійснені вказаного розрахунку допущено арифметичні помилки, проте здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення суми трьох відсотків річних, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача у цій частині в межах заявленої до стягнення суми, що становить 3444 грн.

Стосовно заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 39013,70 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст.547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно з п.5.2 Договору, у разі порушення строку повернення позикодавцю поворотної фінансової допомоги позичальник сплачує на користь позикодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Приписами ч.6 ст.232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий розрахунок на предмет арифметичної правильності та відповідності умов договору та вимог закону, суд зазначає, що позивачем при здійснені вказаного розрахунку допущено арифметичні помилки, проте здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення суми пені, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача у цій частині в межах заявленої до стягнення суми, що становить 39013,70 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин.

Щодо розподілу судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями ч.1 ст.4 Закону України Про судовий збір , судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За приписами ст.4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних.

Відповідно до ст.8 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2019 становить 1921 грн.

Враховуючи, розмір заявлених позивачем вимог в сумі 542457,70 грн, за подання до суду даної позовної заяви, позивачем мав бути сплачений судовий збір в розмірі 8136,87 грн.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору в сумі 8136,87 грн. покладаються на відповідача.

Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача, що пунктом 1 ч.1, ч.2 ст.7 Закону України Про судовий збір передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених п. 1 ч. 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Бісмарт Експерт (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 86-Г; ідентифікаційний код 39299564) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БК Прогрес Буд (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Запорізька, буд. 14; ідентифікаційний код 40527742) 500000 (п`ятсот тисяч) грн заборгованості, 3444 (три тисячi чотириста сорок чотири) грн 3% річних, 39013 (тридцять дев`ять тисяч тринадцять) грн 70 коп. пені, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 8136 (вісім тисяч сто тридцять шість) грн 87 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 02.12.2019.

Суддя Я.В. Маринченко