Рішення

від 31.10.2019 по справі 907/692/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

31.10.2019 р. м. Ужгород Справа № 907/692/18

За позовом Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", м. Київ

з участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Квітка Полонини", с. Солочин Свалявського району

до відповідача 1 Солочинської сільської ради, с. Солочин Свалявського району

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Кришталеве джерело", с. Солочин Свалявського району

до відповідача 3 Приватного нотаріуса Свалявського районного нотаріального округу Гуледза Андрія Георгійовича, м. Свалява

про визнання недійсними рішення Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області від 04.02.2014 року "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)"; рішення Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області від 20.05.2014 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)";

рішення Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області № 173 від 19.12.2017 року "Про розгляд листа ТзОВ "Санаторій "Кришталеве джерело" № 74 від 12.12.2017 року"; рішення Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області № 226 від 16.08.2018 року "Про внесення змін до рішення 47 сесії IV скликання від 20.05.2014 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)"; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 20.08.2018 року, укладеного між Солочинською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Кришталеве джерело", посвідченого приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу Гуледза А.Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 1501; скасування рішення приватного нотаріуса Свалявського районного нотаріального округу Гуледза А.Г. про державну реєстрацію права оренди за орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Кришталеве джерело" у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку площею 0,2232 га за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, с. Солочин, урочище Біласовиця (номер запису про інше речове право - 27569966),

Суддя господарського суду - Пригара Л.І.

Секретар судового засідання - Тягнибок К.О.

представники :

Позивача - Греца Я.В., адвокат, ордер від 31.10.2019 року, договір про надання

правової допомоги від 26.02.2019 року

Відповідача 1 - Машкаринець І.М., адвокат,

ордер серії ЗР № 28373 від 29.05.2019 року

Відповідача 2 - Поврозник А.П., адвокат, довіреність № 004 від 18.01.2019 року

Відповідача 3 - не з`явився

Третьої особи - Греца Я.В., адвокат, ордер від 31.10.2019 року, довіреність № 2 від

20.06.2018 року

СУТЬ СПОРУ: Приватним акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", м. Київ заявлено позов до відповідача 1 Солочинської сільської ради, с. Солочин Свалявського району, до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Кришталеве джерело", с. Солочин Свалявського району, до відповідача 3 Приватного нотаріуса Свалявського районного нотаріального округу Гуледза Андрія Георгійовича, м. Свалява про визнання недійсними рішення Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області від 04.02.2014 року "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)"; рішення Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області від 20.05.2014 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)"; рішення Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області № 173 від 19.12.2017 року "Про розгляд листа ТзОВ "Санаторій "Кришталеве джерело" № 74 від 12.12.2017 року"; рішення Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області № 226 від 16.08.2018 року "Про внесення змін до рішення 47 сесії IV скликання від 20.05.2014 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)"; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 20.08.2018 року, укладеного між Солочинською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Кришталеве джерело", посвідченого приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу Гуледза А.Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 1501; скасування рішення приватного нотаріуса Свалявського районного нотаріального округу Гуледза А.Г. про державну реєстрацію права оренди за орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Кришталеве джерело" у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку площею 0,2232 га за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, с. Солочин, урочище Біласовиця (номер запису про інше речове право - 27569966). Ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 28.12.2018 року до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Квітка Полонини", с. Солочин Свалявського району.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та наполягає на їх задоволенні. Заявлені позовні вимоги обґрунтовані позивачем покликанням на той факт, що в ході розгляду іншої справи, яка також розглядалася Господарським судом Закарпатської області, а саме, справи № 907/516/18, позивачу із відзиву Солочинської сільської ради стало відомо, що сільською радою у період з 2014 року по 2018 рік прийнято ряд рішень, на підставі та на виконання яких в орендне користування відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Кришталеве джерело" було передано земельну ділянку площею 0,2232 га з кадастровим номером 2124085601:03:001:0116 за договором оренди від 20.08.2018 року та здійснено державну реєстрацію права оренди такої земельної ділянки.

Такі рішення відповідача 1 - Солочинської сільської ради позивач вважає незаконними та наголошує, що приймаючи оскаржувані рішення про передачу в оренду спірної земельної ділянки, Солочинська рада проігнорувала той факт, що на відповідній земельній ділянці розташоване майно позивача - колодязі каналізаційного колектору очисних споруд. За твердженням позивача, факт належності позивачу цілісного майнового комплексу санаторію "Квітка Полонини", до складу якого входять очисні споруди каналізації і прісного водопостачання, а також факт розміщення колодязів каналізаційного колектору очисних споруд на спірній земельній ділянці, підтверджується документально, в томі числі і рішенням Господарського суду Закарпатської області у справі № 907/1138/13 від 31.05.2016 року та експертним висновком.

Позивач наполягає, що приймаючи оспорювані рішення про передачу в оренду спірної земельної ділянки, де розміщені колодязі каналізаційного колектору належних позивачу очисних споруд, Товариству з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Кришталеве джерело" та укладаючи 20.08.2018 року договір оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування санаторно - оздоровчих закладів, Солочинська сільська рада фактично розпорядилася належними позивачу колодязями каналізаційного колектору за відсутності наданих їй на це повноважень, що є підставою для визнання недійсними як самих оспорюваних рішень, так і укладеного на їх підставі договору оренди. Оскільки оспорювані рішення Солочинської сільської ради та договір оренди підлягають визнанню недійсними, як наслідок скасуванню підлягає також рішення про державну реєстрацію права оренди на зазначену земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на відповідну земельну ділянку.

Відповідач 1 - Солочинська сільська рада на стадії підготовчого провадження у даній справі у строк, встановлений судом, відзиву на позов в порядку ст. 165 ГПК України суду не надала, не інформувала суд про недостатність відповідачу 1 встановленого судом строку для надання відзиву та не клопотала про продовження такого.

Вже після закриття підготовчого провадження у справі № 907/692/18 та призначення її до судового розгляду по суті від представника відповідача 1 - Солочинської сільської ради до суду надійшла заява про поновлення строку на заявлення клопотання про призначення колегіального розгляду справи б/н, б/д (вх. № 02.3.1-07/5690/19 від 17.04.2019 року), клопотання про призначення колегіального розгляду справи б/н, б/д (вх. № 02.3.1-07/5691/19 від 17.04.2019 року), клопотання про витребування доказів б/н від 17.04.2019 року та клопотання про подання додаткових доказів б/н від 17.04.2019 року.

Зокрема, згідно поданої суду заяви б/н, б/д (вх. № 02.3.1-07/5690/19 від 17.04.2019 року) відповідач 1 - Солочинська сільська рада просить суд поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом для подання клопотання про колегіальний розгляд справи № 907/692/18. Вказане клопотання обґрунтоване відповідачем 1 покликанням на необхідність забезпечення повноти та всебічності розгляду даної справи по суті із врахуванням усіх обставин та доказів, для чого суду необхідно додатково досліджувати обставини, визначені підставами позовних вимог, в тому числі і шляхом призначення землевпорядної експертизи, однак, у зв`язку із закриттям підготовчого провадження у даній справі та призначенням її до розгляду по суті, вчинення судом таких дій можливе лише після ухвалення рішення про повторне проведення підготовчого провадження у колегіальному складі суду. Неможливість подання стороною відповідача клопотання про призначення колегіального розгляду справи на стадії підготовчого провадження представник відповідача 1 обґрунтовує неналежним представництвом інтересів територіальної громади у даній справі, оскільки попереднім представником відповідача 1 не подано суду навіть правової позиції по суті спору, з огляду на що Солочинською сільською радою укладено договір із адвокатським об`єднанням "МК ЛЕКС" на абонентське юридичне обслуговування. При цьому, про складність даної справи та необхідність встановлення ряду обставин, що мають суттєве значення для вирішення спору, Солочинська сільська рада довідалася після отримання усіх відповідей на адвокатські запити, тобто, після спливу визначеного законом терміну для вчинення такої процесуальної дії як заявлення стороною клопотання про колегіальний розгляд справи.

В обґрунтування клопотання про призначення колегіального розгляду справи представник відповідача 1 покликається на складність справи через необхідність дослідження додатково наданих документів та доказів, в тому числі правосуб`єктності позивача у даній справі, призначення та проведення судової експертизи. Разом з тим, зазначає, що розгляд справи № 907/1138/13, рішення у якій покладено в основу позовних вимог у даній справі, також здійснювався колегіально.

Третя особа, поданими суду запереченнями б/н від 29.05.2019 року подання стороною відповідача 1 клопотання про поновлення строку на заявлення клопотання про призначення колегіального розгляду даної справи вважає таким, що спрямоване на затягування судового процесу, а викладені у ньому аргументи - такими, що не підтверджують неможливості відповідача 1 заявити клопотання про призначення колегіального розгляду справи із дотриманням встановлених ГПК строків на подання такого клопотання. Необхідність призначення колегіального розгляду даної справи третя особа вважає недоведеною, оскільки аргументи відповідача 1 про призначення колегіального розгляду справи зводяться до необхідності призначення повторного проведення підготовчого провадження у даній справі для надання стороні відповідача 1 можливості вчинити ряд процесуальних дій, які остання не вчинила при проведенні підготовчого провадження у даній справі, при чому, не вчинила через неналежну організацію представництва своїх інтересів під час судового провадження, що повністю залежала тільки від її бажання та волевиявлення, а не через незалежні від неї обставини.

Розглянувши клопотання представника відповідача 1 про поновлення строку на подання клопотання про призначення колегіального розгляду даної справи, судом встановлено наступне.

На підставі ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Приписами ст. 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" врегульовано питання щодо колегіального розгляду справ у судах першої інстанції. Даною нормою, зокрема, встановлено, що справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово або колегією суддів.

Наведений законодавчий припис щодо колегіального розгляду справ у судах першої інстанції кореспондується із ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, згідно вимог якої справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь - яку справу, що відноситься до підсудності суду першої інстанції, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів, крім справ, які розглядаються в порядку наказного та спрощеного позовного провадження.

Якщо справа має розглядатися суддею одноособово, але цим Кодексом передбачена можливість колегіального розгляду такої справи, питання про призначення колегіального розгляду вирішується до закінчення підготовчого засідання у справі (до початку розгляду справи, якщо підготовче засідання не проводиться) суддею, який розглядає справу, за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, про що постановляється ухвала.

Згідно з п. 17 ч. 2 ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд вирішує питання про колегіальний розгляд справи.

Зазначеними нормами встановлено присічний строк для вирішення питання про призначення колегіального розгляду справи (як за клопотанням учасника справи, так і з власної ініціативи суду) - до закінчення підготовчого засідання або до початку розгляду справи, якщо підготовче засідання не проводиться. Цей строк не може бути поновлений судом навіть за наявності поважних причин, що зумовлено, зокрема, необхідністю дотримання принципів стадійності господарського процесу та правової визначеності, а також метою недопущення зловживання процесуальними правами тією чи іншою стороною. Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду при вирішенні аналогічних процесуальних питань.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про неможливість задоволення клопотання представника відповідача 1 про поновлення пропущеного строку на подання клопотання про призначення колегіального розгляду справи, та як наслідок відмову у задоволенні клопотання про призначення колегіального розгляду даної справи.

Поданим суду клопотанням б/н від 17.04.2019 року представник відповідача 1 просить суд на підставі ст. 81 ГПК України витребувати від Приватного акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (позивача у даній справі) засвідчену копію затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" від 10.04.2018 року передавального акту з додатками № 1-7 від 01.10.2017 року щодо передачі майна, майнових прав та зобов`язань від ДП "Санаторій "Квітка Полонини" ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" його правонаступнику - ТОВ "Санаторій "Квітка Полонини". Клопотання обґрунтовує покликанням на те, що в ході вивчення наявних матеріалів справи відповідачу 1 стало відомо, що рішенням загальних зборів ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" від 10.04.2018 року було затверджено передавальний акт з додатками № 1-7 від 01.10.2017 року щодо передачі майна, майнових прав та зобов`язань від ДП "Санаторій "Квітка Полонини" ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" його правонаступнику - ТОВ "Санаторій "Квітка Полонини". На думку представника відповідача 1, вказана обставина не виключає, що згідно вказаного передавального акту ТОВ "Санаторій "Квітка Полонини" була передана і очисна споруда з мережею колодязів, які на даний час є власністю ТОВ "Санаторій "Квітка Полонини", що в свою чергу має значення для встановлення правосуб`єктності позивача у даній справі. Неможливість самостійного отримання такого доказу представник відповідача 1 мотивує відсутністю відповіді ПрАТ "Укрпрофоздоровниця " на його адвокатський запит від 04.04.2019 року.

Третя особа згідно поданих суду письмових заперечень б/н від 29.05.2019 року просить відмовити відповідачу 1 у задоволенні клопотання про витребування доказів, оскільки, на її думку, таке клопотання заявлено поза межами строку, встановленого ГПК України, а наведені у клопотанні аргументи не підтверджують необхідність витребування вказаних відповідачем 1 документів.

На підставі ст. 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

У порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

В даному випадку, відповідач 1 - Солочинська сільська рада у встановлений судом строк на подання відзиву та й протягом всього строку проведення підготовчого провадження у даній справі, відзиву на позов в порядку ст. 165 ГПК України суду не надав. Присутня у підготовчих засіданнях представник відповідача 1 не інформувала суд про недостатність відповідачу 1 встановленого судом строку для надання відзиву та не клопотала про продовження такого, як і не заявляла клопотань про витребування доказів та призначення у даній справі будь яких експертиз.

Аргументи представника відповідача 1 щодо неможливості заявлення клопотання про витребування доказів у встановлені ст. 80 ГПК строки, оскільки договір про надання правової допомоги із Солочинською сільською радою ним укладено тільки 02.04.2019 року, тобто вже після закриття підготовчого провадження у даній справі, суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

На підставі ст. 61 ГПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

Таким чином, право на вчинення чи невчинення представником певної процесуальної дії від імені сторони, яку він представляє, нерозривно залежить від наявності права на вчинення такої процесуальної дії саме у сторони, яку представляє представник. Факт зміни стороною судового процесу під час розгляду справи свого представника не може бути підставою для поновлення процесуальних строків на вчинення відповідної процесуальної дії, оскільки не свідчить про наявність незалежних від такої сторони процесу причин, які б унеможливлювали своєчасне вчинення відповідної процесуальної дії.

Вчинення стороною процесу дій щодо обрання нею особи представника для захисту своїх інтересів під час судового провадження та подальша зміна особи такого представника є дією, яка залежить від волевиявлення самої сторони процесу.

За положеннями ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Разом з тим, подане представником відповідача 1 клопотання про витребування доказів не містить достатніх обґрунтувань щодо необхідності витребування доказів, а базується лише на припущеннях останнього щодо відсутності у позивача права не звернення з даним позовом через можливу передачу каналізаційних колекторів, які знаходяться на спірній земельній ділянці, від ДП "Санаторій "Квітка Полонини" ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" до ТОВ "Санаторій "Квітка Полонини". При цьому, у клопотанні жодним чином не зазначено обставин, які б свідчили про наявність у ДП "Санаторій "Квітка Полонини" прав на вказані каналізаційні колектори, які могли б бути передані ТОВ "Санаторій "Квітка Полонини".

За наведених обставин, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника відповідача 1 про витребування доказів.

Також, поданим суду клопотанням б/н від 17.04.2019 року (вх. № 02.3.1-07/5693/19 від 17.04.2019 року) представник відповідача 1 просить суд приєднати до матеріалів справи докази, а саме, довідку ТОВ "Cанаторій Кришталеве джерело" від 11.04.2019 року № 003 та висновок позасудової інженерно - землевпорядної експертизи на замовлення учасників даної господарської справи від 15.04.2019 року з ситуаційним планом розміщення земельної ділянки та матеріалами польових топографо - геодезичних робіт на цій ділянці.

Неможливість подати вказані докази у строки, визначені ст. 80 ГПК України, представник відповідача 1 обґрунтовує тим, що договір про надання правової допомоги із Солочинською сільською радою ним укладено тільки 02.04.2019 року, тобто вже після закриття підготовчого провадження у даній справі, а також тим, що додаткові письмові докази надані йому як уповноваженому представнику Солочинської сільської ради тільки у відповідь на його адвокатський запит від 08.04.2019 року та наданих за результатами вивчення позовних матеріалів роз`яснень довірителю про передбачену процесуальним законом можливість проведення позасудової інженерно - землевпорядної експертизи на замовлення учасника справи.

Як вже було встановлено вище, ст. 80 ГПК України встановлює строки подання відповідачем доказів - разом з поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Судом встановлено факт неподання відповідачем 1 - Солочинською сільською радою у встановлений судом строк відзиву на позов разом із поданням якого мали бути подані докази та відсутність клопотань останнього щодо неможливості подати певні докази.

При цьому, суд зазначає, що за приписами Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій є належним стороні процесу, а не кожному із представників такої сторони.

Факт зміни стороною судового процесу під час розгляду справи свого представника не може бути підставою для поновлення процесуальних строків на вчинення відповідної процесуальної дії, оскільки не свідчить про наявність незалежних від такої сторони процесу причин, які б унеможливлювали своєчасне вчинення відповідної процесуальної дії саме стороною спору.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника відповідача 1 про долучення до матеріалів справи доказів.

Клопотанням б/н від 23.09.2019 року представник відповідача 1 надав суду для долучення до матеріалів справи лист Солочинської сільської ради № 347/02-06 від 26.06.2019 року на адвокатський запит від 25.06.2019 року разом із засвідченою копією договору оренди земельної ділянки від 31.12.2004 року про оренду земельної ділянки площею 5,3447 га; копії 2-х погоджених схем користування ТОВ "Санаторій "Квітка Полонини" орендованою земельною ділянкою площею 5,3447 га; лист Департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської ОДА від 12.06.2019 року № 938/03-01 на адвокатський запит від 10.06.2019 року разом з дозволом на спеціальне водокористування ТОВ "Санаторій "Квітка Полонини".

Як стверджує представник відповідача 1, вказані докази підтверджують обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, а саме, розміщення належної ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" очисної споруди саме на орендованій ТОВ "Санаторій "Квітка Полонини" земельній ділянці площею 5,3447 га; розміщення мережі каналізаційних люків вказаної очисної споруди ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" на іншій, суміжній земельній ділянці, яка є комунальною власністю Солочинської сільської ради, без згоди власника цієї земельної ділянки та сплати до місцевого бюджету обов`язкових платежів (земельного податку, орендної плати за землю) за використання цієї ділянки під каналізаційну мережу; відсутність у третьої особи у справі - ТОВ "Санаторій "Квітка Полонини" та його засновника - ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" права на використання наявної каналізаційної мережі, розташованої на належній Солочинській сільській раді земельній ділянці, для скиду стічних вод відповідно до умов наданого чинного дозволу на спеціальне водокористування.

Аналізуючи вищезазначені документи, представник відповідача 1 наголошує, що такі підтверджують факт самочинного будівництва на належній Солочинській сільській раді земельній ділянці площею 0,2232 га мережі колодязів каналізаційного колектору очисної споруди позивача, якому для вказаної очисної споруди надана суміжна земельна ділянка площею 5,3447 га, в тому числі частина цієї ділянки площею 5700 кв.м безпосередньо для обслуговування вказаної очисної споруди, що в свою чергу, є підставою для відмови в задоволенні позову з підстав, передбачених ч.ч. 2-3 ст. 13 та ч. 3 ст. 16 ЦК України.

Як і у випадку поданих до суду клопотань про призначення колегіального розгляду справи та витребування доказів, неможливість вчасного подання доказів, зазначених у вищеописаному клопотанні, представник відповідача 1 обґрунтовує укладенням із Солочинською сільською радою договору про надання правової допомоги тільки 02.04.2019 року, тобто вже після закриття підготовчого провадження у даній справі.

Третя особа проти долучення таких доказів до матеріалів справи заперечила, про що подала суду відповідні письмові заперечення б/н від 29.10.2019 року. Зазначає, що вказані докази відповідач 1 намагається подати суду без дотримання встановленого ст. 80 ГПК України строку на їх подання та без клопотання про поновлення такого строку. При цьому, третя особа наголошує, що у відповідача 1 відсутні докази неподання таких доказів у встановлені строки з поважних та незалежних від нього причин. Вказує третя особа і на те, що відповідачем 1 при поданні таких доказів до суду не дотримано вимог ч. 9 ст. 80 ГПК України щодо надсилання доказів іншим учасникам справи, оскільки долучені до клопотання описи вкладення поштового відправлення не можуть бути належними доказами надсилання, так як складені в односторонньому порядку, не містять відбитку календарного штемпеля та підпису працівника зв`язку. По суті поданих відповідачем 1 доказів третя особа зазначає, що такі не спростовують наявних у матеріалах справи доказів щодо розміщення на спірній земельній ділянці належних позивачу на праві власності каналізаційних колекторів, що входять до складу нерухомого майна очисних споруд санаторію "Квітка Полонини". Крім того, з покликанням на результати розгляду господарських справ № 907/1138/13 та № 907/516/18 третя особа зазначає, що не підлягають повторному доказуванню преюдиційні факти, встановлені судовими рішеннями, щодо факту входження колодязів каналізаційного колектору очисних споруд санаторію "Квітка Полонини", які розташовані на спірній земельній ділянці площею 0,2232 га в ур. Біласовиця села Солочин Свалявського району, до складу нерухомого майна очисних споруд санаторію "Квітка Полонини", які належать позивачу на праві власності згідно свідоцтва про право власності. Дії відповідача 1 щодо подання суду нових доказів третя особа розцінює як намагання останнього дати переоцінку тим обставинам, що вже були встановлені судовими рішеннями у справах № 907/1138/13 та № 907/516/18.

Як уже неодноразово зазначалось судом, право на вчинення процесуальних дій є належним стороні процесу, а не кожному із представників такої сторони. Стаття 80 ГПК України встановлює строки подання відповідачем доказів, а також наслідки пропуску такого строку, можливість його відновлення та умови, за яких суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Виходячи із встановленого судом факту неподання відповідачем 1 у встановлений судом строк відзиву на позов разом із поданням якого мали бути подані докази та відсутність клопотань останнього щодо неможливості подати певні докази, заявлення вищеописаного клопотання про долучення доказів на стадії розгляду справи по суті та без належного доведення поважності причин неподання таких доказів на стадії підготовчого провадження у справі, суд не вбачає підстав для задоволення поданого представником відповідача 1 клопотання про долучення до матеріалів справи нових доказів на стадії розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 31.10.2019 року представник відповідача 1 на стадії судових дебатів заявив усне клопотання про застосування до заявлених у даній справі позовних вимог наслідків спливу строку позовної давності. Дане клопотання усно підтримав і представник відповідача 2.

Відповідач 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Кришталеве джерело" проти заявлених позовних вимог заперечив та просить відмовити у їх задоволенні повністю. В обґрунтування заперечень проти позову покликається на те, що позивачем у підставах заявленого позову у даній справі не зазначено перевищення Солочинською сільською радою повноважень, наданих їй законом щодо розпорядження землями комунальної власності. Позивач не подав жодних доказів відведення йому у власність чи користування земельної ділянки із кадастровим номером 2124085601:03:001:0116, а відтак і порушення його прав. Як зазначає відповідач 2 у поданому суду відзиві, Дочірньому підприємству "Санаторій "Квітка Полонини", правонаступником якого є ТОВ "Санаторій "Квітка Полонини", для обслуговування очисних споруд санаторію "Квітка Полонини" передано на праві оренди згідно договору № 9128 від 31.12.2004 року іншу земельну ділянку, а саме, земельну ділянку площею 0,57 га із кадастровим номером 2124085601:03:001:0083. Жодних доказів відведення позивачу спірної земельної ділянки в установленому законом порядку, як і доказів накладення земельних ділянок, позивачем суду не надано. За наведених обставин відповідач 2 зазначає про відсутність порушення чи оспорення прав позивача, що в свою чергу свідчить про відсутність у позивача права на звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Відповіддю на відзив б/н від 15.03.2019 року позивач спростовує заперечення відповідача 2 щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог. Зокрема, спростовує твердження щодо незазначення позивачем у тексті поданого позову про перевищення сільською радою наданих їх повноважень та вказує, що такі покликання позивача містяться в абзаці 4 на 5 сторінці позову. З покликанням на результати розгляду справи № 907/1138/13 позивач зазначає про безпідставність аргументів відповідача 2 щодо непорушення оспорюваними у даній справі рішеннями та договором прав позивача з огляду на що у позивача відсутні підстави для звернення до суду із даним позовом. Вказує, що рішенням у наведеній справі встановлено, що позивач захищає свої порушені права не тільки як власник колодязів каналізаційного колектору, але й легітимний інтерес, який він вбачає порушеним через втрату можливості належного оформлення користування земельною ділянкою, на якій розміщені належні позивачу каналізаційні колектори. Вважає недоречним покликання відповідача 2 на такий спосіб захисту як витребування майна із чужого незаконного володіння, оскільки позивач не є власником переданої відповідачу 2 земельної ділянки. На думку представника позивача, не спростовує підставності заявлених позовних вимог твердження представника відповідача 2 щодо знаходження на частині спірної земельної ділянки теплотраси, що є невід`ємною частиною котельні санаторію "Кришталеве джерело", оскільки наявність певного майна на частині спірної земельної ділянки не може свідчити про законність оскаржуваних у даній справі рішень відповідача 1 щодо передачі в оренду земельної ділянки, на якій знаходиться належне позивачу на праві власності майно. Критично представник позивача оцінює покликання відповідача 2 на той факт, що для обслуговування очисних споруд позивачу надано іншу земельну ділянку, оскільки така обставина, на його думку, не має правового значення для правильного вирішення по суті спору у даній справі.

В ході підготовчого провадження у даній справі представником відповідача 2 подано суду клопотання про повернення позовної заяви у даній справі без розгляду у зв`язку з тим, що така підписана неуповноваженою особою. Ухвалою від 18.03.2019 року аргументи відповідача 2 щодо підписання позовної заяви у даній справі суд визнав необґрунтованими, з огляду на що встановив відсутність підстав для задоволення клопотання представника відповідача 2 про повернення позовної заяви у даній справі без розгляду. При цьому, позивач щодо зазначеного клопотання представника відповідача 2 подав заперечення б/н від 15.03.2012 року, якими обґрунтував та підтвердив повноваження виконуючого обов`язки голови правління ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" Троценка О.М. підписувати позовну заяву у даній справі.

Відповідач 3 - Приватний нотаріус Свалявського районного нотаріального округу Гуледза Андрій Георгійович у підготовчі засідання та судові засідання по розгляду справи не з`явився, відзиву на позовну заяву не подав, хоча належним чином був повідомлений про розгляд даної справи, оскільки ухвали суду направлялися на його адресу та отримані ним, про що свідчать долученні до матеріалів справи поштові повідомлення.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Квітка Полонини", заявлені позивачем позовні вимоги підтримала, про що подала суду письмові пояснення щодо позову б/н від 18.01.2019 року. Вказаними поясненнями зазначає, що аналогічного змісту спір між тими самими сторонами та стосовно тієї ж самої земельної ділянки площею 0,2232 га, кадастровий номер 2124085601:03:001:0116, вже національними судами України розглядався та вирішувався. У межах справи № 907/1138/13, за участю тих самих учасників, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 31.05.2016 року, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 01.03.2017 року, було визнано недійсними рішення Солочинської сільської ради від 18.10.2007 року, яким вирішено передати в оренду відповідачу - 2 земельну ділянку площею 0,2232 га в ур. Біласовиця с. Солочин Свалявського району; договір оренди земельної ділянки від 24.03.2008 року, зареєстрований в реєстрі 03.07.2008 року за № 2124085601-040807070002, укладений між Солочинською сільською радою та відповідачем 2. Приймаючи рішення у справі № 907/1138/13 судами було констатовано, що Солочинська сільська рада, приймаючи рішення від 18.10.2007 року про передачу в оренду ЗАТ "Кришталеве джерело", правонаступником якого є ТОВ "Санаторій "Кришталеве джерело", земельної ділянки площею 0,2232 га в ур. Біласовиця с. Солочин Свалявського району та укладаючи договір оренди вказаної земельної ділянки від 24.03.2008 року з метою розширення бази санаторію, розпорядилася належними Приватному акціонерному товариству лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" колодязями каналізаційного колектору, які є складовим елементом механізму очисних споруд санаторію (їх підземною частиною), за відсутності наданих їй на це повноважень. При цьому господарськими судами у межах справи № 907/1138/13 було встановлено факти існування колодязів каналізаційного колектору очисних споруд на спірній земельній ділянці площею 0,2232 га, яка знаходиться в урочищі Біласовиця с. Солочин Свалявського району Закарпатської області з кадастровим номером 2124085601:03:001:0116; власником вказаних колодязів як складових нерухомого майна є позивач - ПрАТ "Укрпрофоздоровниця".

За переконанням представника третьої особи, в силу процесуальної норми ст. 75 ГПК України позивач від повторного доведення вищевказаних обставин звільняється, а факт підтвердження таких обставин судовим рішенням свідчить про доведеність позовних вимог у даній справі.

Факт прийняття Солочинською сільською радою оскаржуваних у межах даної справи рішень про повторну передачу спірної земельної ділянки (кадастровий номер 21244085601:03:001:0116) в оренду ТОВ "Санаторій "Кришталеве джерело" та укладення на підставі таких рішень нового договору оренди цієї земельної ділянки третя особа вважає обставиною, яка свідчить про намагання Солочинської сільської ради та ТОВ "Санаторій "Кришталеве джерело" продовжити спір щодо земельної ділянки після того, як він вже був вирішений Господарським судом Закарпатської області у справі № 907/1138/13 та не визнавати рішення суду, яке набуло законної сили.

Щодо вимоги позивача про скасування рішення відповідача 3 - Приватного нотаріуса Свалявського районного нотаріального округу Гуледза Андрія Георгійовича про державну реєстрацію права оренди за орендарем ТОВ "Санаторій "Кришталеве джерело" у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на спірну земельну ділянку, третя особа зазначає, що така вимога підлягає задоволенню, оскільки реєстрація була здійснена на підставі незаконних рішень Солочинської сільської ради та договору оренди, які оспорюються у даній справі. При цьому, обраний позивачем такий спосіб захисту порушеного права повністю відповідає ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно".

25.02.2019 року третя особа подала суду пояснення щодо відзиву відповідача 2 на позовну заяву, якими із мотивів, аналогічних до викладених позивачем у відповіді на відзив ТОВ "Санаторій "Кришталеве джерело", спростовує твердження останнього про безпідставність заявлених позовних вимог.

30.10.2019 року представник третьої особи подав до суду заяву про розподіл судових витрат, якою просить на підставі ч. 13 ст. 129 ГПК України стягнути з відповідачів на користь третьої особи суму 7 250 грн. витрат на професійну правничу допомогу. До заяви долучив копію договору про надання правової допомоги, копію рахунку, копію акту виконаних робіт, копію детального опису виконаних робіт, копію ордеру, копію витягу із статуту адвокатського об`єднання та копію платіжного доручення.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи,

заслухавши пояснення учасників спору,

суд Встановив:

04.02.2014 року Солочинською сільською радою Свалявського району Закарпатської області (відповідачем 1 у справі) було прийнято рішення "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)", яким вирішено надано дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Кришталеве джерело" (відповідачу 2 у справі) на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,2232 га, за адресою с. Солочин, ур. Біласовиця, Свалявського району, яка перебувала в користуванні згідно договору оренди земельної ділянки № 1837, укладеного між Солочинською сільською радою та ЗАТ "Кришталеве джерело" 24.03.2008 року, зареєстрованого в Книзі записів державної реєстрації договороів оренди землі за № 2124085601-0408070700002 від 03.07.2008 року з метою переоформлення договору оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель санаторно - оздоровчих закладів. Встановлено обов`язок ТОВ "Санаторій "Кришталеве джерело" виготовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та подати на розгляд сесії Солочинської сільської ради.

Після виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), 20.05.2014 року Солочинською сільською радою Свалявського району Закарпатської області було прийнято рішення "Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)", яким вирішено:

- затвердити ТОВ "Санаторій "Кришталеве джерело" технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,2232 га, за адресою с. Солочин, ур. Біласовиця, Свалявського району, яка перебувала у користуванні ЗАТ "Кришталеве джерело" згідно договору оренди земельної ділянки № 1837, укладеного 24.03.2008 року та зареєстрованого в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 2124085601-0408070700002 від 03.07.2008 року для будівництва та обслуговування будівель санаторно - оздоровчих закладів;

- ТОВ "Санаторій "Кришталеве джерело" в місячний термін укласти із Солочинською сільською радою договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,2232 га на умовах договору оренди земельної ділянки № 1837, укладеного 24.03.2008 року, зареєстрованого в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 2124085601-0408070700002 від 03.07.2008 року на термін до 24.03.2057 року та зареєструвати право оренди земельної ділянки загальною площею 0,2232 га, за адресою с. Солочин, ур. Біласовиця, Свалявського району для будівництва та обслуговування будівель санаторно - оздоровчих закладів.

- встановити орендну плату за використання земельної ділянки площею 0,2232 га в розмірі 5% від грошової нормативної оцінки даної земельної ділянки, що становить 1 064,20 грн. щомісяця, враховуючи щорічну індексацію.

19.12.2017 року Солочинською сільською радою Свалявського району Закарпатської області було прийнято рішення № 173 "Про розгляд листа ТОВ "Санаторій "Кришталеве Джерело" № 74 від 12.12.2017 року", яким вирішено укласти договір оренди земельної ділянки кадастровий № 2124085601:03:001:0116 з ТзОВ "Санаторій "Кришталеве джерело" терміном на 1 рік та на умовах визначених сільською радою в рішенні 47 сесії IV скликання від 20 травня 2014 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)".

В подальшому, 16.08.2018 року Солочинською сільською радою Свалявського району Закарпатської області було прийнято рішення № 226 "Про внесення змін до рішення 47 сесії IV скликання від 20.05.2014 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)", яким п. 3 рішення від 20.05.2014 року викладено в новій редакції: "встановити орендну плату за використання земельної ділянки площею 0,2232 га в розмірі 5% від грошової нормативної оцінки даної земельної ділянки в рік, яка сплачується щомісячно, враховуючи щомісячну індексацію".

На підставі зазначених рішень, 20.08.2018 року між Солочинською сільською радою Свалявського району Закарпатської області (відповідачем 1 у справі) та ТОВ "Санаторій "Кришталеве джерело" (відповідачем 2 у справі) укладено договір оренди земельної ділянки (надалі - Договір оренди земельної ділянки), посвідчений приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу Закарпатської області Гуледза А.Г. та зареєстрований в реєстрі за № 1501.

За умовами п. 2 Договору оренди земельної ділянки, у орендне користування ТОВ "Санаторій "Кришталеве джерело" (відповідача 2 у справі) передається земельна ділянка загальною площею 0,2232 (2 232 кв.м.) у стані, придатному для її використання за призначенням (для розширення бази санаторію), кадастровий номер земельної ділянки 2124085601:03:001:0116.

20.08.2018 року приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу Гуледза Андрієм Георгійовичем було здійснено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку площею 0,2232 га з кадастровим номером 2124085601:03:001:0116 за орендарем ТОВ "Санаторій "Кришталеве джерело" (номер запису про інше речове право - 27569966; індексний номер рішення про державну реєстрацію права - 42628265).

Вказані рішення органу місцевого самоврядування, договір оренди земельної ділянки та рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права оренди позивач вважає такими, що прийняті з порушенням імперативних норм законодавства України та грубо порушують права та законні інтереси позивача, оскільки на спірній земельній ділянці знаходяться очисні споруди, що належать йому на праві власності, а саме, колодязі каналізаційного колектору, що належать до цілісного майнового комплексу санаторію "Квітка Полонини", який перебуває у власності ПрАТ "Укрпрофоздоровниця". Наведене і стало підставою звернення позивача до суду із даним позовом.

Як вбачається із доданих позивачем до матеріалів позовної заяви документів, Приватне акціонерне товариство "Укрпрофоздоровниця" (позивач у справі) є власником цілісного майнового комплексу санаторію "Квітка Полонини", до складу якого входять очисні споруди каналізації і прісного водопостачання.

Зокрема, такими документами, якими позивач доводить наявність у нього права власності на колодязі каналізаційного колектору очисної споруди, що входять до складу цілісного майнового комплексу санаторію "Квітка Полонини", є:

- акт государственной приемки зданий (сооружений), затверджений рішенням виконкому Мукачівського районної ради депутатів трудящих № 535 від 25.12.1964 року, згідно якого введено в експлуатацію цілісний майновий комплекс санаторію "Квітка Полонини", до складу якого входять очисні споруди каналізації і прісного водопостачання;

- технічний паспорт інженерних споруд від 20.03.1969 року, де визначено основні характеристики очисних споруд санаторію "Квітка Полонини" (загальна площа 150 м), у якому міститься запис про такий конструктивний елемент "отстойники";

- паспортизація будівель санаторію "Квітка Полонини" від 1983 року, згідно якої до складу санаторію входять 17 будівель, в т.ч. очисні споруди (пп. 12. п. II) та каналізація (пп. 15. п. II), а також 3 мережі - радіофікації, електропостачання та телефонізації;

- зведений акт вартості будівель і споруд від 30.05.2000 року, який містить перелік об`єктів, в т.ч. очисна споруда, на які позивач набув право власності;

- рішенням Солочинської сільської ради від 14.02.2001 року, яким вирішено присвоїти адресний номер та видати позивачу свідоцтво на право власності на санаторій "Квітка Полонини";

- свідоцтво про право власності на будівлі санаторію "Квітка Полонини" від 14.02.2001 року, згідно якого позивачем оформлено право власності на 17 будівель санаторію "Квітка Полонини", в т.ч. колодязі каналізаційного колектору очисних споруд;

- витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 3698152 від 27.05.2004 року, наданий Свалявським державним виробничим підприємством технічної інвентаризації по Свалявському району Закарпатської області, яким підтверджено реєстрацію за позивачем ряду будівель та споруд, в тому числі, під літерою Н, порядковий номер - 11 значиться очисна споруда;

- витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 32794922 від 28.01.2015 року;

- технічний паспорт на станцію біологічної очистки від 30.12.2013 року;

- та інвентарна справа на очисні споруди № 1680.

Крім того, позивач також посилається на лист Комунального унітарного підприємства "Свалявське районне бюро технічної інвентаризації" № 6 від 23.01.2015 року, у змісті якого міститься інформація про те, що при проведенні у травні 2000 року поточної технічної інвентаризації будівель санаторію "Квітка Полонини" згідно зведеного акту вартості будівель і споруд від 30.05.2000 року констатовано, що до комплексу санаторію "Квітка Полонини" входить 17 будівель, в т.ч. "Очисна літ. Н". Колодязі каналізаційного колектору, що зазначені у технічному паспорті інженерних споруд від 20.03.1969 року як "отстойники", на момент проведення технічної інвентаризація будівель санаторію "Квітка Полонини" та видачі свідоцтва про право власності від 14.02.2001 року входили до складу "Очисних споруд". Зазначені колодязі каналізаційного колектору не є окремою (самостійною) від очисних споруд будівлею, а є складовим елементом та невід`ємним (єдиним) механізмом таких очисних споруд санаторію "Квітка Полонини", який фактично є підземною складовою очисних споруд. Право власності ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" на колодязі каналізаційного колектору, що є конструктивним елементом очисних споруд санаторію "Квітка Полонини", підтверджується безпосередньо свідоцтвом про право власності на 17 будівель санаторію "Квітка Полонини" від 14.02.2001 року.

Оцінюючи покликання позивача щодо доведеності його права власності на колодязі каналізаційного колектору очисної споруди, що входять до складу цілісного майнового комплексу санаторію "Квітка Полонини" суд враховує, що за положеннями ч. 4 ст. 74 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Господарського суду Закарпатської області 31.05.2016 року у справі № 907/1138/13, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 01.03.2017 року встановлено преюдиціальний факт входження колодязів каналізаційного колектору очисних споруд санаторію "Квітка Полонини", які розташовані на земельній ділянці площею 0,2232 га в ур. Біласовиця с. Солочин Свалявського району, до складу нерухомого майна - очисних споруд санаторію "Квітка Полонини", які належать ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" на праві власності згідно свідоцтва про право власності від 14.02.2001 року, з огляду на що, цей факт є таким, що не підлягає повторному доказуванню при розгляді даної справи.

Крім того, розташування вищевказаних колодязів, належних на праві власності позивачу, на земельній ділянці площею 0,2232 га в ур. Біласовиця с. Солочин Свалявського району, кадастровий номер 2124085601:03:001:0116, підтверджується висновком інженерно - технічної експертизи № 1739 від 29.02.2016 року, проведеної в межах розгляду вищезазначеної судової справи № 907/1138/13, а також висновком експертного дослідження № 160/02-15 від 10.02.2015 року, складеним за зверненням Дочірнього підприємства "Санаторій "Квітка Полонини" Закритого акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів професійних спілок України "Укрпрофоздоровниця".

Відповідач 1 - Солочинська сільська рада обізнана про факт належності колодязів каналізаційного колектору, що входять до складу нерухомого майна - очисних споруд санаторію "Квітка Полонини" та належать ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" на праві власності, а також знаходження таких на земельній ділянці площею 0,2232 га в ур. Біласовиця с. Солочин Свалявського району, кадастровий номер 2124085601:03:001:0116, оскільки була стороною спору у справі № 907/1138/13.

Однак, приймаючи оскаржувані у даній справі рішення, спрямовані на передачу в орендне користування відповідача 2 - ТОВ "Санаторій "Кришталеве джерело" земельної ділянки площею 0,2232 га в ур. Біласовиця с. Солочин Свалявського району, кадастровий номер 2124085601:03:001:0116, для розширення бази санаторію, Солочинська сільська рада проігнорувала факт знаходження на вказаній земельній ділянці майна (каналізаційних колекторів), що належить на праві власності позивачу.

Таким чином, Солочинська сільська рада Свалявського району Закарпатської області, приймаючи оспорювані рішення про передачу в оренду спірної земельної ділянки ТОВ "Санаторій "Кришталеве джерело", де розміщенні колодязі каналізаційного колектору очисних споруд, та укладаючи відповідний договір оренди земельної ділянки площею 0,2232 га, розташованої в ур. Біласовиця с. Солочин Свалявського району, кадастровий № 2124085601:03:001:0116, фактично розпорядилася належними позивачу колодязями каналізаційного колектору, які є складовим елементом механізму очисних споруд санаторію, за відсутності наданих їй на це повноважень.

Конституцією України встановлені гарантії захисту права власності, яке є непорушним, зокрема, ч. 4 ст. 41 визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Наведений законодавчий припис кореспондується також із положеннями ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, за якими право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Згідно ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого врядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.

Повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин визначені Земельним кодексом України, згідно положень якого, до повноважень сільських, селищних, міських рад віднесено, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (ст. 12 Земельного кодексу України).

На підставі ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

В силу ч. 1 ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

За положеннями ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстав дійти висновку, що Солочинська сільська рада Свалявського району Закарпатської області, при прийнятті оскаржуваних рішень, спрямованих на передачу в орендне користування відповідача 2 - ТОВ "Санаторій "Кришталеве джерело", земельної ділянки площею 0,2232 га, розташованої в ур. Біласовиця с. Солочин Свалявського району, кадастровий № 2124085601:03:001:0116, перевищила свої повноваження щодо передачі в оренду земельної ділянки, на якій розміщені колодязі каналізаційного колектору очисних споруд, належних на праві власності позивачу, чим фактично розпорядилася відповідними очисними спорудами, а прийняття рішень з перевищенням визначених Конституцією України і законами України повноважень та з порушенням закону і охоронюваних законом права позивача, є підставою для визнання таких рішення недійсними в судовому порядку.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання недійсними рішення Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області від 04.02.2014 року "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)"; рішення Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області від 20.05.2014 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)"; рішення Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області № 173 від 19.12.2017 року "Про розгляд листа ТзОВ "Санаторій "Кришталеве джерело" № 74 від 12.12.2017 року"; рішення Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області № 226 від 16.08.2018 року "Про внесення змін до рішення 47 сесії IV скликання від 20.05.2014 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)".

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлює ст. 203 Цивільного кодексу України.

Зокрема, за положеннями ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За умовами ч. 1. ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Враховуючи встановлений судом факт відсутності у Солочинської сілької ради при прийнятті оскаржуваних у справі рішень достатніх повноважень на передачу в оренду ТзОВ "Санаторій "Кришталеве джерело" земельної ділянки площею 0,2232 га в ур. Біласовиця с. Солочин Свалявського району, рішення прийняті сільською радою з порушенням закону, з огляду на що, договір оренди земельної ділянки від 20.08.2018 року, укладений між Солочинською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Кришталеве джерело" на підставі незаконних рішень сільської ради, також не відповідає закону і підлягає визнанню недійсним.

На підставі ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно", у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Як вбачається із матеріалів справи, після укладення та посвідчення договору оренди земельної ділянки від 20.08.2018 року, 20.08.2018 року приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу Гуледза Андрієм Георгійовичем (відповідачем 3 у справі) було здійснено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку площею 0,2232 га з кадастровим номером 2124085601:03:001:0116 за орендарем ТОВ "Санаторій "Кришталеве джерело" (номер запису про інше речове право - 27569966; індексний номер рішення про державну реєстрацію права - 42628265).

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Так як позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, то такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис. Отже, спір у цій справі не є публічно - правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права оренди цієї ж земельної ділянки. Такий спір має приватноправовий характер. З огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

Оскільки, оспорювані рішення Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області від 04.02.2014 року, від 20.05.2014 року, № 173 від 19.12.2017 року та № 226 від 16.08.2018 року, а також договір оренди земельної ділянки від 20.08.2018 року визнані судом недійсними, відсутні підстави для реєстрації у встановленому законодавством України порядку за відповідачем 2 - ТОВ "Санаторій "Кришталеве джерело" права оренди земельної ділянки площею 0,2232 га за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, с. Солочин, урочище Біласовиця, кадастровий номер 2124085601:03:001:0116.

У зв`язку із недійсністю оспорюваних рішень органу місцевого самоврядування та відповідного договору оренди земельної ділянки, на підставі яких приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу Гуледза А.Г. приймалось рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та вносились відповідні записи про право оренди на земельну ділянку, вказане рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку площею 0,2232 га за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, с. Солочин, урочище Біласовиця підлягає скасуванню.

За таких обставин, заявлені у справі позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

При цьому, суд враховує, що в даному спорі позивач захищає не тільки свої порушені права як власника колодязів каналізаційного колектору очисних споруд, а й легітимний інтерес, який він вбачає порушеним через втрату, внаслідок прийняття оскаржуваних рішень про передачу спірної земельної ділянки в оренду відповідачу 2, можливості належно оформити правовідносини користування земельною ділянкою, яка необхідна йому для обслуговування колодязів каналізаційного колектору очисних споруд. Легітимний інтерес позивача стосовно визнання недійсним рішень відповідача 1 та договору оренди спірної земельної ділянки, укладеного між відповідачами 1 та 2, є законним, не суперечить Конституції та Законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідає критеріям охоронюваного законом інтересу.

Наведене в повній мірі спростовує аргументи відповідача 2 щодо відсутності у позивача факту порушення оспорюваними рішеннями та договором його прав та інтересів, і як наслідок, відсутність підстав для звернення до суду із даними позовом.

З метою належного оформлення правовідносин користування такою земельною ділянкою, позивач звернувся до Солочинської сілької ради із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з метою отримання у орендне користування земельної ділянки з кадастровим номером 2124085601:03:001:0116 для обслуговування розміщених на такій земельній ділянці колодязів каналізаційного колектору, що належать позивачу.

Однак, Солочинська сільська рада відмовила позивачу в наданні такого дозволу прийнявши відповідне рішення № 142 від 21.09.2017 року, що спровокувало звернення позивача до суду із позовом про скасування відповідного рішення.

За результатами судового розгляду спору у справі № 907/516/18 про визнання недійсним рішення Солочинської сільської ради № 142 від 21.09.2017 року, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" задоволені частково. При цьому, в ході розгляду справи № 907/516/18, а саме, із відзиву Солочинської сільської ради від 24.09.2018 року, позивач дізнався про прийняття Солочинською сільською радою ряду рішень, спрямованих на передачу в орендне користування відповідача 2 земельної ділянки, на якій розміщені належні позивачу каналізаційні колектори, та про укладення відповідного договору оренди земельної ділянки, які є предметом оскарження у даній справі № 907/692/18.

Саме від дати ознайомлення позивача із відзивом Солочинської сільської ради в межах справи № 907/516/18, який містить відомості щодо оскаржуваних у даній справі рішень та договору, позивач довідався про порушення його прав як власника каналізаційних колекторів та особи, що має легітимний інтерес на належне оформлення користування земельною ділянкою, на якій розміщені такі колектори. І саме з такої дати суд відраховує початок перебігу строку позовної давності за вимогами позивача при оцінці пропуску такого строку, на якому наголосили представники відповідача 1 та відповідача 2.

За наслідками оцінки строку звернення позивача до суду із даними позовними вимогами, суд констатує звернення позивача в межах визначено ст. 257 ЦК України строку позовної давності, оскільки про порушення своїх прав позивач довідався у вересні 2018 року, а з даним позовом звернувся до суду вже в листопаді 2018 року.

При цьому, матеріали справи не містять, а відповідачі не надали суду доказів, які би свідчили про обізнаність позивача про прийняття оскаржуваних у справі рішень та укладення оспорюваного договору, раніше тої дати, яка вказана позивачем.

Аргументи відповідачів 1 та 2 щодо надання Дочірньому підприємству "Санаторій "Квітка Полонини", правонаступником якого є ТОВ "Санаторій "Квітка Полонини", для обслуговування очисних споруд санаторію "Квітка Полонини" на підставі договору № 9128 від 31.12.2004 року іншої земельної ділянки, а саме, земельної ділянки площею 0,57 га із кадастровим номером 2124085601:03:001:0083, суд до уваги не приймає, оскільки наявність у позивача права на орендне користування земельною ділянкою із кадастровим номером 2124085601:03:001:0083 для обслуговування очисних споруд, не спростовує доведеного матеріалами справи факту, що конструктивні елементи належних позивачу очисних споруд - каналізаційні колектори знаходяться на земельній ділянці 2124085601:03:001:0116, що на підставі оскаржуваних рішень та оспорюваного договору була передана в оренду іншої особи - відповідача 2, і саме ця земельна ділянка необхідна позивачу для обслуговування розміщених на ній каналізаційних колекторів. Крім того, такі аргументи відповідачів 1 та 2 ніяким чином не спростовують висновків суду щодо прийняття Солочинською сільською радою Свалявського району Закарпатської області оскаржуваних у даній справі рішень та укладення оспорюваного договору з перевищенням повноважень та з порушенням прав позивача.

Аналогічно, не приймає суд до уваги покликання відповідачів 1 та 2 на дійсність оспорюваних рішень сільської ради та укладеного договору оренди у зв`язку із знаходженням на земельній ділянці із кадастровим номером 2124085601:03:001:0116 також і майна відповідача 2 - теплотраси санаторію "Кришталеве джерело", оскільки навіть у випадку доведеності факту наявності на частині спірної земельної ділянки майна відповідача 2, такий не може бути підставою позбавлення позивача права на належне володіння та користування майном, що належить йому на праві власності, а також належне оформлення користування земельною ділянкою задля обслуговування каналізаційних колекторів, що на ній розміщені.

Солочинська сільська рада як орган місцевого самоврядування, до повноважень якої віднесено розпорядження землями територіальних громад та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, навіть за умови розміщення на одній і ті же земельній ділянці майна, належного на праві власності двом різним особам, не може забезпечувати право однієї особи на користування земельною ділянкою за рахунок недотримання аналогічного права на користування цієї ж земельною ділянкою іншим власником розміщеного на ній майна.

Як свідчать судові спори між учасниками спору у даній справі, Солочинська сільська рада своїми рішеннями сприяє отриманню у користування спірної земельної ділянки саме відповідачем 2 - ТОВ "Санаторій "Кришталеве джерело", порушуючи при цьому права позивача у даній справі на належне володіння та користування майном, що належить йому на праві власності, а також належне оформлення користування земельною ділянкою задля обслуговування каналізаційних колекторів, що на ній розміщені.

Рішення сільської ради, аналогічне до оспорюваних у даній справі та спрямоване на надання в орендне користування земельної ділянки площею 0,2232 га за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, с. Солочин, урочище Біласовиця, кадастровий номер 2124085601:03:001:0116 ТОВ "Санаторій "Кришталеве джерело", як і договір оренди земельної ділянки, укладений на підставі такого рішення, вже були предметом судового розгляду у справі № 907/1138/13 та були визнані недійсними судом з аналогічних до даної справи підстав.

Солочинська сільска рада, приймаючи оскаржувані у даній справі рішення та укладаючи оспорюваний договір, вказувала про укладення договору оренди, що оспорюється у даній справі, на умовах договору оренди земельної ділянки № 1837 від 24.03.2008 року, незважаючи на скасування такого договору в судовому порядку за результатами розгляду справи № 907/1138/13.

Озвучені представником відповідача 1 у судовому засіданні аргументи щодо можливого переходу прав власності на очисну споруду, до складу якої входять каналізаційні колектори, для підтвердження яких відповідачем 1 подавалось клопотання про витребування доказів, однак без дотримання встановлених ГПК України строків на його подання, не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи.

Враховуючи приписи статей 15 та 16 Цивільного кодексу України позивачем самостійно обрано спосіб судового захисту та визначено позовні вимоги.

В силу вимог ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачі доказів, на спростування викладених позивачем обставин, суду не надали.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідачів у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме, на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору із Солочинської сільської ради підлягає стягненню сума 7 929 грн., із Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Кришталеве джерело" сума 881 грн., із Приватного нотаріуса Свалявського районного нотаріального округу Гуледза Андрія Георгійовича сума 1 762 грн.

Разом з тим, відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 ГПК України унормовано, що витрати , пов 'язані з правничою допомогою адвоката , несуть сторони , крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави . За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами .

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підставі ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат , які сторона сплатила або має сплатити у зв 'язку з розглядом справи , встановлюються судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів , рахунків тощо ). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п 'яти днів після ухвалення рішення суду , за умови , що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву .

При цьому, право на відшкодування судових витрат має не тільки сторона спору, але і третя особа. Так, ч. 13 ст. 129 ГПК України унормовано, що судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Із наведених правових норм можна дійти висновку про те, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації третій особі, у випадку прийняття рішення на користь тієї сторони, чиї вимоги підтримувала така третя особа. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

На підставі ч. 3 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 ст. 126 ГПК України).

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ "Санаторій "Квітка Полонини" має статус третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. В ході розгляду справи ТОВ "Санаторій "Квітка Полонини" підтримала позовні вимоги, заявлені позивачем, про що подала суду відповідні пояснення щодо позову.

До закінчення судових дебатів ТОВ "Санаторій "Квітка Полонини" подало до суду заяву про розподіл понесених нею у зв`язку з розглядом даної справи судових витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких склав 7 250 грн.

У підтвердження понесення вказаної суми витрат на професійну правничу допомогу, ТОВ "Санаторій "Квітка Полонини" до заяви долучило копію договору про надання правової допомоги від 14.02.2019 року та договору про внесення змін до нього № 1 від 01.04.2019 року, копію рахунку № 72 від 29.10.2019 року на суму 7 250 грн. копію акту прийому - передачі виконаних робіт № 72 від 29.10.2019 року на суму 7 250 грн., копію детального опису виконаних робіт від 29.10.2019 року на суму 7 500 грн., копію ордеру Адвокатського об`єднання "Греца і партнери", копію статуту Адвокатського об`єднання "Греца і партнери" та копію платіжного доручення на суму 7 250 грн.

Згідно з ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відтак, суд констатує, що заявлений третьою особою розмір витрат на оплату послуг адвоката співмірний зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; а також предметом позовних вимог та строку розгляду справи.

Враховуючи наведене, оскільки заявлені позивачем позовні вимоги, які підтримувала третя особа в ході розгляду справи, задоволені судом в повному обсязі, сума 7 250 грн. понесених третьою особою судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає стягненню на її користь з відповідачів, а саме, із Солочинської сільської ради у сумі 5 437 грн. 50 коп., із Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Кришталеве джерело" у сумі 603 грн. 93 коп., із Приватного нотаріуса Свалявського районного нотаріального округу Гуледза Андрія Георгійовича у сумі 1 208 грн.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати недійсним рішення Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області від 04.02.2014 року "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)".

3. Визнати недійсним рішення Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області від 20.05.2014 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)".

4. Визнати недійсним рішення Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області № 173 від 19.12.2017 року "Про розгляд листа ТзОВ "Санаторій "Кришталеве джерело" № 74 від 12.12.2017 року".

5. Визнати недійсним рішення Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області № 226 від 16.08.2018 року "Про внесення змін до рішення 47 сесії IV скликання від 20.05.2014 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)".

6. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 20.08.2018 року, укладений між Солочинською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Кришталеве джерело", посвідчений приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу Гуледза А.Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 1501.

7. Скасувати рішення приватного нотаріуса Свалявського районного нотаріального округу Гуледза А.Г. про державну реєстрацію права оренди за орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Кришталеве джерело" у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку площею 0,2232 га за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, с. Солочин, урочище Біласовиця (номер запису про інше речове право - 27569966).

8. Стягнути з Солочинської сільської ради, Свалявський район, с. Солочин, буд. 241 (код ЄДРПОУ 25445006) на користь Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 39 кв. 41 (код ЄДРПОУ 023583780) суму 7 929 (Сім тисяч дев`ятсот двадцять дев`ять гривень) грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Кришталеве джерело", Свалявський район, с. Солочин, Санаторій "Кришталеве джерело" (код ЄДРПОУ 31509620) на користь Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 39 кв. 41 (код ЄДРПОУ 023583780) суму 881 (Вісімсот вісімдесят одну гривню) грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

10. Стягнути з Приватного нотаріуса Свалявського районного нотаріального округу Гуледза Андрія Георгійовича, м. Свалява, вул . Духновича, 33-а на користь Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 39 кв. 41 (код ЄДРПОУ 023583780) суму 1 762 (Одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні) грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

11. Стягнути з Солочинської сільської ради, Свалявський район, с. Солочин, буд. 241 (код ЄДРПОУ 25445006) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Квітка Полонини", Свалявський район, с. Солочин (код ЄДРПОУ 02649791) суму 5 437 (П`ять тисяч чотириста тридцять сім гривень) 50 коп. на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

12. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Кришталеве джерело", Свалявський район, с. Солочин, Санаторій "Кришталеве джерело" (код ЄДРПОУ 31509620) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Квітка Полонини", Свалявський район, с. Солочин (код ЄДРПОУ 02649791) суму 603 (Шістсот три гривні) грн. 93 коп. на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

13. Стягнути з Приватного нотаріуса Свалявського районного нотаріального округу Гуледза Андрія Георгійовича, м. Свалява, вул. Духновича, 33-а на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Квітка Полонини", Свалявський район, с. Солочин (код ЄДРПОУ 02649791) суму 1 208 (Одну тисячу двісті вісім гривень) грн. на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

14. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

15. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 03.12.2019 року.

Суддя Пригара Л.І.