Рішення

від 03.12.2019 по справі 910/12631/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.12.2019Справа № 910/12631/19 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Динат Груп

до Акціонерне товариство Українська залізниця

про стягнення 139237,70 грн

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Динат Груп" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 139237,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не своєчасно виконав взяті на себе за договором № ПЗ/ЦЗА-181943/НЮ від 29.12.2018 зобов`язання по оплаті поставленого товару, в зв"язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 119126,29 грн пені та 20111,41 грн 3% річних.

Ухвалою суду від 23.09.2019 відкрито провадження у справі № 910/12631/19, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

15.10.2019 представником відповідача через канцелярію суду було подано відзив на позовну заяву. У своєму відзиві відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з посиланням на надмірність санкцій, а стягнення зазначених санкцій недобросовісним та таким, що суперечить вимогам закону.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

29.12.2018 за результатами проведення тендерної процедури закупівлі, відкриті торги відповідно до вимогу Закону України Про публічні закупівлі від 25.12.2015 № 922 - VII, оголошення № UA - 2018 - 11 - 28 - 001282 - с, між Акціонерним товариством Українська залізниця , в особі виробничого підрозділу Київська залізнична автобаза регіональної філії Південно - Західна залізниця (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Динат Груп (постачальник) було укладено договір купівлі - продажу № ПЗ/ЦЗА - 181943/НЮ.

Відповідно до п. 1.1., 1.5 договору, продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупцю: пасажирський автобус, далі товар, відповідно до специфікації № 1 (Додаток № 1), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору. Кількість та асортимент товару визначений у специфікації № 1, яка є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 3.1 - 3.3. договору, покупець оплачує поставлений продавцем товар за ціною, вказаною у Специфікації № 1 ( Додаток № 1). Ціни в накладних і в рахунках - фактурах вказуються в національній валюті України. Сума договору складає 1849500,00 грн. без ПДВ, ПДВ 20% 369900,00 грн, разом з ПДВ 2219400,00 грн.

Відповідно до п. 4.2. договору, покупець здійснює оплату поставленого товару на підставі виставлених рахунків, протягом 30 банківських днів з дня підписання акту приймання - передачі товару, але не раніше реєстрації податкової накладної.

Відповідно до п. 5.1. договору, товар повинен бути поставлений продавцем до 31.12.2018.

Відповідно до п. 5.4. - 5.5. договору, приймання - передача товару здійснюється за актом, який підписують повноважний представник продавця та покупця. Акт приймання передачі складається в двох примірниках, по одному кожній стороні. Продавець зобов`язаний надати покупцю одночасно із товаром, що поставляється наступні документи : акт приймання - передачі товару; рахунок - фактуру; видаткову накладну; завірену копію сертифіката про відповідність або декларацію постачальника про відповідність; інші документи для реєстрації автобуса в регіональному сервісному центрі МВС України; інструкцію по експлуатації товару; сервісну книжку.

Відповідно до п. 6.1.1. - 6.1.2. договору, покупець зобов`язаний приймати поставлений товар згідно з документами, зазначеними в п. 5.5. договору. Своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за поставлений товар.

Відповідно до п. 6.3.1 договору, продавець зобов`язаний поставити товар у строк, встановлений цим договором.

Відповідно до п. 6.4.1. договору, продавець має право своєчасно і в повному обсязі отримувати плату за поставлений товар.

Відповідно до п. 7.1. - 7.2.1 договору, за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за даним договором винна сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством України і цим договором. Покупець за даним договором несе наступну відповідальність: у разі порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

Відповідно до п. 12.1 цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2018, а в частині розрахунків до повного виконання.

Специфікацією № 1 ( додаток № 1) до договору № ПЗ/ЦЗА - 181943/НЮ від 29.12.2018 визначено характеристики продукції, що має бути поставлена, а саме, її найменування: Пасажирський автобус АТАМАН А09216 , кількість: 1, вартість за одиницю без ПДВ: 1849500,00 грн., суму ПДВ 20% : 369900,00 грн., та загальну вартість продукції в т.ч. ПДВ : 2219400,00 грн.

Відповідно до видаткової накладної № 163 від 29.12.2018 на суму 2219400,00 грн., акту №1 прийому-передачі згідно з договором № ПЗ/ЦЗА - 181943/НЮ від 29.12.2019, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар Пасажирський автобус АТАМАН А09216 , у кількості 1 шт. загальною вартістю 2219400,00 грн. в т.ч. ПДВ. Документи містять підписи та печатки сторін.

В матеріалах справи міститься рахунок на оплату № 58 від 29.12.2018, постачальником визначено ТОВ Торговий дім Динат Груп , покупцем АТ Українська залізниця /Регіональна філія Південно - Західна залізниця / Виробничий підрозділ Київська залізнична автобаза. Рахунок виставлено на оплату товару : Пасажирський автобус АТАМАН А09216 , вартість визначено у розмір 2219400,00 грн. в т.ч. ПДВ.

До матеріалів справи також додано податкову накладну № 22 від 29.12.2018 на товар загальною вартістю 2219400,00 грн. в т.ч. ПДВ. Документ було доставлено до центрального рівня державної податкової служби України 14.01.2019 ( документ прийнято).

Відповідно до платіжного доручення № HSABJ0508102ON від 08.05.2019 відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 1109700,00 грн. Призначення платежу : оплата за пас. Автобус Атаман згідно договору ПЗ/ЦЗА-181943/НЮ від 29.12.2018 ( в т.ч. ПДВ 184950,00 грн. (_454_) .

Відповідно до платіжного доручення № HSABJ0607102EE від 07.06.2019 відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 554850,00 грн. Призначення платежу : оплата за пас. Автобус Атаман згідно договору ПЗ/ЦЗА-181943/НЮ від 29.12.2018 ( в т.ч. ПДВ 92475,00 грн. (_454_) .

Відповідно до платіжного доручення № 2013873 від 26.07.2019 відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 554850,00 грн. Призначення платежу : оплата за пас. Автобус Атаман згідно договору ПЗ/ЦЗА-181943/НЮ від 29.12.2018 ( в т.ч. ПДВ 92475,00 грн. (_454_) .

Згідно вищезазначених платіжних доручень відповідач перерахував позивачу грошові кошти на виконання умов договору № ПЗ/ЦЗА-181943/НЮ від 29.12.2018 у сумі 2219400,00 грн

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе за договором № ПЗ/ЦЗА-181943/НЮ від 29.12.2018 зобов`язання по оплаті отриманого товару вчасно, в зв"язку з чим позивачем було розраховано штрафні санкції у загальному розмірі 139237,70 грн., які він просить стягнути в судовому порядку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 689 ЦК України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Матеріалами справи підтверджено поставку позивачем відповідачу товару 29.12.2018 ( за актом прийому передачі № 1 згідно з договором № ПЗ/ЦЗА-181943/НЮ від 29.12.2018) на загальну суму 2219400,00 грн. ( в т.ч. ПДВ) за договором № ПЗ/ЦЗА-181943/НЮ від 29.12.2018.

Відповідно до п. 4.2. договору, покупець здійснює оплату поставленого товару на підставі виставлених рахунків, протягом 30 банківських днів з дня підписання акту приймання - передачі товару, але не раніше реєстрації податкової накладної.

Отже, відповідач мав перерахувати позивачу грошові кошти за отриманий товар у розмірі 2219400,00 грн. за товар, поставлений , відповідно до акту прийому передачі №1 від 29.12.2018, до 13.02.2019 включно.

Відповідно до платіжного доручення № N HSABJ0508102ON від 08.05.2019 відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 1109700,00 грн. Призначення платежу : оплата за пас. Автобус Атаман згідно договору ПЗ/ЦЗА-181943/НЮ від 29.12.2018 ( в т.ч. ПДВ 184950,00 грн. (_454_) .

Відповідно до платіжного доручення № N HSABJ0607102EE від 07.06.2019 відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 554850,00 грн. Призначення платежу : оплата за пас. Автобус Атаман згідно договору ПЗ/ЦЗА-181943/НЮ від 29.12.2018 ( в т.ч. ПДВ 92475,00 грн. (_454_) .

Відповідно до платіжного доручення № N 2013873 від 26.07.2019 відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 554850,00 грн. Призначення платежу : оплата за пас. Автобус Атаман згідно договору ПЗ/ЦЗА-181943/НЮ від 29.12.2018 ( в т.ч. ПДВ 92475,00 грн. (_454_) .

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Отже, відповідач є таким, що прострочив свої зобов`язання з оплати поставленої за договором № ПЗ/ЦЗА-181943/НЮ від 29.12.2018 продукції.

Таким чином, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору відповідач не здійснив оплату за поставлену відповідачем продукцію в строк, передбачений договором, тобто, не виконав свої зобов`язання належним чином.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов`язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Зважаючи на приписи договору № ПЗ/ЦЗА-181943/НЮ від 29.12.2018 та приписи чинного законодавства, позивачем було нараховано в період з 15.02.2019 по 26.07.2019, з (урахуванням часткових оплат товару виконаних позивачем 08.05.2019; 07.06.2019; 26.07.2019 ) пеню, 3% річних у загальному розмірі 139237,70 грн.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. (ст.549 ЦК України).

Згідно ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 2 статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частиною 1 статті 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Відповідно до частини 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.1. - 7.2.1 договору, за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за даним договором винна сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством України і цим договором. Покупець за даним договором несе наступну відповідальність: у разі порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

Суд виконав перерахунок нарахованої позивачем до стягнення пені, в межах періодів визначених позивачем (15.02.2019 - 26.07.2019) та з урахуванням проведених часткових оплат за поставлений товар відповідачем (08.05.2019; 07.06.2019; 26.07.2019). Згідно перерахунку суду сума пені, що підлягає до стягнення є більшою ніж та, що заявлена позивачем до стягнення. Відповідно до ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Суд погоджується з розрахованою позивачем сумою пені. З відповідача підлягає стягненню пеня у загальному розмірі 119126,29 грн.

Щодо стягнення 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд зазначає, що дія пункту 7.2. договору № ПЗ/ЦЗА-181943/НЮ розповсюджується лише на нарахування пені, а тому, у випадку нарахування 3% річних, дні фактичних оплат товару не можуть бути включені до періоду прострочення, як це було зроблено позивачем.

Суд перевірив розрахунок 3% річних, здійснений позивачем та вважає його арифметично невірним, оскільки, при визначенні періодів нарахування позивачем було помилково включено дні оплат до періодів нарахування, однак штрафні санкції нараховуються на повний день прострочення, в зв`язку з чим день фактичної оплати не включається в період на який нараховується санкція на суму без врахування проведеної оплати.

Згідно розрахунку суду сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 19929,00 грн.

Отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо заперечень відповідача проти позову та клопотання відповідача про зменшення розміру пені, 3% річних, обгурнтоване тим, що позивачу простроченням не було завдано збитків, надмірністю санкцій та тяжким становищем відповідача.

Згідно до п. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Оскільки 3% річних не є неустойкою, їх розмір в будь-якому випадку не може бути зменшений.

Щодо зменшення суми пені.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

В даному випадку суд враховує, що сума пені нарахована згідно умов укладеного між сторонами договору і з огляду на вартість поставленого товару у розмірі 2219400,00 грн, пеня не є "значно" чи "надмірно" великою. Крім того, договором передбачено ставку пені у меншому розмірі, ніж обмежений законодавством розмір, що додатково свідчить, що нарахована пеня не є надмірною.

Згідно ст. 219 ГК України за невиконання або неналежне виконання господарських зобов`язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами. Засновники суб`єкта господарювання не відповідають за зобов`язаннями цього суб`єкта, крім випадків, передбачених законом або установчими документами про створення даного суб`єкта. Якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов`язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності. Сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Відповідач не довів наявність обставин, передбачених ст. 219 ГК України для зменшення розміру його відповідальності.

Крім того, відповідачем не доведено, що позивач не зазнав збитків, в зв`язку з простроченням оплати.

Беручи до уваги викладене, враховуючи недоведеність відповідачем поважності причин неналежного виконання договірних зобов`язань, суд не вбачає підстав для зменшення штрафних санкцій.

Крім того, в чинній редакції Господарського процесуального кодексу України у суду відсутні повноваження на зменшення розміру суми неустойки за клопотанням відповідача.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїм вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже вимоги позивача визнаються судом повністю обґрунтованими, а позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На підставі ст. 129 ГПК України, судовий збір покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Акціонерного товариства Українська залізниця (місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Динат Груп (місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул.. Попудренка, будинок 52, код ЄДРПОУ 38293839) 119126 (сто дев`ятнадцять тисяч сто двадцять шість) грн. 29 коп. пені, 19929 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот двадцять дев`ять) грн. 00 коп. 3% річних, 2085 (дві тисячі сімдесят три) грн. 84 коп. судового збору.

3. В частині позовних вимог про стягнення 3 % річних у розмірі 182,41 грн - відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Усатенко І.В.