Рішення

від 25.11.2019 по справі 916/2820/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2820/19

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петрова В.С.

при секретарі судового засідання Граматик Г.С.

за участю представників:

від позивача - не з`явився,

від відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Атон Агро» до Приватного підприємства «Пеліон» про стягнення 199750,91 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Атон Агро» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства «Пеліон» про стягнення заборгованості в загальній сумі 199750,91 грн., в т.ч. основного боргу в сумі 198330,00 грн., 3% річних в сумі 1222,58 грн. та інфляційних втрат в розмірі 198,33 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу № 3 від 15.03.2019 р. щодо здійснення оплати за поставлені товари.

Зокрема, позивач вказує, що 15.03.2019 р. між ТОВ «Торговий дім «Атон Агро» та ПП «Пеліон» укладено договір купівлі-продажу № 3, відповідно до умов якого ТОВ «Торговий дім «Атон Агро» (продавець) зобов`язується продати, а ПП «Пеліон» (покупець) зобов`язується прийняти й оплатити іменований надалі товар, відповідно до умов даного договору.

За умовами п. 3.1. договору конкретний асортимент, кількість, ціна, термін поставки та термін сплати кожної партії товару визначаються специфікаціями та/або накладними, що є невід`ємною частиною договору.

Так, відповідно до п. 4.1. договору оплата за ним здійснюється покупцем впродовж З (трьох) днів з моменту отримання товару за відповідною накладною.

Тобто, як вказує позивач, сторони погодили оплату за товар протягом 3 (трьох) днів з моменту його отримання за відповідною накладною.

У відповідності до п. 5.1 договору покупець одержує товар після підписання з продавцем договору. Право власності на товар переходить до покупця в момент одержання ним товару і супровідних документів та підписання накладних на передачу товару.

Пунктом 5.2. договору узгоджено, що продавець здійснює поставку товару покупцю.

Подалі, як стверджує позивач, ТОВ «Торговий дім «Атон Агро» повністю виконані передбачені договором умови, про що між сторонами підписані та скріплені печатками видаткові накладні, а саме:

- видаткова накладна № АТ-0000003 від 18.03.2019 р., за якою погоджена вартість товару становить 11065,00 грн.;

- видаткова накладна № АТ-0000005 від 26.03.2019 р., за якою погоджена вартість товару становить 13619,20 грн.;

- видаткова накладна № АТ-0000006 від 27.03.2019 р., за якою погоджена вартість товару становить 55675,40 грн.;

- видаткова накладна № АТ-0000014 від 03.04.2019 р., за якою погоджена вартість товару становить 13634,40 грн.;

- видаткова накладна № АТ-0000015 від 15.04.2019 р., за якою погоджена вартість товару становить 28211,20 грн.;

- видаткова накладна № АТ-0000016 від 25.04.2019 р., за якою погоджена вартість товару становить 46056,00 грн.;

- видаткова накладна № АТ-0000022 від 24.06.2019 р., за якою погоджена вартість товару становить 134565,60 грн.;

- видаткова накладна № АТ-0000023 від 25.06.2019 р., за якою погоджена вартість товару становить 85545,60 грн.;

- видаткова накладна № АТ-0000024 від 26.06.2019 р., за якою погоджена вартість товару становить 112784,00 грн.

Однак, позивач зазначає, що вищевказані видаткові накладні від 25.06.2019 р. № АТ-0000023 на суму 85545,60 грн. та від 26.06.2019 р. № АТ-0000024 на суму 112784,00 грн., які підписані покупцем, сплачені не були.

Наразі позивач зауважує, що у червні 2019 року після одержання товару відповідачем, позивачем виставлено рахунки № АТ-0000022 від 25.06.2016 р. на суму 85545, 60 грн. та № AT- 0000023 від 26.06.2016 р. на суму 112784, 00 грн., які на даний час є неоплаченими.

Враховуючи дати виставлення рахунків, позивач вказує, що строк сплати останнього з них (від 26.06.2019 р.) настав 29.06.2019 р.

При цьому позивач додає, що ним в повному обсязі виконані умови договору та покупцем отримано товар, який було замовлено.

Водночас позивач додає, що згідно проведеної ТОВ «ТД «Атон Агро» звірки взаємних розрахунків, про що складено відповідний акт за період з 01.01.2019 - 25.08.2019 р., з якого вбачається наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 198330,00 грн.

Однак, за ствердженнями позивача, зазначений акт залишений відповідачем без уваги та не підписаний без повідомлення причини, а заборгованість на даний час не погашено.

За таких обставин позивач вказує, що з боку ПП «Пеліон» має місце неналежне виконання зобов`язання щодо оплати вартості товару, наданих ТОВ «ТД «Атон Агро» , в розмірі 198330,00 грн.

Крім того, оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо оплати отриманого товару, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу 3% річних від простроченої суми в розмірі 1222,58 грн. та інфляційні втрати в сумі 198,33 грн., що заявлені до стягнення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.09.2019 р. позов ТОВ «Торговий дім «Атон Агро» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2820/19 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 23.10.2019 р.

У судовому засіданні господарського суду 23 жовтня 2019 року по справі № 916/2820/19 було протокольно оголошено перерву до 05 листопада 2019 року о 11 год. 00 хв., про що під розписку повідомлено представника позивача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.10.2019 р. у справі № 916/2820/19 повідомлено відповідача - ПП «Пеліон» про те, що розгляд справи відбудеться у судовому засіданні 05 листопада 2019 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.11.2019 р. у справі № 916/2820/19 відкладено розгляд справи на 25 листопада 2019 р.

22.11.2019 р. відповідачем подано до господарського суду Одеської області клопотання про перенесення розгляду справи.

25.11.2019 р. до господарського суду електронною поштою надійшла заява від позивача про розгляд справи без участі представника позивача.

В судове засідання, призначене на 25.11.2019 р., представники сторін не з`явились, проте їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Вищевказане клопотання відповідача судом залишено без задоволення з огляду на закінчення встановленого законом процесуального строку для розгляду даної справи.

Наразі відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

15 березня 2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Атон Агро» (продавець) та Приватним підприємством «Пеліон» (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 3, відповідно до п. 1.1 якого позивач як продавець зобов`язується продати, а відповідач як покупець - прийняти й оплатити засоби захисту рослин, мікродобрива, іменовані надалі товар, відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п. 2.1 договору якість товару повинна відповідати стандартам і Держстандартам, що діють в Україні на момент передачі товару, підтверджуватися сертифікатом якості заводу - виробника.

За умовами п. 2.2 договору за вимогою покупця продавець надає сертифікати якості на кожну партію товару.

В п. 3.1 договору сторони погодили, що конкретний асортимент, кількість, ціна, термін поставки та термін сплати кожної партії товару визначаються специфікаціями та/або накладними, що є невід`ємною частиною договору.

Згідно п. 3.2 договору загальна сума договору визначається сукупністю специфікацій та/або накладних, що зазначені в п. 3.1. та які є невід`ємною частиною договору. У випадку розбіжностей даних у специфікації (ях) щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній, перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід`ємною частиною договору та підписується з боку покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару).

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що товар, що був переданий покупцю в межах цього договору згідно накладних (без укладання інших письмових угод, специфікацій), має бути ним оплачений впродовж 3 (трьох) днів з моменту його отримання за відповідною накладною.

Товар вважається оплаченим у момент надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Покупець при перерахуванні коштів за товар в платіжному дорученні (в графі «Призначення платежу» ) повинен зазначити згідно якого рахунку та/або накладної перераховано даний платіж. В разі не зазначення цих даних, або в разі неправильного вказаного призначення платежу, продавець має право на свій розсуд віднести отримані суми за продукцію, в тому числі, за ту, що поставлена в минулі періоди (п. 4.2 договору).

Згідно п. 4.3 договору продавець зобов`язаний надати покупцю наступні документи: рахунок; податкову накладну (в електронному вигляді); накладну на передачу товару (видаткова).

Відповідно до п. 5.1 договору покупець одержує товар після підписання з продавцем цього договору. Право власності на товар переходить до покупця в момент одержання ним товару і супровідних документів та підписання накладних на передачу товару.

За умовами п. 5.2 договору продавець здійснює доставку товару покупцю.

В п. 5.3 договору сторони погодили, що прийом товару по кількості і якості проводиться покупцем у момент одержання його від продавця. Покупець зобов`язаний перевірити комплектацію, цілісність тари, пломб на ній (якщо вони присутні), а також відсутність ознак ушкодження і псування товару й у випадку їхнього виявлення негайно, до закінчення прийому, письмово заявити продавцю. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим покупцем.

За положеннями п. 5.4 договору покупець зобов`язаний надати продавцю доручення на право отримання товарно-матеріальних цінностей, для отримання товару. Підпис представника покупця на накладній на відпуск товару або оплата рахунку є висловленням згоди покупця із вказаними в них номенклатурою та цінами на товар.

Згідно п. 8.1, 8.2 договору всі розбіжності, що виникають у зв`язку з даним договором, вирішуються за допомогою переговорів між сторонами. У випадку якщо сторони не дійдуть згоди по суперечним питанням, то вони підлягають розгляду у господарському суді.

Пунктом 11.1 договору сторони погодили, що договір набирає сили з моменту підписання його обома сторонами і діє до 30 листопада 2019 р., а в частині розрахунків - до повного виконання покупцем своїх зобов`язань за цим договором.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, укладений між сторонами по справі договір купівлі-продажу є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, на виконання умов договору купівлі-продажу № 3 від 15.03.2019 р. ТОВ «Торговий дім «Атон Агро» був переданий відповідачу обумовлений договором товар на загальну суму 198329,60 грн. (в т.ч. ПДВ), що підтверджується:

- видатковою накладною від 25.06.2019 р. № АТ-0000023, відповідно до якої передано товар на суму 85545,60 грн. (а.с. 16);

- видатковою накладною від 26.06.2019 р. № АТ-0000024, відповідно до якої передано товар на суму 112784,00 грн. (а.с. 17).

В свою чергу позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату товару № АТ-0000022 від 25.06.2019 р. та № АТ-0000023 від 26.06.2019 р.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

При цьому доставлений позивачем товар було отримано уповноваженими особами відповідача, про що свідчать підписи осіб на вказаних видаткових накладних, які скріплені печаткою відповідача.

Виходячи з вищенаведеного, суд доходить до висновку про належне виконання позивачем своїх зобов`язань перед відповідачем за спірним договором на підставі вищевказаних накладних, що повністю узгоджується з умовами договору.

Більш того, слід зазначити, що у випадку поставки позивачем неналежної якості відповідач був наділений правом на відмову в отриманні такого товару, натомість товар було прийнято без зауважень, про що свідчать наявні підписи уповноваженої особи відповідача на вказаних видаткових накладних.

Адже підпис представника покупця на накладній на відпуск товару є висловленням згоди покупця із вказаними в них номенклатурою та цінами на товар (п. 5.4 договору).

В свою чергу отримання відповідачем переданого з боку позивача товару є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити придбаний товар відповідно до умов договору купівлі-продажу № 3 від 15.03.2019 р., а також чинного законодавства на підставі оформленої відповідно до умов договору видаткової накладної.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Так, пунктом 4.1 договору сторони погодили, що товар, що був переданий покупцю в межах цього договору згідно накладних (без укладання інших письмових угод, специфікацій), має бути ним оплачений впродовж 3 (трьох) днів з моменту його отримання за відповідною накладною.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому докази, які б підтверджували факт повної сплати відповідачем поставленого позивачем товару за вказаним накладними згідно умов договору купівлі-продажу № 3, в матеріалах справи відсутні. Так, несплатою позивачу у повному обсязі вартості отриманого товару за вказаними накладними відповідач порушив прийняті на себе зобов`язання за договором № 3, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

При цьому слід зазначити, що наявність спірної суми заборгованості в розмірі 198330,00 грн. відповідач не спростував. Адже, частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, які мають значення для вирішення справи.

Так, суд зазначає, що згідно видаткової накладної від 25.06.2019 р. № АТ-0000023 було доставлено і передано товар на суму 85545,60 грн., а згідно видаткової накладної від 26.06.2019 р. № АТ-0000024 доставлено і передано товар на суму 112784,00 грн., що в загальному розмірі становить 19832 9,60 грн., а не 1983 30,0 0 грн. як вказано позивачем. Відтак, суд доходить висновку про наявність у відповідача заборгованості саме в розмірі 198329,60 грн.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несплата відповідачем всієї вартості отриманого товару) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Тобто, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він або взагалі не приступив до виконання зобов`язання, або якщо він не виконав зобов`язання в межах встановленого в договорі чи законі строку.

Враховуючи те, що відповідачем не були виконані зобов`язання за договором купівлі-продажу № 3 від 15.03.2019 р. щодо оплати отриманого товару у встановлений строк, відповідно відповідачем було допущено прострочення виконання своїх зобов`язань за спірним договором, починаючи з 29.06.2019 р. (після спливу 3-денного строку від дати отримання товару).

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що умовами спірного договору не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення грошового зобов`язання у гривневому вираженні.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого товару, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних за період з 29.06.2019 р. по 11.09.2019 р. в розмірі 1222,58 грн. у зв`язку з несвоєчасною оплатою вартості поставлених товарів, судом встановлено, що вказаний розрахунок 3% річних за обраний позивачем період прострочення не суперечить чинному законодавству та є вірним. Також вказаний розрахунок відповідачем не спростовано. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних за несвоєчасну оплату вартості поставленого товару в розмірі 1222,58 грн . (198329,60 грн./100%х3%/365 дн. х 75 дн.), виходячи з існуючої суми боргу в розмірі 198329,60 грн.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання . Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

Враховуючи викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату вартості отриманого товару за договором на підставі видаткових накладних № АТ-0000023 від 25.06.2019 р. на суму 85545,60 грн., № АТ-0000024 від 26.06.2019 р. на суму 112784,00 грн. та встановлено, що розрахунок інфляційних втрат не відповідає вимогам законодавства. Так, судом з`ясовано, що у спірному періоді прострочення з 29.06.2019 р. по 11.09.2019 р. сукупний індекс інфляції складає 0,991, тобто мала місце дефляція, оскільки індекс інфляції становить менше одиниці. Отже, інфляційні втрати на існуючу суму боргу в розмірі 198329,60 грн. у вказаний період відсутні, адже показник з від`ємним значенням ((198329,60 грн. (сума боргу) х 0,991 (сукупний індекс інфляції) - 198329,60 грн. = - 1784,97 грн.).

Таким чином, загальна сума, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 199552,18 грн. (198329,60 грн. основний борг + 1222,58 грн. 3% річних).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Атон Агро» частково обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим підлягають частковому задоволенню.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось частково на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 2993,28 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Атон Агро» до Приватного підприємства «Пеліон» про стягнення 199750,91 грн. задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ з Приватного підприємства «Пеліон» (65029, м. Одеса, вул. Князівська, буд. 32, офіс 206; код ЄДРПОУ 38153967) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Атон Агро» (55210, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Київська, буд. 135; код ЄДРПОУ 38012096, р/р НОМЕР_1 в ПАТ «Креді Агріколь Банк» , МФО 300614) заборгованість в сумі 198329/сто дев`яносто вісім тисяч триста двадцять дев`ять/грн. 60 коп., 3% річних в сумі 1222/одна тисяча двісті двадцять дві/грн. 58 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 2993/дві тисячі дев`ятсот дев`яносто три/грн. 28 коп.

3. В задоволенні решти частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Атон Агро» до Приватного підприємства «Пеліон» відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 29 листопада 2019 р.

Суддя В.С. Петров