Рішення

від 25.11.2019 по справі 910/9728/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.11.2019Справа № 910/9728/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участі секретаря судового засідання Топіхи І.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агроном центр , м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю М`ясторг , м. Київ

про стягнення 703 558,02 грн,

Представники:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агроном центр звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю М`ясторг про стягнення заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням умов договору поставки №05/01/16-1 від 05.01.2016 у розмірі 703 558,02 грн, у тому числі: 467 560,00 грн - основного боргу, 140 250,00 грн - штрафу, 71 261,01 грн - пені, 6 037,69 грн - 3% річних, 18 449,32 грн - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань в частині оплати за поставлений товар відповідно до договору № 05/01/16-1 від 05.01.2016.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 25.07.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агроном центр залишив без руху, встановив позивачу спосіб та строк усунення недоліків поданої позовної заяви.

31.07.2019 до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. Зважаючи на викладені в заяві обставини та долучені докази, суд дійшов висновку про усунення позивачем недоліків позовної заяви у встановлений строк.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 02.08.2019 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, визначив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 02.09.2019.

13.08.2019 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 02.09.2019, в режимі відеоконференції.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 21.08.2019 відмовив у задоволенні клопотання ТзОВ "Агроном центр" про участь у підготовчому судовому засіданні 02.09.2019 в режимі відеоконференції з підстав обмежених технічних можливостей суду на призначену дату.

У підготовче засідання 02.09.2019 представники сторін не з`явились, у зв`язку з чим суд відклав підготовче судове засідання на 23.09.2019.

23.09.2019 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

У підготовче засідання 23.09.2019 з`явився представник відповідача, проте не з`явився представник позивача. Враховуючи клопотання позивача, суд відклав підготовче засідання на 10.10.2019.

27.09.2019 через канцелярію суду позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти (в межах суми стягнення).

Господарський суд міста Києва ухвалою від 30.09.2019 заяву позивача про забезпечення позову задовольнив частково, зокрема, наклав арешт на грошові кошти ТзОВ М`ясторг в межах суми позову у розмірі 703 558,02 грн, що обліковуються на будь-яких виявлених державним виконавцем розрахункових рахунках відповідача.

07.10.2019 через канцелярію суду позивачем повторно подано клопотання про участь у судовому засіданні 10.10.2019 в режимі відеоконференції.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 09.10.2019 у задоволенні клопотання ТзОВ Агроном центр про участь у підготовчому судовому засіданні 10.10.2019 р. в режимі відеоконференції відмовив.

10.10.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 10.10.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 04.11.2019.

У судове засідання 04.11.2019 представники позивача та відповідача не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 04.11.2019 розгляд справи відклав на 25.11.2019, а також витребував у сторін докази здійснення відповідачем часткових оплат за товар, поставлений на підставі видаткової накладної №19 від 01.03.2019 та видаткової накладної №55 від 08.03.2019 станом на час розгляду справи (банківські виписки, платіжні доручення, тощо) та пояснення щодо зарахування сплачених грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за відповідними накладними.

14.11.2019 через відділ діловодства суду від позивача на виконання вимог ухвали суду від 04.11.2019 надійшли письмові пояснення та додаткові докази по справі.

Так, з банківських виписок наданих позивачем вбачається, що відповідачем 25.07.2019, тобто після звернення позивача з цим позовом до суду, було здійснено часткову оплату за поставлений товар в сумі 15 000,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Ураховуючи викладене, оскільки відповідачем заборгованість в розмірі 15 000,00 грн сплачено після звернення позивача з цим позовом, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в цій частині, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Агроном центр (далі - продавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю М`ясторг (далі - покупець/відповідач) був укладений договір поставки №05/01/16-1, відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити продукцію згідно накладних.

Згідно з п. 2.1. договору загальна кількість та ціна товару визначається згідно рахунків та накладних.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що розрахунки за цим договором здійснюються шляхом безготівкової оплати товару протягом одного банківського дня після фактичного отримання покупцем на умовах цього договору.

Відповідно до п. 4.3. договору платежі за цим договором здійснюються покупцем на підставі видаткових накладних.

Згідно з п. 6.16 договору, зокрема, при простроченні оплати поставленого товару більш як на 1 місяць покупець додатково сплачує продавцю штраф у розмірі 30% від суми прострочення.

Пунктом 6.17. договору передбачено, що за прострочення оплати товару (невиконання п. 4.1. цього договору) покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період прострочення, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 6.18. договору у випадку прострочення оплати поставленого за цим договором товару покупець зобов`язаний сплатити заборгованість, збільшену з урахуванням індексу інфляції за весь строк прострочення, а також сум неустойки без додаткових на це вимог з боку продавця.

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено товар відповідачу на загальну суму 587 558,20 грн., що підтверджується видатковими накладними №19 від 01.03.2019 та №55 від 08.03.2019.

В свою чергу, відповідачем було здійснено оплату за поставлений товар частково в розмірі 145 000,00 грн, що підтверджується банківською випискою. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позивачем в позовній заяві не було враховано оплату, яка була здійснена 16.07.2019 на суму 25 000,00 грн.

08.07.2019 позивач направив на адресу відповідача претензію №08/07/19-1, в якій просив погасити заборгованість, а також сплатити штрафні санкції. Проте, вказана вимога залишена відповідачем без задоволення.

Отже, станом на день розгляду справи у відповідача існує заборгованість перед позивачем за поставлений товар в розмірі 427 558,20 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. (ч. 2 ст. 509 ЦК України)

За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №05/01/16-1, відповідно до якого позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 587 558,20 грн., що підтверджується видатковими накладними №19 від 01.03.2019 та №55 від 08.03.2019. Проте, відповідач за поставлений товар розрахувався частково в сумі 145 000,00 грн, що підтверджується банківською випискою.

Статтею 530 ЦК України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Так, пунктом 4.1. договору передбачено, що розрахунки за цим договором здійснюються шляхом безготівкової оплати товару протягом одного банківського дня після фактичного отримання покупцем на умовах цього договору.

Судом встановлено, що в порушення умов вказаного договору відповідач у визначений термін в договорі, оплату за поставлений товар не здійснив. При цьому, судом також встановлено, що позивачем в позовній заяві не було враховано оплату, яка була здійснена 16.07.2019 на суму 25 000,00 грн.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати поставленого товару у повному обсязі та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що ТзОВ М`ясторг було порушено умови договору поставки та положення ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, що має наслідком часткове задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості в частині стягнення 427 558,20 грн, оскільки при подачі позову позивачем не було враховано оплату, яка була здійснена 16.07.2019.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 71 261,01 грн - пені, 140 250,00 грн - штрафу, 6 037,69 грн - 3% річних та 18 449,32 грн - інфляційних втрат.

Так, згідно з п. 6.16 договору при простроченні оплати поставленого товару більш як на 1 місяць покупець додатково сплачує продавцю штраф у розмірі 30% від суми прострочення.

Пунктом 6.17. договору передбачено, що за прострочення оплати товару (невиконання п. 4.1. цього договору) покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період прострочення, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 6.18. договору у випадку прострочення оплати поставленого за цим договором товару покупець зобов`язаний сплатити заборгованість, збільшену з урахуванням індексу інфляції за весь строк прострочення, а також сум неустойки без додаткових на це вимог з боку продавця.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій відповідно припиняється зі сплином 6 (шести) місяців.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи зменшення суми основного боргу, оскільки позивачем при зверненні до суду не було враховано останню оплату відповідача, відповідно підлягають зменшенню штрафні санкції.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені у розмірі 63 069,87 грн, 3% річних у розмірі 5 336,12 грн, інфляційні втрати в розмірі 13 015,40 грн та штраф у розмірі 30% від суми основного боргу в сумі 128 267,46 грн.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агроном Центр до Товариства з обмеженою відповідальністю М`ясторг в частині стягнення заборгованості в розмірі 15 000,00 грн. - закрити.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Агроном Центр задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю М`ясторг (03151, місто Київ, вулиця Молодогвардійська, будинок 32, ідентифікаційний код 38716250) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агроном Центр (79018, місто Львів, вулиця Стороженка, будинок 12, ідентифікаційний код 38738473) заборгованість в розмірі 427 558 (чотириста двадцять сім тисяч п`ятсот п`ятдесят вісім) грн 20 коп., пеню в розмірі 63 069 (шістдесят три тисячі шістдесят дев`ять) грн 87 коп., 3% річних у сумі 5 336 (п`ять тисяч триста тридцять шість) грн 12 коп., інфляційні втрати у розмірі 13 015 (тринадцять тисяч п`ятнадцять) грн 40 коп., штраф у розмірі 30% від суми основного боргу в розмірі 128 267 (сто двадцять вісім тисяч двісті шістдесят сім) грн 46 коп. та 9 558 (дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят вісім) грн 71 коп. судового збору.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено: 03.12.2019.

Суддя В.В. Бондарчук