Рішення

від 27.11.2019 по справі 927/838/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

27 листопада 2019 року м. Чернігівсправа № 927/838/19

Суддею Господарського суду Чернігівської області Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Дзюб Г.В., за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні розглянуто справу

за позовом: Носівської міської ради,

вул. Центральна, 20, м. Носівка, Носівський район, Чернігівська область, 17100;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Носівський цукровий завод ,

вул. Заводська, 2, м. Носівка, Носівський район, Чернігівська область, 17100;

предмет спору: про визнання укладеним договору про пайову участь замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Носівка

за участю представників сторін:

від позивача: Яма С.С. - довіреність №16-09/175 від 15.01.2019, представник;

від відповідача: Таран Ю.М. - член дирекції Товариства, протокол №9 від 24.10.2019 загальних зборів учасників Товариства.

У судовому засіданні 27.11.2019 Господарським судом Чернігівської області, після закінчення перерви оголошеної у судовому засіданні 20.11.2019, на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

07.10.2019, до Господарського суду Чернігівської області, надійшла позовна заява Носівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Носівський цукровий завод (надалі - ТОВ Носівський цукровий завод ) з проханням визнати укладеним договір №3 від 20.11.2018 про пайову участь замовника будівництва у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Носівка між Носівською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Носівський цукровий завод .

Позовні вимоги обґрунтовані статтями 626, 628 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), статтею 179 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) та статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 10.10.2019 позовну заяву Носівської міської ради до ТОВ Носівський цукровий завод про визнання укладеним договору про пайову участь замовника будівництва у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Носівка прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №927/838/19 за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 30.10.2019.

Даним процесуальним документом сторонам встановлено строки для подання заяв по суті спору, а саме: відповідачу у 15-денний строк з дня вручення ухвали, але не пізніше 25.10.2019, для подання до суду та позивачу відзиву на позовну заяву; позивачу - 3-денний строк з дня отримання відзиву, але не пізніше підготовчого судового засідання для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив.

25.10.2019 (у встановлений судом строк), відповідачем подано відзив на позов разом з доказами його завчасного направлення на адресу позивача. У даному відзиві відповідач проти заявлених вимог заперечував у повному обсязі вказавши, що виходячи зі змісту абзаців першого та сьомого частини 9 статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності подією з якою пов`язується виникнення у замовника обов`язку укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту є прийняття об`єкту в експлуатацію. Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду в постанові від 09.04.2019 у справі №911/169/18.

Зазначив, що на момент прийняття в експлуатацію (березень 2019 року) об`єкту будівництва, а саме: комплексу сушки, зберігання та перевалки зерна, основою якого є два силоси для зерна загальною площею 20900м.кв., набули чинності зміни до Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (з 01.01.2019). Так, частину 4 статті 40 цього Закону доповнено пунктами 11 та 13, в силу яких до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення, та об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції).

Таким чином, на момент прийняття об`єкту будівництва в експлуатацію, що відбулось у березні 2019 року згідно сертифікату Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області, виданого 15.03.2019 на підставі акту готовності об`єкта до експлуатації від 05.03.2019, у нього, як забудовника земельної ділянки орендованої у межах міста Носівка, був відсутній обов`язок щодо укладення з позивачем договору про пайову участь у створенні розвитку та інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Носівка. Відтак заявлений до нього позов є безпідставним.

Заперечував, що ініціював перед позивачем укладення договору про пайову участь у створенні та розвитку інфраструктури міста Носівка, до набуття чинності змін до Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (тобто до 01.01.2019), та факт ухилення від підписання проекту такого договору. Поставив під сумнів достовірність листа-звернення від 12.11.2018 за №НЗ 01-06-681 ( копію якого додано до матеріалів позовної заяви).

Наголошував на неотриманні від позивача проекту договору №3 від 20.11.2018 про пайову участь замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Носівка, до укладення якого він спонукається в судовому порядку.

Підготовче судове засідання призначене на 30.10.2019 судом відкладено на 06.11.2019 у відповідності до п.3 частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України). Повноважного представника позивача викликано у наступне судове засідання, визнано його явку обов`язковою, про що останній повідомлений в порядку статей 120, 121 ГПК України.

У межах строку, встановленого ухвалою суду від 10.10.2019, позивачем направлено до суду в порядку статей 166, 184 ГПК України письмову відповідь на відзив відповідача, разом з доказами завчасного направлення даного документа на адресу іншої сторони у справі. Спростовуючи доводи відповідача позивач звертав увагу, що згідно листа від 12.11.2018 №НЗ 01-06-681 ТОВ Носівський цукровий завод , як замовник будівництва в межах міста Носівка, звернувся до міської ради з пропозицією про укладення договору про пайову участь у створенні та розвитку інфраструктури міста Носівка.

У свою чергу, в межах 15 робочих днів з дня звернення відповідача, позивач направив (27.11.2018) на його адресу проект такого договору, про що свідчить поштове відправлення за номерами 1710001741145 та 1710001687990, отримане адресатом (в особі секретаря Кисіль) 30.11.2018. Так, правовідносини сторін щодо укладення договору про пайову участь у створенні та розвитку інфраструктури міста Носівка винили з моменту, коли відповідач ініціював укладення такого договору (у листопаді 2018 року), тобто до набуття чинності змін до частини 4 статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , а відтак, на думку позивача, внесення змін до вказаного Закону не звільняє відповідача від обов`язку укладення такого договору.

За результатами підготовчого судового засідання 06.11.2019, судом, у відповідності до п.3 частини 2 статті 185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 20.11.2019. Відповідачу встановлено строк для подачі до початку розгляду справи по суті в порядку статей 167, 184 ГПК України письмових заперечень на відповідь на відзив позивача (у разі наявності).

Відповідач (у межах процесуальних строків встановлених судом) подав письмові заперечення на відповідь на відзив, разом з доказами їх направлення на адресу позивача, в яких заявив клопотання про витребування у позивача оригіналу листа-звернення ТОВ Носівський цукровий завод від 12.11.2018 №НЗ 01-06-18 (копія якого наявна в матеріалах справи, достовірність якого ставиться ним під сумнів).

Просив врахувати, що поштові повідомлення про вручення рекомендованого відправлення за номерами 1710001741145 та 1710001687990 (про які йде мова у відповіді на відзив) не містять підпису працівника відповідача, зокрема секретаря Кисіль, або будь-якої іншої особи, яка його отримала. При цьому, всупереч твердженням міської ради, згадане повідомлення про вручення поштового відправлення не підтверджує надсилання на адресу відповідача проекту договору про пайову участь у створенні та розвитку інфраструктури міста Носівка, який позивач просить визнати укладеним у межах даного позову.

Наголосив, що виходячи зі змісту п.61 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою КМУ від 05.03.2009 №270, належним доказом надсилання певного пакету документів адресату є виключно опис вкладення до поштового відправлення, де зазначається повний перелік документів, що направляються адресату, що звіряється оператором поштового зв`язку перед його відправленням. Опису вкладення до цінного листа (номери реєстрового відправлення 1710001741145, 1710001687990, відомості про які на сайті АТ Укрпошта взагалі відсутні), - позивачем до суду не надано. Журнал реєстрації витрат знаків поштової оплати, витяг з якого залучено судом до матеріалів справи, є внутрішнім документом позивача та не є належним доказом направлення 27.11.2018 на адресу відповідача саме проекту договору №3 від 20.11.2018 про пайову участь замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Носівка, оскільки запис про вкладення до цінного листа проекту вказаного договору щодо пайової участі міг бути внесений позивачем у будь-який час.

Звертав увагу на відсутність у матеріалах справи доказів офіційного оприлюднення в друкованих засобах масової інформації Порядку залучення та використання коштів пайової участі замовників будівництва у створенні і розвитку інфраструктури міста Носівка, умовами яких керувався позивач розробляючи спірний проект договору про пайову участь від 20.11.2018 №3, який просить суд визнати укладеним. Наведене свідчить про порушення позивачем приписів частин 5 та 12 статті 53 Закону України Про місцеве самоврядування та частини 5 статті 12 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності .

У судовому засіданні 20.11.2019 повноважний представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав наведених у позовній заяві та у письмовій відповіді на відзив. Доповнення до відповіді на відзив ним викладено письмово у поясненнях б/н б/д.

Повноважний представник відповідача проти позовних вимог заперечив, посилаючись на обставини зазначені ним у відзиві на позов та у письмових запереченнях на відповідь на відзив.

Представником позивача на огляд суду надано оригінал листа-звернення від 12.11.2018 №НЗ 01-06-681 ТОВ Носівський цукровий завод з пропозицією укласти у відповідності до статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Носівка, у зв`язку з реконструкцією Носівського цукрового заводу в частині будівництва комплексу сушки, зберігання та перевалки зерна потужністю 100 тисяч тон в місті Носівка, до якого додано оригінал зведеного кошторисного розрахунку вартості об`єкта будівництва відповідача.

Також, на огляд суду надано оригінал супровідного листа №16-07/3325 від 27.11.2018 Носівської міської ради, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (номери поштового відправлення 1710001741145, 1710001687990) та журнал реєстрації витрат знаків поштової оплати за період з 23.10.2018 по 24.04.2019.

У судовому засіданні 20.11.2019 у відповідності до частини 2 статті 216 ГПК України оголошувалась перерва до 27.11.2019.

27.11.2019, судом, у судовому засіданні оглянуто та повернуто повноважному представнику позивача оригінали документів, наданих на огляд суду 20.11.2019, про що внесено відповідний запис до протоколу судового засідання.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, заслухавши повноважних представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

За статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 статті 16 ЦК України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Право на звернення за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів за визначеною законом юрисдикцією господарського суду передбачено нормами статті 4 ГПК України.

Отже передумовами та матеріальними підставами для захисту права у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи, за захистом якого вона звернулась до суду, а також підтверджений належним доказом факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права.

У межах даної справи позивач - Носівська міська рада просить визнати укладеним з відповідачем - ТОВ Носівський цукровий завод , як замовником будівництва в межах міста Носівка, договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Носівка №3 від 20.11.2018, проект якого направлявся відповідачу в строк, визначений частиною 9 статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , проте не був останнім підписаний, в той час як об`єкт будівництва: комплекс сушки, зберігання та перевалки зерна потужністю 100 тисяч тонн, за адресою м. Носівка, вул. Заводська, 2, було введено в експлуатацію в березні 2019 року.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

За частиною 1 статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Нормами ЦК України та ГК України визначені загальні умови та порядок укладення договору.

Пункт 3 частини 1 статті 3 ЦК України визначає серед загальних засад цивільного законодавства свободу договору. Поряд з цим, частиною 3 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

За частиною 3 статті 179 ГК України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 187 ГК України встановлено, що спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Зі змісту наведених норм вбачається, що обов`язок укласти договір виникає у особи, зокрема в силу прямої вказівки закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування, а спонукання до укладення договору в судовому порядку можливе, відповідно, за наявності прямої вказівки закону про обов`язковість укладення такого договору.

В силу частин 1-3 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Проект договору може бути запропонований будь-якою зі сторін (частина 2 статті 181 ГК України).

Відповідно до частин 3 та 4 статті 181 ГК України сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Правовідносини щодо підстав та порядку для пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, у тому числі щодо підстав для укладення відповідного договору, щодо його умов та щодо обов`язку сторін укласти цей договір врегульовані, зокрема нормами статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Статтею 40 даного Закону, зокрема частиною 2 передбачено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною 4 цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (частина 3 статті 40 Закону).

За частиною 7 цієї статті, органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об`єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною 5 статті 30 цього Закону.

Законодавцем у частині 9 статті 40 даного Закону визначено порядок укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, його істотні умови, до яких віднесено, зокрема, розмір пайової участі, та встановлено часові рамки укладення такого договору - не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, а також передбачено як невід`ємну частину договору розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Таким чином, обов`язок щодо ініціювання укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, відповідно до вимог частини 2 статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , покладено на замовника будівництва, у разі невиконання якого орган місцевого самоврядування в силу частини 7 цієї статті Закону вправі вимагати від замовника будівництва здійснення пайової участі шляхом укладення договору в силу прямої вказівки Закону.

З матеріалів справи вбачається, що 18.06.2018 ТОВ Носівський цукровий завод звернулося до Носівської міської ради листом №НЗ 01-06-343 з проханням надати дозвіл на проведення будівельних робіт Реконструкція Носівського цукрового заводу у частині будівництва комплексу сушки, зберігання та перевалки зерна потужністю 100 тисяч тонн у місті Носівка Чернігівської області на орендованій земельній ділянці по вул. Заводська, 2.

Рішенням Виконавчого комітету Носівської міської ради №207 від 10.07.2018 відповідачу надано відповідний дозвіл, за умови оформлення належним чином дозвільних документів на будівництво, дотримання при будівництві та експлуатації екологічних та санітарних норм.

За даними з офіційного веб-сайту Державної архітектурно-будівельної інспекції України (витяг з якого додано до матеріалів справи) у жовтні 2018 року зареєстровано Декларацію про початок будівництва Реконструкція Носівського цукрового заводу в частині будівництва комплексу сушки, зберігання та перевалки зерна потужністю 100 тисяч тон у місті Носівка Чернігівської області по вул. Заводська, 2.

12.11.2018, ТОВ Носівський цукровий завод листом №НЗ 01-06-681 (належним чином засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи) звернулося до Носівської міської ради з пропозицією, у відповідності до статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Носівка у зв`язку з реконструкцією Носівського цукрового заводу в частині будівництва комплексу сушки, зберігання та перевалки зерна потужністю 100 тисяч тонн у місті Носівка.

Даний документ складено на офіційному бланку ТОВ Носівський цукровий завод , за підписом керівника відповідача Кудіна В.М., засвідчено печаткою юридичної особи. Як додаток до вказаного документа додано зведений кошторис ТОВ Носівський цукровий завод по об`єкту будівництва, засвідчений печатками замовника будівництва (відповідача у справі) та генерального проектувальника - ТОВ Дніпрозернопроект .

Судом залишено поза увагою позицію відповідача про те, що він не звертався до Носівської міської ради з пропозицією щодо укладення вищевказаного договору, а лист від 12.11.2018 №НЗ 01-06-681 є підробленим, оскільки такі заперечення не ґрунтуються на жодних доказах та спростовуються матеріалами справи, зокрема, оглянутими судом оригіналами листа-звернення відповідача №НЗ 01-06-681 від 12.11.2018 та зведеного кошторису, наданими повноважним представником позивача 20.11.2019.

На підставі вказаних документів позивачем було визначено розмір пайової участі відповідача у розвитку інфраструктури міста Носівка, розрахунок якого наведено у додатку №1, та розроблено проект договору №3 від 20.11.2018 про пайову участь замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Носівка, який він просить суд визнати укладеним за результатами вирішення наявного спору.

При цьому, судом взято до уваги доводи відповідача про відсутність, зокрема в матеріалах справи, належних доказів на підтвердження направлення позивачем на його адресу у визначений частиною 9 статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності строк проекту спірного договору №3 від 20.11.2018 про пайову участь з додатком №1 до нього.

Твердження позивача про те, що ним у строк 15 робочих днів з дня звернення відповідача листом №НЗ 01-06-681 від 12.11.2018 було розроблено проект договору №3 від 20.11.2018 про пайову участь останнього у розвитку інфраструктури міста Носівка, та який разом із розрахунком розміру пайового внеску (додаток №1 до договору) було вручено 21.11.2018 особисто повноважному представнику відповідача, як і те, що 27.11.2018 супровідним листом №16-07/3325 від 27.11.2018 (номер поштового відправлення 1710001741145) ним було направлено на юридичну адресу відповідача саме проект договору №3 від 20.11.2018 разом із додатком №1 до нього, не підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами.

Так, підтвердженням направлення адресату певного пакету документів є опис вкладення до цінного листа, що містить повний перелік документів, які звіряються оператором поштового зв`язку перед його відправленням.

За п.61 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою КМУ від 05.03.2009 №270, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення.

Натомість опис вкладення до цінного листа (номер поштового відправлення 1710001741145) направленого 27.11.2018 за юридичною адресою ТОВ Носівський цукровий завод у позивача відсутній.

У свою чергу, журнал Носівської міської ради про реєстрацію витрат знаків поштової оплати у період з 23.10.2018 по 24.04.2019, оригінал якого надано на огляд суду, а витяг залучено до матеріалів справи, є внутрішнім документом позивача, який ведеться ним в односторонньому порядку, а тому запис про те, що у цінний лист (номер поштового відправлення 1710001741145) було вкладено саме проект спірного договору міг бути вчиненим у будь-який час.

З урахуванням зазначеного, даний документ не може бути взятий судом до уваги як належний доказ на підтвердження направлення на адресу відповідача проекту спірного договору, за наявності заперечень останнього про його отримання.

За частиною 1 статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

У відповідності до частини 5 статті 40 Закону Про регулювання містобудівної діяльності величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається договором, укладеним з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури) , з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

За поясненнями позивача, рішенням 7-ї сесії 7-го скликання Носівської міської ради Чернігівської області №3/7/VII від 05.04.2016 затверджено нову редакцію Порядку залучення та використання коштів пайової участі замовників будівництва у створенні і розвитку інфраструктури міста Носівка (надалі - Порядок) та типовий договір про пайову участь замовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Носівка.

Даний Порядок містить механізм залучення до пайової участі, порядок укладення договорів та порядок розрахунку розміру величини пайового внеску, що є істотною умовою для договорів даного виду в силу частини 9 статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Цей Порядок був оприлюднений Носівською міською радою на виконання вимог статті 22 Закону України Про інформацію на офіційному веб-сайті Носівської міської ради ( nosivka_miskrada@ukr.net ), тому, як зазначає позивач, відповідно частини 1 до статті 144 Конституції України, він є нормативно-правовим актом обов`язковим до виконання на території Носівської об`єднаної територіальної громади.

Керуючись наведеним Порядком, позивачем визначено розмір пайової участі замовника будівництва - ТОВ Носівський цукровий завод у розмірі 825189,70грн (5% загальної кошторисної вартості об`єкта будівництва) та у відповідності до типового договору, затвердженого рішенням №3/7/VII від 05.04.2016 міської ради (7-ї сесії 7-го скликання), розроблено проект договору №3 від 20.11.2018 про пайову участь замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Носівка, який позивач просить визнати укладеним у межах наявного спору.

Як встановлено судом, Порядок залучення та використання коштів пайової участі замовників будівництва у створенні і розвитку інфраструктури міста Носівка (додаток №1 до рішення №3/7/VII від 05.04.2016 Носівської міської ради (7-ї сесії 7-го скликання) та типовий договір про пайову участь замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Носівка (додаток №2 до цього рішення), положеннями яких керувався позивач розробляючи проект договору №3 від 20.11.2018 та визначаючи розмір пайової участі відповідача, - не є чинними, оскільки позивачем було порушено вимоги частин 5 та 12 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування та частини 5 статті 12 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності щодо порядку офіційного оприлюднення регуляторного акту органу місцевого самоврядування.

За визначенням наведеним у статті 1 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання. До регуляторних органів зокрема належать органи місцевого самоврядування.

Порядок залучення та використання коштів пайової участі замовників будівництва у створенні і розвитку інфраструктури певного населеного пункту, на території якого ведеться будівництво, що розробляється та затверджується органом місцевого самоврядування та врегульовує господарські відносини, що виникають між органом місцевого самоврядування та суб`єктом господарювання, є саме регуляторним актом.

За частиною 5 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Частиною 12 вказаної статті визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності .

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

У той час, як зазначено в позовній заяві та підтверджено повноважним представником позивача у судових засіданнях 20.11.2019 та 27.11.2019, Порядок залучення та використання коштів пайової участі замовників будівництва у створенні і розвитку інфраструктури міста Носівка (додаток №1 до рішення №3/7/VII від 05.04.2016 Носівської міської ради (7-ї сесії 7-го скликання) було оприлюднено лише на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та не опубліковано в місцевих друкованих засобах масової інформації.

За частиною 3 статті 184 ГК України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Положення проекту договору №3 від 20.11.2018, який позивач просить суд визнати укладеним, наведеним вимогам не відповідає.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (частина 3 статті 40 Закону).

У відповідності до частини 9 вказаного Закону, договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Таким чином, виходячи з правового аналізу норм статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності при зверненні замовника, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, щодо укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури цього населеного пункту, у органу місцевого самоврядування виникає обов`язок укласти цей договір не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення (абзац 1 частини 9).

При цьому Закон обмежує замовника у праві у будь-який час укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту шляхом встановлення обов`язку для укладення договору до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію (абзац 1 частини 9), закріплюючи цей обов`язок також обов`язком замовника сплатити кошти пайової участі (розмір якої визначається саме в договорі про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту) в повному обсязі (єдиним платежем або частинами за графіком) до прийняття об`єкта будівництва (частина 3 та абзац 4 частини 9 статті 40 Закону).

Вказаному обов`язку замовника укласти договір про пайову участь та сплатити кошти пайової участі у відповідному розмірі за змістом статті 40 Закону та виходячи з наведених приписів частини 3 статті 179 ГК України кореспондує право органу місцевого самоврядування вимагати від замовника укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури цього населеного пункту та вимагати від замовника сплатити на підставі цього договору кошти пайової участі у розвитку інфраструктури відповідного населеного пункту.

Порушення наведених вимог статті 40 Закону та невиконання замовником вимог органу місцевого самоврядування (як щодо укладення договору про пайову участь, так і щодо сплати коштів пайової участі) відповідно до частини 1 статті 187 ГК України та виходячи з положень статей 15, 16 ЦК України надає органу місцевого самоврядування право звернутись за захистом порушеного права шляхом визнання укладеним договору про пайову участь як такого, обов`язковість укладення якого передбачена законом (стаття 40 Закону).

При цьому, у відповідності до частини 3, абзацу 1 та абзацу 7 частини 9 статті 40 Закону подією, з якою пов`язується виникнення у замовника обов`язку як укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, так і сплатити кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, розмір якої визначається цим договором, є прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію .

Таким чином, при вирішенні спорів, що виникають при укладенні між замовником об`єкта будівництва та органом місцевого самоврядування договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, на території якого здійснювалося будівництво об`єкта нерухомості, слід враховувати обставини наявності у замовника будівництва наміру щодо забудови земельної ділянки в відповідному населеному пункті, з яким пов`язується виникнення обов`язку щодо пайової участі в створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною 4 статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , а також факт прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, з яким законодавець пов`язує кінцевий строк для добровільного укладення замовником будівництва з органом місцевого самоврядування договору на пайову участь в розвитку інфраструктури населеного пункту та перерахування до місцевого бюджету коштів як пайового внеску.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду в постановах від 09.04.2019 у справі №911/169/18, від 29.05.2019 у справі №911/150/18, від 26.09.2019 у справі №910/74/19, що є обов`язковими для застосування в силу вимог частини 4 статті 236 ГПК України.

За частиною 5 статті 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Сертифікатом (серія ЧГ№162190740328) виданим Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області на підставі акту готовності об`єкта до експлуатації від 05.03.2019 засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкту Реконструкція Носівського цукрового заводу в частині будівництва комплексу сушки, зберігання та перевалки зерна потужністю 100 тисяч тонн у місті Носівка Чернігівської області : площа забудови - 1499,3кв.м., у тому числі площа силосів - 1102,6кв.м.; загальна ємність зберігання зернових - 20900куб.; виробнича потужність обладнання - 200т/год; вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію - 38133,839тис.грн, за адресою: Чернігівська область, Носівський район, м. Носівка, вул. Заводська, 2, кадастровий номер земельної ділянки 7423810100:01:035:0012, - проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.

Таким чином, датою прийняття об`єкту будівництва в експлуатацію є 15.03.2019, що відповідає даті видачі сертифіката серія ЧГ№162190740328 (частина 5 статті 39 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності ).

Судом встановлено, що станом на 01.01.2019 набули чинності зміни до Закону України Про регулювання містобудівної діяльності внесені Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів від 23.11.2018 №2628-VIII.

Зокрема частину 4 статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності доповнено пунктами 11-13, за приписами яких до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення (п.11); об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції) (п.13).

Як вбачається з акту готовності об`єктів до експлуатації від 05.03.2019, об`єкт будівництва Реконструкція Носівського цукрового заводу в частині будівництва комплексу сушки, зберігання та перевалки зерна потужністю 100 тисяч тонн у місті Носівка згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 належить до об`єктів з кодом 1271.3, а саме до будівель сільськогосподарського призначення для зберігання зерна.

З урахуванням зазначеного, судом встановлено, що на момент прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, так само як і на момент звернення до суду з позовом, у ТОВ Носівський цукровий завод , як замовника будівництва, був відсутній обов`язок щодо участі у розвитку інфраструктури населеного пункту міста Носівка шляхом укладення договору про пайову участь замовника будівництва у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Носівка, та відповідно щодо сплати на його підставі до місцевого бюджету коштів пайової участі.

Відтак вимога про визнання укладеним договору № 3 від 20.11.2018 про пайову участь замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Носівка між Носівською міською радою, як органом місцевого самоврядування, та ТОВ Носівський цукровий завод , як замовником будівництва, не ґрунтується на вимогах прямої норми статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , всупереч твердженням позивача.

Доводи позивача про те, що набуття чинності змін до частини 4 статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності не звільняє відповідача від обов`язку укласти договір пайової участі у розвитку інфраструктури міста Носівка, оскільки правовідносини між ними виникли з моменту, коли відповідач ініціював укладення зазначеного правочину (тобто з 12.11.2018), - не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та спростовуються вищенаведеними висновками суду.

Твердження позивача про протиправне ухилення відповідача від укладення спірного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста не ґрунтується на належних доказах у справі.

Факт направлення Носівською міською радою відповідачу проекту договору №3 від 20.11.2018 разом з розрахунком розміру пайової участі не доведено, так само як і правомірність визначеного умовами зазначеного правочину розміру пайової участі замовника будівництва, з огляду на відсутність чинного нормативно-правового акту органу місцевого самоврядування, яким встановлюється порядок визначення розміру коштів, що мають бути перераховані замовником будівництва до місцевого бюджету.

За висновком суду, строк, наведений у частині 9 статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлений саме для добровільного виконання сторонами обов`язку щодо укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. У той час як подією, з якою пов`язується виникнення у замовника обов`язку укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та обов`язку сплатити кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, розмір якої визначається цим договором, є прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

З моменту прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію у органу місцевого самоврядування виникає право в примусовому порядку спонукати замовника будівництва до укладення зазначеного правочину та сплати останнім на його підставі кошти пайової участі. При цьому, якщо на момент здачі об`єкта будівництва в експлуатацію в силу Закону в замовника будівництва відсутній обов`язок укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та обов`язок сплати відповідні кошти, то в органу місцевого самоврядування відсутнє право вимагати від нього вчинення зазначених дій.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 ГПК України).

За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, заслухавши повноважних представників сторін, встановивши фактичні обставини на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів у розумінні статей 76-79 ГПК України, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено факту направлення 27.11.2018 на адресу відповідача проекту договору №3 від 20.11.2018 про пайову участь замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Носівка та відповідності умов даного договору, зокрема в частині розміру пайової участі замовника (що є істотною умовою), вимогам чинного нормативно-правового акту, діючого на території даного населеного пункту.

Беручи до уваги відсутність у відповідача на момент здачі об`єкту будівництва в експлуатацію в силу пунктів 11 та 13 частини 4 статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності обов`язку щодо укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного позову.

Одночасно, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі Серявін та інші проти України вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

При ухвалені рішення в даній справі суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до статті 129 ГПК України у разі відмови в позові, судові витрати пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Носівської міської ради (вул. Центральна, 20, м. Носівка, Чернігівська область, 17100, код ЄДРПОУ 04061984) до Товариства з обмеженою відповідальністю Носівський цукровий завод (вул. Заводська, 2, м. Носівка, Чернігівська область, код ЄДРПОУ 36213924) про визнання укладеним договору про пайову участь замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Носівка, - відмовити в повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 03.12.2019.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя А.В. Романенко