Постанова

від 02.09.2020 по справі 927/838/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2020 р. м.Київ Справа№ 927/838/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тищенко А.І.

за участю секретаря судового засідання: Майданевич Г.А.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 02.09.2020 року у справі №927/838/19 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Носівської міської ради

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.11.2019, повний текст якого складено 03.12.2019

у справі №927/838/19 (суддя - Романенко А.В.)

за позовом Носівської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Носівський цукровий завод"

про визнання укладеним договору про пайову участь замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Носівка.

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2019 року Носівська міська рада (далі-позивач) звернулася до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Носівський цукровий завод (далі - відповідач) про визнання укладеним договір №3 від 20.11.2018 про пайову участь замовника будівництва у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Носівка, посилаючись на положення ст.ст.626, 628 Цивільного кодексу України, ст.179 Господарського кодексу України та ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що проект договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Носівка №3 від 20.11.2018 направлявся відповідачу в строк, визначений ч.9 ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , проте не був останнім підписаний, в той час як об`єкт будівництва: комплекс сушки, зберігання та перевалки зерна потужністю 100 тисяч тонн, за адресою м. Носівка, вул. Заводська, 2, було введено в експлуатацію у березні 2019 року.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 27.11.2019 у справі №927/838/19 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено обґрунтованості підстав на які він посилається заявляючи свої позовні вимоги, а також наявності у відповідача на момент здачі об`єкту будівництва в експлуатацію в силу пунктів 11 та 13 частини 4 статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності обов`язку щодо укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.11.2019 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Крім того, скаржник просить поновити процесуальний строк на апеляційне оскарження судового рішення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване судове рішення є необґрунтованим, прийняте з неповним з`ясуванням та за недоведеності обставин, що мають значення для справи, а також з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Крім того, скаржник зазначає, що внесення змін до ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності не звільняє відповідача укласти договір пайової участі, оскільки правовідносини між сторонами виникли з моменту, коли відповідач ініціював укладення договору та надав необхідний пакет документів, а саме 13.11.2018, тобто до внесення відповідних змін до вказаного Закону.

Також скаржник зазначає, що строк визначений ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності у 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, встановлений саме для добровільного виконання стороною вказаного обов`язку, і невиконання такого зобов`язання не звільняє замовника від його укладання, адже невиконання замовником обов`язку передбаченого Законом не може надавати йому переваг перед замовником, який виконав обов`язок визначений Законом.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2020, справу №927/838/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Чорногуз М.Г., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 апеляційну скаргу Носівської міської ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.11.2019 у справі №927/838/19 залишено без руху та повідомлено скаржнику про те, що останній має право усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме сплатити судовий збір у розмірі 2 881,50 грн протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

27.01.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків у відповідності до вищезазначеної ухвали суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 поновлено Носівській міській раді попущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.11.2019 у справі №927/838/19; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Носівської міської ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.11.2019 у справі №927/838/19; розгляд апеляційної скарги Носівської міської ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.11.2019 у справі №927/838/19 призначено на 11.03.2020 о 14:00 год.

28.02.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України.

11.03.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з поганим самопочуттям.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 розгляд апеляційної скарги Носівської міської ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.11.2019 у справі №927/838/19 відкладено на 01.04.2020 о 13:45 год. з метою повного, всебічного та об`єктивного дослідження фактичних обставин справи, дотриманням принципів рівності та змагальності, забезпечення прав усіх учасників справи, а також беручи до уваги першу неявку позивача в судове засідання.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2020 повідомлено учасників справи № 927/838/19, що розгляд апеляційної скарги Носівської міської ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.11.2019 не відбудеться 01.04.2020, з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої распіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2020 повідомлено учасників справи, що судове засідання відбудеться 17.06.2020.

Розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/1669/20 від 15.06.2020, у зв`язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г., який не є суддею-доповідачем у відпустці з 15.06.2020 по 29.06.2020, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №927/838/19.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2020, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Куксов В.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 прийнято справу №927/838/19 до провадження за апеляційною скаргою Носівської міської ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.11.2019 у складі колегії суддів: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Куксов В.В., Тищенко А.І.; розгляд апеляційної скарги Носівської міської ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.11.2019 у справі №927/838/19 призначено на 11.08.2020 о 11 год. 30 хв.

У зв`язку з перебуванням судді Куксова В.В., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці з 10.08.2020, розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/2337/20 від 10.08.2020 призначено повторний автоматизований розподіл справи №927/838/19.

Так, за наслідками проведення перерозподілу справи №927/838/19, відповідно до витягу з протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 10.08.2020 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2020 апеляційну скаргу Носівської міської ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.11.2019 у справі №927/838/19 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко А.І., а також розгляд апеляційної скарги Носівської міської ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.11.2019 у справі №927/838/19 призначено на 02.09.2020 о 11:00 год.

02.09.2020 в судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, а оскаржуване судове рішення скасувати.

В свою чергу, представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги та підтримав доводи викладенні у відзиві.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскаржуване судове рішення не підлягає скасуванню чи зміні, виходячи з наступного.

Предметом позову є матеріально-правова вимога про визнання укладеним договору №3 від 20.11.2018 про пайову участь замовника будівництва у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Носівка в редакції позивача.

У відповідності до ч.1 ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України визначені загальні умови та порядок укладення договору.

Пункт 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України визначає серед загальних засад цивільного законодавства свободу договору.

Поряд з цим, частиною 3 статті 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

За частиною 3 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч.1 ст.187 Господарського кодексу України спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

З огляду на вказані норми, обов`язок укласти договір виникає у особи, зокрема в силу прямої вказівки закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування, а спонукання до укладення договору в судовому порядку можливе, відповідно, за наявності прямої вказівки закону про обов`язковість укладення такого договору.

В силу частин 1-3 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Проект договору може бути запропонований будь-якою зі сторін (ч.2 ст.181 ГК України).

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.181 Господарського кодексу України сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Правовідносини щодо підстав та порядку для пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, у тому числі щодо підстав для укладення відповідного договору, щодо його умов та щодо обов`язку сторін укласти цей договір врегульовані, зокрема нормами ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Так, статтею 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною 4 цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об`єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною 5 статті 30 цього Закону.

Законодавцем у частині 9 статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності визначено порядок укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, його істотні умови, до яких віднесено, зокрема, розмір пайової участі, та встановлено часові рамки укладення такого договору - не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, а також передбачено як невід`ємну частину договору розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Таким чином, обов`язок щодо ініціювання укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, відповідно до вимог частини 2 статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , покладено на замовника будівництва, у разі невиконання якого орган місцевого самоврядування в силу частини 7 цієї статті Закону вправі вимагати від замовника будівництва здійснення пайової участі шляхом укладення договору в силу прямої вказівки Закону.

Як свідчать матеріали справи, 18.06.2018 відповідач звернувся до позивача з листом №НЗ 01-06-343, в якому просив надати дозвіл на проведення будівельних робіт Реконструкція Носівського цукрового заводу у частині будівництва комплексу сушки, зберігання та перевалки зерна потужністю 100 тисяч тонн у місті Носівка Чернігівської області на орендованій земельній ділянці по вул. Заводська, 2.

Рішенням Виконавчого комітету Носівської міської ради №207 від 10.07.2018 відповідачу надано відповідний дозвіл, за умови оформлення належним чином дозвільних документів на будівництво, дотримання при будівництві та експлуатації екологічних та санітарних норм.

За даними з офіційного веб-сайту Державної архітектурно-будівельної інспекції України (витяг з якого додано до матеріалів справи) у жовтні 2018 року зареєстровано Декларацію про початок будівництва Реконструкція Носівського цукрового заводу в частині будівництва комплексу сушки, зберігання та перевалки зерна потужністю 100 тисяч тон у місті Носівка Чернігівської області по вул. Заводська, 2.

12.11.2018 позивач звернувся до відповідача з листом №НЗ 01-06-681, в якому запропонував відповідно до ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Носівка у зв`язку з реконструкцією Носівського цукрового заводу в частині будівництва комплексу сушки, зберігання та перевалки зерна потужністю 100 тисяч тонн у місті Носівка.

Вказаний лист складено на офіційному бланку відповідача, за підписом його керівника Кудіна В.М., засвідчено печаткою юридичної особи. Як додаток до вказаного документа додано зведений кошторис позивача по об`єкту будівництва, засвідчений печатками замовника будівництва (відповідача) та генерального проектувальника - ТОВ Дніпрозернопроект .

На підставі вказаних документів позивачем було визначено розмір пайової участі відповідача у розвитку інфраструктури міста Носівка, розрахунок якого наведено у додатку №1, та розроблено проект договору №3 від 20.11.2018 про пайову участь замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Носівка, який він просить суд визнати укладеним за результатами вирішення спору.

При цьому, матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження направлення позивачем на адресу відповідача у визначений ч.9 ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності строк проекту договору №3 від 20.11.2018 про пайову участь з додатком №1 до нього.

Твердження скаржника про те, що ним у строк 15 робочих днів з дня звернення відповідача листом №НЗ 01-06-681 від 12.11.2018 було розроблено проект договору №3 від 20.11.2018 про пайову участь останнього у розвитку інфраструктури міста Носівка, та який разом із розрахунком розміру пайового внеску (додаток №1 до договору) було вручено 21.11.2018 особисто повноважному представнику відповідача, як і те, що 27.11.2018 супровідним листом №16-07/3325 від 27.11.2018 (номер поштового відправлення 1710001741145) ним було направлено на юридичну адресу відповідача саме проект договору №3 від 20.11.2018 разом із додатком №1 до нього, не підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами.

Так, підтвердженням направлення адресату певного пакету документів є опис вкладення до цінного листа, що містить повний перелік документів, які звіряються оператором поштового зв`язку перед його відправленням.

Відповідно до п.61 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою КМУ від 05.03.2009 №270, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення.

В той же час, матеріали справи не містять та позивачем не надано суду опис вкладення до цінного листа (номер поштового відправлення 1710001741145) направленого 27.11.2018 за юридичною адресою відповідача.

Долучена до матеріалів справи копія журналу позивача про реєстрацію витрат знаків поштової оплати у період з 23.10.2018 по 24.04.2019 є внутрішнім його документом, який ведеться ним в односторонньому порядку, а тому запис про те, що у цінний лист (номер поштового відправлення 1710001741145) було вкладено саме проект спірного договору міг бути вчиненим у будь-який час.

З огляду на що, даний документ не може бути взятий судом до уваги як належний та допустимий доказ на підтвердження направлення на адресу відповідача проекту спірного договору, за наявності заперечень останнього про його отримання.

Згідно з ч.1 ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

У відповідності до ч.5 ст.40 Закону Про регулювання містобудівної діяльності величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається договором, укладеним з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Рішенням 7-ї сесії 7-го скликання Носівської міської ради Чернігівської області №3/7/VII від 05.04.2016 затверджено нову редакцію Порядку залучення та використання коштів пайової участі замовників будівництва у створенні і розвитку інфраструктури міста Носівка (надалі - Порядок) та типовий договір про пайову участь замовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Носівка.

Даний Порядок містить механізм залучення до пайової участі, порядок укладення договорів та порядок розрахунку розміру величини пайового внеску, що є істотною умовою для договорів даного виду в силу частини 9 статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Цей Порядок був оприлюднений Носівською міською радою на виконання вимог статті 22 Закону України Про інформацію на офіційному веб-сайті Носівської міської ради ( nosivka_miskrada@ukr.net ), тому, як зазначає позивач, відповідно частини 1 до статті 144 Конституції України, він є нормативно-правовим актом обов`язковим до виконання на території Носівської об`єднаної територіальної громади.

Керуючись наведеним Порядком, позивачем визначено розмір пайової участі замовника будівництва - ТОВ Носівський цукровий завод у розмірі 825189,70грн (5% загальної кошторисної вартості об`єкта будівництва) та у відповідності до типового договору, затвердженого рішенням №3/7/VII від 05.04.2016 міської ради (7-ї сесії 7-го скликання), розроблено проект договору №3 від 20.11.2018 про пайову участь замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Носівка, який позивач просить визнати укладеним у межах наявного спору.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Порядок залучення та використання коштів пайової участі замовників будівництва у створенні і розвитку інфраструктури міста Носівка (додаток №1 до рішення №3/7/VII від 05.04.2016 Носівської міської ради (7-ї сесії 7-го скликання) та типовий договір про пайову участь замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Носівка (додаток №2 до цього рішення), положеннями яких керувався позивач розробляючи проект договору №3 від 20.11.2018 та визначаючи розмір пайової участі відповідача, - не є чинними, оскільки позивачем було порушено вимоги ч.5 та 12 ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування та ч.5 ст.12 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності щодо порядку офіційного оприлюднення регуляторного акту органу місцевого самоврядування.

За визначенням наведеним у статті 1 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання. До регуляторних органів зокрема належать органи місцевого самоврядування.

Порядок залучення та використання коштів пайової участі замовників будівництва у створенні і розвитку інфраструктури певного населеного пункту, на території якого ведеться будівництво, що розробляється та затверджується органом місцевого самоврядування та врегульовує господарські відносини, що виникають між органом місцевого самоврядування та суб`єктом господарювання, є саме регуляторним актом.

Згідно з ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності .

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

У той час, як зазначено в позовній заяві, Порядок залучення та використання коштів пайової участі замовників будівництва у створенні і розвитку інфраструктури міста Носівка (додаток №1 до рішення №3/7/VII від 05.04.2016 Носівської міської ради (7-ї сесії 7-го скликання) було оприлюднено лише на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та не опубліковано в місцевих друкованих засобах масової інформації.

У відповідності до ч.3 ст.184 Господарського кодексу України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Проте, положення проекту договору №3 від 20.11.2018, який позивач просить суд визнати укладеним, наведеним вимогам не відповідає.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (ч.3 ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ).

Відповідно до ч.9 ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Таким чином, при зверненні замовника, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, щодо укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури цього населеного пункту, у органу місцевого самоврядування виникає обов`язок укласти цей договір не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення.

При цьому Закон обмежує замовника у праві у будь-який час укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту шляхом встановлення обов`язку для укладення договору до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, закріплюючи цей обов`язок також обов`язком замовника сплатити кошти пайової участі (розмір якої визначається саме в договорі про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту) в повному обсязі (єдиним платежем або частинами за графіком) до прийняття об`єкта будівництва.

Вказаному обов`язку замовника укласти договір про пайову участь та сплатити кошти пайової участі у відповідному розмірі за змістом ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та виходячи з наведених приписів ч.3 ст.179 Господарського кодексу України кореспондує право органу місцевого самоврядування вимагати від замовника укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури цього населеного пункту та вимагати від замовника сплатити на підставі цього договору кошти пайової участі у розвитку інфраструктури відповідного населеного пункту.

Порушення наведених вимог статті 40 Закону та невиконання замовником вимог органу місцевого самоврядування (як щодо укладення договору про пайову участь, так і щодо сплати коштів пайової участі) відповідно до ч.1 ст.187 Господарського кодексу України та виходячи з положень ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України надає органу місцевого самоврядування право звернутись за захистом порушеного права шляхом визнання укладеним договору про пайову участь як такого, обов`язковість укладення якого передбачена законом.

При цьому, у відповідності до частини 3, абзацу 1 та абзацу 7 частини 9 ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності подією, з якою пов`язується виникнення у замовника обов`язку як укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, так і сплатити кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, розмір якої визначається цим договором, є прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

З огляду на що, при вирішенні спорів, що виникають при укладенні між замовником об`єкта будівництва та органом місцевого самоврядування договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, на території якого здійснювалося будівництво об`єкта нерухомості, слід враховувати обставини наявності у замовника будівництва наміру щодо забудови земельної ділянки в відповідному населеному пункті, з яким пов`язується виникнення обов`язку щодо пайової участі в створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною 4 статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , а також факт прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, з яким законодавець пов`язує кінцевий строк для добровільного укладення замовником будівництва з органом місцевого самоврядування договору на пайову участь в розвитку інфраструктури населеного пункту та перерахування до місцевого бюджету коштів як пайового внеску.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, як викладена зокрема у постановах від 09.04.2019 по справі №911/169/18, від 29.05.2019 по справі №911/150/18, від 26.09.2019 по справі №910/74/19.

За частиною 5 статті 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Як вбачається з матеріалів справи, сертифікатом (серія ЧГ№162190740328) виданим Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області на підставі акту готовності об`єкта до експлуатації від 05.03.2019 засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкту Реконструкція Носівського цукрового заводу в частині будівництва комплексу сушки, зберігання та перевалки зерна потужністю 100 тисяч тонн у місті Носівка Чернігівської області : площа забудови - 1499,3 кв.м., у тому числі площа силосів - 1102,6 кв.м.; загальна ємність зберігання зернових - 20900 куб.; виробнича потужність обладнання - 200 т/год; вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію - 38133,839 тис.грн, за адресою: Чернігівська область, Носівський район, м. Носівка, вул. Заводська, 2, кадастровий номер земельної ділянки 7423810100:01:035:0012, - проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.

Таким чином, датою прийняття об`єкту будівництва в експлуатацію є 15.03.2019, що відповідає даті видачі сертифіката серія ЧГ№162190740328 (ч.5 ст.39 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності ).

Станом на 01.01.2019 набули чинності зміни до Закону України Про регулювання містобудівної діяльності внесені Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів від 23.11.2018 №2628-VIII.

Зокрема частину 4 статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності доповнено пунктами 11-13, за приписами яких до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення (п.11); об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції) (п.13).

Як вбачається з акту готовності об`єктів до експлуатації від 05.03.2019, об`єкт будівництва Реконструкція Носівського цукрового заводу в частині будівництва комплексу сушки, зберігання та перевалки зерна потужністю 100 тисяч тонн у місті Носівка згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 належить до об`єктів з кодом 1271.3, а саме до будівель сільськогосподарського призначення для зберігання зерна.

Таким чином, на момент прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, так само як і на момент звернення до суду з даним позовом, у відповідача, як замовника будівництва, був відсутній обов`язок щодо участі у розвитку інфраструктури населеного пункту міста Носівка шляхом укладення договору про пайову участь замовника будівництва у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Носівка, та відповідно щодо сплати на його підставі до місцевого бюджету коштів пайової участі.

Відтак вимога про визнання укладеним договору № 3 від 20.11.2018 про пайову участь замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Носівка між позивачем, як органом місцевого самоврядування, та відповідачем, як замовником будівництва, не ґрунтується на вимогах прямої норми ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Твердження позивача про те, що набуття чинності змін до ч.4 ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності не звільняє відповідача від обов`язку укласти договір пайової участі у розвитку інфраструктури міста Носівка, оскільки правовідносини між ними виникли з моменту, коли відповідач ініціював укладення зазначеного правочину, - не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та спростовуються вищенаведеними висновками суду.

Також не ґрунтується на належних доказах і твердження позивача про протиправне ухилення відповідача від укладення спірного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста, оскільки факт направлення позивачем відповідачу проекту договору №3 від 20.11.2018 разом з розрахунком розміру пайової участі не доведено, так само як і правомірність визначеного умовами зазначеного правочину розміру пайової участі замовника будівництва, з огляду на відсутність чинного нормативно-правового акту органу місцевого самоврядування, яким встановлюється порядок визначення розміру коштів, що мають бути перераховані замовником будівництва до місцевого бюджету.

Крім того, наведений у ч.9 ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлений саме для добровільного виконання сторонами обов`язку щодо укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. У той час як подією, з якою пов`язується виникнення у замовника обов`язку укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та обов`язку сплатити кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, розмір якої визначається цим договором, є прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

З моменту прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію у органу місцевого самоврядування виникає право в примусовому порядку спонукати замовника будівництва до укладення зазначеного правочину та сплати останнім на його підставі кошти пайової участі. При цьому, якщо на момент здачі об`єкта будівництва в експлуатацію в силу Закону в замовника будівництва відсутній обов`язок укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та обов`язок сплати відповідні кошти, то в органу місцевого самоврядування відсутнє право вимагати від нього вчинення зазначених дій.

Таким чином, враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище обставин та положення ст.ст.75-79, 86 ГПК України, а також беручи до уваги відсутність у відповідача на момент здачі об`єкту будівництва в експлуатацію в силу п.11 та 13 ч.4 ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності обов`язку щодо укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права колегією суддів під час перегляду справи не встановлено.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи. Також відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог, відповідає законодавству та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати (судовий збір) на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.

Враховуючи вищевикладене та Керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Носівської міської ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.11.2019 у справі №927/838/19 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.11.2019 у справі №927/838/19 залишити без змін.

3.Судові витрати покласти на Носівську міську раду.

4. Матеріали справи №927/838/19 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 07.09.2020.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Є.Ю. Шаптала

А.І. Тищенко