Постанова

від 27.11.2019 по справі 908/55/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 908/55/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Волковицька Н.О., Краснов Є.В.,

за участю секретаря судового засідання - Шпорта В.О.

розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.03.2019 (головуючий суддя - Проскуряков К.В., судді: Мірошниченко М.В., Носівець В.В.) та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.09.2019 (головуючий суддя - Подобєд І.М., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Інзівської сільської ради Приморського району Запорізької області,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1. Кабінет Міністрів України, 2. Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, 3. Запорізька обласна державна адміністрація, 4. Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз",

про стягнення 11 395 878,98 грн.,

За участю представників сторін:

від позивача: Карачун Н.М. - адвокат,

від відповідача: не з`явився,

від третьої особи-1: не з`явився,

від третьої особи-2: не з`явився,

від третьої особи-3: не з`явився,

від третьої особи-4: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У січні 2017 року до Господарського суду Запорізької області звернулось Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) до Інзівської сільської ради Приморського району Запорізької області (далі - відповідач) з позовом про стягнення 11 395 878,98 грн., з яких: 5 488 327,74 грн. основного боргу, 5 427 097,63 грн. втрат від інфляції, 480 453,61 грн. 3 % річних.

1.2. Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків за Договором №2, укладеним 24.07.2012 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (компанія, позивач) та Інзівською сільською радою (замовник, відповідач) на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 №1001-р "Про добудову підвідних газопроводів" зі змінами та доповненнями, внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 № 1001-р (далі - Розпорядження).

1.3. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначав, що на підставі п.4 Розпорядження, розпорядження голови Запорізької ОДА № 309 від 02.07.2012, Інзівською сільською радою прийнято рішення № 2 від 12.07.2012 Про будівництво та передачу у державну власність на баланс ПАТ Запоріжгаз підводного газопроводу до села Інзівка Приморського району Запорізької області . Після цього рішення було укладеного Договір № 2 від 24.07.2012. Після будівництва та введення в експлуатацію газовод був переданий на баланс ПАТ Запоріжгаз на підставі договору № 01/13-ГВ від 02.08.2013. Відповідач звертався до Запорізької ОДА з листом № 185 від 15.10.2013 щодо включення до бюджетного запиту на 2014 рік коштів, які були отримані від позивача. 26.12.2013 відповідач отримав відповідь № 1/2957 про те, що Департаментом промисловості та розвитку інфраструктури Запорізької ОДА підготовлено запит до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України щодо отримання необхідного обсягу коштів з державного бюджету України у 2014 році для розрахунків з ПАТ НАК Нафтогаз України . Листом від 29.09.2014 № 226 відповідач повторно звертався до Запорізької ОДА з відповідним клопотанням. Проте відповіді не отримав. Крім того, відповідач зауважив, що кошти, надані позивачем, були отримані на спеціальний рахунок Інзівської сільської ради, невикористані кошти були повернуті.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.06.2017 позовні вимоги задоволено.

2.2. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.03.2019 у справі №908/55/17 заяву Інзівської сільської ради Приморського району Запорізької області від 21.02.2019 про перегляд рішення Господарського суду Запорізької області від 01.06.2017 у справі №908/55/17 за нововиявленими обставинами задоволено.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 01.06.2017 у справі №908/55/17 скасовано. В задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Державного бюджету України судовий збір за подання заяви про перегляд рішення Господарського суду Запорізької області від 01.06.2017 у справі №908/55/17 за нововиявленими обставинами у розмірі 256 407,27 грн.

2.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.09.2019 рішення Господарського суду Запорізької області від 28.03.2019 залишено без змін.

3. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

3.1. 11.10.2019 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Касаційного господарського суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.03.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.09.2019 у справі № 908/55/17.

3.2. Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2019 у справі № 908/55/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Случ О.В., Волковицька Н.О.

3.3. 30.10.2019 суддею Случем О.В. подано заяву про самовідвід у справі № 908/55/17.

3.4. Ухвалою Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 908/55/17 заяву судді Случа О. В. про самовідвід у справі № 908/55/17 задоволено.

3.5. Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2019 у справі № 908/55/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Волковицька Н.О., Краснов Є.В.

3.6. 31.10.2019 суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження по справі та призначення до розгляду на 27.11.2019, якою повідомлено учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги та визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 20.11.2019.

3.7. В судове засідання з`явився представник позивача, який просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати судові рішення, прийняти нове, яким в відмовити в задоволенні заяви відповідача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Представники інших учасників справи у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги.

4. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

4.1. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 28.03.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.09.2019 у справі №908/55/17, прийняти нове рішення, яким заяву Інзівської сільської ради Приморського району Запорізької області про перегляд рішення Господарського суду Запорізької області від 01.06.2017 по справі №908/55/17 за нововиявленими обставинами залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 01.06.2017 - без змін, судові витрати покласти на відповідача.

4.2. Позивач вказує, що Договір №2, укладений між сторонами даного спору , не містить положень, які ставлять обов`язок Замовника повернути кошти, отримані від Компанії на добудову об`єкта, який перебуває у комунальній власності, у залежність від бюджетних асигнувань.

4.3. Зазначає, що за своєю юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення, а аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 816/4947/14, від 13 лютого 2018 року у справі № 815/756/14.

4.4. Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими (аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06 березня 2018 року у справі № 2а-23903/09/1270 та від 03 квітня 2018 року у справі № 477/1012/14-а).

4.5. Обставини, що були встановлені судом у справі №908/1270/17 виникли після ухвалення судом рішення у справі №908/55/17.

За своєю правовою природою рішення у справі №908/1270/17, яке набрало законної сили 23.01.2019, є новою, але не нововиявленою обставиною, відтак, воно не є підставою для перегляду рішення Господарського суду Запорізької області від 01.06.2017 за нововиявленими обставинами в силу статті 320 ГПК України.

Наголошує, що обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової позовної вимоги або інших вимог на стадії виконання судового рішення, що узгоджується з правовою позицією, що міститься у постанові Верховного Суду від 04 лютого 2018 року у справі № 147/325/13-ц.

4.6. Суди не дослідили виконання договору №2 від 24.07.2012 в частині зобов`язання Інзівської сільської ради передати газопровід як цілісний об`єкт у державну власність (п.2.3.12 Договору).

4.7. 27.11.2019 від Філії "Центр метрології та газорозподільних систем" ПАТ "НАК "Нафтогаз України" отримано заяву-пояснення у справі щодо наявності кримінальних проваджень, в т.ч. щодо керівника відповідача, котрі в силу ч.2 ст.300 ГПК України не приймаються касаційним судом і не розглядаються.

5. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

5.1. Предметом даного судового перегляду є рішення від 28.03.2019 суду першої інстанції, залишене без змін постановою апеляційної інстанції від 04.09.2019, про задоволення заяви відповідача про перегляд рішення від 01.06.2017 у цій справі за нововиявленими обставинами шляхом скасування рішення про задоволення позову з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

5.2. Судами з`ясовано, що в основу прийнятого у справі рішення від 01.06.2017, котре набрало законної сили, були покладені встановлені обставини про те, що 24.07.2012 ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Компанія, позивач) та Інзівська сільська рада (Замовник, відповідач) на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 №1001-р "Про добудову підвідних газопроводів" зі змінами та доповненнями, внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 №1001-р (далі - Розпорядження) уклали Договір №2 (далі - Договір).

5.3. Відповідно до п. 1.1. Договору, Компанія відповідно до Розпорядження та на умовах цього договору, на підставі затвердженого рішенням правління Компанії "Переліку об`єктів газопостачання, у спорудженні яких бере фінансову участь Компанія" (далі - Перелік) та графіку фінансування спорудження об`єкта газопостачання (додаток 1), здійснює фінансування добудови об`єкта газопостачання: "Газифікація с. Інзівка Приморського району. І черга будівництва" (далі - Об`єкт), а Замовник зобов`язується здійснити добудову Об`єкта, введення його в експлуатацію згідно з діючим законодавством України і умовами договору, забезпечити передачу його, як цілісного об`єкта, у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на баланс спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації та повернути грошові кошти, отримані від Компанії на добудову Об`єкта.

Згідно з підпункту 2.1.1. Договору, Компанія, при наявності фінансової можливості зобов`язана здійснити фінансування добудови Об`єкта за рахунок власних коштів (не коштів державного бюджету) в обсягах, передбачених фінансовим планом Компанії на відповідний період, згідно з Додатком 1. Фінансування здійснюється шляхом банківських переказів грошових коштів на рахунок замовника або іншими способами, що не суперечать діючому законодавству.

За умовами Договору замовник зобов`язався, зокрема, своєчасно здійснити всі необхідні дії для отримання компенсації витрат на добудову Об`єкта газопостачання для забезпечення повернення Компанії в установлений даним договором термін суми грошових коштів, перерахованих нею на добудову Об`єкта газопостачання (підпункт 2.3.14. Договору); протягом року, наступного за роком введення Об`єкта в експлуатацію, повернути Компанії, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Компанії, суму грошових коштів, отриманих від Компанії на добудову Об`єкта (підпункт 2.3.15. Договору).

Відповідно до пункту 3.1. Договору, загальний обсяг фінансування за цим Договором (ціна Договору) складає 6062312,00 грн.

Згідно з п. 7.1. Договору, він вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення їх підписів печатками і діє до повного повернення Нафтогазу суми грошових коштів, перерахованих ним в якості фінансування добудови (будівництва) об`єкта згідно з договором.

5.4. Оскільки умовами укладеного між сторонами правочину надання Компанією власних коштів (не коштів державного бюджету) здійснювалось не у вигляді капітальних інвестицій, то надання таких коштів Компанією замовнику здійснювалось на поворотній основі.

5.5. На виконання своїх зобов`язань за Договором №2 від 24.07.2012 позивач 10.08.2012, 18.10.2012, 28.11.2012 перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 5562312,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №7170 від 10.08.2012, №9516 від 18.10.2012 та №10979 від 28.11.2012 (копії зазначених документів долучені до матеріалів справи).

5.6. 08.04.2013 відповідач повернув позивачеві невикористані грошові кошти в розмірі 42230,00 грн. та 11.04.2013 у розмірі 31754,26 грн., що підтверджується банківськими виписками за 08.04.2013 та 11.04.2013 (копія зазначеного документу долучена до матеріалів справи).

5.7. 02.02.2017 позивач направив на адресу відповідача супровідним листом №50/05-154 від 01.02.2017 Акт звірки взаєморозрахунків на суму 5488327,74 грн., що підтверджується матеріалами справи. Відповіді відповідач не надав.

5.8. Об`єкт побудовано та введено в експлуатацію, що підтверджується декларацією про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованою Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області 20.12.2012 за №ЗП 14212510547.

Таким чином, Договір в частині фінансування будівництва (з боку Компанії) та в частині побудови Об`єкта та введення його в експлуатацію виконано.

5.9. Враховуючи, що об`єкт введено в експлуатацію у 2012 році, суди про розгляді даного спору по суті заявлених вимог визнали, що відповідач зобов`язаний був виконати підпункт 2.3.15. Договору і повернути на рахунок Компанії грошові кошти, отримані на добудову Об`єкта в сумі 5488327,74 грн., в строк до 31.12.2013.

5.10. Проте відповідач зобов`язання в частині повернення Компанії суми грошових коштів у розмірі 5488327,74 грн. не виконав, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

5.11. Вказане рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 27.06.2017.

5.12. Отже однією з підстав для прийняття зазначеного рішення Господарського суду Запорізької області від 01.06.2017 у справі №908/55/17 став укладений між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Інзівською сільською радою Приморського району Запорізької області Договір №2 від 24.07.2012 про добудову об`єкта газопостачання "Газифікація с. Інзівка Приморського району, І черга будівництва на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 №1001-р "Про побудову підвідних газопроводів" із змінами та доповненнями, внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.09.2010 №1881-р.

5.13. Однак в подальшому за позовом Інзівської сільської ради Приморського району Запорізької області до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Кабінет Міністрів України, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" про визнання недійсним договору від 24.07.2012 №2 такі позовні вимоги задоволені частково та визнано недійсними пункт 1.1. та підпункт 2.3.15. пункту 2.3. Договору від 24.07.2012, укладеного між Публічним акціонерним товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Інзівською сільською радою Приморського району Запорізької області, а саме в частині зобов`язання замовника повернути кошти Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

5.14. Відтак заява відповідача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами обґрунтована посиланням на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 у справі №908/1270/17 за позовом Інзівської сільської ради Приморського району Запорізької області до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Кабінет Міністрів України, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" про визнання недійсним договору від 24.07.2012 №2 позов було задоволено частково та визнано недійсним пункт 1.1. та підпункт 2.3.15 пункту 2.3. Договору від 24.07.2012, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" і Інзівською сільською радою Приморського району Запорізької області, а саме в частині зобов`язання Замовника повернути кошти Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Обставини недійсності пунктів 1.1. та підпункту 2.3.15. пункту 2.3. Договору №2 від 24.07.2012 хоч і були встановлені пізніше, однак в силу положень статті 236 Цивільного кодексу України існували на час розгляду справи №908/55/17. Обставини щодо недійсності означених пунктів Договору №2 від 24.07.2012 в частині зобов`язання замовника повернути кошти Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" впливають на юридичну оцінку обставин, встановлених рішенням Господарського суду Запорізької області у справі №908/55/17. Такі обставини є істотними та спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення.

6. Короткий виклад мотивів судових рішень судів попередніх інстанцій

6.1. Задовольняючи вимоги відповідача за його заявою про перегляд за нововиявленими обставинами та скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 01.06.2017 у справі №908/55/17, місцевий господарський суд прийшов до висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що оскільки вказана нововиявлена обставина за своєю юридичною суттю є фактичними даними, які спростовують факт наявності обов`язку Інзівської сільської ради Приморського району Запорізької області повернути кошти ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", який було покладено в основу судового рішення у справі № 908/55/17, тому суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення заяви Інзівської сільської ради Приморського району Запорізької області від 21.02.2019 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Запорізької області від 01.06.2017 у справі №908/55/17 шляхом його скасування з прийняттям нового рішення про відмову у позові.

7. Позиція Верховного Суду

7.1. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК):

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням по новому обставин справи.

7.2. Відповідно до ч. 1 ст. 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами згідно з частиною 2 статті 320 ГПК є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Згідно з частиною 4 статті 320 ГПК не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

7.3. Вказаними процесуальними нормами не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі.

Отже, господарський суд переглядає судове рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

7.4. Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - Суд) процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя, як така, не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) за умови відсутності зловживання (пп. 27 - 28 рішення від 18.11.2004 у справі "Правєдная проти Росії" N69529/01 та п. 46 рішення від 06.12.2005 у справі "Попов проти Молдови" N 2). Однак, при цьому Суд наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, потрібно тлумачити в світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (рішення Суду у справі "Брумареску проти Румунії" від 28.10.1999). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (п.п. 51 - 52 рішення Суду у справі "Рябих проти Росії" від 24.06.2003; ухвала Суду щодо прийнятності заяви N 62608/00 "Агротехсервіс проти України"; п.п. 42-44 рішення Суду у справі "Желтяков проти України" від 09.06.2011).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пп. 27 - 34 рішення Суду у справі "Праведная проти Росії" від 18.11.2004).

7.5. Як з`ясовано судами, рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 у справі №908/1270/17, яке набрало законної сили з 23.01.2019 - дати прийняття постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2019 у справі №908/1270/17, якою це рішення залишено без змін, пункт 1.1. та підпункт 2.3.15 п. 2.3. Договору №2 від 24.07.2012 визнано недійсними з моменту вчинення зазначеного договору - 24.07.2012.

Відтак в силу положень статті 236 Цивільного кодексу України, частиною 1 якої унормовано, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення , такі обставини вже існували під час розгляду справи № 908/55/17 в Господарському суді Запорізької області по суті позовних вимог .

Між тим, як на момент укладення Договору №2 від 24.07.2012, так і під час його виконання обидві сторони виходили із того, що його умови не суперечать актам цивільного законодавства.

7.6. Разом з цим, в основу судового рішення, що переглядалося за нововиявленими обставинами, покладено встановлений судом при первісному розгляді цієї справи факт взяття відповідачем на себе зобов`язань по перерахуванню на користь позивача грошових коштів, які виникли внаслідок укладення та виконання сторонами Договору №2 від 24.07.2012, зміст яких викладений в пунктах 1.1. та підпункті 2.3.15. пункту 2.3. цього ж договору.

7.7. Відтак касаційний суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 у справі №908/1270/17, яким визнано недійсними п. 1.1 та підпункт 2.3.15 п. 2.3. Договору №2 від 24.07.2012, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Інзівською сільською радою Приморського району Запорізької області, в частині зобов`язання замовника повернути кошти ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", є нововиявленою обставиною в розумінні статті 320 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ця істотна для справи обставина існувала на час прийняття судом рішення у даній справі, не була встановлена судом та не могла бути відома Інзівській сільській раді Приморського району Запорізької області, яка звернулась з цією заявою, на час розгляду справи №908/55/17.

7.8. Статтею 11 ЦК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

7.9. З огляду на викладене визнаються правомірними висновки судів про відмову у позові з огляду на те, що зобов`язання відповідача, як замовника за Договором №2 від 24.07.2012, повернути позивачу грошові кошти з фінансування добудови означеного газопроводу є недійсним в силу приписів частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України з моменту вчинення правочину, що свідчить й про відсутність у позивача права вимагати стягнення з відповідача цих коштів в судовому порядку.

7.1 0. Аргументи, викладені в касаційній скарзі , про те, що Договір №2 не містить положень, які ставлять обов`язок Замовника повернути кошти, отримані від Компанії на добудову об`єкта, який перебуває у комунальній власності, у залежність від бюджетних асигнувань, відхиляються судом через те, що підстави визнання недійсними п. 1.1 та підпункту 2.3.15 п. 2.3. Договору №2 від 24.07.2012 саме у справі №908/1270/17 не є предметом даного касаційного перегляду.

7.11. Доводи позивача про те, що судами не досліджено виконання Договору №2 від 24.07.2012 в частині зобов`язання Інзівської сільської ради передати газопровід як цілісний об`єкт у державну власність, відхиляються касаційним судом через те, що не входять до кола доведення при розгляді питання щодо наявності підстав саме для стягнення коштів з відповідача, тобто, до предмету спору по даній справі.

7.12. Посилання скаржника на те, що за своєю правовою природою рішення у справі №908/1270/17, яке набрало законної сили 23.01.2019, є новою, але не нововиявленою обставиною відхиляється судом касаційної інстанції оскільки, виходячи з норм ст. 236 Цивільного кодексу України, ця обставина існувала на момент прийняття рішення Господарським судом Запорізької області від 01.06.2017, яке є предметом перегляду за заявою Інзівської сільської ради Приморського району Запорізької області, однак стала відомою після прийняття рішення в межах іншої справи №908/1270/17.

Вказане свідчить, що зазначена обставина містить всі складові для надання їй статусу нововиявленої: існування її на час розгляду справи; ця обставини не могла бути відома заявникові на час розгляду цієї справи; істотність цієї обставини для розгляду справи, тобто її врахування судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте.

Аналогічна правова позиція викладена і в п. 6.2.8 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 19/5009/1481/11 , а також у постанові Касаційного господарського суду від 13.03.19 у справі № 914/2427/16.

7.13. Крім викладеного, колегія суддів касаційного суду у даній справі, що переглядається, додатково приймає до уваги, що кінцеве рішення судів попередніх інстанцій про відмову у позові в даній справі повністю відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 12.10.2018 у справі №918/33/17 , відповідно до якої у цих правовідносинах сільська рада не є "замовником" у розумінні того поняття, що зустрічається у визначеннях окремих видів господарських зобов`язань, оскільки у цьому випадку сільська рада, на відміну від "замовника" у звичайному значенні, є лише учасником договору, зобов`язаним вчинити певні дії для отримання результату робіт та його подальшої передачі державі у власність. Розпорядженням Кабінету Міністрів України на сільську раду покладено лише функції організатора (оператора) будівництва газопроводу за рахунок виділених їй державних коштів. Вигодонабувачем за договорами про добудову (будівництво) підвідних газопроводів є Держава. Саме Державі ці газопроводи передаються у власність. Сільська рада не є власником газопроводу, не експлуатує зазначений об`єкт, прибутків від транспортування газу газопроводом не отримує. Отже, Держава в особі Кабінету Міністрів України, декларуючи свій обов`язок з добудови (будівництва) підвідних газопроводів у сільській місцевості, здійснювала його реалізацію, що знайшло свій вияв у виданому Кабінетом Міністрів України розпорядженні, на підставі якого було укладено договір між позивачем та відповідачем у справі.

8. Висновки Верховного Суду

8.1. Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."

Згідно з ч.1 ст.309 зазначеного Кодексу:

"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

8.2. На підставі викладеного, суд доходить висновку, що касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" необхідно залишити без задоволення, а судові рішення залишити без змін.

8.3. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.03.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.09.2019 залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.09.2019 та рішення Господарського суду Запорізької області від 28.03.2019 у справі №908/55/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Н. Волковицька

Є. Краснов