Постанова

від 02.12.2019 по справі 908/1309/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 908/1309/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Дроботової Т. Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.08.2019 (судді: Дармін М. О., Березкіна О. В., Кузнецова І.Л.)

та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15.07.2019 (суддя Мірошниченко М. В.)

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Вільнянськ"

до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області

про поновлення договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог та заяви про забезпечення позову

1.1. У травні 2019 року Сільськогосподарський виробничий кооператив "Вільнянськ" (далі - СВК "Вільнянськ") звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі ? ГУ Держгеокадастру) про поновлення на той самий строк і на тих самих умовах шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі від 03.02.2009, який зареєстровано Запорізькою регіональною філією Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" із здійсненням у Державному реєстрі земель запису від 26.02.2009 за №040926000016.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області (орендодавець), права якого відповідно до положень законодавства на даний час належать ГУ Держгеокадастру, та СВК "Вільнянськ" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки від 03.02.2009 строком на десять років.

Позивач зазначає, що виконував всі умови договору оренди вчасно та з дотриманням вимог законодавства. Звернувшись до відповідача із заявою про поновлення дії договору на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі" отримав безпідставну відмову у поновленні договору.

1.3. 11.07.2019 СВК "Вільнянськ" звернувся до Господарського суду Запорізької області із заявою про забезпечення позову шляхом заборони ГУ Держгеокадастру до моменту прийняття остаточного рішення у цій справі, вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 33,0507 га, кадастровий номер: 2321585000:01:003:0033, а саме:

- включати земельну ділянку до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на неї на конкурентних засадах (земельних торгах);

- вносити до Державного земельного кадастру будь-яку інформацію щодо поділу чи об`єднання земельної ділянки;

- видавати будь-які накази організаційно-розпорядчого характеру щодо спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

1.4. В обґрунтування необхідності вжиття заходів до забезпечення позову СВК "Вільнянськ" зазначає, що предметом позову у даній справі є вимога про поновлення договору оренди землі від 03.02.2009 щодо земельної ділянки площею 33,0507 га, кадастровий номер земельної ділянки: 2321585000:01:003:0033. Станом на день подання позову інформація про зареєстроване речове право оренди позивача на вказану земельну ділянку була наявна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, проте станом на 10.07.2019 інформація про право оренди позивача вже виключена з реєстру.

На думку заявника, існують об`єктивні підстави вважати, що відповідач вчинить дії, направлені на здійснення поділу земельної ділянки у порядку, передбаченому статтею 56 Закону України "Про землеустрій", яка визначає вид та склад технічної документації із землеустрою щодо поділу чи об`єднання земельних ділянок (чим змінить предмет договору шляхом скасування існуючого кадастрового номеру та присвоєння нових таких номерів) та в подальшому здійснить їх передачу у власність (як розпорядник) іншим, визначеним ним самостійно особам, без урахування цього судового спору, що, у свою чергу, унеможливить прийняття судом рішення про задоволення позову.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.07.2019 задоволено заяву СВК "Вільнянськ" про вжиття заходів забезпечення позову.

Заборонено ГУ Держгеокадастру до набрання законної сили судовим рішенням у справі №908/1288/19 вчиняти щодо земельної ділянки площею 33,0507 га, кадастровий номер 2321585000:01:003:0033 такі дії:

- включати земельну ділянку до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на неї на конкурентних засадах (земельних торгах);

- вносити до Державного земельного кадастру будь-яку інформацію щодо поділу чи об`єднання земельної ділянки;

- видавати будь-які накази організаційно-розпорядчого характеру щодо земельної ділянки.

2.2. Аргументуючи ухвалу, місцевий господарський суд зазначив, що ГУ Держгеокадастру є розпорядником спірної земельної ділянки і має повноваження, за відсутності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-яких обмежень щодо використання спірної земельної ділянки, розпоряджатися нею, що, у свою чергу, призведе до неможливості реалізації позивачем права на оренду земельної ділянки у разі задоволення судом позову про поновлення договору оренди землі.

2.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.08.2019 змінено ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15.07.2019 в частині задоволення вимог про заборону ГУ Держгеокадастру до моменту прийняття остаточного рішення у справі №904/1309/19 видавати будь-які накази організаційно-розпорядчого характеру щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 33,0507 га кадастровий номер: 2321583000:01:003:0033.

Частково задоволено заяву СВК "Вільнянськ" про вжиття заходів забезпечення позову.

Заборонено ГУ Держгеокадастру до моменту прийняття остаточного рішення у справі №904/1309/19 вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 33,0507 га кадастровий номер: 2321583000:01:003:0033, яка знаходиться на території Максимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, а саме:

- включати земельну ділянку до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на неї на конкурентних засадах (земельних торгах);

- вносити до Державного земельного кадастру будь-яку інформацію щодо поділу чи об`єднання земельної ділянки.

Відмовлено у задоволенні іншої частини заяви.

В іншій частині ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15.07.2019 у справі №908/1309/19 за наслідками розгляду заяви про забезпечення позову залишено без змін.

2.4. Постанову апеляційного господарського суду мотивовано тим, що вимоги заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу видавати будь-які накази організаційно-розпорядчого характеру щодо спірної земельної ділянки апеляційний суд вважає такими, що не відповідають предмету спору і способу захисту свого права, який обраний позивачем, оскільки в межах своїх повноважень Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області має право видавати накази організаційно-розпорядчого характеру.

Оскільки позивач у своїй заяві не конкретизує, які саме накази щодо спірної земельної ділянки суд повинен заборонити видавати відповідачу, такі накази можуть не відноситись до предмету спору у цій справі.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі ГУ Держгеокадастру просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.08.2019 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15.07.2019 і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

3.2. Скаржник зазначає, що сторонами не була досягнута домовленість щодо істотних умов договору, тому переважне право орендаря на поновлення договору оренди землі припинилось. У зв`язку із закінченням строку дії договору оренди земельної ділянки інформація про право оренди позивача виключена з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

На думку заявника, заявляючи клопотання про забезпечення позову, позивач не довів необхідність вжиття відповідних заходів з урахуванням приписів статті 136 Господарського процесуального кодексу України. Обґрунтування позивача базуються виключно на припущеннях, не доводяться належними та допустимими доказами, а тому у суду були відсутні законні підстави для ухвалення судового рішення про забезпечення позову у спосіб, заявлений позивачем.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу СВК "Вільнянськ" просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, наголошуючи на правомірності висновку господарського суду і безпідставності доводів, викладених у касаційній скарзі.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали оскарження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що предметом позову у цій справі є вимога про визнання поновленим договору оренди землі від 03.02.2009, укладеного між СВК "Вільнянськ" та Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області, який зареєстрований Запорізькою регіональною філією Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26.02.2009 №040926000016, на той самий строк і на тих самих умовах шляхом укладення додаткової угоди у редакції позивача. Предметом цього договору оренди є земельна ділянка площею 33,0507 га, кадастровий номер земельної ділянки: 2321585000:01:003:0033.

4.3. Реєстрація права оренди на підставі зазначеного договору підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.11.2018 №146171508.

4.4. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 10.07.2019 у державному реєстрі відсутня інформація про речове право оренди СВК "Вільнянськ".

4.5. Підставою для скасування запису про право оренди став лист ГУ Держгеокадастру від 16.04.2019 №32-8-0.1-1963/2-19, в якому повідомлено суб`єкта реєстрації прав про припинення спірного договору оренди землі у зв`язку із закінченням його строку.

4.6. Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

4.7. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

4.8. Відповідно до частини 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

4.9. Співмірність заходів до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

4.10. При цьому, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має також оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

4.11. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

4.12. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

4.13. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

4.14. Оскільки у цій справі позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню. У цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

4.15. Таким чином, у немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

4.16. Суди попередніх інстанцій установили, що ГУ Держгеокадастру є розпорядником спірної земельної ділянки і має повноваження, за відсутності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-яких обмежень щодо використання спірної земельної ділянки, розпоряджатися нею, що, у свою чергу, призведе до неможливості реалізації позивачем права на оренду земельної ділянки у разі задоволення судом позову про поновлення договору оренди землі.

4.17. Незважаючи на наявність спору в суді щодо земельної ділянки, якою позивач має намір користуватися у подальшому, ГУ Держгеокадастру вчинило дії щодо скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди та відмовою у його поновленні.

4.18. Беручи до уваги встановлені судами обставини, ураховуючи реєстраційні дії про припинення прав на спірну земельну ділянку, суди дійшли обґрунтованого висновку, що продаж, поділ чи об`єднання земельної ділянки призведе до припинення цієї земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, а відтак унеможливить ефективний спосіб захисту у даній справі.

4.19. При цьому, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційного господарського суду про те, що вимоги заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу видавати будь-які накази організаційно-розпорядчого характеру щодо спірної земельної ділянки не відповідають предмету спору і способу захисту прав позивача, оскільки в межах своїх повноважень ГУ Держгеокадастру має право видавати накази організаційно-розпорядчого характеру.

4.20. Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондують з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Зазначеними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

4.21. Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу здійснювати певні дії, спрямовані на розпорядження (передачу у власність, користування чи інше речове право) спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення, у випадку прийняття рішення на користь позивача, не забезпечить реального захисту його прав на оренду земельної ділянки.

4.22. Крім того, суди вірно зазначили, що заходи забезпечення позову, застосовані оскаржуваною ухвалою, є розумними, обґрунтованими та адекватними, спрямованими на реальне виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів і ускладнень ефективного захисту або поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, у випадку задоволення позову.

4.23. Наведеним спростовуються доводи скаржника щодо недоведеності обставин, з якими пов`язаний обраний заявником спосіб забезпечення позову.

4.24. Інші доводи, викладені у касаційній скарзі, є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, отже вже були предметом дослідження та оцінки судом апеляційної інстанції і зводяться до переоцінки доказів та установлених обставин справи, що не входить до повноважень Верховного Суду, передбачених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.

4.25. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли законного та обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ГУ Держгеокадастру вчиняти певні дії щодо спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення до прийняття рішення у цій справі, що у той же час, не призводить до порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних законом інтересів відповідача, у зв`язку з чим підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.3. Згідно з частою першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.08.2019 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15.07.2019 у справі №908/1309/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Н. О. Багай

Т. Б. Дроботова