Постанова

від 25.11.2019 по справі 738/387/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

25 листопада 2019 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 738/387/19

Головуючий у першій інстанції - Волошина Н. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1338/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД в складі:

головуючого судді - Губар В.С.,

суддів - Вінгаль В.М., Кузюри Л.В.,

із секретарем судового засідання - Шапко В.М.

Позивач - ОСОБА_1

Відповідачі - Менська міська рада Менського району Чернігівської області, Менський опорний заклад середньої освіти І-ІІІ ступенів ім. Т.Г. Шевченка, відділ освіти Менської міської ради Менського району Чернігівської області

Третя особа - ОСОБА_2

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (із повідомленням учасників справи) у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Менського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів ім. Т.Г. Шевченка на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 09 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Менської міської ради Менського району Чернігівської області, Менського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів ім. Т.Г.Шевченка, відділу освіти Менської міської ради Менського району Чернігівської області; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я,

місце ухвалення судового рішення - м. Мена Чернігівської області

дата складання повного тексту судового рішення - 19 серпня 2018 року

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, після уточнення якого просив стягнути з Менської міської ради на свою користь завдану йому матеріальну шкоду в сумі 22 846,63 грн. та моральну шкоду в сумі 200 000 грн., яку позивач отримав внаслідок заподіяного ушкодження здоров`я синові позивача - малолітньому ОСОБА_3 , яке мало місце 06.09.2016 року під час навчального процесу в Менському опорному закладі заальної середньої освіти І-ІІІ ступенів ім. Т.Г. Шевченка (т.1 а.с.142-143).

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 06 вересня 2016 року о 10 годині 10 хвилин його син ОСОБА_3 під час перерви у школі випадково зачепився за ученицю школи та впав на підлогу, внаслідок чого отримав тяжку травму ноги з діагнозом Закритий патологічний підвертальний перелом лівої ноги стегнової кістки зі зміщенням. Солітарна киста лівої стегнової кістки .

Позивач посилається, що після отриманої травми його син тривалий час лікувався в Чернігівській ОДКЛ з 06 по 19 вересня 2016 року. З 19 вересня по 06 жовтня 2016 року та з 13 березня по 26 березня 2018 року проходив курс лікування в Інституті травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України. Дитина двічи прооперована та вставлені імплантанти. Після двох років лікування син кульгає на ліву ногу, яка стала коротшою від правої.

Вказує, що у зв`язку з нещасним випадком адміністрацією навчального закладу був складений акт № 4 за формою Н - Н , яким засвідчено, що нещасний випадок мав місце 06 вересня 2016 року о 10-10 годині. Причиною, що призвела до нещасного випадку, вказано що дитина перечепилася за ученицю. Також вказано, що вчителька ОСОБА_2 порушила законодавство та нормативні акти в частині недотримання посадової інструкції чергового вчителя.

ОСОБА_1 зазначає, що по даному факту Менським відділом поліції проводилась перевірка. Згідно з висновком від 28 вересня 2016 року перевірка була припинена у зв`язку з відсутністю ознак адміністративного та кримінального правопорушення.

Як стверджує позивач, він є пенсіонером, а під час лікування сина ним були витрачені значні кошти на придбання медикаментів, продуктів харчування, на переїзди тощо. Наявних у позивача коштів було недостатньо, а тому необхідні гроші він був змушений позичати.

На думку позивача, на підставів ст.ст. 1172, 1199 ЦПК України, відповідальність за отриману сином травму у школі несе безпосереднього навчальний заклад, а за матеріальну та моральну шкоду - власник даного навчального закладу Менська об`єднана територіальна громада.

Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 09 серпня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Менського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів ім. Т.Г.Шевченка на користь ОСОБА_1 20271 грн. 20 коп. матеріальної шкоди та 200 000 грн. моральної шкоди та 4250,12 грн. судових витрат на правничу допомогу та витрат у сумі 2544,23 грн., пов`язаних із явкою до суду представника позивача.

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Менської міської ради Менського району Чернігівської області, відділу освіти Менської міської ради Менського району Чернігівської області про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я - відмовлено.

В апеляційній скарзі директор Менського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів ім. Т.Г.Шевченка Дмитренко В.П. просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким вімовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального права.

Апелянт вважає, що до спірних правовідносин положення ст.ст. 1166, 1167, 1172, 1199 ЦК України не застосовуються, оскільки відсутній склад юридичної відповідальності у зв`язку з наявністю власної необережності через нехтування та порушення правил поведінки Нетребою Тимофієм. Наполягає, що вина закладу освіти та педагогічних працівників відсутня.

На думку апелянта, позивачем не доведена наявність моральної шкоди. Визначений позивачем розмір моральної шкоди 200000 грн. не відповідає загальним принципам справедливості, є завищеним та надмірним тягарем для закладу освіти у зв`язку з тим, що бюджетом школи не передбачені кошти поза межами статей витрат.

Посилається, що судом не взято до уваги принцип компенсаційності відшкодування збитків, який виходить з неприпустимості збагачення потерпілої сторони та викладений в ухвалі Верховного Суду України від 21.09.2011 року у справі № 6-20589св10.

Наголошує, що відповідно до ст. 103 ЦПК України клопотання про призначення психологічної експертизи для встановлення розміру завданої моральної шкод позивачем не заявлялось.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити без задоволення апеляційну скаргу Менського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів ім. Т.Г. Шевченка, а законне і обгрунтоване рішення суду першої інстанції - без змін.

У встановлений апеляційним судом строк іншими учасниками справи відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали цивільної справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Згідно із ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиню 4 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходи з того, що вина як підстава покладення відповідальності за заподіяну матеріальну та моральну шкоду відповідно до ст.ст. 1166,1167 ЦК України доведена і підтверджена досліджении судом доказами.

За висновком суду, згідно до вимог Положення про організацію роботи з охорони праці та безпеки життєдіяльності учасників освітнього процесу в установах і закладах освіти, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 01.08.2001 року № 563, та посадової інструкції чергового вчителя, відповідальність за життя і здоров`я учнів під час їх перебування у стінах школи несе освітня установа.

Перевіряючи аргументи скарги, апеляційний суд враховує наступне.

Згідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі.

Судом встановлено, що 06 вересня 2016 року о 10 годині 10 хвилин в приміщенні початкової школи Менського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів ім. Т.Г.Шевченка під час перерви стався нещасний випадок з учнем 2-А класу ОСОБА_3 , який отримав тілесні ушкодження.

З виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого Чернігівської обласної дитячої клінічної лікарні від 19.09.2016 року убачається, що ОСОБА_3 встановлено діагноз - Закритий патологічний підвертальний перелом лівої стегнової кістки зі зміщенням. Солітарна киста лівої стегнової кістки (а.с. 57).

Зазначений діагноз також підтверджується і випискою з історії хвороби стаціонарного хворого ДУ Інститут травматології та ортопедії НАМН України від 30 вересня 2016 року (а.с. 10).

Зазначені обставини в апеляційному суді ніхто не спростовував і не заперечував.

06 вересня 2016 року адміністрацією Менського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ Ступенів ім. Т.Г. Шевченка складений Акт форми Н-Н про нещасний випадок, що стався з учнем (а.с. 7-8).

В Акті вказано, що нещасний випадок стався о 10 годині 10 хвилин, коли під час перерви, ОСОБА_3 біг коридором, перечепився за ученицю та впав. Причиною нещасного випадку зазначено недотримання учнем правил поведінки. Вказано, що вчитель Менської ЗОШ І-ІІІ ступенів ім. Т.Г. Шевченка - ОСОБА_2 не виконала вимоги нормативних актів з охорони праці та порушила вимоги посадової інструкції чергового вчителя.

Вихователь ОСОБА_2 надала письмові пояснення директору школи щодо нещасного випадку, який стався 06 вересня 2016 року (а.с. 199).

Наказом відділу освіти Менської районної держвної адміністрації Чернігівської області № 227 від 26 вересня 2016 року у зв`язку з травмуванням 06 вересня 2016 року учня Менської ЗОШ І-ІІІ ступенів ім. Т.Г. Шевченка 06 вересня 2016 року, вчителю Менської ЗОШ І-ІІІ ступенів ім. Т.Г. Шевченка ОСОБА_2 оголошено догану згідно зі ст. 147 КЗпП України за неналежне виконання своїх посадових обов`язків, недотримання інструкції чергового вчителя, (а.с. 215).

Акт про нещасний випадок та наказ про накладення дисциплінарного стягнення ОСОБА_2 не оскажувались та є чинними.

Відтак, факт наявності вини у зв`язку з неналежним виконанням посадових обов`язків вихователя у зв`язку з чим стався нещасний випадок є встановленим відповідно до приписів Положення про порядок розслідування нещасних випадків, що сталися під час навчально-виховного процесу в навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України 31.08.2001 року № 616, Положення про організацію роботи з охорони праці та безпеки життєдіяльності учасників освітнього процесу в установах і закладах освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 01.08.2001 року № 563, Інструкції з охорони праці № 89 для чергового педагогічного працівника, затвердженої директором Менської ЗОШ І-ІІІ ступенів ім. Т.Г. Шевченка ОСОБА_6 15 січня 2016 року.

Зазначені обставини в апеляційному суді сторони не спростовували і не заперечували.

Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено, що позивачем ОСОБА_1 понесені матеріаліні збитки на лікування та реабілітацію сина, що підтверджується наданими чеками, рахунками на придбання ліків, інших лікарських засобів - речей, що необхідні були для догляду та обслуговування ОСОБА_3 у лікарні, продуктів харчування на загальну суму 22846,63 гривень, а також копії документів - виписки з історії стаціонарного хворого № медичної карти: 539326, консультативні довідки із зазначенням діагнозу.

Відповідно до індивідуальних програм реабілітації інваліда №31 від 08 грудня 2016 року та №223/51 від 26 грудня 2018 року ОСОБА_3 рекомендовано раціональне харчування (а.с. 69).

Апеляційний суд враховує наступне.

Відповідно до положень ст.ст. 1166, 1167 ЦК України для покладення відповідальності на заподіювача майнової та моральної шкоди, необхідна сукупність таких обов`язкових умов: наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою; вина в заподіянні шкоди.

Положеннями статті 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до статті 1199 ЦК України у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я неповнолітньої особи фізична або юридична особа, яка завдала цієї шкоди, зобов`язана відшкодувати витрати на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відшкодування ОСОБА_1 матеріальної шкоди у звязку з понесеними витратами на лікування, реабілітацію та посилене харчування дитини, що документально підтверджені та не спрстовані належними і допустимим документальними доказами відповідачами.

Проте, апеляційний суд не може погодитись з висновком суду першої інстанції в частині стягнутої моральної шкоди, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особ неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодуваня враховуються вимоги розумності і справедливості.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоровя потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення моральної шкоди на свою користь у зв`язку з подіями, які стались 06 вресня 2016 року з його сином ОСОБА_3 .

Проте, як встановлено апеляційним судом та підтверджуться матеріалами справи, вимоги про відшкодування моральної шкоди в інтересах та на користь його малолітнього сина ОСОБА_3 позивачем не заявляись і з таким позовом ОСОБА_1 до суду не звертався. Зазначені обставини в апеляційному суді представник ОСОБА_1 не спростовував і не заперечував та підтвердив, що позов заявлений саме у зв`язку з тим, що моральна шкода спричинена позивачеві внаслідок, того що позивач вкарай важко переймався стражданнями, які переніс його син Тимофій внаслідок травми.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при винесенні рішення зазначені обставини не врахував та дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині відшкодування на його, ОСОБА_1 , користь, моральної шкоди в повному обсязі.

Ураховуючи характер, тривалість, обсяг та глибину страждань позивача у зв`язку з травмуванням його малолітнього сина, подальшої його реабілітації, ураховуючи наслідки порушення нормального життєвого укладу його сина, погіршення психоемоційного стану дитини, неможливість відновлення попереднього стану, апеляційний суд приходить до висновку, що позивач, як батько, дійсно переніс глибокі душевні страждання.

Безсумнівно, що отримана сином позивача травма не могла не викликати сильний психологічний та емоційний стрес у позивача, зважаючи на тяжкість і складність травми дитини, яка вже має негативні наслідки для подальшого життя хлопчика, якому встановлена інвалідність до 18 років.

Отже, ураховуючи ступінь вини відповідача, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність стягнення з освітнього закладу на користь позивача морального відшкодування у зв`язку із завданим його сину каліцтвом.

Зазначені обставини, які є суттєвими при вирішенні цієї справи, залишились поза увагою суду першої інстанції і їм не було надано належної оцінки, що призвело до помилкового вирішення справи.

З огляду на сукупність обставин та наявних у справі доказів та, виходячи із засад виваженості, розумності і справедливості, апеляційний суд приходить до переконання, що з Менського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів ім. Т.Г. Шевченка на користь ОСОБА_1 підлягає відшкодуванню моральна кода у розмірі 20000 грн. В задоволенні решти позову ОСОБА_1 до Менського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів ім. Т.Г. Шевченка про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

Зазначені обставини згідно пунктів 1, 2, 4 частини 1 статті 376 ЦК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди з ухваленням у цій частині нового рішення по суті спору.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Менського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів ім. Т.Г. Шевченка задовольнити частково.

Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 09 серпня 2019 року в частині моральної шкоди - скасувати.

Стягнути з Менського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів ім. Т.Г. Шевченка на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди 20000 грн. У задоволенні решти позову ОСОБА_1 до Менського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів ім. Т.Г. Шевченка про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Судді: