Рішення

від 26.11.2019 по справі 524/725/19

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 524/725/19

Провадження №2/524/1280/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2019 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:

головуючого судді - Предоляк О.С.,

при секретарі судового засідання - Бондаренко Н.О.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1 , відповідача - ОСОБА_2 , її представника - ОСОБА_3 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчуці цивільну справу за позовом Кременчуцької міської ради Полтавської області до ОСОБА_2 про відшкодування збитків ,

В С Т А Н О В И В:

Кременчуцька міська рада Полтавської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 36 212,94 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 30.09.2016 по 31.12.2018 року відповідач користувався земельною ділянкою площею 1141 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , проте плату за користування такою ділянкою у встановленому порядку не вносив, чим завдав позивачу збитків на суму 39344,36 грн.

Ухвалою суду від 06.03.2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

11.07.2019 року відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на позов. Зазначає, що 23.06.2017 року з метою оформлення права оренди на земельну ділянку по АДРЕСА_2 під об`єктом нерухомості, нею особисто, через ЦНАП, подано заяву про видачу дозвільного рішення на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки. Рішення Кременчуцької міської ради від 21.12.2017 року не набрало необхідної кількості голосів. В управлінні земельних ресурсів повідомили, що завдано збитки у розмірі 91602 грн., а тому земельна ділянка в оренду передаватись не буде. ЇЇ аргументи щодо сплати за землю юридичною особою до уваги не взяли. Особисто нею жодних винних чи протиправних дій щодо ухилення та не укладання з розпорядником землі договору не вчинялось. Вважає, що відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства про відшкодування збитків власникам земельних ділянок, оскільки відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власникам доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними. За усним погодженням, до моменту укладення і підписання договору оренди землі, за земельну ділянку продовжило сплачувати податок на землю Приватне підприємство міжгосподарська пересувна механізована шляхобудівельна колона, яке до цього здійснювало на підставі угоди вказані платежі. Плата за землю проведена в повному обсязі, заборгованість відсутня. Кошти зі сплати земельного податку за земельну ділянку зараховані до місцевого бюджету, власником землі - Кременчуцькою міською радою не повертались і є прийнятими. Просить відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача Кременчуцької міської ради Полтавської області Нетеса А.І. позовні вимоги підтримує, просить задовольнити з підстав викладених у відзиві.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 просять відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві. Наполягають, що відсутня заборгованість щодо плати за землю.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв`язку, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяв по суті, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 з 29.09.2016 року є власником нежитлових будівель та споруд, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 і в цілому складається з: адміністративної будівлі літ. А,А1 площею 396,2 кв.м; будівлі гуртожитку літ. Б.Б1 , площею 194,4 кв.м.; будівлі котельні літ. Г площею 103,3 кв.м.; будівлі газової котельні літ. Е площею 14,8 кв.м.; будівлі побутового корпусу літ. Ж площею 129,2 кв.м.; будівлі майстерні літ. М.М1,М2 площею 246,5 кв.м., що зареєстровано в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 3078221 згідно Витягу реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації , 25.07.2007 за № 15365866 розташовані на землях комунальної власності, кадастрові номери 5310436100:05:001:0326 та 5310436100:05:001:0055, що підтверджується договором дарування нежитлових будівель та споруд від 29.09.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Григоренко Г.І., реєстровий за № 724.

23.06.2017 ОСОБА_2 звернулася до Кременчуцької міської ради Полтавської області з заявою про видачу рішення про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо становлення (відновлення) меж земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель та споруд за адресою АДРЕСА_2 .

Спір у справі виник у зв`язку з користуванням відповідачем спірною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та без сплати орендної плати, у зв`язку з чим позивач вказує на необхідність відшкодування відповідачем збитків у розмірі 36212,94 грн.

Так, у період з 30.09.2016 по 31.12.2018 року відповідач використовувала земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату за договором не сплачувала, хоча земельна ділянка використовувалась для розміщення об`єкту нерухомого майна, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Полтавської області доходу від орендної плати за землю, який остання отримала б у разі оформлення відповідачем згідно вимог ст.ст. 125 , 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Фактично розмір доходу, розрахований Кременчуцькою міською радою Полтавської області, як розмір плати за користування безпідставно набутим майном (земельною ділянкою комунальної форми власності без оформлення правовстановлюючих документів) у виді орендної плати за землю з 30.09.2016 року по 31.12.2018 року та заборгованість становить 36 212,94 грн. (розрахунок міститься в позовній заяві)

Саме цю суму не отримав позивач, але міг би отримати в разі укладення між ним і відповідачем договору оренди.

Заявлена Кременчуцькою міською радою Полтавської області сума є сумою несплаченої відповідачем орендної плати за використання земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, без укладення договору оренди за період із 30.09.2016 року по 31.12.2018 року, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду саме відповідачу, чим Кременчуцькій міській раді Полтавської області завдано збитки у виді неодержаної орендної плати за землю.

Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.

За змістом статей 122 , 123 , 124 Земельного кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями частини першої статті 21 Закону України Про оренду землі визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Як встановлено судом, відповідач є власником власником нежитлових будіель та споруд, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ,

проте матеріали справи не містять доказів оформлення відповідачем права користування такою земельною ділянкою.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про порушення ОСОБА_2 наведених норм законодавства, з огляду на неоформлення нею права користування земельною ділянкою.

У позовній заяві Кременчуцька міська рада Полтавської області зазначає, що оскільки саме на землекористувача покладається обов`язок вчинення певних дій, спрямованих на оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, то невиконання вказаного обов`язку є підставою для стягнення з землекористувача збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаної плати за землю).

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною другою статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України . Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України ).

Водночас предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України .

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені, без належних на те правових підстав.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України .

Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України ). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини першої статті 141 цього Кодексу).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди. При цьому згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Отже, за змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права, проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства про відшкодування шкоди (збитків), оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14, від 14.01.2019 у справі №912/1188/17.

Водночас, збитки за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та безпідставно набуте майно мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання. Втім на відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, а саме таких складових як: шкода, протиправна поведінка її заподіювача, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, а також вина, для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Судом встановлено, що відповідач, як власник об`єкта нерухомого майна, користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений, за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування цією земельною ділянкою, не сплачуючи орендну плату.

Отже, відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тобто орендну плату, тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України .

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає правомірним нарахування позивачем до стягнення з відповідача плати за фактичне користування земельною ділянкою у період з 30.09.2016 по 31.12.2018 у розмірі 36212,94 грн.

При розрахунку суми збитків, завданих Кременчуцькій міській раді, враховувалась нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на рік нарахування, площа земельної ділянки, площа приміщень, належних відповідачу на праві власності, ставка орендної плати відповідно до рішення Кременчуцької міської ради, понижуючий коефіцієнт до нормативної грошової оцінки землі (відповідні документи наявні в матеріалах справи).

Суд зазначає, що хоча позивачем помилково застосовано до спірних правовідносин норми, які регулюють стягнення збитків у вигляді неодержаної орендної плати за земельні ділянки у вказані періоди, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 36212,94 грн., як безпідставно отриманого та збережного майна (безпідставно збережених коштів).

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач не надав суду контрозрахунку та не довів, що нарахування коштів у сумі 36212,94 грн. проведено позивачем невірно.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву не приймаються судом до уваги, оскільки у відповідності до вимог чинного законодавства, саме відповідач повинен здійснювати плату за користування землею у вигляді орендної плати, на нього покладено обов`язок щодо оформлення відповідних документів для належного користування земельною ділянкою, а тому заперечення відповідача є безпідставними та необґрунтованими.

Договір укладений 01.10.2016 року між ОСОБА_2 та Приватним підприємством міжгосподарська пересувна механізована шляхобудівельна колона та сплата земельного податку вказаним підприємством не є належним доказом сплати ОСОБА_2 орендної плати за користування земельною ділянкою.

За таких обставин, позовні вимоги Кременчуцької міської ради Полтавської області про стягнення з відповідача коштів за фактичне користування земельною ділянкою у розмірі 36212,94 грн. підлягають до задоволення з вищевказаних підстав.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також необхідно стягнути судові витрати, які складають з судового збору в сумі 1921 грн.

Керуючись ст.ст. 10 , 12 , 81 , 141 , 258 , 259 , 263 265 , 280-284 ЦПК України , суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Кременчуцької міської ради Полтавської області до ОСОБА_2 про відшкодування збитків- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , рнокпп НОМЕР_1 на користь Кременчуцької міської ради Полтавської області (39600, Полтавська обл., м. Кременчук, площа Перемоги, 2; код ЄДРПОУ 24388300) грошові кошти за фактичне користування земельною ділянкою у розмірі 36212 (тридцять шість тисяч двісті дванадцять) грн. 94 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.С. Предоляк