Рішення

від 24.11.2019 по справі 202/5788/19

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/5788/19

Провадження № 2-о/202/154/2019

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25 листопада 2019 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Нечепуренко А.Ю.,

представника заявника - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація, про встановлення факту, що має юридичне значення,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_2 21 серпня 2019 року звернулася до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме юридичного факту загибелі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при виконанні обов`язку військової служби 29.08.2014 року в с. Новокатеринівка Старобешівського району Донецької області України внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 серпня 2019 року головуючим у справі визначено суддю Слюсар Л.П., ухвалою якої від 16 вересня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку окремого провадження.

В обґрунтування заяви заявник вказав, що її син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 №60 від 13.05.2014 року був призваний по частковій мобілізації згідно з Указом Президента України від 06.05.2014 року №454/2014 та проходив дійсну військову службу в зоні бойових дій на сході України. В період з 23.06.2014 року по 29.08.2014 року безпосередньо брав учать у захисті незалежності суверенітету та територіальної цілісності України на території Донецької та Луганської областей, у складі в/ч пп НОМЕР_1 . В період проходження військової служби ОСОБА_3 займав посаду командира взводу 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас».

29.08.2014 року в районі с. Новокатеринівка Старобешівського району Донецької області колона автомобілів та військової техніки, у складі якої перебував командир взводу 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас» ОСОБА_3 , виходячи з оточення міста Іловайськ Донецької області потрапила у вогневу засідку військ Російської Федерації та прийняла бій. Начався обстріл колони з боку російських військових, які вели вогонь з гранатометів, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї. У ході обстрілу ОСОБА_3 отримав смертельне поранення, а саме: множинні осколкові поранення, тулуба та кінцівок.

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть від 24.09.2014 року №3285, виданим КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради, свідоцтвом про смерть від 25.09.2014 року серії НОМЕР_2 , виданим відділом державної реєстрації смерті реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 30.10.2014 року, отримане під час бойових дій поранення ( множинні осколкові поранення тулубу та кінцівок) військовослужбовця ОСОБА_3 послужило причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 і пов`язане з виконанням обов`язків військової служби.

Указом Президента України №270/2015 від 15.05.2015 року, «За особливу мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», ОСОБА_3 , нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня ( посмертно).

Отже, саме в результаті збройної агресії та воєнного конфлікту, який був розпочатий Російською Федерацією, її син ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Новокатеринівка Старобешівського району Донецької області.

Вважає, що внаслідок саме військової агресії Російської Федерації проти України на території Донецької області було порушено невід`ємне право на життя її сина, передбачене статтею 27 Конституції України, ст.2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року.

Встановлення юридичного факту загибелі сина заявника при виконанні обов`язку військової служби 29.08.2014 року в с.Новокатеринівка Старобешівського району Донецької області, яке сталося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, необхідно заявнику у зв`язку з тим, що він має на меті визначити статус ОСОБА_3 , як жертви міжнародного збройного конфлікту, тобто як особи, що перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 03.07.1954 року, і, як результат, у нього виникнуть права та обов`язки, передбачені цією Конвенцією та іншими нормами міжнародного права.

В судовому засіданні представник заявника підтримав заяву та просив суд її задовольнити з наведених в заяві підстав.

Представник заінтересованої особи Міністерства соціальної політики України в судове засідання не з`явився. Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення.

Представник заінтересованої особи Російської Федерації в судове засідання не з`явився. Про час і місце слухання справи заінтересована особа повідомлялась шляхом направлення судової повістки в Посольство Російської Федерації в Україні, яка отримана, про що свідчить повідомлення про вручення уповноваженій адресатом на отримання пошти 26.09.2019 року. Натомість, представник Російської Федерації в судове засідання не з`явився. Жодних заяв суду не надано.

Передбачених ч. 2 ст.223ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову.

Суд, заслухавши представника заявника, дослідивши надані заявником документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає необхідним задовольнити заяву, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є громадянкою України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_3 .

Батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є: батько ОСОБА_4 , матір ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126,133,135 Сімейного кодексу України.

13.05.2014 року на підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 06.05.2014 року №454/2014, ОСОБА_3 було призвано на військову службу у Збройні Сили України Індустріально-Самарським ОРВК м. Дніпропетровськ.

Згідно з Довідкою Індустріально-Самарського об`єднаного районного військового комісаріату м. Дніпропетровськ від 25.09.2014 року №Г/334 ОСОБА_3 ,1971 року народження проходив, дійсну військову службу з 13 травня 2014 року по день загибелі 29 серпня 2014 року.

Відповідно до довідки Військової частини польова пошта НОМЕР_1 від 17.10.2014 року №45, старший лейтенант ОСОБА_3 дійсно в період з 23.06.2014 року по 29.08.2014 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції біля м. Іловайськ Донецької області.

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть від 24.09.2014 року №3285, виданим КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради смерть ОСОБА_3 настала поблизу м. Іловайськ, в зоні дії АТО, причина смерті множинні осколкові поранення тулуба та кінцівок.

Відповідно до свідоцтва про смерть від 25.09.2014 року серії НОМЕР_2 , виданим відділом державної реєстрації смерті реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 місце смерті: місто Іловайськ.

Згідно з витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 30.10.2014 року, отримане під час бойових дій поранення (множинні осколкові поранення тулубу та кінцівок) військовослужбовця ОСОБА_3 послужило причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 і пов`язане з виконанням обов`язків військової служби.

Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 21 квітня 2015 року, було схвалено текст Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків».

З аналізу даної заяви вбачається, що 20 лютого 2014 року, коли були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації всупереч міжнародно-правовим зобов`язанням Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання нею своїх військових формувань, дислокованих у Криму відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року, для блокування українських військових частин. На початковій стадії агресії особовий склад окремих російських збройних формувань не мав розпізнавальних знаків.

Згідно з постановою Верховної Ради України Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», прийнятою 21 квітня 2015 року, зазначені події на сході України відбувалися за наступним сценарієм:

Протягом травня 2014 року самозвані лідери «ДНР» та «ЛНР», серед яких було багато громадян Російської Федерації, у неконституційний спосіб провели фіктивні референдуми про відокремлення цих нелегітимних утворень від України. Під приводом і з метою їхньої підтримки на територію України були заслані розвідувально-диверсійні групи, які очолювали кадрові офіцери Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації, парамілітарні формування російського козацтва та укомплектований чеченцями - громадянами Російської Федерації батальйон «Восток», а також задіяні такі озброєні групи найманців як «Русский сектор» та «Оплот». За їхньої участі відбулися захоплення адміністративних будівель у багатьох населених пунктах Донецької та Луганської областей, здійснено збройні напади на частини українських Сухопутних військ та літаки Повітряних сил Збройних Сил України.

11 травня 2014 року на окупованій території Донецької і Луганської області відбувся референдум щодо самовизначення в Луганському та Донецькому регіонах з погано прихованою метою відокремлення та проголошення так званих «Луганської Народної Республіки» та «Донецької Народної Республіки». Показово, що ані самі референдуми, ані проголошені ними утворення так і не були визнані міжнародною спільнотою.

Крім того, Міністерство закордонних справ Великобританії, прес-секретар верховного представництва Європейського Союзу із закордонних справ, прес-секретар Держдепартаменту Сполучених Штатів Америки заявили, що так звані референдуми у Донецькій і Луганській областях є нелегітимними, а ті, хто організував ці референдуми, не володіють демократичною легітимністю (http://ua.korrespondent.net/world/3361365-mzs-brvtanii-nazvav-prvkrym-faktom-referendum-na-donbasi, http://ua.korrespondent.net/ukraine/politics/3361226-derzhdepartament-ssha-znovu-zaiavvv-pro-nevyznannia-referendumiv-na-donbasi).

23 серпня 2014 року розпочалося масове вторгнення на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів Збройних Сил Російської Федерації, зокрема, військовослужбовців 9-ї окремої мотострілецької бригади, 76-ї та 98-ї дивізій повітряно-десантних військ Збройних Сил Російської Федерації. Задіяння регулярних Збройних сил Російської Федерації у збройній агресії проти України супроводжувалося поширенням серед населення України агітаційних листівок, в яких, зокрема, був такий заклик: «За жодних обставин не чиніть перепон пересуванню російських військ (техніка та особовий склад)».

На засіданні Ради Безпеки OOH, яке відбулося 29 серпня 2014 року у зв`язку з агресією Російської Федерації проти України, делегація України заявила: «Росія розпочала безпосереднє воєнне вторгнення на материкову частину України із застосуванням своїх регулярних збройних сил». Після надзвичайного засідання комісії Україна - НАТО, скликаного 29 серпня 2014 року на прохання України, Генеральний секретар HATO А. Расмуссен кваліфікував вторгнення Збройних Сил Російської Федерації через східний і південно-східний українсько-російський державний кордон як «серйозну ескалацію збройної агресії Росії проти України».

Регулярні збройні формування, задіяні Російською Федерацією у агресивній війні проти України систематично підкріплювалися російськими найманцями з числа звільнених у запас військовослужбовців Збройних Сил Російської Федерації та постачанням зброї і військової техніки, включаючи танки, артилерійські системи, протитанкові засоби та сучасні зенітно-ракетні комплекси. Це підтверджувалося численними затриманими громадянами Російської Федерації та військовослужбовцями Збройних Сил Російської Федерації.

Згідно з даними прес-центру Служби безпеки України від 14.08.2014 року, співробітниками Державної прикордонної служби України на контрольно-пропускному пункті «Успенка» під час спроби залишити територію України був затриманий громадянин Російської Федерації, 1985 р.н, уродженець та мешканець м. Уфа. Під час допиту затриманого стало відомо, що 08.06.2014 року він незаконно прибув на територію України повз прикордонний пункт «Ізварине» для вступу до підрозділів окупаційної адміністрації РФ. Також з`ясувалося, що у період з 08.06.2014 року до 30.06.2014 року затриманий громадянин Російської Федерації перебував у ворожому штабі в м. Горлівка, а з 30.06.2014 року до 20.07.2014 року він проходив службу на блокпості окупантів «Майорський» у складі угруповання «Витязі Донбасу», основним завданням якого є охорона блокпостів окупаційної адміністрації РФ. З його слів слідує, що окупанти, які патрулювали блокпости, мали на озброєнні автомати Калашникова калібру 5,45 з розрахунку 14 одиниць на 29 чоловік, 3-4 ручних гранатомети «Муха» та один БТР (http://www.sbu.gov.ua/sbu/control/uk/publish/article?art_ id= НОМЕР_4 cat_ id=l30095)

Так, згідно з даними прес-центру Служби безпеки України від 25.08.2014 року, у Донецькій області українські військові ліквідували групу російських диверсантів, які злочинно вдерлися на територію України. Затримання російських диверсантів відбулося поблизу населеного пункту Дзеркальний Амвросіївського району Донецької області. Серед затриманих десять військовослужбовців 331 полку 98 свірської дивізії Повітрянодесантних військ Збройних сил Російської Федерації ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ?art_id=130629cat_id=130095).

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , з 13.05.2014 року по 29.08.2014 року перебував на військовій службі за мобілізацією, мав звання старшого лейтенанта та в період з 23.06.2014 року по 29.08.2014 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях.

29.08.2014 року, під час виконання бойового завдання поблизу м. Іловайськ, ОСОБА_3 отримав несумісні з життям поранення та загинув.

Указом Президента України №270/2015 від 15.05.2015 року, «За особливу мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», ОСОБА_3 нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня ( посмертно).

Відповідно до ч. 3 ст.82ЦПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребуються доказування.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що внаслідок саме збройної агресії Російської Федерації на території Донецької області було порушено невід`ємне право на життя сина ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , передбачене ст. 27 Конституції України, ст.2Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Згідно з ч. 2 ст.315ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.

Як роз`яснено в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів, встановлення яких віднесено до компетенції відповідних органів виконавчої влади.

Враховуючи викладене, а також те, що син заявника ОСОБА_3 , при виконанні обов`язку військової служби загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 в районі с. Новокатеринівка, Старобешівського району Донецької області Україна, в результаті збройної агресії Російської Федерації, та те, що встановити даний юридичний факт заявнику необхідно для визначення статусу ОСОБА_3 , як особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 03.07.1954 року, суд доходить висновку, що подана заява підлягає до задоволення.

Керуючись: Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», ст.ст.10,12,19,81,141,263-265, 293, 315 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_2 ,заінтересовані особи:Міністерство соціальноїполітики України,Російська Федерація,про встановленняфакту,що маєюридичне значення- задовольнити.

Встановити юридичний факт загибелі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при виконанні обов`язку військової служби 29.08.2014 року в с.Новокатеринівка Старобешівського району Донецької області України внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Найменування сторін:

Заявник: ОСОБА_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, ЄДРПОУ 37567866, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10;

Російська Федерація: Посольство Російської Федерації в України за адресою: м. Київ, Повітрофлотський проспект, 27.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повний текст рішення складено 29.11.2019 року.

Суддя Л.П. Слюсар