Ухвала

від 27.11.2019 по справі 2-1366/2011

БІЛОВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-1366/2011

Провадження № 6/408/48/19

УХВАЛА

27 листопада 2019 року смт Біловодськ

Біловодський районний суд Луганської області у складі:

головуючого Соболєва Є.О.

при секретареві Савенко Т.А. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні уточнену заяву Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про зміну способу або порядку виконання судового рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник - відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області звернувся до суду з уточненою заявою про зміну способу або порядку виконання судового рішення посилаючись на наступне.

У заявника на виконанні перебуває судове рішення по цивільній справі №2-1366/2011 від 24.07.2013 року, відповідно до якого за ОСОБА_1 визнано право на земельну частку (пай) за рахунок земель резервного фонду Верхньобогданівської сільської ради Станично-Луганського району та зобов`язано Станично-Луганську районну адміністрацію Луганської області видати ОСОБА_1 сертифікат на земельну частку (пай).

Однак, на даний час виконати рішення суду у вказаний спосіб заявник не може у зв`язку із незалежними від нього обставинами, які викликані чисельними змінами у законодавстві.

А тому, враховуючи, що резолютивна частина вищевказаного рішення суду та дублікату виконавчого листа зараз суперечать вимогам чинного земельного законодавства: за Бережною визнано право не на земельну ділянку, а на земельну частку (пай); та крім того, законодавцем змінено компетенцію органів щодо розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення, заявник звернувся до суду з заявою про зміну способу та порядку виконання дублікату виконавчого листа шляхом зобов`язання Великочернігівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області виділити ОСОБА_1 земельну ділянку в натурі (на місцевості) за рахунок земель резервного фонду (запаса) Великочернігівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області.

Представник заявника - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилися, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, наполягали на задоволенні заяви.

Представники Станично-Луганської РДА Луганської області та Великочернігівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області в судове засідання також не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вимоги заявника підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно ст.1 ЗУ Про виконавче провадження , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як визначено ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу, або порядку виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу, або порядку виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Судом встановлено, що у заявника на виконанні перебуває судове рішення по цивільній справі №2-1366/2011 від 24.07.2013 року на підставі якого Станично-Луганським районним судом Луганської області був виданий виконавчий лист та, в подальшому, його дублікат, відповідно до якого за ОСОБА_1 визнано право на земельну частку (пай) за рахунок земель резервного фонду Верхньобогданівської сільської ради Станично-Луганського району та зобов`язано Станично-Луганську районну державну адміністрацію Луганської області видати ОСОБА_1 сертифікат на земельну частку (пай).

На теперішній час вищевказане судове рішення не виконане у зв`язку з обставинами, що роблять його виконання неможливим.

Так, ст. 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Право особи на власність не може ставитися в залежність від того, чи може законодавчо визначений орган забезпечити реалізацію цього права (правова позиція ВСУ №323/323/17 від 20.06.2018 року).

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується.

Згідно з ч. 11 ст. 25 Земельного кодексу України, резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

Закон України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Крім того, нормами Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні від 10.07.2018 року №2498-VІІІ внесено зміни до Земельного кодексу України, які набрали чинності з 01.01.2019 року, зокрема Перехідні положення цього кодексу доповнено пунктом 21, яким установлено, що землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані.

Тобто законодавцем дійсно змінено компетенцію органів щодо розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення, з чого випливає, що на сьогодні розпорядником таких земель є відповідні територіальні громади.

Це також узгоджується та не суперечить вимогам ч.ч. 1, 4 ст. 122 Земельного кодексу України, згідно яких сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Отже, оскільки, на теперішній час місцеві державні адміністрації втратили повноваження щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення із земель державної власності, розташованих за межами населених пунктів, то, відповідно до вищевикладеного, у даній конкретній справі, Верхньобогданівська сільська рада Станично-Луганського району була розпорядником земель припинених колективних сільськогосподарських підприємств.

Однак, Верхньобогданівська сільська рада Станично-Луганського району Луганської області фактично припинила існування як юридична особа публічного права, натомість, 30.06.2019 року відповідно до Закону України Про добровільне об`єднання територіальних громад була створена Великочернігівська сільська рада Станично-Луганського району Луганської області , яка включає до свого складу Верхньобогданівську сільську раду Станично-Луганського району Луганської області, і є її правонаступником майна, прав та обов`язків.

А тому, зараз саме Великочернігівська сільська рада Станично-Луганського району Луганської області є розпорядником земель припинених колективних сільськогосподарських підприємств, що розташовувались на території Верхньобогданівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області.

Крім того, суд вважає, що для повного та належного виконання судового рішення, слід зазначити точний розмір земельної ділянки, яка підлягає виділенню ОСОБА_1 , який був визначений та затверджений Протоколом спільних зборів членів колективного сільськогосподарського підприємства Червоний прапор від 26.10.1996 року №10, в розмірі 8,73 умовних кадастрових гектара.

Отже, оскільки в судовому засіданні встановлено, що дійсно існують обставини, що унеможливлюють виконання судового рішення Станично-Луганського районного суду Луганської області №2-1366/2011 від 24.07.2013 року, суд вважає можливим змінити спосіб його виконання шляхом зобов`язання Великочернігівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області виділити ОСОБА_1 земельну ділянку в натурі (на місцевості) в розмірі 8,73 умовних кадастрових гектара за рахунок земель резервного фонду (запаса) Великочернігівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області.

Керуючись розділом VІ ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про зміну способу або порядку виконання судового рішення - задовольнити.

Змінити спосіб виконання судового рішення Станично-Луганського районного суду Луганської області №2-1366/11 від 24.07.2013 року шляхом зобов`язання Великочернігівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області виділити ОСОБА_1 земельну ділянку в натурі (на місцевості) в розмірі 8,73 умовних кадастрових гектара за рахунок земель резервного фонду (запаса) Великочернігівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області.

Ухвала може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з моменту складання повного її тексту.

Повний текст ухвали складений та підписаний 02 грудня 2019 року.

Суддя Є.О. Соболєв