Постанова

від 28.11.2019 по справі 161/9939/19

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/9939/19 Головуючий у 1 інстанції: Крупінська С. С. Провадження № 22-ц/802/1043/19 Категорія: 48 Доповідач: Шевчук Л. Я.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2019 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Шевчук Л.Я.,

суддів - Данилюк В.А., Киці С.І.,

секретар с/з - Вергун Т.С.,

з участю:

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 вересня 2019 року,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2019 року ОСОБА_3 звернулася в суд із зазначеними позовними вимогами, які обґрунтувала тим, що вона перебуває з відповідачем ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі з 07 вересня 1990 року, за час шлюбу ними як подружжям набуто рухоме і нерухоме майно, у тому числі побудовано житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 та оформлено право власності на земельну ділянку площею 0,837 га, на якій і був побудований цей будинок.

Посилаючись на те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить подружжю на праві спільної сумісної власності, а вони з відповідачем не досягли згоди щодо поділу спільного майна, позивач просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 та на 1/2 частину зазначеної земельної ділянки.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 вересня 2019 року в даній справі позов ОСОБА_3 задоволено.

Постановлено визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку в житловому будинку АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,837 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_2 .

Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 .

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав частково та просив змінити рішення суду, представник позивача апеляційну скаргу заперечив і просив скаргу залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної сумісної власності.

За положеннями статті 60 СК України, статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (стаття 70 СК України).

Із матеріалів справи убачається, що позивачка ОСОБА_3 і відповідач ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 07 вересня 1990 року, про що було видано свідоцтво про одруження (а.с.5).

Рішенням Луцького міськвиконкому від 21 грудня 2006 року був затверджений акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта садибної забудови, а саме: житлового будинку, який знаходиться по АДРЕСА_2 (а.с.14,15).

Згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 23 березня 2007 року власником житлового будинку АДРЕСА_2 є відповідач в даній справі - ОСОБА_5 (а.с.6).

Як убачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта рішення про державну реєстрацію права власності на будинок по АДРЕСА_2 за ОСОБА_4 прийнято 19 квітня 2007 року (а.с.16).

Судом також встановлено, що Державний акт про право власності на земельну ділянку, яка знаходиться по АДРЕСА_2 , виданий на ім`я ОСОБА_4 у квітні 2011 року (а.с.18).

Таким чином, судом встановлено, що житловий будинок і земельна ділянка набута подружжям ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за час шлюбу.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зазначене нерухоме майно є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Позивачка ОСОБА_3 і відповідач ОСОБА_4 подали в суд заяви про розгляд справи у їх відсутності, у своїй заяві відповідач зазначав, що проти задоволення позову не заперечує(а. с. 31, 32).

При цьому не заслуговують на увагу колегії суддів доводи апеляційної скарги про те, що спірне нерухоме майно придбане в тому числі і за особисті кошти відповідача ОСОБА_4 , які, як зазначає відповідач, він отримав у свого діда, а також брав кредити в банку.

Кожна сторона, як передбачає частина 1 статті 81 ЦПК України, повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проте всупереч зазначеним вимогам закону відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що житловий будинок і земельна ділянка, на якій розташований цей будинок, були придбані подружжям, в тому числі і за особисті кошти відповідача ОСОБА_4 .

Натомість норми закону, а саме стаття 60 СК України, стаття 368 ЦК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один з подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного суду України у справі № 6-843 цс 17 та постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц та від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

Разом з тим, як убачається із позовної заяви ОСОБА_3 , остання просила суд провести поділ спільного майна подружжя, визнавши за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку та на 1/2 частину земельної ділянки.

Проте суд, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 не провів поділ спільного майна подружжя, а постановив визнати лише за позивачкою право власності на 1/2 частину спірного нерухомого майна.

Відтак рішення суду першої інстанції із-за порушення норм матеріального і процесуального права слід змінити, виділивши у власність як позивачки так і відповідача із спільного майна подружжя по 1/2 частині нерухомого майна, набутого подружжям за час шлюбу.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 вересня 2019 року в даній справі змінити.

Виділити у власність ОСОБА_3 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_2 .

Виділити у власність ОСОБА_3 1/2 частину земельної ділянки площею 0,837 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 0710100000:11:039:0018, яка розташована по АДРЕСА_2 .

Виділити у власність ОСОБА_4 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_2 .

Виділити у власність ОСОБА_4 1/2 частину земельної ділянки площею 0,837 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 0710100000:11:039:0018, яка розташована по АДРЕСА_2 .

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верхового суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03 грудня 2019 року.

Головуючий

Судді