Ухвала

від 25.11.2019 по справі 698/757/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/821/181/19 Справа № 698/757/19 Категорія: ст.ст. 172, 173 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2019 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:

Головуючого - судді суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 за участю прокурораОСОБА_6 присутнього в режимі відеоконференції в приміщенні Катеринопільського районного суду Черкаської області

адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Катеринопільського районного суду Черкаської області від 04 жовтня 2019 року про накладення арешту на майно,

в с т а н о в и л а :

Слідчий СВ Катеринопільського ВП Звенигородського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 04.10.2019 звернувся до слідчого судді Катеринопільського районного суду Черкаської області із клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42019251140000044 від 30.05.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України. Клопотання погоджено прокурором Катеринопільського відділу Звенигородської місцевої прокуратури ОСОБА_10 ..

В обґрунтування клопотання вказує, що у невстановлений досудовим розслідуванням час та дату квітня 2019 року у ОСОБА_8 всупереч вимогам ст.ст. 13, 14 Конституції України, ст.ст. 1, 2, 6, 16, 17, 21 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 1, 3, 53, 54, 78, 81, 93, 122, 123, 124, 125, 126 Земельного кодексу України, абзацу 3 ст. 6?, ч. 1 ст. 18, абзацу 2 ст. 23, ч.ч. 1, 2 ст. 24, ч. 3 ст. 25 Закону України «Про охорону культурної спадщини», виник злочинний корисливий умисел, направлений на особисте збагачення, шляхом самовільного зайняття земельних ділянок, які на праві комунальної власності належать Мокрокалигірській сільській раді Катеринопільського району Черкаської області, всупереч встановленому порядку користування земельними ділянками. Реалізовуючи свій злочинний умисел ОСОБА_8 , у невстановлений досудовим розслідуванням час та дату квітня 2019 року, діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи порушення інтересів Мокрокалигірської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області, які виражаються в правомірності використання земельних ділянок загальною площею 61,975 га, що розташовані за межами населеного пункту Єлизаветка в адміністративних межах Мокрокалигріської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області, в порушення вимог ст.ст. 13,14 Конституції України, ст.ст. 1, 2, 6, 16, 17, 21 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 1, 3, 53, 54, 78, 81, 93,122,123, 124, 125, 126 Земельного кодексу України, абзацу 3 ст. 6?, ч. 1 ст. 18, абзацу 2 ст. 23, ч.ч. 1, 2 ст. 24, ч. 3 ст. 25 Закону України «Про охорону культурної спадщини», особисто та за допомогою ОСОБА_11 , використовуючи дружні відносини з останнім та ОСОБА_12 , використовуючи родинні відносини з останньою, які не були обізнані про його злочинний умисел, самовільно зайняв земельні ділянки кадастровий номер 7122282000:02:001:0133 площею 5,7877 га, кадастровий номер 7122282000:04:001:0155 площею 26,6328 га, кадастровий номер 7122282000:04:003:0003 площею 11,3997 га. кадастровий номер 7122282000:04:002:0083 площею 18,1416 га, які, у відповідності до вимог ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини», відносяться до категорії земель - землі історико-культурного призначення, шляхом засівання вказаних земельних ділянок насінням соняшника та здійснення догляду за посівами з метою доведення їх до стадії дозрівання і подальшого збору врожаю.

18.09.2019 у даному кримінальному провадженні ОСОБА_8 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України. Під час допиту у якості підозрюваного ОСОБА_8 вину, обсяг якої визначений підозрою, визнав у повному обсязі та підтвердив факт самозахоплення вказаних земельних ділянок.

З метою повного, об`єктивного та всебічного розслідування всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, а також те, що вказане майно є доказом кримінального правопорушення, слідчий зазначив про необхідність у накладенні арешту на вилучене майно.

Ухвалою слідчого судді Катеринопільського районного суду Черкаської області від 04 жовтня 2019 року клопотання слідчого задоволено. Накладено арешт на насіння сільськогосподарської культури - соняшник, загальною вагою 84,826 тони, збір якого організований та виконаний ОСОБА_8 , у період з 13.09.2019 по 29.09.2019 на земельних ділянках з кадастровими номерами: №7122282000:04:002:0083 площею 18,1416 га, №7122282000:04:003:0003 площею 11,3997 га та №7122282000:04:001:0155 площею 26,6328 га, яке зберігається у складському приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_13 , яка проживає по АДРЕСА_2 . Заборонено ОСОБА_8 та ОСОБА_13 розпоряджатися насінням сільськогосподарської культури -соняшник, загальною вагою 84,826 тони, яке зберігається у нежитловій будівлі - телятник № 4-А, за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_13 , яка проживає по АДРЕСА_2 до моменту вирішення питання про скасування арешту в порядку ст. 174 КПК України.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу слідчого судді Катеринопільського районного суду Черкаської області від 04 жовтня 2019 року скасувати.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що, на його думку, оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм кримінального процесуального законодавства України.

Вказує, що при розгляді клопотання слідчого в рамках кримінального провадження № 42019251140000044 від 30.05.2019 року слідчий суддя не дотримався вимог ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, дійшов неправильного висновку та ухвалив незаконне рішення.

Скаржник зазначає, що ст. 197-1 КК України, не передбачена конфіскація чи спеціальна конфіскація за вчинення вказаного злочину, цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено, а арештоване майно не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберегло на собі його сліди та не містять інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Тому, на думку апелянта, ухвала слідчого судді підлягає до скасування.

Вивчивши матеріали провадження, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, заслухавши думки адвоката ОСОБА_7 про підтримку апеляційної скарги та необхідність її задоволення із зазначених у ній підстав, думку прокурора, який просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_8 не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов`язаний прийняти таке рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Положеннями ст. 131 КПК України передбачено, що арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з вимогами ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. Не допускається арешт майна/коштів банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, а також майна/коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 197-1 КК України, кримінальна відповідальність передбачена за самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або групою осіб, або щодо земельних ділянок особливо цінних земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель. За це передбачена санкція у виді обмеження волі на строк від двох до чотирьох років або позбавленням волі на строк до двох років.

Колегія суддів вбачає, що слідчий суддя задовольняючи клопотання дотримався вимог кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого про арешт майна.

Так, санкція ч. 2 ст. 197-1 КК України не передбачає ні спеціальної конфіскації, ні конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Але колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком слідчого судді місцевого суду про те, що вилучене насіння соняшнику є об`єктом кримінально-протиправних дій, який набуто кримінально протиправним шляхом, а отже і речовим доказом, оскільки самовільне зайняття земельної ділянки було здійснено саме з метою вирощування вказаного насіння.

Тобто правовою підставою для арешту зазначеного майна є п.1 ч.2 ст.170 КПК України збереження речових доказів.

При цьому колегія суддів апеляційного суду також враховує наявність постанови від 29.09.2019 року про визнання речовими доказами насіння соняшника загальною вагою 84, 826 тони, вилучене 28.09.2019 під час огляду складського приміщення, що розташоване по АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_13 .

Виходячи з наведеного вище, колегія суддів вбачає, що слідчий суддя місцевого суду вірно наклав арешт на майно, маючи достатньо даних для обґрунтованого задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на майно.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм кримінального процесуального законодавства України, то на думку колегії суддів суду апеляційної інстанції ці доводи не заслуговують на увагу та спростовуються письмовими матеріалами провадження.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 172, 173 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Катеринопільського районного суду Черкаської області від 04 жовтня 2019 року про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні № 42019251140000044 від 30.05.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :