Рішення

від 19.11.2019 по справі 200/8361/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2019 р. Справа№200/8361/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волгіної Н.П., при секретарі судового засідання Кудрявцеві О.Ю.,

за участю:

представника позивача - Цимбалюка В.Г.,

представника відповідача - Діденко Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Свинець

до Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Свинець (далі - позивач, ТОВ СП Свинець , Товариство) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС) про скасування податкових повідомлень-рішень від 18 лютого 2019 року № 0001091412 на загальну суму 14669346,00 грн, від 18 лютого 2019 року № 0001121412 на загальну суму 9 158 243,75 грн, від 18 лютого 2019 року № 0001111412 на загальну суму 3 297 884,00 грн, від 18 лютого 2019 року № 0001261412 на загальну суму 387,50 грн, від 18 лютого 2019 року № 0001271412 на загальну суму 62,83 грн, податкового повідомлення-рішення від 12 лютого 2019 року № 0002351303 на загальну суму 89 251,17 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено наступне.

Головним управлінням ДФС у Донецькій області була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ СП Свинець податкового законодавства за період з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2018 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року, за результатами якої складено акт № 40/05-99-14-12-39463271 від 16 січня 2019 року.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті спірні повідомлення-рішення від 18 лютого 2019 року № 0001091412 на загальну суму 14 669 346,00 грн, № 0001121412 на загальну суму 9 158 243,75 грн, № 0001111412 на загальну суму 3 297 884,00 грн, № 0001261412 на загальну суму 387,50 грн, № 0001271412 на загальну суму 62,83 грн, від 12 лютого 2019 року № 0002351303 на загальну суму 89 251,17 грн.

З прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями позивач не згоден, вважає їх необґрунтованими та протиправними, так як зазначені у акті перевірки висновки перевіряючих щодо порушень з боку позивача податкового законодавства є помилковими.

Так, стосовно податкового повідомлення-рішення № 0001091412 від 18 лютого 2019 року з податку на прибуток підприємств на суму грошового зобов`язання та штрафу в загальній сумі 14 669 346,00 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями - 9 779 564,00 грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 4 889 782,00 грн, позивач не згоден з огляду на наступне.

Нараховані податкові зобов`язання з податку на прибуток в сумі 9 779 564,00 грн складаються:

- з суми податку на прибуток в розмірі 9 355 151,00 грн, визначеної (нарахованої) фіскальним органом у зв`язку із необґрунтованим (за думкою відповідача) віднесенням позивачем до складу витрат витрат в сумі 51 973 062,00 грн, в тому числі з операцій по взаємовідносинам з ТОВ Інвест Альянс 2014 , ТОВ Свинець. по оформленим документам, які не можуть за змістом п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - Податковий кодекс) вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності та заниженням задекларованих показників у рядку 02 Декларації Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+/-) на зазначену суму;

- з суми податку на прибуток в розмірі 65 851,00 грн, визначеної (нарахованої) фіскальним органом у зв`язку із необґрунтованим (за висновком відповідача) віднесенням позивачем до складу витрат витрат в сумі 382 508,00 грн;

- з суми податку на прибуток в розмірі 342 786,00 грн, визначеної (нарахованої) фіскальним органом у зв`язку із необґрунтованим (за висновком відповідача) віднесенням позивачем до складу витрат витрат в сумі 1 904 367,00 грн;

- з суми податку на прибуток в розмірі 12 776,00 грн, визначеної (нарахованої) фіскальним органом у зв`язку із необґрунтованим (за висновком відповідача) віднесенням позивачем до складу витрат витрат в сумі 70 977,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками відповідача щодо заниження задекларованих показників у рядку 02 Декларації Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+/-) у розмірі 51 973 062,00 грн, так операції позивача по взаємовідносинам з ТОВ Інвест Альянс 2014 , ТОВ Свинець. підтверджуються відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу належними первинними документами, обліковими даними бухгалтерського обліку, дозволами, документами про наявність у підприємства необхідних промислових потужностей та штатних працівників для виконання основного виду діяльності згідно Статуту Товариства, які були надані перевіряючим під час перевірки. Ніяких порушень при використанні придбаних товарів, послуг не в господарській діяльності підприємства в ході перевірки ДФС виявлено не було.

Також позивач зазначив, що відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України навіть за умови допущення постачальниками позивача певних порушень податкового законодавства, дані обставини створюють негативні наслідки саме для таких постачальників та не можуть впливати на право позивача на віднесення відповідних сум до складу витрат.

Стосовно висновків фіскального органу щодо завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток (показнику у рядку 02 Декларації Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток) за 2017 рік у розмірі 1 904 367,00 грн, позивач зазначив, що відповідно до ст. 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на принципах: превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. Позивач наполягає, що витрати, зазначені у звіті про фінансові результати (Форма № 2) по рядку 2050 Собівартість реалізованої продукції відповідають даним бухгалтерського обліку позивача на підставі первинних документів, наданих в повному обсязі під час перевірки.

Стосовно порушення щодо заниження задекларованого показника у рядку 02 Декларації Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток) за 2017 рік на загальну суму 70 977,00 грн з підстав віднесення до складу витрат витрат, які не підтверджені ніякими документами, позивач вказує на те, що витрати, зазначені у звіті про фінансові результати (Форма № 2) по рядку 2130 Адміністративні витрати , в повній мірі відповідають даним бухгалтерського обліку позивача, на підтвердження чого перевіряючим були надані відповідні первинні документи. Позивач наполягає, що здійснені ним господарські операції не виключають сумнів в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, тому вказане порушення по заниженню показників у рядку 02 Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток) за 2017 рік на загальну суму 70 977,00 грн визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку фінансової звітності за 2017 рік.

Позивач не погоджується і з встановленими під час перевірки порушеннями стосовно не здійснення ним відповідного коригування фінансового результату по рядку 3.1.7 додатку РІ до податкової декларації з податку на прибуток за 2016 рік у бік збільшення на суму 382 508 грн (30% від загальної суми вартості придбаних у нерезидента товарів - 1 275 026,65 грн), у зв`язку із чим за висновком відповідача позивачем порушено вимоги п. 140.5.4 ст. 140 Податкового кодексу (в редакції, чинній до 1 січня 2017 року). Позивач зазначає, що до в даному випадку податкові різниці, що виникають по операціях з нерезидентами з придбання (продажу) товарів, робіт, послуг, також відносяться до податкових різниць, які коригують фінансовий результат до оподаткування. Так, відповідно до п. 140.5.4 ст. 140 Податкового кодексу фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується: на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім зазначених у п. 140.2 та у пп. 140.5.5 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу та операцій, які визначені контрольованими відповідно до ст. 39 Кодексу), придбаних зокрема у нерезидентів (в тому числі нерезидентів - пов`язаних осіб), зареєстрованих у державах (на територіях), зазначених у пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 цього Кодексу. Разом із цим вимоги пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Кодексу можуть не застосовуватися платником податку, якщо […] операції не є контрольованою та сума таких витрат підтверджуються платником податків за правилами звичайних цін відповідно до процедури, встановленої ст. 39 цього Кодексу, але без подання звіту. Відповідно до пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом; якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Під час перевірки позивачем були надані всі первинні документи бухгалтерського обліку, інші документи та пояснення, якими підтверджені суми витрат за правилами звичайних цін відповідно до процедури, встановленої ст. 39 Кодексу по придбанню товарів у нерезидента - Фірма ТАБ МАК ДОО (Македонія) на загальну суму 1 275 026,65 грн. Відповідно, при проведенні розрахунку коригування фінансового результату у позивача не виникли різниці при придбанні товарів у Фірми ТАБ МАК ДОО на суму 30% вартості таких товарів, а отже, позивач правомірно у декларації з податку на прибуток за 2016 рік у рядку 03 РІ Різниці, які виникають відповідно до ПКУ (+/-) задекларував суму 0 грн.

Таким чином, зобов`язання з податку на прибуток, нарахований позивачеві за податковим повідомленням-рішенням № 0001091412 від 18 лютого 2019 року, та нарахованій штрафні санкції на загальну суму 14 669 346,00 грн (податкові зобов`язання - 9 779 564,00 грн, штрафні санкції - 4 889 782,00 грн) є необґрунтованим та протиправним.

З прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішення № 0001121412 від 18 лютого 2019 року по збільшенню суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальній сумі 9 158 243,75 грн, в тому числі податкові зобов`язання - 7 326 595,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 1 831 648,75 грн, позивач не згоден з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визнається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку із (в тому числі) придбанням або виготовленням товарів та послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного періоду.

Позивач зауважує, що податкові накладні від ТОВ Інвест Альянс 2014 , ТОВ Астон Харків , ТОВ Свинець. оформлені без порушень, отримані позивачем своєчасно, сформовані Товариством показники податкового кредиту в р. 10.1 декларацій з податку на додану вартість по податкових накладних ( підлягають оподаткуванню за основною та нульовою ставкою ) є правильними та повністю відповідають вимогам Податкового кодексу. Згідно ч. 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг єдиною підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Договори поставок та складені на їх виконання первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, в тому числі і податкові накладні, що вказані в акті перевірки, були надані перевіряючим та є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з контрагентами-постачальниками - ТОВ Інвест Альянс 2014 , ТОВ Астон Харків , ТОВ Свинець. .

Зазначає, що в акті перевірки не зазначено про порушення вимог ст. 200 Податкового кодексу .

Наполягає, що висновки податкового органу стосовно складання первинних документів при відсутності реального вчинення господарських операцій є припущенням фіскального органу.

З прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням № 0001111412 від 18 лютого 2019 року про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за платежем з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 3 297 884,00 грн позивач не погоджується, так як зазначене податкове повідомлення-рішення є прямим наслідком податкового повідомлення-рішення № 0001121412 від 18 лютого 2019 року, який позивач вважає необґрунтованим та протиправним.

Із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями від 18 лютого 2019 року, якими позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції за несвоєчасну сплату самостійно визначених сум грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, у розмірі 10%, - № 0001261412 на суму 387,50 грн та № 0001271412 на суму 62,83 грн, позивач не згоден з огляду на наступне.

Відповідно до абз. б пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується юридичними особами - авансовими внесками щоквартально до 30 числа місяця, що настає за звітнім кварталом, які відображаються в річній податковій декларації. Позивач зазначає, що ним своєчасно та в повному обсязі сплачено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Так, за податковою декларацією з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за № 9018542816 від 14 лютого 2017 року визначено суму грошового зобов`язання в розмірі 3 875,04 грн з граничним терміном сплати - 30 квітня 2017 року, яка була перерахована (у розмірі 3 876,00 грн) позивачем в повному обсязі 20 квітня 2017 року згідно платіжного доручення № 1456; за податковою декларацією з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за № 9011872725 від 5 лютого 2018 року визначено суму грошового зобов`язання в розмірі 4 504,74 грн, граничний термін сплати - 30 квітня 2018 року, зазначена сума податку (у розмірі 4 505,00 грн) була перерахована позивачем в повному обсязі 20 квітня 2018 року згідно платіжного доручення № 1748.

Крім того, позивач не погоджується з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням від 12 лютого 2019 року № 0002351303, яким нараховані штрафні (фінансові) санкції за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб у розмірі 88 950,36 грн та пеня у розмірі 300,81 грн, оскільки вважає, що відповідач безпідставно застосував при розрахунку сум штрафу положення п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу та збільшив суми податкового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені у розмірі 25%, 50% та 75%. Позивач зазначає, що у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом, такий платник податків притягається до відповідальності відповідно до ст. 126 Податкового Кодексу. В свою чергу положеннями ст. 127 Податкового кодексу передбачена відповідальність, яка покладається на платника податків (в тому числі і на податкового агента) саме за не сплату (не перерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків. Враховуючи, що у даному випадку мала місце несвоєчасна сплата, застосування штрафної санкції на підставі ст. 127 Податкового кодексу є необґрунтованим (т. 1 а.с. 4-12).

22 липня 2019 року відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого ГУ ДФС не погоджується із позовними вимогами позивача та просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову, обґрунтовуючи це наступним.

Головним управлінням ДФС у Донецькій області була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ Спеціалізоване товариство Свинець з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2018 року, валютного законодавства за період з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2018 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2018 року, за результатами якої складено акт від 16 січня 2019 року № 40/05-99-14-12-39463271.

Перевіркою були встановлені порушення позивачем вимог: пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу, в результаті чого занижено суму податку на прибуток у розмірі 9 779 564 грн, у т.ч. за 4 кв. 2016 року - 68 851 грн, 2017 рік - 390 063 грн, 1 квартал 2018 року - 1 101 660 грн, півріччя 2018 року - 9 320 650 грн, три квартали 2018 року - 9 320 650 грн; п. 198.1, п.198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу , в результаті чого занижено суму податку, що підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 7 326 595 грн, у т. ч. за вересень 2017 року - 23 819 грн, жовтень 2017 року - 385 092 грн, листопад 2017 року 365 622 грн, грудень 2017 року - 235 457 грн, січень 2018 року - 184 890 грн, лютий 2018 року - 2 073 550 грн, березень 2018 року - 3 900 067 грн, квітень 2018 року - 158 098 грн, та завищено суму від`ємного значення, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2018 у розмірі 3 297 884 грн; п.п. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати визначеної суми податкових зобов`язань; абз. б п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України та п. 3.1, п. 3.2, п.3.3, п. 3.4, п. 3,5 п. 3.6 розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4, в частині надання Податкових розрахунків за IV квартали 2016 року, І-IV квартали 2017 року, І-ІІ квартали 2018 року з недостовірними даними; пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, абз. 2 п. 57.1 ст. 57, пп. 168.1.2, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, абз. а п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу в частині несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб за перевірений період в сумі 128 563,13 грн з нарахованої заробітної плати перерахований до бюджету несвоєчасно, з порушенням строків сплати, а саме: за жовтень 2016 року в сумі 15 335,03 грн, за листопад 2016 року в сумі 15 908,58 грн, за грудень 2016 року в сумі 15 305,19 грн, за січень 2017 року в сумі 19 738,53 грн, за березень 2017 року в сумі 18 080,81 грн, за квітень 2017 року в сумі 10 963,96 грн, за травень 2017 року в сумі 7 694,11 грн, за вересень 2017 року в сумі 11 908,09 грн, за жовтень 2017 року в сумі 2 229,74 грн, за лютий 2018 року в сумі 11 401,09 грн Відповідач зазначає, що на підставі висновків, викладених у акті перевірки, ним винесені спірні податкові повідомлення-рішення від 18 лютого 2019 року: № 0001091412, № 0001121412, № 0001111412, № 0001261412, № 0001271412, від 12 лютого 2019 року - № 0002351303.

Відповідач вважає спірні податкові повідомлення-рішення правомірними та прийнятими в межах чинного законодавства, з огляду на наступне.

Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0001091412 від 18 лютого 2019 року за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 146 693 446,00 грн, у т.ч. за податковим зобов`язанням 9 779 564,00 грн та за штрафними санкціями 4 889 782,00 грн, відповідач зазначає, що перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 1 січня 2016 року по 30 вересня 2018 року встановлено його заниження у розмірі 9 779 564,00 грн: за 4 квартал 2016 року - 68 851 грн, за 2017 рік - 390 063 грн, за 1 квартал 2018 року - 1 101 660 грн, за півріччя 2018 рік - 9 320 650 грн, за три квартали 2018 року - 9 320 650 грн, внаслідок порушень встановлених актом перевірки.

Відповідач вказує, що в порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу ТОВ СП Свинець занижено задекларовані показники у рядку 02 Декларації Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+/-) у розмірі 51 973 062 грн, у т.ч. за 4 кв. 2017 року - 191 673,00 грн, за 1 квартал 2018 року - 6 120 333,00 грн, за півріччя 2018 року - 51 781 389,00 грн, за три квартали 2018 року - 51 781 389,00 грн, з причини віднесення до складу витрат операцій по взаємовідносинам з ТОВ Інвест Альянс 2014 , ТОВ Свинець. по оформленим документам, які не можуть за змістом п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності. Актом перевірки встановлено, що ТОВ СП Свинець завищено витрати по рядку 2050 Собівартість реалізованої продукції у розмірі 51 973 062,00 грн (у тому числі по ТОВ Інвест Альянс 2014 у сумі 191 671,00 грн, ТОВ Свинець. у сумі 51 781 389,00 грн).

Щодо питання правомірності формування податкового кредиту за витратами ТОВ СП Свинець за операціями з ТОВ Інвест Альянс 2014 (код ЄДРПОУ 39428874) відповідач зазначає, що між ТОВ СП Свинець в особі директора ОСОБА_6 (Покупець) та ТОВ Інвест Альянс 2014 в особі директора ОСОБА_2 (Постачальник) був укладений договір поставки № 1/30-17 від 29 травня 2017 року. На підтвердження виконання умов цього договору позивачем до перевірки надана видаткова накладна № 298 від 30 травня 2017 року; яка містить підписи: від імені постачальника - директора ТОВ Інвест Альянс 2014 ОСОБА_2, від імені покупця - інженера ОСОБА_1 та скріплено печаткою підприємства постачальника, отриманий за довіреністю № 455 від 30 травня 2017 року. До перевірки надано наказ, яким передбачено виконання ОСОБА_1 обов`язків з постачання ТМЦ, сировини (матеріалів) для виробничих потреб з метою подальшої їх передачі на склад, однак позивачем не було надано під час перевірки договір про повну матеріальну відповідальність ОСОБА_1 . До перевірки не надано жодного документа, який підтверджує транспортування товару. Відповідно до договору поставки № 1/30-17 від 29 травня 2017 року розрахунки за ТМЦ здійснено ТОВ СП Свинець шляхом передачі простого векселя. Згідно картки-рахунку 631 за травень 2017 року отриманий товар (свинець чорновий) від ТОВ Інвест Альянс 2014 оприбуткований позивачем на рахунок 201 Сировина та матеріали . Як вбачається з карточки складського обліку матеріалів № 1255 свинець чорновий 31 серпня 2017 року передано на переробку; станом на 1 вересня 2017 року остаток свинцю чорнового відсутній. Також відповідач зазначає, що перевіркою було проведено аналіз можливості виконання оформлених господарських операцій з придбання (виробництва)/продажу ідентифікованих товарів/послуг наявним трудовим ресурсом ТОВ Інвест Альянс 2014 відповідно ІС Податковий блок та встановлено, що: ТОВ Інвест Альянс 2014 ні є імпортером або виробником, за даними картки платника податків на дату складання акту перевірки - засновником, директором та головним бухгалтером товариства є одна особа - ОСОБА_2 , інформація щодо наявності трудових ресурсів відсутня (звіти 1-ДФ, з ЄСВ не надавалися з моменту взяття на облік), перебував платником ПДВ з 7 листопада 2014 року по 10 лютого 2015 року, свідоцтво платника анульовано 31 травня 2019 року, причина анулювання - до ЄДР внесено запис про вiдсутнiсть за місцезнаходженням, з 5 травня 2016 року по 31 травня 2019 року: причина анулювання - ненадання декларацій протягом року (не звітує з квітня 2018 року). Крім того, відповідач вказує на те, що за даними ЄРПН за період з 1 січня 2016 по 31 грудня 2018 року на адресу ТОВ Інвест Альянс 2014 зареєстровано податкові накладні лише за жовтень - грудень 2017 року з наступної номенклатури товарів: свині, активія, шини, сардельки, ковбаси, а відповідно до Додатка 5 декларації з податку на додану вартість за травень 2017 року ТОВ Інвест Альянс 2014 податковий кредит не сформовано, отже, не встановлено походження товару, оформленого в адресу ТОВ СП Свинець за видатковою накладною № 298 від 30 травня 2017 року, податковою накладною від 30 травня 2017 року № 298 - свинець чорновий . ГУ ДФС у Донецькій області отримало від Слов`янського відділення податкову інформацію від 23 червня 2017 року щодо ТОВ Інвест Альянс 2014 за травень 2017 року щодо неправомірного відображення зазначеним товариством податкового кредиту в декларації за травень 2017 року.

Щодо питання правомірності формування податкового кредиту та витрат ТОВ СП Свинець за операціями з ТОВ Свинець. (код ЄДРПОУ 30615525), відповідач зазначає, що між ТОВ СП Свинець в особі директора ОСОБА_6 (Покупець) та ТОВ Свинець. в особі директора ОСОБА_3 (Постачальник) укладений договір поставки № 8/22-15 від 17 грудня 2015 року; на виконання умов цього договору позивачем до перевірки були надані видаткові накладні з номенклатури: свинець чорновий, свинець С2С, свинець С3С, акумулятори, шини; накладні вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів у переробку. Позивачем під час перевірки не були надані документи, які б підтверджували якість отриманого товару та факт транспортування товару. Відповідач звертає увагу на те, що сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включена до податкового кредиту відповідного періоду, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних, що відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за відповідні періоди. Крім того, відповідач зазначає, що перевіркою було проведено аналіз можливості виконання оформлених господарських операцій з придбання (виробництва)/продажу ідентифікованих товарів/послуг наявним трудовим ресурсом ТОВ Свинець. відповідно ІС Податковий блок та встановлено, що директор та головний бухгалтер ТОВ Свинець. в одній особі - ОСОБА_3 , основним видом діяльності є підприємства є виробництво свинцю, цинку і олова (код 24.43), за даними звіту 1 ДФ за 4 квартал 2017 року встановлено, що кількість працюючих в товаристві за трудовими договорами - 10 осіб, за цивільно-правовими договорами - 9 осіб. Під час перевірки з метою підтвердження взаємовідносин ТОВ СП Свинець та ТОВ Свинець. було направлено запит № 54525/10/05-99-14-12-16 від 28 листопада 2017 року до ТОВ Свинець. про надання інформації. На дату реєстрації акту перевірки документи щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ СП Свинець та ТОВ Свинець. не були надані. Листом від 26 грудня 2018 року № 2/977 ТОВ Свинець. повідомило ГУ ДФС про пошкодження первинних документів бухгалтерського обліку товариства за 2017-2018 рр. За даними ЄРПН не встановлено походження ТМЦ, оформленого ТОВ Свинець. на адресу ТОВ СП Свинець .

Щодо питання правомірності формування податкового кредиту та витрат ТОВ СП Свинець за операціями з ТОВ Астон Харків , відповідач зазначає, що між ТОВ СП Свинець в особі директора ОСОБА_6 (Покупець) та ТОВ Астон Харків в особі директора Удовенко Т.Ф. (Постачальник), укладений договір поставки № 55/20/10 від 20 жовтня 2017 року. До перевірки надано видаткові накладні від 23 жовтня 2017 року № 19, № 20, № 21. До перевірки не надано жодного документу, який би підтверджував якість отриманого товару та транспортування товару. Відповідач зазначає, що податкові накладні оформлені ТОВ Астон Харків : від 23 жовтня 2017 року № 19 на загальну суму 499 977 грн у т.ч. ПДВ 83 329,50 грн, від 23 жовтня 2017 року № 20 на загальну суму 495 000 грн у т.ч. ПДВ 82 500 грн, від 23 жовтня 2017 року № 21 на загальну суму 331 023 грн у т.ч. ПДВ 55 170,5 грн Розрахунки за отриманий товар здійснено ТОВ СП Свинець шляхом передачі простого векселя (4 квітня 2018 року) номінальною вартістю 1 326 000,00 грн. Перевіркою проведено аналіз можливості виконання оформлених господарських операцій з придбання (виробництва)/продажу ідентифікованих товарів/послуг наявним трудовим ресурсом ТОВ Астон Харків відповідно ІС Податковий блок та встановлено, що основний вид діяльності ТОВ Астон Харків - неспеціалізована оптова торгівля, за даними звіту 1-ДФ за 4 квартал 2017 року в товаристві працювало за трудовими договорами - 5 осіб, з яких 2 особи 1 листопада 2017 року звільнені; підприємство не звітує з травня 2018 року, 10 жовтня 2018 року внесено до реєстру суб`єктів фіктивного підприємництва, свідоцтво платника ПДВ анульовано 30 травня 2019 року. Відповідно до Єдиного реєстру судових рішень України ТОВ Астон Харків є фігурантом кримінальної справи № 32018100000000307 від 18 грудня 2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України. За даними ЄРПН встановлено, що за на адресу ТОВ Астон Харків зареєстровано податкові накладні з подібною номенклатурою від ТОВ Компанія Палар (код 41381652). З моменту реєстрації платником ПДВ (1 липня 2017 року) податкові накладні на адресу ТОВ Компанія Палар - лише у вересні - грудні 2017 року з номенклатурою: промислове обладнання, газовий конденсат, отже, не встановлено походження товару, оформленого в адресу ТОВ СП Свинець від ТОВ Астон Харків .

Стосовно завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток (показники у рядку 02 Декларації Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+/-) за 2017 рік у розмірі 1 904 367,00 грн, відповідач зазначає, що за даними декларації сума фінансового результату до оподаткування по рядку 2 складає (збитки) 3 957 884,00 грн, за даними форми № 2 по рядку 22295 фінансовий результат до оподаткування складає (збитки) 2 053 517,00 грн, різниця - 1 904 367,00 грн. Платником врахована до зменшення фінансового результату до оподаткування сума 1 904 367,00 грн, яка не підтверджена первинними документами.

Стосовно заниження задекларованих показників у рядку 02 Декларації Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+/-) за 2017 рік на загальну суму 70 977,00 грн, відповідач зазначає, що враховуючи інформацію, щодо невідповідності даних, наведених у формі № 2-м та даних бухгалтерського обліку, встановлено заниження фінансового результату до оподаткування зазначеного у рядку 2 Декларації за 2017 рік на 70 977 грн. При порівнянні даних реєстру кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку (складеного на підставі документів первинного обліку) та показників Податкової декларації з податку на прибуток за 2017 рік та Звітів про фінансові результати (форма № 2-м), встановлено заниження фінансового результату до оподаткування ТОВ СП Свинець за 2017 рік на 70 977,00 грн з причини віднесення до складу витрат витрат, які не підтверджені жодним документом, який би містив відомості про господарську операцію та підтверджував її здійснення.

Стосовно порушення п. 140.5.4 ст.140 Податкового кодексу України (в редакції чинній до 1 січня 2017 року) ТОВ СП Свинець не здійснено відповідне коригування фінансового результату по рядку 3.1.7 додатку РІ до податкової декларації з податку на прибуток за 2016 рік у бік збільшення на суму 382 508,00 грн (1 275 026,65 грн х 30%), відповідач зазначає, що підприємством не підтверджено суми витрат за правилами звичайних цін відповідно до процедури, встановленої ст. 39 Кодексу по придбанню товарів у нерезидента - Фірми ТАБ МАК ДОО (Македонія). Як зазначено в акті перевірки, Республіка Македонія включена до переліку держав (територій), затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 977-р Про затвердження переліку держав (територій), які відповідають критеріям, встановленим пп. 39.2.1.2, пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу . Відповідач посилається на те, що між ТОВ СП Свинець (Покупцем) та нерезидентом - Фірмою ТАБ МАК ДОО (Македонія) (Продавцем) укладено контракт №26082016 від 26 серпня 2016 року. Відповідно до умов контракту Продавець зобов`язується поставити, а Покупець сплатити за товар: акумулятори торгової марки Vesna Starter. У ході перевірки позивачу направлено запит про надання інформації згідно з абз. 5 підп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України стосовно підтвердження сум витрат за здійсненою у 2016 році господарською операцією з контрагентом - Фірмою ТАБ МАК ДОО (Македонія) за правилами звичайних цін. ТОВ СП Свинець надано відповідь, у якій зазначено, що обсяг господарських операцій з фірмою ТАБ МАК ДОО за 2016 рік не відповідає критеріям визначення операції контрольованою у розумінні пп. 39.2.1.7 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України, у зв`язку із чим звіт про контрольовані операції до органу ДФС не подавався. У зв`язку з тим, що позивачем не підтверджені суми витрат за правилами звичайних цін відповідно до процедури, яка встановлена ст. 39 Кодексу на загальну суму 1 275 026,65 грн, перевіркою проведено розрахунок коригування фінансового результату різниці, які виникають при придбанні товарів у нерезидента на суму 30% вартості таких товарів, яка склала 382 508,00 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0001121412 від 18 лютого 2019 року за платежем податок на додану вартість на загальну суму 9 158 243,75 грн, у т.ч. за податковим зобов`язанням 7 326 595,00 грн та за штрафними санкціями 1 831 648,75 грн та податкового повідомлення-рішення № 0001111412 від 18 лютого 2019 року за платежем податок на додану вартість (форма В4) - на суму завищення від`ємного значення 3 297 884 грн, відповідач зазначає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті в межах чинного законодавства та є правомірними. Так, перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2018 року встановлено порушення п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу , в результаті чого занижено суму податку, що підлягає сплаті в бюджет у розмірі 7 326 595,00 грн (за вересень 2017 року - квітень 2018 року) та завищено суму від`ємного значення, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2018 у розмірі 3 297 884,00 грн в результаті допущених порушень податкового законодавства. На порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України платником включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість за господарськими операціями, які не здійснювались, не пов`язані з господарською діяльністю та не підтверджені первинними документами, що призвело до його завищення на загальну суму 10 624 479,00 грн. За результатами перевірки встановлено, що ТОВ СП Свинець безпідставно сформовано податковий кредит по податку на додану вартість за взаємовідносинами з: ТОВ Інвест Альянс 2041 на суму 38 334,00 грн ПДВ, з ТОВ Астон Харків на суму 221 000,00 грн ПДВ, з ТОВ Свинець. на суму 10 365 145,00 грн ПДВ.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0002351303 від 12 лютого 2019 року за платежем податок на доходи фізичних осіб за штрафними санкціями 88 950,36 грн та пені у сумі 300,81 грн, відповідач зазначає, що за результатами перевірки встановлено порушення позивачем підп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, абз. 2 п. 57.1 ст. 57, пп. 168.1.2, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. а п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу у частині перерахування податку на доходи фізичних осіб у сумі 128 563,13 грн з нарахованої заробітної плати з порушенням строків його сплати. Відповідно даних бухгалтерського та податкового обліку встановлено, що податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 128 563,13 гривень за період, що перевірявся, нараховувався, але своєчасно не перераховувався до бюджету. Відповідач наполягає, що положення ст. 126 Кодексу застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати податковим агентом узгодженої суми грошового зобов`язання. Положеннями статті 127 Податкового кодексу України встановлюється відповідальність податкового агенту саме за несплату (неперерахування) податків до або під час виплати доходу громадянам - склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу. Тобто, якщо до моменту виплати доходу на користь громадян податковий агент хоч і з порушенням передбаченого ст. 168 Податкового кодексу України строку сплачує, суму податку, - застосуванню підлягає ст. 126 Податкового кодексу, а якщо виплата доходу передувала сплаті податку, податковий агент має нести відповідальність на підставі ст. 127 Податкового кодексу. Посилається при цьому на Постанову Верховного Суду України від 10 листопада 2015 року у справі № 21-2919а15.

Отже, податкове повідомлення-рішення № 0002351303 від 12 лютого 2019 року є правомірним.

Стосовно податкового повідомлення-рішення № 00012614121 від 18 лютого 2019 року, яким позивачеві нараховано штрафні санкції за несвоєчасну сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 387,50 грн, та податкового повідомлення-рішення № 0001271412 від 18 лютого 2019 року, яким позивачеві нараховано штрафні санкції за несвоєчасну сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в у сумі 62,83 грн, відповідач вказує, що ТОВ СП Свинець в порушення п.п. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу допущено несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, із затримкою, зокрема, до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання (фактично сплачено позивачем 4 травня 2017 року, платіжне доручення № 1625, та 3 травня 2018 року, платіжне доручення № 1898). Відповідно, податкові повідомлення-рішення № 00012614121 та № 0001271412 є правомірними.

Крім того, відповідач у відзиві зазначає, що:

- згідно позиції Верховного суду України в постанові від 12 квітня 2016 року (провадження № 21-3270а15), статус фіктивного підприємства є несумісним з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. Якість товарів, які поставляються (ст. 268 ГК України), повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів, тобто Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товарно-супровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі;

- відповідно до п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24 травня 1995 року № 88, на здійснення господарської операції повноваження особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи-підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, гроші, цінні папери та інші ТМЦ згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Отже, суб`єкт господарювання зобов`язаний підтвердити повноваження особи, яка в інтересах юридичної особи або юридичної особи-підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, гроші, цінні папери та інші ТМЦ згідно з договором;

- згідно принципу індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету. У разі недобросовісності контрагентів покупець несе певний ризик не лише невиконання цивільно-правового договору, але в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися правом на податковий кредит в силу відсутності документів, що мають силу первинних документів (т. 2 а.с. 206-234).

Ухвалою суду від 8 липня 2019 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання на 30 липня 2019 року (т. 1 а.с. 1).

30 липня 2019 року у підготовчому засіданні судом оголошено перерву до 15 серпня 2019 року у зв`язку із необхідністю надання додаткових доказів по справі (т. 3 а.с. 6-7).

15 серпня 2019 року у підготовчому засіданні судом оголошено перерву до 6 вересня 2019 року у зв`язку з необхідністю надання додаткових доказів по справі(т. 4 а.с. 111).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 6 вересня 2019 року продовжено строк підготовчого провадження у адміністративній справі 200/8361/19-а та відкладено розгляд справи на 18 вересня 2019 року (т. 5 а.с. 151).

18 вересня 2019 року у підготовчому засіданні судом оголошено перерву до 26 вересня 2019 року у зв`язку з необхідністю надання додаткових доказів по справі (т. 6 а.с. 40).

26 вересня 2019 року у підготовчому засіданні судом оголошено перерву до 30 вересня 2019 року у зв`язку з необхідністю надання додаткових доказів по справі (т. 7 а.с. 111).

30 вересня 2019 року у підготовчому засіданні судом оголошено перерву до 16 жовтня 2019 року, у зв`язку з необхідністю надання додаткових доказів по справі (т. 7 а.с. 114).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи до судового розгляду по суті на 23 жовтня 2019 року та викликано свідків (т. 7 а.с. 168).

23 жовтня 2019 року у судовому засіданні оголошено перерву до 30 жовтня 2019 року (т. 8 а.с. 17-18).

30 жовтня 2019 року у судовому засіданні оголошено перерву до 15 листопада 2019 року (т. 8 а.с. 26).

15 листопада 2019 року у судовому засіданні оголошено перерву до 19 листопада 2019 року (т. 8 а.с. 33).

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, надав додаткові пояснення (т. 5 а.с. 155-173, т. 7 а.с. 140-144, 176-177, т. 8 а.с. 43-50) та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримала викладені у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях (т. 5 а.с. 105-127, т. 7 а.с. 121-122, 172-175, т. 8 а.с. 30-32) заперечення на позов та просила суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване підприємство Свинець , код ЄДРПОУ 39463271, зареєстровано як юридична особа, про що 29 жовтня 2014 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис, в стані припинення не перебуває, знаходиться на податковому обліку в Головному управління ДФС у Донецькій області (Костянтинівська ОДПІ) (т. 1 а.с. 20).

Відповідач, Головне управління ДФС у Донецькій області, код ЄДРПОУ 39406028, є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження та є належним відповідачем у справі.

Як встановлено судом з 26 листопада 2018 року по 9 січня 2019 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване управління Свинець (код ЄДРПОУ 39463271) з питань податкового законодавства за період з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2018 року, валютного та іншого законодавства - за період з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року, за результатами якої складено акт № 40/05-99-14-12-39463271 (т. 2 а.с. 1-77).

Перевіркою встановлені наступні порушення:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток у розмірі 9 779 564,00 грн, у т.ч. за 4 кв. 2016 року - 68 851,00 грн, за 2017 рік - 390 063,00 грн, за 1 квартал 2018 року -1 101 660,00 грн, за півріччя 2018 року - 9 320 650,00 грн, за три квартали 2018 року - 9 320 650,00 грн;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку, що підлягає сплаті в бюджет у розмірі 7 326 595,00 грн, у т.ч за вересень 2017 року - 23 819,00 грн, за жовтень 2017 року - 385 092,00 грн, за листопад 2017 року - 365 622,00 грн, за грудень 2017 - 235 457,00 грн, за січень 2018 - 184 890,00 грн, за лютий 2018 року - 2 073 550 грн, за березень 2018 року - 3 900 067 грн, за квітень 2018 року - 158 098 грн, та завищено суму від`ємного значення, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2018 у розмірі 3 297 884,00 грн;

- п.п. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати визначеної суми податкових зобов`язань;

- абз. б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України та п. 3.1, п. 3.2, п. 3.3, п. 3.4, п. 3,5 п. 3.6 розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4, в частині подання Податкових розрахунків за IV квартали 2016 року, І-IV квартали 2017 року, І-ІІ квартали 2018 року з недостовірними даними.

- пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, абз. 2 п. 57.1 ст. 57, пп. 168.1.2, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, абз. а п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України в частині несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб за перевірений період в сумі 128 563,13 грн з нарахованої заробітної плати перерахований до бюджету несвоєчасно, з порушенням строків сплати, а саме: за жовтень 2016 року в сумі 153 35,03 грн, за листопад 2016 року в сумі 15 908,58 грн, за грудень 2016 року в сумі 15 305,19 грн, за січень 2017 року в сумі 19 738,53 грн, за березень 2017 року в сумі 18 080,81 грн, за квітень 2017 року в сумі 10 963,96 грн, за травень 2017 року в сумі 7 694,11 грн, за вересень 2017р. в сумі 11 908,09 грн, за жовтень 2017 року в сумі 2 229,74 грн, за лютий 2018 року в сумі 11 401,09 грн.

Позивач у позовній заяві зазначає, що не погоджувався з висновками викладеними у акті № 40/05-99-14-12-39463271 від 16 січня 2019 року, в зв`язку із чим не підписував акт.

Заперечення на акт № 40/05-99-14-12-39463271 від 16 січня 2019 року позивачем на адресу відповідача не направлялись.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Донецькій області винесені:

- податкове повідомлення-рішення форми Р № 0001091412 від 18 лютого 2019 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване підприємство Свинець збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на суму 14 669 340,00 грн, у тому числі податкові зобов`язання у сумі 9 779 564,00 грн, штрафні (фінансові) санкції у сумі 4 889 782,00 грн (т. 1 а.с. 21);

- податкове повідомлення-рішення форми Р № 0001121412 від 18 лютого 2019 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване підприємство Свинець збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 9 158 240,75 грн, у тому числі податкові зобов`язання - 7 326 595,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 1 831 648,75 грн (т. 1 а.с. 24);

- податкове повідомлення-рішення форми В4 № 0001111412 від 18 лютого 2019 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване підприємство Свинець зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 3 297 884,00 грн (т. 1 а.с. 27);

- податкове повідомлення-рішення форми Ш № 0001261412 від 18 лютого 2019 року, яким Товариство з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване підприємство Свинець за затримку на 4 календарних днів сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 387,50 грн (т. 1 а.с. 33);

- податкове повідомлення-рішення форми Ш № 0001271412 від 18 лютого 2019 року, яким Товариство з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване підприємство Свинець за затримку на 3 календарних днів сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 62,83грн (т. 1 а.с. 35);

- податкове повідомлення-рішення форми Д № 0002351303 від 12 лютого 2019 року, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване підприємство Свинець застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 88 950,36 грн, нарахована пеня у сумі 300,81 грн (т. 1 а.с. 29).

Позивач, не погодившись з прийнятим відповідачем спірним податковим повідомленням-рішенням № 0002351303 від 12 лютого 2019 року, подав до Державної фіскальної служби України скаргу від 25 лютого 2019 року № 7/123 про перегляд та скасування цього рішення (т. 1 а.с. 126-135).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 18 квітня 2019 року № 18265/6/99-99-11-05-01-25 Про результати розгляду скарги податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга позивача без задоволення (т. 1 а.с. 136-140).

1 березня 2019 року позивачем направлено скаргу на адресу Державної фіскальної служби України (№ 7/156) про скасування податкових повідомлень-рішень від 18 лютого 2019 року № 0001271412, № 0001091412, № 0001121412, № 0001261412, № 0001111412 (т. 1 а.с. 141-180).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 15 травня 2019 року № 22331/6/99-99-11-04-01-25 Про результати розгляду скарги спірні податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга позивача без задоволення (т. 1 а.с. 182-188).

Будучи не згодним із прийнятими відповідачем повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду із даним позовом.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - Податковий кодекс) у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з п. 36.1ст. 36 Податкового кодексу податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі -ЦОВВ з ДПМП), його територіальні органи.

Згідно з пунктом 41.3 ст. 41 Податкового кодексу повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України.

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог пп. 140.5.4, 140.5.6 п. 140.5 ст. 140 цього Кодексу.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 86.7 ст. 86 Податкового кодексу передбачено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 ст. 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному ст. 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 ст. 44 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому ст. 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 ст. 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків (п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу ).

Згідно з п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1-54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Пунктом 58.1 ст. 58 Податкового кодексу визначено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до ст. 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов`язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Суд зазначає, що відповідачем під час проведення документальної планової виїзної перевірки встановлено порушення ТОВ СП Свинець податкового законодавства, про що 16 січня 2019 року був складений акт № 40/05-99-14-12-39463271.

З огляду на матеріали справи позивачем не були подані до контролюючого органу заперечення на акт перевірки, у зв`язку і чим відповідачем у встановлені законом строки прийняті спірні податкові повідомлення-рішення: від 18 лютого 2019 року - № 0001091412, № 0001121412, № 0001111412, № 0001261412, № 0001271412, від 12 лютого 2019 року - № 0002351303.

Щодо порушень виявлених під час здійснення документальної планової виїзної перевірки ТОВ СП Свинець , суд зазначає наступне.

1. За податковим повідомленням-рішенням № 0001091412 від 18 лютого 2019 року з податку на прибуток підприємств на суму грошового зобов`язання та штрафу в загальній сумі 14 669 346,00 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями - 9 779 564,00 грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 4 889 782,00 грн.)

В ході перевірки встановлено невідповідність даних, відображених у Звіті про фінансові результаті (Форма № 2), які підтверджені даними первинних документів бухгалтерського обліку (наведених у додатку 4 до акту перевірки) та даних р. 2 Декларації з податку на прибуток за 2017 рік, а саме:

За даними Декларації сума фінансового результату до оподаткування по р. 2 Декларації за 2017 рік складає (збитки) 3 957 884,00 грн.

За даними форми № 2 по рядку 2295 фінансовий результат до оподаткування складає (збитки) 2 053 517 грн, у т.ч.:

Рядок 2000 Чистий дохід від реалізації продукції - 876 317 328,00 грн;

Рядок 2120 Інші операційні доходи - 13 150 291,00 грн;

Рядок 2220 Інші фінансові доходи - 30 387,00 грн;

Рядок 2050 Собівартість реалізованої продукції - 864 420 000,00 грн;

Рядок 2130 Адміністративні витрати - 5 440 207,00 грн;

Рядок 2150 Витрати на збут - 610 306,00 грн;

Рядок 2180 Інші операційні витрати - 13 749 651,00 грн;

Рядок 2250 Фінансові витрати - 4 409 000,00 грн;

Рядок 2270 Інші витрати - 2 922 359,00 грн;

Різниця складає 1 904 367,00 грн.

За позицією відповідача, в порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу ТОВ СП Свинець завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток (показники у рядку 02 Декларації Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+/-) за 2017 рік у розмірі 1 904 367,00 грн.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з п. 46.2 ст. 46 Податкового кодексу платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог ст. 137 цього Кодексу.

Фінансова звітність, що складається та подається відповідно до цього пункту платниками податку на прибуток та неприбутковими підприємствами, установами та організаціями, є додатком до податкової декларації з податку на прибуток (звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації) та її невід`ємною частиною.

Приписами п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності (п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу).

Відповідно до пп. 49.18.3, 49.18.6 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року, крім випадків, передбачених пп. 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному року для платників податку на прибуток для податкової декларації, яка розраховується наростаючим підсумком за рік, - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Згідно з п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Отже, з аналізу вищезазначених положень встановлено, що невід`ємною частиною декларації та додатком до неї згідно з п. 46.2 Податкового кодексу є фінансова звітність. Підтвердженням подання фінзвітності є відмітка в таблиці Наявність додатків у графі ФЗ Декларації. У таблиці Наявність поданих форм фінансової звітності проставляється відмітка про ті форми, які подаються.

Відповідно до п. 137.4 Податкового кодексу податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік.

У п. 137.5 Податкового кодексу передбачено, які платники податку на прибуток можуть подавати лише річну податкову декларацію. Це, зокрема: новостворені підприємства; виробники сільськогосподарської продукції; підприємства, річний дохід яких не перевищує 20 млн грн.

Платники податку на прибуток, які ведуть бухгалтерський облік за національними стандартами (крім неприбуткових установ та організацій), разом із Декларацією за календарний квартал, півріччя, три квартали подають проміжну фінансову звітність наростаючим підсумком з початку звітного року у складі, передбаченому абз. 3 п. 1 розд. II НП(С)БО 1: Баланс (форма № 1); Звіт про фінансові результати (форма № 2). Платники податку на прибуток, які ведуть бухгалтерський облік за міжнародними стандартами, подають згідно з п. 10 МСБО 1 проміжну фінансову звітність, яка складається з повного комплекту: Звіт про фінансовий стан на кінець періоду; Звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід за період; Звіт про зміни у власному капіталі за період; Звіт про рух грошових коштів за період; Примітки, які містять стислий виклад суттєвих облікових політик та інші пояснення; Звіт про фінансовий стан на початок найбільш раннього порівняльного попереднього періоду, коли суб`єкт господарювання застосовує облікову політику ретроспективно або здійснює ретроспективний перерахунок статей своєї фінзвітності, або коли він перекласифіковує статті своєї фінзвітності, або відповідно до п. 8 МСБО 34 - комплекту стислої фінансової звітності.

Суд зазначає, щодо черговості подання фінзвітності та Декларації, то контроль наявності поданих додатків форм фінансової звітності до Декларації здійснюється контролюючим органом серед поданих раніше та зареєстрованих в центральній базі даних чинних форм фінансової звітності за відповідний звітний період.

Суд звертає увагу на те, що затверджених на законодавчому рівні правил заповнення податкової декларації з податку на прибуток відсутні, платники під час заповнення податкових декларацій можуть керуватись рекомендаційними листами ДФС України щодо заповнення податкової звітності.

Щодо порядку заповнення частини Показники рядку 2 Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+,-) суд зазначає, що дані для заповнення рядка 02 декларації беруться з рядка 2290 або рядка 2295 Звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) форми № 2, відповідно, якщо прибуток - то записують із додатним значенням, а якщо збиток - указують зі знаком - .

Форма № 2заповнюється в тисячах гривень із відповідним округленням (для суб`єктів малого підприємництва, що звітують за формами з П(С)БО 25, - у тисячах гривень із одним десятковим знаком), а у деклараціях - у гривнях.

Отже, при заповненні податкової декларації з податку на прибуток платник з фінансової звітності має взяти суму прибутку (чи збитку) у гривнях до округлення, і записати її в рядок 02 Декларації.

Судом встановлено, що 11 жовтня 2018 року ТОВ СП Свинець за 2017 рік була надана уточнююча фінансова звітність: форми № 1 Баланс та форми № 2 Звіт про фінансові результати , в яких визначений фінансовий результат до оподаткування рядок 2295 Форми № 2: складає збиток 2 053 тис. грн, податок на прибуток по рядку 2300 Форми № 2 складає 469 тис. грн, чистий фінансовий результат - 2 522 тис. грн (т. 5 а.с. 186, 188).

Зазначена фінансова звітність прийнята податковим органом, що підтверджується відповідними квитанціями (т. 5 а.с. 187, 189).

19 листопада 2018 року позивачем була подана річна уточнююча податкова декларація з податку на прибуток за 2017 рік, в якій частині Показники у рядку 2 Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+, -) визначена сума фінансового результату - 2 053 123 (т. 5 а.с. 190-191).

23 листопада 2018 року позивачем була подана річна уточнююча податкова декларація з податку на прибуток за 2017 рік, в якій частині Показники у рядку 2 Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+, -) визначена сума фінансового результату - 3 957 884 (т. 5 а.с. 25-28).

Позивач у наданих суду поясненнях посилається на те, що уточнююча податкова декларація з податку на прибуток за 2017 рік від 23 листопада 2019 року була подана помилково. Звертає увагу суду на те, що перевіряючи під час перевірки були повідомлені про цей факт.

Представник відповідача в судовому засіданні не підтвердила цей факт.

Доказів на підтвердження надання посадовим особам фіскального органу під час перевірки зазначених пояснень суду не надано.

Суд зазначає, що пп. 47.1.1 п. 47.1. ст. 47 Податкового кодексу передбачено, що відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть: юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.

Відповідно до ст. 50 Податкового кодексу встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до ст. 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 травня року, наступного за звітним;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог п. 169.4 ст. 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Це правило не поширюється на випадки, встановлені ст. 177 цього Кодексу.

У разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Ст. 109 Податкового кодексу визначено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 110 Податкового кодексу платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Судом встановлено, що позивач до початку проведення перевірки не скористався своїм правом на подання уточнюючої декларації. Крім того, суд зазначає, що позивачем не надано належних доказів які б свідчили про те, що позивач повідомив податковий орган про помилкове направлення 23 листопада 2019 року уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток за 2017 рік.

Беручи до уваги встановлені судом обставини, враховуючи, що платник податків несе відповідальність за порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, суд вважає, що виявлене у ході перевірки порушення щодо завищено від`ємного значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток (показники у рядку 02 Декларації Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+/-) за 2017 рік у розмірі 1 904 367,00 грн є правомірним.

Відповідно, спірне повідомлення-рішення від 18 лютого 2019 року № 0001091412 в частині донарахування позивачеві податку на прибуток в сумі 342 786,00 грн є правомірним.

Щодо правомірності/не правомірності донарахування позивачу суми податку на прибуток в розмірі 12 776,00 грн, визначеної (нарахованої) фіскальним органом у зв`язку із необґрунтованим (за висновком відповідача) віднесенням позивачем до складу витрат витрат в сумі 70 977,00 грн, суд зазначає наступне.

Як зазначено в акті перевірки, під час зазначеної перевірки було встановлено невідповідність даних, наведених у формі № 2-м, та даних бухгалтерського обліку (наведену у п. 3 даного розділу), як наслідок, встановлено заниження фінансового результату до оподаткування, зазначеного у рядку 2 Декларації за 2017 рік на 70 977,00 грн. Так, при порівнянні даних реєстру кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку (складеного на підставі документів первинного обліку) та показників Податкової декларації з податку на прибуток за 2017 рік та Звіту про фінансові результати (форма № 2-м) встановлено заниження фінансового результату до оподаткування ТОВ СП Свинець за 2017 рік на 70 977,00 грн з підстав віднесення до складу витрат витрат, які документально не підтверджені, тобто, не підтверджені документами, які б містили відомості про господарські операції (господарську операцію) та підтверджували їх (її) здійснення, про що йдеться у п. 3 даного розділу.

Таким чином, за висновком відповідача в порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України ТОВ СП Свинець занижено задекларовані показники у рядку 02 Декларації Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+/-) за 2017 рік на загальну суму 70 977,00 грн.

При цьому відповідачем зазначено, що дане порушення не вплинуло на визначення об`єкту оподаткування з податку на додану вартість.

Суд зазначає, що за поясненням позивача при перевірці посадовим особам контролюючого органу були надані первинні документи бухгалтерського обліку по витратам позивача, які сформовані за рахунком 92 Адміністративні витрати .

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. Пунктом. 85.4 ст. 85 Податкового кодексу визначено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Аналогічно п. 85.8 ст. 85 Податкового кодексу передбачено право посадових (службових) осіб контролюючих органів, які проводять перевірку, у випадках, передбачених Податкового кодексу, отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Отже, нормами Податкового кодексу передбачено, що під час проведення перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податкових платежів контролюючий орган має право вимагати від платника податків пояснення та підтверджуючі документи з питань, які стосуються предмету перевірки.

Згідно п. 85.6 ст. 85 Податкового кодексу у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Під час судового розгляду контролюючим органом не зазначено - які саме документи позивачем не були надані під час перевірки (з яких саме витрат, з якими контрагентами і т.п.); також в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що податковий орган звертався до позивача з вимогою надати додаткові пояснення та документи стосовно виявленого порушення, та отримав відмову.

Як вбачається з акту перевірки, висновки податкового органу щодо безпідставного заниження фінансового результату до оподаткування ТОВ СП Свинець за 2017 рік на 70 977,00 грн сформовані лише на підставі даних реєстрів кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників Податкової декларації з податку на прибуток за 2017 рік і Звіту про фінансові результати (форма № 2), без посилань на документальні докази.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем правомірності нарахування позивачу грошових зобов`язань з податку на прибуток у розмірі 12 776,00 грн у зв`язку із необґрунтованим віднесенням позивачем до складу витрат витрат в сумі 70 977,00 грн.

Щодо правомірності/не правомірності розрахунку контролюючим органом коригування фінансового результату різниць, які виникають при придбанні товарів у нерезидента, в розмірі 30% вартості таких товарів, яка склала 382 508,00 грн, суд зазначає наступне.

З акту перевірки вбачається, що за період з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2018 року ТОВ СП Свинець задекларовано різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України у Декларації з податку на прибуток у сумі 9 051 395,00 грн, у т.ч. за період з 1 жовтня 2016 року по 31 грудня 2016 року - 0 грн, за 2017 рік - 4 656 943,00 грн, три квартали 2018 року - 4 394 452,00 грн.

Перевіркою задекларованих ТОВ СП Свинець та встановлених у ході проведення перевірки показників рядка 03 Декларацій Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України встановлено їх заниження у розмірі 382 508,00 грн, у т.ч. за 2016 рік - 382 508,00 грн.

Під час перевірки податковим органом встановлено, що підприємством не підтверджено суми витрат за правилами звичайних цін відповідно до процедури, встановленої ст. 39 Податкового кодексу по придбанню товарів у нерезидента - Фірми ТАБ МАК ДОО (Македонія) на загальну суму 1 275 026,65 грн. Перевіркою проведено розрахунок коригування фінансового результату різниць, які виникають при придбанні товарів у нерезидента, в розмірі 30% вартості таких товарів, яка склала 382 508,00 грн, а саме: у Фірми ТАБ МАК ДОО (Македонія) (Продавець) придбано акумулятори торгової марки Vesna Starter на суму 1 275 026,65 грн, сума різниць склала 382 508,00грн (1 275 026,65 грн х 30%).

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу об`єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положення розділу Кодексу.

Згідно пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу до податкових різниць, які коригують фінансовий результат до оподаткування, також належать різниці, що виникають по операціях з нерезидентами з придбання (продажу) товарів, робіт, послуг, а саме - рядок 3.1.7 Додатку РІ Сума 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт, послу, придбаних у нерезидентів, що зареєстровані у державах (на територіях), зазначених у пп. 39.2.1.2 п. 39.2 ст. 39 розділу І Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 140.5.4 ст. 140 Податкового кодексу в редакції до 1 січня 2017 року, фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується: на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім зазначених у п. 140.2 та у пп. 140.5.5 п. 140.5 ст. 140 Кодексу та операцій, які визнані контрольованими відповідно до ст. 39 Податкового кодексу), придбаних зокрема у нерезидентів (в тому числі нерезидентів - пов`язаних осіб), зареєстрованих у державах (на територіях), зазначених у пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 цього Кодексу.

Вимоги п.п. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу можуть не застосовуватися платником податку, якщо операція є контрольованою та сума таких витрат відповідає рівню звичайних цін, що обґрунтовано у звіті про контрольовані операції та відповідній документації, що подаються відповідно до ст. 39 цього Кодексу; або операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податків за правилами звичайних цін відповідно до процедури, встановленої ст. 39 цього Кодексу, але без подання звіту.

Згідно пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до ст. 39 цього Кодексу.

Ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах (пп. 14.1.219. п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу ).

Відповідно до п. 39.1 ст. 39 Податкового кодексу платник податку, який бере участь у контрольованій операції, повинен визначати обсяг його оподатковуваного прибутку відповідно до принципу "витягнутої руки".

Обсяг оподатковуваного прибутку, отриманого платником податку, який бере участь в одній чи більше контрольованих операціях, вважається таким, що відповідає принципу "витягнутої руки", якщо умови зазначених операцій не відрізняються від умов, що застосовуються між непов`язаними особами у співставних неконтрольованих операціях.

Якщо умови в одній чи більше контрольованих операціях не відповідають принципу "витягнутої руки", прибуток, який був би нарахований платнику податків в умовах контрольованої операції, що відповідає зазначеному принципу, включається до оподатковуваного прибутку платника податку.

Встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" проводиться за методами, визначеними п. 39.3 цієї статті з метою перевірки правильності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток підприємств.

Пунктом 39.2 ст. 39 Податкового кодексу передбачено засади визначення операцій контрольованими.

Для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими операціями є:

а) господарські операції, що впливають на об`єкт оподаткування сторін (сторони) таких операцій, що здійснюються платниками податків з пов`язаними особами - нерезидентами;

б) зовнішньоекономічні господарські операції з продажу товарів через комісіонерів - нерезидентів.

Для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об`єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Операції з контрагентом, зареєстрованим у державі (на території), включеній до зазначеного переліку, визнаються контрольованими з дати включення держави (території) до такого переліку.

Під час визначення переліку держав (територій) Кабінет Міністрів України враховує такі критерії: держави (території), у яких загальна ставка податку на прибуток підприємств (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні; держави, з якими Україною не укладені міжнародні договори з положеннями про обмін інформацією.

Затверджений Кабінетом Міністрів України перелік держав (територій) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, оприлюднює щороку в офіційних друкованих виданнях та на своєму офіційному веб-сайті із зазначенням ставок податку на прибуток підприємств (корпоративний податок). Інформація про зміну ставок оприлюднюється протягом трьох місяців з дати їх зміни.

Підпунктом 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу визначено, що господарські операції, передбачені пп. 39.2.1.1- 39.2.1.3 і 39.2.1.5 пп. 39.2.1 цього пункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Таким чином, контрольованими операціями згідно з пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу визнаються господарські операції, здійснені з нерезидентом в період, коли відповідна держава (територія) була включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, і за умови, що обсяг таких операцій перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Як встановлено судом, 26 серпня 2016 року між Фірмою ТАБ МАК ДОО (Продавець) та ТОВ СП Свинець (Покупець) укладений контракт № 26082016, відповідно до якого продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити акумулятори торгової марки VESNASTARTER однією партією в найменуванні, кількості та строки визначені в письмові формі (в тому числі у переписці по електронній почті) (т. 1 а.с. 101-106).

Пунктом 2.2 зазначеного контракту визначено, що кількість товару, який поставляється, складає максимум 22 000 кг.

Загальна сума контракту складає максимум 43 000 євро (п. 3.1 контракту).

Згідно специфікації № 1 до вказаного контракту загальна вартість товару складає 42 848,40 євро (т. 1 а.с. 107).

12 вересня 2016 року позивачем до Закарпатської митниці ДФС подано електронну митну декларацію (ЕМД) № UA700190000/2016/003617, в якій для митного оформлення було пред`явлено товар: свинцеві стартові акумуляторні батареї залиті рідким електролітом (розчин сірчаної кислоти у дистильованій воді)заряджені номінальною напругою 12В нові. Митна вартість товару за вказаною ЕМД склала 42 419,92 євро (т. 1 а.с. 108).

На виконання умов договору позивачем надані наступні документи: інвойс №1; Декларацію про митну вартість; Міжнародну товарно-транспортну накладу А №219672; Сертифікат походження EUR. 1 №А nt158326; Загальний сертифікат походження №0178514; Довідка про транспортні витрати; Договір на транспортно-експедиційні послуги №01/09/2016 від 1 вересня 2016 року; Обігово-сальдові відомості, картка по рахунку 632; Виписка банку від 14 вересня 2016 року;Міжнародний сертифікат якості ISO 9001:2008;Виписка держреєстру Фірми ТАБ МАК ДОО ;Офіційний прайс-лист - прейскурант Фірми ТАБ МАК ДОО - виробника; сканкопію офіційної сторінки Фірми ТАБ МАК ДОО .

Відповідач в акті перевірки зазначає, що позивачем під час перевірки не було надано відомості та необхідні документи, що підтверджують відповідність цін, застосованих в операціях з контрагентом Фірми ТАБ МАК ДОО (Македонія) за період, що перевіряється відповідно до абз. 5 п.п. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу.

Суд зазначає, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено Податковим кодексом України. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Обсяг господарської операції ТОВ СП Свинець з Фірмою ТАБ МАК ДОО не перевищує 5 мільйонів (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік, отже у контролюючого органу не було правових підстав для висновку про порушення позивачем вимог Податкового кодексу, що стосується трансферного ціноутворення, з вказаним контрагентом-нерезидентом.

Також суд звертає увагу, що договірна ціна є звичайною ціною та є ринковою ціною, якщо іншого не доведено передбаченими Податковим кодексом України методами визначення звичайної ціни, і такий обов`язок щодо доведення покладено саме на контролюючий орган.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, безпідставним посилання відповідача у акті перевірки на порушення позивачем вимог п. 140.5.4 ст. 140 Податкового кодексу щодо не здійснення ТОВ СП Свинець відповідного коригування фінансового результату по рядку 3.1.7 додатку РІ до податкової декларації з податку на прибуток за 2016 рік у бік збільшення на суму 382 508,00 грн (1 275 026,65 грн х 30%).

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем правомірності розрахунку контролюючим органом коригування фінансового результату різниць, які виникають при придбанні товарів у нерезидента (Фірма ТАБ МАК ДОО ), в розмірі 65 851,00 грн (30% вартості таких товарів, яка склала 382 508,00 грн).

Щодо правомірності/не правомірності донарахування позивачу суми податку на прибуток в розмірі 9 355 151,00 грн, визначеної (нарахованої) фіскальним органом у зв`язку із необґрунтованим (за висновком відповідача) віднесенням позивачем до складу витрат витрат в сумі 51 973 062,00 грн, суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки позивача, в ході перевірки питання щодо правомірності формування податкового кредиту та витрат ТОВ СП Свинець за операціями з ТОВ Інвест Альянс 2014 (код ЄДРПОУ 39428874), з ТОВ Астон Харків (код ЄДРПОУ 41324499), ТОВ Свинець. (код ЄДРПОУ 30615525) були досліджені документи бухгалтерського та податкового обліку, та встановлено, що оформлені документи по взаємовідносинах ТОВ СП Свинець з ТОВ Інвест Альянс 2014 , ТОВ Астон Харків , ТОВ Свинець, не можуть за змістом п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності.

З метою правомірності формування фінансового результату до оподаткування ТОВ СП Свинець по взаємовідносинам з ТОВ Інвест Альянс 2014 (код ЄДРПОУ 39428874) та ТОВ Свинець. (код ЄДРПОУ 30615525) були дослідженні первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансова звітності, інші документи, інформація щодо яких наведена у п. 3.1.2.2 акту перевірки.

Згідно наданого до перевірки журналу-ордеру по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками , 201 Сировина та матеріали , 23 Виробництво , 26 Готова продукція , 28 Товари на складі встановлено, що зазначені операції по взаємовідносинам з ТОВ Інвест Альянс 2014 , код ЄДРПОУ 39428874, ТОВ Свинець. , код ЄДРПОУ 30615525 у бухгалтерському обліку відображені проведеннями:

Дт 20 Виробничі запаси , 28 Товари на складі - Кт 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками - оприбутковано вартість отриманого товару;

Дт 644.2 Податковий кредит - ПДВ - Кт 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками - ПДВ з вартості отриманого товару;

Дт 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками - Кт 311 Поточні рахунки в національній валюті - оплата за отриманий товар;

Дт 23 Виробництво Кт 20 Виробничі запаси - передано сировину на переробку;

Дт 26 Готова продукція Кт 20 Виробництво - оприбутковано готової продукції;

Дт 90 Собівартість реалізованих товарів Дт 26 Готова продукція , 281 Товари на складі - списано собівартість реалізації;

Дт 79 Фінансовий результат Кт 90 Собівартість реалізації ;

Дт 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями Кт 70 Доходи від реалізації товару - реалізовано товар іншим СГД;

Дт 70 Доходи від реалізації товару Кт 6415 Податкові зобов`язання-ПДВ - ПДВ з вартості реалізованих товарів;

Дт 70 Доходи від реалізації товару Кт 791 Результат основної діяльності - доходи для визначення фінансових результатів.

Відповідач у акті перевірки вказує на те, що відповідно до вимог Податкового кодексу України та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції; якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення бухгалтерського обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Сам факт перерахування платником податків коштів контрагенту за відсутністю реального постачання останнім товарів/послуг не може зменшувати фінансовий результат до оподаткування.

Водночас під час проведення перевірки встановлений факт реалізації товару, ідентичного задекларованому (або якщо останній був реалізований/використаний в господарській діяльності, або результати робіт є в наявності), що у свою чергу є свідченням набуття останнього платником податків у власність (безоплатного отримання послуг, робіт) без наявності будь-яких первинних документів, які опосередковують таке отримання.

Як зазначає відповідач в порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу позивачем занижено задекларовані показники у рядку 02 Декларації Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+/-) у розмірі 51 973 062,00 грн, у т.ч. за 4 кв. 2017 року - 191 673,00 грн, за 1 кв. 2018 року - 6 120 333,00 грн, півріччя 2018 року - 51 781 389,00 грн, за три кв. 2018 року - 51 781 389,00 грн.

Як зазначено в акті перевірки під час з`ясування питання щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту та витрат за операціями з ТОВ Інвест Альянс 2014 (код ЄДРПОУ 39428874), з ТОВ Астон Харків (код ЄДРПОУ 41324499), ТОВ Свинець. (код ЄДРПОУ 30615525) були досліджені документи бухгалтерського та податкового обліку, та встановлено, що оформлені документи по взаємовідносинах ТОВ СП Свинець з ТОВ Інвест Альянс 2014 , ТОВ Астон Харків , ТОВ Свинець за жовтень - грудень 2017 року та січень - березень 2018 року, не можуть за змістом п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності.

Суд зазначає, що відповідно до підп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно зі ст. 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (ст. 135 Податкового кодексу).

Пунктом 136.1 ст. 136 Податкового кодексу визначено, що базова (основна) ставка податку становить 18 відсотків.

Згідно п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною ст. 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі ст. 135 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 138.1, 138.2 ст. 138 Податкового кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта; на суму залишкової вартості окремого об`єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта; на суму витрат на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів чи невиробничих нематеріальних активів, віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

Фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті. Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта; на суму дооцінки основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат уцінки відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об`єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об`єкта невиробничих основних засобів або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.

Відповідно до пп. 139.1.1 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу забезпечення для відшкодування наступних (майбутніх) витрат: фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму витрат на створення забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов`язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму використання створених забезпечень (резервів) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов`язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати), сформованого відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму коригування (зменшення) забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечення (резерву) на відпустки працівникам, інших виплат, пов`язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (пп. 139.1.2 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу).

Суд зазначає, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього п. відповідної ст. Кодексу.

Пунктом 44.2 ст. 44 Податкового кодексу передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (із змінами і доповненнями) (далі - Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Закон № 996-XIV).

Згідно абз. 3 ст. 1 цього Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Згідно з абз. 5 ст. 1 даного Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до абз. 11 ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 2 Закону № 996-XIV визначено, що сфера дії цього Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 цього Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У відповідності до ст. 4 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах: повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв`язку з чим особисте майно та зобов`язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства; послідовність - постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у державному секторі, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності; безперервність - оцінка активів та зобов`язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати й надалі; нарахування - доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми; єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці; інших принципах, визначених міжнародними стандартами або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі залежно від того, які з наведених стандартів застосовуються підприємством.

За змістом частин 1 та 2 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 1.1 розділу 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення № 88), передбачено, що положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Згідно п. 1.2 розділу 1 Положення № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 розділу 2 Положення № 88 встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.2 розділу 2 Положення № 88 передбачено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.

Згідно п. 2.4 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пунктів 2.14, 2.15, 2.16 Положення № 88 відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 (далі - П(С)БО 16).

Згідно з пунктом 6 П(С)БО 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу, зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками, за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені (п. 7 П(С)БО 16).

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналізуючи норми податкового законодавства України, ознайомившись із доводами контролюючого органу, на підставі яких здійснено висновки щодо порушення позивачем податкового законодавства, суд зазначає, що в межах даного спору необхідно встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентами з урахуванням умов спірних правовідносин.

Стосовно спірних господарських операцій суд зазначає наступне.

29 травня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Інвест Альянс 2014 (далі - Постачальник) та позивачем (далі - Покупець) укладено договір поставки № 1/30-17 (т. 1 а.с. 47-49).

Відповідно до п. 1.1 розділу 1 зазначеного договору Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю, а Покупець - прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим Договором.

Пунктом 2.2 Договору № 1/30-17 визначено, що постачальник зобов`язується поставляти товар окремими партіями в кількості і асортименті, визначених у Заявниках замовлення (далі - заявка) покупцю.

Асортимент та ціна на товар, що поставляється, визначаються на підставі рахунку Постачальника, погодженої покупцем, яка є невід`ємною частиною даного Договору (п. 2.1 розділу 2 Договору № 1/30-17 від 29 травня 2017 року) .

Згідно п. 3.1, 3.2 зазначеного Договору, Постачальник гарантує, що поставлений товар є якісним, сертифікованим. Якість товару повинна бути підтверджена сертифікатами.

Відповідно до розділу 4 Договору визначеного, що поставка товарів здійснюється за рахунок Постачальника.

Поставка замовленого товару здійснюється Постачальником протягом не більше ніж трьох днів з моменту отримання відповідного замовлення або протягом строку, визначеного у самому замовленні. Допускається дострокова поставка товару за умови наявності згоди покупця. Про дату дострокової поставки Постачальник повідомляє покупця по факту або через представника у строк не менше одного дня.

Момент здійснення поставки товарів Постачальнику є їх отримання Покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (видаткова накладна).

Разом з товаром Покупцю повинні передаватися належні товару документи, що підтверджують його якість, включаючи сертифікати (оригінали або копії завірені печаткою постачальника).

Право власності на товар, а також ризики випадкової загибелі товару, переходять до покупця в момент підписання відповідальною особою покупця видаткової (та/або товарно-транспортної) накладної.

Прийом товару за кількістю та якістю проводиться уповноваженими на те представниками сторін відповідно до Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю та Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання.

Відповідно до розділу 5 Договору поставки № 1/30-17 визначено, що Покупець оплачує поставлені товари за цінами, вказаними замовленні та товаросупроводжувальній документації, на умовах даного Договору в порядку і формах, які не суперечать чинному законодавству України. Розрахунок здійснюється в безготівковій формі в національній грошовій одиниці України. Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, поступає на розрахунковий рахунок Постачальника.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2017 року. В разі якщо за тридцять днів до закінчення строку дії Договору жодна Сторона не виявить бажання розірвати його, то дія договору автоматично продовжується на один рік на тих же умовах. Закінчення строку дії даного Договору не звільняє Сторони від виконання своїх обов`язків (Розділ 8 Договору № 1/30-17 від 29 травня 2017 року).

На виконання умов договору поставки позивачем надано суду видаткову накладну № 298 від 30 травня 2017 року про поставку ТОВ Інвест Альянс 2014 свинцю чорнового у кількості 3,217 т на загальну суму 230 005,14 грн (без ПДВ 191 670,95 грн), рахунок на оплату № 298 від 30 травня 2017 року на суму 230 005,14 грн (без ПДВ 191 670,95 грн), прибуткова накладна № 1255 від 30 травня 2017 року виписка із сертифікату якості № 298 (т. 1 а.с. 50-52).

Крім того, позивачем надано суду податкову накладну № 298 від 30 травня 2017 року, виписану ТОВ Інвест Альянс 2014 на адресу ТОВ СП Свинець , податкова накладну № 298 від 30 травня 2017 року на суму 191 670,95 грн. Відповідно до акту перевірки зазначена податкова накладена зареєстрована у ЄРПН, як це визначено чинним податковим законодавством (т. 4 а.с. 1).

Як встановлено судом розрахунок за отриманий товар здійснено ТОВ СП Свинець шляхом передачі простого векселя серії АА № 2808821 номінальною вартістю 230 005,14 грн, про що між ТОВ СП Свинець в особі директора ОСОБА_6 та ТОВ Інвест Альянс 2014 в особі директора ОСОБА_2, про що складено відповідний акт приймання-передачі векселя від 3 липня 2017 року (т. 6 а.с. 116).

Також на підтвердження реальності договірних відносин суду надано акт приймання-передачі векселя від 21 листопада 2017 року, ТОВ СП Свинець передає ТОВ ІНВЕСТ Альянс 2014 простий вексель АА № 2808823 на суму 232 760,00 грн, та акт приймання-передачі векселя від 20 грудня 2017 року, яким ТОВ СП Свинець передає ТОВ ІНВЕСТ Альянс 2014 простий вексель АА № 2808850 на суму 330 750,00 грн (т. 6 а.с. 114, 115).

Згідно картки рахунку 631 за травень 2017 року встановлено, що отриманий товар (свинець чорновий) від ТОВ Інвест Альянс 2014 оприбуткований на рахунок 201 Сировина та Матеріали (т. 3 а.с. 13-14).

Згідно картки складського обліку матеріалів № 1255 товар, отриманий за договором поставки від ТОВ Інвест Альянс 2014 , 31 серпня 2017 року переданий на переробку та станом на 1 вересня 2017 року остаток свинцю чорнового відсутній.

Також, судом встановлено, що між Приватним акціонерним товариством Свинець (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване підприємство Свинець (Покупець) укладено договір поставки № 8/22-15 від 17 серпня 2015 року, відповідно до якого постачальник зобов`язаний поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, передбачених Договором (т. 1 а.с. 53-55).

Відповідно до п. 1.2 цього Договору право власності переходить до покупця в момент передання йому товару на підстави прибуткової накладної.

Згідно п. 2.1 Ціна товар, який поставляється постачальником, є вільно відпускним на даний вид товару і визначається сторонами в заявці. Заявка з зазначенням номенклатури, кількості та очікуваного строку поставки може направлятися усіма визначеними засобами зв`язку (телефон, усна телефонограма, факс, електронна пошта, почтовий зв`язок). Зміна ціна після її визначення з покупцем, без попередньої згоди не допускається.

Оплата вартості товару проводиться покупцем шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на підставі виставленого рахунку (п. 2.2 Договору поставки № 8/22-15 від 17 серпня 2015 року).

Датою (моментом) передання Товару Покупцю є дата, вказана в видатковій накладній, засвідченої підписом уповноваженого представника Покупця (п. 2.3 Договору поставки № 8/22-15 від 17 серпня 2015 року).

Згідно п. 3.1 зазначеного Договору поставляємий товар за своєю якістю повинен відповідати стандартам, технічним умовам, іншій документації, яка встановлює вимоги до якості товару даного виду.

Пунктом 4.1 цього Договору здача - приймання товару в кількості та якості здійснюється в присутності уповноважених представників сторін. Уповноваженими представниками сторін є особи, які доставили або відпустили товар покупцю та особи, які отримали товар. Разом з товаром покупцю передаються оригінали рахунків, видаткові накладні.

Товар є переданим Постачальником та прийнятим Покупцем в кількості визначеній у видатковій накладній підписаній сторонами (п. 4.2 Договору поставки).

Приписами п. 5.1 Договору поставку № 8/22-15 від 17 серпня 2015 року передбачено, що за невиконання зобов`язань по зазначеному договору Сторони несуть відповідальність, у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до п. 8.1 зазначеного Договору визначено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2016 року.

В разі, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії зазначеного Договору, ні одна з сторін не заявить про його закінчення, Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік та на тих же самих умовах.

26 вересня 2015 року між ПАТ Свинець та ТОВ СП Свинець укладена додаткова угода № 1 до договору № 8/22-15 від 17 серпня 2015 року, відповідно до якого визначено, що транспортування товару здійснюється транспортними засобами та за рахунок ТОВ СП Свинець .

На виконання вимог договору позивачем надано суду видаткові накладні, оформлені ПАТ Свинець : № РН10/12/000000008 від 12 жовтня 2017 року на поставку Свинцю чорновий у кількості 1,618 т, Свинцю чорновий у кількості 4,440 т на загальну сумі 479 793,60 грн (без ПДВ 399 828,00 грн), № РН10/13/000000007 від 13 жовтня 2017 року на поставку Свинцю чорновий у кількості 5,000 т на загальну суму 396 000,00 грн (без ПДВ 330 000,00 грн), № РН10/13/000000008 від 13 жовтня 2017 року на поставку свинцю чорновий у кількості 1,313 т, свинцю чорновий у кількості 4,686 т на загальну суму 475120,80 грн (без ПДВ 395 934,00 грн), РН10/13/000000009 від 13 жовтня 2017 року на поставку свинцю чорновий у кількості 1,719 т, свинцю чорновий у кількості 2,224 т, свинцю чорновий у кількості 2,057 т на загальну суму 475 200,00 грн (без ПДВ 396 000,00 грн), № РН10/17/000000011 від 17 жовтня 2017 року на поставку свинець чорновий у кількості 4,893 т на загальну суму 387 525, 60 грн (без ПДВ 322 938,00 грн), № РН 10/17/000000012 від 17 жовтня 2017 року на поставку свинець чорновий у кількості 3,629 т на загальну суму 287 416,80 грн (без ПДВ 239 514,00 грн), № РН10/17/000000010 від 17 жовтня 2017 року на поставку свинцю чорновий у кількості 6,300 т на загальну суму 498 960,00 грн (без ПДВ 415800,00 грн), № РН10/26/000000008 від 26 жовтня 2017 року на поставку свинцю чорновий у кількості 6,000 т на загальну суму 475 200,00 грн (без ПДВ 396 000,00 грн), № 40 РН10/26/000000009 від 26 жовтня 2017 року на поставку свинцю чорновий у кількості 5,236 т на загальну суму 414 691,20 грн (без ПДВ 345 576,00 грн), № РН02/19/000000005 від 19 лютого 2018 року на поставку свинцю чорновий у кількості 150,000 т на загальну суму 11 700 000,00 грн (без ПДВ 9 750 000,00 грн), № РН02/28/000000014 від 28 лютого 2018 року на поставку свинцю чорновий у кількості 5,100 т на загальну суму 287 640,00 грн (без ПДВ 239 700,00 грн), № РНО3/01/000000005 від 1 березня 2018 року на поставку свинцю чорновий у кількості 164,119 т на загальну суму 12 606 505,57 грн (без ПДВ 10 505 421,31 грн), № РНО3/21/000000001 від 21 березня 2018 року на поставку свинцю чорновий у кількості 57,000 т на загальну суму 5 128 662,78 грн (без ПДВ 4 273 885,65 грн), № РНО3/28/000000007 від 28 березня 2018 року на поставку свинцю чорновий у кількості 4,968 т, 5.544 т, 5.554 т, 5.551 т, 4,350 т, 5,299 т, 5,479 т, 5,333 т, 4,854 т, 5,000 т, 5,487 т, 5,543 т, 4,970 т, 0,068 т на загальну суму 6 118 404,72 грн (без ПДВ 5 098 670,60 грн), № РН10/30/000000010 від 30 жовтня 2017 року на поставку акумуляторів 75Ah+R EN680 L3 BBB B13, арт. 236700 у кількості 1.000 шт на загальну суму 936,00 грн (без ПДВ 780,00 грн), № РН10/31/000000011 від 31 жовтня 2017 року на поставку акумуляторів FEON 6CT-60A1 у кількості 2.000 шт, акумуляторів FIAMM В19 jak38 B19 TITAN BLK FLA1 0 BLACBLAC - 10.000 шт, акумуляторів FIAMM В24 45 TITAN ВІК FLA1 - 10.000 шт, акумуляторів FIAMM В24 45 TITAN BLK FLA1 - 11.000 шт, акумуляторів FIAMM B24X45 TITAN BLK FLA1 - 10 шт, акумуляторів FIAMM D26 75TITAN - 20.000 шт, акумуляторів FIAMM D31 95 - 20.000 шт, акумуляторів FIAMM D31X 95 - 5.000 шт, акумуляторів FIAMM GR28 100 - 5 шт, акумуляторів SZNAJDER PLUS jp 40Аз 330 AR (54077) - 10.000 шт, акумуляторів SZNAJDER PLUS jp 45Аз 340A - 10.000 шт, акумуляторів SZNAJDER PLUS 6СТ-60Аз 580 А - 10.000 шт, акумуляторів SZNAJDER PLUS 6СТ-60Аз 580 А - 10.000 шт, акумуляторів SZNAJDER SILVER 64Аз - 10.000 шт, акумуляторів SZNAJDER SILVER 65Аз 540А - 10.000 шт, акумуляторів SZNAJDER PLUSJP 70Aз 540А - 10.000 шт, акумуляторів SZNAJDER PLUS 6СТ-100Аз 850А - 10.000 шт, акумуляторів SZNAJDER Truck 6СТ 120Аз - 10.000 шт, акумулятор S 60-L2 SAFA ORO 560408054 - 20.000 шт, акумуляторів S 74-L3 SAFA ORO 574104068 - 10.000 шт, акумуляторів S 95-L5 - 10.000 шт, акумуляторів SP 100-15 SAFA PLATINО 600402083 - 10.000 шт, акумуляторів SP 63-L2 - 10.000 шт, акумуляторів S 77-L3 - 20.000 шт, акумуляторів VARTA BD A13 - 10.000 шт, акумуляторів VARTA BD А15 (40) 540127033 - 10.000 шт, акумуляторів VARTA BLD В32 - 10.000 шт, акумуляторів VARTA BD В33 - 10.000 шт, акумуляторів VARTA BLD В34 - 10.000 шт, акумуляторів VARTA BD D24 - 45.000 шт, акумуляторів VARТА BD E23 (70) ip 570412063 - 2.000 шт на загальну суму 477 902,40 грн (без ПДВ 398 252,00 грн), № PH11/13/000000007 від 13 листопада 2017 року на поставку акумуляторів FEON 6СТ-50А1 - 10.000 шт, акумуляторів FEON 6CT-60A1 - 33.000 шт, акумуляторів FEON 6СТ-77А1 - 52.000 шт, акумуляторів FЕОН 6СТ-140А1 - 20.000 шт, акумуляторів FEON 6CТ-190А1 - 20.000 шт, акумуляторів FORSE 6CT-60A2H F - 256.000 шт на загальну суму 472 253,76 грн (без ПДВ 393 544,80 грн), № РН11/13/00000008 від 13 листопада 2017 року на поставку акумулятор FORSE 6СТ-60А2Н F - 388,000 шт на загальну суму 419 040,00 грн (без ПДВ 349 200,00 грн), № PH11/14/000000011 від 14 листопада 2017 року на поставку акумуляторів HANKOOK MF50В19R у кількості 20.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF56219 - 15.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF56220 - 15.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF57413 - 15.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF60038 - 10.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF60824LS - 15.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF75D23FL - 15.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF85D23FL - 15.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF90D26FL - 10.000 шт, акумулятор SZNAJDER PLUS jp 70Aз 540А R(570 29) - 5 шт, акумуляторів SZNAJDER PLUS jp 75Аз - 140 шт, акумуляторів SZNAJDER SILVER PREMIUM 62Аз 620А - 15 шт, акумуляторів SZNAJDER SILVER PREMIUM 62Аз 620А - 20.000 шт, акумулятор SZNAJDER SILVER PREMIUM 75Аз 750А - 10.000 шт, акумуляторів SZNAJDER SILVER PREMIUM 100Аз 900А - 15.000 шт, акумуляторів FEON 6СТ-60А1L - 150 шт, акумуляторів FEON 6СТ-77А1ЕR - 19.000 шт. на загальну суму 403 822,801 грн (без ПДВ 336 519,00 грн), № PH11/14/000000009 від 14 листопада 2017 року на поставку акумуляторів SZNAJDER PLUS 100Аз760А у кількості 20.000 шт, акумуляторів S 100-L5 SAFA PLATINO 600402083 - 3.000 шт, акумуляторів S 60-L2X SAFA ORO 560127054 - 5.000 шт, акумуляторів S 60-L2 SAFA ORO 560408054 - 10.000 шт, акумуляторів S 74-L3 - 2.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF100D26FL - 10.000 шт. на загальну суму 72 538,56 грн (без ПДВ 60 448,80 грн), № РН11/14/000000010 від 14 листопада 2017 року на поставку акумуляторів SZNAJDER SILVER 95Аз у кількості 20.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF100D26FL - 10.000 шт, акумулятору HANKOOK MF50B19R - 20.000 шт. на загальну суму 11 600,00 грн (без ПДВ 58 000 грн), № РH11/15/000000012 від 15 жовтня 2017 року на поставку акумуляторів S 60-L2 SAFA PRO 560408054 у кількості 1.000 шт, акумуляторів S 74-L3 - 5.000 шт, акумуляторів S 95-L5 - 10.000 шт, акумуляторів SP 100-L5 SAFA PLATINО 600402083 - 10.000 шт, акумуляторів SP 54-L1 - 10.000 шт, акумуляторів SP 63-L2 - 5.000 шт, акумуляторів VАRTA BD B32 (45) 54516033 - 10.000 шт, акумуляторів VARTA BD ВЗЗ (45) 545157033 -8.000 шт, акумуляторів VARTA BD 47 (60) 560410054 - 10.000 шт, акумуляторів VARTA BD E11 (74) 574012068 - 5.000 шт, акумуляторів VARTA BD G7 (95) jp 595404083 - 5.000 шт, акумуляторів VARTA BD G8 (95) jp 595405083 - 5.000 шт, акумуляторів VARTA SD D15 (63) 563400061 - 10.000 шт, акумуляторів VARTA SD D21 - 20.000 шт, акумуляторів VARTASDH3 (100) 600402083 - 20.000 шт, акумуляторів VARTA SD1 1 - 8.000 шт, акумуляторів VARTA SD AGM H15 -6.000 шт, акумуляторів VARTA SD AGM E39 - 3.000 шт, акумуляторів VARTA SD C6 (52) 55401052 - 10.000 шт.,акумуляторів VARTA SD E38 (74) 574402075 - 20.000 шт, акумуляторів VARTA SD E44 (77)577400078 - 40.000 шт, акумулятор VARTA BD D24 (60) 560408054 - 20.000 шт, акумуляторів VARTA BD D43 (60) 560127054 - 10.000 шт, акумуляторів FIAMM L2 60Р TITAN PRO EK410 SILVSILV - 8.000 шт, акумуляторів FIAMM L5 100Р - 10.000 шт, акумуляторів FIAMM L2 60 TITAN BLK EK4 0 ВLACBLAC - 2.000 шт, акумуляторів VARTA SD AGM G14 - 6.000 шт. на загальну суму 531 974,23 грн (без ПЛВ 443 311,86 грн), № РН11/16/000000008 від 16 листопада 2017 року на поставку акумуляторів VARTA BD A15(40) 540127033 - 20.000 шт, акумуляторів VARTA BD B32 (45) 54516033 - 8.000 шт, акумуляторів VARTA BD B34 (45) 545158033 - 24.000 шт, акумуляторів VARTA BD D24 (60) 560408054 - 40.000 шт, акумуляторів VARTA BD D43 (60) 560127054 - 40.000 шт, акумуляторів VARTA BD D47 (60) 560410054 - 10.000 шт, акумуляторів VARTA BD E11 (74) 574012068 - 8.000 шт, акумуляторів VАРТА ВР E23 (70) ip 570412063 - 6.000 шт, акумуляторів VARTA BD Е24 (70) jp 570413063 - 8.000 шт, акумуляторів VARTA BD G3 (95) 595402080 - 6.000 шт, акумулятор VARTA Ві G7 (95) jp 595404083 - 10.000 шт, акумуляторів VARTA BD G8 (95) jp 595405083 - 8.000 шт, акумуляторів VARTA SD D15 (63) 563400061 - 10.000 шт, акумуляторів VARTA SD НЗ (100) 600402083 - 20.000 шт, акумуляторів VARTA SD AGM G 14 (95) 59501085 - 10.000 шт, акумуляторів VARTA SD СЗО (35) 554400053 - 10.000 шт, акумуляторів FIAMM L2 60Р TITAN PRO EK410 SILVSILV - 12.000 шт, акумуляторів FIAMM L2 64P TINAN PRO EK410 SILVSILV - 18.000 шт, акумулятор FIAMM L2B 60P - 10.000 шт, акумуляторів FIAMM L2X 60P TITAN PRO EK41 1 SILVSILV - 34.000 шт, акумуляторів FIAMM L2X 60 L2 TITAN BLK EK4 1 BLACBLAC - 18.000 шт, акумуляторів FIAMM L3 74Р TITAN PRO EK41 0 SILVSILV - 12.000 шт, акумуляторів FIAMM L3 80Р - 16.000 шт, акумуляторів FIAMM L3B 75Р PRO EK41 0 SILVSILV - 12.000 шт, акумуляторів FIAMM L5 100Р - 10.000 шт, акумуляторів FEON 6СТ-77А1 - 3.000 шт. на загальну суму 572 707,21 грн, (без ПДВ 477 256,01 грн), № РН11/29/000000007 від 29 листопада 2017 року на поставку акумуляторів АКБ 6СТ-60А2Н FORSE у кількості 200.000 шт, акумулятор АКБ 6CT-100A2E FОRSE - 1.000 шт, акумуляторів АКБ 6CT-190A1 FORSE - 1.000 шт, акумуляторів АКБ 6СТ-100А2Е FORSE - 2.000 шт, акумуляторів FEON 6GT-60A1L - 120.000 шт, акумуляторів FEON 6CT-77A1ER - 70.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF115031FR - 39.000 шт на загальну суму 458104,25 грн, № РН12/01/000000002 від 1 грудня 2017 року на поставку акумуляторів 60Ah +L EN540 L 2 ВВВ В1З (236400) - 2.000 шт на загальну суму 1 509,60 грн (без ПДВ 1 258,00 грн), № H01/10/000000002 від 10 січня 2018 року на поставку акумуляторів свинцево-кислотних у кількості 43.000 т. на загальну суму 2 128 500,00 грн (без ПДВ 1 773 750,00 грн), № H01/12/000000007 від 12 січня 2018 року на поставку акумуляторів свинцево-кислотних у кількості 21.356 т. на загальну суму 1 057 122,00 грн (без ПДВ 880 935,00 грн), № РH01A15/000000005 від 15 січня 2018 року на поставку акумуляторів свинцево-кислотних у кількості 23.753 т. на загальну суму 1 175 773,50 грн (без ПДВ 979 811,25 грн), № H01/17/000000008 від 18 січня 2018 року на поставку акумуляторів свинцево-кислотних у кількості 22.154 т. на загальну суму 1 096 623,00 грн (без ПДВ 913 852,50 грн), № H01/18/000000613 від 18 січня 2018 року на поставку акумуляторів свинцево-кислотних у кількості 25.000 т на загальну суму 1 237 500,00 грн (без ПДВ 1 031 250,00 грн), № 'H01/19/000000004 від 19 січня 2018 року на поставку акумуляторів свинцево-кислотних у кількості 19.943 т на загальну суму 987 178,50 грн (без ПДВ 822 648,75 грн), № PH01/22/000000002 від 22 січня 2018 року на поставку акумуляторів свинцево-кислотних у кількості 22.269 т на загальну суму 1 102 315,50 грн (без ПДВ 918 596,25 грн), № РН01/24/000000004 від 24 січня 2018 року на поставку акумуляторів свинцево-кислотних у кількості 10.721 т на загальну суму 530 689,50 грн (без ПДВ 442 241,25 грн), № РH01/25/000000007 від 25 січня 2018 року на поставку акумуляторів свинцево-кислотних у кількості 15.696 т на загальну суму 776 952,00 грн (без ПДВ 647 460,00 грн), № РH02/01/000000007 від 1 лютого 2018 року на поставку акумуляторів свинцево-кислотних у кількості 21.357 т на загальну суму 1 845 244,80 грн (без ПДВ 1 537 704,00 грн), № РH02/01/000000008 на поставку акумуляторів свинцево-кислотних у кількості 12.359 на загальну суму 1 067 817,60 грн (без ПДВ 889848,00 грн), № РH02/02/000000004 від 2 лютого 2018 року на поставку акумуляторів свинцево-кислотних у кількості 22.400 на загальну суму 1 935 360,00 грн, (без ПДВ 1 612 800,00 грн), № PH02/05/000000004 від 5 лютого 2018 року на поставку акумуляторів свинцево-кислотних у кількості 15.666 т на загальну суму 1 353 542,40 грн (без ПДВ 1 127 952,00 грн), № РH02/06/000000012 від 6 лютого 2018 року на поставку акумуляторів свинцево-кислотних у кількості 12.206 т на загальну суму 1 054 598,40 грн (без ПДВ 878 832,00 грн), № РНО3/27/000000006 від 27 березня 2018 року на поставку Duracel Advancet DA 100 UK019 - 10.000 шт, Duracel Advancet DA 62H UK027 - 10.000 шт, Duracel Advancet DA 74 UK096 - 10.000 шт, Duracel Advancet DA 62H UК027 - 17.000 шт, Duracel starter DS 72 UK096 - 10.000 шт, Duracel starter PS 95 UK019 - 10.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF100D26FL - 20.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF115D31FR - 40.000 шт, акумуляторів HANKОOK MF50R - 40.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF56219 - 15.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF56220 - 25.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF57413 - 15.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF60038 - 15.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF60824LS - 19.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF75D23FL - 20.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF85D23FL - 30.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF90D26FL - 30.000 шт, акумуляторів S 45J-TP SAFA ORO 545155033 - 17.000 шт, акумуляторів S 52-L1 SAFA ORO 552400047 - 10.000 шт, акумуляторів S 60 J - 10.000 шт, акумуляторів S 60-L2 SAFA PRO 560408054 - 60.000 шт, акумуляторів S 60-L2X SAFA PRO 560127054 - 60.000 шт, акумуляторів S 68J SAFA ORO 568404055 - 8.000 шт, акумуляторів S 68JХ SAFA ORO568405055 - 9.000 шт, акумуляторів S L2 480 SAFA ORO START 556400048, акумуляторів S L2X 480 SAFA ORO START 556401048 - 10.000 шт, акумуляторів S L5 720 - 10.000 шт, акумуляторів SP 100-L5 SAFA PLATINO 600402083 - 11.000 шт, акумуляторів SP 54-L1 SAFAPLATINO 554400053 - 5.000 шт, акумулятор SP 77-L3 SAFAPLATINC 577400078 - 1.000 шт. на загальну суму 689 742,49 грн (без ПДВ 547 785,41 грн), № РН03/27/000000007 від 27 березня 2018 року на поставку акумуляторів HANKOОK MF115D31FR у кількості 6.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF50B19R - 40.000 шт, акумуляторів HANKOOKMF56219 -15.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF56220 - 15.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF57413 - 10.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF60038 - 10.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF60824LS - 16.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF85D23FL - 1.000 шт. на загальну суму 116 278,80 грн, (без ПДВ 96 899,00 грн), № РНОЗ/27/000000005 від 27 березня 2018 року на поставку акумуляторів HANKOOKIVIF100D26FL - 60.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF115D31FR - 70.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF50B19R - 30 шт, акумуляторів HANKOOK MF75D23FL - 25.000 шт, акумулятор HANKOOK MF85D23FL - 19.000 шт, акумуляторів HANKOOK MF90D26FL - 20.000 шт, акумуляторів SZNAJDER SILVER PREMIUM 35Аз 620А - 10.000 шт, акумуляторів SZNAJDER SILVER PREMIUM 65Аз 620А - 12.000 шт, акумулятор S 52-L1 SAf-A UKO 552400047 - 25.000 шт, акумуляторів S 60-L2 SAFA ORO 560408054 - 72.000 шт, акумуляторів S 60-L2X SAFA PRO 560127054 - 121.000 шт, акумуляторів S 74-L3 SAFA ORO 574104068 - 13.000 шт, акумуляторів S L2 480 SAFA ORO START 556400048 - 8.000 шт, акумуляторів S L2X 480 SAFA ORO START 556401048 - 8.000 шт, акумуляторів SP 100-L5 SAFA PLATINO 600402083, акумуляторів VARTA BD A15(40) 540127033 - 1.000 шт, акумуляторів 105 Ah Forse N70 - 28.000 шт, акумуляторів 40 Ah Forse NS40 - 10.000 шт, акумуляторів 45 Ah Forse NS40 - 19.000 шт, акумуляторів 55 An Forse NS60 - 10.000 шт, акумуляторів 55 Ah Forse NS60 - 20.000 шт, акумуляторів 60 Ah Forse D23 - 18.000 шт, акумулятор 75 Ah Forse N50 - 36.000 шт, акумуляторів 95 Ah Forse N70 - 10.000 шт. на загальну суму 768 931,14 грн (без ПДВ 640 775,95 грн), № РН10/23/000000007 від 23 жовтня 2017 року на поставку шин б/в подрібнені у кількості 9.257 т на загальну суму 18 514,03 грн (без ПДВ 15 428,36 грн), № PH12/08/000000001 від 8 грудня 2017 року на поставку шин б/в подрібнені у кількості 4.400 т на загальну суму 8 800,02 грн (без ПДВ 7 333,35 грн), № РH01/24/000000001 від 24 січня 2018 року на поставку шин б/в подрібнені у кількості 12.945 т на загальну суму 25 890,05 грн (без ПДВ 21 575,04 грн) (т. 1 а.с. 56-100).

Як вбачається з матеріалів справи вищезазначені видаткові накладні виписані на адресу ТОВ Свинець. та проведені у програмі 1С за наступними прибутковими накладними: № 2454 від 12 жовтня 2017 року, № 2567 від 13 жовтня 2017 року, № 2568 від 13 жовтня 2017 року, № 2569 від 13 жовтня 2017 року, № 2570 від 17 жовтня 2017 року, № 2451 від 17 жовтня 2017 року, № 2571 від 17 жовтня 2017 року, № 2453 від 26 жовтня 2017 року, № 2452 від 26 жовтня 2017 року, № 2574 від 23 жовтня 2017 року, № 2576 від 30 жовтня 2017 року, № 2639 від 31 жовтня 2017 року, № 2835 від 13 листопада 2017 року, № 2836 від 31 листопада 2017 року, № 2853 від 14 листопада 2017 року, № 2851 від 14 листопада 2017 року, № 2837 від 14 листопада 2017 року, № 2855 від 15 листопада 2017 року, № 2856 від 16 листопада 2017 року, № 2857 від 29 листопада 2017 року, № 3032 від 1 грудня 2017 року, № 2985 від 8 грудня 2017 року, № 168 від 10 січня 2018 року, № 162 від 12 січня 2018 року, № 163 від 15 січня 2018 року, № 164 від 17 січня 2018 року, № 165 від 18 січня 2018 року, № 166 від 19 січня 2018 року, № 167 від 22 січня 2018 року, № 161 від 24 січня 2018 року, № 170 від 24 січня 2018 року, № 169 від 25 січня 2018 року, № 300 від 1 лютого 2018 року, № 301 від 1 лютого 2018 року, № 302 від 2 лютого 2018 року, № 303 від 5 лютого 2018 року, № 304 від 6 лютого 2018 року, № 465 від 19 лютого 2018 року, № 515 від 28 лютого 2018 року, № 509 від 1 березня 2018 року, № 735 від 21 березня 2018 року, № 737 від 27 березня 2018 року, № 734 від 27 березня 2018 року, № 736 від 27 березня 2018 року, № 767 від 28 березня 2018 року. Окрім цього, згідно карткових рахунків 631 Розрахунок з вітчизняними постачальниками та 201 Сировина та матеріали встановлено, що ТОВ СП Свинець отриманий товар та послуги згідно договору № 8/22-15 від 17 серпня 2015 року (т. 3, а.с. 16-29, а.с. 40-188).

З матеріалів справи встановлено, що ТОВ Свинець. на адресу позивача виписані податкові накладні № 35 від 31 жовтня 2017 року, № 26 від 30 жовтня 2017 року, № 23 від 26 жовтня 2017 року, № 24 від 26 жовтня 2017 року, № 20 від 23 жовтня 2017 року, № 13 від 13 жовтня 2017 року, № 16 від 17 жовтня 2017 року, № 15 від 17 жовтня 2017 року, № 14 від 17 жовтня 2017 року, № 11 від 13 жовтня 2017 року, № 12 від 12 жовтня 2017 року, № 8 від 13 жовтня 2017 року, № 8 від 15 листопада 2017 року, № 9 від 31 листопада 2017 року, № 10 від 31 листопада 2017 року, № 12 від 14 листопада 2017 року, № 13 від 14 листопада 2017 року, № 11 від 14 листопада 2017 року, № 14 від 16 листопада 2017 року, № 24 від 29 листопада 2017 року, № 1 від 1 грудня 2017 року, № 2 від 8 грудня 2017 року, № 5 від 24 січня 2018 року, № 9 від 15 січня 2018 року, № 12 від 19 січня 2018 року, № 15 від 25 січня 2018 року, № 13 від 22 січня 2018 року, № 8 від 12 січня 2017 року, № 6 від 10 січня 2017 року, № 11 від 18 січня 2018 року № 10 від 17 січня 2018 року, № 14 від 24 січня 2018 року, № 27 від 19 лютого 2018 року, № 9 від 6 лютого 2018 року, № 8 від 5 лютого 2018 року, № 7 від 2 лютого 2018 року, № 6 від 1 лютого 2018 року, № 5 від 1 лютого 2018 року, № 28 лютого 2018 року, № 6 від 1 березня 2018 року (20 березня 2018 року ТОВ Свинець. надано розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 7 до податкової накладної № 6 від 1 березня 2018 року), № 17 від 28 березня 2018 року, № 15 від 21 березня 2018 року, № 15 від 27 березня 2018 року, № 16 від 27 березня 2018 року, № 14 від 27 березня 2018 року. Суд звертає увагу, що зазначені податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанцією № 1 (т. 4 а.с. 8 - 110).

Суд зауважує, що відповідачем не спростовується факт здійснення позивачем повної оплати за поставлений товар згідно договору поставки № 8/22-15 від 17 серпня 2015 року. Крім того, згідно долученого до акту перевірки Карткового рахунку 631 вбачається, що позивачем здійснювалась оплата за поставлений товар згідно виписаних видаткових накладних по контрагенту ТОВ Свинець. (т. 2 а.с. 148-173).

На підтвердження здійснення сплати за поставлений товар позивачем надано суду акт приймання-передачі векселя від 12 квітня 2018 року, відповідно до якого ТОВ СП Свинець передає ТОВ Свинець. приймає прості векселя згідно з переляком на загальну суму 49 498 412,03 грн, та акт приймання-передачі векселя від 26 січня 2018 року, яким ТОВ СП Свинець передає ТОВ Свинець. приймає прості векселі згідно з переліком на загальну суму 44 610 572,50 грн (т. 6 а.с. 110-111).

У поясненнях, наданих суду 16 жовтня 2019 року, позивач зазначив, що товар за видатковими накладними № РН10/12/0000000008, № РН10/13/0000000007, № РН10/13/0000000008, № РН10/13/0000000009, № РН 10/17/0000000011, № РН10/17/0000000012, № РН10/17/0000000010, № РН10/26/0000000008, № РН 10/26/0000000009 був використаний у виробництві та списаний у листопаді 2017 року; товар за видатковою накладною № РН02/19/0000000005 був використаний у виробництві та списаний у лютому 2018 року; товар за видатковою накладною № РН10/28/0000000014 був використаний та списаний у березні 2018 року; товар за видатковими накладними № РН03/21/000000001, № РН03828/00000007 був використаний у виробництві та списаний у березні 2018 року; товар за видатковою накладною № РН03/01/00000005 був реалізований на експорт у березні та квітні 2018 року, що підтверджується митними деклараціями № UA700110/2018/001767 від 12 квітня 2018 року, № UA700110/2018/001395 від 24 березня 2018 року, № UA700110/2018/001394 від 24 березня 2018 року, № UA700110/2018/001393 від 25 березня 2018 року, № UA700110/2018/001380 від 24 березня 2018 року, № UA700110/2018/001378 від 24 березня 2018 року, № UA700110/2018/001376 від 24 березня 2018 року, № UA700110/2018/001374 від 24 березня 2018 року, № UA700110/2018/001179 від 11 березня 2018 року (т. 7 а.с. 148-165).

Стосовно поставлених за видатковими накладними № РН10/23/0000000007 від 23 жовтня 2017 року, № РН12/08/0000000001 від 8 грудня 2017 року, № РН12/24/0000000001 від 24 січня 2018 року шин (б/в, подрібнених) позивач зазначив, що зазначені шини знаходяться у позивача, що підтверджується карткою складського обліку матеріалів № 1730, 1731 дані якої свідчать про те що, шини значаться на залишках по рахунку 20 Виробничі запаси .

Вказані вище обставини підтверджується висновками, викладеними у акті перевірки № 40/05-99-14-12-39463274 від 16 січня 2019 року.

Як встановлено під час розгляду справи у зв`язку із нестачею сировини для виробництва свинцю та виконання договірних зобов`язань з відвантаження товарів, ТОВ СП Свинець було прийнято рішення про передачу в переробку акумуляторів АКБ, про що складено акти від 30 листопада 2017 року, від 15 грудня 2017 року, від 29 грудня 2017 року, від 31 січня 2018 року, від 26 лютого 2018 року, від 27 березня 2018 року (т. 3 а.с. 206, 213, 222, 227, 242, 257).

Як доказ реалізації отриманого товару від ТОВ Свинець. позивачем надані суду (також надавались під час перевірки посадовим особам фіскального органу) накладні на передачі брухту свинцевих акумуляторів і акумуляторних батарей змішаного на переробку № 1128 від 30 листопада 2017 року, № 1129 від 30 листопада 2017 року, № 1130 від 30 листопада 2017 року, № 1197 від 15 грудня 2017 року, № 1198 від 15 грудня 2017 року, № 1200 від 15 грудня 2017 року, № 1199 від 15 грудня 2017 року, № 1257 від 29 грудня 2017 року, № 1258 від 29 грудня 2017 року, № 84/5 від 31 січня 2018 року, № 84/4 від 31 січня 2018 року, № 84/3 від 31 січня 2018 року, № 84/2 від 31 січня 2018 року, № 84/1 від 31 січня 2018 року, № 84/з від 31 січня 2018 року, № 84д від 31 січня 2018 року, № 84в від 31 січня 2018 року, № 84б від 31 січня 2018 року, № 84а від 31 січня 2018 року, № 153б від 26 лютого 2018 року, № 153а від 26 лютого 2018 року, № 153/2 від 26 лютого 2018 року, № 153/1 від 26 лютого 2018 року, № 245/1 від 27 березня 2018 року, які засвідчені підписами: відпустив - ОСОБА_4 , одержав - ОСОБА_5 (т. 3 а.с. 208, 210, 212, 215, 217, 219, 221, 224, 226, 229, 231, 233, 235, 237, 239, 241, 243, 245, 247, 250, 252, 254, 256, 259).

Суду також надані копії актів приймання брухту та відходів кольорових металів № 1128 від 30 листопада 2017 року, № 1129 від 30 листопада 2017 року, № 1130 від 30 листопада 2017 року, № 1197 від 15 грудня 2017 року, № 1198 від 15 грудня 2017 року, № 1200 від 15 грудня 2017 року, № 1199 від 15 грудня 2017 року, № 1257 від 29 грудня 2017 року, № 1258 від 29 грудня 2017 року, № 84/5 від 31 січня 2018 року № 84/4 від 31 січня 2018 року, № 84/3 від 31 січня 2018 року, № 84/2 від 31 січня 2018 року, № 84/1 від 31 січня 2018 року, № 84/з від 31 січня 2018 року, № 84д від 31 січня 2018 року, № 84в від 31 січня 2018 року, № 84б від 31 січня 2018 року, № 84а від 31 січня 2018 року, № 153б від 26 лютого 2018 року, №153а від 26 лютого 2018 року, № 153/2 від 26 лютого 2018 року, № 153/1 від 26 лютого 2018 року, № 245/1 від 27 березня 2018 року, які засвідчені підписами контролера Хохлової С.В. та директора ТОВ СП Свинець ОСОБА_6 (т. 3 а.с. 207, 209, 211, 214, 216, 218, 220, 223, 225, 228, 230, 232, 234, 236, 238, 240, 242, 244, 246, 249, 251, 253, 255, 258).

Також з матеріалів справи встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Астон Харків (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване підприємство Свинець (Покупець) укладений договір поставки № 55/20/10 від 20 жовтня 2017 року, відповідно до якого Постачальник зобов`язується поставити товар і передати у власність Покупцю, а Покупець - прийняти й оплатити товар у повному обсязі на умовах та в порядку, визначених цим Договором (т. 1 а.с. 38-40).

Пунктом 1.2 зазначеного договору визначено, що постачальник зобов`язується поставити товар окремими партіями в кількості і асортименті, визначених у заявках Замовлення.

Загальна вартість даного Договору визнається вартістю товару, отриманого протягом дії цього Договору згідно накладних, що є невід`ємними частинами даного Договору (п. 1.3 Договору поставки № 55/20/10 від 20 жовтня 2017 року).

П. 2.1 Договору передбачено, що асортимент та ціна на товар, що поставляється, визначається на підставі рахунку постачальника, погодженої покупцем, яка є невід`ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 3.1, 3.2, 3.4 Договору постачальник гарантує, що поставлений товар є якісним, сертифікованим.

Якість товару повинна бути підтверджена сертифікатами.

Тара і упаковка товару, що поставляється постачальником повинна відповідати вимогам стандартів і технічним умовам.

Згідно п. 4.1 поставка товару здійснюється за рахунок постачальника, зі складу, що знаходиться за адресою: вул. Морозова, 13, м. Харків.

Поставка замовленого товару здійснюється постачальником протягом не більше ніж трьох днів з моменту отримання відповідного замовлення або протягом строку, визначеного у самому замовленні. Допускається дострокова поставка товару за умови наявності згоди покупця. Про дату дострокової поставки постачальник повідомляє покупця по факсу або через представника у строк не менше одного дня.

Пунктом 4.3 Договору поставки № 55/20/10 визначено, що момент здійснення поставки товарів постачальнику є їх отримання покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліковій - видатковій документації (видаткова накладна). Разом з товаром покупцю повинні передаватися належні товару документи, що підтверджують його якість, включаючи сертифікати (отримали або копії завірені печаткою постачальника).

Право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару, переходить до покупця в момент підписання відповідною особою покупця видаткової (та/або транспортної) накладної (п. 4.4. Договору поставки № 55/20/10 від 20 жовтня 2017 року).

Пунктом 5.1 та 5.2 Договору передбачено, що покупець оплачує поставлені товари за цінами, вказаними у замовленні та товаросупроводжувальній документації, на умовах даного договору в порядку і формах, які не суперечать чинному законодавству України.

Розрахунок здійснюється в безготівковій формі в національній грошовій одиниці України.

Відповідно до п. 8.1, 8.2, 8.3 Договору поставки № 55/20/10, договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 липня 2018 року.

В разі, якщо за тридцять днів до закінчення строку дії договору жодна сторона не виявить бажання розірвати його, то дія Договору автоматично продовжується на один рік на тих же умовах.

Закінчення строку дії зазначеного договору не звільняє сторони від виконання свої обов`язків.

На виконання вимог договору позивачем надано суду видаткові накладні № 19 від 23 жовтня 2017 року на поставку шпали дерев`яної у кількості 160,000 шт. та рейки у кількості 12,969 т на загальну суму 499 977,00 грн (без ПДВ 416 647,50 грн), № 20 від 23 жовтня 2017 року на поставку рейки у кількості 15,000 т на загальну суму 495 000,00 грн (без ПДВ 412 500 грн), № 21 від 23 жовтня 2017 року на поставку рейки у кількості 10,031 т на загальну суму 331 023,00 грн (без ПДВ 275 852,50 грн) (т. 1 а.с. 41, 43, 45).

Крім того, позивачем надані рахунки на оплату № 19 від 23 жовтня 2017 року, № 20 від 23 жовтня 2017 року, № 21 від 21 жовтня 2017 року (т. 1 а.с. 42, 44, 46).

Згідно пояснень позивача встановлено, що видаткові накладні №№ 19, 20, 21 від 23 жовтня 2017 року проведені у програмі 1С за прибутковими накладними № 2778 від 23 жовтня 2017 року, № 2779 від 23 жовтня 2017 року, № 2780 від 23 жовтня 2017 року (т. 3 а.с. 31-33).

Також Товариством з обмеженою відповідальністю Астон Харків на адресу Товариство з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване підприємство Свинець виписані податкові накладні № 19 від 23 жовтня 2017 року, № 20 від 23 жовтня 2017 року, № 21 від 23 жовтня 2019 року. Зазначені податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанціями 1 (т. 4 а.с. 2-7).

Згідно картки рахунку 631 встановлено, що отриманий товар за договором поставки № 55/20/10 від 20 жовтня 2017 року оприбуткований на рахунок 209 Інші матеріали (т. 3 а.с. 34-35).

Розрахунок за отриманий товар здійснено ТОВ СП Свинець шляхом передачі простого векселя серії АА № 2816688 від 4 квітня 2018 року номінальною вартістю 1 326 000,00 грн, який переданий на підставі акту прийому - передачі векселя від 4 квітня 2018 року ( т. 6 а.с. 112).

Відповідно до картки складського обліку матеріалів № 1730, 1731 станом на 31.10.2018 року залишок рейки на складі складає 38 шт, шпал - 160 шт.

Проаналізувавши надані позивачем первинні документи (копії) суд дійшов висновку, що вказані документи не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій та засвідчують фактичний рух активів між задекларованими учасниками.

Суд зазначає, що Податковий кодекс України встановлює перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків вникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту та податкових зобов`язань з податку на прибуток.

Пунктом 201.10 Податкового кодексу визначено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка засвідчує факт придбання платником податків товару.

Відповідно позивачем під час перевірки податковому органу були надані копії податкових накладних, які на думку суду є належним документом, який підтверджує витрати позивача.

При цьому суд враховує, що на момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавалися.

Суд зауважує, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останнього. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платника не наділено повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

За умови не встановлення контролюючим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 27 січня 2016 року у справі № 4842/11/2670.

Також, у п. 13 Постанови від 24 квітня 2018 року по справі № 813/8500/13-а Верховним Судом викладено правову позицію, відповідно до якої, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними .

Аналогічний правовий висновок викладено також і у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 808/1543/17 та від 7 березня 2018 року у справі № 804/3420/16.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальних характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, оскільки вони перебувають поза межами його впливу.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України , якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Згідно із ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частиною другою ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Також суд зазначає, що контролюючим органом в акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій, що мали місце у перевіряє мий період, цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Крім цього суд зауважує, що відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Виходячи з наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України посилання відповідача на наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів позивача, в межах яких органами досудового слідства вживають певні заходи процесуального характеру, і вирок судом ще не винесений, є неприйнятними, оскільки матеріали кримінальних проваджень в силу закону не встановлюють жодних обставин, які мають значення в адміністративній справі.

Посилання відповідача на те, що нереальність господарських операцій позивача підтверджена дослідженням ланцюга постачання між контрагентом позивача та його контрагентами, які не є контрагентами позивача, є неприйнятними, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, внаслідок чого не є обов`язковою передумовою для визначення податковим органом грошових зобов`язань по господарським операціям, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд визнає, що у будь-якому випадку, реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов`язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган, знаходиться за межами господарської компетенції суб`єкта господарювання та не входить до прав та обов`язків платника податку, зокрема на додану вартість. Це, в свою чергу, у межах спірних відносин позивача як платника податку покладає додаткове не передбачене законом обтяження, що є недопустимим.

Аналогічні висновки викладені, зокрема, в Постановах Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі № 803/2094/15, від 20 грудня 2018 року у справі № 815/4992/16.

Стосовно посилання відповідача у акті перевірки на відсутність товаросупроводжувальної документації за договорами поставки з контрагентами ТОВ Інвест Альянс 2014 , ТОВ Свинець. та ТОВ Астон Харків (товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості), суд вказує наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Мінтранспорту від 14 жовтня 1997 року № 363, товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно п. 11.1 вказаних правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.

Таким чином, товарно-транспортна накладна є обов`язковим первинним документом на підтвердження реальності господарських операцій з послуг перевезення.

Зазначене вбачається і з Постанови Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі № 822/6312/15.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі № 807/143/16 товарно-транспортна накладна не є документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків.

Тобто, якщо в межах спірних відносин витрати по факту придбання послуг перевезення товариством формуватися не будуть, вказане зумовлює відсутність необхідності підтвердження реальності господарських операцій наданням товарно-транспортних накладних.

Аналогічна думка викладена і у рішенні Верховного суду від 5 вересня 2019 року по справі № 805/187/16-а.

Також суд зазначає, що згідно договорів поставки з ТОВ Інвест Альянс та ТОВ Астон Харків поставка товару здійснюється за рахунок Постачальника, а моментом здійснення поставки товарів Постачальнику є їх отримання Покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (видаткова накладна).

Позивачем суду були надані належним чином оформлені видаткові накладні (копії), які підтверджують факт отримання позивачем товарів.

Щодо здійснення поставки товарів по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ Свинець. , судом встановлено, що така поставка здійснювалась позивачем самостійно за рахунок наявних у підприємства транспортних засобів.

Так, 23 жовтня 2019 року, під час судового розгляду судом були допитані у якості свідків директор ТОВ СП Свинець ОСОБА_6 , та начальник транспортної дільниці ТОВ Свинець ОСОБА_7 , які зазначили, що ТОВ Інвест Альянс та ТОВ Астон Харків не були надані товарно-транспортні накладні, а факт поставки підтверджується видатковими накладними; стосовно поставки товару по договору поставки № 8/22-15 від 17 серпня 2015 року, свідки показали, що поставки товару здійснювалась підприємством самостійно на електрокарах, оскільки підприємства ТОВ СП Свинець та ТОВ Свинець. знаходяться на незначній віддаленості один від одного (біля ста метрів) (т. 8 а.с. 13-18).

Щодо посилання податкового органу на відсутність сертифікатів якості, суд зазначає, що на підтвердження реальності господарських операцій можна надати документи щодо якості товару, наприклад сертифікати відповідності, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, паспорти якості; проте ці документи не належать до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік, та не містять відомостей про господарську операцію. Крім цього, зазначені документи за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів платнику податку, оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам. Сама по собі відсутність сертифікатів чи паспорту якості може стати лише підставою для позивача, наприклад, не примати за якістю товар, поставлений контрагентом, та заявляти відповідні претензії, та не свідчить про реальність таких господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена у рішеннях Верховного Суду - у Постанові від 21 грудня 2018 року у справі № 805/2030/16-а, та у Постанові від 30 серпня 2019 року у справі 804/17176/14.

Стосовно посилання відповідача в акті перевірці на необхідність надання договору про повну матеріальну відповідальність ОСОБА_1 , суд зазначає, що позивачем суду надано копію договору від 29 серпня 2015 року про обмежену індивідуальну відповідальність, який укладено між ТОВ СП Свинець та ОСОБА_1 (т. 5 а.с. 184).

Доказів звернення відповідача до позивача під час перевірки з вимогою надати зазначений договір суду не надано.

Враховуючи викладене, суд зазначає про відсутність в діях позивача порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу щодо заниження задекларованих показників у рядку 02 Декларації Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+/-) у розмірі 51 973 062,00 грн, у т.ч. за 4 кв. 2017 року - 191 673,00 грн, 1 кв. 2018 року - 6 120 333,00 грн, півріччя 2018 року - 51 781 389,00 грн, три кв. 2018 року - 51 781 389,00 грн.

На підставі викладеного вище суд приходить до висновку про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача форми Р № 0001091412 від 18 лютого 2019 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване підприємство Свинець збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств підлягає частковому скасуванню на суму 14 155 167,00 грн, у тому числі грошові зобов`язання на суму 9 436 778,00 грн, штрафні (фінансові) санкції на суму 4 718 389,00 грн - в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Свинець" суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 14 155 166,91 грн, у тому числі - податкові зобов`язання на суму 9 436 777,94 грн, штрафні (фінансові) санкції на суму 4 718 388,97 грн.

2. Щодо правомірності/не правомірності податкового повідомлення-рішення відповідача форми Р № 0001121412 від 18 лютого 2019 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване підприємство Свинець збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 9 158 240,75 грн, у тому числі податкові зобов`язання - 7326 595,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 1 831 648,75 грн, та податкового повідомлення-рішення форми В4 № 0001111412 від 18 лютого 2019 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване підприємство Свинець зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 3 297 884,00 грн, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що у періоді, що перевірявся, ТОВ СП Свинець задекларовано від`ємне значення ПДВ у сумі 45 206 993,00 грн, інформація щодо яких наведена у додатку 6 до акту перевірки,у зв`язку із тим, що обсяг експортних операцій складає 88% (1 503 328 932,00 грн) від загального обсягу реалізації, безпідставного завищення податкового кредиту (10 739 437,00 грн).

Поряд з цим, нормами п.п. 200.1 - 200.4 Податкового кодексу передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

У свою чергу, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 ст. 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 Податкового кодексу передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Як вже зазначалось судом під час перевірки посадовими особами відповідача було встановлено заниження задекларованих показників у рядку 02 Декларації Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+/-) у розмірі 51 973 062,00 грн, у т.ч. за 4 кв. 2017 року - 191 673,00 грн, за 1 кв. 2018 року - 6 120 333,00 грн, півріччя 2018 року - 51 781 389,00 грн, за три кв. 2018 року - 51 781 389,00 грн.

Дане порушення, як вбачається з акту перевірки, вплинуло і на визначення об`єкту оподаткування з ПДВ.

Так, відповідно до акту перевірки контролюючим органом встановлено, що за період з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2018 року ТОВ СП Свинець задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 83 080 435,00 грн, в т.ч. за період з 1 жовтня 2016 року по 31 грудня 2016 року - 6 065 769,00 грн, за період з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року - 3 989 246,00 грн, 1 січня 2018 року по 30 вересня 2018 року - 56 647 996,00 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2018 року встановлено його завищення у розмірі 10 624 479,00 грн, у т.ч. за травень 2017 року - 38 334,00 грн, жовтень 2017 року - 952 210,00 грн, листопад 2017 року на 500 007,00 грн, за грудень 2017 року на 1 718,00 грн, січень 2018 року - 1 686 424,00 грн, лютий 2018 року - 3 207 700,00 грн, березень 2018 року - 4 238 086,00 грн.

В ході перевірки питання щодо правомірності формування податкового кредиту ТОВ СП Свинець за операціями з ТОВ Інвест Альянс 2014 (код ЄДРПОУ 39428874), з ТОВ Астон Харків (код ЄДРПОУ 41324499), ТОВ Свинець. (код ЄДРПОУ 30615525), враховуючи висновок перевіряючих щодо відсутності належних первинних документів по взаємовідносинах ТОВ СП Свинець з ТОВ Інвест Альянс 2014 , ТОВ Астон Харків , ТОВ Свинець за жовтень - грудень 2017 року та січень - березень 2018 року (так як надані під час перевірки документи на переконання відповідача не можуть за змістом п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності), посадовими особами Головного управління ДФС було зроблено висновок, що ТОВ СП Свинець безпідставно сформовано податковий кредит по податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Інвест Альянс 2041 (код ЄДРПОУ 39428874) за травень 2017 року в сумі 38 334,00 грн, ТОВ Астон Харків (код ЄДРПОУ 41324499) за жовтень 2017 - 221 000,00 грн, ТОВ Свинець. (код ЄДРПОУ 30615525) за жовтень 2017 року - 731 210,00 грн, за листопад 2017 року - 500 007,00 грн, за грудень 2017 року - 1 718,00 грн, за січень 2018 року - 1 686 424,00 грн, за лютий 2018 року - 3 207 700,00 грн, за березень 2018 року - 4 238 087,00 грн.

Як наслідок - відповідачем визначено, що і включення позивачем до податкового кредиту (на підставі п.п. 198.1, п.п.198.2, п.п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України) сум ПДВ по господарських операціях (які не здійснювались, не пов`язані з господарською діяльністю та не підтверджені первинними документами, обов`язковість ведення яких передбачена чинним законодавством України) із зазначеними контрагентами було неправомірним та призвело до завищення податкового кредиту у розмірі 10 624 479,00 грн, у т.ч. за травень 2017 року - 38 334,00 грн, за жовтень 2017 року - 952 210,00 грн, за листопад 2017 року - 500 007,00 грн, за грудень 2017 року - 1 718,00 грн, за січень 2018 року - 1 686 424,00 грн, за лютий 2018 року - 3 207 700,00 грн, за березень 2018 року - 4 238 086,00 грн.

Так, у акті вказано, що за період з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2018 року ТОВ СП Свинець задекларовано суму ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет у сумі 0 грн, суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 45 206 993,00 грн.

Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2018 року встановлено порушення п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу, в результаті чого занижено суму податку, що підлягає сплаті в бюджет у розмірі 7 326 595,00 грн, у т.ч. за вересень 2017 року - 23 819,00 грн, за жовтень 2017 року - 385 092,00 грн, за листопад 365 622,00 грн, за грудень 2017 року - 235 457,00 грн, за січень 2018 року - 184 890,00 грн, за лютий 2018 року - 2 073 550,00 грн, за березень 2018 року - 3 900 067,00 грн, за квітень 2018 року - 158 098,00 грн, та завищено суму від`ємне значення, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2018 рок у розмірі 3 297 884,00 грн в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено в п. 3.1.3.2. акту перевірки.

Зведені дані щодо задекларованих та встановлених у ході проведення перевірки сум податкових зобов`язань, податкового кредиту, податку на додану вартість за період з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2018 року наведено у додатку № 6 до акту перевірки.

У періоді, що перевірявся, ТОВ СП Свинець задекларовано від`ємне значення ПДВ у сумі 45 206 993,00 грн, інформація щодо яких наведена у додатку 6 до акту перевірки,у зв`язку із тим, що обсяг експортних операцій складає 88% (1 503 328 932,00 грн) від загального обсягу реалізації, безпідставного завищення податкового кредиту (10 739 437,00 грн).

Враховуючи висновок суду щодо того, що надані позивачем (під час перевірки перевіряючим та суду під час розгляду справи) первинні документи не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій та засвідчують фактичний рух активів між задекларованими учасниками, суд вважає неправомірними і спірні повідомлення-рішення відповідача: форми Р № 0001121412 від 18 лютого 2019 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване підприємство Свинець збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 9 158 240,75 грн, у тому числі податкові зобов`язання - 7326 595,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 1 831 648,75 грн, та форми В4 № 0001111412 від 18 лютого 2019 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване підприємство Свинець зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 3 297 884,00 грн.

Відповідно, позовні вимоги позивача про їх скасування - підлягають задоволенню.

3. Щодо податкового повідомлення-рішення № 00012614121 від 18 лютого 2019року за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за штрафними санкціями у сумі 387,50 грн та податкового повідомлення-рішення № 0001271412 від 18 лютого 2019 року за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за штрафними санкціями у сумі 62,83 грн, суд зазначає наступне.

Як стверджує відповідач, платником порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 та абз. б п.п. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу, а саме - згідно податкової декларації з податку на нерухоме майно, вiдмiнне вiд земельної ділянки, № 9011872725 вiд 5 лютого 2018 року - 4 504,74 грн, позивачем самостійно визначені суми грошових зобов`язань та сплачені 3 травня 2018 року, граничний термін сплати 30 квітня 2018 року.

У зв`язку із порушенням строків сплати зазначеного податку Головним управління ДФС у Донецькій області прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 18 лютого 2019 року:

- № 0001261412, яким ТОВ СП Свинець зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 387,50 грн (т. 1 а.с. 33),

- № 0001271412, яким ТОВ СП Свинець зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 68,23 грн (т. 1 а.с. 35).

Проаналізувавши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до пп. 14.1.126 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу об`єкти житлової нерухомості - будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки.

Пп. 14.1.129.1 п.п. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу визначено, що будівлі, віднесені до житлового фонду поділяються на такі типи:

житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень;

прибудова до житлового будинку - частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну;

квартира - ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання;

котедж - одно-, півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою;

кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах - ізольовані помешкання в квартирі, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів;

садовий будинок - будинок для літнього (сезонного) використання, який в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків (п.п. 14.1.129.2 п.п. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу);

дачний будинок - житловий будинок для використання протягом року з метою позаміського відпочинку (п.п. 14.1.129.3 п.п. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Згідно з п.п. 14.1.129 прим. 1 п.п. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, поділяються на такі типи: будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; будівлі промислові та склади; будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; інші будівлі.

Приписами пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу визначено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу ).

Відповідно до пп. 266.6.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України передбачено, що платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Щодо новоствореного (нововведеного) об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості декларація юридичною особою - платником подається протягом 30 календарних днів з дня виникнення права власності на такий об`єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об`єкт.

Приписами пп. 266.9.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу визначено, що податок сплачується за місцем реєстрації об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Згідно абз. а пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується, зокрема, юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Наказом Міністерства фінансів України від 10 квітня 2015 року № 408 затверджено форму Податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки.

Згідно вказаної форми декларації, в стовпчику 2 зазначається код типу об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості. Перелік таких кодів визначений в примітках до декларації під символом * та складається з дев`яти цифр (від 1 до 9 ), які визначають різні типи об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, а саме: 1 - квартира; 2 - житловий будинок; 3 - інший об`єкт житлової нерухомості; 4 - будівля готельна; 5 - будівля офісна; 6 - будівля торговельна; 7 - гараж; 8 - будівля для публічних виступів; 9 - інша будівля.

З матеріалів справи встановлено, що ТОВ СП Свинець до податкового органу була подана податкова декларація з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік № 9018542816 від 14 лютого 2017 року, якою позивачем самостійно визначена річна сума податку на нерухоме майно, яка підлягає сплаті у розмірі 15 500,16 грн, а саме - за І квартал 2017 року в сумі 3 875,04 грн, за ІІ квартал 2017 року - 3 875,04 грн, за ІІІ квартал 2017 року - 3 875,04 грн, за IV квартал 2017 року - 3 875,04 грн (т. 6 а.с. 86-87).

Зазначена декларація прийнята податковим органом, що підтверджується квитанцією № 2 (т. 6 а.с. 85).

5 лютого 2018 року позивачем до податкового органу була подана податкова декларація з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік № 9011872725 від 5 лютого 2017 року, якою позивачем самостійно визначена річна сума податку на нерухоме майно, яка підлягає сплаті у розмірі 18 018,94 грн, а сама за І квартал 2018 року в сумі 4 504,74 грн, за ІІ квартал 2018 року - 4 504,74 грн, за ІІІ квартал 2017 року - 4 504,74 грн, за IV квартал 2018 року - 4 504,72 грн, яка прийнята податковим органом, що підтверджується квитанцією № 2 (т. 6 а.с. 80, 81-82).

Представник позивача у судовому засіданні вказував на те, що підприємством своєчасно сплачено податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2017 року та 2018 року, на підтвердження викладених обставин позивачем були надані суду копії платіжного доручення № 1456 від 20 квітня 2017 року про сплату податку за І квартал 2017 року та платіжного доручення № 1748 від 20 квітня 2018 року про сплату податку за І квартал 2018 року (т. 1 а.с. 124, 125).

Суд звертає увагу, що позивачем у податковій декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік № 9018542816 від 14 лютого 2017 року визначено тип об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості - інший об`єкт житлової нерухомості (код - 3), та у податковій декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік № 9011872725 від 5 лютого 2017 року - інші будівлі (код - 9).

Пунктом 1 наказу Міністерства фінансів України від 14 січні 2011 року № 11 Про бюджетну класифікацію відповідно до ст. 8 Бюджетного кодексу України затверджено Класифікацію доходів бюджету.

Згідно додатку Класифікація доходів бюджету визначено:

18010100 - Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості;

18010400 - Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості.

Тобто, для сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для кожного типу об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості затверджений відповідний код класифікації доходів бюджету.

Так, для сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, для сплати юридичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості затверджений код класифікації доходів бюджету - 18010100; для сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, для сплати юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, затверджений код класифікації доходів бюджету - 18010400.

Представник відповідача у судовому засіданні зазначала, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, сплачується на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості - на розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 .

Враховуючи те, що при поданні податкової декларації за 2017 рік платником визначений тип об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості був вказаний код 3 - об`єкт житлової нерухомості відповідно податок за даною декларацією повинен був сплачений позивачем на розрахунковий рахунок 31412612700058 з визначенням коду класифікації доходів бюджету 18010100 , тобто за об`єкт житлової нерухомості.

У податковій декларації за 2018 рік платником визначений тип об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості 9 - інші об`єкти відповідно податок за даною декларацією повинен був сплачений позивачем на розрахунковий рахунок НОМЕР_3 з визначенням коду класифікації доходів бюджету 18010400 , тобто за об`єкт нежитлової нерухомості.

Згідно платіжного доручення № 1456 від 20 квітня 2017 року ТОВ СП Свинець кошти у сумі 3 876 грн були перераховані на розрахунковий рахунок № НОМЕР_3 , банк одержувача: ГУДКСУ у Донецькій області, код банку: 834016, призначення платежу: *;101;39463271;Податок на нерухоме майно І квартал 2017 року. Код платежу 18010400;;;, без ПДВ , однак суд вказує, що зазначений податок повинен був сплачений позивачем на розрахунковий рахунок 31412612700058 з визначенням коду класифікації доходів бюджету 18010100 , які визначені для сплати податку для об`єкту житлової нерухомості (т. 1 а.с. 123).

Відповідно до платіжного доручення № 1748 від 20 квітня 2018 року ТОВ СП Свинець кошти у сумі 4 505 грн були перераховані на розрахунковий рахунок № НОМЕР_4 , банк одержувача: ГУДКСУ у Донецькій області, код банку: 834016, призначення платежу: *;101;39463271;Податок на нерухоме майно І квартал 2018 року. Код платежу 18010100;;;, без ПДВ , однак суд вказує, що зазначений податок повинен був сплачений позивачем на розрахунковий рахунок НОМЕР_3 з визначенням коду класифікації доходів бюджету 18010400 , які визначені для сплати податку для об`єкту житлової нерухомості (т. 1 а.с. 124).

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивачем в наданих позивачем платіжних дорученнях № 1456 від 20 квітня 2017 року та № 1748 від 20 квітня 2018 року вказані платежі, щодо яких відповідачем не приймались рішення про несвоєчасну їх сплату.

З інтегрованої картки платника податків з визначенням коду класифікації доходів бюджету 18010100 Податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які власниками об`єктів нежитлової нерухомості встановлено, що ТОВ СП Свинець сплачено податок за І квартал 2017 року 4 травня 2017 року у розмірі 3 950,00 грн, відповідно до платіжного доручення № 1625 від 4 травня 2017 року (т. 7 а.с. 10-12).

З інтегрованої картки платника податків з визначенням коду класифікації доходів бюджету 18010400 Податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які власниками об`єктів житлової нерухомості встановлено, що на станом на 31 грудня 2017 року за ТОВ СП Свинець обліковувалась переплата у сумі 3 876,43 грн, отже сума податок за І квартал 2018 року визначена у декларації за 2018 рік у сумі 4 504,74 грн була частково погашена за рахунок наявної переплати, залишок у сумі 628,31 грн був сплачений за рахунок платіжного доручення № 1898 від 3 травня 2018 року (т. 7 а.с. 13-15).

Отже, суд погоджується з висновками відповідача щодо порушення позивачем строків сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за І квартал 2017 рік з затримкою на 4 дні, та за І квартал 2018 року на 3 дні.

Суд зазначає, що відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем правомірно застосовані до позивача штрафні фінансові санкції за порушення строків сплати самостійно визначених сум грошових зобов`язань, а прийнятті податкові повідомлення-рішення від 18 лютого 2018 року № 0001261412, яким ТОВ СП Свинець зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 387,50 грн, та № 0001271412, яким ТОВ СП Свинець зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 68,23 грн, - є правомірними.

4. Стосовно податкового повідомлення-рішення від 12 лютого 2019 року № 0002351303, яким до ТОВ СП Свинець застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 88 950,36 грн, та нарахована пеня у розмірі 300,81 грн, суд зазначає наступне.

Під час перевірки податковим органом встановлено, що за даними бухгалтерського та податкового обліку встановлено, що податок на доходи фізичних осіб за перевіряємий період був нарахований, але своєчасно не перерахований до бюджету в сумі 128 563,13 грн.

Так, перевіркою встановлено порушення пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, абз. 2 п. 57.1 ст. 57, пп. 168.1.2, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст.168, абз. а п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України в частині несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб за перевірений період в сумі 128 563,13 грн з нарахованої заробітної плати - податок на доходи фізичних осіб перерахований до бюджету несвоєчасно, а саме: за жовтень 2016року в сумі 15 335,03 грн, за листопад 2016 року в сумі 15 908,58 грн, за грудень 2016 року в сумі 15 305,19 грн, за січень 2017 року в сумі 19 738,53 грн, за березень 2017 року в сумі 18 080,81 грн, за квітень 2017 року в сумі 10 963,96 грн, за травень 2017року в сумі 7 694,11 грн, за вересень 2017року в сумі 11 908,09 грн, за жовтень 2017року в сумі 2 229,74 грн, за лютий 2018 року в сумі 11 401,09 грн.

На підставі зазначеного Головним управлінням ДФС у Донецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 лютого 2019 року № 0002351303, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 89 251,17 грн, з якої 88 950,36 грн - штрафні (фінансові) санкції (штрафи), 300,81 грн - пеня (т. 1 а.с. 29).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до податкового органу були подані податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку (форми 1 ДФ), якими визначено суми грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та розмір військового збору за 4 квартали 2016 року, 1 - 4 квартали 2017 року, 1 - 3 квартали 2018 року (т. 4 а.с. 115-199).

Суд зазначає, що позивачем перераховано податок на доходи фізичних осіб, однак з порушенням строків, встановлених чинним законодавством для сплати такого податку.

Зазначене не заперечується позивачем.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1 ст. 36 Податкового кодексу ).

На підставі п. 36.4 ст. 36 Податкового кодексу виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податку самостійно або за допомогою представника чи податкового агента.

Як визначено п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Приписами пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу визначено, що платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, податковий агент.

Відповідно до пп. 14.1.180 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст. 18 та розділом IV цього Кодексу.

Пунктами 18.1, 18.2 ст. 18 Податкового кодексу встановлено, що податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Відповідно до пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу ).

Відповідно до пп. 168.1.1, 168.1.2 п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

При цьому згідно з пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем самостійно були нараховані суми грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, що визначені у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за спірний період.

Судом встановлено, що штрафні санкції та пеня на в позивача були нараховані саме за несплату та несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб, позивач не заперечує факту несплати та несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб внаслідок тимчасових фінансових труднощів.

Відповідно до п. 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету (п. 54.2 ст. 54 Податкового кодексу України).

Податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України), тобто у строки, вказані у ст. 168 Податкового кодексу України.

Таким чином, положення Податкового кодексу України чітко визначають момент узгодження грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб та строки перерахування податку до бюджету. У разі несплати сум узгоджених грошових зобов`язань у строки, встановленні податковим законодавством, вони набувають статусу податкового боргу і платник податків несе відповідальність у вигляді штрафу за порушення строків перерахування податку.

Відповідальність платників податків за податкові правопорушення регламентується главою 11 Податкового кодексу України, яка серед іншого, передбачає відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податків (ст. 126 Податкового кодексу України) та за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати (ст. 127 Податкового кодексу України).

Згідно зі ст. 127 Податкового кодексу не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за правопорушення, передбачене ст. 127 Податкового кодексу, може наставати у разі, коли платник податків, у тому числі податковий агент, допускає бездіяльність щодо нарахування, утримання та/або сплати (перерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника, тобто взагалі відсутній факт виконання вказаних обов`язків платником податків (податковим агентом). В такому випадку контролюючий орган за результатами перевірки визначає суму грошового зобов`язання платнику податків та застосовує штраф у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. В тому випадку, коли аналогічні дії, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Згідно розрахунків податкового зобов`язання та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені з податку на доходи фізичних осіб встановлено, що до позивача відповідно до ст. 127 та ст. 129 Податкового кодексу застосовані штрафні санкції та нарахована пеня за несплату та несвоєчасну сплату узгоджених сум грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб.

В свою чергу, штрафні санкції згідно із п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу застосовуються саме за несплату (неперерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

Таким чином, відповідно до змісту наведеної норми відповідальність за порушення, передбачене цієї статті, може мати місце лише у разі, коли платник податків, в тому числі податковий агент, допустив бездіяльність щодо нарахування, утримання та/або сплати (перерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника, тобто, взагалі не виконав зазначених обов`язків або сплату податку здійснив після виплати доходу платнику податку.

Суд зазначає, що положення ст. 127 Податкового кодексу встановлюють міру відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено ст. 126 Податкового кодексу України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто, склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Штрафні санкції згідно із п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу застосовуються саме за несплату (неперерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

Таким чином, відповідно до змісту наведеної норми відповідальність за порушення, передбачене цією статтею, може мати місце лише у разі, коли платник податків, в тому числі податковий агент, допустив бездіяльність щодо нарахування, утримання та/або сплати (перерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника, тобто, взагалі не виконав зазначених обов`язків або сплату податку здійснив після виплати доходу платнику податку.

Ця позиція підтверджується висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року у справі № 819/1471/13-а.

Отже, позивачем правомірно нараховані штрафні санкції за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб у спірний період.

Стосовно нарахування пені у розмірі 300,81 грн згідно податкового повідомлення-рішення № 0002351303 від 12 лютого 2019 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу нарахування пені розпочинається, зокрема, при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до ст. 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів (270 календарних днів у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підп. 39.5.4 п. 39.5 ст. 39 цього Кодексу), наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

Пп. 129.3.1 п. 129.3 ст.129 Податкового кодексу передбачено, що нарахування пені закінчується: у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань

У акті перевірки зазначено про несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб за перевірений період в сумі 128 563,13 грн з нарахованої заробітної плати перерахований до бюджету несвоєчасно, з порушенням строків сплати, а саме: за жовтень 2016 року - в сумі 15 335,03 грн, за листопад 2016 року в сумі 15 908,58 грн, за грудень 2016 року - в сумі 15 305,19 грн, за січень 2017 року в сумі 19 738,53 грн, за березень 2017 року - в сумі 18 080,81 грн, за квітень 2017 року - в сумі 10 963,96 грн, за травень 2017 року - в сумі 7 694,11 грн, за вересень 2017 року - в сумі 11 908,09 грн, за жовтень 2017 року - в сумі 2 229,74 грн, за лютий 2018 року - в сумі 11 401,09 грн.

Враховуючи, що позивачем несвоєчасно здійснено перерахування податку на доходи фізичних осіб за перевірений період, суд вважає правомірним нарахування позивачу пені у розмірі 300,81 грн.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 12 лютого 2019 року № 0002351303, яким Товариству з обмеженою відповідальністю СП Свинець нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 88 950,36 грн, та пеня у сумі 300,81 грн, всього на суму 89 251,17 грн - є правомірним.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Свинець до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Частиною 1 та 3 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжного доручення від 1 липня 2019 року № 1499 позивачем за подачу даного позову сплачено 19 210,00 грн судового збору (т. 1 а.с. 3).

Враховуючи висновок суду про часткове задоволення позовних вимог позивача, суд дійшов висновку про необхідність стягнути на користь позивача з відповідача (за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень) 18 783,54 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 72-77, 94, 139, 192-193, 242-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Свинець" до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області форми "Р" № 0001091412 від 18 лютого 2019 року, в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Свинець" суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 14 155 166,91 грн, у тому числі - податкові зобов`язання на суму 9 436 777,94 грн, штрафні (фінансові) санкції на суму 4 718 388,97 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області форми "Р" № 0001121412 від 18 лютого 2019 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Свинець" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 9 158 240,75 грн, у тому числі податкові зобов`язання - 7 326 595,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 1 831 648,75 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області форми "В4" № 0001111412 від 18 лютого 2019 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Свинець" зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 3 297 884,00 грн.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 37803258, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Свинець" (код ЄДРПОУ 39463271, місцезнаходження: 85102, Донецька область, м. Костянтинівка, бул. Б.Хмельницького, буд. 1) витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 18 783 (вісімнадцять тисяч сімсот вісімдесят три) грн 54 коп.

Рішення прийнято у нарадчій кімнаті, його вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні в присутності представників сторін.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно приписів підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення Донецького окружного адміністративного суду подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Повний текст судового рішення буде складений та підписаний протягом десяти днів після розгляду справи.

Повне рішення суду складено 29 листопада 2019 року.

Суддя Н.П. Волгіна