Рішення

від 19.11.2019 по справі 1.380.2019.003130

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.003130

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клименко О.М., за участю секретаря судового засідання Надич М.О., та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник - Данилевич В.С.

відповідача: представник - Яковчук С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом Фермерського господарства Меринос-Захід до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними і скасування постанов та припису, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Фермерське господарство Меринос-Захід звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області (Відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ1949/1403/АВ/ФС-1 від 25.04.2019 р. у розмірі 108650,00 грн.;

- визнати протиправною та скасувати Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ1949/1403/АВ/ФС-2 від 25.04.2019 р. у розмірі 4173,00 грн.;

- скасувати повністю Припис Головного управління Держпраці у Львівській області про усунення виявлених порушень №ЛВ1949/1403/АВ/П від 04.04.2019 року;

- присудити за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача - документально підтверджені понесені судові витрати.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03.04.2019 року проведено інспекційне відвідування ФГ Меринос-Захід за адресою: с. Летня, Дрогобицького району. В ході проведення інспекційного відвідування відповідачем було складено Акт інспекційного відвідування № ЛВ1949/1403/АВ від 04.04.2019 року та Припис про усунення виявлених порушень № ЛВ1949/1403/АВ/П від 04.04.2019 року.

На підставі Акту № ЛВ1949/1403/АВ від 04.04.2019 року та Припису про усунення виявлених порушень № ЛВ1949/1403/АВ/П від 04.04.2019 року, начальником ГУ Держпраці у Львівській області було винесено Постанови про накладення штрафу №ЛВ 1949/1403/АВ/ФС-1 від 25.04.2019 р. у розмірі 108650,00 гри. та №ЛВ1949/1403/АВ/ФС-2 від 25.04.2019 р. у розмірі 4173,00 грн.

Позивач вважає такі рішення протиправними і просить врахувати, що інспекційне відвідування проводилось з грубим порушенням Порядку державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295, а саме без участі представника позивача та без урахування поданих позивачем зауважень і заперечень на Акт, відповідачем були прийняті спірні рішення, крім цього, контролюючі органи Держпраці перевіряли питання, які виходять за предмет здійснення заходу (інспекційного відвідування).

На думку позивача, відповідачем з метою притягнення позивача до відповідальності (без встановлення всіх обставин справи) свідомо та умисно було порушено порядок вирішення питання про накладення штрафів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 509, а саме без розгляду клопотання позивача про відкладення розгляду про накладення штрафу.

Щодо припису про усунення виявлених порушень №ЛВ1949/1403/АВ/П від 04.04.2019 року, позивач зауважив, що виплата індексації заробітної плати за листопад 2018 року лише у квітні 2019 року не є порушенням, оскільки була погоджена працівниками господарства, а тому не може бути підставою для накладання на роботодавця фінансових санкцій за ст. 265 КЗпП України та за інші порушення трудового законодавства України. Вважає, що у разі виявлення такого порушення заходи притягнення до відповідальності можуть бути застосовані у разі невиконання припису про усунення виявлених порушень.

Позивач просить також врахувати, що з аналізу чинного законодавства явно не вбачається, що індексація заробітної плати є мінімальною державною гарантією в оплаті праці.

Також позивач зазначає, що частиною 2 ст.265 Кодексу законів про працю України не передбачено осування штрафу до суб`єкта господарювання у зв`язку з відсутністю повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, а тому накладення на позивача штрафу за порушення частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, внаслідок відсутності повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу, є безпідставним.

Щодо порушення пункту 2.5 Глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58 та порушення абзацу 3 пункту 7.1 глави 7 Інструкції № 58, позивач зазначає, що порушення ведення особової картки працівника не відноситься до порушень трудового законодавства, крім цього підприємство може розробити свою форму Книги обліку руху трудових вкладишів до них і позивач в електронному вигляді веде книгу обліку трудових книжок.

Вважає, що у позивача не виникає обов`язку складати та подавати звітність за формами державних статистичних спостережень зі статистики, затверджені наказами Державної статистичної служби України та не тягнуть за собою правових наслідків для позивача, оскільки носять рекомендаційних характер.

З цих же підстав, зазначає про безпідставність висновків відповідача щодо порушення позивачем частини 2 статті 30 Закону України Про оплату праці щодо ведення табелів обліку використання робочого часу працівників.

Окрім цього, щодо порушення частини 4 та 5 ст. 79 Кодексу законів про працю України, позивач вказує, що відсутність підписів працівників у графіку відпусток, так само як і відсутність письмових повідомлень працівників про дату початку відпустки не є порушенням частини 4 та 5 статті 79 Кодексу законів про працю України, а отже не може бути підставою для накладання на роботодавця фінансових санкцій за ст. 265 Кодексу законів про працю України.

Позивач стверджує, що говорити про порушення частини 4 статті 155 Кодексу законів про працю України та статті 21 Закону України Про відпустки , не є доцільним, оскільки зважаючи на принципи гуманності позивач, при виникненні термінової необхідності відпустки працівника, відразу ж здійснив нарахування коштів, а отже дане питання не може бути підставою для накладання на роботодавця фінансових санкцій за ст. 265 КЗпП України.

05.08.2019 року позивачем подано відповідь на відзив, у якому наголосив, що з огляду на зміст відзиву відповідача, а саме відсутність у відзиві заперечень із посиланням на відповідні докази та норми права щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, відповідач повністю погоджується із ними.

Також, позивач у додаткових поясненнях вказав, що очевидним є те, що 25.04.2019 року, жодних телефонних дзвінків на мобільний номер 067 706 22 38 від Головного управління Держпраці у Львівській області позивачеві не здійснювались, що підтверджується Листом №11135/1/07-09 від 30.10.2019 року та просить врахувати, що відповідач, будучи повідомленим про вхідну кореспонденцію, свідомо отримав лист про перенесення розгляду питання про накладення штрафу лише 25.10.2019 року, про що свідчить Лист №33- 5-17816 від 04.11.2019 року.

Саме тому просить визнати протиправними та скасувати Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ1949/1403/АВ/ФС-1 від 25.04.2019 р. у розмірі 108650,00 грн., Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ1949/1403/АВ/ФС-2 від 25.04.2019 р. у розмірі 4173,00 грн. та Припис Головного управління Держпраці у Львівській області про усунення виявлених порушень №ЛВ1949/1403/АВ/П від 04.04.2019 року.

Представник позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції позовні вимоги підтримала повністю, просила позов задоволити.

Відповідач у поданому на позовну заяву відзиві проти позову заперечив з підстав, що копію направлення на проведення інспекційного відвідування у Фермерському господарстві Меринос-Захід №0755 від 03.04.2019 вручено позивачу під час інспекційного відвідування 03.04.2019 року, про що міститься підпис останнього.

Щодо сумнівів позивача у наявності підстав для проведення інспекційного відвідування відповідно до п. 5 Порядку №295, то на момент проведення заходу об`єкт відвідування мав змогу захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такого інспекційного відвідування, однак по прибутті на місце проведення інспекційного відвідування (місце здійснення господарської діяльності) жодних подібних дій ним вчинено не було.

За результатами інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування №ЛВ1949/1403/АВ від 04 квітня 2019 року. У зв`язку із виявленням порушень вимог трудового законодавства внесено припис Головного управління Держпраці у Львівській області про усунення виявлених порушень №ЛВ1949/1403/АВ/П від 04.04.2019 року. Оскільки позивач відмовився від підписання акта, два примірники акта і припису у відповідності до Порядку №295 05.04.2019 надіслані об`єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення (поштове відправлення №7900057852891 від 05.04.2019).

15.04.2019 року об`єктом відвідування подано зауваження до акта інспекційного відвідування, за результатами розгляду яких надано відповідь листом №4363/5/04.4-09 від 24.04.2019.

Відповідач зазначає, що згідно направлення №0755 від 03.04.2019, предметом заходу визначено дотримання вимог законодавства в частині оформлення трудових відносин, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, праці неповнолітніх, гарантії для працівників під час виконання державних або громадських обов`язків. При цьому, ведення особових карток працівників типової форми П-2, книги обліку трудових книжок і вкладишів до них є частиною вимог законодавства щодо належного оформлення трудових відносин із найманими працівниками. Стосовно перевірки дотримання вимог законодавства в частині письмового повідомлення працівників про дату початку відпустки, формування тарифної сітки, то вивчення вказаних питань дає змогу дійти висновку про дотримання чи недотримання об`єктом відвідування вимог законодавства про працю щодо часу відпочинку та оплати праці найманих працівників. Наведене свідчить про безпідставність доводів скаржника у цій частині, отже відповідачем дотримано встановлену чинним законодавством процедуру проведення контрольного заходу.

Щодо підстав для прийняття постанови про накладення штрафу № ЛВ1949/1403/АВ/ФС-1 від 25.04.2019 року, відповідач зазначив, що при огляді відомостей нарахування заробітної плати за листопад 2018 року встановлено, що індексація заробітної плати підприємством не нараховувалась та не виплачувалась працівникам: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Звертає увагу суду, що наявність згоди працівників у тимчасовому припиненні нарахування і виплати індексації зарплати не звільняє від обов`язку роботодавця її проводити, оскільки не передбачено законодавчо визначених на це підстав. Нарахування суми індексації та її виплата здійснюється одночасно з нарахуванням та виплатою заробітної плати за місяць, доходи за який згідно з Порядком №1078 підлягають індексації.

Та обставина, що позивачем, на виконання вимог припису, було усунуто порушення ч. ст. 95 КЗпП України, не свідчить про протиправність оскаржуваної постанови про складення штрафу та не є підставою для її скасування, оскільки пунктом 29 Порядку № 295 передбачено ряд винятків із правила, встановленого п. 28 цього Порядку. Зокрема, заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Аналогічна правова позиція має місце і у практиці Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі № 697/2073/17.

Просить врахувати, що оскільки індексація заробітної плати є державною соціальною гарантією, яка стосується грошових доходів працівників (передусім заробітної плати) та їх сімей, і передбачена Кодексом законів про працю України, вона є мінімальною державною гарантією в оплаті праці.

Щодо припису про усунення виявлених порушень №ЛВ1949/1403/АВ/П від 04.04.2019 року, відповідач зазначив, що згідно наданого в ході інспекційного відвідування наказу № 44-К від 02.10.2017, ОСОБА_6 з 03.10.2017 року прийнято на посаду завідувача фермою, однак, як вбачається з повідомлення про прийняття працівників на роботу в ДФС, таке було сформоване та, відповідно, подане 03.10.2017 року, отже наведеним підтверджується факт вчинення об`єктом відвідування порушення вимог ч.3 ст.24 КЗпП України.

Щодо порушення вимог пункту 2.5 глави 2 та пункту 7.1 глави 7 Інструкції № 58 Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 року, відповідач зазначив, що відповідно до наказу Держкомстату і Міноборони від 25.12.2009 № 495/656 Особова картка працівника типової форми П-2 є первинною обліковою інформацією. Тобто, є основним документом з обліку особового складу, ведення якої є обов`язковим для всіх роботодавців.

Як вбачається із матеріалів інспекційного відвідування, у ФГ Меринос-Захід не ведуться табелі обліку робочого часу, які мають бути підставою для нарахування заробітної плати, відтак, керівником ФГ Меринос-Захід не забезпечено ведення достовірного обліку виконуваної працівниками роботи.

Крім цього, у ході інспекційного відвідування керівником ФГ Меринос-Захід не надано оформлених належним чином відомостей нарахування заробітної плати чи особових карток працівників, в яких слід відображати достовірні дані щодо нарахованих сум заробітної плати кожного з працівників та утримання із заробітної плати кожного працівника, що свідчить про не забезпечення ведення керівником достовірного бухгалтерського обліку витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Табелі обліку робочого часу є первинною підставою для нарахування працівникам заробітної плати за відпрацьований ними час, а відтак роботодавець зобов`язаний вести облік виконуваної працівниками роботи.

Відповідач також вказує, що доводи позивача зводяться лише до необов`язковості ведення документів з обліку виконуваної роботи працівниками та обліку витрат на оплату праці за формами, що затверджені наказом Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці від 05.12.2008 N 489. Разом з тим, жодних документів, які б підтверджували дотримання ФГ Меринос-Захід вимог ч. 2 ст.30 Закону України Про оплату праці , тобто забезпечення достовірного обліку виконуваної працівниками роботи, позивачем під час інспекційного відвідування не надано.

Доводи позивача про те, що працівники відмовились підписувати графіки відпусток та йти у відпустки, не можуть бути взяті до уваги, оскільки вимоги ст.79 КЗпП України передбачають безальтернативний обов`язок роботодавця виконати вимоги законодавства про працю, задля забезпечення в такий спосіб конституційних прав працівників на відпочинок.

В ході інспекційного відвідування також встановлено, що тарифна сітка (схема посадових окладів) керівником ФГ Меринос-Захід сформована без дотримання міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів посадових окладів. Зокрема, для всіх працівників, в тому числі тих, які виконують кваліфіковану роботу (голова фермерського господарства, завідувач фермою, менеджер із зв`язків з громадськістю, годувальник та оглядальник тварин, тракторист) встановлені посадові оклади на рівні законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати, тобто, без дотримання кваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів посадових окладів працівників.

Відповідач стверджує, що аргументи позивача, в частині відсутності порушення вимог ч. 4 ст. 115 КЗпП України та ст. 21 Закону України Про відпустки , не спростовують факту невиплати заробітної плати працівникам за весь час щорічної відпустки не пізніше ніж за три дні до початку відпустки та не свідчать про відсутність обов`язку дотримуватись вказаних вимог законодавства про працю.

Відповідач вказує, що Управлінням повністю дотримано встановлену чинним законодавством процедуру проведення контрольного заходу та процедуру притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності.

Саме тому відповідач вважає вимоги позивача, викладені в позовній заяві необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 26 червня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 27 червня 2019 року задоволено частково заяву Фермерського господарства Меринос-Захід про забезпечення позову.

Ухвалою від 16 липня 2019 року задоволено клопотання позивача про проведення судових засідань в режимі відеоконфернеції.

08.08.2019 року ухвалою суду, що занесена в протокол судового засідання для належної підготовки справи для розгляду судом продовжено строк проведення підготовчого провадження в порядку ч.4 ст.173 КАС України.

В судовому засіданні 26.09.2019 року, проведеному за участю представника позивача та представника відповідача, ухвалою суду, яка занесена в протокол судового засідання було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Суд заслухав пояснення представників позивача та відповідача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

03.04.2019 р. Головним Управлінням Держпраці у Львівській області, на підставі п.п.2 п.5 Порядку №295, видано наказ № 0755-П та направлення № 0755 від 03.04.2019 р., згідно яких, головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у Львівській області Гумен Вікторію Ігорівну та Мицака Олександра Омеляновича було уповноважено на проведення інспекційного відвідування у Фермерському господарстві Меринос-Захід .

Копію направлення на проведення інспекційного відвідування у Фермерському господарстві Меринос-Захід №0755 від 03.04.2019 вручено позивачу під час інспекційного відвідування 03.04.2019 року.

За результатами інспекційного відвідування відповідачем складено акт інспекційного відвідування №ЛВ1949/1403/АВ від 04 квітня 2019 року, в якому зафіксовані порушення:

1.При вивченні документів, що стосуються працевлаштування працівників встановлено що Підприємством допущено порушення вимог частини 3 статті 24 КЗпП України, якими передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а також допущено порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів України Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу від 17 червня 2015 року № 413, що полягає у допуску працівника до роботи відповідно до укладеного трудового договору, однак, без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з наказом № 44-к від 02.10.2017 Підприємством прийнято на посаду завідувача фермою ОСОБА_6 з 03.10.2017, що містить порушення в частині невчасного повідомлення органу ДФС, а саме - не до початку роботи працівника, а в перший день роботи.

2.У Підприємстві не ведуться особові картки типової форми П-2, відтак, із кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення, працівники не ознайомлені під розписку.

3.Книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них на Підприємстві не ведеться.

4.В ході проведення інспекційного відвідування встановлено, що керівником ФГ Меринос-Захід не ведуться табелі обліку робочого часу, які мають бути підставою для нарахування заробітної плати, відтак, керівником ФГ Меринос-Захід не забезпечено ведення достовірного обліку виконуваної працівниками роботи.

Крім цього, у ході інспекційного відвідування керівником ФГ Меринос- Захід не надано оформлених належним чином відомостей нарахування заробітної плати чи особових карток працівників, в яких слід відображати достовірні дані щодо нарахованих сум заробітної плати кожного з працівників та утримання із заробітної плати кожного працівника зокрема, що свідчить про не забезпечення ведення керівником достовірного бухгалтерського обліку витрат на оплату праці у встановленому порядку.

5.Черговість надання працівникам відпусток слід визначати графіком, затвердженим власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) і доведеним до відома всіх працівників. Однак, у Підприємстві графік надання працівникам щорічних відпусток не розроблено та не затверджено.

6.Керівник ФГ Меринос-Захід не повідомляє письмово працівників про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні.

7.Тарифна сітка (схема посадових окладів) керівником ФГ Меринос-Захід сформована без дотримання міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів посадових окладів.

Так, для всіх працівників, в тому числі тих, які виконують кваліфіковану роботу (зокрема, голова Фермерського господарства, завідувач фермою, менеджер із зв`язків з громадськістю, годувальник та оглядальник тварин, тракторист) встановлені посадові оклади на рівні законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати, тобто, без дотримання міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів посадових окладів працівників.

8.З наданого для вивчення штатного розкладу, який був незмінним впродовж 2018 року, затвердженого ФГ Меринос-Захід , підтверджуючих документів по виплаті заробітної плати, звіт з ЄСВ (таблиця 6) встановлено, що посадові оклади працівників: ОСОБА_1 (у розмірі 3723 грн.), ОСОБА_3 (у розмірі 3723 грн.), ОСОБА_4 (у розмірі 3723 грн.) та ОСОБА_5 (у розмірі 3723 грн.) були незмінними впродовж січня 2018 - листопада 2018 року, а відтак у листопаді 2018 року заробітна плата вказаних вище працівників підлягала проведенню індексації, яку слід було нараховувати у листопаді 2018, відповідно до приростів індексів споживчих цін.

Однак, при огляді відомостей нарахування заробітної плати за листопад 2018 року встановлено, що індексація заробітної плати Підприємством не нараховувалась та не виплачувалась працівникам: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

9.Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Згідно наказу № 55-К від 19 жовтня 2018 року працівнику ОСОБА_3 надано щорічну відпустку з 19 жовтня 2018 року, проте виплату заробітної плати проведено 19.10.2018 року згідно виписки по рахунку № 26001000909934 документ № 958.

04.04.2019 року відповідач виніс припис про усунення виявлених порушень №ЛВ1949/1403/АВ/П.

Оскільки позивач відмовився від підписання акта, два примірники акта і припису 05.04.2019 надіслані об`єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення (поштове відправлення №7900057852891 від 05.04.2019).

15.04.2019 року об`єктом відвідування подано зауваження до акта інспекційного відвідування, 22.04.2019 року позивачем надіслано скаргу на припис Головного управління Держпраці у Львівській області про усунення виявлених порушень №ЛВ1949/1403/АВ/П від 04.04.2019 року, за результатами розгляду яких відповідачем надано відповідь листом №4363/5/04.4-09 від 24.04.2019 року.

12.04.2018 на адресу позивача відповідач направив виклик на розгляд справи про накладення штрафу про розгляд справи №240/1/11-39 на 25.04.2019 року.

Начальником ГУ Держпраці у Львівській області було винесено Постанови про накладення штрафу №ЛВ 1949/1403/АВ/ФС-1 від 25.04.2019 р. у розмірі 108650,00 грн. та №ЛВ1949/1403/АВ/ФС-2 від 25.04.2019 р. у розмірі 4173,00 грн.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач не погоджується з оскаржуваними рішеннями Головного управління Держпраці у Львівській області, вважає їх протиправними, тому звернулася до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Частиною 4 статті 2 вищезгаданого Закону передбачено, що заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 було затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (діяв на момент виникнення спірних правовідносин), який визначав процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

Про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню (п.8 Порядку №295).

Інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: 1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги; 3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; 4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; 5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; 6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування (п.11 Порядку №295).

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування (пункти 19, 20 Порядку №295).

Припис є обов`язковим для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду. У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник припису залишається в об`єкта відвідування (пункти 23, 24 Порядку №295).

Відповідно до п. 26 Порядку №295, у разі відмови керівника чи уповноваженого представника об`єкта відвідування від підписання або за неможливості особистого вручення акта і припису акт та припис складаються у трьох примірниках.

Два примірники акта і припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об`єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування та невиїзного інспектування.

Пунктами 27-29 Порядку №295 передбачено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності. У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються. Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Щодо процедурних порушень допущених в ході інспекційного відвідування відповідачем, суд зазначає.

Матеріалами справи підтверджено, що копію направлення на проведення інспекційного відвідування у Фермерському господарстві Меринос-Захід №0755 від 03.04.2019 року вручено позивачу під час інспекційного відвідування 03.04.2019 року, про що міститься підпис останнього.

Таким чином, факт отримання позивачем копії направлення свідчить про належне ознайомлення з підставою проведення заходу.

Згідно направлення №0755 від 03.04.2019, предметом заходу визначено дотримання вимог законодавства в частині оформлення трудових відносин, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, праці неповнолітніх, гарантії для працівників під час виконання державних або громадських обов`язків.

При цьому, суд зазначає, що ведення особових карток працівників типової форми П-2, книги обліку трудових книжок і вкладишів до них є частиною вимог законодавства щодо належного оформлення трудових відносин із найманими працівниками. Стосовно перевірки дотримання вимог законодавства в частині письмового повідомлення працівників про дату початку відпустки, формування тарифної сітки, то вивчення вказаних питань дає змогу дійти висновку про дотримання чи недотримання об`єктом відвідування вимог законодавства про працю щодо часу відпочинку та оплати праці найманих працівників.

Наведене свідчить про безпідставність доводів позивача щодо перевірки питань , які виходять за межі предмету здійснення заходу (інспекційного відвідування).

Відповідно до ст.10 Закону № 877-V, суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону.

Отже, суд погоджується із доводами відповідача, що у разі сумнівів позивача у наявності підстав для проведення інспекційного відвідування відповідно до п.5 Порядку №295, то на момент проведення заходу об`єкт відвідування позивач не позбавлений права захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такого інспекційного відвідування, однак по прибутті на місце проведення інспекційного відвідування (місце здійснення господарської діяльності) жодних подібних дій ним вчинено не було.

Як слідує зі змісту відповіді на зауваження до акта інспекційного відвідування, на момент завершення інспекційного відвідування керівником ФГ Меринос-Захід не забезпечено надання робочого місця та повідомлено про відсутність технічної можливості (комп`ютерної техніки, принтера) для роздруку акта інспекційного відвідування. Вищенаведені обставини унеможливили вручення акту та внесення припису керівнику особисто в останній день інспекційного відвідування 04.04.2019, вказана обставина не спростовувалась позивачем.

Враховуючи неможливість особистого вручення, 05.04.2019 два примірники акта і припису надіслані об`єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення, що підтверджується поштовим відправленням №7900057852891 від 05.04.2019. Згідно інформації, відображеної під час перевірки статусу відстеження на офіційному сайті Укрпошти, відправлення вручене адресату 11.04.2019 о 14 год. 16 хв.

Як вже було зазначено судом, 15.04.2019 року об`єктом відвідування подано зауваження до акта інспекційного відвідування, за результатами розгляду яких надано відповідь листом №4363/5/04.4-09 від .04.2019.

Таким чином, надіслання об`єкту відвідування акта інспекційного відвідування і припису про усунення виявлених порушень через відділення поштового зв`язку, у разі неможливості особистого вручення, в повній мірі відповідає вимогам п. 26 Порядку №295.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем дотримано встановлену чинним законодавством процедуру проведення інспекційного відвідування ФГ Меринос-Захід .

Щодо наявності порушень позивачем ФГ Меринос-Захід вимог трудового законодавства, які описані в Акті інспекційного відвідування №ЛВ1949/1403/АВ від 04 квітня 2019 року, як підстави для прийняття Припису№ЛВ1949/1403/АВ/П та Постанов про накладення штрафу №ЛВ1949/1403/АВ/ФС-1 від 25.04.2019 р. та № ЛВ1949/1403/АВ/ФС-2 від 25.04.2019 р., суд звертає увагу на наступне.

Згідно з ч. 6 ст. 95 КЗпП України, заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку. Згідно з ст. 33 Закону України Про оплату праці , в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Індексація заробітної плати працівників проводиться за правилами визначеними Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.

Відповідно до п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру. Зокрема, індексації підлягає оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Відповідно до п. 5 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Право на індексацію у працівника виникає з моменту, коли поріг індексації перевищив 103 %. У такому випадку сума належної працівнику індексації обчислюється за правилами передбаченими абзацом п`ятим п. 4 Порядку № 1078 та додатком 2 до цього Порядку. Обчислена за такими правилами сума повинна виплачуватися працівнику разом з доходом, який підлягає індексації до того моменту, поки такий не буде підвищено на суму індексації.

Судом встановлено, що в ході інспекційного відвідування з наданих для вивчення матеріалів, зокрема наданого штатного розкладу, який був незмінним впродовж 2018 року, затвердженого ФГ Меринос-Захід , підтверджуючих документів по виплаті заробітної плати - звіт з ЄСВ (таблиця 6) встановлено, що посадові оклади працівників: ОСОБА_1 (у розмірі 3723 грн.), ОСОБА_2 (у розмірі 3723 грн.), ОСОБА_3 (у розмірі 3723 грн.), ОСОБА_4 (у розмірі 3723 грн.) та ОСОБА_5 (у розмірі 3723 грн.) були незмінними впродовж січня 2018 листопада 2018 року, а відтак, у листопаді 2018 року заробітна плата вказаних вище працівників підлягала проведенню індексації, яку слід було нараховувати у листопаді 2018 року відповідно до приросту індексу споживчих цін.

Відповідно до змісту відомостей нарахування заробітної плати за листопад 2018 року слідує, що індексація заробітної плати позивачем не нараховувалась та не виплачувалась працівникам: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

При цьому, суд не враховує доводи позивача про те, що виплата індексації заробітної плати за листопад 2018 року була проведена у квітні 2019 року, а наказ про проведення індексації за листопад 2018 року виданий 19.11.2018 року, суперечить наявним матеріалам інспекційного відвідування, зокрема відомостям з книги реєстрації наказів (розпоряджень) з персоналу ФГ Меринос-Захід , у якому відсутня інформація про видачу долученого до матеріалів справи наказу.

Крім цього, вказаний наказ долучено лише до скарги на припис, при цьому ні в ході інспекційного відвідування, ні при поданні зауважень на акт інспекційного відвідування зданий наказ не надавався.

Також суд погоджується із доводами відповідача, що наявність згоди працівників у тимчасовому припиненні нарахування і виплати індексації зарплати не звільняє від обов`язку роботодавця її проводити, оскільки законом не передбачено таких підстав, адже нарахування суми індексації та її виплата здійснюється одночасно з нарахуванням та виплатою заробітної плати за місяць, доходи за який згідно з Порядком №1078 підлягають індексації.

Таким чином, наведені доводи суд оцінює критично, і приходить до висновку про підтвердження доводів відповідача щодо порушення позивачем ч. 6 ст.95 КЗпП України та ст. 33 Закону України Про оплату праці .

Та обставина, що позивачем, на виконання вимог припису, було усунуто порушення ч. ст. 95 КЗпП України, не свідчить про протиправність оскаржуваної постанови про складення штрафу та не є підставою для її скасування, з огляду на таке.

Відповідно до абзацу четвертого ч. 2 ст. 265 73пП України, яким передбачено відповідальність у виді штрафу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

Згідно п. 28 Порядку № 295 у разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.

В той же час, пунктом 29 Порядку № 295 передбачено ряд винятків із правила, встановленого п. 28 цього Порядку, зокрема заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 22.03.2018 року у справі № 697/2073/17.

Щодо доводів позивача, що індексація заробітної плати не є мінімальною державною гарантією в оплаті праці, а іншим порушенням законодавства про працю.

Згідно ст. 1 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які убезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

Згідно ст. 18 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії до державних соціальних гарантій відноситься, зокрема, індексація доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Стаття 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення визначає, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно- правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Разом із тим, у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 року у справі № 816/2325/16 зроблено висновок про те, що індексація заробітної плати є і мінімальною державною гарантією в оплаті праці, і державною соціальною гарантією, оскільки стосується працівників їх сімей. Такий висновок цілком узгоджується з нормами матеріального права, оскільки згідно приписів ст. 95 КЗпП України мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Згідно приписів ст. ст. 17, 18 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії до державних соціальних гарантій відноситься як і мінімальна заробітна плата так і індексація доходів населення (в т.ч. заробітної плати).

Таким чином, оскільки індексація заробітної плати є державною соціальною гарантією, яка стосується грошових доходів працівників (передусім заробітної плати) та їх сімей, і передбачена Кодексом законів про працю України, вона є мінімальною державною гарантією в оплаті праці.

Щодо інших порушень трудового законодавства, суд зазначає.

Згідно з ч. 3 ст. 24 КЗпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з вимогами Постанови Кабінету Міністрів України Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу від 17 червня 2015 р. № 413, повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів:

засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису;

на паперових носіях разом з копією в електронній формі;

на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

На підставі аналізу правових норм наведених норм, суд зазначає, що статтею 24 КЗпП встановлено заборону допуску працівника до роботи за наявності одночасно двох умов:

без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу;

та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Водночас ч. 2 ст. 265 КЗпП України встановлено відповідальність за допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Порядком повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу затвердженим постановою КМУ № 413 від 17 червня 2015 року установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною собою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як латника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою гідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

Таким чином, відповідальність за ч. 2 ст. 265 КЗпП України настає і у випадку не повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу до початку його роботи

Матеріалами справи підтверджено, що дата наказу про прийняття працівника на роботу та дата початку роботи працівника (дати в колонках 8 і 9) не співпадають. Згідно наданого наказу №44-К від 02.10.2017, ОСОБА_6 з 03.10.2017 року прийнято на посаду завідувача фермою, однак, як слідує з повідомлення про прийняття працівників на роботу в ДФС, таке було сформоване а, відповідно, подане 03.10.2017 року.

А тому суд не враховує доводи позивача, що повідомлення про прийняття на роботу було надіслано 02.10.2017 року, проте квитанції №1 та №2 прийшли лише 03.10.2017 року, тобто до початку виходу на ОСОБА_6 .

Наведеним підтверджуються доводи відповідача про факт вчинення позивачем порушення вимог ч.3 ст.24 КЗпП України.

Щодо порушення вимог пункту 2.5 глави 2 та пункту 7.1 глави 7 Інструкції № 58 Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 року, суд враховує наступне.

Згідно з п. 2.5. глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N 110, з кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці (типова відомча форма N П-2, затверджена наказом Мінстату України від 27 жовтня 1995 р. N 277), в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша).

Міністерства і відомства за згодою з відповідними галузевими профспілками можуть, як виняток, дозволити підприємствам, що працюють в умовах територіальної роз`єднаності (підпорядковані структурні підрозділи розташовані на великій відстані), проводити ознайомлення з записами, що внесені до трудової книжки, в заочному порядку шляхом направлення власником книжок відповідних повідомлень з наступною відміткою про це в особистій картці.

Відповідно до наказу Держкомстату і Міноборони від 25.12.2009 № 495/656 Особова картка працівника типової форми П-2 є первинною обліковою інформацією. Тобто, є основним документом з обліку особового складу, ведення якої є обов`язковим для всіх роботодавців.

Згідно з п. 7.1. глави 7 цієї ж Інструкції, на підприємстві ведеться така документація щодо обліку бланків трудових книжок і заповнених трудових книжок:

а) книга обліку бланків трудових книжок і вкладишів до них, затверджена наказом Мінстату України від 27 жовтня 1995 р. N 277;

б) Книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них, затверджена наказом Мінстату України від 27 жовтня 1995 р. N 277;

До книги обліку бланків трудових книжок і вкладишів до них вносяться усі операції, пов`язані з одержанням і витраченням бланків трудових книжок і вкладишів до них із зазначенням серії та номера кожного бланку. Книга ведеться бухгалтерією підприємства.

Книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них ведеться відділом кадрів або іншим підрозділом підприємства, який здійснює оформлення прийняття і звільнення працівників. У цій книзі реєструються всі трудові книжки, що прийняті від працівників при влаштуванні на роботу, а також трудові книжки і вкладиші до них із записом серії і номера, що видані працівникам знову.

У разі одержання трудової книжки у зв`язку із звільненням працівник розписується у особистій картці і у книзі обліку.

Книга обліку бланків трудових книжок і вкладишів до них і книга обліку руху трудових книжок мають бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені підписом керівника підприємства і печаткою.

Аналіз наведених норм вказує на обов`язок роботодавців ведення особових карток працівників та книг обліку руху трудових книжок та вкладишів до них, що передбачено вимогами Інструкції №58, відтак доводи позивача щодо необов`язковості їх ведення є помилковими і не враховуються судом.

Також суд не приймає до уваги долучені позивачем до матеріалів справи копії книги обліку трудових книжок в електронному вигляді, оскільки такі докази не були представлені ні в ході інспекційного відвідування, ні при поданні зауважень на акт інспекційного відвідування.

Щодо порушення ч.2 ст.30 Закону України Про оплату праці , суд зазначає.

Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України Про оплату праці , роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Наказом № 489 від 06.12.2008 року Державного комітету статистики України затверджено форму табеля обліку робочого часу (типова форма № П-5). Форму табелю робочого часу розроблено з метою використання робочого часу та розрахунків з працівниками із заробітної плати.

Оскільки ні ч. 2 ст. 30 Закону України Про оплату праці , ні іншими нормативно - правовими актами не визначено яким чином повинен здійснюватися облік виконуваної працівником роботи та який орган повинен розробити відповідний порядок, видається очевидним, що форма табеля обліку робочого часу затверджена наказом Державного комітету статистики України № 489 від 06.12.2008 року носить рекомендаційний характер і складається із мінімальної кількості показників, необхідних для заповнення форм державних статистичних спостережень.

Судом встановлено, що під час інспекційного відвідування відповідачем було з`ясовано у ФГ Меринос-Захід не ведуться табелі обліку робочого часу, які мають бути підставою для нарахування заробітної плати, відтак, керівником ФГ Меринос-Захід не забезпечено ведення достовірного обліку виконуваної працівниками роботи.

Крім цього, не позивачем не надано належним чином оформлених відомостей нарахування заробітної плати чи особових карток працівників, в яких слід відображати достовірні дані щодо нарахованих сум заробітної плати кожного з працівників та утримання із заробітної плати кожного працівника, що свідчить про не забезпечення ведення керівником достовірного бухгалтерського обліку витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Оскільки табелі обліку робочого часу є первинною підставою для нарахування працівникам заробітної плати за відпрацьований ними час, відтак роботодавець зобов`язаний вести облік виконуваної працівниками роботи.

Слід зазначити, що доводи позивача під час розгляду справи зводились лише до необов`язковості ведення документів з обліку виконуваної роботи працівниками та обліку витрат на оплату праці за формами, що затверджені наказом Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці від 05.12.2008 N 489. Разом з тим, жодних документів, які б підтверджували дотримання ФГ Меринос-Захід вимог ч. 2 ст. 30 Закону України Про оплату праці , тобто забезпечення достовірного обліку виконуваної працівниками роботи, позивачем ні в ході інспекційного відвідування, ні при поданні зауважень на акт інспекційного відвідування позивачем не надано, а тому суд не враховує докази ведення таких документів в електронному вигляді, які долучені лише під час розгляду справи.

Згідно з ч. 4 ст. 79 КЗпП України, черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку.

Згідно частини 5 вказаної статті, конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов`язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Згідно ч. 5 ст. 80 КЗпП України, забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.

Отже доводи позивача про те, що працівники відмовились підписувати графіки відпусток та йти у відпустки, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки вимоги ст. 79 КЗпП України передбачають безальтернативний обов`язок роботодавця виконати вищевказані вимоги законодавства про працю, задля забезпечення в такий спосіб конституційних прав працівників на відпочинок.

Згідно з ч. 4 ст. 96 КЗпП України, тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів). Згідно з ч. 4 ст. 6 Закону України Про оплату праці , тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Як слідує з матеріалів справи, в ході інспекційного відвідування встановлено, що тарифна сітка (схема посадових окладів) керівником ФГ Меринос-Захід сформована без дотримання міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів посадових окладів, а саме для всіх працівників, в тому числі тих, які виконують кваліфіковану роботу (голова фермерського господарства, завідувач фермою, менеджер із зв`язків з громадськістю, годувальник та оглядальник тварин, тракторист) встановлені посадові оклади на рівні законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати, тобто, без дотримання кваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів посадових окладів працівників.

Відповідно до ст.96 КЗпП України, системами оплати праці є тарифна та інші системи, формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників. Тарифна система оплати праці використовується при розподілі робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Отже, характеристики робіт, зазначені тарифно-кваліфікаційних довідниках робіт і професій працівників, є підставою для тарифікації робіт, для їх розподілу, віднесення до того чи іншого розряду кожної спеціальності посади. Результати тарифікації таких робіт відображаються в штатному розписі, який передбачає кількість працівників кожної відповідної спеціальності і кваліфікації, в той же час докази дотримання наведених вище норм законодавства позивачем не надано та не спростовано під час розгляду справи.

Згідно з ч. 4 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки. Згідно з ст. 21 Закону України Про відпустки , заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку.

Порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, відпустки у зв`язку з усиновленням дитини, відпустки для підготовки та участі в змаганнях, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Працівникам, які мають право на соціальні відпустки, передбачені статтями 17 і 18 цього Закону, виплачується державна допомога на умовах, передбачених Законом України Про державну допомогу сім`ям з дітьми та іншими нормативно-правовими актами України.

Судом встановлено, що 18.10.2018 року у ОСОБА_3 виникла необхідність піти у щорічну відпустку (за сімейними обставинами), тому ним 17.10.2019 року була написана відповідна заява, позивач здійснив нарахування лише 19.10.2018 року, вказану обставину позивач не заперечує.

Тому, аргументи позивача, в частині відсутності порушення вимог ч. 4 ст. 115 КЗпП України та ст. 21 Закону України Про відпустки , не спростовують факту невиплати заробітної плати працівникам за весь час щорічної відпустки не пізніше ніж за три дні до початку відпустки та не свідчать про відсутність обов`язку дотримуватись вказаних вимог законодавства про працю.

Отже, судом не враховуються аргументи наведені позивачем про необґрунтованість висновків відповідача, оскільки такі не підтверджені належними та допустимими доказами і ґрунтуються на помилковому трактуванні норм трудового законодавства, відтак підстави для скасування спірних рішень у суду відсутні.

Щодо процедури прийняття відповідачем Постанов про накладення штрафу №ЛВ1949/1403/АВ/ФС-1 від 25.04.2019 р. у розмірі 108650,00 грн. та № ЛВ1949/1403/АВ/ФС-2 від 25.04.2019 р. у розмірі 4173,00 грн., суд враховує наступне.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення визначається Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 ( далі - Порядок № 509).

Пунктом 2 Порядку № 509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Згідно з п. 3 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа). Відповідно до п. 4 Порядку № 509 справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Згідно з п. 6 Порядку № 509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Ключовим правовим питанням у справі є застосування п. 6 Порядку № 509, а саме зміст обов`язку державного органу повідомляти особу, яка притягується до відповідальності, про час та місце розгляду справи, а також правові наслідки неповідомлення.

Відповідно до п. 9 ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Насамперед, суд звертає увагу на те, що штраф у розмірі 223380 грн., який було застосовано до позивача, є суттєвим. Особі, до якої застосовуються такі суттєві санкції відповідальності, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в засіданні, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.

Положення п. 6 Порядку № 509 покладає цей обов`язок на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.

Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи: рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам. Множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи.

Відповідно до п. 7 Порядку 509 справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду. Отже, саме на уповноважену посадову особу покладається обов`язок з`ясувати чи поінформовано особу. При цьому, саме лише надсилання повідомлення (без доказів його отримання) не свідчить про її поінформованість. У разі неналежного поінформування особи, яка притягується до відповідальності, уповноважена особа не може розпочинати розгляд справи.

З огляду на це, обов`язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п`ять днів до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Таке тлумачення п. 6 Порядку № 509 відповідає завданням адміністративного судочинства та принципу верховенства права, оскільки має наслідком більш ефективний захист права та інтереси фізичних та юридичних осіб.

З`ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи, яка її стосується. У разі одержання повідомлення до засідання, але у строк, що є меншим за п`ятиденний, особа повинна вживати розумних заходів для реалізації своїх прав на участь у засіданні.

Відповідно до п. 5 Порядку № 509 у разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.

Якщо особа з`явилася на засідання, взяла у ньому участь і не клопотала про відкладення, то несвоєчасність отримання повідомлення (порушення п`ятиденного строку) не є підставою для визнання постанови протиправною.

Матеріалами справи підтверджено, що 12.04.2019 року № 240/1/11-39 рекомендованим листом Головним управлінням Держпраці у Львівській області надіслано позивачу виклик на розгляд справи на 25.04.2019 року о 10.30 на його юридичну адресу, що підтверджується квитанцією поштового відправлення.

Тобто, лист із викликом про розгляд справи скеровано позивачу завчасно до дати розгляду, вказана обставина не заперечувалась позивачем.

Як встановлено судом, 22 квітня 2019 року позивачем надіслано на адресу відповідача клопотання про перенесення справи про накладення штрафу.

Згідно штампу вхідної кореспонденції та поштового відстеження Укрпошти таке відповідачем отримано 25.04.2019 року о 12 год. 11 хв., тобто після розгляду справи про накладення штрафу.

Підстави, що відповідач діяв умисно або свідомо щодо отримання такого клопотання після розгляду справи про накладення штрафу у суду відсутні.

Крім цього суд враховує, що відповідачем згідно журналу реєстрації телефонограм 17.04.2019 року о 12.00 здійснено дзвінок ОСОБА_5 за телефонним номером 0677062238 з метою повідомлення про дату і час розгляду справи про накладення штрафу.

Отже, відповідачем вжито усіх заходів щодо завчасного повідомлення на забезпечення участі відповідача під час розгляду справи про накладення штрафу 25.04.2019 року.

Тому, на переконання суду, відповідач довів належними та допустимими доказами, що про час розгляду справи про накладення штрафу позивач був поінформований належним чином. За таких обставин, постанови про накладення штрафу №ЛВ1949/1403/АВ/ФС-1 від 25.04.2019 р. у розмірі 108650,00 грн. та № ЛВ1949/1403/АВ/ФС-2 від 25.04.2019 р. у розмірі 4173,00 грн. прийняті у повній відповідності до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 року.

Відповідно до частин першої другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до вимог ч. 1, п.2 ч.2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Відповідно до правил ст. 139 КАС України повернення судових витрат позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову не передбачено.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Фермерського господарства Меринос-Захід (82167, Львівська область, Дрогобицький район, с. Почаєвичі, вул. Михайлівська, 2а) до Головного управління Держпраці у Львівській області (79005, м. Львів, пл. Міцкевича, 8) про визнання протиправними і скасування постанов та припису - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII Перехідні положення цього Кодексу.

Повне рішення складено 29.11.2019 року.

Суддя Клименко О.М.