Рішення

від 25.11.2019 по справі 333/2476/19

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа №333/2476/19

Пр. № 2/333/1555/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2019 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Наумової І.Й.,

за участю секретаря судового засідання: Кунець В.В.,

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Кочеткова В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Запоріжжя, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Центр науково-технічної інформації та сприяння інноваційного розвитку України про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом, в якому просить суд стягнути на її користь з Державного підприємства Центр науково-технічної інформації та сприяння інноваційного розвитку України (ЄДРПОУ 03056656) не виплачену за період з 01 березня 2014 р. по 31 липня 2017 р. заробітну плату у розмірі 73764,29 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 01 лютого 2013 року на підставі наказу Державного підприємства Центр науково-технічної інформації та сприяння інноваційному розвитку України (надалі - відповідач) №10-к вона була прийнята на посаду адміністративного помічника відділення Запорізький центр науково-технічної інформації ДП Укртехінформ з окладом згідно штатного розпису. На цій посаді працює до теперішнього часу. Відповідно до штатного розкладу, затвердженого директором ДП Укртехінформ 21 жовтня 2013 року її посадовий оклад складав 1900 грн. Відповідно до штатного розкладу, затвердженого наказом №1 від 03.01.2017 р. з 01.01.2017 року їй встановлений посадовий оклад у сумі 3200 грн. З березня 2014 року їй почали виплачувати заробітну плату нерегулярно та в неповному обсязі. На сьогоднішній день існує заборгованість по заробітній платі за період з 01.03.2014 р. по 31.07.2017 р. в сумі 73 764,29 грн., в зв`язку з чим вона вимушена звернутись з даним позовом.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11.05.2019 р. відкрито провадження по справі та призначений її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження, сторонам встановлений строк для надання заяв по суті справи.

Представник відповідача у своєму відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, зазначив, що заборгованість по заробітній платі позивача відсутня. Також пояснив, що з 01.03.2014 року по 31.12.2015 року посадовий оклад ОСОБА_1 складав 1900 грн. відповідно до штатних розписів за 2014-2017 роки. Згідно штатного розпису на 2017 рік, введеного в дію з 01.01.2017 року наказом від 03.01.2017 року №1 ОСОБА_1 встановлений посадовий оклад 3200 грн. Позивач за період роботи з 01.02.2013 до дня подачі позовної заяви жодного разу не зверталася до керівництва ДП Укртехінформ зі скаргами або заявами про заборгованість з виплати заробітної плати. На підприємстві за період з 01.02.2013 року по 31.07.2017 року не видано жодного наказу щодо встановлення позивачу доплат та надбавок та його преміювання за зразкове виконання трудових обов`язків та інших заохочувальних виплат. За цей період з нею не укладалися трудові угоди на виконання науково-дослідних та дослідно-інструкторських робіт (грантів), що являються договорами цивільно-правового характеру. Нарахування заробітної плати позивачу здійснювалося в межах фонду оплати праці підприємства та встановленого посадового окладу на підставі наказів директора та табелів обліку робочого часу. Позивачем не надано доказів про відпрацювання нею повної норми робочого часу, відповідно до чинного законодавства та колективного договору, у період з 01.03.2014 року по 31.07.2017 року, за яку він вимагає виплати 100% заробітної плати за посадовим окладом. В оспорюваний в суді період з березня 2014 р. по серпень 2017 року, згідно до ст.ст. 32, 56 КЗпП відповідними наказами директора підприємства ОСОБА_1 встановлювався неповний робочий час на умовах відпрацювання 0,2 тривалості денної форми робочого часу. Зведені накази про встановлення неповного робочого часу видавалися щомісяця з включенням в них усіх працівників підприємства, яким встановлювався неповний робочий час. Дані накази позивачем не оспорювались. При встановленому наказами директора ДП Укртехінформ неповного робочого часумна умовах відпрацювання 0,2 тривалості денної норми робочого часу норма робочого для ОСОБА_1 за період з 01 березня 2014 року по 31 грудня 2014 року - 335 годин ; у 2015 році - 399 годин; у 2016 році - 400 годин; з 01.01.2017 року по 31 липня 2017 року години - 283 години. Фактично ОСОБА_1 працювала неповний робочий день за встановленою їй нормою часу. Це підтверджуються табелями обліку робочого часу за період з 01.01.2016 р. по 31.07.2017 року. За попередній період табелі обліку робочого часу не збереглися у зв`язку з закінченням строку їх зберігання. Встановлення неповного робочого часу адміністративному помічнику структурного підрозділу ДП Укртехінформ відділення Запорізький центр науково-технічної інформації ОСОБА_1 обґрунтовується тим, що протягом 2013 року фінансово - економічні показники підприємства погіршилися, навантаження на працівників відділення значно зменшилося. Керівництвом ДП Укртехінформ було прийнято рішення з метою оптимізації штату Центру, скорочення витрат, оптимального використання виробничого потенціалу та основних фондів, інших оборотних активів провести реорганізацію відділення Запорізький центр науково-технічної інформації та скоротити посади. Відділення практично перестало виконувати основні функції. Персонал відділення здійснював тільки обслуговування будівлі лабораторного корпусу ДП Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації , яка була передана на баланс ДП Укртехінформ згідно наказу Державного агентства з питань науки та інформатизації. Тому обсяг роботи адміністративного помічника директора відділення значно зменшився. Згідно ст.32 КЗпПУ у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник вправі встановити неповний робочий час щодо окремих працівників. Це і було зроблено керівництвом підприємства у відношенні ОСОБА_1 ОСОБА_1 про становлення неповного робочого часу було відомо. За оспарюваний період ОСОБА_1 нараховано 17 150,00 грн., після сплати податків нараховані кошти їй на картку-рахунок ОСОБА_1 у сумі 14309,04 грн. Таким чином, відповідач вважає, що нарахування та виплата відповідачем зарплати ОСОБА_1 у оспарюваний період здійснювалось за фактично відпрацьований нею час згідно табелів обліку робочого часу у повному обсязі. Відповідач зазначає, що позивач ніяким чином не виказувала своєї незгоди зі встановленим неповним робочим часом та розміром отримуваної заробітної плати в оспорюваний період, навіть на день її звільнення -13.05.2019 р. На підставі вищевикладеного, відповідач просить суд відмовити в задоволенні заявлених позивачем позовних вимог.

Позивач надала відповідь на відзив, в якому зазначила, що своєї згоди на переведення її на неповний робочий день вона не давала, з наказами про встановлення її неповного робочого дня не ознайомлювалась, відповідачем не підтверджено належними доказами про надання нею заяв про встановлення неповного робочого дня.

У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача повторно зазначив, що позивач фактично працювала неповний робочий день, зазначив, що позивач як адміністративний помічник мала прямий доступ до документів і була повідомлена про встановлення відносно неї неповного робочого дня.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, зазначених в позові. В судовому засіданні позивач пояснила, що вона працювала в заявлений неї період час повний робочий день, про встановлення відносно неї неповного робочого дня адміністрація підприємства її не повідомляла у встановленому законодавством порядку, зі скаргами про невиплату заборгованості по заробітній платі не скаржилась, оскільки боялась, що вона втратить роботу, на якій тривалий час працювала.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні з підстав, зазначених у відзиві на позов та запереченнях.

Суд, вислухав пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 43 Конституції України гарантовано, що кожен громадянин має право на працю що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ч. 1 ст. 21 Закону України Про оплату праці , працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підстав укладеного трудового договору.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач з 01.02.2013 р. перебувала в трудових відносинах з відповідачем, що підтверджується копією наказу про прийняття її на посаду адміністративного помічника згідно штатного розпису (а.с. 3). 13.05.2019 р. ОСОБА_1 звільнена із займаної посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату. На даних наказах міститься відмітки про ознайомлення ОСОБА_1 зі змістом цих наказів під її розпис.

Згідно з положеннями Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом ДП Центр науково-технічної інформації та сприяння інноваційного розвитку України на 2016-2018 р.(п.6.4., 6.6.) та Правил внутрішнього трудового розпорядку ДП Укртехінформ від 28.03.2016 р. (п. 3.2, 3.3.) тривалість щоденної роботи (зміни) - 8 годин. За домовленістю з роботодавцем працівникові може бути встановлено неповний робочий день з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу. Аналогічні локальні акти, які діяли на даному підприємстві в оспорюваний період часу, з березня 2014 р. по 2015 р. включно, суду не надані відповідачем.

Відповідно до наказів посадових осіб ДП Центру науково-технічної інформації та інноваційного розвитку України , винесених щомісячно, в період з 03 березня 2014 р. по 31 липня 2017 р. працівниці ОСОБА_1 та деяким іншим працівникам встановлювався неповний робочий день, а саме: 0,2 (по грудень 2016 р.) або 0,25 (з січня 2017 р. та по 31.07.2017 р.) тривалості денної норми робочого часу (а.с. 34-88). Дані обставини відображені і в табелях обліку використання робочого часу за липень 2014 р., за 2015 р., 2016-2017 р.р. (а.с. 91-109).

В даних наказах про встановлення неповного робочого дня міститься посилання на ст.ст. 56, 32 КЗпП України.

Відповідно до ст. 32 КЗпП України, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - встановлення або скасування неповного робочого часу - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

У відзиві на позов представник відповідача зазначає, що рішення про встановлення деяким працівникам підприємства неповного робочого дня на підприємстві було прийнято адміністрацією підприємства у зв`язку з вимушеними змінами в організації праці, при цьому відповідачем не надано доказів на підтвердження існування обставин в період часу з 2014 р. по 2017 р., які, як зазначає відповідач, стали підставою для рішення керівництва підприємства про зміну істотних умов, в тому числі встановлення неповного робочого дня для працівників, не надано рішення керівництва ДП Укртехінформ про реорганізацію відділення Запорізький центр науково-технічної інформації .

Відповідачем не надано доказів, що ОСОБА_1 в порядку, передбаченому ст. 32 КЗпП України, було повідомлено про істотні зміни в умовах праці, а саме, встановлення їй неповного робочого дня.

Згідно з ч. 1 ст. 56 КЗпП, за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

В даних наказах зазначені підстави для встановлення неповного робочого дня для працівників - їх заяви. Копії заяв ОСОБА_1 про встановлення їй неповного робочого дня, відповідачем суду не надано. На цих наказах відсутні відмітки про ознайомлення ОСОБА_1 з даними наказами. Інших доказів на підтвердження, що ОСОБА_1 ознайомлена з даними наказами, суду не надано.

Так, згідно з частиною четвертою статті 97 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

У пункті 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці роз`яснено, що судам слід мати на увазі, що відповідно до статей 21, 22 Закону Про оплату праці роботодавець не може в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці які погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективним договором. Розмір заробітної плати за працю може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати тільки в разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилась браком, та з інших передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника.

З огляду на вищезазначене, суд критично ставиться до даних наказів про встановлення позивачці неповного робочого дня та табелів обліку робочого часу за оспорюваний період, оскільки відповідачем не доведено, що позивач з ним ознайомлена та погодила згоду на зміну даних істотних умов праці.

Відповідач на підтвердження факту обізнаності позивачки про встановлений відносно неї неповний робочий день надав довідку про доходи ОСОБА_1 від 25.02.2015 р., яка видавалась позивачу та копії журналу реєстрації довідок, в якій підтверджується факт видачи даної довідки позивачу. Дослідивши дану довідку, суд приходить до висновку, що вона не свідчить про обізнаність останньої про встановлення відносно неї неповного робочого дня в період з серпня 2014 р. по січень 2015 р., враховуючи, що в довідці ніде не відображено про нарахування заробітної плати за неповні робочі дні в цей період, а саме, з розрахунку 0,2 тривалості робочого часу.

Надані відповідачем копії журналу вхідної документації на підприємстві, суд визнає не належним доказом по даній справі, оскільки відомості, які містяться в ньому не підтверджують і не спростовують обставини, на які посилаються сторони.

Відповідно до ст. 115, 116 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно зі штатним розписом виробничого персоналу ДП Укртехінформ , який діяв з 01.11.2013 р. місячний посадовий оклад адміністративного помічника ОСОБА_1 складав 1900 грн. (а.с.9-11).

Відповідно до штатного розпису виробничого персоналу ДП Укртехінформ , який діяв з 01.01.2017 р. місячний посадовий оклад адміністративного помічника ОСОБА_1 складав 3200 грн. (а.с.9-11).

З довідок, наданих відповідачем від 21.11.2019 р. (а.с. 206-208) вбачається, що з урахуванням місячного посадового окладу позивача, встановленого у 2014 р., 2015 р., 2016 р. у розмірі 1900 грн., позивачу мала б бути нарахована заробітна плата:

- за період з березня 2014 р. по грудень 2014 р. у розмірі 19000 грн., фактично нарахована заробітна плата у розмірі 4047,25 грн.;

- за період з січня 2015 р. по грудень 2015 р. мала б бути нарахована заробітна плата 22800,00 грн., фактично нарахована заробітна плата у розмірі 4571,69 грн.,

- за період з січня 2016 р. по грудень 2016 р. позивачу мала б бути нарахована заробітна плата 22800,00 грн., фактично нарахована заробітна плата у розмірі 4571,42 грн.

За період з січня 2017 р. по липень 2017 р. мала б бути нарахована позивачу заробітна плата у розмірі 21551,08 грн. (з урахуванням місячного посадового окладу встановленого з 01.01.2017 р. у розмірі 3200 грн. та періодів відпусток в цей період), а фактично нарахована у розмірі 5072,20 грн.

Таким чином, загальна сума невиплаченої заборгованості по заробітній платі позивачки складає 67 888,52 грн. (14952,75 грн. (за 2014 р.) + 18228,58 грн. (за 2015 р.), + 18228,31 грн. (за 2016) + 16478,88 грн. (за 2017 р.)). Наданий позивачем розрахунок заборгованості суд не бере в основу вищевказаних розрахунків, оскільки він здійснений без врахування необхідного відрахування із заробітної плати обов`язкових платежів та податків. Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення на користь позивача з відповідача заборгованості по заробітній платі за оспорюваний період у розмірі 67 888,52 грн., в іншій частині заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.12, 13, 80, 81, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства Центр науково-технічної інформації та сприяння інноваційного розвитку України про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Центр науково-технічної інформації та сприяння інноваційного розвитку України (ЄДРПОУ 03056656) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) не виплачену заробітну плату у розмірі 67 888,52 грн., без врахування обов`язкових податків та зборів.

В задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного підприємства Центр науково-технічної інформації та сприяння інноваційного розвитку України (ЄДРПОУ 03056656) на користь держави судовий збір у розмірі 707,19 грн.

Рішення підлягає негайному виконанню в межах місячного платежу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений 02.12.2019 р.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя І.Й.Наумова