Постанова

від 10.03.2020 по справі 333/2476/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 10.03.2020 Справа № 333/2476/19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2020 року

м. Запоріжжя

Єдиний унікальний № 333/2476/19

Провадження №22-ц/807/1029/20

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кримської О.М. (суддя-доповідач),

суддів Дашковської А.В., Кочеткової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Волчанової І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою державного підприємства Центр науково-технічної інформації та сприяння інноваційному розвитку України на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 листопада 2019 року, повний текст якого складено 02 грудня 2019 року, в складі судді Наумової І.Й. в справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства Центр науково-технічної інформації та сприяння інноваційному розвитку України про стягнення заборгованості по заробітній платі,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до державного підприємства Центр науково-технічної інформації та сприяння інноваційному розвитку України (далі - ДП Укртехінформ ) про стягнення заборгованості по заробітній платі.

В обґрунтування позову зазначала, що 01 лютого 2013 року на підставі наказу ДП Укртехінформ №10-к вона була прийнята на посаду адміністративного помічника відділення Запорізький центр науково-технічної інформації ДП Укртехінформ з окладом згідно штатного розпису. Відповідно до штатного розкладу, затвердженого директором ДП Укртехінформ 21 жовтня 2013 року її посадовий оклад складав 1900 грн. Відповідно до штатного розкладу, затвердженого наказом №1 від 03 січня 2017 року з 01 січня 2017 року їй встановлений посадовий оклад у сумі 3200 грн. З березня 2014 року їй почали виплачувати заробітну плату нерегулярно та в неповному обсязі. На сьогоднішній день існує заборгованість по заробітній платі за період з 01 березня 2014 року по 31 липня 2017 року в сумі 73 764,29 грн., в зв`язку з чим вона вимушена звернутись з даним позовом.

Ураховуючи викладене, просила суд стягнути з ДП Укртехінформ на свою користь невиплачену заробітну плату за період з березня 2014 року по липень 2017 року в сумі 73 764, 29 грн.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 листопада 2019 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ДП Укртехінформ на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату у розмірі 67 888,52 грн., без врахування обов`язкових податків та зборів.

В задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з ДП Укртехінформ на користь держави судовий збір у розмірі 707,19 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ДП Укртехінформ подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що довідка про доходи ОСОБА_1 від 25.02.2015, яка видавалась позивачу згідно журналу реєстрації довідок, підтверджує, що позивач отримував весь цей час заробітну плату, яка складала 1/5 частину посадового окладу згідно штатного розкладу, про який вона була обізнана. Та обставина, що понад три роки позивачу щомісяця нараховувалась та виплачувалась лише 1/5 частина визначеного штатним розписом посадового окладу, відсутність жодної скарги або заяви щодо неправомірної затримки або невиплати їй заробітної плати у повному обсязі від позивача не надходило а ні до керівництва, а ні до інших контролюючих органів, дає підстави вважати, що він знав про зміну істотних умов його праці і погоджувався працювати на таких умовах. Розрахунки заборгованості по заробітній платі, які базуються на відпрацюванні позивачем повної норми робочого часу та виплаті 100% заробітної плати, яка дорівнює посадовому окладу згідно штатного розпису з 01.03.2014 по 31.07.2017 не підтверджені позивачем жодним доказом. Ні позивачем, ні іншими працівниками відповідача, накази про встановлення неповного робочого часу не оскаржувались і в установленому законом порядку не скасовувались, відтак вони є чинними і відповідач обґрунтовано нараховував позивачу заробітну плату пропорційно відпрацьованому часу. Законодавством не передбачені форма повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та форма погодження працівника чи його відмови продовжувати роботу на нових умовах. Фактично ОСОБА_1 працювала неповний робочий день за встановленою їй нормою робочого часу, що підтверджується табелями обліку робочого часу, які позивач не оскаржує.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем не доведено, що позивач ознайомлена з наказами про встановлення відносно неї неповного робочого дня та погодила зміну даних істотних умов праці.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено, що згідно з наказом ДП Укртехінформ № 10-к від 01 лютого 2013 року, позивача прийнято на посаду адміністративного помічника відділення Запорізький центр науково-технічної інформації ДП Укртехінформ з 01 лютого 2013 року, з окладом згідно штатного розпису (т.1 а.с. 3).

Згідно з наказом ДП Укртехінформ № 10-к від 13 травня 2019 року Про звільнення з роботи звільнено ОСОБА_1 з посади адміністративного помічника відділення Запорізький центр науково-технічної інформації ДП Укртехінформ , згідно п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату. Вказано про необхідність виплатити компенсацію за 54 невикористаних дня відпустки за період роботи з 01.02.2013. З наказом ОСОБА_1 ознайомлена 13 травня 2019 року (т.1 а.с. 110).

Згідно із штатним розкладом виробничого персоналу ДП Укртехінформ на IV кв. 2013 рік, який введено в дію з 01.11.2013, місячний оклад адміністративного помічника відділення Запорізький центр науково-технічної інформації ОСОБА_1 складав 1900, 00 грн. (т.1 а.с. 9-11).

Згідно із штатним розкладом виробничого персоналу ДП Укртехінформ на 2017 рік, який введено в дію з 01.01.2017, місячний оклад адміністративного помічника відділення Запорізький центр науково-технічної інформації ОСОБА_1 складав 3200, 00 грн. (т.1 а.с. 7-8).

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Аналогічно зміст заробітної плати викладений в статті першій Закону України Про оплату праці .

Відповідно до ч.1, 3 ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до статті 21 Закону України Про оплату праці працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно зі статтею 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Згідно із частиною третьою, четвертою статті 32 КЗпП України , у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Відповідно до статті 56 КЗпП України за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках провадиться пропорціонально відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників

Пунктами п. 6.4, 6.6 Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом ДП Укртехінформ на 2016-2018 роки передбачено, що для працівників установлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями (субота, неділя). Тривалість щоденної роботи (зміни) - 8 годин. За угодою між працівником та Адміністрацією може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників (т.1 а.с. 111-115).

Відповідно до п. 3.2, 3.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку ДП Укртехінформ , які затверджені 28 березня 2016 року, тривалість щоденної роботи (зміни) - 8 годин. За домовленістю з роботодавцем працівникові може бути встановлено неповний робочий день з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу (т.1а.с. 116-119).

Аналогічні локальні акти, які діяли в ДП Укртехінформ в оспорюваний період часу, з березня 2014 року по 2015 рік включно матеріали справи не містять.

ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом, просила стягнути з ДП Укртехінформ на свою користь невиплачену заробітну плату за період з березня 2014 року по липень 2017 року в сумі 73 764, 29 грн.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з наказами ДП Укртехінформ Про встановлення неповного робочого часу , які виносилася щомісячно, відповідно до ст. 56 КЗпП України, ст. 32 КЗпП України, за період з 03 березня 2014 року по 31 липня 2017 року, адміністративному помічнику ОСОБА_1 та деяким іншим працівникам встановлювався неповний робочий день, а саме: 0,2 (по грудень 2016 р.) та 0,25 (з січня 2017 р. та по 31.07.2017) тривалості денної норми робочого часу. Працівникам, які переведені на неповний робочий день, оплату праці здійснювати пропорційно відпрацьованому часу (т.1 а.с. 34-88).

Отже, ОСОБА_1 за період з березня 2014 року по липень 2017 року нараховувалась заробітна плата пропорційно відпрацьованому часу на підставі наказів ДП Укртехінформ Про встановлення неповного робочого часу .

Апеляційний судом досліджено технічний запис судового засідання від 18 листопада 2019 року в суді першої інстанції та встановлено, що ОСОБА_1 надаючи пояснення, зазначила, що їй було відомо про те, що з березня 2014 року її було встановлено неповний робочий тиждень на умовах відпрацювання 0,2 тривалості денної норми робочого часу, проте, вона працювала повний робочий день з 9:00 до 18:00 год.

В матеріалах справи містяться табелі обліку робочого часу за серпень 2014 року, 2015 рік, 2016 рік, січень-липень 2017 року, затверджені в.о. директора ДП Укртехінформ (т.1, а.с. 91-109, а.с. 181-192), з яких вбачається, що ОСОБА_1 по серпень 2016 року працювала 0,2 тривалості денної норми робочого часу, а з січня по липень 2017 року 0,25 тривалості денної норми робочого часу.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Твердження представника ОСОБА_1 - адвоката Мазур Г.В. про те, що табелі обліку робочого часу не є належними доказами, не приймаються до уваги, оскільки нею не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 працювала повний робочий день з понеділка по п`ятницю.

Посилання позивача на те, що вона працювала повний робочий день спростовується табелями обліку робочого часу.

Відповідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

ОСОБА_1 , посилаючись на те, що накази ДП Укртехінформ Про встановлення неповного робочого часу не відповідають вимогам законодавства, не заявляла позовних вимог про скасування або визнання незаконними цих наказів , тому в суду відсутні підстави для вирішення питання щодо законності відповідних наказів.

Отже, накази, якими ОСОБА_1 встановлювався неповний робочий тиждень та розмір заробітної плати за фактично відпрацьований час є чинними на час вирішення спору та ніким не оскаржувались.

Позивач з березня 2014 року продовжувала працювати на займаній нею посаді при встановленні неповного робочого тижня, незгоду із встановленими умовами не висловлювала, трудовий договір із ДП Укртехінформ не припиняла, чим фактично погодилась на зміни в умовах праці.

Окрім того, представник позивачки - адвокат Мазур Г.В. пояснила, що починаючи з серпня 2017 року ОСОБА_1 писала заяви про встановлення їй неповного робочого дня.

ОСОБА_1 не надано належних, допустимих доказів на підтвердження того, що їй нараховувалась або виплачувалась заробітна плата не в повному обсязі, тому посилання на наявність заборгованості із заробітної плати є необґрунтованим.

Також в матеріалах справи відсутні відомості, що позивач, посилаючись на те, що з березня 2014 року по липень 2017 року вона отримувала заробітну плату не в повному обсязі, зверталась до керівництва підприємства або до відповідних контролюючих органів з приводу порушення її прав щодо оплати праці.

Відповідно до ч.1, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

На підставі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності ( ч.1, 2 ст. 89 ЦПК України).

Отже, позивачу нараховувалась заробітна плата пропорційно відпрацьованому часу на підставі наказів ДП Укртехінформ Про встановлення неповного робочого часу , які є чинними, відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 працювала повний робочий тиждень, усупереч вимог статей 12, 81 ЦПК України позивач не довела, що за період з березня 2014 року по липень 2017 року їй нараховувалась та виплачувалась заробітна плата не в повному обсязі, у зв`язку з чим утворилась би заборгованість.

Таким чином, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та помилково дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Колегія суддів, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та обставини справи, приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, позовні вимоги ОСОБА_1 - недоведеними, тому рішення суду відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню із прийняттям постанови про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", судовий збір, сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги в розмірі 1152, 60 грн., необхідну компенсувати відповідачу за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу державного підприємства Центр науково-технічної інформації та сприяння інноваційному розвитку України задовольнити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 листопада 2019 року скасувати та прийняти постанову наступного змісту:

Позов ОСОБА_1 до державного підприємства Центр науково-технічної інформації та сприяння інноваційному розвитку України про стягнення заборгованості по заробітній платі - залишити без задоволення.

Компенсувати державному підприємству Центр науково-технічної інформації та сприяння інноваційному розвитку України за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір у розмірі 1152, 60 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13 березня 2020 року

Головуючий О.М. Кримська

Судді: А.В. Дашковська

І.В. Кочеткова