Постанова

від 28.11.2019 по справі 440/1324/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2019 р.Справа № 440/1324/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Катунова В.В. , Бартош Н.С. ,

за участю секретаря судового засідання Мороза М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю"АГРОБУД І К" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2019 року, головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков, м. Полтава, повний текст складено 08.07.19 року по справі № 440/1324/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"АГРОБУД І К"

до Управління Держпраці у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування припису та постанови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОБУД і К" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправним та скасування припису та постанови.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2019р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробуд і К" задоволено частково Визнано протиправним та скасовано припис Управління Держпраці у Полтавській області № ПЛ3432/170/АВ/П від 15 лютого 2019 року в частині зобов"язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробуд і К" усунути порушення трудового законодавства щодо працевлаштування ОСОБА_1 . В решті це рішення залишити без змін. Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці в Полтавській області №ПЛ3432/170/АВ/П/ТД-ФС від 11 березня 2019 року про накладення штрафу в частині суми накладеного штрафу 125 190,00 грн. В решті це рішення залишити без змін. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробуд і К" за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області витрати зі сплати судового збору у загальній сумі 3 126,50 грн. Заходи забезпечення адміністративного позову скасовано.

ТОВ "АГРОБУД і К" не погоджується із зазначеним вище рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування припису Управління Держпраці у Полтавській області № ПЛ3432/170/АВ/П від 15.02.2019р. в частині зобов`язання скаржника усунути порушення трудового законодавства щодо працевлаштування

ОСОБА_2 , а також у визнанні протиправною та скасуванню постанови Управління Держпраці в Полтавській області № ПЛ3432/170/АВ/П/ТД-ФС від 11.03.2019 р. про накладення штрафу в частині суми накладеного штрафу 125 190, 00 грн. Вважає, що висновки суду першої інстанції в цій частині являються такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, є такими, що порушують норми матеріального та процесуального права України. Наявні у матеріалах справи докази не були досліджені судом у повній мірі, а ті докази, що були досліджені - оцінені судом виключно за особистим внутрішнім переконанням, а не за їх належністю та допустимістю. Вважає помилковими твердження суду про те, що представник скаржника не скористався право на не допуск перевіряючих є такими, що не відповідають обставинам справи у зв"зяку з відсутність належних повноважень у головного бухгалтера скаржника. Твердження суду про присутність іншої уповноваженої особи Скаржника - головного бухгалтера були спростовані вище та є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Вважає висновки суду стосовно трудових відносин між. Скаржником та громадянкою ОСОБА_2 ґрунтуються виключно на підставі Угоди для виконання робіт консультанта, що в свою чергу, ставить під сумнів обґрунтованість висновків суду. Відносини між Скаржником і громадянкою ОСОБА_2 можна розцінювати виключно як цивільно-правові, і такі, які регулюються виключно цивільним законодавством України. Просить суд апеляційної інстанції скасувати Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2019 р. в частині відмови в задовленні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальнстю Агробуд і К до Управління Держпраці у Полтавській області , визнати протиправним та скасувати Припис про усунення виявлених порушень № ПЛ3432/170/АВ/П від 15.02.2019 р., визнати протиправною та скасувати Постанову про накладення штрафу уповноваженими особами № ПЛ3432/170/АВ/П/ТД-ФС від 11.03.2019 р.

Управління Держпраці у Полтавській області подало відзив на апеляційну скаргу , вважає, рішення суду першої інстанції правомірним в частині відмови у задоволенні позову, просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача ві судовому засіданні підтримав свої заперечення.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що результаті опрацювання Управлінням даних звітності Пенсійного фонду, фіскальної служби, органів статистики і на підставі проведеного аналізу, за встановленими критеріями, створено Паспорт неформальної зайнятості Полтавської області станом на 01.10.2017.

Згідно даного Паспорту у секторі економіки галузями, де можливі ризики використання праці без оформлення трудових відносин, є сільське господарство, оптова і роздрібна торгівлі.

На підставі аналізу Паспорту неформальної зайнятості населення Полтавської області та статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці у промисловості та торгівлі №81 1947 року, заступником начальника Управління Держпраці у Полтавській області винесено наказ від 14.02.2019 №43П "Про проведення заходів державного контролю", яким наказано провести заходи державного контролю щодо відповідності вимог законодавства про працю головним державним інспекторам у діяльності ТОВ "АГРОБУД і К".

14.02.2019 заступником начальника Управління Держпраці у Полтавській області оформлено направлення за номером № 333 на проведення заходу державного контролю, яким є проведення інспекційного відвідування ТОВ "АГРОБУД і К" на предмет додержання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, дата початку та дата закінчення заходу - з 14.02.2019 по 15.02.2019 .

Вихід інспекторів Управління Держпраці в Полтавській області на місце відвідування - магазин, що належить позивачу, відбувся 14 лютого 2019 року.

Твердження представників позивача про те, що направлення на перевірку було виписано на місці проведення відвідування, в приміщенні його магазину, доказами не підтверджено.

Копію вказаного направлення інспекторами Держпраці було вручено представнику позивача (головному бухгалтеру), про що свідчить її підпис на направленні .

Інспекторами праці з 14 по 15 лютого 2019 року проведено інспекційне відвідування ТОВ "АГРОБУД і К", за наслідками якого складено акт № ПЛ 3432/170/АВ від 15.02.2019, яким зафіксовано порушення підприємцем частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України щодо допуску працівників до роботи без укладення трудових догорів.

Відповідно до пункту 26 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, у 3 примірниках складено акт інспекційного відвідування від 15.02.2019 та припис про усунення виявлених порушень від 15.02.2019 № ПЛ 3432/170/АВ/П.

Два примірника акта та припису направлено об`єкту відвідування, станом на 27.03.2019 підписаний примірник акта та припису не повернуто контролюючому органу, у зв`язку з чим ним складений акт про відмову від підпису № ПЛ 3432/170/АВ-ВП .

11.03.2019 начальником Управління Держпраці у Полтавській області прийнято постанову про накладення штрафу №ПЛ3432/170/АВ/П/ТД-ФС, якою на ТОВ "АГРОБУД і К" накладено штраф у розмірі 250 380 грн.

Позивач не погодився з прийнятою постановою та винесеним приписом, в зв`язку з чим оскаржив їх до суду.

Частково задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що ТОВ "Агробуд і К" не було порушено частини 3 статті 24 КЗпП України щодо неналежного оформлення трудових відносин з ОСОБА_1 , тому позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови від 11.03.2019 №ПЛ3432/170/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу на 125190,0 грн. та припису про усунення виявлених порушень № ПЛ3432/170/АВ/П щодо працевлаштування ОСОБА_1 є правомірними і підлягають задоволенню в цій частині.

В той же час, під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження аргументи позивача про відсутність порушення трудового законодавства у відносинах ТОВ "Агробуд і К" з гр. ОСОБА_2 , у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність постанови від 11.03.2019 №ПЛ3432/170/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу на 125 190 грн. та припису про усунення виявлених порушень № ПЛ3432/170/АВ/П щодо працевлаштування ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В частині задоволення позову постанова суду першої інстанції не оскаржується.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову , виходячи з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 7 цього Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Статтею 1 Закону України від 05.04.2007 №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (надалі - Закон №877-V) визначено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

За приписами частини четвертої статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

При цьому, відповідно до частини п`ятої статті 2 Закону № 877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі - Порядок №295).

Зазначений Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування) (пункт 1 Порядку №295).

За змістом пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

Підпунктом 6 пункту 5 Порядку №295 встановлено, що інспекційні відвідування проводяться за інформацією: ДФС та її територіальних органів про: невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень; факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом; роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника.

Згідно з підпунктом 3 пункту 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту.

Щодо посилань представника позивача стосовно порушень відповідачем підстав та порядку проведення інспекційного відвідування варто зазначити, що в силу положень статті 7 Закону № 877-V визначено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою .

Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання.

Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею /ч. 5/.

Положення цих норм кореспондуються зі статтею 10 зазначеного Закону, яка визначає право суб`єкта господарювання не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів нагляду, зокрема, внаслідок ненадання ними копій документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону.

Статтею 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі , що ратифікована Законом України № 1985-ІV від 08 вересня 2004 року (далі - Конвенція), передбачено, що інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: а) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та с) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: і) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; іі) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги; ііі) зобов`язувати вивішувати об`яви, які вимагаються згідно з правовими нормами; іv) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.

Тобто, Конвенція визначає безумовне дискреційне повноваження інспектора самостійно приймати рішення щодо необхідності проведення інспектування того чи іншого роботодавця для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються.

Зазначене відповідає правовим висновкам викладеним у постанові Верховного Суду від 21.10.2019 у справі № 200/11885/18-а.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у разі якщо позивач вважав, що відповідачем порушено порядок призначення та проведення інспекційного відвідування, то відповідно мав право не допускати посадових осіб Держпраці до проведення інспекційного відвідування, проте таким правом позивач не скористався.

Відтак, з огляду на наведене, позови, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про проведення заходу державного нагляду (контролю), направлень на проведення інспекційного заходу, актів про неможливість проведення інспекційного відвідування), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення заходу державного нагляду (контролю) можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірного заходу державного нагляду (контролю).

В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав позивачів, оскільки після проведення заходу державного нагляду (контролю) права осіб порушують лише наслідки проведення відповідного заходу державного нагляду (контролю).

В свою чергу, допуск посадових осіб Держпраці до проведення перевірки нівелює допущені процедурні порушення, а предметом розгляду адміністративної справи повинні бути результати інспекційного відвідування, а саме постанова про накладення штрафу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у рішенні від 12.02.2018 р. у справі № 826/1205/16.

Колегія суддів зазначає , що Порядок №295 на момент здійснення інспекційного відвідування, яке відбувалось з 14 по 15 лютого 2018р. був чинним. Вказаний Порядок №295 визнаний нечинним 14 травня 2019р., тобто відвідування відбувалося задовго до того, як Порядок №295 визнано нечинним, тому суд першої інстанції правомірно застосував до даних правовідносин норми Порядку №295 в редакції чинній на момент спірних правовідносин.

Доводи щодо порушення відповідачем вимог порядку складання акту про відмову від підпису акту перевірки є помилковими, оскільки контролюючим органом у 3 примірниках складено акт інспекційного відвідування від 15.02.2019 та припис про усунення виявлених порушень від 15.02.2019 № ПЛ 3432/170/АВ/П, два примірника акта та припису направлено об`єкту відвідування, станом на 27.03.2019 підписаний примірник акта та припису не повернуто контролюючому органу, у зв`язку з чим ним складений акт про відмову від підпису № ПЛ 3432/170/АВ-ВП , тобто , відповідачем відповідно до пункту 26 Порядку №295 складено акт про відмову від підпису акту перевірки.

Також, судом встановлено, що хоч керівник ТОВ "АГРОБУД і К" і був відсутній під час інспекційного відвідування, замість нього була присутня інша уповноважена особа - головний бухгалтер, яка і допустила інспекторів до перевірки.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (стаття 1 КЗпП України).

Норма права, про порушення якої стверджував відповідач, застосовуючи штрафну санкцію оскаржуваним рішенням, викладена в КЗпП наступним чином.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч.2 ст.2 КЗпП працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно із ч.1 ст.21 КЗпП трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Положеннями ч.1 ст.23 КЗпП передбачено, що трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Згідно із ч.1 ст.24 КЗпП трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Відповідно до ч.3 ст.24 КЗпП працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адмініструванням єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Положеннями ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1,2. ст. 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Натомість, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці.

Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства.

Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт чи послуг.

Тобто, предметом цивільно-правових договорів є результат праці, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №820/1432/17 , від 25 листопада 2019 року у справі №620/392/19.

Згідно із ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судова колегія не вбачає підстав для відступу від зазначеного правового висновку в частині розмежування правовідносин за цивільно-правовим договором і трудовим договором.

Апелянт вважає , що угода від 01.02.2018 р. укладена з ОСОБА_2 має цивільно-правовий характер і не є трудовим договором в розумінні КЗпП України.

Так , угода від 01.02.2018 року укладена між ТОВ "АГРОБУД і К" та гр. ОСОБА_2 містить перелік обов`язків працівника суто трудового характеру, а саме: обов`язок додержання трудової дисципліни та внутрішнього розпорядку, додержання вимог охорони праці.

Також, вона містить права ТОВ "АГРОБУД і К" накладати дисциплінарне стягнення за порушення трудової дисципліни.

Тобто , така угода, укладена між позивачем та ОСОБА_2 , має ознаки, притаманні трудовому договору, а не цивільно-правовому.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що в даному випадку мали місце цивільні, а не трудові правовідносини.

Отже, обґрунтованими є твердження відповідача про те, що ОСОБА_2 була допущена до роботи без фактичного оформлення трудових відносин тобто з порушенням статті 24 КЗпП України.

Підтвердженням допущення до роботи без фактичного оформлення трудових відносин позивачем гр. ОСОБА_2 є також те, що позивачем не було подано повідомлення про прийняття працівника на роботу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413, не винесено наказу про прийняття на роботу, не внесено записів у трудову книжку.

З наданої ГУ ДФС у Полтавській області інформації на вимогу суду вбачається, що за період з 01.01.2019 по 31.03.2019 ОСОБА_2 отримувала дохід у вигляді суми винагород та інших, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору від ТОВ "АГРОБУД і К", хоча як встановлено судовим розглядом, виконувала трудові функції.

Враховуючи встановлені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що позивачем у даному разі порушено вимоги частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, а саме допущено працівника ОСОБА_2 до роботи без оформлення трудових відносин, за що відповідачем правомірно згідно з частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України застосований штраф у розмірі 125 190 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними, не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, підлягає скасуванню у зв`язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи, зміст апеляційної скарги містить виключно суб`єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, відповідно і підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2019 року по справі № 440/1324/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді (підпис) (підпис) В.В. Катунов Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 03.12.2019 року