ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19522/18 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,
суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т.,
секретаря Суркової Д.О.,
за участю представників сторін:
від позивача - адвокат Мельнікова І.Г.,
від відповідача - Борозна М.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства Будремсервіс-С до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, визнання протиправними дій, за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2019 року, -
В С Т А Н О В И В :
У листопаді 2018 року Приватне підприємство Будремсервіс-С (далі - позивач, ПП Будремсервіс-С ) звернулось у суд з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, визнання протиправними дій.
В обґрунтування позовних вимог зазначило, що на момент прийняття наказу про перевірку та її фактичного проведення, кримінальне провадження, в рамках якого було надано відповідний дозвіл, вже було закрито, що виключало можливість перевірки позивача. Крім того, під час проведення перевірки контролюючому органу надано належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують реальне виконання договірних відносин між позивачем та його контрагентами, а тому висновки про нереальність господарських операцій є необґрунтованими.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2019 року позов задоволено.
Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про обов`язковість виконання рішення суду - ухвали слідчого судді про проведення перевірки, яка на момент проведення перевірки позивача не була скасована. Наголошує на тому, шо виключно результат реалізації повноваження податкового органу (а саме - рішення контролюючого органу), а не процес реалізації його повноважень (як то дії по проведенню перевірки та складанню акта перевірки) може бути об`єктом судового оскарження. Крім того, під час проведення перевірки було встановлено, що виконання договорів, укладених позивачем із його контрагентами є неможливим, оскільки останні не володіють достатніми трудовими ресурсами, не мають виробниче обладнання, транспорті засоби, складські приміщення, дозволи та інше, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності та те, що господарські взаємовідносини носять характер безтоварних , створених без мети настання правових наслідків.
У межах встановленого судом строку позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому ПП Будремсервіс-С наголошує, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Також позивач акцентує увагу суду на тому, що згідно з усталеною практикою Верховний Суд дотримується правової позиції, що відсутність підстав для проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої перевірки. Наголошує на тому, що судом першої інстанції досліджено всі первинні документи та встановлено дотримання платником податків спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до витрат та податкового кредиту, а також реальне виконання сторонами, укладених правочинів. У зв`язку з викладеним, просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2019 року залишити без змін.
У судовому засіданні представники сторін підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.
Судом установлено, що ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 29 грудня 2016 року, винесеної в рамках кримінального провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 205, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, призначено документальну позапланову перевірку ПП Будремсервіс-С з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, зокрема, при здійсненні фінансово-господарської діяльності з ТОВ Юніверсал Білд , ТОВ Монтажно-ремонтне бюро за період з 01 січня 2014 року по 30 вересня 2016 року.
Постановою старшого слідчого СУ ФР ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 27 квітня 2017 року кримінальне провадження закрито у зв`язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, у зв`язку з надходженням ухвали слідчого судді Оболонського районного суду міста Києві від 29 грудня 2016 року, наказом начальника ГУ ДФС у м. Києві від 27 квітня 2018 року №7801 призначено проведення відповідної документальної позапланової виїзної перевірки позивача.
Ознайомившись із цим наказом, ПП Будремсервіс-С звернулось до ГУ ДФС у м. Києві з листом від 04 травня 2018 року №5, в якому повідомило про закриття вищезгаданого кримінального провадження та просило скасувати (відмінити) наказ від 27 квітня 2018 року №7801 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП Будремсервіс-С .
Разом з тим, перевірку було проведено та 16 травня 2018 року складено відповідний акт перевірки.
ПП Будремсервіс-С подало заперечення на викладені у цьому акті висновки контролюючого органу.
За результатами розгляду заперечень, з метою об`єктивного дослідження обставин, викладених у запереченні, наказом начальника ГУ ДФС у м. Києві від 11 червня 2018 року №9775 відповідно до підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України призначено документальну позапланову виїзну перевірку ПП Будремсервіс-С з питань, що стали предметом оскарження, тривалістю 5 робочих днів з 13 червня 2018 року по дату завершення перевірки.
За результатами проведеної перевірки 25 червня 2018 року контролюючим органом складено акт перевірки №164/26-15-14-07-01-10/31057942, у висновку якого зазначено про порушення позивачем підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2016 року на загальну суму 764730 грн., у тому числі: за 2015 рік у сумі 549183 грн., за 2016 рік у сумі 215547 грн.; пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01 січня 2014 року по 30 вересня 2016 року на загальну сумі 849700 грн., в тому числі: за травень 2015 року у сумі 96249 грн., за червень 2015 року у сумі 720109 грн., за липень 2015 року у сумі 4221 грн., за серпень 2015 року у сумі 40066 грн., за вересень 2015 року у сумі 92928 грн., за жовтень 2015 року у сумі 83981 грн., за листопад 2015 року у сумі 119525 грн., за грудень 2015 року у сумі 72855 грн., за січень 2016 року у сумі 24751 грн., за лютий 2016 року у сумі 72429 грн., за березень 2016 року у сумі 105730 грн., за червень 2016 року у сумі 64862 грн.
За наслідками перевірки відповідачем 27 липня 2018 року винесено податкові повідомлення - рішення форми Р :
№3932615147, згідно з яким ПП Будремсервіс-С збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в розмірі 818616,75 грн., в тому числі 764730,00 грн. - за основним платежем та 53886,75 грн. - за штрафними санкціями;
№3942615147, згідно з яким ПП Будремсервіс-С збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 851685,00 грн., в тому числі 681348,00 грн. - за основним платежем та 170337,00 грн. - за штрафними санкціями.
За результатами оскарження в адміністративному порядку наведені рішення залишені без змін.
Уважаючи дії по проведенню перевірок протиправними, а податкові повідомлення - рішення необґрунтованими, платник податків звернувся з відповідним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на момент призначення та проведення перевірок, підстави для їх проведення відпали, оскільки кримінальне провадження, у межах якого контролюючим органом проведено перевірки, закрито у зв`язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
Окрім того, за результатами оцінки наданих сторонами доказів, судом встановлено підтвердження позивачем належним чином складеними первинними документами реальне виконання господарських взаємовідносин, які мали місце у періоді, що перевірявся між позивачем та його контрагентами: ТОВ Монтажно-ремонтне бюро та ТОВ Юніверсал Білд .
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Відповідно до частини 2статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 Податкового кодексу України).
Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПП України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові та позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Абзацем 5 підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Згідно пункту 78.4. статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу (його заступник або уповноважена особа) приймає рішення, яке оформлюється наказом.
За підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої обставини, як отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесеного ними відповідно до закону.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, саме ухвала слідчого судді про проведення перевірки стала підставою для прийняття податковим органом наказів про проведення перевірки та вчинення оскаржених дій.
Відповідно до пунктів 5, 6 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України терміни, що їх вжито в цьому Кодексі, якщо немає окремих вказівок, мають таке значення: досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності; досудове слідство - форма досудового розслідування, в якій здійснюється розслідування злочинів.
Як убачається зі змісту ухвали слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 29 грудня 2016 року, що стала підставою для винесення наказів про проведення перевірки, остання містить посилання на приписи статей 93, 132 Кримінального процесуального кодексу України, які регламентують порядок застосування заходів забезпечення кримінального провадження як збирання доказів.
Відповідно до частин 1, 2 та 8 статті 223 статей Кримінального процесуального кодексу України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети. Слідчі (розшукові) дії не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування, крім їх проведення за дорученням суду у випадках, передбачених частиною 3 статті 333 цього Кодексу. Будь-які слідчі (розшукові) або негласні слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази - недопустимими.
Ураховуючи, що підставою для прийняття наказів про проведення позапланової перевірки позивача стало доручення слідчого судді на вчинення певної процесуальної дії в межах кримінального провадження, закриття такого призвело до припинення доручення слідчого судді, внаслідок чого зникла підстава та право проведення перевірки за його ухвалою.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що проведення слідчих дій, а також застосування заходів забезпечення кримінального провадження є можливим виключно в межах відкритого кримінального провадження.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20 лютого 2018 року по справі №820/2109/17 (провадження №К/9901/3354/17).
За таких обставин, твердження апелянта про те, що ухвала слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 29 грудня 2016 року у кримінальній справі №756/15514/16-к на момент призначення та проведення перевірок позивача була чинною, а тому підлягала виконанню, колегія суддів вважає помилковим.
Посилання апелянта на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 02 липня 2019 року по справі №826/16076/17 (провадження №К/9901/14781/19) колегія суддів до уваги не приймає, оскільки спірні правовідносини у названій справі не є подібними із тими, що є предметом розгляду у даній справі.
Так само помилковим є посилання податкового органу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20 листопада 2018 року по справі №826/20924/14 (провадження №К/9901/8223/18), оскільки в рамках розглядуваної справи позивач просить визнати протиправними дії субєкта владних повноважень щодо проведення перевірки з огляду на те, що правові підстави для її проведення відсутні, у той час як Верховним Судом надана оцінка вимогам позивача про визнання протиправними дій щодо складання акта перевірки, викладення в ньому висновків, а також щодо самих висновків. Додатково колегія суддів звертає увагу, що вимога про визнання дій протиправними у спорі, що розглядається, заявлена одночасно з вимогою про визнання протиправними рішень, прийнятих за результатами таких дій.
Беручи до уваги наведене, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про визнання протиправними дії ГУ ДФС у м. Києві щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства Будремсервіс-С з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово - господарської діяльності з ТОВ Юніверсал Білд , ТОВ Монтажно - ремонтне бюро за період з 01.01.2014 року по 30.09.2016 року, яка оформлена актом від 25 червня 2018 року №164/26-15-14-07-01-10/31057942, обґрунтованим.
Оцінюючи висновки податкового органу про заниження позивачем грошових зобов`язань по податку на прибуток та податку на додану вартість, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Як зазначено в акті перевірки, в ході аналізу податкової інформації та матеріалів по контрагентам - постачальникам позивача ТОВ Монтажно-ремонтне бюро та ТОВ Юніверсал Білд встановлено, що на підприємствах працювало від 2 до 8 осіб, а основні засоби - відсутні.
Обсяг виконуваних робіт за договорами, укладеними між позивачем та названими контрагентами, свідчить про фізичну неможливість здійснення такого об`єму господарської діяльності без наявності допоміжних послуг, таких як будівельно-конструкторські роботи, без залучення субпідрядних організацій, у зв`язку з чим відповідачем зроблено висновок про те, що операції відбувались виключно на паперах, та не мали матеріального наслідку, як того вимагають положення Податкового кодексу України.
Слід наголосити, що будь-яких зауважень до первинних документів, якими оформлено господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентами, у податкового органу відсутні.
Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваних індивідуальних актів, суд першої інстанції встановив таке.
Видами діяльності контрагентів позивача ТОВ Монтажно-ремонтне бюро є Код КВЕД 33.19 Ремонт і технічне обслуговування інших машин і устаткування (основний); Код КВЕД 43.21 Електромонтажні роботи; Код КВЕД 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; Код КВЕД 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; Код КВЕД 46.13 Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно- технічними виробами; Код КВЕД 46.14 Діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткуванням, суднами та літаками; Код КВЕД 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; Код КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; Код КВЕД 42.11 Будівництво доріг і автострад, а ТОВ Юніверсал Білд є Код КВЕД 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи (основний); Код КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; Код КВЕД 77.32 Надання в оренду будівельних машин і устатковання; Код КВЕД 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н. в. і. у.; Код КВЕД 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; Код КВЕД 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; Код КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.
ТОВ Монтажно-ремонтне бюро має ліцензію серії АЕ № 639265 на господарську діяльність, пов`язану із створенням об`єктів архітектури, видану 12 березня 2015 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, строк дії ліцензії - з 16 лютого 2015 року до 16 лютого 2018 року.
ТОВ Юніверсал Білд має ліцензію серії АЕ № 639151 на господарську діяльність, пов`язану із створенням об`єктів архітектури, видану 04 березня 2015 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, строк дії ліцензії - з 16 лютого 2015 року до 16 лютого 2018 року.
У період, що підлягав перевірці між позивачем та ТОВ Монтажно-ремонтне бюро було укладено ряд договорів: Договір від 15.04.2015 року № 04-15 (капітальний ремонт фасаду, покрівлі та внутрішньої електромережі АВБ РЕМ Лівобережний СВП Київські електричні мережі ПАТ Київенерго ), Договір від 03.08.2015 року № 15- 1 /15 (улаштування підпірної стіни (ПС-2) ж/б № 1 на вул. Кургузова, 1-А, м. Вишгород), Договір від 14.07.2015 року № 14-15 (капітальний ремонт фасадів будівель ЦТП РТМ Печерськ , РТМ Поділ за адресою пр. Оболонський, 16Е, пр. Героїв Сталінграду, 27-А, вул. М. Залки, 3-А, вул. М. Залки, 8-А, вул. Л. Гавро, 26, вул. Маршала Тимошенко 13-А, вул. М. Горького, 165, Залізничне шосе, 7), Договір від 14.07.2015 року № 13- 15 (капітальний ремонт фасадів будівель ЦТП РТМ Печерськ , РТМ Поділ за адресою пр. Оболонський, 16Е, пр. Героїв Сталінграду, 27-А, вул. М. Залки, 3-А, вул. М. Залки, 8-А, вул. Л. Гавро, 26, вул. Маршала Тимошенко 13-А, вул. М. Горького, 165, Залізничне шосе, 7), Договір від 03.08.2015 року № 15-4/15 (ремонтні роботи по затиканню приміщень консьєржів ж.б. № 14 масиву Троєщина, 20 мкр.-сек.3), Договір від 11.09.2015 року № 162-15 (ремонтні роботи утеплення на балконних та холодних переходах ж.б. № /4 масиву Троєщина, 20 мкр.-сек№3), Договір від 21.09.2015 року № 22-15(капітальний ремонт будівельної частини трансформаторної підстанції 10/0,4кВтРЕМ Південний СВП Київські електричні мережі ПАТ Київенерго ), Договір від 30.09.2015 року № 24-15 (будівництво котельні жил. будинку 58 по проспекту Науки в м. Києві), Договір від 15.01.2016 року № 03-16 (Будівництво котельні по житловому будинку Науки, 58), Договір від 18.12.2015 року № 25-15(капітальний ремонт покрівлі теплового пункту №1461), Договір від 15.01.2016 року № 04-16 (улаштування монолітного поясу жил. будинку в„– 1 по вулиці Кургузова, ІА у м. Вишгороді ).
На підтвердження виконання названих договорів позивачем під час перевірки та розгляду справи судом надано належним чином оформлені документи, а саме: довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт.
Також у період, що підлягав перевірці, між позивачем та ТОВ Юніверса Білд було укладено ряд договорів: Договір від 26.03.2015 року № 02-15(ж/б № 14 жилмасиву Троєщина, 20 мкр.- секція № 3 утеплення на балконах та холодних переходах), Договір від 29.04.2015 № 05- 15(будівництво трансформаторної підстанції для жил. будинку № 14 в 20-му мікрорайоні Троєщина у Деснянському районі м Києва), Договір від 30.03.2015 № 3-2/15(монтаж підвісної стелі з пресованих алюмінієвих конструкцій з монтажем світильників), Договір від 25.05.2015 № 08/15 (ж/б № 14 жил. масиву Троєщина, 20 мкр.-секція№ 3 утеплення на балконах та холодних переходах), Договір від 26.06.2015 № 11- 15 (капітальний ремонт фасадів будівель ЦТП РТМ Печерськ , РТМ Поділ за адресою пр. Оболонський. 16Е, пр. Героїв Сталінграду, 27-А, вул. М. Залки, 3-А, вул. М. Залки, 8-А, вул. Л. Гавро, 26, вул. Маршала Тимошенко 13-А, вул. М. Горького, 165, Залізничне шосе,7), Договір від 26.06.2015 № 12-15 (капітальний ремонт фасадів будівель ЦТП РТМ Печерськ , РТМ Поділ за адресою пр. Оболонський, 16 Е, пр. Героїв Сталінграду, 27-А, вул. М. Залки, 3-А, вул. М. Залки, 8-А, вул. Л. Гавро, 26, вул. Маршала Тимошенко 13-А, вул. М. Горького, 165, Залізничне шосе, 7), Договір від 18.09.2015 № 17-15 (капітальний ремонт будівельної частини трансформаторних підстанцій (ТП) 10/0,4 кВ РЕМ Південний , РЕМ Західний СВП Київські електричні мережі ПАТ Київенерго ), Договір від 18.09.2015 №18-15 (капітальний ремонт будівельної частини трансформаторних підстанцій (ТП) 1 0/0,4 кВ РЕМ Центральний СВП Київські електричні мережі ПАТ Київенерго ), Договір від 20.08.2015 № 15/5- 15 (налаштування монолітної стіни ПС-7 зв`язкою арматури), Договір від 21.09.2015 № 21-15 (улаштування підпірної стіни жил. будинку № 1 по вулиці Кургузова 1-А у м. Вишгороді), Договір від 21.09.2015 № 213-15 (ж.б. № 14 масиву Троєщина, 20 мкр.-сек. № 3-утеплення на балконах та холодних переходах), Договір від 21.09.2015 № 214-15 (ремонт будівельної частини трансформаторних підстанцій (ТП) 10/0,4 кВ РЕМ Центральний СВП Київські електричні мережі ПАТ Київенерго ), Договір від 21.09.2015 № 212-15 (будівництво теплороздільчого пункту (ТП) для ж/б № 14 жил. масив Троєщина, 20 мкр.), Договір від 04.12.2015 № 26-15( капітальний ремонт приміщень 110,210/7, 213, № 221 ПАТ Київенерго ), Договір від 28.04.2016 року № 14-16 (капітальний ремонт будівельної частини ПС Деснянська СВП Київські електричні мережі ПАТ Київенерго ), Договір від 12.01.2016 № 2-6(ремонт будівельної частини складу бази РЕМ Південний СВП Київські електричні мережі ПАТ Київенерго ), Договір від 20.01.2016 року № 05-16 (ремонт будівельної частини складу бази РЕМ Лівобережний СВП Київські електричні мережі ПАТ Київенерго ), Договір від 04.12.2015 № 27-15 (ремонт кімнати навігаторів в адміністративно-господарчій будівлі на території ТЕЦ-5 СВП Київські ТЕЦ ПАТ Київенерго ), Договір від 29.12.2015 № 01-16 ( капітальний ремонт приміщень, сходів, клітин ПАТ Київенерго ), Договір від 28.04.2016 № 15-16 (777 та ПС-4 до жилого будинку по проспекту Науки, 58).
На підтвердження виконання названих договорів позивачем під час перевірки та розгляду справи судом надано належним чином оформлені документи, а саме: довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт.
Позивачем на підтвердження наявності виробничої необхідності укладання договорів з ТОВ Монтажно-ремонтне бюро та ТОВ Юніверсал Білд , а також використання виконаних робіт у власній господарській діяльності і з метою отримання прибутку при здійсненні фінансово-господарських правовідносин, надані копії договорів, укладених з СВП Київські електричні мережі ПАТ Київенерго , ТОВ ІМПЕЛ ГРІФФІН ГРУП та ПАТ ДБК-4 , як замовниками робіт.
З урахуванням встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що підстав для визнання безтоварними господарських операцій ПП Будремсервіс-С з ТОВ Монтажно-ремонтне бюро та ТОВ Юніверсал Білд немає. При цьому, суд наголосив на тому, що контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності позивача та його контрагентів, що, на переконання суду, свідчить про відсутність перешкод для формування даних податкового обліку за наслідками відносин зі згаданими вище суб`єктами господарювання.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Приписи частини 1 статті 208 Господарського кодексу України визначають, що якщо господарське зобов`язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов`язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язанням, а у разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Враховуючи положення зазначених вище норм Господарського кодексу України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину таким, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети. Водночас, доказів на підтвердження даних обставин відповідачем не надано.
Надаючи оцінку реальності вчинення господарських операцій, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.
Приписи статті 9 вказаного Закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Окрім того, згідно пункта 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Дослідивши наявні у матеріалах справи документи, судова колегія вважає, що останні містять всі обов`язкові для первинних документів реквізити та відповідають законодавчо визначеним вимогам. Поряд з цим, відповідачем як суб`єктом владних повноважень не було доведено юридичної дефектності чи невідповідності первинних документів вимогам чинного законодавства.
При цьому, аналіз наявних у матеріалах справи копій первинних документів, зокрема, актів форми №КБ-2в, свідчить про відповідність їх вимогам ДНБ Д.1.1-1:2013 Правила визначення вартості будівництва .
Твердження апелянта про те, що ТОВ Монтажно-ремонтне бюро та ТОВ Юніверсал Білд не мають необхідних ресурсів для виконання зобов`язань перед ПП Будремсервіс-С за вказаними договорами, судовою колегією оцінюється критично, оскільки умовами відповідних угод не заборонено контрагентам позивача залучати до виконання робіт субпідрядні організації.
До того ж, в акті перевірки зазначено, що контрагенти позивача укладали договори по придбанню послуг (будівельних, ремонтних, будівельно-монтажних, монтажних, інженерно-геодезичних, ремонтно-будівельних робіт, робіт по капітальному ремонту фасаду, покрівлі та внутрішньої електромережі, робіт по ремонту та обслуговвуванню приміщень, робіт по будівництву котельні) (т. 1 а.с. 126, 128). Наведене ставить під сумнів твердження ГУ ДФС у м. Києві щодо об`єктивної неможливості виконання обсягу робіт за договорами лише силами підрядника.
Як вже було зазначено вище, згідно статті 1 Закону №996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
При цьому суд апеляційної інстанції погоджується з посиланням Окружного адміністративного суду міста Києва на те, що приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб`єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тобто, невиконання такими особами податкових зобов`язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб`єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб`єкта господарювання.
Наведені висновки повністю узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні від 22 січня 2009 року у справі Булвес проти Болгарії , яке наголошує на принципі персональної відповідальності платника та неможливості втручання у право власності особи, яка, попри можливе порушення своїм контрагентом податкового законодавства, є належним отримувачем поставлених товарів чи послуг.
Подібну позицію займав і Верховний Суд України, який у постанові від 11 грудня 2007 року у справі № 21-1376во06, зазначив, що у разі невиконання контрагентом зобов`язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку а додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту .
З урахуванням наведеного, судова колегія погоджується з твердженням суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання безтоварними господарські операції позивача зі згаданими контрагентами.
Колегія суддів уважає за необхідне також зазначити наступне.
Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 138.1. статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 138.2. статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно підпункту 14.1.181 пункта 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.
Відповідно до піндрункта а пункта 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодекса, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Приписи пунктів 198.1, 198.3 статті 198 ПК України визначають, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послу.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Приписи пункта 200.1 статті 200 ПК України визначають, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При цьому згідно підпункта в пункта 200.4 названої статті при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Як убачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, на момент виписування податкових накладних позивачу його контрагенти були зареєстровані у встановленому законом порядку як суб`єкти підприємницької діяльності, а також платниками податку на додану вартість, а факт реальності господарських операції, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а тому правових підстав для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у відповідача не було.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно пункта 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 33, 34, 242-244, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2019 року залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Я.Б. Глущенко
Судді О.Є. Пилипенко
Л.Т. Черпіцька
(Повний текст постанови складений 02 грудня 2019 року.)
Суд | Шостий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 27.11.2019 |
Оприлюднено | 04.12.2019 |
Номер документу | 86066046 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Глущенко Яна Борисівна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Глущенко Яна Борисівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні