Постанова

від 27.11.2019 по справі 640/6143/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/6143/19 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Сорочко Є.О., Федотова І.В.,

при секретарі - Казюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеррейл Логістик" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеррейл Логістик" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Інтеррейл Логістик звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001201404 від 11 січня 2019 року, прийнятого на підставі Акту перевірки від 17 грудня 2018 року № 1247/26-15-14-04/40898030.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2019 року у задоволені позову відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до листа АТ Українська залізниця в Єдиній електронній картотеці клієнтів та базі даних власників вагонів відсутня інформація про контрагента позивача ТОВ Торгівельна група Каста . Підкреслив, що за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ Торгівельна група Каста зроблений висновок щодо неможливості надання послуг організації перевезення вантажів залізничним транспортом митною територією України власними силами та засобами.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняте нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що ТОВ Торгівельна група Каста не є власником вагонів чи володільцем на підставі договорів оренди, а виступає в ролі експедитора та придбає ці послуги у інших контрагентів. Наголошує, що позивачем було надано первинну господарську документацію, яка містить унікальні ідентифікуючі номери вагонів, станції відправлення та призначення, дати здійснення перевезення.

У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ДФС у м. Києві просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. При цьому звертає увагу на відсутність інформації про наявність у контрагентів позивача трудових та виробничих ресурсів. Крім того, зазначає, що в матеріалах досудових розслідувань за фактом фіктивного підприємництва значаться контрагенти позивача. Підкреслює, що ТОВ Торгівельна Група Каста відсутня в Єдиній електронній картотеці клієнтів та базі даних власників вагонів. Також звертає увагу на обов`язку платника податків бути обачливим при виборі контрагента.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що в період з 4 грудня 2018 року по 10 грудня 2018 року Головним управлінням ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеррейл Логістик" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом-постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельна Група Каста за березень 2018 року.

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві складено акт від 17 грудня 2018 року № 1247/26-15-14-04/40898030, яким встановлено порушення вимог пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 766 000 грн. за березень 2018 року.

На підставі складеного акту перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001201404 від 11 лютого 2019 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтеррейл Логістик" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 1 149 000 грн., з яких: за податковими зобов`язаннями 766 000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 383 000 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 15 березня 2019 року за № 12214/6/99-99-11-04-02-25 податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 29 листопада 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Група "Каста", як єкспедитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеррейл Логістик", як клієнтом, укладено договір № 1-2911/2017 Т, за умовами якого експедитор зобов`язується за дорученням клієнта за винагороду і за рахунок клієнта організувати виконання інформаційно-консультаційних (або транспортно-експедиційних послуг), пов`язаних з перевезенням вантажів вказаних клієнтом по лініях залізниць України, СНД і Західної Європи.

Відповідно до листа від 27 лютого 2018 року № 1-2702/2018, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеррейл Логістик" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Група "Каста" із проханням вказати вартість наданих вагонів власного/орендованого/залученого парку в технічний рейс для забезпечення наступних перевезень:

Максимівка-Тернопільська - Кривий Ріг, Кушугум, Мамалига, Самарівка, Сухоліси, Правда, Куряж, Заоскілля, Батуринська, Основа,

Гнівань - Одеса тов., Денисів-Куп.,

Вінниця - Сокаль, Одеса-Тов.,

Заоскілля - Горяиново, Правда,

Ярошенка - Крюків-на-Дніпрі, Олександрівка,

Волочиськ - Корсунь, Тальне.

Листом від 28 лютого 2018 рокуза № 48/2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Група "Каста" повідомило про вартість надання вагонів для забезпечення перевезень з 01 березня 2018.

Поряд з викладеним суд встановив, що 28 лютого 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеррейл Логістик" надіслало Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Група "Каста" заявку № 1 про надання в березні 2018 року вагонів власного/орендованого/залученого парку в технічний рейс для забезпечення наступних перевезень:

Максимівка-Тернопільська - Кривий Ріг (вантажовідправник ПАТ "Тернопільський кар`єр", 1120), 305 вагонів п/в, ставка 6 345 грн./ваг.;

Максимівка-Тернопільська - Кривий Ріг (вантажовідправник ПАТ "Тернопільський кар`єр", 1120), 15 вагонів п/в, ставка 7 822,50 грн./ваг.;

Гнівань - Одеса-тов, Денисів-Куп (вантажовідправник ТОВ "Гніванський гранітний кар`єр", 8225, ТОВ "Інтеррейл Логістик", 8336), 85 вагонів обр., ставка 6 740 грн./ваг.;

Вінниця - Сокаль, Одеса-Тов. (вантажовідправник ТОВ "Бетон-Центр", 7421), 96 вагонів обр., ставка 6 740 грн./ваг.;

Максимівка-Тернопільська - Кушугум (вантажовідправник ПАТ "Тернопільський кар`єр", 1120), 15 вагонів п/в., ставка 6 385 грн./ваг.;

Заоскілля - Горяиново (вантажовідправник ТОВ "Купянськспецпереробка", 5066), 2 вагони п/в., ставка 7 012,50 грн./ваг.;

Максимівка-Тернопільська - Мамалига, Самарівка, Сухоліси, Правда, Куряж, Заоскілля, Батуринська (вантажовідправник ПАТ "Тернопільський кар`єр", 1120), 155 вагонів п/в, ставка 6 740 грн./ваг.;

Заоскілля - Правда (вантажовідправник ТОВ "Купянськспецпереробка", 5066), 5 вагонів п/в, ставка 6 740 грн./ваг.;

Ярошенка - Крюків -на-Дніпрі (вантажовідправник ФОП ОСОБА_2 , 8277), 1 вагон п/в, ставка 6 740 грн./ваг.;

Ярошенка - Олександрівка (вантажовідправник ФОП ОСОБА_2 , 8277), 20 вагон п/в, ставка 6 740 грн./ваг.;

Волочиськ - Корсунь, Тальне (ТзОВ "Вапняки України", 2428), 10 вагон п/в, ставка 6 740 грн./ваг.

При цьому, 19 березня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеррейл Логістик" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Група "Каста" підписані акт виконаних робіт (наданих послуг) № ОУ-0319/01, відповідно до якого виконавцем надані послуги по організації перевезення вантажів залізничним транспортом митною територією України на суму 2 520 300 грн. з ПДВ, винагорода експедитора - 7 500 грн. з ПДВ та акт виконаних робіт (наданих послуг) № ОУ-0319/02, відповідно до якого виконавцем надані послуги по організації перевезення вантажів залізничним транспортом митною територією України на суму 2 061 000 грн. з ПДВ, винагорода експедитора - 7 200 грн. з ПДВ.

Крім того, 20 березня 2018 року позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Група "Каста" з проханням призупинити виконання заявки № 1 від 28.02.2018 з метою запобігання збитків підприємства, оскільки запропонована ціна є економічно необгрунтованою і завищеною в порівнянні з цінами інших експедиторів на ринку послуг з перевезення.

На підтвердження наданих послуг, згідно з актами виконаних робіт (наданих послуг) № ОУ-0319/01 та № ОУ-0319/02 позивачем надано копії залізничних накладних, відповідно до яких платником вказано Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеррейл Логістик".

На підтвердження оплати наданих послуг позивачем надано копії платіжних доручень № 234 від 22 березня 2018, № 126 від 22 березня 2018, № 238 від 28 березня 2018, № 246 від 04 квітня 2018, № 249 від 12 квітня 2018, № 257 від 05 травня 2018, № 30 від 11 травня 2018, № 249 від 14 травня 2018.

Судом встановлено, що на виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Група "Каста" виписало на користь позивача податкові накладі:

№ 53 від 19 березня 2018 на загальну суму 2 527 800 грн., в тому числі ПДВ - 421 300 грн.,

№ 54 від 19 березня 2018 на загальну суму 2 068 200 грн., в тому числі ПДВ - 344 700 грн.

З метою підтвердження реальності вчинених операцій позивачем надано акти виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до яких позивачем надані експедиторські послуги ТОВ "НВП Укрднепротрейд", ПрАТ "Тернопільській кар`єр", ТОВ "Дніпроекопром2", ТОВ "ДЗБМ", ТОВ "Завод Харківські будматеріали", ТОВ "КМП Агропром", ТОВ "Група Від", ТОВ "Тирасбуд", ТОВ "Трия", ТОВ "УПК Пласт", ТОВ "УПК Трейдінг", ФОП ОСОБА_2 , ТОВ "ГК "Ребус", ТОВ "Агрокомпекс "Зелена долина", ТОВ "АКЗ", ТОВ "Химекс".

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність факти господарської діяльності позивача, яка здійснюється з розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект, а тому оскаржуване повідомлення-рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов`язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов`язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язанням, а у разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети. Водночас, доказів на підтвердження даних обставин відповідачем надано не було.

Надаючи оцінку реальності вчинення господарських операцій між контрагентами, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон про бухгалтерський облік) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою виконання безпосередньої мети своєї господарської діяльності позивачем залучаються різні організації для пошуку необхідної кількості залізничних вагонів, їх супроводу та контролю руху вантажу. З цією метою було залучено TOB Торгівельна Група Каста , які у березні 2018 року забезпечували позивача необхідною кількістю вагонів для виконання вантажних перевезень залізничним транспортом.

При цьому, між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельна Група Каста було укладено договір від 29 листопада 2017 року №1- 2911\2017.

На підтвердження виконання умов вказаного договорув, позивачем надані суду заявки на забезпечення перевезень: про надання вагонів власного\орендованого \залученого парку для забезпечення визначених перевезень. До кожної такої заявки позивачем до матеріалів справи долучено акти виконаних робіт, додатки до актів виконаних робіт, в яких вказано унікальні ідентифікаційні номери вагонів, якими здійснено перевезення, номери залізничних накладних, станція відправлення, станція призначення, назва вантажу та сума поставки, а також надано безпосередньо копії залізничних накладних та платіжні доручення.

Дослідивши наявні матеріалах справи документи, судова колегія вважає, що останні містять всі обов`язкові для первинних документів реквізити та відповідають законодавчо визначеним вимогам. Поряд з цим, відповідачем як суб`єктом владних повноважень не було доведено юридичної дефектності чи невідповідності первинних документів вимогам чинного законодавства. При цьому посилання відповідача на ухвалу в рамках кримінального провадження за № 42018101060000040 від 01 лютого 2018 року, в якому, як він зазначає, фігурує TOB Торгівельна Група Каста , судовою колегією оцінюється критично, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Водночас, жодного з документів, передбачених ч. 6 ст. 78 КАС України, щодо вказаного суб`єкта, ГУ ДФС у м. Києві надано не було.

Крім того, твердження суду першої інстанції про те, TOB Торгівельна Група Каста не має необхідних ресурсів для виконання зобов`язань перед ТОВ Інтеррейл Логістик за вказаним договором, судовою колегією оцінюється критично, оскільки п. 2.3 договору від 29 листопада 2017 року №1- 2911\2017 передбачено право сторін залучати до виконання своїх зобов`язань по договору третіх осіб. Викладеним, поряд з іншим, спростовується і посилання суду першої інстанції на лист Акціонерного товариства Українська залізниця від 02 січня 2019 року № ЦЦО-13/5, згідно якого ТОВ Торгівельна Група Каста відсутнє в Єдиній електронній картотеці клієнтів та базі даних власників вагонів та лист від 24 червня 2019 року № ЦЦО-13/580, яким контролюючий орган було проінформовано про те, що договори про надання послуг між АТ "Українська залізниця" та ТОВ "Торгівельна група "Каста" не укладались.

Як вже було зазначено вище, згідно ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При цьому суд апеляційної інстанції погоджується з посиланням Окружного адміністративного суду міста Києва на те, що приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб`єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тобто, невиконання такими особами податкових зобов`язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб`єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб`єкта господарювання.

Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі Булвес проти Болгарії (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив:

70. І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 .

Подібну позицію займав і Верховний Суд України, який у постанові від 11 грудня 2007 року у справі № 21-1376во06, де зазначив, що у разі невиконання контрагентом зобов`язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту .

З огляду на викладене посилання ГУ ДФС у м. Києві на можливе порушення контрагентом позивача -TOB Торгівельна Група Каста податкової дисципліни в якості підстави для відмови у задоволенні позовних вимог є, на переконання судової колегії, помилковими.

З урахуванням наведеного судова колегія не погоджується з твердженням суду першої інстанції про наявність правових підстав визнання безтоварними господарських операцій позивача зі згаданим контрагентом, у зв`язку з чим вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

Відповідно до пп. а п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Приписи п. п. 198.1, 198.3 ст. 198 ПК України визначають, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послу.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Приписи п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначають, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому згідно пп. в п. 200.4 ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, на момент виписування податкових накладних ТОВ Інтеррейл Логістик було зареєстровано у встановленому законом порядку як суб`єкт підприємницької діяльності, а також платником податку на додану вартість, а факт реальності господарських операції, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а тому колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми процесуального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеррейл Логістик" - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2019 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеррейл Логістик" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 0001201404 від 11 січня 2019 року.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді Є.О. Сорочко

І.В. Федотов

Повний текст постанови складено 02 грудня 2019 року.