Постанова

від 11.08.2021 по справі 640/6143/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2021 року

м. Київ

справа №640/6143/19

адміністративне провадження № К/9901/3419/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В,

суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року (головуючий суддя Єгорова Н.М., судді Сорочко Є.О., Федотов І.В.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеррейл Логістик" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеррейл Логістик" (далі - ТОВ "Інтеррейл Логістик") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 січня 2019 року № 0001201404, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 1149000 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 766000 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 383000 грн.

В обґрунтування вимог адміністративного позову вказувало, що висновки контролюючого органу про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельна група Каста (далі - ТОВ Торгівельна група Каста ) у періоді, що перевірявся, є помилковими та спростовуються належним чином оформленими первинними документами, які підтверджують дійсність господарських операцій, їх економічну та ділову мету, що, в свою чергу, свідчить про відсутність порушень при формуванні податкового обліку за наслідками здійснення спірних операцій. Крім того, зазначало, що ТОВ Торгівельна група Каста не є власником вагонів чи володільцем на підставі договорів оренди, а виступає в ролі експедитора та придбає ці послуги у інших контрагентів. Наголошувало, що позивачем було надано первинну господарську документацію, яка містить унікальні ідентифікуючі номери вагонів, станції відправлення та призначення, дати здійснення перевезення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 11 січня 2019 року №0001201404.

Не погодившись з ухваленим у справі судовим рішенням апеляційної інстанції, ГУ ДФС у м. Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Зокрема, в обґрунтування скарги посилається на відсутність інформації про наявність у контрагентів позивача трудових та виробничих ресурсів. Зазначає, що у матеріалах досудових розслідувань за фактом фіктивного підприємництва значаться контрагенти позивача. Крім того, ТОВ Торгівельна Група Каста відсутнє в Єдиній електронній картотеці клієнтів та базі даних власників вагонів.

ТОВ "Інтеррейл Логістик", скориставшись своїм правом надало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваного судового рішення зазначило, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим. просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ГУ ДФС у м. Києві у період з 4 грудня 2018 року по 10 грудня 2018 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Інтеррейл Логістик" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом- постачальником ТОВ Торгівельна Група Каста за березень 2018 року, за результатами якої 17 грудня 2018 року складено Акт №1247/26-15-14-04/40898030 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1,. 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 766 000 грн за березень 2018 року.

На підставі Акта перевірки контролюючим органом 11 січня 2019 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001201404, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 1149000 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 766000 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 383000 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України, яка рішенням від 15 березня 2019 року № 12214/6/99-99-11-04-02-25 податкове повідомлення-рішення залишила без змін, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення № 0001201404, прийняте ГУ ДФС у м. Києві 11 січня 2019 року, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання його протиправним та його скасування.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що відповідно до листа АТ Українська залізниця в Єдиній електронній картотеці клієнтів та базі даних власників вагонів відсутня інформація про контрагента позивача ТОВ Торгівельна група Каста . Зауважив, що за результатами аналізу фінансово- господарської діяльності ТОВ Торгівельна група Каста зроблений висновок щодо неможливості надання послуг організації перевезення вантажів залізничним транспортом митною територією України власними силами та засобами.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника. Укладені між позивачем та ТОВ Торгівельна група Каста правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов`язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності. Крім того, Шостий апеляційний адміністративний суд вказав, що твердження суду першої інстанції про те, що TOB Торгівельна Група Каста не має необхідних ресурсів для виконання зобов`язань перед позивачем за вказаним договором є безпідставним, оскільки пунктом 2.3 Договору від 29 листопада 2017 року №1- 2911\2017 передбачено право сторін залучати до виконання своїх зобов`язань по договору третіх осіб. Враховуючи викладене, спростовується і посилання Окружного адміністративного суду міста Києва на лист АТ Українська залізниця від 2 січня 2019 року № ЦЦО-13/5, згідно якого ТОВ Торгівельна Група Каста відсутнє в Єдиній електронній картотеці клієнтів та базі даних власників вагонів та лист від 24 червня 2019 року № ЦЦО-13/580, яким контролюючий орган було проінформовано про те, що договори про надання послуг між АТ "Українська залізниця" та ТОВ "Торгівельна група "Каста" не укладались.

Верховний Суд погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої - другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, 1відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

Згідно із підпунктом а пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.3 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послу.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно із підпунктом в пункту 200.4 статті 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Аналіз наведених вище норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене узгоджується зі змістом частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з метою виконання безпосередньої мети своєї господарської діяльності позивачем залучаються різні організації для пошуку необхідної кількості залізничних вагонів, їх супроводу та контролю руху вантажу.

29 листопада 2017 року між ТОВ Торгівельна Група "Каста", як єкспедитором, та ТОВ "Інтеррейл Логістик", як клієнтом, укладено договір № 1-2911/2017 Т, за умовами якого експедитор зобов`язується за дорученням клієнта за винагороду і за рахунок клієнта організувати виконання інформаційно-консультаційних (або транспортно-експедиційних послуг), пов`язаних з перевезенням вантажів вказаних клієнтом по лініях залізниць України, СНД і Західної Європи.

Відповідно до листа від 27 лютого 2018 року № 1-2702/2018 позивач звернувся до ТОВ "Торгівельна Група "Каста" із проханням вказати вартість наданих вагонів власного/орендованого/залученого парку в технічний рейс для забезпечення наступних перевезень:

Максимівка-Тернопільська - Кривий Ріг, Кушугум, Мамалига, Самарівка, Сухоліси, Правда, Куряж, Заоскілля, Батуринська, Основа,

Гнівань - Одеса тов., Денисів-Куп.,

Вінниця - Сокаль, Одеса-Тов.,

Заоскілля - Горяиново, Правда,

Ярошенка - Крюків-на-Дніпрі, Олександрівка,

Волочиськ - Корсунь, Тальне.

ТОВ "Торгівельна Група "Каста" листом від 28 лютого 2018 року № 48/2018 повідомило ТОВ "Інтеррейл Логістик" про вартість надання вагонів для забезпечення перевезень з 1 березня 2018.

Також судами встановлено, що 28 лютого 2018 року ТОВ "Інтеррейл Логістик" надіслало ТОВ "Торгівельна Група "Каста" заявку № 1 про надання у березні 2018 року вагонів власного/орендованого/залученого парку в технічний рейс для забезпечення наступних перевезень:

Максимівка-Тернопільська - Кривий Ріг (вантажовідправник ПАТ "Тернопільський кар`єр", 1120), 305 вагонів п/в, ставка 6345 грн/ваг;

Максимівка-Тернопільська - Кривий Ріг (вантажовідправник ПАТ "Тернопільський кар`єр", 1120), 15 вагонів п/в, ставка 7 822,50 грн/ваг;

Гнівань - Одеса-тов, Денисів-Куп (вантажовідправник ТОВ "Гніванський гранітний кар`єр", 8225, ТОВ "Інтеррейл Логістик", 8336), 85 вагонів обр, ставка 6740 грн/ваг;

Вінниця - Сокаль, Одеса-Тов. (вантажовідправник ТОВ "Бетон-Центр", 7421), 96 вагонів обр., ставка 6 740 грн/ваг;

Максимівка-Тернопільська - Кушугум (вантажовідправник ПАТ "Тернопільський кар`єр", 1120), 15 вагонів п/в., ставка 6 385 грн/ваг;

Заоскілля - Горяиново (вантажовідправник ТОВ "Купянськспецпереробка", 5066), 2 вагони п/в., ставка 7012,50 грн/ваг;

Максимівка-Тернопільська - Мамалига, Самарівка, Сухоліси, Правда, Куряж, Заоскілля, Батуринська (вантажовідправник ПАТ "Тернопільський кар`єр", 1120), 155 вагонів п/в, ставка 6740 грн/ваг;

Заоскілля - Правда (вантажовідправник ТОВ "Купянськспецпереробка", 5066), 5 вагонів п/в, ставка 6740 грн/ваг;

Ярошенка - Крюків -на-Дніпрі (вантажовідправник ФО-П ОСОБА_1, 8277), 1 вагон п/в, ставка 6740 грн/ваг;

Ярошенка Олександрівка (вантажовідправник ФО-П ОСОБА_1, 8277), 20 вагон п/в, ставка 6 740 грн/ваг;

Волочиськ - Корсунь, Тальне (ТОВ "Вапняки України", 2428), 10 вагон п/в, ставка 6740 грн/ваг.

19 березня 2018 року між ТОВ Інтеррейл Логістик та ТОВ "Торгівельна Група "Каста" підписані акти виконаних робіт (наданих послуг): № ОУ-0319/01, відповідно до якого виконавцем надані послуги по організації перевезення вантажів залізничним транспортом митною територією України на суму 2520300 грн з ПДВ, винагорода експедитора - 7500 грн з ПДВ та № ОУ-0319/02, відповідно до якого виконавцем надані послуги по організації перевезення вантажів залізничним транспортом митною територією України на суму 2061000 грн з ПДВ, винагорода експедитора - 7200 грн з ПДВ.

Крім того, 20 березня 2018 року позивач звернувся до ТОВ "Торгівельна Група "Каста" з проханням призупинити виконання заявки від 28 лютого 2018 року № 1, з метою запобігання збитків підприємства, оскільки запропонована ціна є економічно необґрунтованою і завищеною у порівнянні з цінами інших експедиторів на ринку послуг з перевезення.

На підтвердження виконання умов вказаного вище договору, позивачем до суду надано копії залізничних накладних, відповідно до яких його вказано платником, заявки на забезпечення перевезень: про надання вагонів власного\орендованого \залученого парку для забезпечення визначених перевезень. До кожної такої заявки позивачем до матеріалів справи долучено акти виконаних робіт, додатки до актів виконаних робіт, в яких вказано унікальні ідентифікаційні номери вагонів, якими здійснено перевезення, номери залізничних накладних, станція відправлення, станція призначення, назва вантажу та сума поставки.

На підтвердження оплати наданих послуг ТОВ Інтеррейл Логістик надано копії платіжних доручень № 234 від 22 березня 2018 року, № 126 від 22 березня 2018 року, № 238 від 28 березня 2018 року, № 246 від 4 квітня 2018 року, № 249 від 12 квітня 2018 року, № 257 від 5 травня 2018 року, № 30 від 11 травня 2018 року, № 249 від 14 травня 2018 року.

На виконання умов Договору від 29 листопада 2017 року № 1-2911/2017 Т ТОВ "Торгівельна Група "Каста" на користь позивача 19 березня 2018 року виписано податкові накладі: № 53 на загальну суму 2527800 грн, у тому числі ПДВ - 421300 грн та № 54 на загальну суму 2068200 грн, у тому числі ПДВ - 344700 грн.

З метою підтвердження реальності вчинених операцій позивачем також надано акти виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до яких останнім надано експедиторські послуги ТОВ "НВП Укрднепротрейд", ПАТ "Тернопільській кар`єр", ТОВ "Дніпроекопром2", ТОВ "ДЗБМ", ТОВ "Завод Харківські будматеріали", ТОВ "КМП Агропром", ТОВ "Група Від", ТОВ "Тирасбуд", ТОВ "Трия", ТОВ "УПК Пласт", ТОВ "УПК Трейдінг", ФО-П ОСОБА_1 , ТОВ "ГК "Ребус", ТОВ "Агрокомпекс "Зелена долина", ТОВ "АКЗ", ТОВ "Химекс".

Згідно зі статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Під час розгляду справи, судом апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданим позивачем та зібраним судом на підставі статті 9 КАС України та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту. Зокрема, судом апеляційної інстанції досліджено первинні документи, які згідно із пунктом 44.1 статті 44 ПК України, є підставою для податкового обліку.

Вказані документи, містять відомості, які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентом.

Посилання податкового органу як на підставу для відмови у задоволенні позову, на аналіз податкової інформації отриманої відносно контрагента позивача, зокрема, на відсутність у останнього умов необхідних для здійснення такого роду господарської діяльності, відсутність достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів (складів) необхідних для здійснення спірних господарських операцій з надання вищевказаних послуг, обґрунтовано відхилено судом апеляційної інстанції, оскільки чинне податкове законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, наявності чи відсутності у останнього основних фондів, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Щодо посилання контролюючого органу у касаційній скарзі як на підставу правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення на те, що TOB Торгівельна Група Каста не має необхідних ресурсів для виконання зобов`язань перед ТОВ Інтеррейл Логістик за Договором від 29 листопада 2017 року №1- 2911\2017 про надання послуг з організації перевезень залізничним транспортом, оскільки відповідно до баз даних податкових органів, у TOB Торгівельна Група Каста у березні 2018 року відсутні взаємовідносини з ПАТ Укрзалізниця щодо оренди вагонів, а також відсутня будь яка інформація про вказане товариство в Єдиній електронній картотеці клієнтів та базі даних власників вагонів, то колегія суддів касаційної інстанції вважає їх безпідставними, так як судом апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено, що пунктом 2.3 вказаного Договору чітко передбачено право сторін залучати до виконання своїх зобов`язань по договору третіх осіб.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

ГУ ДФС у м. Києві не доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого 11 січня 2019 року № 0001201404.

Враховуючи зазначені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ "Інтеррейл Логістик" про визнання протиправним та скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення.

За приписами частин першої, другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому підстави для скасування ухваленого судового рішення та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

І.Л.Желтобрюх