Ухвала

від 02.12.2019 по справі 640/14042/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 грудня 2019 року

м.Київ

справа №640/14042/19

адміністративне провадження №К/9901/32341/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,

суддів - Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2019 року та ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року у справі №640/14042/19 за заявою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Довіра та гарантія ,

в с т а н о в и в :

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2019 року повернуто заяву скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків та додані до неї документи.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 липня 2019 року залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме: несплатою судового збору у розмірі 1921,00 грн. Відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору. Надано скаржнику строк два дні з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.

На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 03 жовтня 2019 року позивачем направлено клопотання про продовження строку на усунення недоліків у зв`язку з необхідністю у додатковому часі на сплату судового збору.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання апелянта про продовження строку сплати судового збору та скаргу повернуто в зв`язку з тим, що недоліки апеляційної скарги не усунуто у встановлений судом строк.

Вважаючи таке судове рішення ухваленим із порушенням вимог процесуального закону, Головне управління ДФС у м. Києві оскаржило його в касаційному порядку.

За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Постановляючи ухвалу від 10 жовтня 2019 року, суд виходив з того, що апелянтом не виконано вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та не усунуто недоліки апеляційної скарги шляхом сплати судового збору за її подання.

Так, апеляційним судом встановлено, що апеляційна скарга не відповідає вимогам, встановленим статтею 296 КАС України, оскільки до неї не додано документа про сплату судового збору.

Частиною першою статті 4 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI "Про судовий збір" ( далі - Закон №3674-VI) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 1 січня 2019 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складав 1921 грн.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону України Про судовий збір за подання до адміністративного суду касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з приписами пп.2 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення суду судовий збір сплачується у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що розмір судового збору за подання вказаної апеляційної скарги складає 1921 грн.

У задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про продовження строку для сплати судового збору відмовлено, з огляду на те, що максимальний строк на усунення недоліків апеляційної скарги встановлений частиною другою ст. 169 КАС України, з огляду на що суд апеляційної інстанції не має повноважень щодо його продовження.

Згідно з ч.1 ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до ч. 2,6 ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для продовження строку для сплати судового збору.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що намір здійснення процесуальної дії у строк є безумовною підставою для поновлення пропущеного процесуального строку, що не спростовує наведених вимог чинного законодавства.

Крім того, посилання апелянта на те, що постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги суд фактично позбавив його права на апеляційне оскарження рішення є очевидно необґрунтованими.

Так, відповідно до частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Повернення апеляційним судом апеляційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону та повторне звернення до апеляційного суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі апеляційного оскарження судового рішення учасником справи.

Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Отже, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу, правильно застосував положення Закону №3674-VI та статті 169, 296, 298 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом пункту 2 частини другої статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

У касаційній скарзі позивачем також ставиться вимога про скасування ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2019 року (постановленою відповідно до статті 283 КАС України), якою повернуто заяву про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Так, згідно з частиною другою статті 238 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3, 4, 5, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2019 року в апеляційному порядку не переглядалась, відтак, вона не може бути оскаржена у касаційному порядку.

За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 238, 248, 333 КАС України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2019 року та ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року у справі №640/14042/19.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська