Постанова

від 26.11.2019 по справі 826/9998/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/9998/18 Головуючий у 1 інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Карпушової О.В. Собківа Я.М. Борейка Д.Е

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Кворум" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство "Науково-виробнича фірма "Кворум" звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 березня 2018 року № 00003231402 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість 158 473,00 гривень, з яких сума за податковим зобов`язанням складає 126 778,00 гривень, штрафна санкція - 31 695,00 гривень.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 27 березня 2018 року № 00003231402 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість 158 473,00 гривень, з яких сума за податковим зобов`язанням складає 126 778,00 гривень, штрафна санкція - 31 695,00 гривень.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління ДФС у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно відхилив, як докази, наявні вироки, прийняті відносно контрагентів позивача та не враховано порушення вимог закону під час оформлення первиних документів по взаємовідносинам із його контрагентами.

10 жовтня 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

18 листопада 2019 року від Головного управління ДФС у м. Києві надійшло клопотання про долучення додаткових доказів, яке приєднано до матеріалів справи.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі направлень від 23 лютого 2018 року № 197/26-15-14-02-03, № 196/26-15-14-02-03 виданих Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві та на підставі наказу від 23 лютого 2018 року № 2916 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства Науково-виробнича фірма Кворум , відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України уповноваженими працівниками Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства Науково-виробнича фірма Кворум з питань дотримання податкового законодавства при здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Юнівест-інвест за грудень 2016 року, ТОВ Дакстер Трен за травень 2016 року, ТОВ Константа Метал Трейдінг за травень 2016 року, ТОВ Калабрія Плюс за вересень 2016 року, ТОВ Дервік Капітал за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2016 року.

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві складено 13 березня 2018 року акт № 121/26-15-14-02-03/31753076.

Контролюючий орган дійшов висновку про порушення приватним підприємством Науково-виробнича фірма Кворум вимог чинного законодавства, а саме:

- пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198,6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 126 778,20 гривень, в тому числі: квітень 2016 року на суму 21 647,44 гривень, травень 2016 на суму 36 963,91 гривень, червень 2016 на суму 29 807,55 гривень, липень 2016 на суму 7 790,30 гривень, серпень 2016 на суму 17 151,67 гривень, вересень 2016 року на суму 4 266,15 гривень, грудень 2016 на суму 9 151,18 гривень.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, контролюючим органом 27 березня 2018 року було винесено податкове повідомлення-рішення № 00003231402 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість 158 473,00 гривень, з яких сума за податковим зобов`язанням складає 126 778,00 гривень та штрафна санкція - 31 695,00 гривень.

06 квітня 2018 року представником позивача, відповідно до статті 56 Податкового кодексу України, оскаржено податкове повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України.

04 червня 2018 року позивачем отримано відповідь Державної фіскальної служби України № 18831/6199-99-11-01-01-25 від 30 травня 2018 року, відповідно до якої, скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення контролюючого органу - без змін.

Вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України)(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. На даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.

Первинний документ згідно з визначенням ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Колегія суддів вказує, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Відповідно до п. 44.1, п.п. 44.3 - 44.5 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Колегія суддів, також, зазначає, що законодавцем визначається поняття первинних документів, як доказів, які підтверджують реальність здійснення економічної господарської операції, здійснення договірних відносин за результатами яких відбулась зміна майнового стану платника податків та змінились показники податкового зобов`язання такого платника. Первинні документи повинні підтвердити укладання договору між платником податку, у даному випадку позивачем, його виконання тобто отримання послуг для власної діяльності, здійснення оплати, що передбачає передачу коштів від замовника на рахунок виконавця.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно Акту перевірки податковим органом зазначено, що, беручи до уваги відсутність у TOB ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ , TOB ДАКСТЕР ТРЕН , TOB КОНСТАНТА МЕТАЛ ТРЕЙДІНГ , TOB КАЛАБРІЯ ПЛЮС , TOB ДЕРВІК КАПІТАЛ , необхідної кількості трудових ресурсів, основних засобів, наявність яких являється обов`язковою для виконання покладених на себе зобов`язань перед контрагентом-покупцем ПП НАУКОВО- ІІБНИЧА ФІРМА КВОРУМ , для виконання яких, необхідна відповідна кількість та кваліфікація трудового персоналу, наявність спеціалізованого обладнання, основних засобів, перевіркою встановлено невідповідність між наявним трудовим та технічним ресурсом ТОВ ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ , ТОВ ДАКСТЕР ТРЕН , TOB КОНСТАНТА МЕТАЛ ТРЕЙДІНГ , ТОВ -КАЛІБРІЯ ПЛЮС , ТОВ ДЕРВІК - КАПІТАЛ , та номенклатурою нібито наданих послуг, визначених в податкових накладних, виписаних на адресу контрагента-покупця ПП НАУКОВО -ВИРОБНИЧА ФІРМА КВОРУМ .

Вищенаведене, на думку податкового органу, свідчить про відсутність факту здійснення ТОВ ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ , TOB ДАКСТЕР ТРЕН , TOB КОНСТАНТА МЕТАЛ ТРЕЙДІНГ , TOB КАЛАБРІЯ ПЛЮС , TOB ДЕРВІК КАПІТАЛ , фінансово-господарських операцій за перевіряємий період.

Колегія суддів вважає такі висновки податкового органу необгрунтованими, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 01.01.2014 р. по 30.06.2017 р. позивач мав взаємовідносини з наступними контрагентами - з ТОВ Юнівест-інвест (код 31753076) за грудень 2016 року, ТОВ Дакстер Трен (код 40076727) за травень 2016 року, ТОВ Константа Метал Трейдінг (код 40084641) за травень 2016 року, ТОВ Калабрія Плюс (код 39929641) за вересень 2016 року, ТОВ Дервік Капітал (код 40221056) за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2016 року.

Податковий орган дійшов висновку про відсутність факту здійснення фінансово-господарських операцій за перевіряємий період між вказаними субєктами господарювання.

Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що 14 грудня 2016 року між позивачем (покупець) та ТОВ Юнівест-інвест (продавець) в особі заступника директора Ілясової В.С. укладено договір № 1416-12, відповідно до умов якого, продавець зобов`язується передати у власність покупця матеріали виробничо-технічного призначення (а.с. - 83-84).

На виконання умов вказаного Договору, між сторонами були складені: видаткова накладна від 14 грудня 2016 року № 152, акти звірки взаємних розрахунків за період з 01 грудня 2016 року по 01 лютого 2018 року станом на 01 лютого 2018 року, а також випискою руху оприбуткованого товару (а.с. 69, 100, 111-112).

12 травня 2016 року між позивачем (покупець) та ТОВ Константа Метал Трейдінг (продавець) в особі директора Довганя Б.Б. укладено договір № 0516-12, відповідно до умов якого, продавець зобов`язується передати у власність покупця матеріали виробничо-технічного призначення (а.с. - 77-78).

На підтвердження реальності придбання вказаних товарів, позивач надав: видаткову накладну від 12 травня 2016 року № 46, рахунок-фактуру від 12 травня 2016 року № 05/227, а також акти звірки взаємних розрахунків за період з 01 травня 2016 року по 01 лютого 2018 року станом на 01 лютого 2018 року (а.с. 76-78, 106, 110).

13 квітня 2016 року між позивачем (покупець) та ТОВ Дервік Капітал (продавець) в особі директора Щербаченко Д.Р. укладено договір № 130416-1, відповідно до умов якого, продавець зобов`язується передати у власність покупця матеріали виробничо-технічного призначення (а.с. - 70-71).

Реальність придбання вказаних товарів підтверджується видатковими накладними від 14 квітня 2016 року № 39, від 13 квітня 2016 року № 40, від 18 квітня 2016 року № 63, від 05 травня 2016 року № 32, від 01 червня 2016 року № 11, від 09 червня 2016 року № 76, від 17 червня 2016 року № 107, від 14 липня 2016 року № 58, від 05 серпня 2016 року № 44, від 18 серпня 2016 року № 168, від 01 вересня 2016 року № 36, від 02 вересня 2016 року № 37 та рахунком-фактурою від 18 квітня 2016 року № 18046, від 14 квітня 2016 року № 14046, від 13 квітня 2016 року № 13046, від 09 червня 2016 року № 9646, від 05 серпня 2016 року № 5816, від 01 вересня 2016 року № 0116, від 02 вересня 2016 року № 0216, від 01 червня 2016 року № 10646, від 14 липня 2016 року № 1476, від 17 червня 2016 року № 1716, від 05 травня 2016 року № 5056, випискою руху оприбуткованого товару, а також, актами звірки взаємних розрахунків за період з 01 квітня 2016 року по 01 лютого 2018 року станом на 01 лютого 2018 року (а.с. 57-68, 86-93, 95-97, 99-105, 107-108).

Вищенаведене свідчить про те, що операції між Приватним підприємством "Науково-виробнича фірма "Кворум" та контрагентами належним чином документально оформлені та спричинили зміни в структурі активів та зобов`язань, отже - відповідні операції мають реальний характер.

Доводи апелянта про те, що договір укладений з позивачем з ТОВ Дервік Капітал містить ознаки підробки, колегія суддів вважає необгрунтованими.

Матеріали справи не містять судових рішень щодо визнання вищевказаних правочинів, укладених позивачем та його контрагентами недійними, або встановлених судовими рішеннями їх нікчемності.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів дійшла висновку про те, що спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Також, згідно правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеної в постанові від 29 березня 2018 року по справі №825/1391/17, з метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає вимогам податкового законодавства, та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці.

При цьому, ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.

Власне відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг та окремих позицій у первинних облікових документах, які не впливають на зміст господарської операції, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.

Контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Враховуючи той факт, що у Товариства наявні всі первинні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку та які підтверджують факт поставки товарів ТОВ Юнівест-інвест ТОВ Константа Метал Трейдінг , ТОВ Дервік Капітал на користь позивача, колегія суддів вважає, що висновки податкового органу про відсутність підстав у позивача на формування податкового кредиту по взаємовідносинам з зазначеними контрагентами є необгрунтованими.

Так, відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

В силу п. 198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1. ст. 201 ПК України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Пунктом 201.10. ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

З наведенних норм права вбачається, що єдиним документом, який дає право платнику податків включити відповідні суми до податкового кредиту є податкова накладна.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому, сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

У разі якщо на час здійснення господарських операцій, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливої недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано податковим органом, на момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів у останніх тощо.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому, не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Згідно правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду викладеної у постанові від 16 січня 2018 року у справі № К/9901/2558718, чинне законодавство не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим як вносити відповідні суми витрат до складу валових витрат і суми ПДВ - до податкового кредиту.

Можлива відсутність у контрагента трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставку та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі, й по ПДВ.

Таким чином, позивач, як платник податків, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету, відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентом правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р. ( Булвес АД проти Болгарії ) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є власністю у розумінні статті 1 Протоколу № 1. яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов`язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов`язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону Про ПДВ стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ (п. 43. п. 69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Разом з цим, щодо взаємовідносин ПП "Науково-виробнича фірма "Кворум" з ТОВ Дакстер Трен та ТОВ Калабрія Плюс , колегією суддів встановлено наступне.

24 травня 2016 року між позивачем (покупець) та ТОВ Дакстер Трен (продавець) в особі директора ОСОБА_1 укладено договір № 240516-01, відповідно до умов якого, продавець зобов`язується передати у власність покупця матеріали виробничо-технічного призначення (а.с. - 81-82).

На підтвердженя реальності придбання вказаних товарів, позивач надав суду видаткові накладні від 24 травня 2016 року № 8 та від 25 травня № 9 та рахунок-фактуру від 25 травня 2016 року № 1625, а також, виписку руху оприбуткованого товару від 24 травня 2016 року (а.с. - 79-80, 85, 98). Вказані первинні документи підписано директором ОСОБА_1

Також, 12 вересня 2016 року між позивачем (покупець) та ТОВ Калабрія Плюс (продавець) в особі директора ОСОБА_3 укладено договір № 0916-12, відповідно до умов якого, продавець зобов`язується передати у власність покупця матеріали виробничо-технічного призначення (а.с. - 74-75).

Реальність придбання вказаних товарів позивач підтверджує видатковими накладними від 13 вересня 2016 року № 42, від 12 вересня 2016 року № 41, що підписані директором ОСОБА_3, випискою руху оприбуткованого товару, а також, актами звірки взаємних розрахунків за період з 01 вересня 2016 року по 01 лютого 2018 року станом на 01 лютого 2018 року (а.с. 72-73, 99-100, 109).

Однак, з матеріалів справи вбачається, що вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 08 лютого 2017 р. по справі № 755/1949/17 затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 18 січня 2017 року між прокурором Київської місцевої прокуратури №4 Лубіним О.О. та підозрюваним ОСОБА_1 за участю захисника Легенького М.А. у кримінальному провадженні № 32017100040000004. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України та призначено йому покарання у виді 1 року обмеження волі.

У вироку зазначено, що на час підписання ОСОБА_1 Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ ДАКСТЕР ТРЕН (код за ЄДРПОУ 40076727) від 04.05.2016, Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ ДАКСТЕР ТРЕН (код за ЄДРПОУ 40076727) від 04.05.2016, Протоколу №2 Загальних зборів учасників ТОВ ДАКСТЕІР ТРЕН (код за ЄДРПОУ 40076727) від 04.05.2016, останній розумів, що він вносить неправдиві відомості в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації (реєстраційної дії) ТОВ ДАКСТЕР ТРЕН (код за ЄДРПОУ 40076727), оскільки ОСОБА_1 та невстановлена слідством особа домовились про те, що директором та учасником Товариства буде призначено ОСОБА_1 і він в подальшому до діяльності ТОВ ДАКСТЕР ТРЕН (код за ЄДРПОУ 40076727) не буде мати ніякого відношення, а фінансово-господарською діяльністю з використанням ТОВ ДАКСТЕР ТРЕН (код за ЄДРПОУ 40076727) будуть займатись інші особи.

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 12 квітня 2017 р. по справі № 755/4734/17 затверджено угоду про визнання винуватості від 09 березня 2017 року у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №32017100040000018 від 07 березня 2017 року, укладену між прокурором Київської місцевої прокуратури №4 Лубіним Олександром Олексійовичем та обвинуваченою ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 , визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205-1 КК України, та призначено їй узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 09 березня 2017 року покарання, у виді 1 (одного) року обмеження волі.

У вироку зазначено, що ОСОБА_3 своїми умисними діями вчинила внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.205-1 КК України.

У зв`язку з цим, колегія суддів вважає, що первинні документи ПП ТК Оператор щодо господарських відносин з позивачем є неналежними, оскільки вони укладені з підприємством, діяльність якого визнана фіктивною у встановленому Законом порядку. Директор ПП ТК Оператор заперечує свою участь у господарських операціях здійснених підприємством у період з лютого 2014 по серпень 2016 року.

Чинним законодавством передбачено, що якщо за результатами реальної господарської операції віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого у вартості товару, відбувається на підставі належним чином оформлених документів, обов`язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Колегія суддів погоджується із доводами апелянта про те, що факт визнання контрагента у судовому порядку фіктивним є доказом протиправного формування податкового кредиту, з огляду на обґрунтованість належності цього конкретного доказу. Неможливо здійснювати законні господарські операції з підприємством, яке у судовому порядку визнане фіктивним, директор якого погодився, що створив підприємство для прикриття незаконних економічних операцій, для отримання неправомірної фінансової вигоди.

Вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках надавати передбачені законом податкові вигоди. Наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту та складу витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/робіт/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Колегія суддів вважає, що податкові накладні, що стали підставою для формування податкового кредиту, у випадку їх заповнення не уповноваженими особами не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів (робіт, послуг), а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Статус фіктивного нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.01.2018 року у справі №826/7047/13-а (К/9901/436/18).

Стала практика Верховного Суду України (рішення від 22.03.2016 у справі №810/6201/14, від 26.04.2016 №2а-4201/11/2670, від 12.04.2016 №826/17617/13-а тощо), виходить із того, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності контрагента платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

У зв`язку із зазначеним, колегія суддів погоджується із доводами апелянта про неправомірність декларування ПП "Науково-виробнича фірма "Кворум" податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ Дакстер Трен та ТОВ Калабрія Плюс у спірні періоди.

Відповідно до правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, висловленої у рішенні від 25 березня 2019 року по справі №823/1248/17: Суди не були позбавлені можливості виділення із загальної суми податкового зобов`язання, визначеного спірними податковими повідомленнями-рішеннями, сум податкового зобов`язання нарахованого неправомірно .

Головним управлінням ДФС у м. Києві 25 листопада 2019 року надано до суду апеляційної інстанції розрахунок податкових зобов`язань та штрафних санкцій окремо по кожному контрагенту.

Із вказаного розрахунку вбачається, що по взаємовідносинам позивача із ТОВ Дакстер Трен за травень 2016 року, податковим органом Товариству нараховано 22 033,40 грн. та 5 508 грн. штрафних санкцій; по взаємовідносинам із ТОВ Калабрія Плюс за вересень 2016 року зменшено від`ємне значення на 15 958 грн. А тому, в цій частині оскаржуване податкове повідомлення - рішення винесено відповідачем правомірно.

Разом з цим, враховуючи правомірність віднесених сум податку ПП "Науково-виробнича фірма "Кворум" по взаємовідносинам із ТОВ Юнівест-інвест , ТОВ Константа Метал Трейдінг , ТОВ Дервік Капітал , колегія суддів дійшла висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 27 березня 2018 року № 00003231402 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 130 931,60 грн., з них за основним платежем - 104 744,60 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 26 187,00 грн. є незаконним і підлягає скасуванню в цій частині.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції помилково визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 27 березня 2018 року № 00003231402 повністю.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги ПП "Науково-виробнича фірма "Кворум" повністю, а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі частково спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції частково не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права частково призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2019 року - скасувати.

Адміністративний позов Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Кворум" - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 27 березня 2018 року № 00003231402 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 130 931,60 грн., з них за основним платежем - 104 744,60 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 26 187,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь Приватного підприємства Науково-виробнича фірма Кворум (03148, місто Київ, вулиця Гната Юри, 9, кімн. 414, код ЄДРПОУ: 31753076) 1 168, 55 грн. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Карпушова О.В. Собків Я.М.

Повний текст постанови виготолдено 02.12.2019 р.