Постанова

від 26.11.2019 по справі 640/8301/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/8301/19 Головуючий у 1 інстанції: Кузьменко А.І.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Епель О.В. Карпушової О.В. Борейка Д.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра Ком" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра Ком" до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання неправомірною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Астра Ком" звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу №КВ177/1488/АВ/ТД/ФС-163 від 05 березня 2019 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Астра Ком" звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт посилається на те, що відповідачем порушено строки проведення перевірки, перевірку проведено безпідставно та підприємство не повідомлено про розгляд справи про накладення штрафу.

05 листопада 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Головного управління Держпраці у Київській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 19 грудня 2018 року, на підставі звернення громадянина ОСОБА_1 від 09 листопада 2018 року видано наказ №4995 Про проведення інспекційного відвідування ТОВ Астра Ком , яким доручено провести інспекційне відвідування вказаного товариства у період 08 січня по 21 січня 2019 року.

21 грудня 2018 року головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління з питань праці Головного управління Держпраці у Київській області Бершацькому Д.М. виписано направлення на проведення інспекційного відвідування №1954 для проведення інспекційного відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю Товариства з обмеженою відповідальністю Астра Ком .

09 січня 2019 року головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління з питань праці Головного управління Держпраці у Київській області Бершацькомим Д.М. складено вимогу №1954, якою зобов`язано позивача у строк до 11 години 00 хвилин 11 січня 2019 року надати документи необхідні для проведення інспекційного відвідування, згідно з переліком.

11 січня 2019 року головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління з питань праці Головного управління Держпраці у Київській області Бершацькомим Д.М. складено акт №КВ 1954/1488/АВ/НД про неможливість проведення інспекційного відвідування, яким зафіксовано неможливість проведення інспекційного відвідування у зв`язку з: ненаданням для ознайомлення книг, реєстрів та документів ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування 10, 7, 9, 8, 15 вимоги від 09 січня 2019 року №1954.

28 січня 2019 року Головним управлінням Держпраці у Київській області видано наказ №471 Про проведення інспекційного відвідування ТОВ Астра Ком , яким на підставі акту про неможливість проведення інспекційного відвідування від 11 січня 2019 року №КВ 1954/1488/АВ/НД та вимоги про надання документів від 09 січня 2019 року №1954 наказано провести інспекційне відвідування з 28 січня по 04 лютого 2019 року та виписано направлення на проведення інспекційного відвідування №177.

Також, 28 січня 2019 року головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління з питань праці Головного управління Держпраці у Київській області Бершацькомим Д.М. складено вимогу №177, якою зобов`язано позивача у строк до 12 години 00 хвилин 29 січня 2019 року надати документи необхідні для проведення інспекційного відвідування, згідно з переліком зазначеним у такій вимозі.

04 лютого 2019 року головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління з питань праці Головного управління Держпраці у Київській області Бершацькомим Д.М. складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №КВ 177/1488/АВ.

В ході проведення інспекційного відвідування встановлено, що, у порушення вимог частини 1 статті 21, частин 1, 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, працівники допускаються до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу не укладання трудового договору в письмовій формі, та не повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінету Міністрів України.

Під час проведення інспекційного відвідування позивача за адресою здійснення господарської діяльності позивача, інспектором праці було проведено опитування представника позивача ОСОБА_2 , який повідомив, що він є керівником філіалу Товариства з обмеженою відповідальністю Астра Ком в його підпорядкуванні знаходиться 10 працівників (монтажників), взагалі на товаристві працює більше 50 осіб, робочий час ОСОБА_2 з 09:00 до 18:00, заробітну плату він отримує на картковий рахунок, яким чином оформлені трудові відносини не знає.

На виконання вимоги від 28 січня 2019 року №177 позивачем було надано всі необхідні документи для проведення перевірки дотримання вимог законодавства про працю.

З аналізу наданих документів перевіряючими встановлено, що позивачем укладено з громадянами України цивільно-правові договори про надання послуг, а саме: цивільно-правовий договір про надання послуг №01/10-18 від 01 жовтня 2018 року з громадянином України ОСОБА_3 , цивільно правовий договір про надання послуг №02-11/18 від 01 листопада 2018 року з громадянином України ОСОБА_4 , цивільно- правовий договір про надання послуг №03-11/18 від 01 листопада 2018 року з громадянином України ОСОБА_5 . Дослідивши надані документи, відповідач вказує, що зазначені цивільно-правові договори носять формальний характер та мають характерні ознаки трудових відносин, а саме: за вказаними договорами не визначений об`єм наданих послуг, не встановлене кількісне вираження послуг (пункти 1.2.1, 1.2.2, 1.2.3 вказаних договорів), виконання робіт використовуючи обладнання та комплектуючи замовника (позивача) (пункт 3.1.1 договорів), що є однією з умов матеріального забезпечення і організації праці працівника; дотримання виконавцем правил технічних, встановлених Замовником (позивачем) (пункт 23.2.2 договорів); проходження виконавцем вступного інструктажу під підпис, дотримання інструкцій з охорони праці та протипожежної безпеки (пункт 3.2.3 договорів), що характерно для умов праці; матеріальна відповідальність виконавця (пункт 4.7 договорів) є особливою формою трудового договору згідно Кодекс законів про працю України; вбачається певне втручання в діяльність виконавця (пункти 4.8, 6.2, 3.2.2, 3.2.3 договорів), коли цивільно-правові договори передбачають виконання робіт виконавцем на свій власний розсуд; пункт 6.4 договорів суперечить пунктам 3.2.2, 3.2.3 та пункту 4.8 договорів.

З огляду на викладене, відповідач дійшов висновку, що громадяни України ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 працюють без укладання трудового договору в письмовій формі оформленого наказом чи розпорядженням та повідомлення Державну фіскальну службу про прийняття працівників на роботу не повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінету Міністрів України.

Акт №КВ 177/1488/АВ від 04 лютого 2019 року підписаний представником позивача без зауважень.

На підставі акту інспекційного відвідування від 04 лютого 2019 року №КВ 177/1488/АВ, першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Київській області прийнято рішення від 14 лютого 2019 року №КВ 177/1488/АВ про призначення розгляду справи про накладення штрафу на позивача на 05 березня 2019 року об 11:00 годин.

Листом від 27 лютого 2019 року №43/2/19/3213 позивача повідомлено про час, дату та місце розгляду справи про накладення штрафу.

05 березня 2019 року Головним управлінням Держпраці у Київській області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №КВ177/1488/АВ/ТД/ФС-163, якою на Товариство з обмеженою відповідальністю Астра Ком накладено штраф у розмірі 375 570,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 877-V, заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Згідно частини п`ятої статті 2 Закону № 877-V, органи Держпраці при проведення заходів державного нагляду (контролю), додержуються принципів державного нагляду (контролю); місця здійснення державного нагляду (контролю); вимог щодо врегулювання окремих питань виключно законами; обмеження у проведеннях заходів нагляду контролю в разі наявності конфлікту інтересів; трактування норм на корить суб`єкта господарювання у разі їх неоднозначного трактування; заборона на вилучення оригіналів документів та техніки; обов`язку збереження комерційної та конфіденційної таємниці; умов проведення планових заходів, розробки методики для визначення критерії ризику; право суб`єкта господарювання на ознайомлення з підставами заходу та отримання посвідчення (направлення) на проведення заходу; вимог до складення наказу, посвідчення (направлення) на проведення заходу та акту за результатами заходу; відповідальність посадових осіб органу державного нагляду (контролю); права суб`єктів господарювання; право на консультативні підтримку суб`єктів господарювання; громадський захист; оскарження рішень органів державного нагляду (контролю); та умови віднесення суб`єктів господарювання до незначного ступеня ризиків у разі не затвердження відповідних критеріїв розподілу.

Перелік підстав для здійснення позапланового заходу (позапланової перевірки) визначено в частиною першою статті 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , відповідно до якої підставами для здійснення позапланових заходів, зокрема, є: звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу. Відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Так, основні засади процедури здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю врегульовані Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю , затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (далі - Порядок №295).

В силу пункту 2 Порядку № 295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до п.п. 1-3 п. 5 Порядку №295, інспекційні відвідування проводяться: за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту, тощо.

З матеріалів справи вбачається, що інспекційне відвідування ТОВ "Астра Ком" проведено на підставі звернення громадянина ОСОБА_1 від 09 листопада 2018 року.

Пунктом 8 Порядку №295 передбачено, що про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Пунктом 10 Порядку №295 визначено, що тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб`єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів.

Матеріали справи містять копії штатних розписів підприємства, з яких вбачається, що на Товаристві з обмеженою відповідальністю Астра Ком протягом 2018 року працювали від 1 до 36 осіб. Одночасно, відповідно до податкової декларації з податку на прибуток позивача за 2018 рік, дохід позивача за 2018 рік становить 26 920 208,0 грн.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю Астра Ком є малим підприємством.

Так, наказом відповідача №4995 Про проведення інспекційного відвідування ТОВ Астра Ком , доручено провести інспекційне відвідування названого товариства у період 08 січня по 21 січня 2019 року, що становить 10 робочих днів та наказом від 28 січня 2019 року №471 Про проведення інспекційного відвідування ТОВ Астра Ком , наказано провести інспекційне відвідування з 28 січня по 04 лютого 2019 року , що становить 5 робочих днів.

Як повідомив відповідач під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, прибувши на інспекційне відвідування інспектором було пред`явлено посвідчення, вручено копію направлення на проведення інспекційного відвідування, а також вимогу про надання документів.

Так, пунктом 12 Порядку № 295 передбачено, що вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання.

На виконання вимоги №1954 від 09.01.2019 року, Товариством було надано лише частину документів.

У зв`язку із цим, відповідно до п.п. 16, 17, 18 Порядку, інспекційне відвідування було призупинено до 28.01.2019 року, інспекторами було складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №КВ 1954/1488/АВ/НД від 11.01.2019 року.

На підставі наказу №417 від 28.01.2019 року, строки проведення інспекційного відвідування було поновлено з 28.01.2019 по 04.02.2019 року.

На виконання вимоги №177 від 28.01.2019 року, ТОВ Астра Ком були надані всі необхідні документи для проведення перевірки дотримання вимог законодавства про працю.

Пунктом 14 Порядку N 295 передбачено, що під час проведення інспекційного відвідування об`єкт відвідування має право, зокрема: перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення; не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі: відсутності службового посвідчення; якщо на офіційному веб-сайті Держпраці відсутні рішення Мінсоцполітики про форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню; якщо строк проведення інспекційного відвідування перевищує строки, визначені пунктом 10 цього Порядку; подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження про усунення порушень до акта або припису.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, правом визначеним пунктом 14 Порядку №295 позивач не скористався.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що, згідно наданих до перевірки документів, інспектором праці встановлено, що між ТОВ Астра Ком та громадянами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 укладено цивільно-правові договори. Контролюючий орган дійшов висновку про те, що надані до перевірки цивільно-правові договори мають наявні ознаки трудових відносин.

Так, відповідно до частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини 1 статті 24 цього Кодексу, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.

Згідно частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В силу частини 1 статті 21 Кодексу законів про працю України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Зі змісту наведеної статті вбачається, що трудовий договір характеризується, зокрема, тим, що працівники не самі організовують роботу і виконують її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам, водночас на підприємстві має вестись табель відпрацьованого часу, що є особливістю трудових правовідносин. У трудових договорах також визначається обов`язок працівника щомісячно виконувати відповідні роботи в межах робочого процесу підприємства, а за невиконання обов`язків визначено матеріальну та/чи дисциплінарну відповідальність.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, у випадку, коли фізичні особи не надавали замовнику трудових книжок, вони не входять до штату підприємства, не підлягають правилам внутрішнього трудового розпорядку, облік їхнього робочого часу замовником не здійснюється, заробіток осіб, з якими укладені договори, залежить виключно від кількісних показників виконання договору, а відносини між товариством та виконавцем не передбачають заздалегідь встановлених норм виконання робіт, мінімальної плати за договором, то вказані відносини відповідають ознакам договору про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З огляду на викладене, договори з громадянами на використання їхньої праці можуть укладатися відповідно до трудового або цивільно-правового законодавства, при цьому слід розрізняти особливості цих договорів.

Цивільно-правовий договір - це угода між громадянином і організацією (підприємцем, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

При цьому, за цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов`язується за винагороду виконувати для підприємства (підприємця) індивідуально визначену роботу.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою.

Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Таким чином, основною ознакою, що відрізняє договірні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03 грудня 2018 року у справі №200/9385/16 та від 28 лютого 2019 року у справі №824/766/16-а.

Отже, для вирішення спірних правовідносин у даній справі є встановлення наявності чи відсутності трудових відносин між позивачем та громадянами України ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

З аналізу змісту наявного в матеріалах справи договору від 01 жовтня 2018 року №01-10/18 укладеного з ОСОБА_3 вбачається, що він надавав комплекс робіт по доставці та встановленню обладнання абонентам Приватного акціонерного товариства Київстар , згідно заявок на підключення послуг наданих замовником (позивачем), пошук та залучення потенційних абонентів до укладання попередньої заявки та/або договору надання послуг до мережі Інтернет та цифрового інтерактивного телебачення, сервісне обслуговування абонентів та технічне обслуговування мереж Приватного акціонерного товариства Київстар .

Також, зі змісту договорів від 01 листопада 2018 року №02-11/18 з ОСОБА_4 та від 01 листопада 2018 року №03-11/18 з ОСОБА_5 вбачається, що зазначені особи надавали комплекс робіт з прокладки АКЛ та підключення Послуги абонентам замовника, роботи по наданню послуг Швидке підключення , Майстер , Встановлення смрт обладнання , Роутер , надання послуг при підключення нового абоненту, діючого абоненту, заміна абонентських кабельних ліній, переключення АКЛ в ЛКД з використанням існуючого кабелю та з використанням нового кабелю, демонтаж АКЛ.

Отже, з наведеного вбачається, що вищевказані особи виконували не індивідуально визначену роботу, передбачену угодою. Функції, які виконували такі особи за вказаними договорами, не є самостійними.

Так, у даних цивільно-правових угодах не зазначено, який саме результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено перелік завдань роботи, її обсягів, процес праці не передбачає будь-якого кінцевого результату, що вказує на наявність трудових відносини між позивачем та вищевказаними особами.

Колегія суддів зазначає, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності, а метою цивільно-правового договору є отримання певного матеріального результату.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вищезазначені угоди не були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а були пов`язані із самим процесом праці, що є характерним для трудових функцій.

Як вірно вказано судом першої інстанції, сам по собі факт відсутності судового рішення про визнання вказаних вище цивільно-правових правочинів недійсними не може бути безумовним доказом існування між зазначеними особами саме договірних цивільно-правових відносин.

Згідно абзацу 4 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

В силу пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 N 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі: акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

Відповідно до пункту 3 Порядку N 509, уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

З матеріалів справи вбачається, що акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №КВ 177/1488/АВ складений 04 лютого 2019 року, а рішення №КВ 177/1488/АВ про призначення розгляду справи про накладення штрафу на позивача на 05 березня 2019 року прийнято 14 лютого 2019 року, тобто з дотриманням терміну встановленого пунктом 3 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю N 509.

Відповідно до пункту 4 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю, справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Згідно пункту 6 Порядку N 509, про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Пунктом 7 Порядку N 509 визначено, що справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Так, апелянт зазначає, що повідомлення про розгляд справи складено та направлено поштовим відправленням 27 лютого 2019 року, надійшло на адресу позивача 05 березня 2019 року, тобто у день розгляду справи та отримано 06 березня 2019 року.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскільки, повідомлення направлено на адресу позивача за 5 днів до дати розгляду справи, то відсутні порушення пункту 6 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 N 509.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апелянта про непоінформованість щодо дати розгляду справи є безпідставними, адже з матеріалів справи вбачається, що відповідач дотримався вимог Закону щодо повідомлення суб`єкта господарювання про розгляд справи відносно нього. На думку колегії суддів, обставини одержання надісланого виклику знаходяться за межами компетенції відповідача та не можуть впливати на розгляд справи про накладення штрафу, оскільки відносини між оператором поштового зв`язку та адресатом знаходяться поза контролем відповідача та не залежать від нього.

Також, щодо посилання апелянта на інші порушення порядку проведення перевірки підприємства та порушення строку проведення інспекційного відвідування, колегія суддів вважає, що такі не свідчить про протиправність постанови прийнятої, у зв`язку з порушенням позивачем вимог частини 1 статті 21, частин 1, 3 статті 24 Кодексу законів про працю України.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра Ком" та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра Ком" залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Епель О.В. Карпушова О.В. Повний текст постанови виготовлено 02.12.2019 року.