Постанова

від 26.11.2019 по справі 140/2866/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/11157/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.

суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судових засідань - Чопко Ю.Т.

представника позивача - Гарголи О.А.

третьої особи - ОСОБА_1

представника третьої особи - Ковальчук І.О.

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року про забезпечення позову (головуючий суддя: Костюкевич С.Ф., місце ухвалення - м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом Волинської обласної державної адміністрації до Міжрегіонального управління Національного агенства України з питань державної служби у Волинській та Рівненській областях, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування вимоги, -

встановив:

Волинська обласна державна адміністрація, 23.09.2019 звернулася в суд з позовом до Міжрегіонального управління Національного агентства України з питань державної служби у Волинській області та Рівненській областях про визнання протиправною та скасування вимоги відповідача від 19.09.2019 № 427 щодо скасування наказу керівника апарату Волинської обласної державної адміністрації від 18.07.2019 № 72-ос Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 .

Крім цього, одночасно з пред`явленням позову, позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом зупинення виконання Вимоги Комісії Міжрегіонального управління Національного агентства України з питань державної служби у Волинській області та Рівненській областях від 19.09.2019 № 427, щодо скасування наказу керівника апарату Волинської обласної державної адміністрації від 18.07.2019 № 72-ос Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 .

Обґрунтовує вказану заяву тим, що оскаржувана Вимога безпосередньо впливає на права та обов`язки Волинської обласної державної адміністрації, як державного органу, та посадових осіб цього органу. Крім цього, скасування наказу керівника апарату Волинської обласної державної адміністрації від 18.07.2019 № 72-ос тягне за собою притягнення до дисциплінарної відповідальності членів дисциплінарної комісії апарату обласної державної адміністрації.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року заяву Волинської обласної державної адміністрації про забезпечення позову у цій адміністративній справі задоволено. Вжито заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії вимоги Міжрегіонального управління Національного агентства України з питань державної служби у Волинській області та Рівненькій областях від 19 вересня 2019 року № 427 про усунення порушень прав державного службовця, встановлених Законом України Про державну службу , щодо зобов`язання скасувати наказ керівника апарату Волинської обласної державної адміністрації від 18 липня 2019 року № 72-ос Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 .

Із цією ухвалою суду першої інстанції не погодився третя особа - ОСОБА_1 та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить її скасувати та постановити нову, якою в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що ухвала суду не відповідає нормам матеріального права, оскільки притягнути до дисциплінарної відповідальності це право, а не обов`язок роботодавця і реалізація такого права жодним чином не залежить від факту наявності або відсутності ухвали суду про забезпечення позову. Також, вказує, що подання дисциплінарної комісії про притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності має рекомендаційний характер і не є обов`язковим для виконання з боку суб`єкта призначення, а тому не тягне за собою автоматичне притягнення до дисциплінарної відповідальності членів дисциплінарної комісії апарату обласної державної адміністрації у випадку скасування оскаржуваної Вимоги відповідача.

Відповідач, 18.11.2019 подав клопотання про розгляд справи без участі його представника та просив задовольнити апеляційну скаргу.

Позивач, 22.11.2019 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Третя особа та її представник Ковальчук І.О. у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали, пояснення надали аналогічні викладеним в апеляційній скарзі. Просять апеляційну скаргу задовольнити, а судове рішення скасувати.

Представник позивача Гаргола О.А. у судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, його участь в судовому засіданні обов`язковою не визнавалась. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, третьої особи та його представника, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що заяву необхідно задовольнити, оскільки, виконання оскаржуваної вимоги та скасування зазначеного наказу безпосередньо впливає на права та обов`язки позивача та його посадових осіб, в тому числі шляхом притягнення до дисциплінарної відповідальності членів дисциплінарної комісії апарату обласної державної адміністрації у випадку скасування наказу керівника апарату ініційованого за їх поданням про притягнення працівника до відповідальності.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч. 4 ст. 150 КАС України).

Положеннями ч. 1 ст. 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Також, при розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з врахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій, рішень суб`єкта владних повноважень.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що основними аргументами для забезпечення позову позивач вказує, що оскаржувана Вимога безпосередньо впливає на права та обов`язки Волинської обласної державної адміністрації, як державного органу, та посадових осіб цього органу. Крім цього, скасування наказу керівника апарату Волинської обласної державної адміністрації від 18.07.2019 № 72-ос тягне за собою притягнення до дисциплінарної відповідальності членів дисциплінарної комісії апарату обласної державної адміністрації.

Однак, суд апеляційної інстанції вважає, що такі документи не є достатніми для забезпечення позову з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України Про державну службу від 10.12.2015 № 889-VIII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон № 889-VIII), для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).

Згідно, ч. 5 ст. 69 Закону № 889-VIII, члени дисциплінарної комісії здійснюють свої повноваження на громадських засадах.

Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.

Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку (ч. ч. 10, 11 Закону № 889-VIII).

З системного аналізу вищенаведених норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності державного службовці приймає суб`єкт призначення, а пропозиція або подання дисциплінарної комісії мають лише рекомендаційний характер для суб`єкта призначення. Крім цього, члени дисциплінарної комісії здійснюють свої повноваження на громадських засадах.

Отже, оскільки рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності державного службовця приймає суб`єкт призначення, а діяльність членів дисциплінарної комісії здійснюється на громадських засадах і така діяльність не є їхніми безпосередніми службовими обов`язками, а тому на думку суду апеляційної інстанції, відсутні правові підстави для притягнення членів комісії до дисциплінарної відповідальності, у випадку скасування наказу керівника апарату Волинської обласної державної адміністрації від 18.07.2019 № 72-ос Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 .

Також, суд апеляційної інстанції вважає помилковим покликання суду першої інстанції проте те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у цій справі. Оскільки, у випадку скасування судом оскаржуваної вимоги, позивачу достатньо буде винести наказ, який передбачатиме скасування акту виданого на виконання вимоги відповідача від 19.09.2019 № 427.

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, позивачем у заяві про забезпечення позову не наведено підстав та не надано жодних доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також щодо наявності очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності відповідача.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки відсутні правові підстави, передбачені ст. 150 КАС України, для задоволення такої заяви.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при задоволенні заяви про забезпечення позову допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови про відмову у задоволенні вказаної заяви.

Керуючись ст. ст. 150, 310, 317, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року про забезпечення позову у справі № 140/2866/19 - скасувати.

У задоволенні заяви Волинської обласної державної адміністрації про забезпечення позову у справі № 140/2866/19 відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді О. Б. Заверуха В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 03.12.2019.