Постанова

від 28.11.2019 по справі 138/1319/16-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

28 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 138/1319/16-к

провадження № 51-2406 км 19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 13 лютого 2019 року у кримінальному провадженні № 12014020000000238 щодо

ОСОБА_7 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, жителя АДРЕСА_1 , такого, що в силу ст. 89 КК України не має судимості,

який обвинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 10 липня 2018 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 358 КК України (в редакції від 05.04.2001 року) до покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн.

ОСОБА_7 визнаний невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України та виправданий у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 13 лютого 2019 року апеляційні скарги представника потерпілого й цивільного позивача, а також прокурора залишені без задоволення, а апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_7 задоволена. Вирок суду в частині виправдання ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 190 КК України залишено без зміни, вирок в частині засудження ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 358 КК України скасовано, кримінальне провадження закрито за недоведеністю його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення.

За вироком місцевого суду ОСОБА_7 визнаний винуватим у тому, що він за невстановлених обставин отримав від невстановленої особи завідомо неправдиву довідку № 75 від 12 лютого 1984 року про свою заробітну плату за період з січня 1979 року по грудень 1983 року, нібито видану Артіллю старателів «Южная» (Читинська область, Російська Федерація). Надалі ОСОБА_7 14 березня 2007 року, маючи умисел на використання завідомо підробленого документа, будучи особою, яка досягла пенсійного віку, через начальника відділу кадрів Відкритого акціонерного товариства «Могилів-Подільський приладобудівний завод» подав до Могилів-Подільського районного управління Пенсійного фонду України заяву про призначення пенсії за віком та вищевказану підроблену довідку.

Стороною обвинувачення ОСОБА_7 також обвинувачувався у тому, що він у період з 14 березня 2007 року по 30 червня 2014 року умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного отримання права на чуже майно, шляхом обману, використовуючи вищезазначений підроблений документ, незаконно отримав бюджетні кошти у вигляді надлишково нарахованої частини пенсії в сумі 181769,56 грн., чим завдав шкоди державі у великому розмірі.

Суд першої інстанції зазначив, що не встановлено належними та допустимими доказами факт заволодіння ОСОБА_7 чужим майном та розмір завданої шкоди.

Суд апеляційної інстанції, виправдовуючи ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, зазначив, що суд не встановив того, що обвинуваченому було відомо про підроблення довідки, а зібрані докази не доводять вини ОСОБА_7 .

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що апеляційний суд усупереч вимогам ст. 419 КПК України не навів в ухвалі мотивів на спростування доводів апеляційних скарг прокурора та представника потерпілого щодо належності та допустимості доказів і безпідставності виправдання ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 190 КК України, не взяв до уваги усі докази по справі, не дав їм оцінки у сукупності; також у порушення ст. 404 КПК України суд не дослідив у судовому засіданні письмових доказів та показань свідків, що є порушенням принципу безпосередності дослідження доказів, та дійшов передчасного висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні підтримав доводи касаційної скарги та просив її задовольнити.

Захисник у суді касаційної інстанції заперечував проти задоволення скарги.

Мотиви суду

Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно зіст. 438 вказаного Кодексу суд касаційної інстанції не вправі скасувати чи змінити оскаржені рішення через неповноту слідства, невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, а при його перегляді виходить з обставин, установлених у вироку.

Згідно ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень має суворо додержуватись принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з вимогами ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, на потерпілого.

Винуватість особи має бути доведена стороною обвинувачення поза розумним сумнівом.

Касаційна скарга прокурора містить доводи щодо неправильного виправдання ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, та невмотивованості рішення апеляційного суду щодо залишення без зміни вироку в цій частині.

З таким твердженням суд касаційної інстанції погодитися не може. Так, прокурор в апеляційній скарзі стверджував про те, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, повністю підтверджується наданими стороною обвинувачення доказами, які судом неналежно досліджено та невірно оцінено.

Проте, за встановлених судом першої інстанції обставин кримінального провадження, а також виходячи з досліджених у судовому засіданні доказів, висновок суду про недоведеність вчинення ОСОБА_7 зазначеного кримінального правопорушення Суд уважає правильним.

Суд першої інстанції, ухвалюючи вирок, зробив ґрунтовний аналіз доказів, що були надані стороною обвинувачення, та дійшов правомірного висновку про те, що вони не підтверджують вчинення ОСОБА_7 шахрайських дій, які йому інкриміновані. При цьому докази винуватості ОСОБА_7 , на які посилалась сторона обвинувачення, перевірені судом та згідно зі статтями 85, 86, 87, 94 КПК України належним чином оцінені з точки зору їх допустимості, належності, достовірності та достатності.

Так, місцевий суд обґрунтовано вказав на те, що органом обвинувачення не було доведено шляхом проведення відповідної експертизи призначення ОСОБА_7 пенсії у більшому розмірі, ніж належало, крім того, суд першої інстанції визнав недопустимим доказом протокол управління Пенсійного фонду в м. Могилів-Подільському від 22 серпня 2014 року, яким встановлена переплата пенсії обвинуваченому.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи прокурора щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, та дійшов висновку, що наведені доводи є безпідставними, пред`явлене обвинувачення неконкретне, а саме обвинувачення ґрунтується на припущеннях. З таким висновком погоджується і суд касаційної інстанції, а тому твердження прокурора про необґрунтованість виправдання ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 190 КК України не заслуговують на увагу.

Доводи прокурора про порушення апеляційним судом ст. 404 КПК України, яка регламентує порядок дослідження доказів судом апеляційної інстанції, є безпідставними.

Згідно з ч. 3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно в разі, якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Обсяг розгляду в суді апеляційної інстанції має бути таким, щоб він дозволив усунути неповноту чи однобічність судового слідства суду першої інстанції і постановити законне та обґрунтоване рішення.Як убачається із звукозапису судового засідання, прокурором було заявлено клопотання про дослідження письмового доказу протоколу управління Пенсійного фонду від 22 серпня 2014 року, яке суд задовольнив та дослідив зазначений доказ у судовому засіданні. Інших клопотань про дослідження доказів учасники судового провадження не заявляли. Отже, суд розглянув апеляційні скарги у межах наданих йому повноважень.

Суд апеляційної інстанції, не погоджуючись із висновками, що обвинувачений знав про те, що подана ним довідка від 12 лютого 1984 року є підробленою, зазначив, що місцевий суд не встановив наявності в діях ОСОБА_7 умислу на використання завідомо підробленого документа.

Слід зазначити, що суб`єктивною стороною складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України (в редакції, яка діяла на момент вчинення кримінального правопорушення), є вина у формі прямого умислу, тобто винний усвідомлює, що використовує підроблений документ, і бажає вчиняти такі дії.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження в межах, визначених ст. 404 КПК України, та у порядку, встановленому ст. 405 цього Кодексу, дійшов висновку, що зібраними та дослідженими у суді першої інстанції доказами не доведено, що ОСОБА_7 знав про те, що надіслана йому довідка від 12 лютого 1984 року є завідомо неправдива, наведені у вироку докази свідчать лише про те, що обвинувачений за віком мав право на отримання пенсії, вважав наведену довідку правдивою, оскільки дійсно у вказаний період працював та отримував заробітну плату. Апеляційний суд зазначив, що висновок місцевого суду про те, що ОСОБА_7 повинен був усвідомлювати, що дана довідка є незаконною, оскільки він є особою, обізнаною з порядком ведення діловодства на підприємствах та вимогами до складання й оформлення відповідних документів, ґрунтується на домислах та припущеннях.

Враховуючи наведене й виходячи зі встановлених місцевим судом фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_7 не мав прямого умислу на використання завідомо підробленого документа.

Доводи прокурора про порушення апеляційним судом вимог ст. 23 КПК України щодо безпосередності дослідження доказів є безпідставними.

Наявність підстав для зміни вироку або ухвалення апеляційним судом нового вироку не породжує для цього суду обов`язку досліджувати всю сукупність доказів із дотриманням засади безпосередності, якщо він по-новому (інакше) не тлумачить докази, оцінені судом першої інстанції. Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у межах фактичних обставин, установлених місцевим судом апеляційний суд не дав доказам у справі іншої оцінки, а зазначив про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність судом першої інстанції, виправив цю помилку, встановивши відсутність у діях обвинуваченого прямого умислу.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставами для скасування судового рішення, у кримінальному провадженні Судом не встановлено. Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України та містить докладні мотиви прийнятого рішення.

Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню. У зв`язку із цим та керуючись статтями 434, 436 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити судове рішення без зміни.

З цих підстав суд ухвалив:

Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 13 лютого 2019 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_8 ОСОБА_3