Рішення

від 20.11.2019 по справі 922/2318/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2318/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

при секретарі судового засідання Цвірі Д.М.,

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Комбінат продуктів харчування", юридична адреса: 47000, Тернопільська область, м. Кременець, вул. Дубенська, 57, адреса для листування: 35604, Рівненська область, м. Дубно, вул. Мирогощанська, 64, код ЄДРПОУ 38440178;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОДОНІТ - Р", 61121, м. Харків, вул. Владислава Зубенка, 31 - А, код ЄДРПОУ 42568442;

про стягнення додаткових фінансових витрат у розмірі 28999, 50 грн.

за участю представників учасників справи:

позивача - Смородського О.Г., ордер серія ХВ№567 000019 від 25.10.2019 року;

відповідача - Захарова В.В., довіреність №07/10 від 07.10.2019 року;

Суть спору:

Приватне підприємство "Комбінат продуктів харчування" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОДОНІТ - Р" про стягнення додаткових фінансових витрат за договором PL № 98 на виробництво та постачання товарів з використанням торгівельної марки "Доступна ціна" від 08.11.2018 у розмірі 28999,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем внаслідок дій відповідача були понесені фінансові витрати з доставки горошку "Доступна ціна" з м. Дубно до міста Харкова у розмірі 8999,50грн., а також витрати з доставки горошку з м. Харків до м. Дубно у розмірі 20000,00грн., внаслідок неприйняття відповідачем частини поставленого горошку згідно умов договору PL № 98 на виробництво та постачання товарів з використанням торгівельної марки "Доступна ціна" від 08.11.2018.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.07.2019 провадження по справі прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/2318/19. Розгляд справи визначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

08.08.2019 від відповідача надійшов відзив на позов (вх. №19146 від 08.08.2019), в якому останній заперечує проти задоволення позову та вказує на те, що позивачем неналежним чином виконано умови договору щодо поставки горошку торгової марки "Доступна ціна", оскільки частина поставленого горошку не відповідала якісним показникам подібної продукції згідно договору, у зв`язку з чим частина поставленого горошку було повернути позивачу, у зв`язку з чим вважає, що позивачем не надано жодних належних доказів, які б свідчили про наявність підстав для задоволення позову, а тому відповідач просить відмовити в позові повністю.

19.08.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказував на те, що відповідачем порушено процедуру прийняття товару за якістю та не складено акту про псування, бій, недовіз або надлишок товару, який передбачений договором у даному випадку, водночас, останній зазначає, що оскільки останнім було за власний кошт вивезено неприйнятий товар з території відповідача, останнім понесено додаткові фінансові витрати пов`язані з поставкою товару, які складаються з витрат по поставці неприйнятого товару з м. Дубно до м. Харків у розмірі 8999,50грн. та витрат з поставки частини не прийнятого товару з м. Харків до м. Дубно, які були оплачені перевізнику згідно договору заявки №59 від 06.06.2019 на перевезення вантажу та договору заявки №60 від 10.06.2019 на перевезення вантажу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.09.2019 задоволено клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 23.10.2019 та призначено підготовче засідання на 07.10.2019.

Протокольною ухвалою від 07.10.2019 відкладено підготовче засідання на 16.10.2019 о 10:45.

11.10.2019 від відповідача надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи заяв свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в яких свідки зазначили про те, що директором позивача було підтверджено факт поставки неякісної продукції та прийнято рішення про повернення частини неякісної продукції позивачу, крім цього директором було запропоновано більш низьку ціну за поставлену не якісну продукцію, однак відповідач не погодив пропозицію позивача про зменшення вартості вказаної продукції, у зв`язку з чим було складено відповідний акт від 07.06.2019, який з боку позивача був підписаний водієм та повернуто вказаний товар позивачу.

Протокольною ухвалою від 16.102.019 відкладено підготовче засідання по справі на 21.10.2019 о 14:30.

Протокольною ухвалою від 21.10.2019 закрито підготовче засідання по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.10.2019 о 11:00.

Протокольною ухвалою від 28.10.2019 задоволено клопотання представника позивача про надання останньому можливості для ознайомлення з матеріалами справи та відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 06.11.2019.

У судовому засіданні 06.11.2019 повноважний представник позивача підтримав позовні вимоги та зазначив про те, що позивачем понесені додаткові витрати у розмірі 28999,50 грн., внаслідок порушення відповідачем умов договору поставки щодо прийняття поставленої продукції, оскільки не складено відповідного акту про псування, бій, недостачу продукції, у зв`язку з чим частина продукції внаслідок її неприйняття була повернута позивачу, внаслідок чого останнім понесено витрати з оплати вартості перевезення такої продукції до м. Харків та з м. Харків до м . Дубно.

Відповідач проти задоволення позову заперечував та вказував на те, що відповідачем в порушення умов договору не було поставлено товар відповідної якості, у зв`язку з чим останнім не було прийнято частину товару, про що складено відповідний акт, при цьому останній вказує, що відповідач вів переговори з позивачем щодо поставки товару належної якості.

Протокольною ухвалою від 06.11.2019 за для надання можливості позивачу надати пояснення з окремого питання щодо розрахунку позовних вимог, а відповідачу подати пояснення з окремого питання щодо повноважень особи уповноваженої на прийняття товару відкладено судове засідання по справі на 20.11.2019 о 12:30.

12.11.2019 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів повноважень свідка Курільченка О.Ю. щодо прийняття товару від відповідача, а саме довіреність та посадова інструкція останнього.

20.11.2019 від представника позивача надійшли обґрунтування суми позовних вимог (вх.. №28190 від 20.11.2019), в яких позивач вказує на те, що У відповідності до виставлених автоперевізником рахунків за № ЗО від 06.06.2019 р. на загальну суму 20 500,00 грн. та № 31 від 10.06.2019 р. на загальну суму 20 000,00 грн. загальні витрати підприємства на доставку Товару за маршрутом Дубно-Харків-Дубно становлять 40 500,00грн. Процентне співвідношення кількості Товару, що був не прийнятий Замовником, а саме, горошку зеленого у відношенні до вартості перевезення становить 43,9 %, що в грошовому виразі становить 8 999,50 грн. Таким чином, наше підприємство понесло додаткові витрати по доставці горошку зеленого до м. Харків в сумі 8 999,50 грн., та по доставці горошку зеленого з м. Харків до м. Дубно Рівненської області в сумі 20 000,00грн.

У судовому засіданні 20.11.2019 повноважний представник позивача, підтримав позовні вимоги з підстав наведених у позові та наголосив на тому, що позивачем понесені додаткові витрати з доставки горошку "Доступна ціна" з м. Дубно до міста Харкова у розмірі 8999,50грн., а також витрати з доставки горошку з м. Харків до м. Дубно у розмірі 20000,00грн. за договором PL № 98 на виробництво та постачання товарів з використанням торгівельної марки "Доступна ціна" від 08.11.2018, які понесені останнім через оплату витрат на автоперевізника, що підтверджується наявними в матеріалах справи договором заявкою №59 від 06.06.2019 на перевезення вантажу та №60 від 10.06.2019 на перевезення вантажу та рахункам за № 30 від 06.06.2019 р. на загальну суму 20 500,00 грн. та № 31 від 10.06.2019 р. на загальну суму 20 000,00грн..

Відповідач проти задоволення позову заперечував повністю та вказував на те, що позивачем здійснено поставку неякісного товару, який не бува прийнятий відповідачем, однак згідно умовами договору не встановлено обов`язок відповідача щодо відшкодування витрат понесених позивачем на транспортування вказаного товару, у зв`язку з чим просив відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи та з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

08 листопада 2018 року між Приватним підприємством "Комбінат продуктів харчування" в особі директора Фесюка Віктора Петровича та Товариством з обмеженою відповідальністю "РОДОНІТ-Р" в особі директора Рєзнікової Ганни Володимирівни було укладено Договір на виробництво та постачання товарів з використанням торгівельної марки "Доступна ціна" PL №98.

Згідно п. 1.1-1.5 договору виробник приймає на себе зобов`язання щодо виробництва та постачання у власність продукції, а замовник приймає на себе зобов`язання прийняти та оплатити отриману від виробника продукцію. Найменування продукції, ціна, асортимент, одиниця виміру, визначаються в Специфікації (Додаток №1) до даного Договору, яка підписується уповноваженими представниками та скріплюється печатками обох Сторін і є невід`ємною частиною даного Договору. Під виробництвом в цьому договорі Сторони розуміють - виготовлення, розфасовка в пакувальний матеріал Продукції з використанням позначення ,Доступна ціна". При виробництві Продукції закупівля сировини та пакувального матеріалу проводиться Виробником за власний рахунок. Виробник виготовляє виключно для Замовника і здійснює постачання виготовленої Продукції з нанесенням на етикетку позначення „ Доступна ціна ". Ескіз етикетки затверджено у Додатку № 3 до даного Договору. Замовник правомірно використовує позначення "Доступна ціна", не порушуючи прав третіх. Замовник має пріоритетне право на знак то його використання для товарів і послуг (позначення) "Доступна ціна" (№ заявки М2017_18960), відносно товарів 3, 16, 29, 30, 32 класів МКТП. У рамках даного Договору Замовник надає Виробнику право використовувати позначення "Доступна ціна", для маркування Товару, що поставляється Замовнику згідно з даним Договором. Сторони відповідно до цього Договору не здобувають прав на технічні умови виробництва Продукції (ТУ) або рецептуру й не мають права використовувати ТУ Продукції, її рецептуру без попереднього письмового дозволу власника виключних прав на них.

Згідно п. 2.1-2.3 договору сторони обумовили, Продукція за цим Договором виробляється та поставляється Замовнику в кількості, асортименті та строки відповідно до погодженого Сторонами Графіка поставки (Додаток № 2 (вільна редакція)), що є невід`ємною частиною даного Договору. Зобов`язання виробника по постачанню Продукції виникають на підставі Замовлення Замовника в якому вказується: назва Виробника, дата формування та номер замовлення, найменування та кількість Продукції, асортимент, дата і місце поставки. Замовлення направляються Виробнику в письмовій формі: по факсу, електронній пошті, або у інший спосіб, прийнятий для Замовника. Виробник в строк, що не перевищує 3 (трьох) робочих днів від дати отримання Замовлення Замовника розглядає направлене Замовлення та погоджується на поставку (часткову поставку) відповідної партії Продукції або відмовляється від поставки. При цьому погодження Замовлення повинно бути письмовим, підписано уповноваженим представником Виробника, скріплено печаткою та надіслано Замовнику. Якщо протягом вищевказаного часу з моменту одержання Замовлення, Виробник не повідомить Замовника про неможливість здійснити поставку, Заявка вважається прийнятою до виконання. Виробник зобов`язується здійснити постачання Продукції на умовах DDP відповідно до Інкотермс 2010 (якщо інше не передбачено додатковою угодою сторін) за адресою та в строк, вказані в Замовленні, дотримуючись "Графіку поставки".

Відповідно до п. 9.1 договору даний договір набирає силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2019.

Проаналізувавши відносини, які склались між сторонами на підставі договору PL № 98 на виробництво та постачання товарів з використанням торгівельної марки "Доступна ціна" від 08.11.2018, суд дійшов висновку про те, що даний договір за своє правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.1 ст. 181 ГК України, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

30.05.2019 позивач отримав на електронну пошту замовлення від відповідача на загальну суму 308 505,60 грн.. У відповідності до даного замовлення ПП "Комбінат продуктів харчування" повинно було поставити в тому числі горошок зелений ТМ "Доступна ціна" 500г. ст. в кількості 11 520,00 банок.

06.06.2019 р. на виконання умов договору та отриманої заявки ПП "Комбінат продуктів харчування" уклало з ФГ "Відродження" договір-заявку №59 на перевезення вантажу, згідно якого, автоперевізник зобов`язувався здійснити перевезення вантажу "Консервована продукція до 21 тон об`ємом 80м. куб." за адресою м. Дубно вул. Мирогощанська, 64 - м. Харків, вул.. Калініна 115, Фрахт 20500,00грн..

Як вбачається з товарно-транспортної накладної №107 від 06.06.2019, 07.06.2019 автоперевізником було здійснено перевезення вантажу згідно договору заявки за адресою м. Харків, вул. Калініна 115.

Відповідно до п. 3.6 договору якщо виявлено невідповідність якості, кількості, повноти маркування (включаючи штрих-коди), упаковки Продукції вимогам, передбаченим стандартами, технічними умовами, цим Договором або даними, зазначеними на маркуванні упаковки, а також у відповідних документах, що засвідчують кількість та якість Продукції або якщо виявлено відсутність усіх або будь-яких супровідних документів, Замовник має право припинити прийняття Продукції та негайно викликати повноважного представника Виробника і скласти Акт розбіжностей, у якому має бути зазначена кількість перевіреної Продукції і характер виявлених недоліків. Участь представника Виробника у підписанні Акту розбіжностей обов`язкова. У випадку складання Акту розбіжностей у відсутності представника Виробника, котрий не прибув за викликом Замовника в строк не піздніше 5 робочих днів, Акт розбіжностей підписується представником Замовника та незалежної третьої сторони та є обов`язковим для Виробника. У разі обгрунтованих вимог Замовника щодо нестачі та/або неналежної якості Продукції Виробник зобов`язаний за свій рахунок допоставити та/або замінити таку Продукцію або повернути кошти, які сплачені за товар неналежної якості протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту підписання Сторонами відповідного Акту. У разі невиконання Виробником цієї умови він сплачує штраф в розмірі 5% вартості партії Продукції, яка має дефекти чи на які поширюються виявлені недоліки.

07.06.2019 складено Акт про псування, бій, недовіз чи надлишку товару згідно якого, відповідачем не прийнято продукцію горошок зелений 11520 банок на суму 114739,20грн., у зв`язку з чим оформлено видаткову накладну №КП-0000108 на повернення вантажу, що визнається обома учасниками справи.

У зв`язку з неприйняттям відповідачем продукції 10.06.2019 між позивачем та ФГ "Відродження" укладено договір заявку № 60 від 10.06.2019 на перевезення вантажу, згідно якого автоперевізник зобов`язувався здійснити перевезення вантажу "Консервована продукція до 11 тон об`ємом 40м. куб." за адресою м. Харків, вул. Калініна 115 - м. Дубно вул. Мирогощанська, 64, вартість перевезення 20000,00грн..

Позивач вказує, що внаслідок неприйняття відповідачем продукції поставленої позивачем, відповідача поніс додаткові фінансовові витрати з оплати вартості автоперевезення вантажу з м. Дубно вул. Мирогощанська, 64 - м. Харків, вул. Калініна 115 у розмірі 43,9% від вартості перевезення прийнятої продукції у розмірі 8999,50грн., а також 20000,00грн. вартості перевезення неприйнятої продукції з м. Дубно вул. Мирогощанська, 64 - м. Харків, вул. Калініна 115, які його повноважний представник кваліфікував як збитки.

В контексті статті 9 Цивільного кодексу України господарські відносини регулюються положеннями ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідальність у вигляді відшкодування збитків за порушення господарського зобов`язання передбачена Господарським кодексом як універсальний спосіб захисту прав, який дозволяє суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено, відшкодувати всі майнові витрати, викликані цим порушенням.

Згідно із приписами ст. 224 ГК України, якою закріплено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Предметом даного спору є позовні вимоги щодо стягнення з відповідача додаткових фінансових витрат, які понесені позивачем внаслідок оплати вартості перевезення продукції, яка здійснювалась в межах та на виконання договору PL № 98 на виробництво та постачання товарів з використанням торгівельної марки "Доступна ціна" від 08.11.2018, які виходячи з системного аналізу вищенаведених норм закону та матеріалів справи за висновками суду та своєю правовою природою є збитками, при цьому предметом доказування в даному випадку є наявність підстав відшкодування відповідачем вартості додаткових витрат на перевезення товару у зв`язку з його неприйняття під час доставки.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно акту про псування, бій, недовіз чи надлишку товару від 07.06.2019, відповідач відмовився від прийняття товару на загальну суму 114739,20грн. у кількості 11520 банок "горошок зелений ТМ "Доступна ціна" 500г ст/8.

Однак, відповідно до п. 3.6 договору, сторонами обумовлено, що у випадку виявлення невідповідності якості, кількості, повноти маркування (включаючи штрих-коди), упаковки Продукції вимогам, передбаченим стандартами, технічними умовами, цим Договором або даними, зазначеними на маркуванні упаковки, а також у відповідних документах, що засвідчують кількість та якість Продукції або якщо виявлено відсутність усіх або будь-яких супровідних документів, Замовник має право припинити прийняття Продукції та негайно викликати повноважного представника Виробника і скласти Акт розбіжностей, у якому має бути зазначена кількість перевіреної Продукції і характер виявлених недоліків. Участь представника Виробника у підписанні Акту розбіжностей обов`язкова. У випадку складання Акту розбіжностей у відсутності представника Виробника, котрий не прибув за викликом Замовника в строк не пізніше 5 робочих днів, Акт розбіжностей підписується представником Замовника та незалежної третьої сторони та є обов`язковим для Виробника. У разі обгрунтованих вимог Замовника щодо нестачі та/або неналежної якості Продукції Виробник зобов`язаний за свій рахунок допоставити та/або замінити таку Продукцію або повернути кошти, які сплачені за товар неналежної якості протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту підписання Сторонами відповідного Акту. У разі невиконання Виробником цієї умови він сплачує штраф в розмірі 5% вартості партії Продукції, яка має дефекти чи на які поширюються виявлені недоліки.

Досліджуючи акт про псування, бій, недовіз чи надлишку товару від 07.06.2019, суд вказує, що відповідач відмовився від прийняття товару на загальну суму 114739,20грн. у кількості 11520 банок "горошок зелений ТМ "Доступна ціна" 500г ст/8, при цьому, суд зазначає, що такий підписаний без участі представника позивача, а лише за участі комірника відповідача та водія, а тому докази надані відповідачем, а саме: листування в мобільному додатку Viber , фотознімки продукції, а також заяви свідків, не є належними доказами на підставі яких встановлюються обставини щодо поставки неякісної продукції. А самі свідки, менеджер з роздрібної торгівлі продовольчими товарами відповідача ОСОБА_1 та завідувач складу відповідача ОСОБА_2 , були тими уповноваженими особами є працівниками відповідача в обов`язки котрих входило прийняття відповідної продукції та дотримання умов договору.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідачем порушено умови договору щодо прийняття поставленої продукції. Разом з цим, суд зазначає, що в даному випадку предметом дослідження є наявність обов`язків відповідача здійснити відшкодування витрат, пов`язаних з перевезенням продукції, а не дослідження обставини щодо дотримання відповідачем порядку прийняття товару від відповідача та встановлення обставин щодо якості продукції.

Водночас, суд зазначає, що для застосування такого виду господарської санкції, як відшкодування збитків, необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та завданими збитками, а також вини. Крім цього, важливою обставиною, яку повинен встановити суд в даному випадку є наявність неминучості понесення відповідних витрат, стягнення яких є предмето даного спору.

Як стверджує позивач збитки, які завдані останньому, полягають у понесенні позивачем додаткових фінансових витрат, які останній поніс внаслідок оплати послуг щодо автоперевезення товару, який неправомірно відмовився від прийняття товару поставленого позивачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 265 ГК України, визначено, що сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Як вбачається з умов п. 2.3 договору поставки, сторонами обумовлено, що позивач зобов`язується здійснити постачання продукції на умовах DDP відповідно до Інкотермс 2010 (якщо інше не передбачено додатковою угодою сторін) за адресою та в строк, вказані в Замовленні, дотримуючись "Графіку поставки".

Таким чином, сторонами обумовлено процедуру поставки продукції за договором на умовах DDP відповідно до Інкотермс 2010.

Відповідно до умов DDP Інкотермс 2010 ратифікованих Верховною Радою України 16.09.2010, термін DDP ( Delivered Duty Paid (... named place of destination) "поставка зі сплатою мита" означає, що продавець надасть товар, що пройшов митне очищення і не був розвантажений із прибулого транспортного засобу у розпорядження покупця в названому місці призначення. Продавець зобов`язаний нести усі витрати і ризики, пов`язані з транспортуванням товару, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для імпорту в країну призначення (під словом "мито" тут розуміється відповідальність і ризики за проведення митного очищення, а також за оплату митних формальностей, митних мит, податків і інших зборів). У той час як термін EXW покладає на продавця мінімальні обов`язки, термін DDP припускає максимальні обов`язки продавця. Даний термін не може застосовуватися, якщо продавець прямо чи побічно не може забезпечити одержання імпортної ліцензії. Якщо сторони погодилися про виключення з зобов`язань продавця деяких з витрат, що підлягають оплаті при імпорті (таких, як податок на додану вартість - ПДВ), це повинно бути чітко визначене в контракті купівлі-продажу.

Виходячи з аналізу умов DDP Інкотермс 2010 та умов договору, суд констатує, що згідно умов договору поставки сторонами обумовлено, що оплату вартості поставки товару виробником замовнику, здійснює власне виробник (постачальник, продавець) такої продукції. Таким чином, сторонами визначено, що обов`язок щодо сплати вартості транспортування товару від позивача до відповідача здійснюється виключено за рахунок позивача. При цьому, умовами договору не визначено на кого із сторін покладається оплата вартості транспортування товару у випадку неприйняття такого товару замовником.

Водночас, як вбачається з позовних вимог позивача, останній просить стягнути з відповідача витрати понесені останнім внаслідок поставки товару з м. Дубно вул. Мирогощанська, 64 - м. Харків, вул. Калініна 115 у розмірі 43,9% від вартості перевезення не прийнятої продукції у розмірі 8999,50грн., а також 20000,00грн. вартості перевезення неприйнятої продукції з м. Дубно вул. Мирогощанська, 64 - м. Харків, вул. Калініна 115. При цьому, позивач здійснюючи розрахунок суми вартості перевезення не прийнятої продукції виходить з пропорційного розрахунку розміру неприйнятої продукції до вартості автоперевезення, при цьому, вартість перевезення неприйнятої продукції не залежить від розміру перевезеного вантажу.

Згідно зі ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України).

Приймаючи до уваги, що згідно умов договору, обов`язок щодо оплати вартості перевезення вантажу покладений на позивача, зважаючи, що умовами договору не передбачено обов`язку відповідача здійснювати відшкодування вартості транспортування неприйнятого товару, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача додаткових фінансових витрат, які понесені позивачем внаслідок оплати вартості перевезення вантажу згідно умов договору-заявки №59 у розмірі 43,9% в сумі 8999,50грн. є безпідставними, оскільки згідно умов DDP Інкотермс 2010 та п. 3.6 договору, саме продавець зобов`язаний нести усі витрати і ризики, пов`язані з транспортуванням товару, а згідно умов договору-заявки, вартість перевезення товару, жодним чином не залежить ні від вартості товару, який перевозиться, а ні від його маси чи об`єму.

Водночас, щодо вимог позивача про стягнення додаткових витрат у розмірі 20000,00грн., які понесені позивачем внаслідок оплати вартості транспортування товару в зворотньому напрямку з м. Харків до м. Дубно згідно договору-заявки №60, які на думку позивача завдані внаслідок порушення відповідачем процедури приймання товару за якістю, суд оцінює критично, оскільки згідно умов договору всі витрати щодо здійснення транспортування товару і без того покладались саме на позивача, а тому такі були неминучими, при цьому, суд зазначає, що умовами договору не визначено, хто зі сторін здійснює оплату вартості автоперевезення товару, який неприйнятий відповідачем, а тому на переконання суду, позивачем не доведено наявності обов`язку відповідача здійснити відшкодування вартості транспортування товару з м. Харків до м. Дубно, що свідчить про безпідставність позовних вимог.

Окремо, суд зазначає, що позивачем не обґрунтовано і розмір сум, які останній просить стягнути з відповідача, оскільки як вбачається з матеріалів справи позивач здійснює нарахування сум, які просить стягнути з відповідача у розмірі 43,9% від вартості перевезення прийнятої продукції у розмірі 8999,50грн., а також 20000,00грн. вартості повернення неприйнятої продукції, однак, аналізуючи умови договорів-заявок №59 та №60 згідно яких здійснювалось перевезення товару, суд зауважує, що вартість перевезення товару, жодним чином не залежить ні від вартості товару, який перевозиться, а ні від його маси чи об`єму, а тому суд дійшов висновку про необґрунтованість сум витрат, які позивач заявив до стягнення.

Приймаючи до уваги вищенаведене, враховуючи, що позивачем не доведено наявності обов`язку відповідача здійснити відшкодування вартості транспортування товару згідно умов договору, з огляду, що відповідачем необґрунтовано наданого розрахунку збитків, суд дійшов висновку про відсутність складу господарського-правового правопорушення, а відтак відмовляє в задоволенні позову.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст. 129 ГПК України, відповідно до якої, у разі відмови у задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на позивача.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 13-15, 41- 46, 74, 75, 76, 77, 80, 86, 129, 207, 233, 237-241, 254-257 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 1921,00грн. покласти на позивача - Приватне підприємство "Комбінат продуктів харчування" (47000, Тернопільська область, м. Кременець, вул. Дубенська, 57, код ЄДРПОУ 38440178)

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з врахуванням п. 17.5 Перехідних Положень ГПК України.

Повний текст складено та підписано 03.12.2019.

Суддя Н.А. Новікова