Рішення

від 28.11.2019 по справі 130/1759/19

ЖМЕРИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/130/881/2019

130/1759/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2019 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Заярного А.М.,

за участі: секретаря Буга Р.М.,

представника позивача Чоловського О.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Чоловського Олександра Миколайовича в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору КП Жмеринкакомунсервіс про зобов`язання виключити житло із числа службового,

ВСТАНОВИВ:

26.09.2019 представник позивачів звернувся до суду з даним позовом, в якому просив зобов`язати відповідача виключити житлову двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 з числа службових.

Стислий виклад позиції позивача.

02.04.1990 ОСОБА_2 була прийнята на посаду дворового робочого до Жмеринського міського виробничого управління житлово-комунального господарства та пропрацювала на займаній посаді до 26.06.2000 включно.

Під час здійснення трудових обов`язків позивачу ОСОБА_2 було надано для проживання разом із сім`єю службову квартиру АДРЕСА_1 , закріплену за вищевказаним підприємством. Факт такого надання підтверджується ордером на заселення НОМЕР_4 від 06.12.1999. Здійснення ж позивачем трудових обов`язків у Жмеринському МВУ ЖКГ підтверджується записом у трудовій книжці. Відтак позивачі проживають у службовій квартирі з часу заселення і до цього часу. З моменту фактичного заселення позивачів до квартири пройшло більше двадцяти років.

18.01.2019 позивачі подали заяву до Жмеринської міської ради Вінницької щодо виключення спірної квартири з числа службових та надання дозволу на приватизацію, проте вони отримали відмову в зв`язку з тим, що виключення жилого приміщення із числа службового можливе на підставі клопотання Жмеринського МВУ ЖКГ, а в разі його ліквідації його правонаступником.

Згідно наданих відповідей від виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області на сьогоднішній день МП ЖКГ ліквідовано та жодної передачі майна належного МПЖКГ після його ліквідації на баланс іншої установи не передавалось. Відтак квартира, у якій на законних підставах зареєстровані та проживають позивачі до сьогодні та сплачують комунальні платежів, заборгованості по яких не мають, має бути виключена з числа службових, оскільки відпала потреба в такому її використанні через ліквідацію підприємства, за яким вона була визнана службовою. Більше того, ОСОБА_2 відпрацювала на підприємстві, яке їй надало службове приміщення, більше десяти років.

28.112019 в судовому засіданні представник позивачів підтримав подану ним позовну заяву та просив її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Заперечення відповідача.

Відзив на позов відповідач не подавав. Однак, 13.09.2019 на адресу суду надійшла заява від представника відповідача Смірнова С.М. , в якій виконавчий комітет вважає, що позивачу варто вивчити дану заяву та скористатись своїм правом на зміну первісного відповідача належним, адже зміст позовних вимог позивачів їм не зрозумілий. Виконавчий комітет визнає право на приватизацію житла, однак при цьому вважає що позовна вимога про зобов`язання виконавчого комітету Жмеринської міської ради виключити житлову квартиру по АДРЕСА_1 з числа службового не може бути задоволена судом і адресована не до належного відповідача, адже виконком може прийняти рішення про виключення квартири з числа службових лише на підставі клопотання підприємства, установи, організації. МВЖКГ ліквідовано, а правонаступник відсутній, однак основні та оборотні фонди було вилучено зі статутного фонду МП ЖКГ та передано до статутного фонду КП Жмеринкакомунсервіс . Останнє хоч і не являється правонаступником ліквідованого МПЖКГ, проте до нього перейшло все майно підприємства.

В останнє судове засідання 28.11.2019 представник відповідача не з`явився. Представник позивача Я . Коновалова надала заяву, відповідно до якої вирішення даної справи залишила на розсуд суду, просила справу розглянути у відсутність представника.

13.11.2019 від представника третьої особи КП Жмеринкакомунсервіс , залученої до участі у справі за клопотанням представника позивачів, в особі директора Ніколайчука С.В. до суду надійшли письмові пояснення. Останній зазначив, що відповідно до установчих документів КП Жмеринкакомунсервіс не є правонаступником Жмеринського МВУ ЖКГ, а являється новоствореною юридичною особою.

28.11.2019 належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, представник третьої особи КП Жмеринкакомунсервіс в судове засідання не з`явився. У вказаних вище письмових поясненнях, директор Ніколдайчук С.В. просив розглянути справу у відсутність представника підприємства.

Відповідності до частини 3 ст. 211 ЦПК України, за погодження із представником позивача судовий розгляд справи здійснено на підставі наявних у суду матеріалів у відсутність представника відповідача та третьої особи.

Процесуальні дії, заяви та клопотання.

02.09.2019 ухвалою судді відкрито провадження, справа призначена до спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 11.10.2019.

19.09.2019 до суду надійшла заява представника відповідача.

08.10.2019 до суду від представника позивачів Чоловського О.М. надійшла заява про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача КП Жмеринкакомунсервіс .

11.10.2019 розгляд справи було відкладено.

23.10.2019 ухвалою суду залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору КП Жмеринкакомунсервіс . В судовому засіданні оголошено перерву до 28.11.2019.

13.11.2019 від третьої особи КП Жмеринкакомунсервіс надійшли письмові пояснення щодо суті спору.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, посилання на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 02.04.1990 прийнята на посаду дворової робочої до Жмеринського міського виробничого управління житлово-комунального господарства та звільнена з посади 26.06.2000 року за власним бажанням (а.с.12-14).

Згідно копії ордеру НОМЕР_5 виконавчого комітету Жмеринської міської Ради народних депутатів від 06.12.1999, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надано право зайняття двокімнатною квартирою АДРЕСА_1 . Підстава рішення Ради народних депутатів від 25.11.1999 №210. (а.с.15).

Власником квартири АДРЕСА_1 зазначена ОСОБА_2 , що вбачається з технічного паспорту на квартиру КП ВООБТІ (а.с.16,17) та відкрито лицевий рахунок на підставі ордеру. Кількість проживаючих 2 чоловіки (а.с.18).

Відповідно до архівного витягу із рішення №160 Жмеринської міської ради Вінницької області за клопотанням адміністрації і профкому МВ УЖКГ вирішено вселити в службові приміщення, а саме 2-х кімнатну квартиру по АДРЕСА_1 , житловою площею 29,19 кв.м, дворову робочу ОСОБА_2 , склад сім`ї 2 чол., без зняття з квартирного обліку (а.с.19).

Згідно копії листа КП Жмеринкакомунсервіс від 09.04.2019 № 129, адресованого адвокату Чоловському О.М., перехід прав від МВУ ЖКГ до КП Жмеринкакомунсервіс не здійснювався (а.с.21).

Як вбачається з пункту 6 копії рішення Виконавчого комітету Жмеринської міської ради № 343 від 11.11.2004 Про підвищення ефективності управління житлово-комунальним господарством та про створення міського комунального підприємства міське комунальне підприємство Жмеринкакомунсервіс наділено статутним фондом за рахунок коштів місцевого бюджету та основними засобами, виділеними зі складу Жмеринського міського комунального підприємства житлово-комунального господарства (а.с.22)

Відповідно до листа виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області від 20.05.2019 № 02-5/10-1200, адресованого адвокату Чоловському О.М., виконком інформацією стосовно майна, належного МП ЖКГ, після його ліквідації на баланс іншої установи, не володіє (а.с.24).

Згідно копії архівної довідки від 17.05.2019 № 01-11-2/64 архівного відділу виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області, документи про майно МПЖКГ (в минулому МВ УЖКГ) в архівний відділ Жмеринської міської ради на зберігання не надходили (а.с.25).

18.01.2019 ОСОБА_2 звернулась з заявою до секретаря міської ради Світлака Ю.С. про надання дозволу на приватизацію квартири АДРЕСА_1 у зв`язку з проживанням в ній 20 років та проведенням поточного ремонту, що вбачається з копії заяви (а.с.26). У відповідь на дану заяву ОСОБА_2 повідомлено листом від 30.01.2019 № М-78/2, що клопотання про виключення жилого приміщення з числа службових має бути від МВУ ЖКГ (у разі ліквідації - правонаступником з наданням підтверджуючих документів), для реалізації права на приватизацію запропоновано привести у відповідність документи (а.с.28, 28 зворот).

Боргів по сплаті електроенергії, квартиру, водопостачання, газопостачання ОСОБА_2 не має, що підтверджується копіями довідок (а.с.29-32).

Відповідно до копії довідки КП Жмеринкакомунсервіс від 28.08.2019 №2167 до складу сім`ї ОСОБА_2 , яка проживає і зареєстрована по АДРЕСА_1 , входить син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.33).

Згідно копії Витягу єдиного державного реєстру юридичних осіб Комунальне підприємство Міське підприємство житлово-комунального господарства припинено 16.06.2014 (а.с.34-35).

Як вбачається з копії рішення Жмеринської міської ради 32 сесії 4 скликання № 537 з статутного фонду МП ЖКГ вилучено основні засоби та передано до статутного фонду КП Жмеринкакомунсервіс . Даним комунальним підприємствам внести зміни до установчих документів (а.с.55), до основних засобів, які вилучались із статуного фонду МАЖКГ серед іншого належить і АДРЕСА_1, що вбачається з додатку до рішення (а.с.56-66).

Відповідно до копії листа КП Жмеринкакомунсервіс адресованого міському голові, підприємство не заперечує про прийняття на технічне обслуговування житлового фонду, який вилучається із статутного фонду МП ЖКГ (а.с.67), будинок по АДРЕСА_1 станом на 01.08.2019 перебував в управлінні КП Жмеринкакомунсервіс , що стверджується копією характеристики житлових будинків (а.с.69-71).

Згідно копії листа від 27.12.2012 директор КП Жмеринкакомунсервіс не заперечував щодо надання дозволу ОСОБА_2 на зняття її квартири АДРЕСА_1 з статусу службової, відповідно до її листа (а.с.75), проте як вбачається з листа виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області від 14.03.2013 № М 78/2 в листі КП Жмеринкакомунсервіс від 27.12.2012 не зазначено, що вони є правонаступником МВ УЖКГ, а тому ОСОБА_2 не надано всіх документів до виконавчого рішення для виключення квартири із числа службових (а.с.76).

Вказані докази суд приймає до уваги, так як вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані в порядку встановленому законом.

Мотив та оцінка кожного аргументна, наведеного учасниками справи, щодо наявності підстав чи відсутності підстав для задоволення позову. Чи були і ким порушені права, не визнані або ос порені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду. Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.

Згідно статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 345 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) фізична або юридична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.

Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.

У частині третій статті 9 ЖК УРСР визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України Про приватизацію державного житлового фонду № 2482-XII.

Згідно із частиною одинадцятою статті 8 цього Закону спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

У такому випадку це спір про право цивільне, хоч у ньому й бере участь суб`єкт публічного права, адже спірні правовідносини врегульовано нормами ЖК УРСР і стосуються захисту житлових прав особи, що є вирішальним.

У таких спорах орган місцевого самоврядування реалізує свої повноваження власника державного житлового фонду, тобто перебуває з громадянином не в публічно-правових, а у приватноправових відносинах.

Законодавство не містить чіткого визначення поняття службове житлове приміщення. При цьому, із аналізу положень вказаних нижче нормативно-правових актів вбачається, що службове житлове приміщення це таке житлове приміщення, що перебуває у державній, комунальній, а в окремих випадках і в приватній власності (але крім житлових приміщень, що перебувають у приватній власності фізичних осіб), яке у зв`язку з характером трудових відносин призначене для більш близького проживання працівників.

Відповідно до ч.1 ст.118 ЖК УРСР службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЖК УРСР, порядок надання службових жилих приміщень встановлюється законодавством Союзу РСР, цим кодексом та іншими актами законодавства Української РСР.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду не підлягають приватизації квартири, визнані у встановленому порядку службовими житловими приміщеннями.

Відповідно до пункту 6 Розділу 1 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради міністрів УРСР від 04.02.1988 №37, жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових.

Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. У будинках, належних колгоспам, жиле приміщення виключається з числа службових за рішенням

загальних зборів членів колгоспу або зборів уповноважених, затверджуваним виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Про виключення жилого приміщення з числа службових у журналі

обліку службових жилих приміщень робиться відповідна відмітка.

Отже, першим кроком особи, яка бажає приватизувати службове житло має бути звернення до керівництва підприємства, установи чи організації, яке надавало службове приміщення, з проханням виключити житло із службового житлового фонду, у зв`язку з відсутністю потреби в його використанні в статусі службового.

Як вбачається з матеріалів справи Жмеринське міське виробниче управління житлово-комунального господарство, яким позивачу ОСОБА_2 надавалось службова квартира по АДРЕСА_1 на даний час припинило свою діяльність.

Відповідно до ч.1 ст. 123 ЖК України, порядок користування службовими жилими приміщеннями встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР.

Відповідно до п. 6 Положення Про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР , затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988 року №37 (із змінами), жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових. Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. У будинках, належних колгоспам, жиле приміщення виключається з числа службових за рішенням загальних зборів членів колгоспу або зборів уповноважених, затверджуваним виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Про виключення жилого приміщення з числа службових у журналі обліку службових жилих приміщень робиться відповідна відмітка.

Зі змісту вказаних положень виходить, що вирішення питання про виключення житлового приміщення із числа службових можливо лише при наявності клопотання адміністрації підприємства, яке використовує вказане житлове приміщення як службове.

Відповідно до абзацу другого пункту 9 статті 8 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні у разі банкрутства підприємств, зміни форми власності, злиття, приєднання, поділу, перетворення, виділу або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (у тому числі гуртожитки) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад.

Пунктом 5 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкту комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 вищевказаного Закону передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Згідно з частинами 5 та 6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, які беруть участь у справі. Доказуванню не може ґрунтуватися на припущеннях.

Висновки по суті позову.

Як встановлено в судовому засіданні позивачі проживають в спірній квартирі, яка має статус службового житлового приміщення майже 20 років. Вселились в квартиру на підставі ордеру. Оскільки комунальне підприємство, якому належало службове житло - Жмеринське міське виробниче управління житлово-комунального господарства (МВУЖКГ) ліквідовано, а правонаступники відсутні. До даного часу територіальна громада в особі Жмеринської міської ради та її виконавчого комітету, яке правомочне створювати/реорганізовувати/ліквідовувати комунальні підприємства, до числа яких і належало ліквідоване МВУЖКГ, жодного разу не проявляла інтересу до спірної квартири, тому суд приходить до висновку, що це засвідчує про відпалу потребу у використанні вказаної квартири як службової.

Також суд вважає, використовуючи аналогію закону, що відповідно до абзацу другого пункту 9 статті 8 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні в зв`язку ліквідацією підприємства комунальної власності МВУЖКГ, якому належало спірне службове жило, воно перейшло до відання Жмеринської міської ради.

При цьому суд звертає увагу, що вирішальним тут є майно територіальної громади, управління яким здійснює орган місцевого самоврядування - Жмеринська міська рада через виконавчий комітет.

Тому виконавчий комітет Жмеринської міської ради мав усі законні підстави, та достатньо повноважень, за заявою квартиронаймача, на підставі п. 9 ст. 8 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та п. 6 Положення Про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР , прийняти рішення про виключення спірної квартири з числа службових, оскільки відпала потреба в такому його використанні.

В даному випадку вимагати від відповідача клопотання підприємства, яке ліквідовано, є нічим не обґрунтованим та неправомірним, за умови, що інших претензій до переліку поданих документів у виконавчого комітету не було. Тим більше, що виконавчий комітет у своїй заяві (а.с.53) визнає право позивачів на приватизацію спірної квартири.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на висновки, викладені вище право позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягає судовому захисту, а позов задоволенню.

Щодо дискреційними повноважень суб`єкта владних повноважень.

Як стверджує представник відповідача у заяві (а.с.53), суд не може брати на себе функції компетентних державних чи самоврядних органів.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

За загальним правилом, суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі. Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Дискреційні повноваження в більш звуженому розумінні це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 21.05.2013р. №21-87а13.

Разом з цим, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (Постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14, Постанова Вищого Адміністративного Суду України від 19 травня 2016 року у справі № К/800/32729/15).

З огляду на вказані вище норми, суд приходить до висновку про повне задоволення позовних вимог, оскільки такий спосіб відновлення порушеного права, в даному конкретному випадку, є найбільш ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Розподіл судових витрат.

Представник позивачів в поданій позовній заяві просив судові витрати залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3-13, 76-83, 89, 259, 263-265, 268, 280-281 ЦПК України, Суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зобов`язати Виконавчий комітет Жмеринської міської ради Вінницької області прийняти рішення про виключення житлової двохкімнатної квартири АДРЕСА_1 , куди вселені на підставі ордеру Жмеринської міської Ради народних депутатів від 06.12.1999 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Ради народних депутатів від 25.11.1999 року №210, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з числа службових.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), Виконавчий комітет Жмеринської міської ради Вінницької області (місцезнаходження: 23100, Вінницька область, м. Жмеринка, вул. Центральна, 4, ЄДРПОУ 34227893), Комунальне підприємство Жмеринкакомунсервіс (місцезнаходження: 23100, Вінницька область, м. Жмеринка, вул. Соборна, 10, ЄДРПОУ 33322943).

Суддя: А.М. Заярний

Повний тест рішення виготовлений 04.12.2019