Ухвала

від 03.12.2019 по справі 146/1619/19

ТОМАШПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 146/1619/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2019 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

Суддя Томашпільського районного суду Вінницької області Пилипчук О.В., розглянувши у заяву представника ТОВ Торговий дім Фінпром адвоката Радіщева Володимира Олеговича про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 подав до Томашпільського районного суду заяву про забезпечення позову, в якому просить заборонити ПП Фатіма - агро володіти та користуватись земельною ділянкою кадастровий номер: 0523982200:05:000:0017, на підставі оскаржуваного договору оренди землі серія та номер: 48, укладеного 26.10.2019 року між ПП Фатіма-агро та ОСОБА_2 : НОМЕР_1 .

Заява мотивована тим, що з боку ПП Фатіма - агро на даний час вчиняються активні дії щодо заволодіння вказаною земельною ділянкою, в той же час на вказаній земельній ділянці посіяні озимі сільгоспкультури, які в результаті подальшої обробки ПП Фатіма - агро , будуть знищені.

ОСОБА_1 вважає, що існує реальна загроза в тому, що ПП Фатіма - агро може здійснити дії, які в подальшому суттєво ускладнять або унеможливлять виконання судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши заяву про забезпечення позову, суд приходить до наступного.

У відповідності до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог (Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову ).

Статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 4 Постанови № 9 Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 18 , 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі за для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Зі змісту процесуального законодавства України вбачається, що зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Частина 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. За змістом наведеного, жодне з положень Конвенції не може бути витлумачене як таке, що легітимізує набуття права власності одним суб`єктом за рахунок протиправного позбавлення майнового права іншого суб`єкта, із відмовою, до того ж, у можливості захисту порушеного права. Кожен, чиї права та свободи було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (Статті 13 і 14 Конвенції).

З приписів норм цивільно-процесуального законодавства України вбачається, що процесуальне законодавство обумовлює допустимість застосування заходів із забезпечення позову наявністю обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Забезпечення позову застосовується як засіб запобігання можливим порушенням майнових чи охоронюваних законом інтересів особи.

Так, розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову встановлено, що заявником не надано доказів того, що відповідач ПП Фатіма - агро вчиняє незаконні дії, направлені на заволодіння майном, що може здійснити дії, які в подальшому суттєво ускладнять або унеможливлять виконання судового рішення.

Із змісту заяви про забезпечення позову вбачається посилання заявника про потенційну можливість відповідача відчужувати належне майно, однак суд не може обмежитися формальною фразою по існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки заява не містить жодного конкретного доводу.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги те, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову, а також не надання заявником (позивачем за позовом) необхідних доказів, які можуть свідчити про вчинення ПП Фатіма - агро незаконних дій, суд дійшов висновку про відсутність, станом на час розгляду вказаної заяви, правових підстав для забезпечення позову у даній справі.

Вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд не вбачає поважності причин застосування заходів забезпечення позову.

Враховуючи те, що позивачем в клопотанні про забезпечення позову не обґрунтовано необхідність забезпечення позову, суд вважає за необхідне в задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149-153 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову - відмовити

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Апеляційного суду Вінницької області через Томашпільський районний суд Вінницької області відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України .

Суддя: О. В. Пилипчук