Рішення

від 25.11.2019 по справі 631/1313/18

НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 631/1313/18

провадження № 2/631/486/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2019 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Трояновської Т.М.

за участі секретаря судового засідання М`ячиної Ю.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу у залі судових засідань приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рокитненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовною заявою до Рокитненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, в якій просить визнати за ним право власності на спадкове майно в 1/3 частці до якого входить: земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,2077 га, що розташована за адресою: Рокитненська сільська рада Нововодолазького району Харківської області; земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,2416 га, що розташована за адресою: Рокитненська сільська рада Нововодолазького району Харківської області; земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,4193 га, що розташована за адресою: Рокитненська сільська рада Нововодолазького району Харківської області та житловий АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина, до складу якої входить три земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,2077 га, площею 0,2416 га та площею 2,4193 га, що розташовані на території Рокитненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області та житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У встановлений законом строк позивач звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , проте 23 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріальної округу Харківської області Краснопьоровою О. Ф. була винесена постанова відповідно до якої позивачу як спадкоємцю першої черги було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно через відсутність документа, що посвідчує право власності спадкодавця на зазначені земельні ділянки, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та у Національній кадастровій системі. Також позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на 1/3 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку із відсутністю документа, що посвідчує право власності спадкодавця на зазначений житловий будинок, а також через відсутність зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно спадкодавця права власності на вищевказаний житловий будинок, у зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою від 20 листопада 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 05 березня 2019 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів по справі, а саме належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Краснопьоровою О. Ф. після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

04 квітня 2019 року ухвалою суду за клопотанням представника позивача - адвоката Турутя З. О., що діє на підставі ордеру серії ПТ № 120143, було залучено до участі у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Рокитненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області про визнання права власності на спадкове майно, в якості співвідповідачів: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Ухвалою від 29 серпня 2019 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів по справі, а саме належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної Нововодолазькою державною нотаріальною конторою Харківської області після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою від 19 вересня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Інших процесуальних дій (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) у справі не вживалось.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Турутя З.О. у судове засідання не з`явились, хоча про дату, час і місце розгляду справи були сповіщені завчасно відповідно до вимог статті 128 Цивільного процесуального кодексу України. Скориставшись своїм правом, встановленим частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України,через канцелярію суду представник позивача надав заяву, яка була зареєстрована за вхідним № 8245/19 - вх. від 22.11.2019 року, відповідно до якої просив суд задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі, розгляд справи провести за його відсутності та відсутності позивача.

Уповноважений представник Рокитненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись відповідно до вимог статті 128 Цивільного процесуального кодексу України, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення. Через канцелярію суду сільський голова Сльота О. В. надав заяву, зареєстровану за вхідним № 5027/19-вх від 22.07.2019 року, в якій зазначив, що проти задоволення позову ОСОБА_1 сільська рада не заперечує, розгляд справи просив провести без участі їх представника.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся відповідно до вимог статті 128 Цивільного процесуального кодексу України. Через канцелярію суду ОСОБА_2 скориставшись правом, передбаченим частиною 3 статті 211 Цивільного кодексу України, надав заяву, яка була зареєстрована за вхідним № 5459/19-вх від 08.08.2019 року, відповідно до якої позовні вимоги ОСОБА_1 визнав в повному обсязі, зазначивши, що проти задоволення позову не заперечує, розгляд справи просив провести за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_3 , у судове засідання також не з`явилась, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялась відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень - судових викликів останній, у тому числі на 25 листопада 2019 року. Причини неявки ОСОБА_3 суду не відомі, відзив на позовну заяву відповідач не подала.

З цього приводу слід зазначити, що відповідно до пунктів 2 та 7 частини 2 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 3 статті 131 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Положеннями частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Крім того, частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у позивача та відповідачів - ОСОБА_2 та Рокитненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області свідчать їх відповідні заяви, долучені до матеріалів справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що підстав для визнання явки учасників справи обов`язковою для надання особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, при цьому відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши доводи позовної заяви, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі обставини справи в межах заявлених вимог, перевіривши їх доказами, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).

При цьому частиною 1 статті 77 вказаного нормативно-правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно приписів частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Частиною 2 статті 77 та частини 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Із матеріалів справи судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 58 років у селі Мокра Рокитна Нововодолазького району Харківської області помер ОСОБА_4 , про що 21 грудня 2015 року виконавчим комітетом Рокитненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області складений відповідний актовий запис за № 20, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого повторно Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Нововодолазького районного управління юстиції у Харківській області 03 лютого 2016 року.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

При цьому, спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 Цивільного кодексу України).

З Інформаційної довідки із Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 55568147, сформованої 21.03.2019 року о 17 годині 39 хвилин та наданої приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Краснопьоровою О. Ф. листом від 21.03.2019 року № 66/01-09 вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за життя заповітів не складав, а тому спадкування після його смерті здійснюється за законом.

Згідно частини 1 статті 1258 Цивільного кодексу України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Статтею 1261 Цивільного кодексу України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Факт родинних відносин між позивачем ОСОБА_1 та померлим ОСОБА_4 , як між сином та батьком, підтверджується копією свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_2 , виданого 26 травня 1982 року Рокитненським сільським ЗАГС Нововодолазького району Харківської області, про що в книзі реєстрації актів про народження зроблено відповідний запис за № 14, в якому батьком зазначено - ОСОБА_4 , матір`ю - ОСОБА_6 .

Судом також встановлено, що окрім позивача спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_4 є його мати (баба позивача) - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та син (брат позивача) - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Так, відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 , виданого 08 вересня 1979 року Рокитненським сільським ЗАГС Нововодолазького району Харківської області, про що в книзі реєстрації актів про народження зроблено відповідний запис за № 39, вбачається, що батьком зазначено - ОСОБА_4 , матір - ОСОБА_6 .

З копії Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про держану реєстрацію народження відповідно до статтей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України № 00018214282, сформованого 15 червня 2017 року о 15 годині 48 хвилин 15 секунд Нововодолазьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області вбачається, що 14 грудня 1957 року Виконавчим комітетом Рокитненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області зроблено актовий запис за № 14 про народження ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 , батьками якого є ОСОБА_7 та ОСОБА_5 .

Інших спадкоємців першої черги після смерті ОСОБА_4 судом не встановлено. З дружиною (матір`ю позивача) ОСОБА_6 шлюб було розірвано 05 березня 1993 року про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу зроблено відповідний актовий запис за № 23 та видане свідоцтво про розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 серії НОМЕР_4 .

Як вбачається з матеріалів справи, до складу спадкового майна, на яке ОСОБА_4 за життя мав право власності входить житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та три земельні ділянки площею 2,4193 га, 1,2077 га та 0,2416 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 3,8687 га, які розташовані на території Рокитненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області.

Згідно частини 1 статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Перевіривши матеріали спадкової справи № 14/2016 (номер у Спадковому реєстрі № 58655503, дата заведення 02.03.2016 року), що направлені на адресу суду приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Краснопьоровою О. Ф. листом від 02.04.2019 року № 94/01-16 встановлено, що позивач - ОСОБА_1 у встановлений статтею 1270 Цивільного кодексу України строк прийняв спадщину шляхом подачі відповідної заяви, зареєстрованої в книзі обліку та реєстрації спадкових справ за № 47, 26 березня 2016 року о 09 годині 40 хвилин.

Окрім позивача у строк, передбачений статтею 1270 Цивільного кодексу України, з заявою про прийняття спадщини після смерті батька звернувся син спадкодавця - ОСОБА_2 . Вказана заява була зареєстрована в книзі обліку та реєстрації спадкових справ за № 28, 02 березня 2016 року о 09 годині 40 хвилин

Також з матеріалів спадкової справи вбачається, що спадкоємець першої черги за законом, мати спадкодавця - ОСОБА_5 спадщину після смерті сина прийняла фактично, оскільки на день смерті ОСОБА_4 постійно проживала з ним, що підтверджується довідкою Виконавчого комітету Рокитненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області від 03.02.2016 року № 48, та в установлений законом строк не подала до нотаріальної контори заяви про відмову від спадщини.

Інших спадкоємців, які б фактично прийняли спадщину, або зверталися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 не встановлено.

Як було встановлено в судовому засіданні ОСОБА_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , виданого виконавчим комітетом Рокитненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області 15 червня 2017 року, актовий запис № 05.

Відповідно до матеріалів спадкової справи № 91/2017, які направлені на адресу суду завідувачем Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області Змієвською Т. М. листом від 19.09.2019 року за № 632/01 - 16 встановлено, що за життя ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , склала заповіт, який був посвідчений 23 вересня 2016 року секретарем Рокитненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області Рамазановою К. В., відповідно до якого належну їй земельну ділянку розміром 3,8511 га, яка розташована на території Роктитненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, на підставі державного акту серії Р2 № 771475, виданого Нововодолазькою райдержадміністрацією Ради народних депутатів Харківської області від 18 квітня 2002 року № 75, заповіла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

З матеріалів спадкової справи вбачається, що ОСОБА_3 спадщину після смерті матері ОСОБА_5 прийняла та отримала свідоцтва про право на спадщину за заповітом на зазначене в заповіті майно, що підтверджується відповідними свідоцтвами про право на спадщину за заповітом від 12 грудня 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1637, від 23 березня 2019 року, зареєстрованого в реєстрі за № 229 та від 23 березня 2019 року, зареєстрованого в реєстрі за № 231. Інших спадкоємців, які б фактично прийняли спадщину, або зверталися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 не встановлено.

Як вбачається з матеріалів справи, після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина у вигляді земельних ділянок для ведення товарного сільскогосподарського виробництва, площею 1,2077 га, площею 0,2416 га та площею 2,4193 га, що розташовані на териоторії Рокитненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, а також житлового будинку АДРЕСА_1 .

В ході судового розгляду та відповідно до матеріали спадкової справи № 14/2016, заведеної щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса з заявою про видачу йому свідоцтв про право на спадщину за законом на 1/3 частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,2077 га, на 1/3 частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,2416 га, на 1/3 частини земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,4193 га, які розташовані га території Рокитненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, а також на 1/3 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою приватного нотаріуса Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Краснопьоровою О.Ф. від 23 жовтня 2018 року позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме - у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частку спадкового майна, а саме земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,2077 га, земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,2416 га, земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,4193 га., розташованих на території Рокитненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, у зв`язку із відсутністю документу, що посвідчує право власності спадкодавця на спадкове майно. Нотаріус зазначив, що право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на вищевказані земельні ділянки за спадкодавцем не зареєстроване. У Національній кадастровій системі право власності на земельні ділянки зареєстроване за батьком спадкодавця ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , державний акт на право власності на земельні ділянки на ім`я ОСОБА_4 не видавався. Крім того, нотаріусом відмовлено у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 через відсутністю документу, що посвідчує право власності спадкодавця на зазначений житловий будинок.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з того, що в силу статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1217, 1218 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 1222 Цивільного кодексу України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкоємця і народжені живими після відкриття спадщини.

Статтею 1297 Цивільного кодексу України встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно.

Приписами частини 1 статті 1225 Цивільного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Положеннями статті 80 Земельного кодексу України закріплено право громадян мати у приватній власності земельні ділянки.

Пунктом г частини 1 статті 81 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Крім того, статтею 131 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування інших цивільно - правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Із матеріалів справи встановлено, що земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,2077 га, площею 0,2416 га, та площею 2,4193 га., які розташовані на території Рокитненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області померлий ОСОБА_4 отримав у спадок після смерті свого батька - ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданого 18 грудня 2003 року державним нотаріусом Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області Зміївською Т.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 1080, номер спадкової справи 76/2003 року (бланк серії ВВА № 539917).

Зі змісту вищевказаного свідоцтва вбачається, що спадкове майно, на яке воно було видано складається із земельної ділянки площею 3,8687 га в межах згідно з планом, яка розташована на території Рокитненської сільської ради, Рокитненське училище - агрофірми, Нововодолазького району, Харківської області, яка належала спадкодавцю ОСОБА_7 на праві приватної власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серія Р2 № 771474 від 07 квітня 2003 виданого на підставі розпорядження голови Нововодалазької районної державної адміністрації за № 75 від 18 квітня 2002 року для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 29.

Факт того, що зазначені земельні ділянки належали на праві приватної власності ОСОБА_7 підтверджено витягами з державного земельного кадастру про земельні ділянки, а саме: згідно з витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17 жовтня 2017 року № НВ-6305099242017, право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,4193 га, кадастровий номер 6324284500:02:001:0010, що розташована за адресою: Рокитненська сільська рада Нововодолазького району Харківської області, зареєстровано за ОСОБА_7 , на підставі Державного акту від 07.04.2003 серія Р2 № 771474, згідно з витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17.10.2017 № НВ-6305099872017, право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,2077 га, кадастровий номер 6324284500:02:001:0011, що розташована за адресою: Рокитненська сільська рада Нововодолазького району Харківської області, зареєстровано за ОСОБА_7 на підставі Державного акту від 07.04.2003 серія Р2 № 771474, згідно з витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17.10.2017 № НВ-6305069062017 право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,2416 га, кадастровий номер 6324284500:02:002:0010, що розташована за адресою: Рокитненська сільська рада Нововодолазького району Харківської області зареєстровано, за ОСОБА_7 на підставі Державного акту від 07.04.2003 серія Р2 № 771474.

Таким чином, судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_4 набув права власності на земельні ділянки у встановленому на той час законодавством порядку, а саме статтей 560, 561 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, проте не зареєстрував його у Нововодолазькій районній державній адміністрації Харківської області та відповідно не отримав державний акт.

Суд вважає за необхідне відмітити, що статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, передбачено, що кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину або ж державної реєстрації права на спадщину, не позбавляє спадкоємця права на спадщину. При цьому, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частини 3 та 5 статті 1268 Цивільного кодексу України).

Як роз`яснив Верховний суд України, при розгляді справ про визнання права власності на спадкове нерухоме майно у випадках, якщо спадщина прийнята, проте спадкоємцем не було одержано свідоцтво про право на спадщину (статті 1297 Цивільного кодексу України) або не здійснено державну реєстрацію права на спадщину, слід брати до уваги, що законодавець розмежовує поняття виникнення права на спадщину та виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини , і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.

Приписами статті 1297 Цивільного кодексу України встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у виді втрати права на спадщину.

В частині 1 статті 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952 - ІV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вказано, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В частині 1 статті 3 зазначеного нормативно - правового акту України передбачено обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.

Частинами 2 та 3 статті 3 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952 - ІV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

З урахуванням положень частини 1 статті 15 та статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. За змістом наведених норм права потреба в такому способі захисту виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами (документами), підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Підпунктом а частини 3 статті 152 Земельного кодексу України визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема визнання прав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 за життя набув право власності на вищевказані земельні ділянки, а тому це право в силу статті 1218 Цивільного кодексу України увійшло до складу спадщини, яка відкрилася внаслідок його смерті, а позивач в свою чергу отримав право на 1/3 частину земельних ділянки як спадкоємець за законом першої черги.

Також відповідно до постанови приватного нотаріуса Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Краснопьорової О.Ф. від 23 жовтня 2018 року позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме - у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 на 1/3 частку спадкового майна, а саме житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки документ, що посвідчує право власності спадкодавця на спадкове майно - житловий будинок, відсутні, а також право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на житловий будинок за спадкодавцем не зареєстроване.

Вирішуючи питання в частині визнання права власності на частину житлового будинку суд бере до уваги, що спірний житловий будинок був побудований у 1943 році, що підтверджується копією облікової картки об`єкта погосподарського обліку на 2016 - 2020 року (номер об`єкта по господарського обліку 04 - 0041 - 1), засвідченою печаткою та підписом сільського голови Рокитненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області О. В. Сльота.

Відповідно до виписки з погосподарської книги по Рокитневській сільській раді Нововодолазького району Харківської області, виданої виконавчим комітетом Рокитневської сільської ради Нововодолазького району Харківської області 17 листопада 2017 року за № 02-12/710, власником будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 , являється громадянин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Особовий рахунок № НОМЕР_6 - НОМЕР_7 - 1, рік побудови - 1943.

Відповідності до Цивільного кодексу УСРР, який було затверджено постановою ВУЦВК від 16 грудня 1922 року та який діяв на момент забудови спірного житлового будинку, у розділі Речове право викладались норми, які регулювали право власності, право забудови і заставу майна.

Поряд з державною і кооперативною власністю Цивільний кодекс УСРР 1922 року відокремлював приватну власність.

Згідно статті 54 Цивільного кодексу УСРР предметом приватної власності можуть бути: не націоналізовані будівлі, підприємства торгівлі, промисловості, що мають найманих працівників не більше передбаченої особливими законами кількості, знаряддя та засоби виробництва, гроші, цінні папери та інші цінності, в тому числі золота і срібна монета та іноземна валюта; предмети хатнього і власного вжитку, товари, які продавати законом не заборонено, та всіляке не вилучене з приватного обороту майно.

Починаючи з 1948 року питання набуття права власності регулювалося Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків , що був визнаний таким, що втратив чинність відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-Х1, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків , які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Згідно зі статтею 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п`яти як у місті, так і поза містом.

Пунктом 2 Постанови Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків визначено, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

За вищенаведеним нормами права підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним такого з додержанням вимог указаного законодавства. Ці правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56.

Згідно з пунктом 6 Інструкція Про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP від 31.01.1966 року не підлягали реєстрації будинки та домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу.

Отже, виникнення права власності на будинок в сільській місцевості не було пов`язано з видачею правовстановлюючого документу та його реєстрацією. Також на період будівництва житлового будинку, яке тривало у 1943 році, не потрібно було введення об`єкту до експлуатації, що підтверджено листом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 23.03.1999 року № 12/5-126, в якому роз`яснюється, як потрібно реєструвати об`єкти нерухомості збудовані до 05.08.1992 року.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди, на момент будівництва спірного будинку, який належав спадкодавцю ОСОБА_4 , регулювалася зокрема положеннями Цивільного кодексу УРСР 1963 року, Законом України від 07 лютого 1991 року № 697 - ХІІ Про власність , Законом України від 07 грудня 1990 року № 553 - ХІІ Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування , Законом України від 25 грудня 1974 року Про державний нотаріат ,та підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР , Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів , затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів , затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР , затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР , затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих , затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно , затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 і зареєстроване в Міністерстві юстиції 18.02.2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами), які передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності Цивільним кодексом України та Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

За змістом пунктом 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР , затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (Української РСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 Про порядок держаного обліку житлового фонду у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Проте, як було встановлено, померлий ОСОБА_4 своє право власності на вищевказаний житловий будинок у бюро технічної інвентаризації не оформив.

Органи, які були уповноважені здійснювати видачу правовстановлюючих документів на нерухоме майно, визначалися відповідно до положень Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, доданого до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР , що була затверджена Міністерством комунального господарства Українського РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, та передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (пункт 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (пункт 20 Інструкції).

У період чинності зазначеної Інструкції державна реєстрація нерухомого майна не проводилась в сільській місцевості. Право власності на нерухоме майно, що знаходиться в сільській місцевості, зокрема може бути підтверджено довідкою виконавчого комітету відповідної місцевої ради.

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Такі випадки характерні для сільської місцевості, де право власності на житловий будинок підтверджується лише записом в погосподарській книзі сільської ради та тривалим фактом володіння цим майном особою, яка померла.

Таким чином, факт належності житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 підтверджується копією виписки з погосподарської книги Рокитненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області на 2016 - 2020 роки, наданою сільським головою Сльота О. В. 06 лютого 2019 року за № 02-12/126, відповідно до якої тип об`єкта по господарського обліку - домогосподарство з реєстрацією місця проживання власника на території ради - код 1, рік побудови житлового будинку - 1943, загальна площа 50 кв. м, житлова площа - 44 кв. м., власник ОСОБА_4 .

Згідно довідки № 02-12/321, виданої 09 квітня 2019 року Рокитненською сільською радою Нововодолазького району Харківської області встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно з погосподарським книгам сільської ради, на даний час являється власником земельної ділянки під домоволодінням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 4.18 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, за відсутності у спадкоємця необхідних документів для видачі свідоцтва про право на спадщину, дане питання вирішується у судовому порядку.

Враховуючи, що визнання права власності на спадкове майно є винятковим способом захисту, який має застосовуватися якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, суд вважає, що вимоги позивача ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи та відповідно є такими, що підлягають задоволенню.

Питання щодо судових витрат, суд вирішує відповідно до положень статті 141 Цивільного процесуального кодексу України з урахуванням положень частин 1 та 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України за якими суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог; при цьому, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Оскільки питання відшкодування судових витрат під час звернення до суду з позовом ОСОБА_1 до Рокитненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно не порушувалось, процесуальне рішення з вказаного питання судом не вирішується.

На підставі вищевикладеного, керуючись статями 2, 16, 1216 - 1218, 1222, 1223, 1225, 1261,1296, 1297 Цивільного кодексу України, статями 1 - 5, 7, 10 - 13, 17 - 19, 76 - 81, 83, 128 - 131, 211, 214, 223, 235, частиною 1 та частиною 3 статті 258, статями 259, 263 - 265, 268, 272, 273, 293, 315, частиною 1 статті 352, статями 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України,суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Рокитненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/3 частину земельної ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,2077 га, кадастровий номер 6324284500:02:001:0011, що розташована за адресою: Рокитненська сільська рада Нововодалазького району Харківської області; на 1/3 частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,2416 га, кадастровий номер 6324284500:02:002:0010, що розташована за адресою: Рокитненська сільська рада Нововодалазького району Харківської області; на 1/3 частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,4193 га, кадастровий номер 6324284500:02:001:0010, що розташована за адресою: Рокитненська сільська рада Нововодалазького району Харківської області; на 1/3 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

У відповідності до підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Нововодолазький районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:

Позивач : ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 , місце проживання чи перебування: АДРЕСА_2 .

Відповідач : Рокитненська сільська рада Нововодолзького району Харківської області, місцезнаходження: Харківська область, Нововодолазький район, село Рокитне, вулиця Центральна, будинок 112, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04398028.

Відповідач : ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 , місце проживання чи перебування : АДРЕСА_3 .

Відповідач : ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 , місце проживання чи перебування: АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення з урахуванням приписів частини 6 статті 259 Цивільного процесуального кодексу України складений 04 грудня 2019 року.

Суддя Т. М. Трояновська