Постанова

від 14.11.2019 по справі 496/3575/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4768/19

Номер справи місцевого суду: 496/3575/18

Головуючий у першій інстанції Буран В. М.

Доповідач Ващенко Л. Г.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2019 року м. Одеса

Колегія суддів Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді Ващенко Л.Г.

суддів - Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.,

за участі секретаря - Чепрас А.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 07 лютого 2019 року (одноособово суддя Буран В.М.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Граденицької сільської ради Біляївського району Одеської області про визнання права власності на земельну ділянку (пай) у порядку спадкування за законом,

ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА

(короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції)

ОСОБА_1 звернулась із позовом до Граденицькій сільській ради Біляївського району Одеської області (далі-Сільрада) про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку від 23.12.2004 року, скасування реєстрації права власності на земельну ділянку, визнання права власності на земельну ділянку (пай) у порядку спадкування за законом , і, уточнивши позов, просила: визнати за нею право власності у порядку спадкування за законом на земельну ділянку (пай) площею 2,49 га кадастровий № 5121082000:01:001:0321, що розташована на території Сільради.

Позов обґрунтовано наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки - ОСОБА_2 , після смерті якого залишилась спадщина у вигляді земельної ділянки (пай) площею 2,49 га кадастровий № 5121082000:01:001:0321, що розташована на території Сільради. Позивачка звернулась до нотаріуса з приводу прийняття спадщини і отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що державний акт про право власності на спірну земельну ділянку від 23.12.2004 року видано після смерті спадкодавця ОСОБА_2 . Оригінал державного акту у неї відсутній, про його існування позивачці стало відомо з листа відділу Держгеокадастра від 09.06.2017 року.

Посилаючись на те, що вона є спадкоємцем першої черги, державний акт про право власності на земельну ділянку від 23.12.2004 року видано після смерті спадкодавця, спори про визнання права власності на земельну частку (пай) у порядку спадкування, зокрема, якщо відсутній оригінал державного акту про право власності, зареєстрований належним чином і не був отриманий спадкодавцем, розглядаються у судовому порядку, такі спори розглядаються судом за правилами позовного провадження у разі відмови нотаріуса в оформленні права спадкування, позивачка просила позов задовольнити.

Позивачка ОСОБА_1 і представник відповідача не приймали участі у судовому засіданні 07.02.2019 року, 29.01.2019 року позивачка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримала (а.с.120.121).

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 07.02.2019 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову.

(короткий зміст вимог апеляційної скарги)

Позивачка ОСОБА_1 не погодилась із рішенням суду від 07.02.2019 року і подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

(узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу)

Апеляційна скарга ОСОБА_1 зазначає:

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 2,49 га кадастровий № 5121082000:01:001:0321, що розташована на території Сільради, відповідно до державного акту від 23.12.2004 року.

Вона є спадкоємцем першої черги і звернулась до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право власності, однак їй відмовлено у видачі свідоцтва, оскільки державний акт на землю виданий 23.12.2004 року, після смерті чоловіка, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Оригінал державного акту у неї відсутній. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.09.2005 року вона успадкувала після смерті чоловіка право на земельну частку (пай) у розмірі 2,326 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що знаходиться у КСП Україна .

Єдиним мотивом відмови у задоволені позову є той факт, що державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №086831 був виданий 23.12.2004 року, після смерті ОСОБА_2 .

Суд не взяв до уваги той факт, що вказаний державний акт був виданий на підставі розпорядження Біляївської райдержадміністрації Одеської області від 15.11.2004 року №848/2004, яке видане до смерті спадкодавця, однак рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки видано за життя її чоловіка.

Суд не врахував, що державний акт від 23.12.2004 року виданий взамін сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД №027808 від 27.10.1998 року, який вона прийняла у спадщину після смерті чоловіка, ОСОБА_2 фактично володів спірною земельною ділянкою на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай), а вона фактично прийняла спадщину на зазначену земельну ділянку.

(узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи)

Представник Сільради не скористався правом надати відзив, пояснення або заперечення на апеляційну скаргу.

ІІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

(встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини)

Судом першої інстанції встановлені і сторонами неоспорені такі обставини.

27.10.1998 року виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ОД

№027808 на ім`я ОСОБА_2 у розмірі 2,326 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що знаходиться у КСП Україна (а.с.69).

Розпорядженням Біляївської райдержадміністрації Одеської області від 15.11.2004 року №848/2004 земельна ділянка площею 2,49 га кадастровий № 5121082000:01:001:0321 передана у власність ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилась спадщина на

земельну ділянку площею 2,49 га кадастровий № 5121082000:01:001:0321, що розташована на території Сільради (а.с.9).

23.12.2004 року, на підставі розпорядження Біляївської райдержадміністрації Одеської області від 15.11.2004 року №848/2004, виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №086831 на ім`я ОСОБА_2 (а.с.88,89).

Позивачка ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_2 і 27.01.2005 року подала заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти спадкодавця: ОСОБА_3 і ОСОБА_4 18.02.2005 року подали заяви про відмову від прийняття спадщини (а.с.7-9,60,61,63,66-68).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.09.2005 року,

позивачка, як дружина спадкодавця ОСОБА_2 , успадкувала після смерті чоловіка право на земельну частку (пай) у розмірі 2,326 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що знаходиться у КСП Україна серії ОД №027808 від 27.10.1998 року (а.с.18,78).

Листом від 09.06.2017 року відділ Держгеокадастру повідомив позивачку про видачу 23.12.2004 року державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №086831 від 23.12.2004 року на ім`я її чоловіка ОСОБА_2 (а.с.12-17).

03.04.2018 року нотаріус повідомив позивачку про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину на спірну земельну ділянку через те, що державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №086831, виданий після смерті спадкодавця ОСОБА_2 - 23.12.2004 року (а.с.11).

Судом апеляційної інстанції нові обставини не встановлювались і нові докази не досліджувались.

Між сторонами виникли правовідносини зі спадкування за законом на земельну ділянку, які регулюються нормами ЦК України і ЗК України.

(доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції)

Суд першої інстанції, відмовляючи у позові, виходив з того, що позивачка обрала невірний спосіб захисту права (а.с.123,124).

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції у цій частині з таких підстав.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути; визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Право на захист особа здійснює на свій розсуд (ст. ст. 12 ч.1, 13 ч.1, 15 ч.1, 16 ч. ч.1,2, 20 ч.1 ЦК України).

Позивачка ОСОБА_1 звернулась із позовом до Сільради про визнання за нею права власності у порядку спадкування за законом на земельну ділянку (пай) площею 2,49 га кадастровий № 5121082000:01:001:0321, що розташована на території Сільради (а.с.1-3,108,109).

Спосіб захисту, який обрала позивачка узгоджується з нормами ст. 16 ч.2 ЦК України.

Тому висновок суду першої інстанції про обрання позивачкою неналежного способу захисту, є помилковим.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1216 ч.1, 1218 ч.1 ЦК України).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав (ст.

125 ч.1 ЗК України).

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а також право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною у порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтвом про право на спадщину (ч. 1 і ч. 2 ст. 126 ЗК України).

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення ( ст. 1225 ч.1 ЦК України).

У порядку спадкування можуть передаватися також право користування

земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку у порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів в їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акту на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку .

Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано, право власності на конкретну земельну ділянку не виникає, і, відповідно до ст. 1216 ЦК України, не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК України.

У разі, якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органи місцевого самоврядування відмовили спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, спадкоємці мають право звернутись до суду із позовом про визнання за ними відповідного права у порядку спадкування шляхом визнання за ними права на завершення приватизації та одержання державного акту про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не із позовом про право власності на земельну ділянку .

Відповідно до абз. 2 п. 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК України, рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок , прийняті органами місцевого самоврядування, відповідно до Декрету від 26.12.2992 року Про приватизацію земельних ділянок (втратив чинність на підставі Закону Україн6и від 14.09.2006 року №139-V), є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (пункт 1 розділу X доповнено абз. 2 згідно із Законом від 16.09.2008 року №509-VІ.

Таким чином, якщо видача державного акту про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету від 26.12.2992 року Про приватизацію земельних ділянок , до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку. Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (ч. 3 ст. 116 ЗК України).

Спір про визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування, зокрема у випадку, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку , вирішується з урахуванням того, що відповідно до ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Зважаючи на те, що відсутній державний акт про право власності на земельну ділянку площею 2,49 га кадастровий № 5121082000:01:001:0321 на ім`я спадкодавця ОСОБА_2 (державний акт серії ЯА №086831 виданий 23.12.2004 року після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ), позов спадкоємця ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування за законом задоволенню не підлягає через те, що у 2004 році спадкодавцем розпочато, і, через смерть 10.12.2004 року, не завершено процедуру приватизації спірної земельної ділянки.

Оскільки спадкодавець ОСОБА_1 , відповідно до чинного законодавства України, за життя у 2004 році розпочав процедуру приватизації спірної земельної ділянки і не завершив її (не отримав за життя державний акт про право власності на земельну ділянку), ОСОБА_1 , як спадкоємець, може звернутись до органів місцевого самоврядування з питання завершення процедури приватизації спірної земельної ділянки.

(мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу)

Доводи позивачки у скарзі про те, що: суд не взяв до уваги, що державний акт виданий на підставі розпорядження Біляївської райдержадміністрації Одеської області від 15.11.2004 року №848/2004 яке прийнято до смерті спадкодавця, тобто рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки видано за життя її чоловіка; що державний акт від 23.12.2004 року виданий чоловіку взамін сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД №027808 від 27.10.1998 року, який вона прийняла у спадщину після смерті чоловіка; ОСОБА_2 фактично володів спірною земельною ділянкою на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД №027808 від 27.10.1998 року, взамін якого і був виданий державний акт, тому за життя він був власником спірної земельної ділянки, - не заслуговують на увагу.

Спадкодавець ОСОБА_1 , за життя у 2004 році, розпочав процедуру приватизації спірної земельної ділянки і не завершив її, оскільки за життя не отримав державний акт про право власності на земельну ділянку, тому ОСОБА_1 , як спадкоємець, може звернутись до органів місцевого самоврядування з питання завершення процедури приватизації спірної земельної ділянки.

Факт того, що спадкодавець ОСОБА_1 розпочав приватизацію земельної ділянки підтверджується розпорядженням Біляївської райдержадміністрації Одеської області від 15.11.2004 року №848/2004 про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , а факт того, що спадкодавець не завершив приватизацію підтверджується тим, що спадкодавець ОСОБА_2 , за життя, не отримав державний акт про право власності на спірну земельну ділянку.

(чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду)

Оскільки вимоги позивачки є необґрунтованими та недоведеними, відсутні підстави для ствердження про порушення її права на спадкування земельної ділянки, за захистом якого вона звернулась до суду.

(висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції)

Підставами для зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (ст. 376 ч.1 п.п.1-4, ч.4 ЦПК України).

Приймаючи до уваги, що мотивувальна частина рішення суду першої інстанції в частині обґрунтувань відмови у задоволенні позову у частині не відповідає нормам матеріального права, мотивувальна частина рішення суду підлягає доповненню обґрунтуванням підстав відмови у позові.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права ( ст. 375 ч.1 ЦПК України).

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у позові, тому резолютивна частина рішення підлягає залишенню без змін.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 141 ч.1 ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції підлягає змінів мотивувальній частині із залишенням без змін резолютивної частини рішення суду про відмову у позові, тому позивачка не має права на відшкодування судових витрат.

ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 07 лютого 2019 року - змінитив мотивувальній частині із залишенням без змін резолютивної частини рішення суду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови суду апеляційної інстанції складено 04.12.2019 року.

Судді Одеського апеляційного суду Л.Г. Ващенко

Л.М. Вадовська

Г.Я. Колесніков